Лексичні засоби об’єктивації просторово-часового континууму новели А. Гавальди "Рetites pratiques germanopratines"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лексичні засоби об'єктивації просторово-часового континууму новели А. Гавальди «Рetites pratiques germanopratines»

Швець Т.А.

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземної філології, перекладу та методики навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Анотація

У статті висвітлено результати дослідження, присвяченого виявленню лексичних засобів об'єктивації просторово-часового континууму новели А. Гавальди «Petites pratiques germanopratines». Встановлено, що для створення просторово-часового континууму аналізованого твору автор найчастіше використовує іменники, дієслова, прислівники та прийменники з просторово-часовою семантикою. Звернення до цих засобів сприяло вербалі- зації просторово-часового континууму характерного для жанру новели.

Ключові слова: новела, просторово-часовий континуум, простір, час, лексичні засоби, об'єктивація, художня дійсність.

семантика просторовий лексичний

Аннотация

В статье представлены результаты исследования, посвященного выявлению лексических средств объективации пространственно-временного континуума новеллы А. Гавальды «Petites pratiques germanopratines».

Установлено, что для создания пространственно-временного континуума анализированного произведения автор чаще всего использует имена существительные, глаголы, наречия и предлоги с пространственно-временной семантикой. Обращение к этим средствам способствовало вербализации пространственно-временного континуума характерного для жанра новеллы.

Ключевые слова: новелла, пространственно-временной континуум, пространство, время, лексические средства, объективация, художественная действительность.

Summary

The article presents the results of a research on revealing the lexical means of space and time continuum objectivation in the short novel by A. Havalda “Petites pratiques germanopratines”. The paper states that the author of the work under analysis uses mainly nouns, verbs, adverbs and prepositions with space and time semantics to create space and time continuum. The usage of mentioned means enabled the space and time continuum verbalization particular to a short novel as a genre.

Key words: short novel, space and time continuum, space, time, lexical means, objectivation, fictional reality.

Постановка проблеми. Просторово-часовий континуум є невіддільним компонентом художнього твору будь-якого жанру, адже простір і час - основні категорії, через які відображають форми існування матерії. У зв'язку з цим аналіз феноменів простору та часу - центральних констант моделі об'єктивної реальності - дає можливість визначити особливості індивідуально-авторського світогляду, що впливає на побудову та розгортання художньої дійсності.

Простір і час, як дві важливі характеристики будь-якого літературного тексту, відповідають за архітектоніку художнього твору, конструюють відображену в ньому об'єктивну реальність чи мистецьку вигадку, допомагають тим самим реалізувати авторську інтенцію та диктують формально-змістові ознаки певного літературного жанру.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема вивчення просторово-часового континууму художніх творів продовжує перебувати у центрі уваги сучасних лінгвістів завдяки оновленню та зміні наукових парадигм, у межах яких один і той же дослідницький об'єкт можна трактувати по-різному.

Виявленню специфічних рис категорії континууму в різних типах текстів присвячена низка праць вітчизняних і зарубіжних науковців, які вивчають її в усьому розмаїтті наявних підходів і напрямів. Характеристика просторово-часового континууму та його специфічних ознак у творах літератури досі ґрунтується на різних судженнях і викликає дискусії.

Досліджуючи простір і час художнього твору, М.М. Бах- тін визначає їх як дві взаємопов'язані категорії, що розкриваються одна в одній, наголошуючи на домінуючій ролі часу у канві художнього цілого [1, с. 235]. На думку І.Р Гальперіна, континуум художнього твору є певною послідовністю фактів та подій, тлом для якої виступає художній час та простір [2, с. 86]. Н.А. Ніколіна зазначає суттєву значимість просторово-часового континууму для проведення філологічного аналізу художнього тексту, оскільки час та простір належать до конструктивних принципів організації літературного твору [3, с. 85]. Ю.М. Лотман уважає, що художній час та простір літературного твору є континуумом, в якому розміщені його персонажі та відбувається дія. Він розглядає художній простір як модель світу певного автора, виражену мовою його просторових уявлень, виділяє кілька підтипів художнього простору, зазначаючи, що «поведінка персонажів значним чином пов'язана з простором, у якому вони перебувають, а переходячи з одного простору до іншого, людина деформується за його законами» [4, с. 253-264].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Попри значну кількість наукових розвідок, присвячених дослідженню специфіки вираження просторово-часового континууму художнього тексту, сьогодні відсутні спеціальні праці, присвячені аналізу засобів вербалізації просторово-часового континууму новел сучасної французької письменниці А. Гавальди, що й обґрунтовує актуальність дослідження.

Метою статті є системний опис та аналіз лексичних засобів об'єктивації просторово-часового континууму новели сучасної французької письменниці А. Гавальди «Petites pratiques germanopratines».

Окреслена мета конкретизується в таких завданнях: уточнити дефініцію категорії «просторово-часовий континуум» та виявити специфіку її об'єктивації в тексті аналізованої новели.

Виклад основного матеріалу. Категорія континууму безпосередньо пов'язана з категоріями часу та простору. Термін «континуум» позначає якесь безперервне утворення, нерозчле- нований потік руху у часі та просторі. В аспекті художнього твору, континуум можна уявити як певну послідовність подій та фактів, що розгортаються у часі та просторі [2, с. 86]. Проведений аналіз теоретичних джерел із досліджуваної проблеми демонструє, що у різних типах текстів розгортання подій відбувається по-різному.

Простір і час, як важливі категорії буття й універсалії людського досвіду, слугують підґрунтям для моделювання сюжетної та смислової структури художнього тексту як однієї з найбільш досконалих словесно-мовленнєвих форм систематизації уявлень індивіда про оточуючу реальність, що виражає індивідуально-естетичний характер художнього сприйняття дійсності.

Твори художньої літератури характеризуються існуванням специфічного уявного світу, в межах якого події розгортаються в уявному просторі та часі. Як уже зазначалося, різним типам художніх текстів притаманне характерологічне відображення просторово-часового континууму, пов'язане з їх обсягом та композицією.

У межах сучасної лінгвістичної парадигми особливого значення набуває аналіз коротких за обсягом літературних текстів, у яких відображена своєрідність світосприйняття представниками певної лінгвокультурної спільноти, що сприяє встановленню культурної специфіки окремих мовних явищ, зокрема виявленню мовних засобів об'єктивації просторово-часового континууму.

Одним із видів коротких літературних текстів є новела. Новелу визначають як коротку історію, призначену для дорослого читача та зосереджену на викладі однієї події, сконцентрованої навколо моменту оповіді, з неочікуваною і досить часто дивною кінцівкою, кількість дійових осіб якої та просторово-часовий відрізок тривалості незначні [5].

У наведеній вище дефініції наголошується на обмеженості просторово-часової тривалості дії у жанрі новели, що, звичайно, впливає на організацію її просторово-часового континууму. Саме аналіз просторово-часового континууму створює передумови щодо визначення жанрової специфіки досліджуваного твору, його художньо-креативної моделі, специфіки світосприйняття автором та неповторності мовно-стилістичних засобів змалювання подій.

Основними лексичними засобами об'єктивації просторового континууму в художніх творах вважають просторові прийменники та прислівники, в семантиці яких наявна вказівка на розташування предмета відносно деякого орієнтира (статична локалізація) або вказівка на пересування (наближення чи віддалення) відносно певної точки відліку (динамічна локалізація):

Je vais vous emmener dans un endroit que j'aime bien [8, p. 12].

У цьому реченні розташування об'єкта у просторі відбувається завдяки використанню прийменника dans(у), що слугує засобом вираження статичної локалізації.

Просторовий континуум художнього твору може також бути відтвореним завдяки використанню іменників, дієслів, прикметників та інших частин мови:

Je vais rue Saint- Benoоt [8, p. 11].

Вказівка на просторове розміщення об'єкта розповіді в наведеному вище реченні відбувається завдяки використанню автором іменника la rue(вулиця).

На думку дослідників, особливе місце в об'єктивації просторового континууму належить лексичним одиницям на позначення процесуальності:

Mais en vous regardant vous йloigner, je me suis dit: c'est trop bкte, voilа une femme que je croise dans la rue, je lui souris, elle me sourit, nous nous frфlons et nous allons nous perdre... [8, p. 9].

Використанняавторомуцьомуфрагментідієсловарухуs'йloigner(віддалятися) єзасобомпредставленняпроцесудис- танціюванняоб'єктавідоповідачатаакцентуванняувагичитачанадинамічнійлокалізаціїоб'єкта.

Просторово-часовий континуум аналізованої новели є лімітованим як це й властиво творам цього літературного жанру. Автор описує події, що відбуваються в паризькому кварталі Сен-Жермен-де-Пре, частині міста, в якій живе найбагатша частина населення французької столиці. Як очевидно з назви аналізованого твору, просторовість як внутрішньо текстова категорія реалізується вже на рівні першого перцептивного знаку текстової системи новели - на рівні заголовку - «Petites pratiques germanopratines». ЛексемаgermanopratinesпозначаєжителівкварталуСен-жермен-де-Пре, слугуючитимсамимдефініцієюконкретногомісця, девідбуваютьсязображуваніавторомподії.

У ході оповіді А. Гавальда дещо конкретизує простір своєї новели, обмежуючи його бульваром із назвою Сен-жермен:

Donc, ce matin, j'ai croisй un homme sur le boulevard Saint-Germain [8, p. 7].

Локалізаціяописуванихподійуцьомуреченнівідбуваєтьсязавдякивикористаннюприйменникаsur(на) таіменникаle boulevard(бульвар) включнозйогоназвоюSaint-Germain.

Простірширокогоохвату, доступнийтавідомийусімізпочатковихреченьновели, надалілокалізуєтьсявменшихномінаціях, просторовозорієнтованихіконтекстуальнотасуб'єктивнозумовленихоб'єктів, середяких: le bord du trottoir (крайтротуару), la rue des Saints-Pиres(вулицясвятихОтців), la rue Saint- Benoоt(вулицясвятогоБенедикта), щорозташованіукварталіСен-Жгрмен-де-Пре:

J'йtais arrкtйe au bord du trottoir а guetter le flot des voitures pour traverser а la hauteur de la rue des Saints-Pиres [8, p. 8].

Je vais rue Saint- Benoоt [8, p. 11].

Наведеніфрагментизасвідчують, щолексичнимизасобамиоб'єктиваціїпросторовогоконтинуумуцьоговідрізкатекстуєіменникиle bord(край), le trottoir(тротуар), la rue(вулиця) усполученнізприйменникомde,якийвстановлюєвідносинипідпорядкуванняміжчленамиречень.

Змальований у аналізованій новелі простір є відкритим і простягається перед читачем як у горизонтальній, так і вертикальній площині:

Je remontais le boulevard et lui le descendait [8, p. 7].

J'йtais arrкtйe au bord du trottoir а guetter le flot des voitures pour traverser а la hauteur de la rue des Saints-Pиres [8, p. 8].

Зверненняавторадодієслівremonter(підніматисявгору), descendre(спускатисявниз) таtraverser(переходитинаіншусторону), підкреслюєнапрямрухудійовихосібновелиодинвідносноодного, атакожвідноснолокативногоорієнтира, вираженоголексемоюle boulevard(бульвар).

Якдемонструєнаведенийвищеуривокізновели, встановленнябудь-якогофрагментапростору - місця, напрямучишляхуруху, переміщеннявідбуваєтьсязавдякизверненнюдолокативнихорієнтирів, щопозначаютьпростірабооб'єкти, відносноякихсприймаєтьсялокативно-динамічначилокативно-статичналокалізаціяконкретноїподії, стану, руху, переміщенняпредметапогоризонталі / вертикалі, всередину / зовні, зарухомиморієнтиромтощо [6, с. 26-43].

Окрім відкритого простору, автор аналізованої новели зображує простір закритий. До закритого простору новели відносимо приміщення, в якому працює героїня, заклад харчування, до якого вона заходить перед зустріччю з новим знайомим та винний погрібець, в якому вони вечеряли. Змальовуючи замкнений простір своєї новели, автор використовує назви закладів харчування Deux-Magots(ресторан у кварталі Сен- Жермен-де-Пре), Le Chiquito(кав'ярня у тому ж кварталі) та le petit bistrot а vins(маленький винний погрібець):

Je vais donc prendre un petit remontant pour me remettre du sang dans les doigts. Pas aux Deux-Magots, c'est lйgиrement plouc le soir, il n'y a que des grosses Amйricaines qui guettent l'esprit de Simone de Beauvoir. Je vais rue Saint- Benoоt. Le Chiquito fera trиs bien l'affaire [8, p. 11].

Уцьомуфрагментіавторзмальовуєнаміргероїнівідво- ліктисявідбуденнихтурботпередпобаченнямізнезнайомцем. Попри те, що у новелі просторовий континуум об'єктивовано переважно лексемами на позначення відкритого простору, місцем відпочинку героїні автор обирає закритий простір. Вирішуючи куди піти, героїня віддає перевагу більш закритому простору - кав'ярні, де вона почуватиметься комфортніше.

Об'єктивація, тобто змалювання просторового континууму засобами мови значною мірою залежить від семантики лока- тивних орієнтирів - елементів, які уточнюють характеристику відношення між об'єктом локалізації та місцем. Спеціалізованими засобами мовного вираження просторового континууму є просторові маркери, що можуть позначати означену та неозначену локалізацію об'єкта у просторі.

Неозначеною вважаємо локалізацію об'єкта, місце розташування якого не визначено і не позначено локативом, що може бути зумовлене різними комунікативними чинниками, серед яких незнання мовцем місця реальної чи потенційної локалізації зображуваного об'єкта:

Je l'ai vu arriver de loin [8, p. 8].

У наведеному вище реченні невизначеним є розташування об'єкта локалізації відносно самого мовця, оскільки важлива для нього складова просторового відношення - відстань - не вказана точно de loin(здалеку).

Невідомим може бути також напрямок динамічної локалізації, тобто просторовий орієнтир:

Cette fois c'est moi qui le regarde partir dans l'autre sens ... [8, p. 10].

Виразdans l'autre sens(віншомунапрямку) непозначаєконкретногонапрямкурухуоб'єкта, проякиййдемова, алишенаголошуєнафактівіддаленняоб'єктавідоповідача, оскількимісце, доякогоспрямованийрух, неназивається.

уразі, колимовецьвважаєзанадлишковеназиватимісцелокалізації, вінвдаєтьсядовживаннялексемтипуen haut(вгорі), un endroit(якесьмісце) тощо:

Je vais vous emmener dans un endroit que j'aime bien [8, p. 12].

Je demande au chauffeur de me dйposer en haut du boulevard, j'ai besoin de marcher [8, p. 17].

У цих реченнях локалізація є неозначеною, вона далеко, там, де немає дійових осіб новели, її уточнення мовець вважає надлишковим.

Аналізована новела характеризується як означеною, так і неозначеною локалізацією зображуваних подій. Просторовий континуум вважатимемо означеним, якщо використані автором мовні засоби позначають точне місцезнаходження об'єкта завдяки вказівці на його розташування у просторі відносно конкретного просторового орієнтира:

Donc, ce matin, j'ai croisй un homme sur le boulevard Saint-Germain [8, p. 7].

Уцьомуфрагментіозначеналокалізаціяоб'єктавиражаєтьсяшляхомвикористанняурбанонімаle boulevard Saint-Ger-main,якийконкретизуєпростірзмальовуванихподій.

Одним із засобів позначення точного місцезнаходження об'єкта є вказівка на точну відстань його перебування від мовця:

Bref, j'йtais а vingt mиtres de lui et je savais dйjа que je ne le raterai pas [8, p. 8].

Вживаннявиразуа vingt mиtres de lui(задвадцятьметріввіднього) позначаєфактичнувідстаньвідоповідачадозображуваногооб'єкта.

Означеність просторового континууму уможливлюється також завдяки використанню автором локативних орієнтирів зі значенням конкретного місцеперебування об'єкта:

J'йtais arrкtйe au bord du trottoir а guetter le flot des voitures pour traverser а la hauteur de la rue des Saints-Pиres [8, p. 8].

Словосполученняau bord du trottoir(накраютротуару) увиразнюємісцелокалізаціїособи, відіменіякоїведетьсярозповідь.

Використаніавторомуходіоповіділексемитасловосполукинакшталтici(тут), lа(там), а cet endroit(уцьомумісці), а l'angle de la rue(нарозівулиці) такожслугуютьзасобомвираженняозначеноїлокалізаціїоб'єктаупросторі:

Il est lа, а l'angle de la rue des Saint-Pиres, il m'attend, il me voit, il vient vers moi [8, p. 12].

Уцьомуфрагментіхарактеристикамісцялокалізаціїоб'єктаєрозгорнутою, представленоювідноснокількохпросторовихорієнтирів: lа(там), а l'angle de la rue des Saint-Pиres(нарозівулицісвятихОтців), щодоякихзображуванийоб'єктлокалізуєтьсяодночасно.

Отже, воб'єктиваціїпросторовихкоординатаналізованоїновелизначнурольвідіграютьурбаноніми (назвикварталу, бульвару, вулиць, видавництва, ресторанів), іменники, дієслова, прислівникитаприйменникиізпросторовоюсемантикою, використанняякихуможливиловідтворенняреальностіописуванихподій.

Важливою складовою просторово-часового континууму новели є часовий континуум та лексичні засоби його вербалі- зації. У зв'язку з тим, що обсяг новели як літературного жанру невеликий, час новели чітко окреслений, простір досить деталізований, а оповідач виступає одночасно й автором, і дійовою особою. Специфічною особливістю аналізованої новели є те, що в ній виділяється відправна точка, відносно якої йде автономний відлік часу. Цей відлік часового континууму розпочинається вранці того дня, коли героїня зустрічає незнайомця:

Donc, ce matin, j'ai croisй un homme sur le boulevard Saint-Germain [8, p. 7].

Часовийконтинуумновелизамкнутийумежахїїтексту, характеризуєтьсярухомводномунапрямку, збереженнямпослідовностізображуванихподій, відсутністюрізкихвідступівназадабозабіганняминаперед, щодосягаєтьсязавдякивикористаннюлексемнапозначенняпротяжностічасу:

Et pendant ce temps-lа, divine candeur, je sens le regard de mon saint Sйbastien (rapport а la flиche, eh ! il faut suivre hein!?) toujours dans mon dos [8, p. 8].

Зверненняавторадочасовихмаркерівpendant ce temps-lа (впродовжцьогочасу) таtoujours(весьчас) увиразнюєтрива-лістьописуванихподій.

Відтворюючизображуваніподії, оповідачширокопослуговуєтьсяодиницямизсемантикоюмиттєвоїдії, щоємаркерамиїїтривалостіучасі: tout а l'heure(тількищо), maintenant(зараз, уцейчас), tout de suite(відразу):

Oh, mais qui est lа ?... ma jolie proie de tout а l'heure [8, p. 9].

Traversons ensemble, je vous prie, je ne voudrais pas vous perdre maintenant [8, p. 10].

Je pousse la porte et tout de suite c'est: l'odeur de la biиre mйlangйe а celle du tabac froid [8, p. 11].

Образно-естетична функція виокремлених словосполучень полягає у прагненні автора передати неперервність часу та створити динамічний ефект. Орієнтація на співвіднесеність із часовим маркером maintenant(зараз, у цей час) дає змогу констатувати вагому смислову та естетичну-образну ємність дієслів зі значенням швидкої зміни подій, миттєвості, несподіваності у створенні часових смислів новели.

Значну роль у вербалізації часового континууму аналізованого твору відіграють дієслова на позначення дії, що сприяють змалюванню послідовності подій:

Je travaille, je rйponds au tйlйphone, j'envoie des fax, je termine une maquette pour l'iconographe (attendez, forcйment... Une fille mignonne et vive qui envoie des fax du cфtй de Saint-Germain- des-Prйs travaille dans l'йdition, forcйment...) [8, p. 10].

Змальовуючипсихічнийстанігероїні, спричинениймайбутнімпобаченняміззовсімнезнайомимчоловіком, авторвикористовуєдієсловаtravailler(працювати), rйpondre(відповідати), envoyer(відправляти), terminer(закінчувати), якінелишепередаютьдинамічнукартинутрудовогодня, айупоєднаннізприслівникомforcйment(мимовільно, уразінеобхідності), щебільшувиразнюютьїїдушевнийстан.

Одниміззасобівоб'єктиваціїчасовогоконтинуумуновелиєіменникинапозначеннярізнихдобовихвідрізківчасу: le matin (ранок), l'aprиs-midi(другаполовинадня), entre chien et loup(сутінки), le soir(вечір), щопідпорядковуєйогозображуванимподіям:

Donc, ce matin, j'ai croisй un homme sur le boulevard Saint-Germain [8, p. 7].

Fin d'aprиs-midi un petit peu nerveuse, il faut l'avouer [8, p. 10].

Entre chien et loup, le boulevard s'est apaisй et les voitures sont en veilleuse [8, p. 10].

Je me demandais si vous accepteriez de dоner avec moi ce soir... [8, p. 9].

Як бачимо, розвиток сюжету в межах часового континууму подається в новелі як послідовність ситуацій, кожна з яких фіксована певними часовими рамками.

Відтворюючи швидкоплинність подій фінальної частини новели, автор використовує ряд іменників, що називають послідовність дій людини, яка закінчує вечерю в закладі громадського харчування:

Les cafйs, l'addition, le pourboire, nos manteaux, tout cela n'est plus que dйtails, dйtails, dйtails [8, p. 15].

Виділені лексичні одиниці відтворюють хронологічний порядок описаних у цьому реченні подій.

Тривалість часу в аналізованій новелі обмежена початком і кінцем одного дня, тобто за визначенням Д.С. Лихачова, її «темпоральний розмір» невеликий, поданий у чітких хронометричних маркерах [7, с. 209-337], починаючи з ce matin(ранку) [8, p. 9], коли героїня, йдучи на роботу, зустріла незнайомця. Потім автор використовує темпоральний маркер а neuf heures [8, p. 9] (о дев'ятій годині) - час, коли мало відбутися побачення героїні, далі вказує на fin d'aprиs-midi(кінець дня) [8, p. 10], часові відрізки entre chien et loup [8, p. 10] (пора сутінок, коли починає смеркатися), le soir[8, p. 11] (вечір) і, нарешті настає la nuit[8, p. 16] (ніч) як фінал часового континууму новели.

Отже, час аналізованої новели носить лінеарний, синхронно-розповідний характер. Часовий континуум аналізованого тексту насичений деталями побуту та подробицями трудової діяльності героїні.

Як відомо, у художньому тексті просторово-часовий континуум є осмисленим і конкретним цілим, в якому прикмети часу розкриваються у просторі, а простір осмислюється та вимірюється часом [1, с. 235]. Зазначене стосується також тексту аналізованої новели, в якій просторові координати перебувають у тісному взаємозв'язку з часовими. Так, початок розповіді у новелі визначає місце та час описуваних подій:

Donc, ce matin, j'ai croisй un homme sur le boulevard Saint-Germain [8, p. 7].

Використаннясловосполукce matin(сьогоднівранці) таsur le boulevard Saint-Germain(набульваріСен-Жермен) єзасобомакцентуванняувагичитачаодночасноначасітамісцізображуванихподій. Наведений вище фрагмент, конкретизує часові параметри описуваних подій, що слугують тлом для об'єктивації просторового континууму.

Подібно до реальності, текст новели А. Гавальди «Petites pratiques germanopratines» передає нерозривну єдність простору та часу, що позначаються категоріями просторово-часового континууму:

Pas aux Deux-Magots, c'est lйgиrementplouc le soir, il n'y a que des grosses Amйricaines qui guettent l'esprit de Simone de Beauvoir [8, p. 11].

Навідмінувідпопередньогофрагменту, дечасовіпараметриувиразнювализмальованийпростір, уцьомуреченніпросто-ровийконтинуумслугуєфономдлячасовоїлокалізаціїподій, сприяючивідображеннюспецифікиавторськогосвітосприйняття. Зазначене підтверджує думку І.Р Гальперіна про те, що саме єдність просторово-часового континууму забезпечує достовірність та конкретність художнього опису [2, с. 87-93].

Отже, структурування часового континууму новели здійснюється на основі трьох параметрів, що фіксують величину часового інтервалу: квантитативному (відображає тривалість подій у часі), квантитативному (виражає ступінь насиченості аналізованого тексту подіями) та хронологічному (відтворює послідовність подій у часі).

Таким чином, проведене дослідження підтверджує думку про специфіку об'єктивації просторово-часового континууму художніх текстів різних жанрів.

Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, що проведене дослідження підтвердило наявне положення про обмежену тривалість просторово-часового континууму новели як літературного жанру загалом та використання специфічних мовних засобів його об'єктивації зокрема.

Загалом просторовий континуум аналізованої новели є відкритим. Проте у новелі також зображено закритий простір, об'єктивація якого слугує засобом передачі настрою та почуттів героїні. Особливе місце у вербалізації просторового континууму в аналізованій новелі відведене просторовим прийменникам, прислівникам та лексичним одиницям на позначення процесуальності, що передають статичну / динамічну, а також означену / неозначену локалізацію зображених об'єктів, а також урбанонімам (назви кварталу, бульвару, вулиць, видавництва, ресторанів), що конкретизують його.

Часовий континуум новели має лінеарний, синхронно-розповідний характер, обмежений тривалістю одного дня. Засобами його об'єктивації є іменники на позначення добових відрізків часу, дієслова на позначення тривалості дії у часі та її неперервності, сполучники часу. Використані автором лексичні засоби сприяли створенню просторово-часового континууму, що відображає специфіку авторського світосприйняття та дає змогу осягнути відображену в новелі своєрідність мовної особистості автора.

Перспективи подальших досліджень полягають у можливості залучення до матеріалу дослідження інших творів А. Гавальди з метою виявлення граматичних маркерів об'єктивації просторово-часового континууму.

Література

1. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Литературно-критические статьи. Москва, 1986. С. 121-290.

2. Гальперин И.Р Текст как объект лингвистического исследования. Москва, 2007. 144 с.

3. Николина Н.А. Филологический анализ текста. Москва, 2003. 256 с.

4. Лотман Ю.М. Текст в тексте. Статьи по семиотике культуры и искусства / сост. РГ Григорьева; пред. С.М. Даниэля. Санкт-Петербург, 2002. 544 с.

5. Dictionnaire l'Internaute. URL: https://www.linternaute.fr.

6. Степаненко М.І. Просторові поширювачі у структурі простого речення. Полтава, 2004. 463 с.

7. Лихачёв Д.С. Поэтика древнерусской литературы. Москва, 1979. 358 с.

8. Gavalda A. Je voudrais que quelqu'un m'attende quelque part. Paris, 1999. P 7-17.

Размещено на Allbest.ru