Лексика на визначення податків у пізній середньоукраїнській мові XVI-XVII ст.

Summary.The names of the tax sphere of the late Middle-Ukrainian language of the XVI - XVII centuries are investigated. The connection between socio-economic processes and the formation of the lexico-semantic group of taxes nominations has been established. The names of taxes and duties, subjects of the tax process, letters and documents certifying the status of tax payers, tax collection places are allocated. Structural-semantic features of taxes nominations and their formation in the context of the history of the Ukrainian language are analyzed.

Key words: tax-related nominations, tax gathering related nominations, obligations, Middle-Ukrainian language, lexical semantic group, derivative.

семантика лексика податкове найменування

Постановка проблеми. Номінативна система української мови представлена різноманітними тематичними групами. Учені значну увагу приділяють дослідженню семантики та структури окремих лексико-семантичних полів на діахронічному рівні. В українських пам'ятках XVI - XVII ст. широко відображена суспільно-економічна сфера життєдіяльності українців, презентована у т. ч. й назвами податків, суб'єктів оподаткування, документів, що регулюють процес збору платежів тощо. Тому аналіз динаміки функціонування найменувань податкової системи у пізній середньоукраїнській мові набуває важливого значення та дасть ґрунт для узагальнень щодо формування податкових найменувань в історії української мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До вивчення податків передусім зверталися I. Керницький («Назви данини та інших повинностей», 1980 р.) [5], Т. Крехно («кторія лексико-семантичної групи «плати - податки - повинності» в українській мові XV - XVIII ст. (на матеріалі українських пам'яток)», 2005 р.) [6], О. Чорна («Українська термінологія податкової сфери: структура, функціонування, формування», 2009 р.) [12], П. Білоусенко («Назви податків з суфіксами -ина та -щина (-чина) в історії української мови», 2010 р.) [1] та ін. коді окремі найменування процесу оподаткування розглядають як частину соціально-економічної лексики й аналізують із погляду різних мовних явищ, зокрема у роботах Е. Ланюка (1974 р.) [7], I. Керницького (1980 р.) [4], у колективній монографії за ред. М. Русанівського (1983 р.) [3], у працях Л. Полюги (1991 р.) [11], Т. Дячука (2003 р.) [2].

Однак комплексно не вивчено та не описано історію формування лексико-семантичної групи «податкові найменування» на кожному етапі функціонування української мови, а тому назріла потреба виділити й описати лексику на означення податків і зборів, суб'єктів та об'єктів процесу оподаткування у пізній середньоукраїнській мові XVI - XVII ст., дослідити особливості формування окремих найменувань і лексико- семантичної групи загалом із позицій системного підходу.

Мета дослідження - виявити склад найменувань податкової сфери у пізній середньоукраїнській мові XVI - XVII ст., здійснити докладний опис походження, семантико-структур- них особливостей їхнього функціонування у взаємозв'язку із соціально-економічними реаліями життя українців.

Виклад основного матеріалу. Ь XVI ст. українські землі після Люблінської унії Литви з Польщею (1569 р.) увійшли до складу Речі Посполитої, а «відтак на українських землях було запроваджено й польську податкову систему, за якою шляхта і маєтки католицької церкви звільнялися від оподаткування», а «найширші маси сільського й частково міського населення були зобов'язані до панщини, натуральної данини і грошових чиншівта інших оплат безпосередньо своїм панам - шляхті» [10, с. 24]. З часом свавілля чиновників призвело до конфлікту, який згодом переріс у визвольну війну, «у ході якої козацька старшина на чолі з гетьманом намагалася відродити українську державність, створити свою фінансову і податкову системи» [9].

Основними джерелами прибутків Війська Запорозького низового, окрім природних багатств, були воєнна здобич, зовнішня та внутрішня торгівля («На всіх запорозьких базарах особливі начальники - військові кантаржії - збирали у військову скарбницю мито з купців, стежили за точністю мір і ваги, призначали ціну на привезений товар» [9]), загальні податки, якими обкладалося все населення. Січова влада стягувала з селян і міщан військовий оклад, проте він не був надто обтяжливим, «головне значення мали прибутки з привізних і вивізних мит (індукти, евекти) та непрямі податки - оплата з млинів, гут, рудень, тютюну, дьогтю, селітри, шинків» тощо [8].

Отже, історичні події, суспільно-економічні та ринкові відносини під час державотворення сприяли поповненню лексичної системи української мови як новими податковими назвами, так і запозиченнями з інших мов. Податкові реалії відображені у найменуваннях податків і зборів, назвах платників і збирачів матеріальних благ, місць збору податків, найменуваннях документів тощо.

1. Найменування податків і зборів - сукупність слів на означення різновидів плати населення до державної скарбниці чи на користь чиновників, гетьманської влади коштів за послуги щодо оборони, функціонування господарств, перевезення товарів та інших дій, що регулюють соціально-економічні процеси у суспільстві.

Податки за виконання певних послуг - види зборів, пов'язані із задоволенням потреб платника, за котрі сплачувався відповідний збір. їх найменування представлені субстанти- вованими прикметниками на -ое / -оє: воротное (1516 АЮЗР I 55) «податок за утримання воротарів замку»; сокольничое (1532 АрхЮЗР 7 / VI 629) «плата за використання соколиних урочищ»; квитовоє (1582 СлXVI-п.пол.XVП XIV 80) «плата за написання, видання квиту», де квить- «письмове зобов'язання, розписка»; дїлчоє, делгоє (1606 АрхЮЗР 6 / I 335) «плата за поділ маєтку»; млиновоє (1649 ДБX 145) «млиновий збір»; ваговоє (1673 / XVII Тимч I 175) «плата за зважування».

Субстантивовані прикметники також іменували податки за перевезення певного виду вантажу: драгольноє (1585 / XVI Тимч І 821) та дрягольное(834), пов'язане із дрягиль(Ф І 546) «носій, вантажник». Зрідка за дозвіл виконання певних дій виступали іменники: дуды(1603 СлХ^-п.пол. XVII VIII 223) «плата за право хрестити дитину» - запозичення з пол.СиСвк(ЕСУМ II 140-141) «старовинна дрібна польська монета»; вымолочокъ(1613 СлХ'УЪп.пол.Х'УП V 218) «оплата за вимолот зерна» тощо.

Зафіксовані назви, пов'язані з тваринами як об'єктами оподаткування: шляховое(1552 АрхЮЗР 7 / I 609) «плата старості за привласнення приблудного коня чи вола», утворене шляхом субстантивації; дериват на -щина: бобровщина(1589 / XVI Тимч I 108) «податок за право ловити бобри»; похідне з -изна: згонщизна(1552 СлХУ[-п.пол.ХШ XI 165) «податок за переймання чужої худоби», де згонь- стадо, череда та ін.

Судові збори та повинності вказують на податкові платежі у сфері судочинства. Серед таких назв головщина (1546 AS IV 457) /головизна(1546 СлХ^-п.пол.ХШ VII 3-4) «плата за вбивство», податок, що нараховувався за голову вбитого;повежное(1552 АрхЮЗР 7 / I 84) «оплата ув'язненого старості за перебування у вежі» - конфіксальний дериват від вежа.Згодом зафіксоване й похідне від вира- вирчое (1563 / XVI, Тимч I 255) «оплата» та давнє найменування вина (1627 БерЛекс 15) «збір із винного», котре у сполученні з прикметником утворює податкову назву вына панская(1664 АКП I 11) «дохід за суд на користь полковника».

Документуються субстантивовані найменування, пов'язані з іменником вижь(ЕСУМ I 396) «присяжний пристав у справах, що підлягали судові воєвод і повітових старост»: вижове (1547 / XVI Тимч I 248), вижовоє(1547 Сл^плоїМ IV 55) «оплата урядовому чиновникові за свідчення про заподіяні комусь шкоди», вижованноє(XVIII) «оплата на користь вижа». Водночас функціонує й іменник вижованьє(1547 АЗР III 8) «оплата за розгляд судової справи», пор.стп. тсЬвпіг«видіння» тощо.

Найменування податків, пов'язаних зі вступом чи виходом суб'єктів оподаткування з певної території чи населеного пункту засвідчують зміну місця проживання чи роботи громадянина, за що збирався відповідний платіж. Оплата феодалові за право змінити місце проживання зафіксована нуль- суфіксальним іменником выходъ(1514 AS III 113) і субстанти- вованим прикметником на -оє: вьіходноє(1552 СлXVI-п.пол. XVII VI 101).

Також задокументовані субстантивовані назви осадное (1529 АЮЗР II 196) «плата за поселення на новій землі» від осадний«співвідноситься за значенням з іменником облога; призначений для облоги»; отходное(1552 АрхЮЗР 7 / 1 609) «плата за відхід на постійне проживання в іншу місцевість», пов'язане з відходом; вступноє(1586 СлXVI-п.пол.XVП V 54) «вступні гроші; оплата за вступ у відповідну організацію» та його варіант ступноє(1649 ДБX 145), очевидно, зі втраченим префіксом та ін.

Митний збір представлений сукупністю назв, що фіксують платні послуги митниці. Наприклад, найменування гребельнезафіксоване у варіантах: гребельноє / гребелноє(1545 ТУ 71; С^-плотМ VII 80) / гребелное(1568 / XVI Тимч 602-603) «мито від греблі, оплата за переїзд», пор. гребленноє (1545 ПВКРДА ГУ-2 227). Деякі назви мотивуються об'єктом чи місцем оподаткування, наприклад, лексема побережное (1551 АрхЮЗР 8 / V 69) «плата за право користування узбережжями річок та ін.»; субстантивований прикметник каменное (1652 ДБХ 271) «податок, який сплачували каменем».

Найменування, які фіксують назви, пов'язані з переміщенням товару через кордон: давня назва мито(1657 ДБХ 572) «плата за товар, який провозили через державні чи феодальні границі»; евекта(1699 / XVII Тимч 868) «мито вивозове», з лат. eveho (evectum)- вивожу.

2. Найменування суб'єктів процесу оподаткування вказують на осіб, котрі беруть участь у збиранні та віддаванні податків і зборів у встановлених об'ємах і з відповідною періодичністю, серед них збирачі та платники податків. Збирачі податків і зборів - представники суспільства, уповноважені збирати кошти чи матеріальні блага з населення у визначених розмірах і з певною періодичністю. За структурою найменування цієї групи неоднорідні. Вони представлені відіменними утвореннями з суфіксом -никъ: глобникъ(1522 СлХ'УІ-п.пол.Х'УП VI 219) «збирач судових штрафів» від глоба«судовий штраф», пор. болг. глоба, «очниця»; десятныкъ(XVII Тимч І 705) «особа, що збирала десятину»; митник(1556-1561 ПЄ 258) «збирач мита». У тому ж значенні, що і мытникь,функціонував суфіксальний дериват мытарь(1556-1561 ПЄ 156), мытаръ (1627 БерЛекс 67), утворення від мыто.

На позначення збирачів податків і зборів зафіксовані також субстантивовані прикметники: бирчий(1538 / XVI АЮЗР I 92) / берчий(1566 ASVII89; СлХ^-п.пол.ХШ II 84) «збирач податків», етимологія якого неочевидна, з одного боку, можливе походження від биръ(Ф I 167) «податок», проте М. Фасмер подає й інші погляди науковців, зазначаючи, що варто виходити із тур. bujurudzu«начальник»; восковничый (XVI АЮЗР. II 123) вживається на позначення особи, яка збирає оплату від воску та ін.

Пізньою середньоукраїнською мовою задокументовано запозичення: заборца(1565 ТУ 113; СлХ'УБп.пол.ХШ IX 205) «збирач податків», пор. стп. zaborca; екзакторъ(1660 / XVII Тимч I 868) / екзактор(1657 ^X591) «стягач податків», пор. пол. egzaktor,з лат. exactorтощо.

Платники податків і зборів - суб'єкти процесу оподаткування, котрі зобов'язані сплачувати податок або збір із певною періодичністю уповноваженим представникам. Значна частина найменувань на означення платників податків представлена субстантивно-ад'єктивними словосполученнями, головне слово у яких виражене іменником у множині - люди. Це назви на означення за загальною повинністю: люди данные(1502 ASI148 СлXVI-п.пол.XVП XVI 170-177) «ті, хто сплачує данину»; люди служебные(1508 ASIII, 56) «селяни, які несли військову службу або виконували певні повинності»; люди подворищ- ные(1561 АрхЮЗР 8 / III, 42) «жителі дворищ, які виконували повинності»; подданыелюди(1650 ^X168).

Ця група представлена найменуваннями, в основі яких - можливість чи неможливість виходу із певної території: дкдич- ныи люди(1518 АЮЗР 1 58; С^-плотОТ XVI 170-177) «успадковані від діда селяни, які позбавлені права виходу»; люди отчизные(1527 СлXVI-п.пол.XVП XVI 170-177) «успадковані від батька селяни, позбавлені права виходу»; люди непохожие (непохожые)(1527 ASIII 304) «залежні селяни, позбавлені права виходу»; люде похажалые(1583 АЖМУ 62) «залежні селяни, що тимчасово зберігали за собою право виходу».

Окремі назви осіб мотивуються назвою податку чи повинності: люди куничъные(1552 СлXVI-п.пол.XVП XVI 170-177) «піддані, які платили податок шкурами куниць»; люди тяглые (тлглые)(1591 ПККДА І-2, 161-162) «селяни, які відбували повинності своєю тягловою худобою»; люди нетяглые(1593 ПККДА І-2, 158) «селяни, які не мали власної тяглової худоби» тощо.

Окрім того, зафіксовані й інші давні найменування: дан- никъ(1502 ASІ 147) та його варіанти данъникъ, даньникъ (1502 СлХ"УІ-п.пол.ХШ VII 172) «той, хто сплачує данину», співвідносні із дань.Деривати датель(1577 ASVI 80-81; СлХ'УІ-п.пол.Х'УІІ VII 182) - датита есачъник, есочникъ (1536 АрхЮЗР 8 / V 10; СлХ^-п.пол.ХШ ІХ 101) «людина, яка платить або збирає ясак - данину натурою», від тюрк. jasakпрезентують давні слова. Задокументована лексема десяток (1505 АЗР І 365) / деатюкь(1505 СлШ-п.пол.ХШ VII 254-255) «одиниця групування, обліку залежних, оподатковуваних осіб» позначає групу людей.

Деякі назви вказують на статус платників податків: людцы, людъцы(1524 АЛРГ 198; СлХ'УІ-п.пол.Х'УІІ XVI 182) «залежні або звільнені від повинностей особи»; волный, волъный, вольный, вулный, вълный, воленъ(1544 ASIV 409; СлХЭД-п. пол.ХШ IV 204) «позбавлений чогось, звільнений від певних обов'язків, повинностей»; воленикъ(1571 АрхЮЗР 8 / VI, 356) «новоприбулий селянин, який мав пільги у сплачуванні обробку та у виконанні повинностей»; бобылъ(1649 СлХ^-п.пол. ХШ II 133) «людина, що немає своєї землі та не несе державного тягла», походження не встановлено, проте М. Фасмер наводить різні погляди на етимологію слова (Ф І 181) і відзначає, що вони не обґрунтовані, пор. англ. bob«телепень», лит. bumbilas«наймит, ледар». На інших територіях бобыль (ЕСБЄ IV 139) ще мав назву кутник«бідний безземельний селянин» (від пол. kqtnik,від kqt- кут).

3. Найменування місць збору податків констатують простір, на якому здійснюється процес оподаткування. Пам'ятки фіксують назви важницж(1532 АрхЮЗР 5 / І, 33; ^Х^-плол^"^ III 164) «міське приміщення з вагами для зважування товарів і стягнення з них мита» від вага (ЕСУМ І 317-318) «прилад для зважування» та мытницж (1556-1561 ПЄ 154) від мито(ЕСуМ III 467) «оплата за перевезення товарів через кордон» та ін.

4. Найменування грамот та інших документів, що засвідчують статус суб'єктів оподаткування, визначають перелік осіб податкової сфери, звільнених від сплати, або тих, що виконали податкове зобов'язання. Задокументований різновид таких документів, як безъмытъне(1536 ТУ 62) «без сплати мита», безмытный листъ(ХҐІ АЮЗР І 75) / безъмытъный листъ(1627 ^Х^-плол^"^ II 47) «грамота на право безмитної торгівлі».

Пам'ятками зафіксовано словосполучення квитъ поборовый(1601 АрхЮЗР 6 / 1 287) «документ про сплату податку» та квитъ отмытный(1602 ТУ 236) «документ про сплату мита», де квит(Ф II 219) «розписка», очевидно, запозичення через пол. kwit,можливо, з нім. Quittвід лат. quietus«спокійний».

5. Інші найменування. У цей період активізуються й інші номени, що характеризують процес оподаткування: лексемаволостьу варіантах волностъ, волносъть, волъность, вольность(1552 ^Х'^-плол^'Ш IV 203-204) вказує на право звільнення від повинностей чи певного обов'язку громадян, отже, незалежних від сплати (вольний); волька, волка(1591 ПККДА І-2, 161-162; ^Х^-плол^І IV 218) «поселення, мешканці якого на певний час були звільнені від повинностей, податків», тобто були вільними; драча (XVI Тимч І 824) «здирання поборів» походить від драти (Ф І 535), «обдирати»; екзакція(1657 ДБХ 591) «стягання податків» - запозичення з лат. exactionчерез пол. egzakcja; єсачниство(XVII АрхЮЗР'УІІІ, V 12) «становище, обов'язки того, хто платить ясак» походить від тюрк. Iвsвkтощо.

Висновки. Становлення лексико-семантичної групи «податкові найменування» пов'язане з історичними подіями, які відбувалися на українських територіях ХУІ - ХУІІ ст. Іноземний гніт і прагнення до створення власної податкової системи, незалежної від сторонніх держав, спричинили розвиток процесу оподаткування, що вплинуло на появу нових податкових реалій, відображених у лексиці мови.

Зафіксовані найменування відображають праслов'янську та давньоруськоукраїнську лексику, котра часто стає матеріалом для творення нових слів. Окрім того, мова поповнилася запозиченнями, переважно через посередництво польської мови. Семантика назв здебільшого прозора, оскільки за основу номінації покладено об'єкт процесу оподаткування. Серед основних способів словотворення номенів податкової сфери - морфолого-синтаксичний та афіксальний.

Досліджений матеріал дає змогу простежити історію податкових найменувань, зробити висновки про їхній системний характер. Опис податкових назв пізньої середньоукраїнської мови також є основою для подальшого вивчення найменувань податкової сфери на матеріалах пам'яток, що зафіксували ново- українську мову (від кінця ХУІІ ст.).

Література: