Німецька фонестемна лексика та символічні значення її початкових фонестем (фонемних поєднань приголосних)

Размещено на http://www.allbest.ru/

13

НІМЕЦЬКА ФОНЕСТЕМНА ЛЕКСИКА ТА СИМВОЛІЧНІ ЗНАЧЕННЯ ЇЇ ПОЧАТКОВИХ ФОНЕСТЕМ (ФОНЕМНИХ СПОЛУЧЕНЬ ПРИГОЛОСНИХ)

Найдеш О.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

У статті досліджено символічні властивості (значення) початкових сполучень приголосних (фонестем) у сучасній німецькій мові з опертям на аналіз фонестемноїлексики на позначення «руху», «звучання», «освіт-лення», «розміру» та «зоонімів», виражених дієсловами, прикметниками, іменниками. Простежено симво-лічні значення фонестем у мові та в тексті із застосуванням квантитативних методів лінгвістичних дослі-джень. Увагу зосереджено на об'єктивних символічних значеннях звукосполучень фонестемної лексики, чому сприяла компонентно-статистична методика, а саме компонентний аналіз відповідних словникових дефіні-цій; критерій х-квадрат та коефіцієнт взаємної спряженості. Суб'єктивні ж символічні властивості цих звукосполучень виявлено у результаті експериментальних досліджень з носіями мови.

Об'єктивні символічні властивості фонестем, досліджені за допомогою компонентної методики, проілю-стрували певний статистично підтверджений фонетично-семантичний зв'язок. Установлено, що з 29 фоне-стем німецької мови 26 проявляють звукосимволічне значення «звучання» і 24 фонестеми - значення «освіт-лення». Послуговування квантитативними методами дослідження дало змогу визначити, що 12 фонестем (kl-, fn-, kn-, pl-, fr-, tr-, ft-, pr-, dr-, fl-, fm- та ftr-) демонструють статистично значущі зв'язки зі значенням «звучання», а 14, зокрема gl-, fl-, ft-, fr-, kn-, pr-, kr-, tr-, dr-, bl-, fn-, fv-, fp-, br-, - із семою «освітлення». Спільний фоносемантичний простір утворюють фонестеми: fn-, kn-, fr-, pr-, tr-, ft- та dr-. Найвищий потен-ціал зв'язку з асоціативно-символічними значеннями виявляють граматичні категорії: прикметник (х2=49,8; К=0,14), вигук (х2=47,8; К=0,13) та дієслово (х2=18,3; К=0,05) у категорії «звучання», дієслова (х2=56,9; К=0,33) та прикметники (х2=7,4; К=0,04) у категорії «освітлення». А серед досліджуваних фонестем діє-слів пересування переважають фонемні сполучення приголосних з ведучою фонемою [/], фонестемна лексика якої демонструє «механічний рух» та «активне пересування» (fl-, ft-, tr-, парні фонестеми kl-kr, gl-gr, pl-pr). У результаті аналізу параметричних прикметників установлено, що лексеми groЯ, klein є домінантами цієї фонестемної групи; stark, knapp, schwach входять до ядра складу і schmal - до основного складу.

За результатами експериментального дослідження звукосимволічних особливостей лексем-зоонімів засвідчено, що фонестема pf- володіє найвищим потенціалом за шкалами «сили», «активності», «оцінки» і проявляє символічні значення «сильний», «швидкий», «приємний».

Ключові слова: звуковий символізм, фонестемна лексика, фонестема, фоносемантика, об'єктивні і суб'єктивні символічні значення, квантитативні методи, компонентний аналіз.

Naidesh O. V. German phonesthemic lexicon and symbolic meanings of its initial phonesthemes (consonant clusters). The article explores the symbolic properties (meanings) of the initial combinations of consonants (phonesthemes) in modern German by the example of the analysis of the phonesthemic lexicon which denotes the lexemes representing motion, sounding, lighting and size, as well as zoonyms, which, in their morphological structure, are verbs, adjectives or nouns. A complex analysis of the symbolic meanings of German consonant initials and the symbolic functioning of these phonemic clusters in the text was carried out through the use of structural and quantitative techniques.

The paper highlights objective and subjective trends in the study of sound imaging. The objective symbolic properties of phonesthemic lexicon were studied using component and statistical methods, namely component analysis of the corresponding lexicon definitions; chi-square criterion, and the coefficient of mutual collocability. The subjective symbolic meanings of the initial sound clusters were established using psycholinguistic methods through experimental studies with native speakers.

The objective symbolic meanings of the initial phonesthemes, investigated by using the component methodology, illustrate a statistically significant phonetic-semantic relation. It has been established that out of 29 German phonesthemes 26 represent the sound-symbolic meaning of “sounding” and24phonesthemes symbolize the meaning of “lighting”. Quantitative research methods enabled us to find out that 12 phonesthemes (kl-, fn-, kn-, pl-, fr-, tr-, ft-, pr-, dr-, fl-, fm- and ftr-) demonstrate statistically significant relation to the meaning of sounding, and the other 14 phonesthemes (gl-, fl-, ft-, fr-, kn-, pr-, kr-, tr-, dr-, bl-, fn- , fv-, fp-, br-) represent the seme of the meaning of “lighting”. The general phonosemantic space is formed by phonesthemes fn-, kn-, fr-, pr-, tr-, ft- and dr-. Grammatical categories that possess the strongest potential for associative-symbolic meanings in the category “sounding” are: adjective (х2=49,8; K=0,14), exclamation (х2=47,8; K=0,13) and verb (х2=18,3; K=0,05), while verb (/2=56,9; K=0,33) and adjective (x2=7,4; K=0,04) dominate the category “lighting”. The study of phonesthemes of motion verbs also revealed predominance of the phonemic clusters of consonants with [/] as a lead phoneme whose phonesthemic lexicon represents “mechanical movement” and “active movement” (fl-, ft-, tr-, paired phonesthemes kl-kr, gl-gr, pl-pr). Studying parametric adjectives, we found out that lexemes groЯ and kleinare the dominants of this phonesthematic group; stark, knapp, and schwach are part of the core of the composition, and schmal is included in the bulk.

According to the results of an experimental research of the sound-symbolic features, the phonestheme pf- possesses the strongest potential on the scales ofpotency, activity and evaluation, and manifests symbolic meanings “strong”, “fast”, and “pleasant”. The study of the symbolic and functional properties of the initial phonesthemes of the relevant phonesthemic lexicon has taken into accountpsycholinguistic and statistical techniques based on lexicon material and various texts.

Key words: phonosemantics, phonestheme, sound symbolism, objective and subjective symbolic meanings, phonesthemic lexicon, quantitative methods, component analysis.

Постановка проблеми та обґрунтування акту-альності її розгляду. Вивчення фоносемантики (звукового символізму) є однією з найдавніших досліджуваних тем. Численні лінгвістичні дослі-дження вже не піддають сумніву існування зв'язку між звучанням і значенням слова, а подальші нау-кові пошуки сформували цілий науковий напрям, у якому поєдналися лінгвістика, психологія, мате-матика, статистика [4, 11]. Аналіз явища звукового символізму знаходимо в роботах З. Ертеля, РШтей-нера, Е. Фенца, Е. Юнгера, Ф. Цезена, Ю. Шоттеля, Я. Бема, Г. Лейбніца, Ш. де Броса. Зокрема, З. Ертель у своїх працях з'ясовує питання взаємозв'язку «зву-кової форми повнозначних слів» з їхнім значенням [7, 43]. Е. Фенц, розкриваючи основні принципи вчення «звукотлумачення» (“Lautdeutung”), припус-кає існування в мові «внутрішньої тенденції до умо-тивованості відношень між значенням слова і його звуковою формою» [8, 15].

У багатьох лінгвістичних дослідженнях зв'язок «звук-зміст», тобто «форма-значення» мовних оди-ниць, постає як єдине ціле синтетичного початку, де «форма» завжди означає «значеннєву форму» (за словами Л. Блумфілда) [6, 25], або ж «форму», яку не можна визначити поза її значенням (за тлу-маченням Л. В. Щерби) [5, 21], а «значення» є цілим комплексом «функцій», які мають лінгвістичну фор-му (за Д. Фьорсом) [9, 13].

Актуальність нашого дослідження зумовлена необхідністю комплексноговивчення об'єктивного та суб'єктивного звукосимволізму при досліджен-ні символічних значень приголосних фонестем у німецькій мові з урахуванням сучасного рівня вивчення фоносемантики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. При вивченні значимогозвука в мові розглядають сим-волічні значення трьох типів фонетичних одиниць: фонем, фонетичних ознак і сполучень фонем (зву-косполучень, фонемних сполучень, фонестем тощо) [2; 4]. Предметом нашого аналізу є вивчення почат-кових сполучень фонем безпрефіксальних слів німецької мови - фонестем та встановлення їх сим-волічних значень із застосуванням основних статис-тичних прийомів та методів [3]. Дослідження симво-лічних значень фонем знаходимо у працях З. Ертеля, Р. Штейнера, Е. Фенца, Е. Юнгера, І. і М. Тейлорів, Ж. Петерфальві, О.П. Журавльова тощо; на значен- нєвість фонестем вказували Л. Блумфілд, Х. Мар- чанд, З. Харріс, Л. Сміт, С.В. Воронін, В.В. Левиць- кий, А.Б. Михальов тощо; символічність фонетичних ознак окреслював В.В. Левицький.

Розглядаючи складну морфологічну структу-ру кореня в англійських «зображувальних словах», Л. Блумфілд звертає увагу на «систему початкових коренетворчих морфем» [1, 266], пов'язуючи лексе-ми, до складу яких вони входять, з певними понят-тями: fl-«рухоме світло» (flash, flame)і «рух у пові-трі» (fly, flap, flit); gl-«нерухоме світло» (glow, glare, gloat, gleam); kr-«гучний удар, зіткнення» (crash, crack, crunch).Характеризуючи звуконаслідування і звукосимволізм в англійській мові, Х. Марчанд виділяє слова на sv-, що означають «колихання, хитання, розмахування» (“swingingmovement”) [12, 168]. Фонемне сполучення gl-, на думку З. Хар- ріса, «має певний стосунок до світла» [11, 193]. Л. Сміт пов'язує початкове фонемне сполучення kv- з асоціативними поняттями «трясти», «дрижачий, тремтливий» [14, 64-66]. Ш. де Бросс, пропонуючи систему звукових значень, дає таке тлумачення зву-косполучень: ft-- означає «утримувати в стадії неру-хомості», fr-- «грубість, терпкість, шорсткість», fl- - «свистіти, шипіти, бігти, текти» [8, 73].

Сучасні німецькі лінгвістичні школи розгляда-ють поняття звукосимволізму (Lautsymbolik) в роз-ділі фоностилістики, яка досліджує звуки, звуко-сполучення в різних позиціях слова, ритм, акцент (слова, речення, контрасту), ономатопею. При цьо-му «певні елементи значення виражаються безпо-середньо через звуки чи звукосполучення на рівні морфеми» [10, 232]. Так, звукосполучення gl-міс-тить позначення феномену світла (Lichtphдnomen): glдnzen, gleiЯen, glitzen, glьhen [10, 233]. А. Новий, продовжуючи теорію Е. Юнгера про значимість зву-ків у мові, наголошує також, що «мовні звуки - це не просто букви на письмі, вони пов'язані з асоціа-тивністю та змістовністю» [13, 46]. Автор досліджує фонестемну лексику в анлауті (schw-Wцrter: schwat-zen, schwдtzen, schweigen; schm-Wцrter: schmeicheln; fl-Wцrter: flehen, fluchen, flunkern, flьstern, Flausen, flachsen, flennen, flattierenта schr-Wцrter: Schrei, Schreck)і знаходить «смислову єдність» (Sinnge-meinsamkeit) деяких словесних груп, які мають «своєрідну звукову чарівність» [13, 65].

Явище звукового символізму поставало об'єктом зацікавлень багатьох закордонних науковців (лінгвістів, філософів, психологів, психолінгвіс- тів), серед яких: В. Вундт, Д. Вестерман, Г Лейб- ніц, В. Гумбольдт, Г Пауль, З. Ертель, К. Бюлер,

Д. Фьорс, Ш. Баллі, О. Єсперсен, І. і М. Тейлори, С. Улльман, Л. Блумфілд, Е. Партрідж, Х. Марчанд,

Е. Сепір, Д. Болінджер, Р. Якобсон, Ж. Петерфаль- ві А. Дебруннер, Г. Германн, Г. Мюллер, А. Зіберер, В. Мюс та ін. Вітчизняну фоносемантику репре-зентували праці В. М. Солнцева, М. В. Панова,

О. О. Леонтьєва, Д. М. Шмельова, С. В. Вороніна,

О. П. Журавльова, В. В. Левицького, А. Б. Михальо- ва, С. С. Шляхової, Л. П. Прокоф'євої та ін.

Формулювання мети і завдань статті. Метою нашого дослідження є виявлення та встановлен-ня символічних значень фонестем німецької мови (типу bl-, tr-, fir-, fpl- ... - усього 29) крізь призму аналізу фонестемної лексики на позначення «руху», «звучання», «освітлення», «розміру» і «зоонімів» та вивчення при цьому зв'язку «форма-зміст», «звук-значення».

Виклад основного матеріалу дослідження. З метою вивчення звукосимволічних і функціональ-них властивостей фонестемної лексики на позна-чення «звучання» ми проаналізували 366 лексем на основі словникових дефініцій. Так, наприклад, лек-сема klarозначає - nicht heiser, rau, belegt, sondern wohlklingend und deutlich vernehmbar (не хрипкий, а милозвучний і виразно чутний) [15]. Класифіку-вання цих лексичних одиниць за морфологічни-ми ознаками засвідчило, що найбільша кількість лексем на позначення «звучання» є дієсловами (41,8%) та іменниками (39,9%). Установлено, що фонестемні вигуки на зразок klick, klipp, klatsch, klaps(з фонестемою kl-), schwipp, schwapp, schwupp (з фонестемою fv-), trapp(з tr-), knicks(з kn-), plumps (з pl-) є звуконаслідувальними із «шумовими» та «зву-ковими» процесами творення. За морфологічною структурою вони дієслівного походження, а саме: “klatsch” ^ “klatschen”, “klapp” ^ “klappern”, “platsch” ^ “platschen”, “schwaps” ^ “schwapsen”, “schwapp” ^ “schwappen” тощо. Слід зауважити, що серед фонестемних вигуків трапляються й зву- косимволічні, що за структурою є також дієслівними (“pla” ^ “plaudern”, “qua” ^ “quatschen” тощо).

Здійснивши суцільну вибірку лексем зі слов-ників Дудена та Варіга [15; 16], ми з'ясували, що з 29 фонестем німецької мови 26 початкових фонем-них сполучень містять у словникових дефініціях сему «звучання». Статистично вагомі результа-ти за критерієм х² мають фонестеми: kl-(x²=66,3), fn-(_X²=38,9), kn-(x²=16,2), pl-(x²=14,5), /r-(x²=10,9),

^tr-(x²=^9,9X ЖЖ^Х p^r-(x²=7^,3X ^dr-(x2=^6,1X

fl-(x²=4,9), 7m-(x²=4,5) та ftr-(x²=4,1). При порівнянні парфонестемз кінцевими [l] [r] латеральний [l] вияв-ляє вищий потенціал досліджуваного асоціативно- символічного значення, ніж дрижачий [r] у парах kl- kr (x²=28,1; К=0,19),pl-pr (x²=21,9; К=0,19). У такий спосіб установлено, що фонестеми з початковими проривними глухим [k] і дзвінким [b] та зі спіль-ною кінцевою фонемою [l] містять фонетико-семан- тичне значення «гучний звук» kl-(x²=51,8; K=0,14), bl- (x²=44,3; K=0,12), а фонестеми tr-(x²=56,8; K=0,15) kr-(x²=39; K=0,1) та kl-(x²=21,5; K=0,1) з початковими глухими проривними фонемами [t] та [k] та з кінцевими - дзвінкими альвеолярними [l], [r] пов'язані зі значенням «довготривале звучан- ня». Серед пар фонестем з початковою фонемою [(] (всього 15 пар) домінує біном /п- із символічним значенням «тихого» звука (х²=11,1; К=0,03).

За семантичними характеристиками всі лексе-ми зі значенням «звучання» розподілено за трьома основними лексико-семантичними класами: «звуки живої природи», «звуки неживої природи» та «змі-шана група звуків». Так, наприклад, серед лексич-них одиниць руху групи «звуки живої природи» підкласу «звуки людини» найвищі показники кри-терію х² мають фонестеми з домінантним глухим щілинним [Я: у?-(х²=20,6; К=0,1), Ж(х²=15,4; К=0,1), Уп-(х²=10,2; К=0,03), а підклас «звуки природних стихій» цієї ж семантичної категорії характеризуєть-ся вагомою перевагою фонестем рІ-(х²=12,5; К=0,1), кІ-(х²=11,8; К=0,1) та_/7-(х²=10,9; К=0,1) зі спільною кінцевою фонемою [1]. Умовний поділ фонестемної лексики зі значенням «звучання» на звукосимво- лічну (204 од.) і звуконаслідувальну (162 од.) лек-сику при обчисленні критерію х² (х²=10,6; К=0,03) підтвердив домінування процесів звукосимволізму в сучасній німецькій мові.

Цікавими є подальші дослідження звукосимво- лічних властивостей фонестем у складі лексем на позначення «освітлення». Проаналізувавши всю фонестемну лексику німецької мови, ми з'ясували, що 173 лексеми (24 фонестеми) належать до цієї групи, а словникові дефініції володіють такими характеристиками: різке, слабке, сяюче, блискуче, мерехтливе і миготливе, яскраве, флуоресцентне, розсіяне та бліде світло. Ці характеристики най-частіше входять до складу 14 фонестем, які про-являють статистично-значущі зв'язки з досліджу-ваним фонетико-семантичним значенням, а саме: gl-, Jl-, /ї-, fr-, кп-, рг-, кг-, їг-, dr-, ЬІ-, /п-, /V-, /р-, Ьг-. Водночас характеристики «тьмяного» та «блис-кучого» світла пов'язані з дзвінкими альвеоляр-ними фонемами: «тьмяне» світло співвідноситься з дрижачим [г] у фонестемах: Ьг-(х²=13,1; К=0,08), кг-(х²=5,3; К=0,03), /їг-(х²=5,2; К=0,03), §г-(х²=4,6; К=0,03), «блискуче світло» - з латеральним [1] у біфонах §І-(х²=67,3; К=0,4), ЬІ-(х²=14,6; К=0,08). «Сяюче світло» передається парними провідними фонемами [Ь], [р] у складі фонестем рг-(х²=23,5; К=0,14), ЬІ-(х²=20,8; К=0,12), Ьг-(х²=18,3; К=0,1). Окрім цього, глухий постальвеолярний [[] у комбі-нації з губно-губними проривним [р], носовим [т] та альвеолярним проривним [Я демонструють ста-тистично значущі зв'язки з ознакою «блискучого» світла (/р-(х²=18,1), /т-(х²=27,1), /?-(х²=10,1))..

Окремо слід зазначити, що при дослідженні семантичних характеристик звуків виявлено групу слів, які містять у словникових дефініціях семан-тичні компоненти, що поєднують значення «зву-чання» та «освітлення», а це фонестеми: gl-, кІ-, рІ- (з фонемою [1] в другій позиції); кп-, кг- (зі спільною початковою [к]) та /п-, /V- (з ведучою [Я). Цей факт пояснюється особливостями функціонування такого фоносемантичного явища, як синестезія. Отже, дво-значна символічна функція названих фонестем пояс-нюється дією так званої «звуко-світлової синестезії».

Дослідження фонестемної лексики на позначен-ня дієслів пересування в просторі (171 од.) оприяв- нило, що фонестеми з фонемою [J] у першій позиції переважають у дієсловах руху. 22 фонестеми пред-ставлено у цій фонестемній групі дієслів «руху», а фонестема Jl-трапляється найчастіше (c²=49,6; К=0,13). Установлено, що фонестему ft-репрезен-товано в таких дієсловах частого вжитку: steppen, starten, stoЯen, straucheln, stampfen, storchen, stap-fen, strampelnт. д. Серед парних біномів (типу bl-br, fl-fr, gl-gr...),що містять фонеми [l] та [г], найчас-тіше знаходимо фонестеми з фонемою [г] (%²=18,3; К=0,05). Так, біном pl-prпредставлено такими діє-словами частого вживання: platschen, prallen, plem-pern, promenieren; gl-gr: gleiten, glitschen, greifen, grabbeln; kl-kr: klettern, kraxeln, kriechen.Особливу увагу приділено не лише двофонемним приголос-ним з домінантною фонемою [J] (типу fl-, fr-...), напр.: schlьpfen, schlunzen, schleudern, schlackern, schlenkern, schreiten, schmettern, schweben, schwirren, schwimmen, schwenken,але й трифонемним сполу-ченням (типу ftr-, fpr-...),напр.: springen, strampeln, sprinten, straucheln,які подано в порядку спаду час-тоти їх вживання.

У такий спосіб досліджено 149 одиниць фоне- стемної лексики на позначення дієслів «руху», з них 112 од. (64,9%) є дієсловами суб'єктивного руху і 51 лексема (35,1%) - на позначення пасивно-го руху. Слід зазначити, що всі досліджені дієслова руху є звукосимволічними та звуконаслідувальни-ми, а отже, володіють фоносемантичними власти-востями.

Значення «руху» передається в німецькій мові переважно голосними «високого піднесення» «переднього» і «заднього ряду», зокрема [a], [u], [y], [і]; (х²=22,48), та приголосними («губно-губні», «передньоязикові», «шумні», «щілинні», «сонор-ні»): [k], [m], [г], [f], [І], [l], [v] (%2=9,48). Навіть більше, звукосимволічними ознаками володіють саме приголосні, що входять до складу початкових фонемних сполучень.

З опертям на семантичну ознаку «розміру» виді-лено низку параметричних прикметників фонестем- ного складу: groЯ, stark, breit, klein, knapp, schmal, schwach.За частотою вживання ад'єктиви groЯі klein є високочастотними і тому є домінантами цієї групи, до ядра і основного складу належать лексеми stark, breit, knapp, schwach, schmal.До периферії, тобто низькочастотної групи, не потрапляє жодна з фоне- стемної лексики зі значенням «розміру».

За рахунок компонентного аналізу словникових дефініцій [15; 16] виявлено такі семи прикметни-ка klein:«незначний за розміром» (im kleinen Raum sitzen);«слабкий» (kleine Unterstьtzung);«корот-кий» (in kleiner Periode);«вузький» (kleine Gassen); «молодий» (das kleine Mдdchen);«нетривалий» (einen kleinen Augenblick);«незначний, стриманий, простий» (der kleine Mensch).Семантичний конти-нуум прикметника groЯформують семи: «великий за віком» (groЯe Enkel);«успішний» (groЯer Erfolg); «протяжність, обсяг» (groЯe Wohnung);«тривалість» (groЯe Dauer);«значний за кількістю» (groЯes Unter-nehmen); «сильний, інтенсивний» (groЯer Wunsch); «авторитетний, керівний» (groЯer Lehrer);«розкіш-ний» (groЯes Fest);«особливий, відомий» (groЯer

Dichter);«благородний» (groЯes Herz);«суттєвий, істотний» (groЯe Rolle);«важливий» (groЯe Tat).

Аналіз синтагматичних зв'язків між прикметни-ками розміру та підкласами іменників показав, що прикметник kleinутворює стандартні зв'язки з роз-рядами іменників на позначення людини (%²=45,27; К=0,03) та високим показником сили зв'язку з кате-горіями істот (х²=24,01; К=0,06), що позначають власні назви, людину за професією; віковою та ста-тевою ознаками, родом занять, національністю, соці-альним становищем.

Прикметнику groЯвластиві стандартні зв'язки, насамперед з підкласами іменників на позначення абстракцій (%²=93,18; К=0,05) та іменниками, що характеризують людину як біологічну та соціаль-ну істоту (х²=16,94; К=0,05). Слід зауважити, що зв'язок з іменниками на позначення абстрактних понять виявився найбільш високим.

Розгляд фонестемних прикметників розміру засвідчив, що фонестеми gr-, br-, ft-демонструють двозначне асоціативне сприйняття «чогось сильно-го, швидкого», а фонестеми kl-, kn-, fm-, fv-символі-зують значення «слабкий», «повільний» за шкалами «сили» і «активності» (за семантичним диференціа-лом Ч. Осгуда). Шкала «оцінки» зі значеннями «при- ємний/неприємний» проявляє нейтральність.

Порівняльний аналіз семантичної сполучува-ності фонестемних прикметників розміру в межах художнього (прозового і поетичного) (1; 2; 3; 4) та публіцистичного тексту (5) уможливив наго-лосити на особливостях функціонування параме-тричних фонестемних прикметників залежно від контексту. Наприклад, прикметники breit, stark з периферії в художній прозі потрапили до основ-ного складу в поетичних текстах, тоді як stark утворює ядро складу в публіцистиці. А тому коно-тативний вплив та асоціативно-символічне сприй-няття буде змінюватися і створювати емоційне тло, якому притаманний взаємозв'язок «фонесте- ма - зміст».

Проведене нами експериментальне дослідження (25 студ., Німеччина, Австрія, носії мови) звуко- символічних особливостей лексем, що позначають назви тварин у німецькій мові, підтвердило існуван-ня суб'єктивного (а не тільки об'єктивного) звуко- символізму.

За результатами експериментального дослі-дження виявлено тризначні символічні функції для фонемних ознак. З'ясовано, що коротким голосним звукам притаманна значимість «слабкого (а, з), швидкого (а, з, з, є, е, і, и), неприємного (а, з, е, і, з)»; довгим голосним звукам властиві асоціативні зна-чення «сильного (а:, 0:, є:, е:), повільного (u:, а:, і:), приємного (а:, 0:, є:, u:, і:, е:)». Стосовно приго-лосних, то для дзвінких приголосних характерною є значимість «слабкого (b, l, m, n), повільного (n, l, v, g), неприємного (z, b, m)»; для глухих приголос-них - «сильного (f, t, k, s, p), швидкого (s, t, f, k, p, J, h), приємного (t, f, h, k, /, p, x)». Щодо фонестем як домінант у лексемах-зоонімах, слід підкреслити, що фонестема pf- має найвищий потенціал вживання і асоціюється в інформантів з поняттями «сильний», «швидкий», «приємний».

Висновки та перспективи подальших дослі-джень у цьому напрямі. Досліджуючи фонестемну лексику на позначення «руху», «звучання», «освіт-лення», «розміру» та «зоонімів» і встановлюючи статистично суттєві символічні значення її фоне-стем, ми довели безперечне існування в мові, мов-ленні і тексті фоносемантичного (звукосимволіч- ного) зв'язку. У перспективі вважаємо за доцільне розглянути символічні властивості фонестем у спо-ріднених та неспоріднених мовах.

дієслово прикметник іменник фонестемна лексика

ЛІТЕРАТУРА

1. Блумфилд Л. Язык / пер с англ. Е. С. Кубряковой, В. П. Мурат;под ред. М. М. Гухман. Москва :Эдиториал УРСС, 2002. 608 с.

2. Воронин С. В. Основы фоносемантики:монография. Ленинград : Изд-во Ленанд, 2006. 246 с.

3. Левицкий В. В. Квантитативные методы в лингвистике : учебное издание. Вінниця: Нова книга, 2007. 264 с.

4. Найдеш О. Об'єктивний звукосимволізм фонестемної лексики німецької мови. Науковий вісник Чернівецького університету. Серія «Германська філологія». 2009. Вип. 431. С. 11-28.

5. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность. Москва : ЛКИ, 2008. 432 с.

6. Bloomfield L. Linguistic aspects of science. Chicago, 1947. 59 p.

7. Ertel S. Psychophonetik : Untersuchungen ьber Lautsymbolik und Motivation. Gцttingen : Verlag fьr Psychologie C. J. Hogrefe, 1969. 230 S.

8. Fenz E. Laut, Wort, Sprache und ihre Deutung : Grundlegung einer Lautdeutungslehre. Wien : Franz Deuticke, 1940. 179 S.

9. Firth J. R. Speech. London, 1930. 147 p.

10. Fleischer W Stilistik der deutschen Gegenwartssprache. Frankfurt am Main : Peter Lang, 2006. 341 S.

11. Harris Z. Methods in Structural Linguistics / Zellig S. Harris. Chicago : Univ. of Chicago Press. 1951. P. 177-199.

12. Marchand H. Phonetic symbolism in English word-formation. Indogermanische Forschungen. 1958. Vol. 64. P. 146-277.

13. Nowy A. Laute prдgen unsere Sprache: Erkenntnisse zu ihrem Werden, Wesen und Wirken. Frankfurt am Main : Haag+Herchen, 2004. 212 S.

14. Smith L. P. The English Language. London, 1950. 169 p.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

15. Duden. Deutsches Universalwцrterbuch / hrsg. vom Wiss. Rat d. Dudenred : Dr. Matthias Wermke. Mannheim, Leipzig, Wien, Zьrich : Dudenverlag, 2003. 1892 S.

16. Wahrig G. Deutsches Wцrterbuch : In 6 Bd. / Hrsg. von Gerhard Wahrig, Hildegord Krдmer, Harald Zimmermann. Stuttgart : F. A. Brockhaus Wiesbaden, Deutsche Verlags-Anstalt, 1980. 5310 S.

Размещено на Allbest.ru