Словозміна прикметників у говірках східнополісько-середньополіського порубіжжя

Відмінювання прикметників у говірках Козелецького й Чернігівського районів Чернігівської області та Броварського району Київської області. Система прикметникових флексій цього мікроареалу східнополіського діалекту порівняно із суміжними говірками.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 14.08.2020
Размер файла 37,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Словозміна прикметників у говірках східнополісько-середньополіського порубіжжя

Симоненко І.В.

У статті розглянуто відмінювання прикметників у говірках Козелецького й Чернігівського районів Чернігівської області та Броварського району Київської області. Зазначено, що дані говірки належать до східно - поліського діалекту північного наріччя української мови. Проаналізовано систему прикметникових флексій цього мікроареалу східнополіського діалекту порівняно із суміжними середньополіськими говірками Київської області.

Система словозміни прикметника в говірках східнополіського діалекту має широку варіативність, зумовлену давніми мовними явищами та впливом говірок сусідніх діалектів української, білоруської та російської мов. Попри те, що в українській діалектології вченими детально проаналізовано спільні та відмінні риси східнополіського й середньополіського діалектів на різних мовних рівнях, системи прикметникових флексій цих споріднених діалектів ніхто з науковців досі не порівнював. Це й зумовлює актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняними мовознавцями досліджено питання про прикметникову словозміну в говорах української мови. Аналізові словозміни прикметників у групах говірок різних наріч присвячено розвідки Л.П. Бови (Ковальчук) [1], Р.С. Зінчук [6], Д.А. Марєєва [12], С.С. Нередкової [8], В.М. Пачевої [10], Т.І. Поляруш [11]. Дослідження ад'єктивної словозміни окремої говірки провели О.В. Вінтоняк [2], Ю.В. Громик [4] та М.С. Делюсто [5].

Метою статті є виокремлення спільних і відмінних рис прикметникової словозміни в дотичних говірках східнополісь - кого й середньополіського діалектів північного наріччя української мови.

Джерельною базою слугують, з одного боку, власні записи мовлення діалектоносіїв Козелецького й Чернігівського районів Чернігівської області, Броварського району Київської області, з іншого боку, діалектні тексти говірок Київщини, які перебувають у безпосередній близькості від Дніпра, зокрема й говірки зони відчуження.

Виклад основного матеріалу. Межа між східнополіським і середньополіським говорами північного наріччя української мови проходить по Дніпру. За словами М.В. Никончука, це був природний кордон між давніми етнічними групами східних слов'ян, з одного боку, сіверян, з іншого - древлян та полян, мовлення яких лежить в основі цих двох говорів [9, с. 35-36]. Цю межу зафіксовано також в АУМ (АУМ, 1, ІХ).

До основних явищ, що розмежовують східнополіський і середньополіський говори, належать (східнополіський - середньополіський варіанти): 1) вияви голосного в іменнику блиск: [е] (бл'еск), [и] (блиск) - [а] (бл'аск), [е] (бл'еск), [и] (блиск); 2) відповідники ненаголошеного е в дієслові цілувати: [а] (цалу1 ват'), [е] (целуват'), [и] (цилудат), [і] (ц'ілу1ват') - [о] (цолу1 ват'), [е] (целу1ват'), [и] (цилу1 ват'), [і] (ц'ілу1 ват'); 3) рефлекси е в іменнику тітка: [уи] (т'уитка) [уо] (т'уот - ка), [о] (т'отка) - [о] (т'отка), [у] (т'утка), [уо] (т'уот - ка); сполучення [оро] в іменнику порося: [оро] (пород'а), [аре] (паре1с'а), [ара] (парад'а) - [оро] (пород'а); 4) морфемна будова іменника чемерка: [чеМ'орка], [чиМорка] - [чемерка], [чиМерка], [чуМерка]; 5) суфікси творення назви приміщення для корів: - ник (кор'іуник) - - арн -ороварн'а); 6) інфінітив дієслова з основою на голосний: - ть (си1 д'іт') - - т (си1 д'іт), - ть (сид'іт'); 7) 1-ша особа однини теперішнього часу дієслів ІІ дієвідміни з основою на [д], [с]: хоІжу, ноШу, ход'у, нод'у (останні дві форми лише в крайніх східних говірках) - ход'у, нод'у, хоЖу, ноШу; 8) 3-тя особа однини теперішнього часу дієслів ІІ дієвідміни: - ить ('ходит') - - ит (ходит), - ить ('ходит'); 9) 3-тя особа множини теперішнього часу дієслів І і ІІ дієвідмін: - уть, - ать (стереІжут', дод'ат') - - ут, - ат (стереІжут, Іход'ат), - уть, - ать (стереІжут', Ход'ат');

10) «димар»: боудур, труба, домин - домин, труба; 11) «кочерга»: кочерда - ковед'а, коц'уба, кочерга; 12) «качка»: утва, Утка - дачка, утка; 13) вигуки, якими відганяють корів: гей, гей-куби - а-ду, гей; 14) вигуки, якими кличуть овець: бра-бра, бир-бир - бар-бар, бир-бир [7, с. 7-8].

Спостережено, що в прикметниках твердої групи чоловічого роду однини в називному відмінку в більшості говірок паралельно існують повне закінчення - ий та зредуковане закінчення - и: дарма1виї, кучир'авиї, М'ішаниї, дорнин'киї, чумниї; Гарни, Жоути, кармади, малади, солоден'ки. Використання в мовленні лише флексії - и зафіксовано в говірці с. Олбин Козелецького району. У всіх зазначених говірках флексія - и має більше поширення порівняно з - ий. У говірці с. Пакуль Чернігівського району зафіксовано вживання повного закінчення респондентами старшого віку, усіченого - респондентами середнього віку. Окрім - и та - ий, спорадично виокремлено такі закінчення: - иі (баІран'ачиі, Ігарниі, краснен'ки', сод'они') (Кіп., Пак.) у ненаголошеній позиції; - иій (ута1 риії, дурІниії, пал'е1вид, руч1 - ниії) (Кр., Пак.) у наголошеній позиції; - иій(дудни») (Пак.); - ий (гоІроховиї, марс'ки1, маІшин:иї, проводІниї, сасІновиї, траПча - ниї, украйінс'кй) (Єрк., Кіп., Кр., Левк., Пак.). У двох говірках виокремлено перехід [и] > [і] у звукосполуках гі, кі, хі: -і (доуг'і, маден'к'і) (Левк.), й(динен'к'і1) (Левк.), -ій (глуд'ії, звонк'ії, укІраінс'к'ії) (Пак.). У м'яких прикметниках у всіх говірках функціонує флексія -ій: Задн'ії, од'ін:'ії, дин'ії, учор'ашн'ії. Форми й та зафіксовано спорадично в окремих говірках: 1 задн'і, од'ін:'і (Пак.), верхн'і, Ікутн'і, нижн'і (Левк.). Зафіксовано одиничне пом'якшення твердої основи в прикметнику заможний: заможн'ії (Пух.). У середньополіських говірках також наявне аналогічне явище повної або часткової редукції кінцевого приголосного флексії називного відмінка прикметників чоловічого роду із твердою основою, а також функціонування цих форм паралельно з повним закінченням - ий [3, с. 33-34]. Проте засвідчено, що усічені форми в цих говірках більш поширені. Так само, як і в східнополіських говірках, у середньо - поліських зафіксовано такі фонетичні варіанти цих закінчень: - и», - и`й, -і, -іи, -іий (ду1 бов'і, ду1' бов'іи, ж'і1в'і, здоров'ї, па1 ган'іи, Черв'і, старен'к'і, стари `ї) [3, с. 33-34]. Лише зредуковані флексії функціонують у двох говірках: - и (ГУМ, 123-125), - и» (ГУМ, 117-120). Спостережено, що в середньополіських говірках процес пом'якшення твердих прикметникових основ виражено яскравіше, ніж у східнополіських говірках Прикметники м'якої групи в цьому мікроареалі мають флексії -і, -іи: Син'і; 1 сиЧ'і» [3, с. 33].

У називному відмінку однини прикметників середнього роду в усіх досліджуваних східнополіських говірках зафіксовано флексію - е: 1 гадк'е, дороЛ'е, залите, ма1ле, чудове, ширст'а! не. Виняток становить говірка с. Левковичі Чернігівського району. Носії цієї говірки іноді паралельно вживають форми з наголошеними флексіями - ейе, - ойе: гуСтейе, дурЧейе, живейе, залбтейе; гуСтойе, кривойе (Левк.). У дотичних до східнополіських середньополіських говірках також переважає флексія - е: друге, прудК'е, пуСте, стар'ін:'е, МиКе [3, с. 36]. Нестягнені флексії поширені менше, проте варіативність фонетичних варіантів порівняно зі східнополіськими говірками більша: - ейе (закр'и `тейе, пагаЧен'кейе), - аойе (ч'іта°йе), - ойе (страшнойе, суХойе), - еийе (р'агІбен'кеийе) [3, с. 36].

Відносну гомогенність зафіксовано в родовому відмінку однини прикметників чоловічого та середнього родів. У всіх проаналізованих говірках функціонує флексія - ого: городсКого, дорогого, зОмужн'ого, л'ісЧого, кремового. У двох говірках зафіксовано епізодичне вживання фонетичного варіанту - Оо в ненаголошеній позиції: 1сил'нОо, трудного, уЛ'ебно'о (Левк., Пак.). Під впливом російської мови у двох говірках зафіксовано в окремих словоформах флексії - аво (М'ілаво, украЧінскаво, Чорнаво) (Єрк.), - ово (зерЧал'ново, кор'авово, приЧомново) (Кіп.) у ненаголошеній позиції. У говірці с. Єрків Козелецького району спостережено одиничне вживання флексії - огу в ненаголошеній позиції: другогу (Єрк.). У родовому відмінку однини прикметників чоловічого й середнього родів у середньополіському говорі також переважає закінчення - ого: б'едного, дубового, молодого, разного, д'іирого [3, с. 34]. Але, на відміну від східнополіських говірок, у середньополіських говірках з аканням зафіксовано фонетичні варіанти - оаго, - огоа, - аго, - аго1, - ага, - сРго «- : б'ілага, буушоЧго, кЧ'енаваго, ма - ладогоа, н'еаб'ійакагс?, пІлохоагоа[3, с. 34].

У давальному відмінку однини прикметників чоловічого й середнього родів у східнополіських говірок, що межують зі середньополіськими, спостережено флексію - ому: вайено - му, високому, кароуйачому, маЧому, сороковому. У говірках з аканням зафіксовано фонетичний варіант - аму в ненаголошеній позиції: бер'озаваму, з1 лоснаму, Черваму, су1с'ідскаму, ч'істаму (Кіп., Левк., Пак.). У говірці с. Кіпті Козелецького району в ненаголошеній позиції це закінчення функціонує паралельно з - ому, а у двох інших говірках флексію - ому в мовленні діалектоносіїв у зазначеній позиції не спостережено. Окрім того, у говірці с. Левковичі Чернігівського району в ненаголошеній позиції спорадично зафіксовано варіант - ом: гЧауном, м'есном, трет'ом (Левк.). Натомість у середньополіських говірках функціонує лише флексія - ому: б'едному, другому, ма - ладому, старому [3, с. 34-35]. Фонетичних варіантів, навіть у тих говірках, яким притаманне акання, не спостережено.

У знахідному відмінку однини прикметників чоловічого й середнього родів зафіксовано форми, аналогічні до відповідних форм називного та родового відмінків.

В орудному відмінку однини прикметників чоловічого й середнього родів у східнополіських говірках спостережено закінчення - им (тверда група) та -ім (м'яка група): баЧатим, голубим, звиЧаїним, Ікур'ачим, медвежим; аС'ін'ім, Чадн'ім, за1 мужн'ім, Ч'іжн'ім, трет'ім. Ідентичні флексії зафіксовано в середньополіських говірках. Також, на відміну від східнополіських говірок, зафіксовано варіанти - и`м, -іим, -ім у прикметниках твердої групи: за друг'ім, маЛ'ім, Човіим, стар'іим, стари `м, т'емни`м [3, с. 35].

У східнополіських говірках, що межують зі середньополіськими, у місцевому відмінку однини прикметників чоловічого та середнього родів засвідчено більшу варіативність закінчень у мовленні діалектоносіїв порівняно з давальним відмінком. У наголошеній позиції переважає флексія - ом, зафіксована в усіх проаналізованих говірках: у дороЧом, у маладом, ва утаром, на вараЧом, на залитом. Менш активно й лише в кількох говірках використовується мовцями закінчення - ому: у окружному, у парному, у старому, на кормовому, у м'іс'Чому (Єрк., Кр., Пух.). Ці флексії функціонують і в ненаголошеній позиції: у х'ірурЧ'іч'ескому, на Кур'ачому, по св'іжому, у д'і1журному; на гар'ачом, на1за - дн'ом, на передн'ом, на патЛатом (Кр., Левк., Пак., Пух.). У говірках, яким притаманне акання, у ненаголошеній позиції зафіксовано такі варіанти: - ам (на баЧатам, на1 верхн'ам, на акремам, на Чоснам) (Єрк., Кіп.); - аму (у раЧон:аму, умкучи `р'аваму, на куХон:аму, на Черваму) (Кіп., Олб.); Жм (у ваЧос'коам, у гЛиз'авоам, у сЧал'ноам) (Кіп.). Спорадичне вживання флексії - им зафіксовано в говірці с. Єрків Козелецького району в порядкових прикметниках: у Червим, у п'ійід'атим (Єрк.). У говірці с. Пакуль Чернігівського району в мовленні діалектоносіїв зафіксовано дифтонг [уо]. Це відображено в закінченні - уом: у палатЧ'анен'куом, на параднуом, у с'тепенуом (Пак.). У середньополіських говірках здебільшого теж фіксують флексію - ом, рідше - - ому у ненаголошеній і наголошеній позиціях: на Чанс'ком, на родЧом, у зашНитном, у тоуОтом; у середн'ому, у сороковому, по божому [гчз, с. 35]. Аналогічно до східнополіських говірок існують фонетичні варіанти з [а] на місці [о] у не - наголошеній позиції: - ам, - аом, - оам: па ч'істам, по Чолоам, у здараЧен:ам, уздароваом [3, с. 35]. Епізодично зафіксовано також закінчення -ім, - Ом: набат'кОус'кОм, усуд'ідн'ім [3, с. 35].

У називному відмінку однини жіночого роду в усіх східно - поліських говірках, дотичних до середньополіських, функціонує флексія - а: житн'а, молода, стара, 1 солодова, трет'а. Нестягнене закінчення - айа також зафіксовано в більшості із цих говірок, проте вживається воно мовцями спорадично: 1 йашнайа, кр'іепкайа, маЧайа, розавен'кайа, старайа (Єрк., Кр., Левк., Пак., Пух.). Лише в говірці с. Красилівка Ко - зелецького району флексія - айа використовується паралельно з - а на постійній основі. У середньополіських говірках також репрезентовано закінчення - а в усіх говірках, а - айа функціонує спорадично: в'еЧ'іка, гаЧодна, теЧерешн'а, чужа; бер - цовайа, жосткайа, маладайа, рад1найа [3, с. 36-37]. У говірці с. Ладижичі Київської області спостережено одиничний випадок ствердіння м'якої прикметникової основи: веЛОрна [ГУМ, с. 117-120].

У непрямих відмінках жіночого роду для крайніх західних говірок східнополіського говору характерна значна варіативність форм системи прикметникової словозміни.

Родовий відмінок однини прикметників жіночого роду має чи не найбільшу різноманітність флексій. У межах аналізованого ареалу майже не існує говірок, в яких було б зафіксовано лише одне закінчення. У таких випадках у частині говірок уживання однієї флексії в мовленні діалектоносіїв превалює над іншими, але в інших фіксуємо паралельне вживання кількох закінчень без суттєвого домінування однієї із флексій. У наголошеній позиції в усіх говірках зафіксовано флексії - ой та - ойі: двоїно!, крутої, пол'о1вої, руЧної, шеЧтої; завар1нойі, крутойі, маНойі, свЧн:ойі, Чуднойі. Відношення вживання закінчень - ойі та - ой приблизно однакове, лише в говірці с. Пакуль Чернігівського району вживання флексії - ойі є спорадичним. В одній словоформі зафіксовано вживання - айі в наголошеній позиції: ни аднайі (Левк.). Закінчення - ойі та - ой фіксуємо також у ненаголошеній позицій: Класної, Номнатної, Перво!, Син'ої; ближчою, Гарнойі, дин'ойі, топоНинойі (Кіп., Кр., Пак., Олб., Пух.). У ненаголошеній позиції функціонує кілька фонетичних варіантів, найуживанішим з яких є - айі: ве ликайі, дир'авайі, Жоутайі, Милайі, пере1'л'аканайі, переМожнайі, харашайі (Єрк., Левк., Пак.). Також зафіксовано такі варіанти (рідше): - ай: да добраї, здароваї, Мил'наї, Норнаї (Левк., Пак.); - айи: баГатайи, березавийи, губатийи (Левк.); Жйі: бу1 р'ашно^йі, гНин'ано^йі (Кіп.). Окрім того, у говірці с. Лев - ковичі Чернігівського району зафіксовано одиничне вживання флексії - ий: у б'іедниї (Левк.). У середньополіських говірках, що межують зі східнополіськими, у родовому відмінку однини прикметників жіночого роду також простежено використання флексій - ой, - ойі незалежно від наголосу (л'е'Кної, н'їмецкої, от чорнобил'с'кої; греЧанойі, молодойі, л'у1бойі) та - ай, - айі у ненаголошеній позиції (рускаї, харошаї; дтамнайі, пше - аІн'ічнайі) [3, с. 37]. Окрім них, зафіксовано закінчення, яких не засвідчено в дотичних східнополіських говірках: - ойе, - айе, - е, - ей, - и:1даун'е, дамаладойе, до колХознойе, дубов'и, із ровен - ски, кр'епкайе, сос1нови, т'еНерешн'еї, т'еЧл'ен'к'еї [3, с. 37]. Зазначимо, що на особливу увагу заслуговує пом'якшення твердих прикметникових основ у середньополіських говірках перед окремими флексіями, що не характерно для говірок схід - нополіського говору.

Систему відмінкових закінчень давального відмінка однини прикметників жіночого роду становлять такі закінчення: - ий (гар'ачиї, р'ідниї, Нортавиї) (Кр., Пак., Пух.); - ой (доброї, кривої, роббт'ашчої, дил'ної) (Єрк., Кіп., Кр., Левк., Олб., Пух.); - уий (глад1 куиї, дур1нуиї, мала1дуиї, ху1дуиї) (Левк., Пак., Олб.). У більшості говірок переважає флексія - ой. Проте в говірках, де функціонує флексія з дифтонгом [уи], саме цей фонетичний варіант є найбільш поширеним у наголошеній позиції. Закінчення - ий уживається в говірках спорадично й лише в не - наголошеній позиції. У середньополіських говірках фіксуємо використання флексій - ой: молодої, н'їмецкої, одної, П'ервої [3, с. 37]. На відміну від східнополіських говірок, у цих говірках у ненаголошеній позиції вживається фонетичний варіант - ай, якщо для говірки характерне фонетичне явище акання: пупЖр'езнаї [3, с. 37]. Не засвідчено використання флексій - ий, - уий, натомість мовцями спорадично вживається флексія - уй у наголошеній позиції: моулоуІдуї [3, с. 37].

Для прикметників жіночого роду в знахідному відмінку однини характерна однорідність: у всіх проаналізованих говірках функціонує закінчення - у: ад'іму, дириу1 йану, Н'імн'у, леЧну, розаву, стару. Нестягнений варіант - уйу спорадично зафіксовано лише в говірці с. Пакуль Чернігівського району в ненаголошеній позиції: гар'ачуйу, смаЧнен'куйу, старен'куйу (Пак.). Аналогічну ситуацію фіксуємо в середньополіських говірках: у них переважає флексія - у, а - уйу діалектоносії вживають спорадично: Н'евуйу, правуйу, толстуйу, Ц'іелуйу, [3, с. 38].

Флексія - ойу в орудному відмінку однини прикметників жіночого роду репрезентована в усіх проаналізованих говірках у наголошеній і ненаголошеній позиціях: уторойу, маНойу, пушнойу, серйознойу, сон'ашниНовойу, укН'учинойу. У двох говірках функціонує варіант - айу в ненаголошеній позиції: Нербнайу, ланНовайу, с харошайу, дахарнайу (Кіп., Левк.). Натомість у середньополіських говірках спостережено більшу різноманітність фонетичних варіантів закінчення - ойу: грузовойу, магад'ін:ойу, т'іхойу, хоНоднойу [3, с. 38]. Сюди належать флексії - айу, - О'йу, - оуйу, - уйу в ненаголошеній позиції: ба'бінайу, мНатО'йу, пос1в'ашченуйу, ран'бйу. Зрідка також, на відміну від східнополіського говору, діалектоносії використовують усічені форми - ой, - ай: з старої, іс поНойної, молодої, хаПоднаї [3, с. 38].

Система закінчень місцевого відмінка однини прикметників жіночого роду демонструє різноманітність інколи навіть у мовленні окремих мовців. Засвідчено, що варіативність цих флексій значно вища, ніж у давальному відмінку однини. У жодній із говірок, узятих для порівняння, не функціонує закінчення -ій. Лише у двох говірках епізодично використовується усічена флексія -і: у дапад'н'і, у черн'ігаус'к'і, на крив'і (Кіп., Пак.). Найпоширенішим з усіх зафіксованих нами варіантів є флексія - ой, уживана за аналогією до відповідної форми прикметників твердої групи російської та білоруської мов: на гар'ачої, на нової, на передндї, на 1 тил'ної, поутарої (Єрк., Кіп., Левк., Пак., Пух.). У говірці с. Кіпті Козелецького району епізодично функціонує усічена флексія - ой: у д'іес'кд, на деиІс'ато» (Кіп.). Флексія - ий зафіксована в трьох говірках у прикметниках з основою на твердий приголосний звук: у Нрошлиї, на Нершиї, по олЧшеус'киї, у Ноуниї (Кр., Левк., Пак.); а в говірці с. Єрків Козелецького району функціонує усічена форма - ий: у украінс'кй, на про1 с'олашнй, на дон'ачнй (Єрк.). У цій самій говірці в прикметниках із м'якою основою в мовленні діалектоносіїв спостережено закінчення - ей: у до машн'еї, на асІтан':еї, у дин'еї (Єрк.). У кількох говірках зафіксовано флексію - уий: у аднуиї, у спорт'іунуиї, на веНикуиї, на пал'аводческуиї, при рад'ан'с'куиї (Левк., Пак., Олб.). У говірці с. Левковичі Чернігівського району зрідка діалектоносії вживають прикметники із флексією - уой у наголошеній позиції: на галубуої, на маНуої (Левк.). У середньополіських говірках флексія -ій має спорадичне вживання: у чу1ж'ії, у одн'ії [3, с. 38]. Найпоширенішими флексіями є - ой та - ей у прикметниках із твердою та м'якою основами відповідно: на домашн'еї, на доугої, на нової, по централ'ної [3, с. 38]. До рідковживаних закінчень у середньополіських говірках належать - ий, - уй: у новиї, у Чтаруї [3, с. 38], [ГУМ, с. 123-125].

Називний відмінок множини прикметників цього мікроареалу репрезентовано різноманітністю форм - стягнених і нестягнених. Найпоширенішою флексією в прикметниках твердої групи є - ийе, зафіксована в усіх проаналізованих говірках, окрім говірки с. Пухівка Броварського району: бил'шийе, залбтийе, краснийе, Ілуч:ийе, новийе, тауЧтийе (Пух.). У кількох говірках після звукосполук гі, кі, хі функціонує фонетичний варіант - ийе: веЛикийе, дикийе, Лоукийе, маіс'кийе, маладен'ки'йе, сел'с'Ікиійе, (Єрк., Кіп., Левк.). У говірці с. Левковичі Чернігівського району ця флексія функціонує не тільки після гі, кі, хі, а й епізодично після [в] і [н]: даМашнийе, черІвиівиійе (Левк.). У говірці с. Пакуль Чернігівського району записано одиничне вживання флексії - ийи: дурЛийи (Пак.). Закінчення -ійе спостережено в більшості говірок: зеЛ'ізн'ійе, кармав'ійе, Лоук'ійе, мсЛоч:'ійе, рад'уч'ійе, свуиіс'к'ійе, страйев'ійе. (Єрк., Кіп., Кр., Левк., Пак.). У двох говірках (Кр., Левк.) ця флексія має спорадичний характер і функціонує лише після звукосполук гі, кі, хі. В інших говірках жодних обмежень немає, це закінчення вживається в прикметниках твердої та м'якої груп і не залежить від місця наголосу в слові. В усіх проаналізованих говірках зафіксовано закінчення - и, яке функціонує паралельно з нестягненими флексіями: буМажни, глиЛ'ани, зеЛ'ізни, к'ірд'ічни, малади, сасЛови, хароши. Також зафіксовано фонетичний варіант - и», проте це закінчення має спорадичний характер: 1бйшт'ки», трсЛсц'кії, рисави», чеир ви `ви» (Єрк., Кіп., Левк., Пак.). Флексія в досліджених говірках функціонує рідше порівняно з - и, але на дещо ширшій території: веиІлик'і, дереуй - сн'і, Л'убен'к'і, мсЛошн'і, сил'н'і (Єрк., Кіп., Кр., Пак., Пух.). У говірці с. Левковичі Чернігівського району записано одиничне вживання флексії -іе: стср'іе (Левк.). У середньополіських говірках зафіксовано переважне вживання флексій - ийе та -ійе: в'еЛ'ік'ійе, дубов'ійе, Жоутийе, краснийе, разнийе, 1с'ін'ійе [гчз, с. 38-39]. Залежно від вияву фонеми /и/ у прикметниках твердої групи можлива варіативність закінчення - ийе у вигляді флексій -^йе, -іийе, а також -ійе після основ на задньоязикові, губні та шиплячі: д) обр'ійе, дубов'ійе, Ларни'йе, здоро - ви`йе, нежіиІвіийе, стар'іийе [3, с. 38-39], (ГУМ, с. 117-120, 123-125). В одній із говірок засвідчено явище нейтралізації /о/ та /е/ у ненаголошених складах і функціонування фонетичних варіантів - ийс, -ійеа, - ийсе: бсгсМол'нийс, в'іІш'івснийсе, 1 голиш, ІчОрн'ен'к'ійеа[3, с. 39]. Якщо порівнювати середньопо - ліські говірки з дотичними до них східнополіськими, бачимо, що стягнені флексії, зокрема - и, - и, -іи, -і, у цьому мікроареалі також поширені: веЛ'ік'і, дубову1, здаров'і, кра1 с'іви, Поуни», розов'іи, слухЛ'ани [3, с. 39-40].

Парадигма відмінювання прикметників у непрямих відмінках множини залежить від типу прикметникової основи та не має суттєвих відмінностей від норм сучасної української літературної мови.

У родовому відмінку множини у всіх проаналізованих говірках представлено флексії - их (тверда група) та -іх (м'яка група): коЛ'учих, коричн'евих, лист'аЛих, твердих; городн'іх, Лоун'ішн'іх, П'ізн'іх. У двох говірках у прикметниках твердої групи паралельно зафіксовано фонетичний варіант - и `х у звукосполуках гі, кі, хі: бишин'киХ, диких, доугиХ, дороЛиХ (Кіп., Левк.). Якщо в першій із двох зазначених говірок цю флексію зафіксовано спорадично, то в другій вона має регулярний характер. У говірці с. Кіпті Чернігівського району в прикметниках м'якої групи спостережено епізодичне використання діалектоносіями флексії -іех: каЛишн'іех, пастарон:'іех (Кіп.).

У давальному відмінку множини якісних і відносних прикметників функціонують флексії - им (тверда група) та -ім (м'яка група): л'іЛарствен:им, прийеж: им, прадтим, свиЛ:им; агародн'ім,1 з'імн'ім, каЛишн'ім. У двох говірках зафіксовано фонетичний варіант - и`м у наголошеній позиції в звукосполуках гі, кі, хі: важким, дараІгиім, другим (Левк., Пак.).

Форми знахідного відмінка множини відмінюються за зразком називного й родового відмінків.

В орудному відмінку множини засвідчено флексії - ими (тверда група) та -іми (м'яка група): уЛасними, дошчодими, краЛ'ачими, смачНими; країнами, Л'етн'іми, порожніми, ранніми. У говірці с. Левковичі Чернігівського району в прикметниках твердої групи поширені форми з - ими1: березави ми1, д'едаус'кими, дубовими, старшими (Левк.).

У місцевому відмінку множини прикметників у всіх досліджених говірках функціонують закінчення - их (тверда група) та -іх (м'яка група) за зразком родового відмінка множини. Лише в говірці с. Пакуль Чернігівського району на місці - их вживають -іх у прикметниках із твердою основою на [в] у наголошеній позиції: на бурав'іх, на пал'ав'іх, у трудав'іх (Пак.). У говірці с. Левковичі Чернігівського району в прикметниках твердої групи паралельно з - их мовці вживають варіант - их у ненаголошеній позиції: на березавиХ, на разниХ, на реЗи - навиХ (Левк.).

У середньополіських говірках, що межують зі східнополіськими, засвідчено схожу систему закінчень у непрямих відмінках. Окрім нормативних для сучасної української мови закінчень, зафіксовано низку фонетичних варіантів. Різницю зі східнополіськими говірками спостерігаємо лише в більшій фонетичній варіативності орудного відмінка множини:

- их, - их, -іих, -іх (родовий і місцевий відмінки множини): березов'іХ, здобних, красних, л'ехкОв'іх, маЛиХ, молодих, Л'ішч'іх, ол «хов'іХ;

- им, Мм, -іим, -ім (давальний відмінок множини): бедн'іеї - шим, родн'ім, хреишЛеним, хрешЛеним;

знахідний відмінок множини відмінюють за зразком називного та родового відмінків множини;

- ими, - ими1, - имі, Ммі, - ими, -імі (орудний відмінок множини): добр'им'і, за Л'екоторими», зрослими, Л:'аним'і, маЛен'к'ім'і, маЛими [3, с. 40-41], (ГУМ, 117-120, 123-125).

У східнополіських говірках, дотичних до середньополіських, зафіксовано вживання коротких прикметникових форм. На прикладі лексем батьків і материн встановлено, що дані прикметники в мовленні діалектоносіїв цього мікроареалу мають лише коротку форму. Лексема батьків функціонує в зазначених говірках у варіантах бат'коу, бат'коу, бат'куиу. Лексему материн зафіксовано у двох говірках (Єрк., Пак.). Пояснюємо це тим, що в цих та інших проаналізованих говірках присвійні прикметники утворюються здебільшого не від іменника мати, а від інших іменників, а тому нами зафіксовано такі варіанти коротких прикметників на позначення належності матері: мамин, мамчин, мамкин, мач: ин. У середньополіських говірках також репрезентовано короткі прикметники. Порівняно зі східнополіськими говірками зафіксовано тотожність форм, лише замість прикметників із дифтонгом [уи] у суфіксі спостережено варіант із суфіксом - ув: таткуу [3, с. 33].

Висновки. Отже, система прикметникових закінчень у досліджуваних східнополіських говірках залежить від типу прикметникової основи та наголосу. Найбільша варіативність форм властива прикметникам чоловічого роду в називному відмінку однини, прикметникам жіночого роду в родовому й місцевому відмінках однини, прикметникам у називному відмінку множини. Відсутність фонетичних варіантів флексій в аналізованому мікроареалі характерна для прикметників чоловічого й середнього родів в орудному відмінку однини. Як свідчать отримані нами результати дослідження, система прикметникової словозміни середньополіських говірок дещо ширша порівняно зі східнополіськими говірками завдяки більшій кількості фонетичних варіантів, що особливо помітно у формах однини. Проте основний масив флексій і їх фонетичних варіантів є спільним для говірок обох діалектів.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні взаємодії східнополіських говірок із суміжними говірками середньонаддніпрянського діалекту й говірками білоруської та російської мов.

Список обстежених населених пунктів:

Єрк. - с. Єрків, Козелецький р-н, Чернігівська обл.; Кіп - с. Кіпті Козелецький р-н, Чернігівська обл.; Кр - с. Красилівка, Козелецький р-н, Чернігівська обл.; Левк - с. Левковичі, Чернігівський р-н, Чернігівська обл.; Пак. - с. Пакуль, Чернігівський р-н, Чернігівська обл.; Олб. - с. Олбин, Козелецький р-н, Чернігівська обл.; Пух. - с. Пухівка, Броварський р-н, Київська обл.

Джерела:

АУМ - Атлас української мови: в 3 т. / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; редкол.: І.Г Матвіяс (голова) та ін. К: Наук. думка, 1984. 2001 с.; ГУМ - Говори української мови: збірник текстів / упорядники С.Ф. Довгопол, А.М. Залеський, Н.П. Прилипко. К.: Наук. думка, 1977. 590 с.

Література

говірка прикметник східнополіський діалект

1. Бова (Ковальчук) Л.П. Словозміна прикметників у говірках Південної Житомирщини. Територіальні діалекти і власні назви. К.: Наук. думка, 1965. С. 52-59.

2. Вінтоняк О.В. Форми словозміни прикметників гуцульської говірки села Баня-Березів. Українознавчі студії. Івано-Франківськ, 2007-2008. № №8-9. С. 105-110.

3. Говірки Чорнобильської зони: системний опис / П.Ю. Гриценко та ін.; НАН України, Інститут української мови. К.: Довіра, 1999. 271 с.

4. Громик Ю.В. Словозміна прикметників у поліській говірці села Липне. Філологічний вісник Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини: збірник наукових праць / відп. ред. ГІ. Мартинова. Умань: ВПЦ «Візаві», 2012. Вип. 23. С. 19-24.

5. Делюсто М.С. Граматичні риси прикметника у світлі діалектного тексту. Лінгвістика: збірник наукових праць. Луганськ: ЛНУ ім. Тараса Шевченка, 2008. №2 (14). С. 228-238.

6. Зінчук РС. Особливості ад'єктивної словозміни у західнополіських говірках (на матеріалі записів місцевого фольклору). Волинь філологічна: текст і контекст. Західнополіський діалект у загальноукраїнському та всеслов'янському контекстах: зб. наук. пр. Вип. 4. Луцьк: РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2007. С. 384-389.

7. Матвіяс І.Г. Суміжні говори трьох укр. Наріч. Структурні рівні укр. говорів. К.: Наук. думка, 1985. С. 3-23.

8. Нередкова С.С. Особливості відмінювання прикметників в українському усному мовленні жителів м. Луганська. Лінгвістика: збірник наукових праць. Луганськ: ЛНУ ім. Тараса Шевченка, 2010. №3. Ч. 1. С. 57-64.

9. Никончук Н.В. Правобережнополесские говоры в лингвогеографическом освещении: автореф. дисс…. докт. филол. наук. Житомир, 1980. 48 с.

10. Пачева В.М. Форми словозміни прикметників у говірках Північного Приазов'я (межиріччя Берди та Молочної). Вісник Запорізького державного університету: збірник наукових статей. Філологічні науки. Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2000. С. 136-139.

11. Поляруш Т.І. Особливості словотвору і словозміни прикметників у степових говірках Кіровоградщини. Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі: XV Республіканська діалектологічна нарада: тези доповідей і повідомлень. Житомир, 1983. С. 165-166.

12. Mareyev D. From observations for the dynamics of the adjective in the Eastern Polessian dialect of the Ukrainian language. European Journal of Humanities and Social Sciences. 2017. №5. P. 19-23.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.