Функціонування фемінітивів у мові українських інтернет-видань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціонування фемінітивів у мові українських інтернет-видань

У статті окреслено сучасні тенденції вживання іменників на позначення осіб жіночої статі в публіцистичному мовленні після ухвалення нового правопису, у якому затверджено використання фемінітивів та їхні найпродуктивніші моделі творення. Названо основні словотворчі форманти, за допомогою яких постають ці іменники, зокрема -к-(-а), -ин-(-я), -иц-(-я). Спостережено активне вживання відповідників жіночого роду із суфіксом -к- переважно в тих текстах, де розглянуто діяльність конкретної особи із зазначенням її прізви-ща й імені в контексті. Проаналізовано словотвірні факти як покажчики продуктивності суфікса -ин-(-я) у поєднанні не лише з власне українськими основами, а й з іншомовними. З'ясовано, що цей словотворчий засіб єдиний, який приєднується до твірних основ слів - назв наук із елементами -ія, -лог, -логія, повністю витіс-нивши інші форманти.

Наголошено на тому, що мотиваторами похідних є слова з найрізноманітнішою семантикою, а самі дери-вати позначають жінок за широким спектром ознак: професія, рід занять і виконувані дії, соціальні стани і суспільна ієрархія, належність до чогось і участь у чомусь. Зосереджено увагу на соціальних причинах, які зумовили творення неологізмів - іменників жіночого роду з вказівкою на популярну професію, суспільний ста-тус, громадську діяльність чи посаду. Засвідчено одночасне використання співвіднесених назв осіб чоловічого й жіночого роду на позначення жіночої статі в журналістських матеріалах. У мові сучасних інтернет-видань зафіксовано фемінітиви з варіантними словотворчими формантами.

Виявлено випадки вживання субстантивованих дієприкметників на -учий (-ючий), які позначають осіб жіночої статі. Таке недотримання норми є свідченням недбалого ставлення авторів до добору мовних засо-бів під час написання тексту. Розглянуто свідоме порушення норми в утворенні фемінітивів, що виражає оцінну або суб'єктивно-оцінну думку автора, посилює емоційно-експресивний потенціал публіцистичного тексту. Маючи розмовне забарвлення, такі фемінітиви виступають засобом експресивізації мови ЗМІ.

У морфологічній категорії роду іменників виок-ремлено насамперед грамеми чоловічого і жіночого роду, які ґрунтуються на семантичній диференціації статі. Такі форми виразно протиставляються одна одній, утворюючи корелятивні пари. Продуктивні словотвірні типи сприяють тому, що співвіднесені назви осіб чоловічого й жіночого роду стають дедалі помітнішими. «Очевидно, ні на одній словотворчій категорії, як на категорії роду, - зазначає А. Загнітко, - не позначилися такою мірою соціальні факто-ри, які зумовили не тільки необмежене розширення іменникових особових кореляцій, а й семантичні нашарування на певних родових формах» [3, 158].

Останніми роками надзвичайно помітним ста-ло творення й використання іменників-неологізмів на позначення осіб жіночої статі, що зумовлено реальним станом речей - активною, іноді виразно протестною позицією жінок в українському кон-сервативному суспільстві, проблемою тендерної рівності, боротьбою проти сексизму в сучасному соціумі. Українські жінки все менше залежать від чоловіків, вони є самодостатніми, досягають зна-чних успіхів у кар'єрі чи творчості, ведуть активне громадське й політичне життя, розширюють сферу своєї професійної діяльності. Л. Кислюк наголошує, що «активізація творення назв осіб жіночої ста-ті в останні десятиліття показує зміну ролі та ваги жінки в суспільстві, у країні, і прямо пов'язана з її рівнем освіти, участю в управлінській, професійній діяльності» [5, 114].

У новій редакції правопису української мови затверджено використання та найпродуктивні-ші моделі творення фемінітивів. Отже, згідно з пунктом 4 параграфа 32 правопису іменники на позначення осіб жіночої статі утворюються від імен-ників чоловічого роду за допомогою суфіксів -к-, -иц-(-я), -ин-(-я), -ес- та інших. Найпоширенішим є суфікс -к-, бо він поєднується з різними типами основ: дизайнерка, директорка, редакторка тощо. Суфікс -иц-(я) приєднують до основ на -ник (порад-ниця) та -ень (учениця), а суфікс -ин-(-я) - до основ на -ець та до приголосного (кравчиня, філологиня). Суфікс -ес- у правописі схарактеризовано як рідко-вживаний.

Формулювання мети й завдань статті. Мета статті - окреслити тенденції творення й вико-ристання фемінітивів (загальновідомих і нових) у публіцистичному мовленні; визначити їхні най-продуктивніші словотворчі форманти. Матеріал дібрано з текстів інтернет-видань після оприлюд-нення основних змін у новій редакції «Українського правопису» (2019).

Для номінування аналізованих мовних одиниць - іменників на позначення осіб жіночої статі - дослід-ники використовують терміни як власне українські, так і запозичені: категорія «жіночість», наймену-вання жінок (О. Земська), «назви істот жіночого роду», «назви жіночого роду» (І. Ковалик), «назви осіб жіночої статі» (Л. Родніна), «назви осіб жіночої статі», «назви жінок», «неофемінативи» (А. Архан-гельська); категорія «nomina feminine», фемінатив, а також «фемінінний домінант», «фемінінний ново-твір» (А. Архангельська), «моція» (Н. Клименко), «фемінітив» (М. Брус, С. Семенюк), «фемінатив» (М. Федурко) тощо [5, 114-115].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Імен-ники на позначення жіночої статі за видом діяль-ності, професією, посадами, суспільним статусом тощо привертали й привертають увагу українських науковців, зокрема Л. Кислюк [5], М. Навальної [9], А. Архангельської [1], І. Ковалика [6], О. Поно-марева [11]. Окреслене питання висвітлено в стат-тях, монографіях, дисертаційних працях, а також відображено в лексикографічній практиці. Згадана лексика міститься як у спеціально створених слов-никах, так і в сучасних лексикографічних роботах загального вжитку, у яких серед інших слів подано й неолексеми [14; 13; 15; 12].

Виклад основного матеріалу дослідження. Серед досліджуваних формантів вирізняються висо-ким рівнем продуктивності -к-(-а), -ин-(-я), -иц-(-я). Мотиваторами похідних є слова з найрізноманітні-шою

семантикою, а самі деривати позначають жінок за широким спектром ознак: професія, рід занять і виконувані дії, соціальні стани і суспільна ієрархія, належність до чогось і участь у чомусь [10, 54].

Донедавна мовознавці вважали, що «форми з -к-(-а) слід уживати в художньому, публіцистично-му і, безперечно, в розмовному мовленні» [11, 145]. Учені наголошували на тому, що «поширенішими і позбавленими емоційно-експресивних відтін-ків стають утворення із суфіксом -к-, що водночас указують на жіночу стать особи та її належність до відповідної професії» [2, 91]. І. Ковалик зауважу-вав, що похідні утворення із суфіксом -к-(-а), зокре-ма іменники - назви осіб жіночого роду, є певною своєрідністю українського словотвору, чого немає в деяких слов'янських мовах, наприклад російській. Суфікс -к-(-а), за допомогою якого утворюються похідні назви жіночого роду від основ чоловічого роду, він називав «емоційним чи фемінізуючим» [6, 397]. Наразі такі деривати сприймаються як сти-лістично нейтральні, звичайні, характерні не лише для публіцистичного, розмовного мовлення, а й про-фесійного. Наприклад: «Однак депутатка Василев- ська-Смаглюк таки приховує інформацію про те, що подібні пропозиції були» (1); «Оксана Марка- рова - від серпня вже міністерка фінансів в уряді під керівництвом Олексія Гончарука» (2); «Маневр Маркарової: як міністерка вивела елітний будинок на Подолі зі збанкрутілого банку на свою фірму»

(2) ; «Новою лідеркою «Самопомочі» стала відомий політик та юрист, колишня віце-спікерка Верховної Ради України» (3). За нашими спостереженнями, від-повідники жіночого роду із суфіксом -к- трапляють-ся переважно в тих текстах, де розглянуто діяльність конкретної особи із зазначенням її прізвища й імені в тексті, напр.: «Медіаюристка Віта Володовська з Громадської організації «Лабораторія цифрової безпеки» назвала цей випадок свідченням того, що «адміністрація університету глибоко не розуміє не лише законодавство про доступ до публічної інфор-мації, а й у цілому цінність прав людини» (7); «Про це ми спілкувалися з Оленою Малаховою, кандидат-кою філологічних наук, доценткою кафедри укра-їнської мови ХНПУ імені Григорія Сковороди» (6); «Колишня амбасадорка США в Україні Марі Йова- нович заявила про тиск з боку президента США Дональда Трампа та Держдепу з метою її звільнен-ня з посади» (16).

Уживання «розмовних» абревіатур-фемінітивів у мові ЗМІ свідчить про наявність тенденції до ско-рочення тексту, посилення експресії, напр.: «Нар- депка (народна депутатка) «Слуги народу» Васи- левська-Смаглюк пройшла поліграф...» (19).

Склад аналізованого словотвірного типу попо-внили похідні суфіксальні іменники жіночого роду, утворені від іменників чоловічого роду на позначен-ня як загальновідомих професій, так і нових, ори-гінальних і сучасних, напр.: бізнесменка, лідерка, координаторка, ревізорка, режисерка, інспекторка, фітодизайнерка, амбасадорка тощо. Такі феміні- тиви ще не кодифіковані, що свідчить про постій-не поповнення досліджуваної лексико-семантичної групи іменників новими, незвичними жіночими назвами. «...У суспільстві існує сформоване упро-довж декількох десятиліть упередження щодо таких номінацій, яке можна пояснити відчуттям їхньої незвичності, оказіональності» [5, 116].

У мові сучасних інтернет-видань функціонують фемінітиви з варіантними словотворчими форманта-ми: експерт - експертка - експертеса; поет - поете-са - поетка; редактор - редакторка - редактриса; водійка - водійчиня; мовознавиця - мовознавчи- ня; фотографка - фотографиня - фотографеса («Українка стала найкращою фотографинеюроку на Berlin Photo Week» (20); «Фотографка з Луцька Лідія Кожевникова здобула перемогу в європейсько-му фотоконкурсі #MakingEurope2019» (5); «Підпис для фото фотографка обрала символічний - «Разом ми можемо зробити більше» (5)).

Суфікс -ин-(-я) зарекомендував себе як продук-тивний для утворення назв жінок за сферами науко-вої діяльності, напр.: математикиня, філологиня, фіолософиня, біологиня, соціологиня, хоч раніше був носієм стилістичної маркованості. А. Нелюба зазна-чає, що серед словотвірних фактів, що вказують на подальше зростання частотності форманта -ин-(-я), є його здатність взаємодіяти із запозиченими осно-вами [10, 50-51]. Він єдиний, що приєднується до твірних основ слів - назв наук із елементами -ія, -лог, -логія, повністю витіснивши інші суфікси, напр.: «Яна Сабляш - філологиня, викладачка про-екту Є- мова та волонтерка Безкоштовні курси української мови уже три роки» (18); «Як розпізна-ти інсульт - пояснює біологиня» (8); «Продовжуємо фотографувати містян і запитувати їх про одяг, шопінг та улюблене місце в Києві. Героїня нового матеріалу рубрики «Зовнішній вигляд» - маркетологиня Тоня Плачкова» (4). Суфікс -ин- також поєднується з влас-не мовними основами: «Має харківське походження: нова британська послиня записала звернення укра-їнською» (9); «Фахівчиня пенсійної служби обгово-рила з працівниками управління соцзахисту актуаль-ні питання пенсійного забезпечення» (10).

Нерідко в аналізованих текстах трапляється одно-часне використання співвіднесених назв осіб чоло-вічого й жіночого роду на позначення жіночої статі. Наприклад, у назві статті вжито посол: «Екс-посол США в Україні відкинула звинувачення Джуліані й Луценка», а далі в тексті - послиня: «Колишня послиня США в Україні Марі Йованович у промові перед законодавцями Конгресу заявила, що її відкли-кання стало прямим результатом тиску президен-та Дональда Трампа на Держдепартамент» (11). Або такий приклад: «Екс-міністр освіти Гриневич влаштувалася на нову роботу» (назва статті) і далі: «Колишня міністерка стала проректором з науко-во-педагогічної та міжнародної діяльності універ-ситету» (12).

Українські журналісти у своїх матеріалах послі-довно використовують фемінітиви з продуктивним словотворчим формантом -иц-(-я), напр.: «Українська науковиця виграла грант на вивчення змін клімату завдяки дослідженням на станції «Академік Вернад- ський» (21); «Столична підприємиця заявляє, що мер Кличко забрав у неї будівлю для готелю братові «Працівники Служби безпеки України у Луцьку викрили на хабарі посадовицю департаменту жит-лово-комунального господарства міської ради» (13); «Правоохоронці затримали чиновницю в обласному центрі під час одержання 1 тис. доларів - першої частини неправомірної вигоди» (13).

У мові електронних ЗМІ спостерігаємо випад-ки вживання субстантивованих дієприкметників на -уч-(-ий) /-юч-(-ий), які позначають осіб жіночої ста-ті. Таке недотримання норми є свідченням недбалого ставлення авторів до добору мовних засобів під час написання тексту, напр.: «У синоптиків є кілька ціка-вих прогнозів з цього приводу. Про це повідомляє завід-уюча відділом синоптичної метеорології Українського гідрометеорологічного інституту Віра Балабух» (17).

Рідковживаний суфікс -ш- надає значенню фемі- нітива переважно відтінку зневажливості, стилістич-ної зниженості, напр.: «29 жовтня Апеляційний суд Донецької області виніс рішення повернути справу наркоділерши Софії Кольмар до повторного у суді Слов'янська» (14). Таке свідоме порушення норми виражає оцінну або суб'єктивно-оцінну думку авто-ра, посилює емоційно-експресивний потенціал публі-цистичного тексту. Маючи розмовне забарвлення, деякі фемінітиви виступають засобом експресивізації газетної мови, напр.: «Вчителька гімназії та ота-манша українських повстанців Олександра Соколо- вська - Маруся загинула 6 листопада 1919-го» (15).

Висновки

Отже, у мові сучасних текстів інтернет-видань помітною є тенденція до активного вживання незвичних фемінітивів, похідних від іменни-ків чоловічого роду. Перспективним уважаємо дослі-дження особливостей використання нових назв осіб жіночої статі в науковому й професійному мовленні.

Література

іменник правопис семантика

1.Архангельська А. М. Фемінні інновації в новітньому українському назовницгві. Мовознавство. 2014. № 3. С. 34-50.

2.Вихованець І. Р, Городенська К. Г Теоретична морфологія української мови : академ. граматика укр. мови / за ред. І. Вихованця. Київ : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. 400 с.

3.Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови : Морфологія : монографія. Донецьк : ДонДУ, 1996. 437 с.

4.Земская Е. А. Активные процессы современного словопроизводства. Русский язык конца ХХ столетия (1985-1995). Изд. 2-е. Москва : Языки русской культуры, 2000. С. 90-141.

5.Кислюк Л. Жінка-космонавт чи космонавтка? (до проблеми норми творення назв осіб жіночої статі). Культура слова. 2013. Вип. 78. С. 114-118.

6.Ковалик І. Вчення про словотвір. Вибрані праці. Івано-Франківськ; Львів : Місто НВ, 2007. 404 с.

7.Кочукова Н. І. Сучасні тенденції використання назв осіб жіночої статі в професійному та науковому мовленні. Південний архів. Філологічні науки : зб. наук. праць. Випуск LXVП. Херсон: ХДУ, 2017. С. 37-41.

8.Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови : підручник / за ред. Л. І. Мацько. Київ : Вища шк., 2003. 462 с.

9.Навальна М. І. Динаміка лексикону української періодики початку ХХІ ст. : монографія Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011. 328 с.

10.Нелюба А. М. Інноваційні зрушення й тенденції в українському жіночому словотворі. Лінгвістика : зб. наук. праць. Луганськ : ЛНУ, 2011. № 2 (23). С. 49-59.

Размещено на Allbest.ru