Лексичні засоби створення образності в німецькому пісенному фольклорі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лексичні засоби створення образності в німецькому пісенному фольклорі

Статтю присвячено засобам лексичної образотворчості в німецьких народних піснях. Матеріал доводить присутність у цих фольклорних текстах метафори, епітетів, уособлення та порівняння як найбільш значущих елементів у створенні поетичної виразності тексту німецької народної пісні в цілому і конкретних образів німецької фольклорної картини світу.

Постановка проблеми. Німецька народна пісня є однією з форм народної поетичної творчості німецького народу поряд із такими фольклорними жанрами, як билина, легенда, загадка, прислів'я, приказка. Вона є також частиною духовного життя людини (ритуали, обряди), безпосередньо вплітаючись у матеріальну й практичну діяльність людини. Тож не дивно, що їй присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних учених [1; 2; 6; 7; 8; 10; 14; 17; 19; 22; 24; 25].

Мета. Об'єктом цієї статті стала німецька народна пісня (НП), а предметом - лексичні засоби створення її образності. Завданнями цієї статті є аналіз стилістичних можливостей фольклорного тексту та опис найбільш типових для текстів ННП тропів.

Виклад основного матеріалу. Одним із засобів стилістичної виразності фольклору виступають тропи. тропи - основні лексичні засоби словесної образності [23, с. 43], «явища, лексико-семантичні, це різні випадки вживання слова в переносному значенні» [15, с. 459], семантично двопланові найменування, використовувані як декоративні засоби в художній мові [11, с. 75]. Можна виділити два найважливіші критерії визначення тропа - його двоплановість і декоративність. Перший характеризує троп як складну за своєю семантичною структурою одиницю, а другий вказує на обмеження сфери використання даного засобу словесної виразності художньою мовою. тропи є важливим засобом мовної реалізації фольклорної картини світу. Найактивніше в текстах ННП використовуються епітет, метафора, порівняння й уособлення.

Епітет - слово, що «образно визначає предмет або дію, підкреслює їх характерну ознаку, також найбільш споживано в художній мові, де воно виконує естетичну функцію» [15, с. 460]. Згідно з характеристикою А.Н. Веселовського епітет - це «однобічне визначення слова, або що підновлює його загальне значення, або що підсилює яку-небудь характерну, видатну якість предмету» [5, с. 59]. Таким чином, можна виділити три основні ознаки епітета: образність, емоційність, однобічність, тобто підкреслення одної з ознак або одного з вражень про предмет. Слід відзначити, що в лінгвістичній традиції немає одноманітності в трактуванні епітета в об'ємі цього поняття.

У широкому тлумаченні епітет може бути виражений будь-якими мовними одиницями, що образно визначають предмет або дію, тобто згідно із цим трактуванням прислівник, що дає образну характеристику дії, вираженій у формі дієслова, також вважається епітетом. У більш розповсюдженому трактуванні епітетом може бути лише визначальний компонент атрибутивної конструкції. Під час аналізу текстів ННП ми фокусували увагу на епітетах, виражених у формі визначень- прикметників і дієприкметників, оскільки вважаємо подібний підхід виправданим, зважаючи на найбільшу частотність саме цих визначальних компонентів і їх особливої значущості у створенні поетичної виразності тексту ННП в цілому і конкретних образів фольклорної картини світу зокрема.

Для ННП характерні, перш за все, стійкі, постійні епітети. Це пов'язано з тим, що у фольклорі на всіх рівнях поетичної будови переважають стереотипи. Стереотипія фольклору виступає «одним із проявів феномену універсальності народної культури» [3, с. 333]. Стереотипи реалізуються у фольклорі через використання традиційних постійних епітетів, повторів, порівнянь, метафор, паралелизмів, формул і т.д. Мовні стереотипи сприяють сприйняттю, запам'ятовуванню і відтворенню усного тексту в процесі його побутування, тобто виконують комунікативні і мнемотехнічні функції. Присутність стереотипів пояснюється стійкістю канону, а також національною традицією.

мінімальною одиницею стереотипної конструкції в тексті ННП виступає поєднання іменника з постійним епітетом. Постійні епітети - характерна риса, властива поетиці фольклору. Під постійним епітетом традиційно розуміють барвисте визначення, що поєднується нерозривним зв'язком із визначуваним словом, з яким воно утворює стійкий образно-поетичний вираз.

У текстах ННП постійні епітети зустрічаються перш за все для створення образів природи: die grьne Wiese, das grьne Gras, der grьne Garten, das tiefe Tal, liebe Sоnnе и др. Пор.: Auf der grьnen Wiese/ Steht ein Karussell./Manchmal fдhrt es langsam, / manchmal fдhrt es schnell.... [Auf der grьnen Wiese].

Постійні епітети - часто тавтологічні епітети, тобто визначуване слово (іменник) виражає одну і ту ж ідею, містить одну і ту ж ознаку, що і прикметник [21, с. 243]. Кажучи про постійність як про основну і найяскравішу рису епітетів в народній поезії, виділяють два види цієї постійності: перший, коли прикметник настільки злився з визначуваним іменником, що представляє з ним одне ціле. У цьому випадку іменник (предмет, поняття) має в усній поезії ряд визначень, з одним (або двома) з яких воно поєднується. Наприклад, іменник der Himmel зустрічається в ННП із такими епітетами, як hell, blau; іменник der Mond - із прикметниками rund, gut, golden, silbern, weiЯ; die Sterne - з прикметниками silbern, weiЯ, golden, hell. Напр.: Guter Mond, du wandelst leise/An dem blauen Himmelszelt [Guter Mond]. Приклади показують, що найбільш споживаними епітетами у створенні образів німецького пісенного фольклору є позначення кольору, причому для народної поезії не характерна передача широкої палітри кольорів, різних відтінків. Найбільш частотні серед цієї групи епітетів - golden, silbern, weiЯ, blau, rot, schwarz, grьn. А. Вежбицька пояснює частотність позначень кольору тим, що «колірні концепти пов'язані з певними універсальними елементами людського досвіду, і ці універсальні елементи можна визначити, як день і ніч, сонце, вогонь, рослинність, небо і земля» [4, с. 57].

Окрім епітетів, які передають зовнішні ознаки предметів, у текстах ННП досить чисельна група епітетів з абстрактно-оцінною і емоційно-оцінною семантикою: ein guter/boser Mann, liebes Kindchen, das prдchtige SchloЯ, arme/reiche Leute, stolze Schneiderlein. найбільш частотним виступає емоційно-оцінний епітет «lieb», що зустрічається як характеристика з іменниками на означення істот (liebes Kind, liebes Hдslein, liebe Liese), так і з іменниками на означення неістот (liebe Aprikosen, liebe Sonne). Поєднання в текстах ннП про природні явища анімістичного метафоричного епітета з подальшою наказовою формою дієслова створює уособлений образ. Пор.: Komm, lieber Mai,/ und mache die Bдume wieder grьn,/und lass mir an dem Bache / die kleinen Veilchen blьhn! [Komm, lieber Mai].

Слід зазначити, що вживання прикметника «lieb» з іменником часто носить характер мовного кліше і є мовним стереотипом, конструктивною одиницею фольклорного тексту з повністю або частково втраченою виразністю. Особливо яскравим прикладом даного явища є ннП для дітей: вживання в текстах ННП епітетів з абстрактно-оцінною семантикою - один із засобів введення в лексичний зворот дитини елементарних морально-етичних і соціальних понять, закріплення в його свідомості системи загальноприйнятих цінностей і установок, структури суспільних стосунків. Засвоєння цих понять відбувається і завдяки елементам гри, яка, як правило, міститься в дитячому фольклорі, в тому числі ігровій моториці. Так, пісня «Wer will fleiЯige Handwerker seh'n?» супроводжується імітацією описуваних рухів.

Особливу роль у створенні образності в текстах ннП відіграє антитеза -контрасне зіставлення. Як правило, семантичні контрасти створюються і реалізуються тут саме на рівні епітетів. У побудові поетичного тексту ННП контрастні епітети стоять поряд на одній або сусідніх рядках, щоб не був втрачений зв'язок і встановлений смисловий контраст між ними. Пор.: GroЯer Stern und kleiner Stern,/Abend dдmmern nah und fern,/ Lichtlein schimmer ьberall,/ unser Kindlein steht im Stall [GroЯer Stern und kleiner Stern ].

використання під час створення поетичного образу зіставлення епітетів є одним із засобів створення комічного ефекту в ННП: за допомогою епітетів створюється невідповідність між існуючим і належним, очикуваним і наявним. висміювана невідповідність може бути реальною або уявною, такою, що фактично існує або лише можлива, приписувана об'єкту осміяння. Абсурд віршованих оксюморонов також будується на невідповідності використаних епітетів, вступаючих у протиріччя із ситуацією або об'єктом, які описуються . У тексті ННП відбувається несподіване порушення звичної картини світу, справжнього співвідношення предметів і їх властивостей. Пор.: Ich bin der Doktor Eisenbarth,/ widewidewitt, bum bum./Kurier die Leut nach meiner Art,/ widewidewitt, bum bum./Kann machen, daЯ die Blinden gehn,/Und daЯ die Lahmen wieder sehn [Ich bin der Doktor Eisenbarth].

Особливе місце в поетичному світі німецького пісенного фольклору займають оказіональні епітети, що є парними, повторюваними звуковими комплексами. У наведеному вище прикладі це поєднання widewidewitt, bum bum. Або: Auf einem

Gummi-Gummi-Berg,/ da wohnt ein Gummi-Gummi-Zwerg,/ der Gummi-Gummi-Zwerg/hat eine Gummi-Gummi-Frau,/die Gummi- Gummi-Frau/hat ein Gummi-Gummi-Kind... [ Auf einem GummiGummi-Berg ].

«Парність, повторюваність - це стихія і релікти архаїчних сходинок, а отже, і архаїчних уявлень, які свідчать про присутність міфу як істотного елементу поетичної мови і стилю фольклорного «текста» [9, с. 75].

Оказіональні епітети виконують у тексті ННП відразу декілька функцій: естетичну (створення яскравих акустичних образів), ритмічну, в піснях для дітей також ігрову функцію. За рахунок повтору і бінарної структури звукових комплексів створюється міцна основа для віршованого ритму. Проте не лише оказіональні епітети є регулювальниками ритму, ту ж функцію виконує повтор епітетів: Grьn grьn grьn sind alle meine Kleider/

Grьn, grьn, grьn ist alles, was ich hab'./Darum lieb ich alles, was so grьn ist,/Weil mein Schatz ein Jдgermeister ist [Grьn grьn grьn ].

Ця пісня - приклад своєрідної віршованої гри в «конструктор», що здійснюється за рахунок епітетів. Повторюючи даний текст, можна кожного разу трансформувати його, лише замінюючи один член синтаксичної конструкції вірша, що багато разів повторюється («Blau, blau, blau sind alle meine Kleider..»; «Rot, rot, rot sind alle meine Kleider...» і т. п.). У такий спосіб кожного разу створюється новий образ, а саме образ носія якої-небудь професії, що традиційно асоціюється з конкретним кольором (rot - Feuerwehrmann, grьn - Jдgermeister, Schwarz - Schornsteinfeger, weiЯ - Bдckermeister, bunt - Malermeister).

Культурно-мовні образи, що створюються за допомогою епітетів, з одного боку, носять на собі відбиток загальної фольклорної традиції (постійні епітети), а з іншого, є прикладом реалізації особливого словоутворення (оказіональні епітети). Одна з найважливіших функцій епітетів в ННП - створення комічного ефекту, ефекту несподіванки, що виникають як результат очевидної невідповідності між визначальною ознакою та визначуваним об'єктом. Така невідповідність часто використовується як інструмент іронії.

Порівняння - важливий образотворчий виразний засіб німецького фольклору. Порівняння - «вид тропа, заснований на уподібненні явищ, що співвідносяться» [12, с. 1021]. Визнаним фактом в стилістиці є те, що за рахунок такого уподібнення об'єкт порівняння виявляє або набуває нових і неординарних якостей.

Порівняння неодмінно передбачає два елементи: порівнюваний предмет (об'єкт порівняння) і предмет, з яким відбувається зіставлення (засіб порівняння). саме ця ознака порівняння, тобто безпосередня присутність, чітке позначення в тексті обох порівнюваних компонентів пояснює вищу частотність цього тропа в текстах ННП, ніж метафори, де обидва плани смислової структури слова (прямий і переносний) звичайно існують в єдиному образі [18, с. 73].

Емпіричний матеріал показав, що порівняння зустрічаються далеко не у всіх жанрах ННП, що, як і у випадку з епітетами, є результатом специфічності суб'єкта-носія фольклору. Проте різноманіття джерел виникнення фольклорних творів, про які говорилося вище, специфіка побутування текстів (колективність, передача з вуст у вуста) повною мірою дозволяють говорити про різноманітність засобів стилістичної вираз-ності фольклору, в тому числі фігур-тропів словесній образності.

Образне порівняння дозволяє наочно і яскраво представити і охарактеризувати той або інший предмет з несподіваного боку. Порівняння виконує образотворчу, описову і оцінну функції, дозволяючи не лише краще пояснити або описати об'єкт, деколи і прояснити, за допомогою оригінального зіставлення, відношення того, хто говорить до цього об'єкту. У ході дослідження текстів ННП виявлене домінування неускладне- них простих порівнянь, що вводяться сполучниками wie і als: Uns sind die Herzchen so frei/ Wie den Lerchen so hoch da droben./ Und hell klingt unser Lied dabeijfroh allen Sorgen enthoben [Heut ist ein wunderschцner Tag].

Зіставлення в текстах ННП засноване, як правило, на зовнішній схожості предметів. Наприклад, порівняння за колірною ознакою: Und der schцnste Sonnenschein/ Brennt uns nach dem Bade/ Brust und Buckel braunjbraun wie Schokolade [Badelied].

Частотність колірних порівнянь обумовлена і загальною, значущістю кольоропозначень у фольклорі як культурних універсалі^ доступністю і очевидністю порівнюваної ознаки. Кольори є «універсальними елементами людського досвіду» [4, с. 57], і в той же час це елементи індивідуального досвіду кожної людини. Вони можуть бути благодатним параметром для образних порівнянь. Чисельні колірні порівняння зустрічаються і в повсякденній спонтанній мові, де вони носять природний і непохідний характер.

Окрім порівнянь за ознакою кольору, є порівняння, засновані на схожості інших зовнішніх ознак предметів і явищ: формі, розміру або загальній зовнішній схожості: Dieses ist der Dicke,/er ist stark und schwer,/er ist stark und schwer/, geht so gern spazieren,/ breit wie ein groЯer Bдr [Dieses ist der Dicke].

В основі порівнянь лежить метафоричне перенесення, коли одна або декілька характеристик (ознак) одного об'єкту переносяться на інший об'єкт, проте повністю, на відміну від метафори, поетичного ототожнення двох об'єктів не відбувається. Порівняння зіставляє об'єкти, зберігаючи їх автономність. Елементи метафори тісно сплетені один з одним, будучи нерозривною єдністю. Проте питання розмежування і співвідношення між порівнянням і метафорою представляється деколи украй неоднозначним і суперечливим, що пов'язане із самою природою цих явищ [20, с. 22].

Метафора і порівняння - схожі за своєю сутністю явища, що виконують схожу функцію. Порівняння за своєю природою метафоричне, містить у собі метафоричне перенесення значень, тобто метафорично інтерпретує дійсність. Функцією порівняння потенційно володіють складні прикметники, що містяться в текстах ННП. Такі прикметники потенційно, в «згорнутому» вигляді містять порівняння. Напр.: Spannenlanger Hдnsel, nudeldicke Dim ',/gehen wir in den Garten,/schьtteln wir dieBirn... [Wir gehen in den Garten] .

Метафора традиційно визначається в лінгвістичній літературі як «слово або зворот мови, спожиті в переносному значенні для визначення предмету або явища на основі будь-якої аналогії, схожості» [15, с. 458]. Метафора - один з основних і традиційно властивих усній народній творчості прийомів пізнання дійсності за допомогою її образного осмислення. Поетична образність фольклору пояснюється її «генетичним зв'язком» із міфом і міфологічним мисленням [9, с. 55]. Міфологічне мислення - це свого роду анімістічне сприйняття світу, одушевлення всіх його компонентів, відчуття себе як частини загального, відчуття причетності і співпереживання.

Світ фольклорних творів - це особлива міфореальність. Під міфореальністю розуміється «реальність суб'єктивно-об'єктивного характеру, пов'язана з особливим типом свідомості і навіть занурена в таку свідомість, і така, що існує в колективно-індивідуальній свідомості завдяки особливостям міфічного мислення» [13, с. 89].

Егоцентризм свідомості, тобто зосередженість на своїх відчуттях, переживаннях, оцінках і перенесення їх на весь навколишній світ кожного разу немов заново творить для себе цю міфо- реальність, що так дивно перекликається з наївними міфічними виставами. Носій міфічного мислення одночасно індивідуальний (індивід, окрема людина) і колективний (народ, етнос). Індивідуальний і колективний суб'єкти не протиставлені один одному, вони обидва, впливаючи один на одного, формують цю міфоре- альність і актуалізують її у фольклорних текстах [16, с. 205].

Суб'єкт міфореальності, носій міфологічної свідомості характеризується пантеїстичним поглядом на світ: суб'єкт є частиною навколишнього світу, одухотворяє його і ототожнює себе з ним. Фольклорний текст як «актуалізована міфореальність» [13, с. 89] реалізує і створює її багато в чому за рахунок мовних ресурсів образності, особливо тропів. Серед тропів особливу роль для передачі пантеїстичного відношення суб'єкта до природи, анімістичного світосприйняття, невід'ємності суб'єкта від довкілля як основних рис міфологічної свідомості відіграє метафора і її особливий вид - уособлення. тому закономірно, що основна доля метафор у фольклорних текстах доводиться на уособлення.

Уособлення - вид метафори, перенесення людських ознак (в деяких випадках, будь-якої живої істоти) на неживі предмети і явища [12, с. 691]. В основі уособлення лежить система тонких образних асоціацій, що втілюються у фольклорному тексті в живописні поетичні картини: Die Blumelein, sie schlafen/ Schon lдngst im Mondenschein./Sie nicken mit den Kцpfchen/Auf ihren Stengelein./ Es rьttelt sich der Blьtenbaum,/ Er sauselt wie im Traum:/ Schlafe, schlafe, schlafe du, mein Kindelein! [Die Blьmelein schlafen].

Ця колисанка демонструє багатство використаних зображувально-виразних засобів, вній представлені: уособлення (schlafen, nicken),паралелізм(esrьttelt,essдuselt),порівняння(Ersдuseltwieim Traum); різні види повтору (триразовий повтор Schlafe, schlafe, schlafe du; суфіксальний повтор Stengelein, Kindelein. За допомогою стилістичних, лексичних і морфологічних (зменшувально-пестливі суфікси -lein, -chen) засобів мовної експресивності в цій колисанці створюється ніжна і надзвичайно образна картина природи, що дрімає під місячним світлом.

Уособлення природи, неживих предметів, абстрактних понять на лексичному рівні здійснюється в текстах ННП часто за допомогою дієслів, наприклад в наказовому способі (komm(e), mache, gib, bringe): Leise Peterle, leise./Der Mond geht auf die Reise./Er hat ein weiЯes Pferd gezдumt./Das geht so still, als ob es trдumt./Leise Peterle, leise [Wiegelied].

Висновки

Отже, культурно-мовні образи в текстах ННП створюються за допомогою таких груп епітетів: постійні епітети; епітети, що характеризують зовнішні ознаки предметів і явищ; епітети з абстрактно-оцінною семантикою; оказіональні епітети. Образи, що створюються за допомогою епітетів, з одного боку, носять на собі відбиток загальнофольклорної традиції (постійні епітети), з іншого, - реалізуються через оказіональні епітети. Епітети в ННП, окрім власно естетичної (створення яскравих образів, що запам'ятовуються), виконують такі ключові функції, як створення зіставлення, створення комічного ефекту, ефекту несподіванки, що виникають як результат очевидної невідповідності між визначальною ознакою і визначуваним об'єктом. У німецькому пісенному фольклорі превалюють також вже сталі традиційні і звичні метафори. Метафоричне перенесення в ННП - інструмент пізнання світу і відображення його в міфореальності пісенних текстів.

Перспективним напрямом вивчення німецької народної пісні слід вважати вивчення її інших лінгвостилістичних параметрів. Подальші розвідки в цьому напрямку дозволять глибше осягнути це унікальне явище німецької етнокультури.

Література

образність фольклор поетика

1.Аникин В.П. Русский фольклор / В.П. Аникин. - М. : Высшая школа, 1987. - 286 с.

2.Артеменко Е.Б. Синтаксический строй русской народной лирической пес-ни в аспекте ее художественной организации / Е.Б. Артеменко. - Воронеж : ВГУ, 1977. - 160 с.

3.Бралина С.Ж. Стереотип в концептосфере фольклора / С.Ж. Бра- лина. - Мир человека и мир языка: Коллективная монография. - Кемерово : ИПК «Графика», 2003. - С. 333-338.

4.Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / А. Вежбицкая. - М. : Рус.слово,1996. - 411 с.

5.Веселовский А.Н. Историческая поэтика / А.Н. Веселовский. - М. : Высш. шк., 1989. - 404 с.

6.Г натюк В.М. Вибрані статті про народну творчість/ В.М. Г натюк. - К. : народознавство, 1976. - 247 с.

7.Дмитренко М.К. Українська фольклористика: історія, теорія, практика / М.К. Дмитренко. - К. : Народознавство, 2001. - 576 с.

8.Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість/ М.Б. Лановик, З.Б. Лановик. - К. : Знання-Прес, 2003. - 591 с.

9.Лойтер С.М. Русский детский фольклор и детская мифология: Исслед. И тексты / С.М. Лойтер. - Петрозаводск : КГПУ, 2001. - 293 с.

10.Мишанич М.В. Українські народні пісні Кубані на історичну та суспільно побутову тематику : автореф. дис... канд. філол. Наук : 10.01.07 / М.В. Мишанич. - Львів : ЛНУ ім. І.Я. Франка, 2000. - 22 с.

Размещено на Allbest.ru