Перекладацькі рішення в інтерпретації сербського художнього дискурсу білоруською мовою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України,

ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ РІШЕННЯ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ СЕРБСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ БІЛОРУСЬКОЮ МОВОЮ

В.І. Ярмак, доктор філологічних наук, доцент,

старший науковий співробітник відділу слов'янських мов

Анотація

У статті проаналізовано широкий спектр перекладацьких трансформацій у зразках інтерпретацій сербського художнього дискурсу білоруською мовою. Особливу увагу приділено перекладацьким експериментам, стосовним особливостей відтворення сербських дієслівних форм минулого часу в мові перекладу. Домінантне становище серед численних варіантів перекладацьких рішень у цьому контексті посідає морфологічна заміна, що зумовлено значними відмінностями в конфігурації претеритальних систем сучасних сербської та білоруської мов. Сучасна білоруська універсальна дієслівна форма минулого часу здатна відбивати відтінки не лише сербського перфекта із допоміжним дієсловом, а й усіченого перфекта, синтетичного аориста тощо. Розглядаються найпоширеніші перекладацькі труднощі в перекладі „простих”, традиційних і нібито стилістично нейтральних форм сербського дієслова, здатних, проте, концентрувати глибокі смисли. Чільне місце посідає дослідження можливих контекстуальних білоруських еквівалентів сербського перфекта без допоміжного дієслова, а також шляхів передання білоруською мовою неоднозначних за своєю семантикою претеритальних форм сербського дієслова.

Ключові слова: художній переклад, перекладацькі трансформації, морфологічна заміна, претеритальні форми сербського дієслова, білоруські дієслівні форми минулого часу.

Annotation

V. I. Yarmak, Doctor of Philology, Associate Professor,

Senior Researcher of the Slavic Languages Department O. O. Potebnia Institute of Linguistics of NASU,

TRANSLATION TECHNIQUES IN BELARUSIAN INTERPRETATION OF THE SERBIAN LITERARY DISCOURSE

Object: past tense verb forms in the Serbian and Belarusian literary languages. Subject: transformation varieties in Belarusian translation of the Serbian literary discourse, in particular for interpretation of different Serbian past tense verb forms in the mentioned East Slavic language.

Purpose: this research deals not only with defining of the most widely used translation techniques but also with revealing of functional peculiarities of past tense forms in the Serbian and Belarusian languages, in the context of historical dynamics of the contemporary outlines of their preterit system building. Methodology: linguistic observation and description, philological analysis, contrastive method, contextological analysis, as well as semantic and structural analysis.

Finding: the analysis of the Serbian and Belarusian linguistic material testified that a dominant place among numerous versions of translation techniques belongs to morphological substitution of Serbian past tense verb forms in Belarusian translation, that is caused by different historical development conditions of the Slavic languages belonging to various subdivisions. The universal past tense verb form in modern Belarusian subtly reflects shades not only of the Serbian Perfect with an auxiliary verb, but also those of truncated Perfect, synthetic Aorist and so forth. The author considers the most wide-spread difficulties in translation of "simple", traditional and kind of stylistically neutral Serbian verb forms, which are anyhow capable of concentrating deep senses. A notable place is taken by research of contextually possible Belarusian equivalents of the Serbian Perfect without an auxiliary verb, as well as of ways of interpreting the Serbian preterit verb forms that differ semantically in Belarusian.

Practical value: the research findings may be applied in teaching of special courses related to interSlavic literary translation, in compiling of two-language (Serbian-Belarusian and Belarusian-Serbian) dictionaries.

Key words: literary translation, transformations in translation, morphological substitution, Serbian preterit verb forms, Belarusian past tense verb forms.

Виклад основного матеріалу

Як не парадоксально, на початку ХХІ ст. міжслов'янський художній переклад залишається малодослідженою галуззю українського мовознавства. Прикрою лакуною на згаданій ділянці є, зокрема, проблематика інтерпретації сербських дієслівних форм минулого часу білоруською мовою, яка, на відміну від південнослов'янської (сербської), належить до східнослов'янського мовного ареалу. Проте актуальність цієї теми зумовлюється не лише недостатнім вивченням спектру можливих практичних перекладацьких рішень, а й широкими можливостями осмислення теоретичних проблем динаміки історичного розвитку претеритальних систем сербської та білоруської мов, що їх надає матеріал художніх творів. Об'єктом дослідження виступають сербські та білоруські претеритальні форми дієслова, а предметом - види перекладацьких трансформацій в інтерпретації сербського художнього дискурсу білоруською мовою. Метою дослідження є визначення особливостей перекладацьких рішень при передачі сербських дієслівних форм минулого часу в білоруській мові в контексті особливостей історичного розвитку цих мов. Методи дослідження визначаються специфікою художнього матеріалу: це, зокрема, метод лінгвістичного спостереження й опису, метод філологічного контекстологічного аналізу, порівняльний метод, а також методи семантичного і структурного аналізу.

Багату гаму перекладацьких трансформацій, серед яких переважає заміна сербських морфологічних форм минулого часу, знаходимо в перекладах сербського художнього дискурсу білоруською мовою, що пройшла тривалий шлях історичного розвитку, внаслідок чого в ній викристалізувалася конфігурація претеритальної системи, подібна до тієї, що склалася в українській і російській мовах. Логічно й стилістично вмотивовану заміну сербських форм перфекта притаманною сучасній білоруській мові універсальною формою минулого часу знаходимо в білоруському перекладі вірша Д. Максимович „Прошу помилування” зі збірки „Ліричні дискусії зі зведенням законів короля Душана”, виконаному письменником і перекладачем Н. Гілевичем. Відомо, що поетеса завжди була небайдужою до жіночої проблематики: закінчивши свого часу Белградський університет, вона згодом продовжила навчання у Сорбонні, де захистила дипломну роботу про Жанну Д'Арк, а пізніше, - іще до отримання визнання, численних престижних літературних премій і обрання до Сербської академії наук і мистецтв, - викладала в жіночих гімназіях. У вільному вірші з римою, що зустрічається лише подекуди, монологи авторитарного середньовічного сербського царя Душана Сильного, спрямовані на утвердження сили закону, перехрещуються з монологами ліричної героїні, яка заступається за представників простого народу, жінок, слабких, сіромашних і стражденних, утверджує велич кохання й поезії. Зокрема, в одному з ліричних фрагментів авторка у проникливому й емоційному монолозі просить у царя Душана милосердя для бездітних жінок. Цю тональність, яка не в останню чергу ґрунтується й підтримується за рахунок уживання претеритальних форм дієслова, успішно передано і в перекладі: „Благоразумеване тражим за жене ко]е нису дале богу божще ни цару царево, ко]е нису занихале (тут і далі курсив наш - В. Я.) у колевци дете...” [4, с. 136] - „Спагады разумнай прашу для жанчын, якія не далі ні богу богава, ні цару царова, якія не кальїхалі дзіцяці у калысцы...” [3, с. 275].

Той самий вид трансформації спостерігаємо і в перекладах тих пасажів, де Д. Максимович розширює коло людей, до яких вона вимагає гуманності: від бездітних жінок до знаменитих жінок, які присвятили своє життя поезії і благородному служінню людям, у тому числі й для себе особисто: „Тражим помиловане, драги царе, за оне ко]е су од младости ране приволеле се царству поезде...” [4, с. 136] - „Добры цару, твайго злітавання прашу для тых, хто у пару маладосці стау падданым царства паззіі...” [3, с. 276]. Поблажливого ставлення просить поетеса і для своєї рідної землі, також використовуючи при цьому форму перфекта: „За землу, за слово лубве, поезщу лубавну нену,...за славу)а, за нега, за свакога ко)и jе пао немилости - помилована!” [4, с. 140]. Білоруським відповідником у перекладі знову виступає „універсальна” дієслівна форма минулого часу: „Для любае зямлі, для вершау пра каханне, для спевака-дразда і салауя, для усіх, для кожнага, як ты і я, хто трату у няміласць - памілавання! [3, с. 276].

Звісно, як перекладач Н. Гілевич стикається з необхідністю відтворення і складніших дієслівних форм минулого часу, ніж сербський перфект. Наприклад, білоруська універсальна дієслівна форма минулого часу знов стає перекладачеві у пригоді в інтерпретації складного, епічного за своїм задумом твору „Оплакування Смедерева” Міодраґа Павловича, знаного сербського письменника, поета, есеїста, академіка Сербської академії наук і мистецтв. У центрі поезії - драматичні історичні колізії, адже вірш присвячено подіям у місті Смедереві, яке в добу середньовіччя було столицею, адміністративним центром і найбільшим містом Сербії. У 1458 р. його було завойовано османами, а в 1459 р. перетворено на Санджак Смедерево. Невеликий за обсягом твір характеризується складністю часових нашарувань, розлогістю описів і різноманітністю використовуваних претеритальних форм дієслова. Зокрема, М. Павлович майстерно „маневрує” у плані використання аористів, перфектів і усічених перфектів: „Остадосмо без града и без закона, град jе пао....Зидине с именима нашим падоше, река их однела.... Да певамо и да се сами себе сеЬамо, други су нас заборавили” [6, с. 71-72]. Відтворюючі цю поліфонію, Н. Гілевич передає всі відтінки (динамізм дії, особисту пережитість тощо) за допомогою форм минулого часу, утворених від дієслів доконаного виду: „Астаёмся без горада і без закона, горад знік.... Сцены з імёнамі нашьімі рухнулі, іх знесла рака.. Каб пець і саміх сябе успамінаць, іншьія нас забылГ [3, с. 284]. У гарному білоруському перекладі певні сумніви викликає лише перша дієслівна форма, адже тут інтерпретатор вирішив перенестися до площини теперішнього часу. Певно, що в цьому випадку це не має істотного значення і не впливає на загальний рівень перекладу, який не мусить бути дослівним, проте, на нашу думку, сербська форма форма „остадосмо” однозначно має у своєму спектрі семантику завершеності дії.

Показовим є й відтворення в білоруському перекладі особливостей часових параметрів вірша М. Павловича „Полювання”, який граматично повністю побудований на частому вживанні різних дієслівних форм минулого часу. Початок поезії ґрунтується, зокрема, на формах перфектів, ужитих для колоритного опису подій і відчуттів персонажів: „Брата сам повео у лов зором у гору, добре смо коле имали и стреле кремене, шума jе пуна зверила била. Но брат jе мо] Ьутливи говор животила разумевао: вуци су нам о братству говорили, медведи о правди, у вепру се чуо чукундеде глас...” [6, с. 11]. Білоруські еквіваленти цих дієслівних форм постають перед нами в перекладі Н. Гілевича: „Паляванне Брата павёу я на паляванне дасвеццем у лес, добрыя коні билі у нас і крамянёвыя стрэлы, дзічьіньї было у лесе поуна. Але мауклівьі мой брат мову жывёл разумеу: ваукі гаварилі пра брацтва, мядзведзі - пра справядлівасць, у вепра пачууся прапрадзедау голас...” [3, с. 284-285]. У другій строфі часовий фон набуває в поезії М. Павловича поліфонічного звучання завдяки розширенню спектра формальних засобів репрезентації плану минулого і за рахунок уживання цілої низки експресивних форм аориста: „ „.у птицама се огласите сестре неке, сиротице неудате ил неро^ене, те много дана дуже ловисмо све праву да сретнемо звер” [6, с. 284]. Перекладач передає цю динамічність, послуговуючись універсальними дієслівними формами минулого часу білоруської мови: „...птушкамі азиваліся сёстры, удовы, сфоты і ненароджаныя... Шмат дзён спадзяваліся мы, тто стрэнем сапрауднага звера” [3, с. 284-285]. У кінці вірша, описуючи драматичні події, пов'язані з поверненням братів із полювання, М. Павлович дещо сповільнює темп, знову вдаючись до гнучких перфектів із допоміжними дієсловами й усіченого перфекта, синтетична ж форма аориста виступає тут лише як вкраплення: „Тако смо се и вратили у село руку празних и гладни. Ругали нам се кметови, лубе нас неверне напустиле и благо собом понеле, ни у манастир нас профаке не примите да се под кров склонимо и прехранимо.

Jедино коли су нас верно носили из маше у веЬу далину и птице нам летеле над главама...” [5, с. 30]. Н. Гілевич переконливо демонструє, що білоруська форма минулого часу здатна передати всі відтінки значення. Як видно з білоруського відповідника цього фрагмента, контекстуальним еквівалентом усіченого перфекта може виступати дієприслівник минулого часу („понеле” - „забраушы”): „Ды так і вярнуліся у вёску галодныя і з пустьімі рукамі. Стараста лаяу нас моцна, любыя здрадзілі нам і пакінулі, забраушы з сабой пажытак, і старцы у манастыр не пусцілі, каб даць нам яду і прытулак. Толькі коні нас верна насілі з меншай далшы у большую, ды птушкі лёталі у нас над галовамі...” [3, с. 285].

Цікавими видаються особливості відтворення в білоруському перекладі й неоднозначних за своєю семантикою сербських дієслівних форм минулого часу з класичних віршів визначного сербського поета ХХ століття, академіка В. Попи, із їхньою загальною характерною схильністю до лапідарності, стислості, еліптичності висловлювання. Помітний відбиток на поетовій манері залишив той факт, що під час Другої світової війни він був в'язнем фашистського концентраційного табору. Багато драматичних (зорових і слухових) вражень від цього періоду згодом втілилися у його емоційно напружених віршах-настроях, із розпливчастими обрисами хронотопів, без рими й розділових знаків, зокрема у поезії „Відлуння”: „Prazna soba stane da rezi Uvucem se u svoju kozu Tavanica stane da skici Hitnem joj jednu kost Uglovi stanu da kevcu... Pod stane da zavija... Jedan zid stane da laje... I drugi i treci i cetvrti zid Stane da laje...” [12]. Семантика ужитих поетом розширених дієслівних форм із часткою „да” тяжіє до претеритальної, увібравши при цьому відтінок ітеративності, проте, незважаючи на численні повтори цієї моделі, вона не втрачає відчутного зв'язку з теперішнім часом. Перекладач Н. Гілевич добре впорався зі своїм завданням, обравши для інтерпретації, вочевидь, єдино можливу адекватну дієслівну форму: „Стане пакой рыпаць Уцягваюся у сваю скуру Столь скуголіць пачне Кіну адну ёй костку Яхкаць куты пачнуць... Стане падлога выць... Стане сцяна брахаць...” [3, с. 278]. У ліричному вірші „Звідки мої очі.”, навіть без використання претеритальних форм дієслова, В. Попа у метафорично-філософській формі висловлює власне ставлення до часу, характерне для поетичного сприйняття світу, ототожнюючи його, зокрема, з легкою гілкою. Таке ставлення дається взнаки і є імпліцитно присутнім у багатьох його віршах: „U korice da vratim Boje zoru Na lakoj grani vremena” [11]. Це образне тлумачення Н. Гілевич майстерно відтворює в перекладі білоруською мовою: „Вярнуць у ножны Бітвьі спеюць На лёгкай галіне часу” [3, с. 278]. Перфект із допоміжним дієсловом використовується і в повторі, яким починаються перша й остання строфи вірша „Слово - вогонь” Бранка Мільковича, поета-неореаліста другої половини ХХ ст. Дискурс поета, якого, за його власним висловленням, „спалили слова”, завжди надзвичайно експресивний:,Дєс vatra! Ja sam joj rekao hvala sto zivim - toj reci ciju posedujem moc da je kazem” [9]. У перекладі Н. Гілевич, без жодної шкоди для семантики й емоційної виразності, вдається до опущення дієслівної форми, не перекладаючи її буквально, і майстерно надолужує смисл: „Слова - агонь! Хвала, што Жывы і пішу, слову, што сіль дае мне, яго каб прамовіць” [3, с. 286].

Морфологічну заміну сербських претеритальних форм дієслова спостерігаємо в інтерпретації фрагментів із філософської збірки І. Андрича „Знаки вздовж дороги” в перекладі білоруською мовою Г. Наумової: „ Toliko je bilo u zivoti stvari kojih smo se bojali. A nije trebalo. Trebalo je ziveti” [10, с. 21] - „У жьіцці было многа рэчау, які мы баяліся. А так нельга. Варта было жъгць” [1, с. 224]. Перфект із допоміжним дієсловом є домінантною формою минулого часу дієслова у творах цього письменника, а свої змістовні висловлювання філософсько-есеїстичного характеру він зазвичай оформлює за допомогою „універсальних” форм перфекта, котрі в іншомовній інтерпретації потребують заміни білоруськими дієслівними формами минулого часу, до якої і вдається перекладач (щоправда, іноді цілком слушно заміняючи сербський претерит дієприкметником: „su rekli” - „сказанае”): „Otisao sam. Iza mene je ostalo sve sto su ljudi rekli, kao pramicak magle koji se gubi. A sve sto su uradili, poneo sam na dlanu jedne ruke” [7.] - „Я адъшоу. Пасля меня засталося усё сказанае людзьмі, як тыя космы туману, што знікаюць. А усё, што яны зрабілі, я панёс на далоні адной руки” [1, с. 224]. Як і більшість справжніх письменників, свої думки І. Андрич висловлює за допомогою порівняно простих мовних засобів, здатних концентрувати в собі глибокі смисли:,^е &о піїаш шкаё шо^ао и бии па8ЇиШі пі па ]ауі videti, каїаїа ті )є пє8апієа Буодт петіт і шгаспіш govorom^, ' [8] - „Пра усё тоє, чаго я ніколі не мог ні адчуць у сне, ні убабаціць наяве, нема і змрочна гаварыла мне бяссоніца” [1, с. 225].

Проаналізований мовний матеріал дає підстави стверджувати, що переклад претеритальних форм сербського дієслова засобами споріднених східнослов'янських мов віддзеркалює не лише закладений у сербських претеритальних формах семантико-експресивний заряд, а й потенційні виражальні можливості, які в українській і російській мовах було давно втрачено. Свого часу академік Л. А. Булаховський, автор вступної статті й пояснення до збірника „Сербська народна поезія” в перекладі українською мовою, справедливо зауважував, що „перекладач часто переборює труднощі, далеко більші, бо не має тієї свободи, якою користується автор, і примушений за самою природою свого завдання зважати на настанови автора - знаходити в мові, на яку він перекладає, засоби вираження, еквівалентні (рівноцінні) тим, які автор обрав із своєї рідної мови” [2, с. 301-302].

Отже, аналіз сербського й білоруського художнього матеріалу переконливо свідчить, що саме особливості динаміки історичного розвитку обох досліджуваних мов спричинили статус морфологічної заміни як домінантного різновиду перекладацьких трансформацій в інтерпретації сербського художнього дискурсу білоруською мовою. Сучасний міжслов'янський художній переклад є ключем до відтворення внутрішньої форми й первісної семантики сербських дієслівних форм минулого часу, котрі білоруська мова давно втратила. Проте усе розмаїття відтінків сербських претеритальних форм минулого часу (зокрема й синтетичних) без будь-яких втрат для їхнього семантико-експресивного наповнення успішно відтворюється за допомогою білоруських „універсальних” дієслівних форм минулого часу. Результати дослідження стануть у пригоді передусім у викладанні спецкурсів, присвячених міжслов'янському художньому перекладу, історії та історичної граматики сербської і білоруської мов. Художній матеріал може використовуватися і в лексикографічній практиці: в укладанні перекладних двомовних словників - сербсько-білоруських і білорусько-сербських.

Список використаних джерел та літератури

1. Андрыч І. Знакі яздояж дарогі (перакл. Г. Навумавай) // Дзеяслоу. Літературна-мастацькі часопис. Мінск, 2013. № 2 (63). С. 223-227.

2. Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства. К.: ДУПВ „Рад. шк.”, 1959. 307 с.

3. Гілевіч Н. Роднасць: Выбр. пер. са слав. паэтая. Мінск: „Мастацкая література”, 1983. 367 с. URL: http: //pushlib.org.by/node/1079/

4. Максимови^ Д. Тражим помиловане: лирске дискусиїе с Душановим закоником. I Am Seeking a Pardon: lyric discussions with Dusan's code; translated from the Serbian by Dragan Puresic. Београд: Народна библиотека Србще, 2013. 190 с.

5. Павлович М. Глас под. каменом. Pavlovic V. Glas pod Kamenom. Translted by B. Callaghan (with an Afterword by R. Marteau). Toronto. Exile Editions, 1985. P. 30.

6. Павлович М. Оплакиване Смедерева // Антологиїа српске книжевности „Србиїа до країа века”, 2010. 373 с. URL:www.antologijasrpskeknjizevnosti.rs/ASK_SR_AzbucnikPisaca. aspx/

7. Andricevi citati koji se pamte celog zivota, s. a. URL: https://www.pismenica.rs/knjizevnost/andricevi-citati-koji-se-pamte-celog-zivota/

8. Andric I. Znakovi pored puta. Svjetlost: Sarajevo,Prosveta: Beograd, s. a. 335 s. URL: https://ru.scribd. com/doc/36814767/Andric-Ivo-Znakovi-pored-puta/

9. Miljkovic B. Rec vatra, 2017. URL: https://urakultura.wordpress.com/2017/08/19/rec -vatra-branko miljkovic

10. Misli znemenitih Srba. Priredila D. Antic. 3^е. izd. Beograd: Alnari, 2003 (Beograd: Plavo slovo). 173 s.

11. Popa V. Kalenic, s. a. URL: http://www.prelepapoezija.com/kalenic/

12. Popa V. Odjеkіvanje s. a. URL: http://www.prelepapoezija.com/odjekivanje/

Размещено на Allbest.ru