Назви дій в українській мові ХІ-ХІІІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Назви дій в українській мові ХІ-ХІІІ ст.

Сіроштан Т.В.

У статті висвітлюються питання історії, структурно-семантичних і словотвірних особливостей похідних іменників зі значенням дії. На матеріалі мовних фактів писемних пам'яток ХІ-ХІІІ ст. доведено, що найбільш уживаними в цій функції виявилися суфікси - иє, - ние, - ьба та нульовий формант, рідше трапляються деривати на - ство, - тва, - знь.

Найменування узагальненої дії неодноразово виступали предметом наукових студій у вітчизняному й зарубіжному мовознавстві. Це іменники, утворені від дієслів, які позначають опредметнену дію, стан або процес, а також результат такої дії, стану або процесу. Девербативи характеризуються номінативністю, абстрагованістю, семантичною ємністю. Специфіка цих слів полягає в тому, що вони об'єднують ознаки дієслова та іменника і становлять окремий фрагмент мовної системи, який потребує докладного вивчення.

Девербативи, як складова абстрактної лексики, становлять традиційний об'єкт лінгвістики. Вони частково розглядалися в працях з історії мови українських учених П. Білоусенка, В. Німчука, польської дослідниці М. Войтили-Свіржовської, категорійного словотвору К. Городенської, Є. Карпіловської, Н. Клименко, О. Олексен-ка, стилістики Л. Колібаби, Т. Коць тощо. Проте лексичні й словотвірні особливості назв дій в українській мові ХІ - ХІІІ ст. не були об'єктом спеціального дослідження. Проблема вивчення девербативів зазначеного періоду характеризується безсумнівною науковою перспективністю.

Мета статті - семантико-словотвірний аналіз іменників на позначення опредметненої дії в давній руськоукраїнській мові ХІ-ХІІІ ст.

Назви дій в українській мові ХІ-ХІІІ ст. - це значна за обсягом група мовних одиниць, неоднорідних за значенням, що дозволяє виокремити кілька лексико-семантичних типів таких іменників:

1. Найменування фізичних дій, виконуваних людиною або твариною, наприклад: бігь (1073 СлРЯ І 84) «втеча», пор. бігство (ХП/ХУІ 86) «те саме»; вселение (ХІ/ХШ-ХІУ СлРЯ Ш 122) «дія за дієсловом вселити; оселити, зробити заселеним, заселити» та ін.

2. Назви дій стихійних сил природи: клапоть (1076 СлРЯУІІ 178) «кипіння, бурління, клекотання», пор. токат ь (ХІІ Ср І 1224) «те саме»; духь (ХІІІ СлРЯ ІУ 379) «рух повітря, вітер».

3. Узагальнені найменування тривалої, повторюваної дії, процесу, наприклад: врачба (ХІ СлРЯ ПІ 102) «лікування, зцілення недугів, виправлення пороків»; врачества (1097 ІІІ 103) «те саме»; лічба (ХІ-ХІІ УШ 222) «лікування»; ловитва (ХІ 266) «полювання»; зловидіние (1274/ХУІ УІ 19) «споглядання чогось поганого»; зловкушение (1274/ХУІ 19) «споживання чогось шкідливого в релігійно-моральному плані»; балование (ХІІ І 68) «лікування» від баловати «лікувати, зцілювати», пор. також бальство (ХШ-ХГУ 29) «лікування (замовляннями)»; баяние (ХГЇЇ/ХУЇЇ 83) «чарівництво, чаклунство» від баяти «ворожити» тощо.

4. Поширеними в обстежених джерелах виявилися назви процесів і результатів розумової та мовленнєвої діяльності людини, наприклад: іїдавше богови хвалу (п. ХГ/1377 МП 33); похвала каганоу нашемоу влодимероу (ХГ/ХУ ГлСл 39), похвала (1076 СДЯ УГГ 376) «похвала, схвалення; вихваляння»; высоко - глаголание (1096 СлРЯ ГІГ 252) «піднесена промова, красномовство»; дума (1096 ГУ 373) «рада, нарада»; глаголание (ХГ/ХУГ 25) «промова, мовлення»; домыслъ (ХГ/ХШ-ХГУ 313) «думка, погляди; висновок, рішення»; домышление (ХГ/ХШ-ХГУ 314) «розмірковування; припущення, здогад»; злоглаголание (ХГ/ХШ-ХГУ УГ 20) «звинувачення»; злогласованье (ХГ/ХШ - ХГУ 20) «хула, насмішка, знущання»; злодумание, злодумие (ХГ/ ХУГ 22-23) «поганий задум»; знание (ХГ 48) «знання»; знан - ство (ХГ-ХУГ 48) «те саме»; баснотворение (ХГГ Г 78) «вигадка, лжевчення»; баснословия (ХГГ СДЯ Г 106) «вигадка; казки, міфи»; гадка (ХГГ/ХУ СлРЯ ГУ 7) «загадка, алегорія»; глаголъ (ХГГ-ХГГГ 25) «промова, мовлення»; баснь, басня (ХГГГ Г 78) «замовляння»; кричава (ХГГ-ХГГГ УГГГ 59) «крик» та ін.

5. Окрему підгрупу становлять найменування насильницьких дій, воєнних процесів: изгонъ (1073 СлРЯ УГ 139) «вигнання»; злодійство (1096 21) «злодіяння, злочин»; душегубство (ХГГ/ХУ-ХУГ ГУ 389) «вбивство, позбавлення життя; душогубство»; избитие, избитье (ХГГ-ХШ УГ 98) «побиття, руйнування; вбивство, знищення»; изграбежь (ХГГ/ХУ-ХУП 143) «пограбування»; избой (ХШ/ХУГГ 100) «побиття, знищення»; изьіздь, изъ^дъ (п.ХГГГ 213) «набіг, напад»; лупежъ (ХГГГ УГГГ 307) «крадіжка»; злодійствие (ХГГГ/ХУГ 21) «злодіяння, злочин» тощо.

6. Назви промислових дій, виробничих і сільськогосподарських процесів представлені такими лексемами: жатва (1056 Ср Г 845); исткание, истъкание (1097 СлРЯ УГ 322) «дія за дієсловом исткати - виткати; прикрасити тканим візерунком»; испечение (ХГГ-ХГГГ 270) «дія за дієсловом испечь»; ко - ситва (ХГГ-ХШ/ХУ УГГ 359) «косіння, косовиця»; багрения, багърения (ХГГ Ср Г 37), багрение (ХГГГ СлРЯ Г 63) «фарбування в багровий колір» тощо.

З погляду словотворення девербативи давньої руськоукраїнської мови представлені переважно суфіксальними, конфіксальними, рідше - композитно-суфіксальними похідними.

найбільш поширеними, за нашими даними, виявилися найменування дій різноманітної семантики на - ия, - ния, - ья, наприклад: пооучєнья (п.ХГ/1377 МП 30) від пооучити або конфіксальне від оучити; бЖиимь повєліньємь да наполнит с# ліси и пол# (п.ХГ/1377 МП 31) від повеліти або веліти; бияния (911 Ср Г 86) «биття» від бити, бию, пор. биение, бьение (ХГГ СлРЯ Г 184); лишения (1056 Ср ГГ 35) «злидні, бідність»; лобъзания, лъбзания (1056 ГГ. 37) «поцілунок»; бесідования (1073 Ср Г 84, СлРЯ Г 149) «повчальна розмова, повчання» (бесідовати); лежаник (1073 Ср ІІ 15); бътик (1073 І 210) «існування»; ласканик (1097 ІІ 10); латник, лааник (1097 13) «підступи»; литник (1097 36) (литти - багаторазове від лити); говіник (ХІ І 532) «благочестя» від говіти; ловеник (ХІ ІІ 37); лікованик (ХІ 71) «лікування»; володіник (1196 І 291) «володіння»; алъканик, алканик (ХІІ Ср І 18, СлРЯ І 28) «піст» (алъкати, алкати «голодувати»); блистаник (ХІІ Ср І 116); локаник (ХІІІ ІІ 45) від локати тощо.

На основі дієслівних словосполучень утворюються численні композитно-суфіксальні назви дій, утворені за допомогою форманта - ик, наприклад: златолюбик (1073 Ср І 982); до - бротвореник (1096 680) від добро творити, пор. доброутво - реник (1096 681), пор. також добротворик (бл. 1100 680); бла - говъзв^ценик (ХІ 92) від възв^тити благо; гніводьржик, гн^одръжие (ХІ 527) від держати гн^ъ, пор. гніводьр - жаник, гн^одръжание (ХІ Там само); благопостиженик (ХІ 102); лихотденик, лихотдик (ХІ ІІ 29) «ненажерливість»; благотворени к (ХІ І 107) «добрі справи»; благоукрашеник (ХІ Ср І 107); боголюбик (ХІ СлРЯ І 262); винопитик (ХІ Ср І 261); законопріступленик (ХІ 921); баснотвореник (бл. 1100 Ср І 44, СлРЯ І 78); лихоглаголаник (ХІІ Ср ІІ 28); дітогубик (ХІІ І 794); бісобояние (ХІІ СлРЯ І 155) та ін.

Конфіксальні похідні на - ик становлять в українській мові ХІ-ХІІІ ст. доволі виразну групу: възглашеник (1073 Ср І 346) від гласити або възгласити; в % згоріник (1073347) від гор іти або в ъзгор іти; в ъзгражданик(1073348); въздааник (1073 349); въздрастеник (1073 353); бесхваленик (ХІ 79) «скромність» (хвалити); безупъваник (ХІ 64) «безнадійність» (уповати); въздъхновеник (ХІ 355) «подих»; възли - ваник (ХІ 360); втисаник (Х 395); въсписаник (бл. 1100 413); взбішение, возбішение (ХІІ-ХІІІ СлРЯ ІІ 142) «несамовитість»; вздремание (ХІІІ 149) «дрімота» тощо. Чимало похідних з абстрактним значенням заперечення дії, названої мотивувальним словом, містять у словотвірній структурі конфікси з препозитивним елементом не - [1, с. 62-66], наприклад: не - въздьржани к (1076 СДЯ V 237); неб ътик (Хі/ХІІІ-ХГУ 232); невірик (ХІІ 243), пор. невірованик (ХІІ 244); неботник (ХІІ-ХІІІ 229); невъзхот^ик (1296 238) тощо.

нульсуфіксальні назви дій представлені в давній руськоу - країнській мові дериватами з різноманітною семантикою, наприклад: ночнЪ поклоно^м и піньЄ* члвкъ побіжає^т дьтво - ла (п.ХІ/1377 МП 31); или на ловъ іхати (п.ХІ/1377 МП 33), ловъ (до 1125 Ср ІІ 29) «ловля, полювання»; похвалимъ же и мъ по силі нашеи. малъими похвалами (ХІ/ХУ ІлСл 41); въступъ (1047 Ср І 425); въздвигъ (1056 351) «підняття»; изміна (1056 1067) «заміна; зміна»; б^ъ (1073 214) «втеча»; въводъ (1073 327); възвратъ, возвратъ (1073 343); въходъ (1073 435); забъть (1073 899) «забуття»; въм&ъ (1076 387); борь (ХІ Ср І 157) «боротьба», певно, від бороти; даръ (ХІ 630); жить (ХІ 880) «життя»; завида (ХІ 900) «заздрість»; избава (ХІ 1030); искусъ (ХІ 1122) «випробування; спокуса»; влазъ (ХІ/ХІУ СлРЯ ІІ 214) «входження, вступ в межі чогось»; въкладъ (до 1136 Ср І 375); въносъ (до 1200 390); изборъ (до 1200 1033) «вибір»; износъ (до 1200 1072); відь (ХІІ 480) «знання, відомості» від відати; внос (ХІІ СлРЯ ІІ 244) «внесення, введення» та ін.

У словотвірній структурі окремих іменників цього типу може спостерігатися конфіксальний формант, наприклад: невіра (1076 СДЯ V 243). Пор. також композитно-суфіксальний іменник вечероідь (1296 СлРЯ ІІ 130) «вечеря».

До відносно продуктивного лексико-словотвірного типу, значна кількість дериватів якого функціонувала вже в праслов'янській мові [2, с. 105], варто віднести деривати на - ьба: црквнаго нар#да и службъ са^м есмъ призи - ралъ (п.ХІ/1377 МП 35) від служити; лічьба (1047 Ср ІІ 81) «лікування»; врачьба (1047 І 315) «лікування; ліки»; алъчьба (1073 19), алчба (СлРЯ І 32) від алъкати, пор. ла - чьба (1073 Ср ІІ 13) «те саме»; вълшьба, влъшьба, волшьба (1073 383) «ворожіння» (певно, від вълхвовати), пор. волч - ба, влъчба (ХІІІ/1477 СлРЯ ІІІ 14) «те саме»; вадьба (ХІ Ср. 224) «наклеп» від вадити; дружьба (ХІ І 731); красьба (ХІ 1317) «прикрашання» (певно, від красити); борьба (ХІ-ХІІ 157); гостьба (ХІІ 570) «гостювання; торгівля»; крадьба (ХІІІ 1311) тощо. Пор. також дериват на - оба: жалоба, ж» лоба (ХІІ-ХІІІ 841) «горе, співчуття; скарга».

Кілька дериватів на - ство не становлять продуктивного лексико-словотвірного типу: житьство (1047 Ср І 880) від жити; бігство (1056 221) «втеча»; врачество (1097 СлРЯ ІІІ 103), врачьство (ХІ Ср І 315) «лікування», можливо, від вра - чевати; вълшьство, влъшьство, волшество (ХІ 384) «ворожіння» (можливо, від вълхвовати); единьство, кдиньство (бл. 1100 818); відство (996/ХУ СлРЯ ІІ 49), відьство (ХІІІ Ср І 480) «чаклунство» (відати). В окремих випадках за допомогою цього форманта оформлюється словотвірна структура композитно-суфіксальних похідних, наприклад: вьсеідьство (1073 471); доброчиньство (1096 681); дтлготьрпільство, длюотрьпільство (ХІ 756) та ін.

в обстежених джерелах трапляються окремі похідні із суфіксом - тва, наприклад: жатва, ж#тва (1056 845); клттва (1056 1235) «клятва; присяга; прокляття; закляття» (кляти, клясти); ловитва (1056 ІІ 37) «ловля, полювання»; женит - ва (1073 І 858) «шлюб»; въздатва (ХІ 349), воздатва (СлРЯ 282) від въздати або конфіксальне від дати; гоститва (ХІІІ/1406 ІУ 106) «те саме, що гостьба» тощо.

Кілька віддієслівних дериватів представляють відомий з праслов'янської мови лексико-словотвірний тип на - знь [2, с. 106]: казнь (945 Ср І 1178) «покарання» від праслов'янського *кагаИ «говорити» (ЕСУМ ІІ 343); ботзнь (1073 Ср І 159); катзнь (1076 1201) «покаяння» від праслов'янського *ка] ай «гудити, дорікати, картати; карати» (ЕСУМ ІІ 413). Іменник жизнь в давній руськоукраїнській мові вживається зі значенням «життя» в перекладних текстах, насамперед старослов'янського походження [3, с. 165]. З такою семантикою він трапляється і в «Слові о законі і благодаті»: крщенїе же снъ своа пріпущаеть на вічн@ю жизнь (ХІ/ХУ СлІл 40). До цієї групи похідних варто, на нашу думку, також віднести іменник із затемненою історією ваз - нь (1073 Ср І 224) «щастя, вдача» від везу або фонетичне перетворення васнь «сміливість, зухвалість» (Ф І 267). Певно, дієслівного походження також іменник блазнъ, блазна (ХІ СлРЯ І 233) «чари, чаклунство; спокуса» (ЕСУМ І 204; Ф І 172). Пор. також композитно-суфіксальне благобоязнь (ХІ СлРЯ І 192) «почуття релігійного страху» не утворюють виразного лексико-словотвірного типу іменники з аналізованою семантикою на - ота: алкота, алъкота (ХІІ-ХІІІ СлРЯ І 29) «сильне відчуття голоду» від алкати.

Назви узагальнених, опредметнених дій, які почали формуватися як окрема група іменників у дописемний період, упродовж ХІ - ХІІІ ст. остаточно закріпили семантичні ознаки й окреслили певний набір словотворчих афіксів.

Найбільш уживаними в цій функції виявилися суфікси - иє, - ние та нульовий формант. Відносно продуктивним вважаємо лексико-словотвірний тип на - ьба. Рідше в обстежених джерелах траплялися деривати на - ство, - тва, - знь. За допомогою цих словотворчих засобів від дієслівних основ творилися найменування фізичних дій, дій стихійних сил природи, назви процесів і результатів мисленнєвої діяльності, різноманітних трудових процесів, тривалих, повторюваних і одноразових дій тощо.

Література

семантичний суфікс український

1. Білоусенко П., Іншакова І., Качайло К., Меркулова О., Стовбур Л. Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси). Запоріжжя - Кривий Ріг: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2010. 480 с.

2. Сіроштан Т. Іменники з абстрактним значенням у лексичній системі праслов'янської мови. Знакові величини у формуванні лінгвального образу світу українців: монографія. Мелітополь: Вид-во МДПУ ім. Богдана Хмельницького, 2017. С. 91-111.

3. Німчук В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. К.: Наукова думка, 1992. 416 с.

Размещено на Allbest.ru