Лінгвокогнітивне моделювання змісту концепту "простір" у сучасній англомовній картині світу

Summary

The article presents linguocognitive modelling of the concept SPACE content in the modern English-speaking worldview. Space is interpreted as both a philosophical category and everyday realia on the physical perceptive level. Modern linguistic researches into interrelation of space and language consider it through the scope of individual subjective perception of the environment, cognitive processes and specific representation of these processes in language and speech. By studying lingual phenomena, scholars are able to simulate both separate conceptual formations and national and global worldviews. The linguocognitive category of space in the modern English-speaking worldview is presented as a combination of three interrelated systems of ideas - as an area occupied by material objects without clear material boundaries; as a container, a closed area limited by human activity, nature, etc.; and as an area without constraints which is not subject to cognition by conventional means of perception. Following basic principles of cognitive linguistics about the subjective content and structure of a concept, the concept SPACE is presented as a filed-like model with its nucleus and periphery. The verbal contour of the concept SPACE includes semantic fields grouped according to their functional and sematic similarity. Semantic components of the lexeme space distinguished through lexicographic differentiation reveal some general conceptual features (area, distance, dimension, extend, outer space, place). Those features form the nucleus of the concept under study, while its periphery includes numerous nomens of land, water, air space as well as geopolitical, metaphorical and phraseological nomens. Most lingual representations of the concept are abstract and semantically dependent upon the context.

Key words: concept, space, conceptual feature, nomen, being, worldview.

Постановка проблеми

Такі поняття, як простір і час, належать до основних універсальних категорій, які визначають людську свідомість та є необхідними для формування світосприйняття і розвитку наукової думки. Когнітивна лінгвістика вивела простір у ранг найважливіших універсальних концептів, доводячи первинність уявлень людини про просторові відношення між предметами та явищами. Дослідники, які вивчали проблеми просторової семантики [4-7], дійшли висновку, що ця категорія надає широкі можливості параметризації мовної картини світу. Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що, аналізуючи мовні явища, можна змоделювати окремі концептуальні утворення, що становлять як глобальну загальнолюдську картину світу, так і національну, а в нашому випадку - англомовну картину світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Концепт ПРОСТІР є фундаментальним у будові концептуальної та мовної картин світу, які є взаємопов'язаними, оскільки концепт як ментальна, мовна та культурна одиниця одночасно належить і свідомості, і мові, і культурі [10, с. 51]. Простір - це те, що вміщує людину, те, що вона може бачити навколо себе й усвідомлювати. Це середовище всього сущого, «порожнеча», заповнена матеріальними об'єктами, середовище, де відбуваються події. На думку Е.С. Кубрякової, простір представляє собою узагальнене уявлення про цілісне утворення між небом і землею, яке є видимим і відчутним на дотик, частиною якого відчуває себе сама людина. У межах цього середовища людина може порівняно вільно переміщатися або переміщати інші об'єкти. Це є протяжність, доступна людині в панорамному охопленні у вигляді поля зору під час її роздивляння чи обзору [6, с. 22].

Протягом всієї історії людства уявлення про простір змінювалися. У первісній архаїчній картині світу простір «оживлений», «одухотворений». Наукова картина світу представлена двома базовими моделями простору - І. Ньютона та Г.В. Лейбніца. В І. Ньютона простір незалежний від тіл, існує до них. Він є безперервним, тривимірним, рівномірним, безкінечно простягається у всіх напрямах, є вічним та незмінним за своєю природою. ГВ. Лейбніц стверджує, що, навпаки, простір не існує сам по собі, окремо від тіл: «Поняття простору виражає лише розташування у ряд фізичних об'єктів, існує тільки відношення і порядок співіснування як дійсних, так і уявних явищ та речей» [12 (3, с. 371-372)] (тут і далі переклад наш). На думку І.М. Кобозевої, в сучасній картині світу зникає протистояння підходів І. Ньютона та Г.В. Лейбніца до визначення простору [4, с. 153]. Простір є узагальнена форма буття, її найважливіший атрибут, як не існує матерії, що не має просторових властивостей, так і не існує простору самого по собі, поза матерією, незалежного від матерії [13, с. 541-542].

Метою статті є лінгвокогнітивне моделювання змісту концепту ПРОСТІР у сучасній англомовній картині світу. Завдання дослідження включають аналіз сукупності лексичних репрезентацій концепту ПРОСТІР, визначення ядра та периферійних зон дослідженого концепту, визначення місця концепту ПРОСТІР в англомовній картині світу. Матеріалом дослідження служать мовні одиниці, що вербалізують концепт ПРОСТІР.

лінгвокогнітивне моделювання концепт простір

Виклад основного матеріалу

Концепти, які є ментальними утвореннями, що репрезентують одиниці знання та об'єктивуються через значення мовних одиниць [8, с. 95-103]. Шляхом аналізу значень слів та їх сполучуваності можна дати опис концепту, тобто пояснити, яким чином внутрішні ментальні процеси реалізуються в мові та мовленні. Концепт, маючи безкінечно багатий зміст, може бути матеріально вираженим тільки сукупністю мовних засобів. Як вважає І.А. Стернін, семантика ключового слова, який номінує концепт, найкращим чином відображає ядро концепту, але не може повністю вичерпати його зміст [11, с. 62]. Концепт співвідноситься з більш ніж однією лексичною одиницею і його логічно можна пов'язати з планом вираження усієї сукупності різнорідних синонімічних (власне лексичних, фразеологічних, афористичних) засобів, які описують його в мові [2, с. 47]. Отже, певна мовна одиниця може виступати в ролі назви концепту, його номену, якщо вона експлікує стандартизовані уявлення мовців про це явище в найбільш загальній формі.

Виходячи з положення когнітивної лінгвістики про суб'єктивність змісту і структури концепту, І.Ф. Стернін і З.Д. Попова пропонують польову модель концепту [9]. В ядрі концентрується базовий шар концепту, який представляє собою основні найбільш конкретні когнітивні ознаки, співвідносні з побутовою свідомістю. Когнітивні шари, для яких характерна більша абстрактність, становлять найближчу, далеку та крайню периферію концепту.

Тлумачні англомовні словники сучасного періоду [14-17] пов'язують головне значення слова “space” із визначенням наукового поняття. Але для повсякденного вживання характерні такі визначення: міра, протяжність чогось, протяжність у довжину, двовимірна протяжність (площа), те, що простягається, тривимірна протяжність, яка вміщує в собі предмети та явища дійсності; ділянка земної поверхні; поверхня чого-небудь; відстань. Філософське розуміння простору, де він постає однією з форм існування матерії, доповнює попередній опис. Більшість когнітологів [6, с. 22-31] сходяться на думці, що сучасна людина нездатна відволіктися від чуттєвих елементів сприйняття простору, але водночас вона вже не може відмовитися від наукової концептуалізації простору. Це пояснює, з одного боку, що під дах одного знаку підводяться різні значення, а з іншого боку - в осмисленнях різних концептів нашої свідомості постійно присутнє не тільки відбиття об'єктивного світу, світу «який, він є», але й чисто людське ставлення до світу, зі всією об'єктивністю його поглядів та оцінок [5, с. 90-91].

Простір як когнітивна категорія постає як сукупність трьох окремих і одночасно взаємодіючих систем уявлень: 1) простір як територія, яка зайнята матеріальними об'єктами та, звичайно, не має чітких матеріальних кордонів; 2) простір як вмістилище, замкнутий простір, обмежений у результаті діяльності людини, природи тощо; 3) простір як територія, що не має обмежень і пізнання якої неможливе звичайними способами сприйняття.

Вербальний контур концепту ПРОСТІР у його англомовному лексичному втіленні являє собою семантичні поля, згруповані за принципом функціонально-семантичної спільності, в яких актуалізована спеціалізована сегментація дійсності. В основі організації такого семантичного поля лежать словотвірні, семантичні, парадигматичні, синтагматичні та епідиг- матичні відносини.

З метою з'ясування внутрішньої форми номену концепту ПРОСТІР звернемось до його етимології. Слово «space» походить від латинського слова spatium, що означає «room, area, distance, stretch of time» [17]. На основі аналізу лексикографічних джерел виділені такі лексико-семантичні варіанти: 1) an amount of an area or of a place that is empty or that is available for use, empty area; 2) an area or a place that is empty; 3) the quality of being large and empty, allowing you to move freely; 4) a large area of land that has no buildings on it; 5) a place, especially a room or a building that can be used for a particular purpose; 6) also outer space, the area outside the earth's atmosphere where all other planets and stars are; 7) a period of time; 8) in writing/printing, the part of a line, page or document that is empty; 9) the freedom to live, think, and develop in a way that suits one; 10) the whole area in which all things exist and move [16].

Семантичні компоненти лексеми «space», виділені в результаті лексикографічної диференціації, засвідчують наявність загальної системи концептуальних ознак, які конструюють цей образ у сучасній англомовній картині світу: територія, відстань, вимір, протяжність, космос, місце. Відповідні номени (area, distance, dimension, length, size, universe, place) і формують ядро концепту ПРОСТІР.

Найближчу периферію концепту ПРОСТІР формують номени земного простору (world, land, ground, earth, east, west, north, south, soil), абстрактні номінації простору (location, zone, region, territory, length, width, depth), номени геополітичних понять (country, state, republic, kingdom, civilization), повітряного простору (outer space, sky, atmosphere, air), водного простору (water, ocean, sea).

До зон дальньої периферії належать номени земного простору (island, continent, valley, wood, forest, field), водного простору (river, waterway, lake, stream), абстрактні номінації (way, direction, course, spot), геополітичні поняття (alliance, border, boundary, city, republic, empire, union), а також власні, метафоричні та фразеологічні одиниці-номени простору (the UK, the USA, Eurozone, Europe, European countries, Armageddon, God's (own) country, America, Big Apple, paradise, heaven, at the world's end, at the back of beyond, in the middle of nowhere, Eden).

Для англомовного середовища особливо характерна репрезентація концепту ПРОСТІР через чисельні дейктичні одиниці, а саме прийменники (at, on, in, in front of, behind), займенники (this, that, these, those) та прислівники (here, there) із просторовим значенням. їх вживання базується на концепції егоцентричного простору «Я - ТУТ - ЗАРАЗ», де за точку відліку береться мовець-спостерігач, а вибір одиниць залежить від його локалізації та об'єкта спостереження.

Треба зазначити, що ядро та найближчу периферію концепту ПРОСТІР становлять іменники, що мають загальне значення локалізації - place, location, area, territory, land, region та інші. У системі мовних одиниць, номенів концепту згадані іменники відрізняються максимальною абстрактністю, інформаційною обмеженістю та семантичною залежністю від конкретного контексту. У семантиці цих іменників проявляється зв'язок філософських категорій місця, об'єкта та події. Джерелом для створення елементу простору виступає деякий об'єкт як матеріальний носій певних просторових ознак, який вступає в певні відносини з іншими об'єктами.

Складний абстрактний характер концепту ПРОСТІР найкраще виражений у значенні іменника place. Він активізує ознаки концепту - місце, об'єкт, подія - одночасно. Місце, будучи центральним в уявленні людини про простір, служить орієнтиром у відношенні об'єктів і оточення, не може існувати окремо, як і об'єкти не можуть існувати без місця. Вербальний опис простору поза науковим та філософським контекстом втілює стандартне побутове розуміння концепту ПРОСТІР

Висновки

Загальним для всіх концепцій простору, крім ньютонівської, є нерозривний зв'язок простору з матеріальними об'єктами. Опис ландшафту чи інтер'єру - це, перш за все, опис об'єктів, які там розміщені. Тобто, описуючи якийсь елемент простору, людина виходить із побутового розуміння простору як сукупності об'єктів, які знаходяться в певних просторових відношеннях між собою. Таким чином, місце, яке є невід'ємною частиною фізичного/матеріального світу, існує завдяки когнітивним зусиллям людини як творця, який наповнює оточуюче середовище та об'єкти в ньому сенсом. Вербальна репрезентація концепту ПРОСТІР залежить від наявної інформації про характер просторових відносин, індивідуальних уявлень мовців та доступні засоби вербалізації в певному контексті. Перспективним вважаємо подальше вивчення засобів вербалізації концепту ПРОСТІР з огляду на їх словотвірні, частиномовні, фразеологічні та метафоричні моделі.

Література

1. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов. Вісник Черкаського університету. Серия «Філологічні науки». 1999. № 11. C. 12-25.

2. Воркачев С.Г Концепт счастья: понятийный и образный компоненты. Известия РАН. Серия «Литуратура и язык». 2001. Т. 60. С. 47-58.

3. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Волгоград: Перемена, 2004. 477 с.

4. Кобозева И.М. Грамматика описания пространства. Логический анализ языка. Языки пространств. Москва: Языки русской культуры, 2000. С. 153-162.

5. Кубрякова Е.С. О понятии места, предмета и пространства. Логический анализ языка. Языки пространств. Москва: Языки русской культуры, 2000. С. 84-93.

6. Кубрякова Е.С. Язык пространства и пространство языка (к постановке проблемы). Известия РАН. Серия «Литуратура и язык». 1997. № 3. С. 22-31.

7. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем. Теория метафоры / Пер. под ред. Н.Д. Арутюновой, М.Я. Журинской. Москва: Прогресс, 1990. С. 35-48.

8. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика: учеб. пособие. Минск: ТетраСистемс, 2008. С. 95-103.

9. Попова З.Д., Стернин И.А. Проблема моделирования концептов в лингвокогнитивных исследованиях. Мир человека и мир языка. Серия «Концептуальные исследования» Вып. 2. Кемерово, 2003.С. 6-16.

10. Приходько А.М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дис- курсійній парадигмі лінгвістики: монографія. Запоріжжя: Прем'єр, 2008. 332 с.

11. Стернин И.А. Методика исследования структуры концепта. Воронеж: Воронежский государственный університет, 2001. С. 58-65.

12. Новая философская энциклопедия: В 4 т. / Ин-т философии РАН; Нац. обществ.-науч. фонд; Предс. научно-ред. совета В.С. Степин. Москва: Мысль, 2001. Т. 3. С. 371-372.

13. Философский энциклопедический словарь / Гл. ред. Ильичев Л.Ф., Федосеев П.Н. и др. Москва: Советская энциклопедия, 1983. С. 541-542.

14. Longman Dictionary of Contemporary English. URL: http://

www.ldoceonline.com.

15. Merriam-Webster Dictionary. URL: http://www.merriam-webster. com.

16. Oxford Advanced Learner's Dictionary. URL: https://

www.oxfordleamersdictionaries.com/definition/english/space_1?q=space

17. Online Etymology Dictionary. URL: http://www.etymonline.com.

Размещено на Allbest.ru