Парономазія як один із прийомів трансформації фразеологізмів у німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПАРОНОМАЗІЯ ЯК ОДИН ІЗ ПРИЙОМІВ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

Ганжело С.М.,

старший викладач кафедри німецької та французької філології Маріупольського державного університету

Анотація

Стаття присвячена дослідженню одного із прийомів оказіонального перетворення фразеологічних одиниць - парономазії. Актуальність дослідження визначається необхідністю системного вивчення цього засобу виразності в мові, який забезпечує максимальну дієвість і ефективність того, про що повідомляється.

Відповідно до сучасних тенденцій, у фразеологічній науці під парономазією розуміється стилістична фігура, яка полягає у вживанні (контактно або дистанційно) таких слів, які є близькими за звучанням, але мають різні значення, або стилістичний прийом, що полягає в навмисному зближенні слів, які мають звукову схожість.

Оскільки серед лінгвістів немає єдності у визначенні поняття «парономазія», у роботі аналізуємо низку дефініцій, які пропонуються відомими вченими.

Зазначено, що явище парономазії полягає у звуковій подібності слів, що мають різні морфологічні корені. Лексичні пари в парономазії належать до однієї частини мови, виконують у реченні аналогічні синтаксичні функції. Окрім випадкової фонетичної схожості, слова в таких лексичних парах нічого спільного не мають, їх предметно-смислова віднесеність абсолютно різна.

Також доведено, що парономазія має різні експресивні функції, але головне призначення цієї фігури (нерідко іронічної, глузливої) - «загострення складу».

У статті зазначається, що парономазія, на відміну від паронімії, не має характеру закономірного й постійного явища. І хоча в мові є чимало подібних у фонетичному відношенні слів, зіставлення їх як лексичних пар є результатом індивідуального сприйняття.

Наведені приклади різноманітних авторських новацій фразеологізмів свідчать про те, що вони є активним і дієвим засобом створення виразності й емоційності, тонкої іронічності, гумористичності та жартівливості, що, поза сумнівом, приваблює читача.

Авторська переробка фразеологізмів, їх трансформація надає їм яскраво вираженої гостроти і новизни. Зміна структури і лексичного складу фразеологічного звороту посилює прагматичну функцію тексту. Трансформація здійснюється з метою експресивної дії на інтелект, емоції та розуміння адресата.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, фразеологічна трансформація, парономазія, аномінація, паронімія, парономічна атракція.

Summary

Ganzhelo S. Paronomasia as a means of transformation of phraseological units in the German language

The article describes one of the techniques of occasional transformation of phraseological units known as paronomasia. The relevance of the study is determined by the need for a comprehensive study of this expressive means of a language, which proves to be the most active, and effective in conveying a thought.

According to the modern trends in phraseology paronomasia is understood as a figure of speech, which means using (in contact or distantly) the words which are similar in sound but have different meanings, or a stylistic device that suggests drawing together the words that sound similarly.

As there is no unanimity among linguists in defining paronomasia, a number of definitions offered by well-known scientists have been analyzed in the study.

The study reveals that the phenomenon of paronomasia is based on the sound similarity of words with different morphological roots. Lexical pairs in paronomasia belong to the same part of speech, perform the same syntactic function in a sentence. Except for the accidental phonetic similarity words in these lexical pairs have nothing in common their subject and semantic proximity being quite different.

It has been found that paronomasiahas different expressive functions, but the main purpose of this figure (often ironic, sarcastic) is “the structure intensification”.

The paper shows that paronomasia unlike paronymy is not characterized as a natural or permanent phenomenon. Although there are a lot of words in a language that show phonetic similarity, associating them as lexical pairs is the result of individual perception.

The examples of a variety of author's phraseological innovations provided in the study demonstrate that they are active and effective means of creating expressional and emotional intensity, subtle irony, humor and jokiness that undoubtedly attract the reader.

The author's transformation of phraseological units results in their becoming strikingly keen and original. Changes in the structure and lexical composition of a phraseological unit intensify the pragmatic function of the text. The transformation aims to exercise an expressive effect on the intellect, emotions and understanding of the addressee.

Key words: phraseological unit, phraseological transformation, paronomasia, annomination, paronymy, paronymic attraction.

Маючи в основі своєї семантики зміст загальновідомої фразеологічної одиниці, кожне з авторських новоутворень фразеологізмів набуває, за задумом автора, додаткових яскраво виражених стилістичних конотацій: гумористичних, комічних, жартівливих та іронічно-гумористичних.

Об'єктом вивчення в нашій роботі є відома ще давнім грекам стилістична фігура парономазія, ґрунтована на умисному зближенні паронімів.

В останні десятиліття інтерес до вивчення парономазії зріс. З'явилася серія робіт, присвячених цьому явищу в німецькій мові (В. Девкін, Л. Яркова, В. Каратюк). Варто зазначити, що парономазія, яка веде до створення оказіональних утворень, посідає особливе місце, адже оказіональне паронімічне утворення - маленький витвір, вершина експресії у слові. У своїй непередбачуваності воно не має собі рівних. Це явище влаштовує того, хто говорить (пише), тим, що виходить за межі всіх звичайних рамок, порушує автоматизм сприйняття, породжує досить помітні вирази, які звертають на себе увагу.

Отже, актуальність наукового дослідження визначається необхідністю системного вивчення цього засобу виразності в мові, що забезпечує максимальну дієвість і ефективність того, про що повідомляється.

Предметом аналізу цієї розвідки є оказіональні утворення, залучені до процесу парономазії, коли очікуване в контексті слово замінюється жартівливим оказіоналізмом, навмисно створеним для даного випадку за зразком цього слова. Водночас з'являється деякий шар лексики мовного застосування, загалом набагато значущий, ніж це можна було б припустити. Він посідає певне місце в системі розвитку словникового запасу і повинен враховуватися в описі загальної картини видозміни лексичного складу.

Метою статті є вивчення й опис специфіки парономазії в німецькій мові.

Виклад основного матеріалу. По-перше, серед лінгвістів немає єдності у визначенні поняття «парономазія». Одні з них вважають парономазією об'єднання подібних за звучанням, але різнокореневих слів [1, с. 123]. Інші ширше тлумачать це явище, поширюючи поняття «парономазія» на відношення будь-яких подібних за звучанням лексичних одиниць, як споріднених, так і неспоріднених [2, с. 81]. Крім того, у деяких роботах зі стилістики парономазія ототожнюється із грою слів. Зрозуміло, що ці переконання мають право на існування, оскільки всі вони висувалися різними науковими школами в різні періоди і мали під собою різні початкові теоретичні положення.

Наприклад, Л. Введенська і Н. Колесніков визначають парономазію як стилістичну фігуру, яка полягає «у вживанні (контактно або дистанційно) таких слів, які є близькими за звучанням, але мають різні значення» [3, с. 11-12].

Ю. Бельчіков і Л. Крисін [4, с. 74] розглядають парономазію як «стилістичний прийом, який полягає в навмисному зближенні слів, що мають звукову схожість» [5, с. 368]. Обидва дослідники зазначають, що в одному контексті можуть вживатися не лише слова споріднені, схожі за морфологічною структурою, але і слова неспоріднені, випадково схожі, співзвучні.

Варто підкреслити той факт, що парономазію використовують у своїх творах поети і письменники, а також журналісти для посилення виразності своєї мови, тобто парономазія як стилістичний прийом полягає в комічному або образному зближенні (уживанні) слів-паронімів у рамках певного контексту. А оскільки в одному реченні (зазвичай) задіяні відразу два слова-пароніми, то і прийом іноді називають не просто стилістичною, а бінарною стилістичною фігурою.

Термін «парономазія» іменують у деяких джерелах аномінацією, тобто ототожнюють їх, пояснюючи це тим, що терміни «парономазія» і «аномінація» означають те саме, тільки різними мовами: перший термін грецького, а другий - латинського походження. Проте варто розмежовувати ці поняття. Аномінація трактується ширше, це загальна назва для таких явищ, як парономазія, парехреза, поліптот. Повертаючись до питання про розмежування понять «паронімія» - «парономазія», зауважимо, що обидва слова є похідними від одного кореня. Але паронімія - це лексико-семантичне явище в системі мови, а пароніми, відповідно, - мовні одиниці. Парономазія - це, ураховуючи викладені факти, явище стилістики, і пароніми, які зіставляються в певній мовній ситуації, доречно означати як парономаси (парономази). Ці слова є в такому разі пароно-мастичними парами, свідомо конструйовані автором вирази «для створення яскравої, помітної, такої, що діє на нашу уяву, фігури», що легко запам'ятовується [3, с. 12]. Паронімію варто розглядати в широкому сенсі, а пароніми - як співзвучні слова, які можуть змішуватися, помилково вживатися одне замість іншого в рамках певного контексту.

Парономазію в низці джерел ототожнюють із паронімічною атракцією, розглядаючи останню як явище поетичної мови і допускаючи синонімізацію термінів «парономазія» і «паронімічна атракція» з огляду на те, що термінологічна впорядкованість ще не досягнута [6, с. 133].

Існує також думка, що парономазія - це свідоме вживання в порівняно вузькому контексті (зазвичай у межах однієї фрази) співзвучних слів, одна з ефективних форм вигостреного, загостреного складу. Співзвуччя служить тут своєрідною «магнітною» силою взаємного тяжіння цих слів, між якими можуть виникати гнучкі і влучно схоплені смислові зв'язки і відношення. Парономазія має різні експресивні функції. Головне призначення цієї фігури (нерідко іронічної, глузливої) - «загострення складу» [2, с. 82].

Парономічні заміни обумовлюють асоціативний паралелізм сприйняття фоносемантів, коли лексема, що «замінює», вводиться у фразеологізований контекст уживання лексеми, що «заміщується».

Парономазію можна назвати також звуковою метафорою, за якої ідея звукового зближення слів поширюється на семантику і веде їх до смислового зближення. Виникають нові несподівані умовно-асоціативні образи.

Підкреслимо, що явище парономазії полягає у звуковій подібності слів, що мають різні морфологічні корені. Лексичні пари в парономазії належать до однієї частини мови, виконують в реченні аналогічні синтаксичні функції. Окрім випадкової фонетичної схожості, слова в таких лексичних парах нічого спільного не мають, їх предметно-смислова віднесеність абсолютно різна [7, с. 52]. Це фігура мови, що полягає в комічному або образному зближенні паронімів, у стилістичному використанні звукової подібності слів.

Нерідко за допомогою паронімів висміюються людські вади:

1) дурість, жадність: Torheit ist die schwerste Krankheit («Дурість - важка хвороба»); Breites Stirn und wenig Hirn («Широкий лоб і мало розуму» / «Голова з козуб, а розуму ні крихти»); Des Geizes Schlundist ohne Grund («У жадності утроба бездонна»); Dummheit und Stolz wachsen auf einem Holz («Дурість і гординя ростуть на одному дереві» / «Гординя - дурості сусід»);

2) лінь: Faul kriegt wenig ins Maul («Ледачому мало в рот потрапляє» / «Хочеш їсти калачі - не лежи на печі»); FleiЯbringt Brot, Faulheit Not («Завзятість приносить хліб, а лінь - нужду» / «Праця годує, а лінь псує»); FleiЯige Hand erwirbt, faule Hand verdirbt («Старанна (працелюбна) рука добуває, ледача рука псує» / «Праця людину годує, а лінь псує»);

3) заздрість: Hass und Neid bringen viel Leid («Ненависть і заздрість приносять багато страждань» / «Заздрісний по чужому щастю сохне»); Wer neidet, der leidet («Хто заздрить, той страждає» /«Заздрісного і сон не бере»);

4) хвалькуватість: GroЯer Prahler, schlechter Zahler («Великий хвалько погано платить»);

5) саркастично викриваються бідність і багатство: Arme haben Kinder, Reiche haben Rinder («У бідняків діти, у багачів худоба» / «У багатого телята, а у бідного хлопці»); Armutfindetalle Wege und Stege («Нужда знаходить усі дороги і стежини» / «Голота на вигадки хитра»); Inder Not backtman aus Steinen Brot («За нужди і з каменів хліб печуть»); In der Not schmeckt jedes Brot («У нужді будь-який хліб смачний» / «Голодному і вода, що яйце, смачна»);

6) згубні схильності до алкоголю: Die Karte und die Kanne macht manchen zum armen Manne («Карти і глек перетворюють деяких на бідняків»); Ist der Wein im Manne, ist der Verstand in der Kanne («Коли вино в людині, то розум його у глеку» / «Вип'єш багато вина, так зменшиться розум»); Volle Flaschen machen leere Taschen («Повні пляшки спустошують кишені») [8].

Зазвичай парономазія розглядається як зв'язок між існуючими номінаціями. Найбільш складним і найменш передбачуваним, тому особливо ефектним, є такий спосіб побудови парономазії, як словотворення. Варто зазначити, що словотворчий паронім виникає на базі часткової звукової подібності: мотивуючим стимулом стає звучання, акустична сторона слова.

Парономазія може виникати завдяки схожості звучання слів, наприклад: “Vanschon, dennschon”. Гумористичний ефект побудований на обіграванні близьких за звучанням слів van (Peugeot 806 Van) /wenn. Ця фраза порівнюється з мовним зворотом “Wennschon, dennschon” (Жити на всю котушку).

Наведемо ще один приклад: “EILEmit WEILE”. Eile та Weile звучать майже однаково. Відмінність полягає лише в першій букві. Це парономазія, яка об'єднує подібні слова в реченні, хоча вони за значенням та походженням не споріднені одне з одним. Обидва іменники взаємно виключаються, тому що той, хто перебуває, не може одночасно поспішати. Отже маємо справу зі стилістичним прийомом оксюмороном [9].

Цитата “Das Volk der RICHTER UND HENKER” (похідна - “Das Volk der DICHTER UND DENKER”) належить австрійському письменникові Карлу Краусу. У цьому прикладі пов'язані складні пари слів. Еже у XX ст. цей вислів уживається, щоби згадувати про епохи класицизму та романтизму. Письменник К. Краус змінює зміст і вживає подібні поняття Richter та Henker зі значенням епохи суддів і катів. Так дотепна параномазія часто викликає веселий ефект. Передусім тоді, коли мета полягає в тому, щоб пояснити сенс [9].

Ще раз наголосимо, що лексичні пари за парономазії, як і за паронімії, належать до однієї частини мови, виконують у реченні аналогічні синтаксичні функції. У таких слів можуть бути однакові префікси, суфікси, закінчення, але корені в них завжди різні. Крім випадкової фонетичної подібності, слова в подібних лексичних парах нічого спільного не мають, їхнє предметно-означальне співвідношення зовсім різне. Парономазія, на відміну від паронімії, не має характеру закономірного й постійного явища. І хоча в мові є чимало подібних у фонетичному відношенні слів, зіставлення їх як лексичних пар є результатом індивідуального сприйняття.

Пароніми, які зіставляються в певній мовній ситуації, доречно означати як парономаси (парономази), вони є в цьому разі парономастичними парами, свідомо конструйованими автором «для створення яскравої, такої, що діє на нашу уяву, фігури», що легко запам'ятовується. Водночас паронімію варто розглядати в широкому сенсі, а пароніми - як співзвучні слова, які можуть змішуватися, помилково вживатися одне замість іншого в рамках певного контексту. лексичний фразеологічний параномазія німецький

Наведені приклади різноманітних авторських новацій фразеологізмів свідчать про те, що вони є активним і дієвим засобом створення виразності й емоційності, тонкої іронічності, гумористичності й жартівливості, що, поза сумнівом, приваблює читача.

Авторська переробка фразеологізмів, їх трансформація надає їм яскраво вираженої гостроти і новизни. Трансформовані фразеологічні одиниці допомагають швидше встановити контакт із читачем, якого вабить виразність і образність, що містяться у трансформі. Зміна структури і лексичного складу фразеологічного звороту посилює прагматичну функцію тексту. Трансформація здійснюється з метою експресивної дії на інтелект, емоції та розуміння адресата.

Подальшої розробки заслуговує питання про різновиди параномазії з метою встановлення функціонально-стильових особливостей дискурсу сучасної преси, а також процесів, що відбуваються в ньому.

Література

1. Гридина Т. Языковая игра: стереотип и творчество. Екатеринбург, 1996. 214 с.

2. Щербина А. О некоторых приемах «заострения» слога. Русский язык в школе. Москва. 1975. № 3. С. 80-83.

3. Введенская Л. Учебный словарь паронимов русского языка. Ростов-на-Дону: Издательский центр «МарТ»; Феникс, 2010. 192 с.

4. Крысин Л. Современный русский язык. Лексическая семантика. Лексикология. Фразеология. Лексикография: учебное пособие для студентов филологических факультетов высших учебных заведений. Москва: Академия, 2007. 240 с.

5. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Ярцева. 2-е изд., доп. Москва: Большая рос. энцикл., 2002. 709 с.

6. Григорьев В. Паронимическая аттракция в русской поэзии XX в. Сборник докладов и сообщений лингвистического общества. Калинин: Изд-во ун-та, 1975. Т. 5. С. 131-164.

7. Голуб И. Стилистика русского языка. Москва: Айрис-пресс, 2003. 448 с.

8. Немецкие пословицы.

9. Стилістичні засоби німецької мови.

Размещено на Allbest.ru