Поняття дискурсу як текстової категорії туристичного путівника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра іноземної філології та перекладу Київського національного торговельно-економічного університету

Поняття дискурсу як текстової категорії туристичного путівника

Прима В.В.,

кандидат філологічних наук, доцент

Боровик К.Ю.,

викладач кафедри іноземної філології та перекладу

Анотація

Стаття присвячена теоретичному огляду основних бачень поняття «дискурс» з позиції аналізу лексики. У статті розглянуто різні підходи до трактування поняття «дискурс», обґрунтовується його розуміння як текстової категорії через призму туристичного путівника. Дискурс аналізується як загальна категорія організації мовленнєвої діяльності, вирішується питання про виділення одиниць, складових дискурсу під час усного та писемного мовлення.

Prima V., Borovyk K. Discourse concept as text category of tourist guide

The article is devoted to theoretical review of the main opinions of the concept of “discourse” from the standpoint of the analysis of vocabulary. Different approaches to the interpretation of the concept of “discourse” are considered in the article, its understanding as a text category is substantiated through the prism of the tourist guide. Discourse is analyzed as a general category of organization of speech activity, the issue of the allocation of units constituting discourse during oral and written speech is solved.

In modern English-speaking conversational discourse, according to the criterion of the actualization of the presupposition, the potential and actual structural and presuppositional expressions are distinguished: the potential presuppositional information is known to the communicators and is not actualized, for actual characteristic the non-integrated or intensified updating of the presupposition in the form of an implication. Implicit speech acts, which are realized by the actual structural and presuppositional expressions, are represented by asteric, diacritic, directive and expressive illocutionary types and are a means of implementation of a number of manipulative discursive tactics.

The discourse is called “immersed in life” by the text being studied along with the “forms of life” that form it: interviews, reports, scientific theories, social events, conferences, conversations with friends, etc. That is why discourse should be investigated in pragmatic-situational, mental and other contexts. The pragmatically-situational aspect of such a study is to clarify the connection of discourse, its communicative adequacy, and the mental aspect involves studying the influence of ethnographic, sociocultural, psychological conditions on the strategy of generation and understanding of discourse in “live speech”, etc.

Each approach undoubtedly contributes to the comprehensive analysis, description and comprehension of the sociolinguistic phenomenon of discourse, which increasingly acquires interdisciplinary status and becomes the object of the latest theoretical directions and scientific disciplines - the theory of discourse, discourse analysis, discourse linguistics.

Key words: discourse, text, speech, extralinguistic factors, sociocultural context, communication, term, terminology, tourist guide.

У сучасному англомовному розмовному дискурсі за критерієм наявності актуалізації пресупозиції виокремлюються потенційні й актуальні структурно-пресупозиційні висловлення: у потенційних пресупозиційна інформація відома комунікантам і не актуалізується, для актуальних характерна неінтендована або інтендована актуалізація пресупозиції у вигляді імплікатури. Імпліцитні мовленнєві акти, що реалізуються актуальними структурно-пресупозиційними висловленнями, представлені асертивним, квеситивним, директивним та експресивним іллокутивними типами та є засобом здійснення низки маніпулятивних дискурсивних тактик.

Дискурс називають «зануреним у життя» текстом, що вивчається разом з тими «формами життя», які формують його: інтерв'ю, репортажі, наукові теорії, соціальні події, конференції, бесіди з друзями тощо. Саме тому дискурс слід досліджувати в прагматично-ситуативному, в ментальному та інших контекстах. Прагматично-ситуативний аспект такого дослідження полягає у з'ясуванні зв'язності дискурсу, його комунікативної адекватності, ментальний аспект передбачає вивчення впливу етнографічних, соці- окультурних, психологічних умов на стратегії генерації та розуміння дискурсів у «живому мовленні» тощо.

Кожен із підходів, безперечно, сприяє всебічному аналізу, опису і осмисленню соціолінгвістичного феномена дискурсу, який все більше набуває міждисциплінарного статусу і стає об'єктом новітніх теоретичних напрямків та наукових дисциплін - теорії дискурсу, дискурс-аналізу, дискурсивної лінгвістики.

Ключові слова: дискурс, текст, мовлення, екстра- лінгвальні чинники, соціокультурний контекст, комунікація, термін, термінологія туристичний путівник.

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку лінгвістичної науки характеризується поглибленою зацікавленістю до вивчення підмов, які обслуговують різноманітні сфери професійної діяльності людини [2; 4].

Термінологія будь-якої галузі знання перебуває завжди в стані кількісної і якісної зміни: застарівають і виходять із вживання одні терміни, виникають і впроваджуються інші; змінюється семантичний об'єм раніше відомих термінів; відбувається перерозподіл значень. Це говорить про активність лексико-семантичних стосунків у термінології, які протікають дещо відмінно від літературної мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Термін «дискурс» трактується з урахуванням різноманітних теоретичних підходів (Н.Д. Арутюнова, Ф.С. Бацевич, Т.А. ван Дейк, В.А. Звегінцев, В.І. Карасик, А.А. Кібрик, І.С. Шевченко, Д. Шиффрін). Дискурс є складним багатоплановим феноменом і, як відзначає С. Міллз, спектр його можливих потрактувань є ширшим, аніж у будь-якого іншого терміна в літературознавстві й теорії культури [13, с.168]. Однак однозначного й загальноприйнятого визначення цього поняття так і не існує, оскільки його багатофункціональність не дає змоги виокремити чіткі узагальнені критерії до його тлумачення. Розглянемо це тлумачення детальніше.

Є два основних складники, що є важливими для обґрунтування поняття дискурсу: це - мовленнєва діяльність і текст. Два аспекти мовлення - процесуальний і матеріальний - постають основою виокремлення дискурсу і вважаються ключовими у створенні таких опозицій, як текст і дискурс. Численність поглядів на ці два феномени у лінгвістиці змушує шукати способи поєднання розбіжних та схожих тлумачень, які б відповідали потребам аналізу туристичної термінології.

Мета статті полягає в обґрунтуванні актуальності дослідження дискурсу з аналізу лексики. Відповідно до мети висуваються такі завдання: 1) розглянути поняття «дискурс» із теоретичного погляду та визначити дискусійні аспекти цього поняття; 2) виявити основні засоби відтворення лінгвокультурних особливостей дискурсу під час письмового викладу англомовної туристичної термінології у путівниках по Україні.

Матеріалом дослідження слугувала вибірка з наступних англомовних онлайн-путівників: World Travel Guide та Travel to Ukraine (the Official Travel Website and Guide to Ukraine).

дискурс текстовий туристичний путівник

Виклад основного матеріалу

Засновником сучасної теорії дискурсу вважається голландський лінгвіст Т. ван Дейк, який розглядає текст як статичний об'єкт, а дискурс - як комунікативну подію (складну єдність мовної форми, значення і дії), відтворену учасниками спілкування, в якій задіяна не лише мова в її фактичному використанні, але й ті ментальні процеси, які постійно супроводжують процес комунікації, а також спосіб актуалізації тексту в певних ментальних і прагматичних умовах [7, с. 58].

На думку вченого, є не лише зв'язна послідовність речень семантичної макроструктури тексту, а й зв'язна послідовність мовленнєвих актів - як прагматичної макроструктури тексту.

Власне кажучи, Т. ван Дейк окреслив інтегральний зв'язок мови - мовлення (тексту як його матеріального прояву) - комунікативної ситуації та одержувача, адресата [7, с. 110]. Як він зазначає, саме дискурс вбирає у себе всю різноманітність історичної епохи, індивідуальних та соціальних особливостей комуніканта та комунікативної ситуації, у якій відбувається спілкування. Тому в дискурсі відображаються менталітет та культура як національна, загальна, так й індивідуальна, приватна [7, с. 98].

Визначила дискурс як інтегративне усне та письмове висловлювання, взяте у певному контексті, американська дослідниця Д. Шиффрін. Авторка акцентує увагу на трьох підходах до визначення поняття «дискурс». Перший підхід здійснюється з погляду формально чи структурно зорієнтованої лінгвістики, тобто відзначає дискурс як мову, вищу за рівень словосполучення чи речення, та окреслює його у межах двох або кількох речень, пов'язаних між собою за змістом. Другий підхід дає функціональне визначення дискурсу, як «різноманітного вживання мови». Третій підхід характеризує дискурс як висловлювання і наголошує на взаємодії форми та функцій. У цьому випадку дискурс розуміється не як примітивний набір ізольованих одиниць мовної структури «більших за речення», а як цілісна сукупність функціонально організованих, контекстуально зумовлених одиниць вживання мови [13, с. 21].

Туристичний путівник (travel guide) визначається як друкована книга, електронний чи аудіовізуальний довідник, який присвячений певній країні чи місту, містить інформацію щодо географічних, історичних, культурних особливостей країни, її пам'яток, наявних видів проживання, харчування, транспорту та розваг і зазвичай супроводжується ілюстраціями, схемами, картами [8].

У лінгвістиці путівник розглядається як жанровий різновид туристичного дискурсу [10]. Характерними рисами туристичних путівників є високий ступінь узагальнення, точність, інформативність та імперсональність. Основними функціями путівників є інформативна (представлення фактуальної інформації) та рекламна (створення позитивного образу певного туристичного об'єкта, що має на меті зацікавити потенційного туриста щодо його відвідання). Саме цими функціями зумовлений вибір лексичного складу туристичних путівників.

Зі свого боку, український лінгвіст Ф.С. Бацевич твердить, що дискурс - це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), і відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкретним колом -- форм життя, залежних від тематики спілкування, та має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів [3, с. 138].

Поява синонімів в силу другої причини не характерна для англомовної термінології туризму, оскільки багато термінів запозичуються в інші мови саме з англійської і отримують різні переклади.

Для туристичної термінології характерна наявність повного і короткого позначення одного поняття, оскільки багатослівні терміни незручні із-за своєї громіздкості: «вживання повних форм вступає в протиріччя з принципом мовної економії, згідно з яким в мові реалізуються лише окремі, оптимізуючи комунікацію мовні форми» [6, с. 6]. Тому в текстах з'являються короткі варіанти терміна, усічені форми, абревіатури, а також еліптичні конструкції, коли замість повної форми терміна вживається одна з його складових частин.

Отже, подібні терміни ми відноситимемо до термінологічних варіантів, мова про яких піде нижче.

Серед причин, що зумовлюють наявність синонімів у термінології туризму, можна назвати і запозичення іншомовного терміна, коли функціонують терміни-дублети, один з яких є одвічним, а інший - запозиченим.

Говорячи про абсолютну синонімію в терміносистемі, необхідно зупинитися і на питанні варіантності термінів, який викликає підвищений інтерес сучасних термінологів. Існує дві протилежні точки зору на проблему термінологічної варіантності.

Перша пов'язана з ім'ям Д.С. Лотте і послідовниками його школи С.І. Коршуновим, Г.Г. Самбуровою та ін. Суть цієї концепції полягає в тому, що всяке термінологічне слово пов'язане з поняттям ізоморфізму плану змісту і плану вираження спеціального знаку. Подібні погляди висловлювалися Є.М. Толикіною, яка характеризувала терміносистеми як автономно функціонуючі в мові і утворюючі замкнуті системи, в яких семантично спеціальний знак не розвивається [1; 5].

Твердження про неможливість або небажаність варіантності в термінології характерні і для робіт зарубіжних учених. Так, ідеї ізоморфного облаштування терміносистеми підтримує В. Вілле, представник західнонімецької термінологічної школи О. Вюстера.

Друга позиція, що визнає наявність термінологічної варіантності, склалася тільки в останні десятиліття і пов'язана з іменами таких фахівців, як Б.Н. Головин, В.П. Даниленко, В.І. Сифоров, Т.Л. Канделакі, В.М. Лейчик, І.С. Квітко та ін. Сьогодні є велика кількість класифікацій термінологічних варіантів.

У цьому дослідженні ми використовуємо класифікацію, запропоновану С.В. Гриневим [8], яка, на нашу думку, є якнайповнішою і якнайкраще відбиває сучасне положення. Учений розглядає термінологічні варіанти усередині лексико-семантичної парадигми абсолютних синонімів. Так, він пише: «Існує думка, що синонімія і варіантність - це різні поняття, і варіантність не можна розглядати як різновид синонімії, але оскільки варіанти служать для назви одного поняття, то повністю відповідають ознакам абсолютних синонімів» [1, с. 109-110].

Зазначимо, що в англійській туристичній термінології наявність графічних варіантів обумовлена в першу чергу відмінностями між британським і американським варіантами мови.

У думках багатьох лінгвістів є розбіжності в тому, чи виправдано існування синонімів в термінології. Одні вважають, що вони неминуче ведуть до непорозумінь при сприйнятті тексту і є негативними чинниками (І.А. Ізергина, Е.Ф. Скороходько, Є.Н. Толикіна, С.П. Хижняк [10]).

Інші оцінюють наявність синонімів в термінології як факт позитивний, що свідчить про розвиток наукового мислення і оформлення іншими засобами фіксації сторін реальної дійсності, що знову відкрилися перед дослідником.

Треті визнають наявність синонімів явищем терпимим, але не бажаним для термінології (В.П. Даниленко, В.П. Кузьмін, Б.Н. Головін, РЮ. Кобрин, Ф.А. Циткіна [10]).

Розділяючи третю позицію мовознавців, ми розглядаємо синонімію як явище, що не заважає адекватному сприйняттю тексту фахівцями і ученими. Проте велика кількість тер- мінів-дублетів в англомовній системі сфери туризму вимагає впорядкування.

Висновки

Отже, поняття дискурсу можна охарактеризувати як вид комунікативної події, що окрім тексту включає екстралінгвальні фактори його продукування та сприйняття. Дискурс завжди є зверненим до прагматичної (комунікативної) ситуації, яка залучається для визначення його комунікативної адекватності. В контексті дискурсу «акт», «дія» (мовленнєва, дискурсивна, комунікативна) та «взаємодія» (інтеракція) стають центральними поняттями. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо в детальному аналізі лінгвокультурологічних і функціонально-стильових параметрів дискурсу англомовних путівників.

Література

1. Агафонова Л.Г Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. Київ: Знання України, 2002. 227 с.

2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. 4-е изд., стереотип. Москва: КомКнига, 2007. 576 с.

3. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: Академія, 2004. 344 с.

4. Богуславський С.С. Футбольна термінологія в німецькій мові: автореф. дис.... к-та філол. наук: 10.02.04. Одеса, 2010. 20 с.

5. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии. Труды Моск. ин-та истории, философии и литературы. Сборник статей по языковедению. Москва, 1939. Т. 5. С. 3-54.

6. Віт Ю.В. Англомовна офтальмологічна термінологія: лінгвокогні- тивний аспект: автореф. дис.... к-та філол. наук: 10.02.04. Одеса, 2006. 21 с.

7. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация / пер. с англ.; сост. Петров В.В.; под ред. Гарасимова. Москва: Прогресс, 1989. 310 с.

8. Киселёва Л. Путеводитель как семиотический объект: к постановке проблемы. Путеводитель как семиотический объект: сборник статей. Москва, 2008. С. 10-18.

9. Литвинко О.А. Словотвірні та семантичні характеристики англійської термінологічної підсистеми машинобудування: автореф. дис.... к-та філол. наук: 10.02.04. Харків, 2007. 20 с.

10. Прима В.В. Англомовний путівник як різновид туристичного дискурсу. Записки романо-германської філології. Вип. 2(35). Одеса: КП ОМД., 2015.

11. Travel to Ukraine. URL: http://www.traveltoukraine.org.

12. Ukraine. World travel guide. URL: http://www.worldtravelguide.net/ Ukraine.

13. Schiffrin D. Approaches to Discourse. Oxford: Blackwell Publishers Ltd, 1997. 470 p.

Размещено на Allbest.ru