Зі спостережень над динамікою словотворення в українських східнопольських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ НАД ДИНАМІКОЮ СЛОВОТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОПОЛІСЬКИХ ГОВІРКАХ

Марєєв Д. А., викладач кафедри української мови,

літератури та методики навчання

Глухівського національного педагогічного

університету імені Олександра Довженка

Анотація

У статті розглянуто динаміку словотвірних засобів в українських східнополіських говірках. На основі зіставлення матеріалів АУМ (середини ХХ ст.) і власних експедиційних записів автора 2010-2016 рр. визначено статичні й динамічні елементи словотворення, встановлено причини структурних змін у говірках.

Ключові слова: східнополіський діалект, словотворення, формант, динаміка структури говірки.

Аннотация

Мареев Д. А. Из наблюдений над динамикой словообразования в украинских восточнополесских говорах

В статье рассмотрены изменения в структуре восточнополесского диалекта украинского языка на словообразовательном уровне. На основе сопоставления материалов «Атласа украинского языка» (средина XX ст.) и собственных экспедиционных записей (2010-2016 гг.) определены статические и динамические элементы словообразования, установлены причины структурных изменений в говорах.

Ключевые слова: говор, восточнополесский диалект, словообразование, суффикс, формант, динамика структуры говоров.

Annotation

Mareyev D. From observations of the dynamics of word formation in Ukrainian East Polessian dialect

The article reveals a dynamics of word-building means in East Polessian dialect. Based on a comparison of «Ukrainian Language Atlas» materials (middle of the twentieth century) and expedition records (2010-2016 years) the static and dynamic elements of word formation were identified, reasons of the structural changes in the dialect were established.

Key words: local dialect, East Polessian dialect, word formation, suffix, formant, dynamics of the structure of dialects.

Постановка проблеми

Як відомо, взаємодія тенденцій до статики й динаміки структури зумовлює розвиток мови. Вивчення змін у мові (динаміки) залишається актуальним завданням лінгвістики, зокрема діалектології. У різних говірках зміни виявляються неоднаково: відмінними є інтенсивність і характер змін на різних структурних рівнях (фонетичному, лексичному, словотвірному, морфологічному та синтаксичному). Проблеми вивчення динаміки словотвору особливо важливі, оскільки цей структурний рівень зазнає відчутних змін, реагуючи на внутрішні й зовнішні чинники динаміки, а тому може бути індикатором змін структури говірок.

До проблеми українського діалектного словотвору останніми ми зверталися А.М. Мукан, В.В. Німчук, К.М. Лук'янюк, 1.1. Ковалик, В.Ф. Покальчук, З.С. Сікорська, Б.А. Шарпило, С.П. Бевзенко, Я.В. Закревська, О.Т. Захарків, М.М. Корзонюк, Г.В. Шумицька, РЛ. Сердега, О.В. Харьківська та ін. Способи творення слів у північних говорах розглянули Г.Л. Аркушин, Ю.В. Громик, Л.В. Дика, Л.І. Дорошенко, В.М. Куриленко, Г.І. Гримашевич, С.Є. Панцьо та ін.

Хоча українське діалектне словотворення залишається об'єктом уваги багатьох учених, його динаміка в українських говірках, зокрема східнополіських, ще не була об'єктом спеціального вивчення, що зумовлює актуальність дослідження.

Мета статті - простежити збереження й динаміку окремих словотвірних явищ в українських східнополіських говірках.

Вивчення окремих словоформ, їх формальної структури здійснено на основі зіставлення матеріалів «Атласу української мови» (далі - АУМ) із записами автора впродовж 2010-2016 рр. у 129 говірках східнополіського діалекту, раніше охоплених мережею АУМ.

Виклад основного матеріалу дослідження

Зіставне вивчення говірок за двома часовими зрізами (1950-1960-ті рр. та 2010-ті рр.) показало, що частина словоформ зберегла структури, зафіксовані на картах АУМ. Це насамперед словоформи, що в східнополіських говірках, за даними попередньої експлорації, вживали безальтернативно. Зокрема, лексема з'аб `осіння оранка поля' в східнополіських говірках є загальновідомою, як і в середньонаддніпрянських, слобожанських, правобережно-поліських говірках, а також в українських говірках Курщини [АУМ, т. І, к. 169; СРНГ, вип. 12, с. 45]. У багатьох західноукраїнських говірках (у подільських, буковинських, у частині наддністрянських, покутських, волинських) можливий альтернант з'абл'а [АУМ, т. ІІІ, ч. 4, с. 87].

Іменники, що вказують на місце, означене мотивувальним словом (місце за предметом, що на ньому розташований, або за дією, що на ньому відбувається, - кладовище, пасовище, глинище; місце, де раніше був предмет або відбувалася дія, - вогнище, житнище [3, с. 28]), у східнополіських та інших говірках Лівобережжя утворені за допомогою суфікса -ишче. На Правобережжі із цією метою поширений формант -ис'ко [АУМ, т. І, к. 175].

Незначні зміни щодо словотворення спостережено у формі бич `коротка частина ціпа, якою б'ють під час молотьби'. Зокрема, на карті АУМ у межах досліджуваного ареалу це слово представлене небагатьма варіантами: бич, б'іч, бичук, б'ічук [АУМ, т. І, к. 167]. Як і за попереднього обстеження, сьогодні домінує безсуфіксний варіант слова, поширений на українському Правобережжі, продовжуючи ареал у російських говірках [СРНГ, вип. 2, с. 303; ДАрЯ, вип. ІІІ, к. 41]: словоформа б'іч типова для північних і деяких східних говірок досліджуваного ареалу, бич - для багатьох центральних і південних. За сучасного обстеження говірок, як і понад півстоліття тому, словоформу з суфіксом -ук фіксовано в східних говірках східнополіського діалекту й в одній північній: у 1950-1960-х рр. варіант бичук засвідчено в н. пп. 161, 165, 166, 188, б'ічук - в н. п. 7, у 2010-х рр. форму бичук виявляємо в н. пп. 7, 161, 165, б'ічук - в н. п. 7. Такий варіант відомий носіям російських смоленських [СРНГ, вип. 2, с. 304] та білоруських північно-східних говірок [ДАБМ, к. 258]. У досліджуваних говірках спорадично (у 3 сучасних (н. пп. 19, 145, 147) та у 2 говірках середини ХХ ст. (н. пп. 161, 188)) поширена словоформа бичок. Незважаючи на нетиповість такого словотвірного варіанта для більшості східнополіських говірок, в українській літературній мові значна кількість слів на позначення знаряддя дії утворюється за допомогою додавання до кореневої морфеми суфікса -ок [САМУМ, с. 336]. Для творення назв конкретних предметів суфікс -ок є високопродуктивним у всіх говорах української мови [8, с. 57]. За повторного обстеження ареалу, крім словоформи бич, у мовленні одного з інформаторів виявлено не засвідчену в матеріалах до АУМ у східнополіських говірках форму бичоука. Така форма типова для багатьох північних білоруських говірок [ДАБМ, к. 258].

Зіставлення діалектного матеріалу з двох часових зрізів (середина ХХ ст. і початок ХХІ ст.) засвідчило, що окремі словотворчі моделі активізувалися.

1. АУМ в обстежуваному ареалі засвідчує функціонування трьох словоформ на позначення вівці - в'іуц'а/оуц'а й овечка. Остання з них є типовою для всього північного наріччя

[АУМ, т. І, к. 178; т. ІІ, к. 162], для білоруської мови [ГСБМ, вип. 21, с. 334; ЛАБНГ, т. І, к. 36], багатьох південноросійських говорів [СРНГ, вип. 22, с. 296] і, як показують матеріали дослідження, сьогодні поширилася на всі обстежувані східнополіські говірки, звужуючи функційну активність типової для суміжних південно-східних говорів [АУМ, т. І, к. 178] і для української літературної мови [СУМ, т. І, с. 550] форми віуц'а. Словоформа о(а)уцеі, уживання якої зросло: 21 н. пп. зафіксовано в середині ХХ ст., замість 37 н. пп. на початку ХХІ ст., у східнополісь- ких говірках уживається розпорошено, тому, можливо, зазнала впливу російської мови, для якої є нормативною [НСРЯ].

2. На півночі східнополіського говору, як і в багатьох се- редньополіських і білоруських говірках [АУМ, т. І, к. 177; ЛАБНГ, т. ІІІ, к. 47], домінує словоформа в'іїки `волосини, що вкривають краї повік'. За останнє півстоліття в обстежуваних східнополіських говірках рівень її вживання зріс на 12,5% (до 81 н.пп.). Нормативний варіант для літературної мови в'ійі [СУМ, т. І, с. 669], що поширений в абсолютній кількості південно-східних говірок, безваріантно функціонує тільки в південному ареалі східнополіського говору. В інших діалектних зонах обстежуваного говору він співіснує зі словоформами в'ііки та в'іки або витісняється ними. У низці населених пунктів семема `волосини, що вкривають краї повік' репрезентована словом в'і(е)ки(і). Упродовж останніх 60 років його функцій- на активність зросла від 1 н. пп. до 28 н. пп. Поширення цієї словоформи могло бути зумовлене близькістю форм лексеми повіко. Так, у деяких українських говорах і в багатьох південноросійських говірках слово в'еко вживають на позначення повік [ОЛА-Л, вип. 9, к. 9]. Зауважимо: у досліджуваних говірках назви в'ійі, в'ііки, в'іки здебільшого вживають у множині, оскільки діалектоносії сприймають сукупність як природно зумовлену особливість реалії; використання форм однини зафіксовано зрідка: в'ійа (н. п. 125, 313), в'еіка (н. п. 13, 71-73, 76, 104), віко (н. п. 121, 145, 149, 150, 322), в'ека (н. п. 67, 101).

3. В обстежуваних говірках на позначення діжі для тіста функціонують два номени: д'іжеі і д'іжка. Форма із суфіксом -к-, типова для північного ареалу, набула більшої активності (майже на 17% - до 90 н. пп.), зменшуючи функційну активність словоформи д'іжеі, яка за останні 60 років скоротила вживання на 11 н. пп. - до 57 н. пп. Окрім впливу північних східнополіських говірок на південні, збільшення ареалу, де інформатори кажуть д'і(е)жка, зумовлено, можливо, ще й високою продуктивністю суфікса -к-, що належить до найбільш поширених слов'янських суфіксів ^Р, т. 1, с. 89], активно функціонує в українській мові [7, с. 10]; про поширення дериватів з -к- у східнополіських говірках див., зокрема, у статті Л.І. Дорошенко [2, с. 43-45].

4. Матеріали опитування і зразки діалектного мовлення, зібрані упродовж 2010-2016 рр., засвідчують уживання в говорі тих самих структурних варіантів іменника кладовище, що й за матеріалами АУМ: клеідовишче, клеідвишче, клеід'вишче, клеїд- бише, клеід'бишче, клсіїбишче [АУМ, т. І, к. 165]. За даними сучасних обстежень, найпродуктивнішим є словотвірний варіант кладбишче, активність якого зросла з 31 н. пп. в середині ХХ ст. до 94 н. пп. на початку ХХІ ст. Ця словоформа наявна й у прилеглих середньополіських говірках, уживається також в пд.-сх. говорах [АУМ, т. І, к. 165; т. ІІІ, ч. 1, с. 28; т. ІІІ, ч. 2, с. 56], є літературно унормованою в російській мові [НСРЯ]. Інші варіанти трапляються зрідка, виявляють себе по-різному залежно від наявності/відсутності підтримки з боку літературної мови, суміжних говірок та у зв'язку з типовими фонетичними процесами. Так, частотність уживання словоформи клеідвишче переважно не змінилась, однак говірки, у яких її засвідчено, в середині ХХ ст. і на початку ХХІ ст. різні (у 1950--1960-х рр. це н. пп. 169, 181, 317, 322, 351, 353, у 2010 рр. - н. пп. 66, 68, 108, 117, 123, 158); використання форм клсідовишче, клсіїбишче збільшилося, а кладбишче, клсід'вишче, навпаки, зменшилося.

5. Через 60 років після експлорації за програмою АУМ у дієсловах мандрувати, цілувати зафіксовано суфікси -ува- й -ова-. Словоформи з фонетично модифікованим формантом -ава- не виходять за межі акаючих говірок. В окаючому ареалі зберігаються форми з давнім формантом -ова-. Значного поширення набули словоформи із суфіксом -ува- мандруват', ц'ілувеїт', уживання яких у сучасних східнополіських говірках порівняно з цими самими говірками, віддаленими в часі на понад півстоліття, зросло на 50% - до 66 н. пп. Найбільшу активність словоформи з афіксом -ува- виявляють на півдні діалекту, спорадично - у наддеснянських говірках, куди поширилися під впливом південно-східних говорів [АУМ, т. І, к. 179] і літературної мови.

Зміни словотворчої структури слова можуть породжувати розширення кола словотвірних моделей. Однак, як показують спостереження, деякі новотвори за іншими моделями обмежені ідіолектом і не є ознакою говірки як системи.

1. Відповідно до АУМ І, к. 162, у східнополіських говірках понад півстоліття тому найбільшу функційну активність виявляла форма іменника цебер. Ця словоформа й сьогодні типова для більшості лівобережнополіських говірок. Локально поширеним є акцентний варіант цебер, основна зона побутування якого - це західноукраїнські говори [АУМ, т. ІІ, к. 160]: у середині ХХ ст. його було виявлено в н. пп. 17, 186, 188, на початку ХХІ ст. - у н. пп. 137, 141, 169, 181. Аналіз засвідчив, що внаслідок контактування із суміжними слобожанськими говірками, у яких часто вживається дериват цебре) [АУМ, т. І, к. 162], ця словоформа набула більшого поширення в сучасних схід- нополіських говірках: у середині ХХ ст. її було виявлено в 4 н. пп., на початку ХХІ ст. - у 25 н. пп. За цей час кількість говірок зі структурним варіантом цеберка збільшилася у 5,5 разів - до 22 н. пп. Деривати цеберок і цебрина, за даними сучасного обстеження, виявлено лише в ідіолекті окремих діалектоносіїв: форма цеберок утворилась унаслідок додавання суфікса -ок до кореня цебер, а варіант цебрина, можливо, виник через формальну атракцію цебре) `дерев'яна посудина' і ц'еімрина `деревина з колодязного зрубу'. Словоформа цебрик локалізується в зоні українсько-білоруського мовного суміжжя. У 2010-2016 рр. її зафіксовано в н. пп. 1, 64, 80, 100; за даними АУМ, у середині ХХ ст. в східнополіських говірках її не було виявлено.

2. У досліджуваному ареалі реалію `валок для вибивання білизни під час прання' найчастіше називають преін'ік і прач. Першу словоформу, утворену за допомогою суфікса -н'ік, уживають і в прилеглих білоруських і російських говірках [ДАБМ, к. 252; ДАРЯ, вип. ІІІ, к. 29]. В обстежуваних говірках вона істотно поступається другій словоформі, типовій для північного наріччя [АУМ, т. І, к. 171; т. ІІ, к. 148], активність якої за 60 років зросла ~ на 16% (до 103 н. пп.). Виявлена за сучасного обстеження в н. п. 14 словоформа преїч'ік утворилася додаванням до словоформи прач суфікса -ік: прач ^ прач'-ік. В обох часових проміжках (середина ХХ ст. і початок ХХІ ст.) локально поширеними є варіанти праник і пралник, що виявляють тенденцію до звуження ареалу поширення внаслідок субституювання формою прач. Обидві словоформи - праник і пралник - утворені від дієслівної основи прати за допомогою суфікса -ник-, причому друга словоформа, ймовірно, утворилася з додаванням перед афіксом -ник- інтерфікса -л '- (докладно про форми з -ник- і -л'ник- див. у статті З.С. Сікорської, Б.А. Шарпило [5, с. 56-57]). Суфікс -ник- для творення дериватів зі значенням `предмет, за допомогою якого виконується дія' для української мови є продуктивним [4, с. 57-58].

3. Іменник очіпок, що зазнає архаїзації через зникнення позначуваної ним реалії, у східнополіських говірках має дві домінантні форми - оч'і(е)пок і чепец\ Перша назва, ймовірно, є похідною від очепити `надягнути, накласти зверху, повісити' [ЭСБМ, т. І, с. 233]. Друга архаїчна форма (псл. *серьсь [Фасмер, т. IV, с. 333]) властива переважно північній частині поліських діалектів [АУМ, т. І, к. 161], відома іншим українським старожитнім говорам [АУМ, т. ІІІ, ч. 4, с. 147] і білоруським [ДАБМ, к. 331] говіркам. Як засвідчують матеріали АУМ, у середині ХХ ст. в обстежуваних говірках дериват чепчик не було виявлено. За повторного обстеження його зафіксовано в 27 н. пп. Ця демінутивна форма є типовою також для середньо- поліських говірок [Гримашевич, с. 171] і засвідчується в інших говорах української мови [АУМ, т. ІІІ, ч. 4, с. 147-148]. Словоформа чепчика, виявлена за нового обстеження в н. п. 129, обмежена ідіолектом.

Як показали спостереження над досліджуваним матеріалом, зміни в словотвірній системі можуть полягати в субституюванні одних дериватів іншими.

1. В обстежуваних говірках основним репрезентантом значення `спеціальне виготовлене з дощок житло для бджіл' є типове для україномовного континууму утворення із суфіксом -ик (-ік): вули(і)к. Словоформи з іншими формантами на позначення іменника вулик знижують продуктивність, як -ник та -еї: (в)улник, (в)улеї, або зникають, як -ен': (в)улен'. Зокрема, словоформа (в)улеї за останні десятиліття зменшила функційну активність на 22 н. пп. - до 15 н. пп. Дериват (в)ул'ник у середині ХХ ст. було виявлено в н. пп. 8, 9, 100, 163, на початку ХХІ ст. - в н.п. 151. Словоформа вул'ії хоч і збільшила вживання з 3 н. пп. в 1950-1960-х рр. до 11 н. пп. в 2010-х рр., у східнополіських говірках зафіксована розпорошено, тому припускаємо її незалежне постання в різних говірках. Архаїчну безафіксну форму вул ' 60 років тому було виявлено в н. п. 79, сьогодні - в н. п. 106.

2. Як і раніше, у сучасних східнополіських говірках на позначення вугілля найчастіше використовують назви (в)угал ' і (в)угол'(карта № 1). Фонетична модифікована форма вуг'іл', а також похідні словоформи з вуг'іл:'а в діалекті маловживані, частіше виявляються в латеральних зонах говору, аніж у його ядрі. Деяких фонетичних модифікатів, що в середині ХХ ст. були представлені в небагатьох говірках (вугол':а - в 1 н. п., вугол':е - в 9 н..), за повторної експлорації не виявлено. Ву- зьколокальні нові форми відбивають фонетичні та граматичні тенденції говірок (вуг'іл':а, вугул':е, угл', угл'і).

За паралельного вживання словотвірних варіантів інколи можна спостерігати розходження значень слів: угал' `корисна копалина', вугсіл':е чиугсіл':е `деревне вугілля' (н. п. 12). Здебільшого ж утворені за допомогою різних словотворчих моделей назви, що співіснують у говірці, виражають однакове значення.

3. Із можливих в обстежених говірках морфемних структур дієслова шкутильгати збільшили поширення форми кул'гат' (кул'гат') (на 42% - до 71 н. пп.) та шкутил'гат' (на 58% - до 49 н. пп.); перша з них маркує північні східнополіські говірки, друга - південно-східні [АУМ, т. І, к. 166]; обидві форми поширені в літературній мові. Функціонування фонетичного варіанта шкатил'гат ' зменшилося на 49% - до 27 н. пп.), окремі словоформи вийшли з ужитку (шкатул'гат', шкитил'гат', штикил'гат'). Імовірно, приреченою на занепад є й словоформа шкул'гат', яку за нового обстеження виявлено в н. пп. 15, 118.

4. На карті АУМ І № 174 на позначення хліва для свиней домінує словоформа з формантом -арник: свинарник. Матеріали сучасних експедицій підтвердили часте її вживання на початку ХХІ ст. Загалом утворення із суфіксом -ник (як і сполучення -арник Про зміну словотвірної моделі внаслідок зміни мотиваційних зв'язків див. у статті Т.В. Сіроштан [6, с. 174].) є типовими для вираження словотвірного значення `приміщення ' в говорах української мови [АУМ, т. ІІІ, ч. 4, с. 84-85] і в літературній мові, про що свідчать матеріали частотно-валентного словника афіксальних морфем [САМУМ, с. 305-307]. На тлі загальновживаної назви свинарник інші деривати або істотно скоротили вживання (як-от сви- нсірн'а - на 75% - до 3 н. пп., свинушник - на 77 % - до 3 н. пп., свин'ушник - на 50% - до 4 н. пп., свинарка -3 н. пп. в середині ХХ ст. до 2 н. пп. на початку ХХІ ст.), змінивши при цьому локалізацію, або зникли (свинарок, свинар). Нову щодо ареалу назву із суфіксом -атник виявлено лише в індивідуальному мовленні одного з діалектоносіїв із н. п. 191.

5. У сучасних східнополіських говірках словоформа кор'іу- ник (із формантом -ник) витіснила раніше мало вживані словотвірні утворення з коренем корів- кор'іун'а, короварн'а [АУМ, т. І, к. 173].

6. Іменник зі структурою л'і(е,у)уша `той, хто пише лівою рукою' домінує на Лівобережжі [АУМ, т. І, к. 172] й поступово витісняє інші словоформи, серед яких утворення від кореня лів- із фінальними афіксами -шак, -шун. Однак у зв'язку з високою конотацією цієї лексеми [1, с. 105-106] типи фінальних афіксів і моделей творення в мовленні діалектоносіїв виявилися розгалуженими: л'іша, л'іушаруки, л'івуша, л'ушн'а, л'іворун.

7. На позначення людини з великим лобом у сучасних східнополіських говірках найчастіше вживають словоформу ло(а)бати(ї), яка заступила чимало субстантивних форм. На сучасному етапі маніфестантами словотвірного значення `ло- бач' від кореня лоб- у небагатьох говірках є словоформи зі словотворчими формантами -ач (н. пп. 64, 119, 172, 181, 309), -ан' (н. пп. 147, 171, 173, 166, 317), -к(о) (н. п. 166), -ак(а) (н. п. 119), -ії(н. п. 76), -н'ік (н. п. 104). Інколи значення `лобань' відтворюється описовими формами (з високим/великимлобом). Така зовнішня фізична особливість мотивувала появу прізвиська людини: Кол'а Лоб на мого д'еда казали (н. п. 140). Посилене оцінне відношення суб'єкта до об'єкта відбувається через препозитивне нанизування морфем з оцінним значенням: ширака- лоби, високолоби, таусталобик.

На динаміку структури слова можуть впливати лексико-се- мантичні зміни.

1. Для номінації обода в ситі в багатьох говорах, як і в літературній мові, вживають лексему обичаїка [АУМ, т. І, к. 163; т. ІІ, к. 286; т. ІІІ, ч. 4, с. 156; ЛГПЧ, к. 94; СУМ, т. V, с. 501]. У східнополіському діалекті на попередньому хронологічному зрізі засвідчено, що це слово, з одного боку, має формальне варіювання, а з іншого - лексичну атракцію. Так, у свідомості діалектоносіїв з'явилися нові асоціативні зв'язки лексеми обичаїка з лексемою в'іко `верхня частина діжки, скрині', через що значення цих слів почали притягуватися одне до другого (докладно див. у праці П.Ю. Гриценко [1, с. 122-124]. Це явище має місце й у сучасних говірках, пор.: 1. `обід у ситі, решеті': обичайка (н. пп. 144, 353, 355), абичаїка (н. пп. 7, 14, 73, 113, 187, 188), абич'еїка (н. п. 64), об'ічко (н. пп. 118, 137, 309, 319), об'ічка (н. пп. 3, 324), об'ечко (н. п. 118), об'^іечко (н. п. 121), аб'ечко^а (н. п. 9б), аб'ечка (н. пп. 1, 5, 8, 66-72, 97, 101,103-105, 108-109, 112, 128, 131, 190), аб'еч'ка (н. пп. 3, 113), аб'ечка (н. пп. 94, 106), аб'йчка (н. п. 129), об'іко (н. пп. 311, 313), аб'еко (н. п. 279), аб'ека (н. п. 65), в'ічко (н. п. 125), в'іко (н. пп. 136, 151, 170, 189), вйіко (н. п. 170), в'еко (н. п. 191); `обід у діжці': обичайка (н. п. 156), абичаїка (н. пп. 159, 161-162, 187), об'ічко (н. п. 137), аб'ечко (н. п. 116), аб'ечка (н. п. 190), аб'еко (н. п. 279), в'ека (н. п. 11); `обід у ручному млині': аб'ечка (н. п. 105); `будь-який обід': обичаїка (н. п. 152), аб'іечко (н. пп. 107, 124); 2. на позначення накривки для тіста: в'і(е) ко(а), кришка, інколи - аб'еко (н. п. 79), аб'ечка (н. п. 131), об^печко (н. п. 138), об'ічко (н. п. 319), обичаїка (н. п. 158).

Карта № 1 репрезентує матеріали двох хронологічних зрізів: середини ХХ ст. і початку ХХІ ст.: контурні фігури відтворюють матеріали, зібрані протягом 2010-2016 рр.; залиті фігури - матеріали середини ХХ ст., представлені в АУМ.

Висновки

Зважаючи на викладене, зазначимо, що у словотворенні тенденцію до стабільності виявляють ті одиниці, що в середині ХХ ст. утворювали суцільні ареали або в досліджуваних східнополіських говірках не мали еквівалентів: це, зокрема, поширення словоформи з'аб `осіння оранка поля', вживання суфікса -ишче в іменниках, що вказують на місце, означене мотивувальним словом. Незважаючи на те що в багатьох сучасних східнополіських говірках змін у морфемних структурах досліджуваних слів не відбулося, що засвідчує структурну стійкість говірок, загалом система словотворення виявилася динамічною. Так, у низці випадків спостережено спрощення формальної структури мовних одиниць (зникнення малопродуктивних мовних елементів), наприклад, вулен' `вулик'; л'івак, л'івун `лівша'; свинарок, свинар `свинарня'; кор'іун'а, короварн'а `корівник'. Виявлено ускладнення формальної структури мовних одиниць (постання нових словоформ): цеберок, цебрик `цебер'; прач'ік `праник'; чепчик, чепушка `очіпок'; свин'атник `свинарник'; шкул'гати `шкутильгати'; л'ушн'а, л'івуша, л'іворун `лівша'. Частіше вживання словоформ в'ііки, в'еки, вугал', вулик, д'іжка, кладбишче, кладовишче, кул'гат', шкутил'гат', л'іуша, овечка, прач, цеберко, що за попереднього обстеження характеризували більшість східнополіських говірок і/або були наявні в суміжних говорах, зумовило зменшення функційної активності інших словоформ. Спостережено зміну локалізації мовних одиниць, субституювання одних репрезентантів у говірках іншими, збільшення або зменшення дублетів до наявних одиниць. Динамічне виявляється також у зміні формальної та семантичної структури слів: атракція в'іко `обід у ситі' і `кришка' обичайка через формальні зміни структури слів.

Проведена розвідка дасть можливість у майбутньому зіставити факти динаміки словотвору з інших українських говорів, що дасть змогу провести більш масштабні дослідження.

Джерела

східнопольський говірка словотворення мовний

1. АУМ - Атлас української мови: в 3 т. Т 1: Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі / ред. тому І. Г Матвіяс. К.: Наук. думка, 1984. 498 с.; Т 2: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. 1988. 522 с.; Т. 3. Слобожанщина, Донеччина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор'я і суміжні землі / ред. тому А.М. Залеський, І.Г Матвіяс. К.: Наук. думка, 2001. 266 с.

2. Гримашевич - Гримашевич Г.І. Словник назв одягу та взуття серед- ньополіських і суміжних говірок / Г.І. Гримашевич. Житомир: Північноукраїнський діалектологічний центр Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2002. 184 с.

3. ГСБМ - Пстарычны слоунік беларускай мовы. Менск: Беларуская навука, 1982. Вып. 1.

4. ДАБМ - Дьіялекталагічньї атлас беларускай мовы. Мінск: Выд- ва АН БССР, 1963. VIII + 338 карт.

5. ДАРЯ - Диалектологический атлас русского языка. Центр Европейской части СССР Выпуск I: Фонетика / под ред. РИ. Аванесова и С.В. Бромлей. М.: Наука, 1986; Выпуск II: Морфология / под ред. С.В. Бромлей. М.: Наука, 1989; Выпуск III: Карты (часть 1). Лексика. М.: Наука, 1997 ; Выпуск III: Карты (часть 2). Синтаксис. Лексика. М.: Наука, 2005.

6. ЛАБНГ - Лексшны атлас беларускіх народных гаворак: у 5 т. Мінск, 1993-1998.

7. НСРЯ - Новый словарь русского языка: толково-словообразовательный: св. 136000 слов. ст., ок. 250000 семант. ед.: в 2 т / Т.Ф. Ефремова. М.: Русский язык, 2000. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.efremova.info/.

8. ОЛА-Л - Общеславянский лингвистический атлас. Серия лексико-словообразовательная. Вып. 1-. 1988-.

9. САМУМ - Словник афіксальних морфем української мови / [Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловська, В.С. Карпіловський, Т.І. Недо- зим]. К., 1998. 441 с.

10. СРНГ - Словарь русских народных говоров. Выпуск 1-. М. С.-Пб.: 1965-.

11. СУМ - Словник української мови: в 11 т. К.: Наукова думка, 1970-1980.

12. Фасмер - Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 т. / М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачева. 2-е изд., стер. М.: Прогресс, 1986. Т. 4: Т - Ящур. 1986. 672 с.

13. ЭСБМ - Этымалагшны слоунік беларускай мовы. Т. 1-. Мінск. 1978-.

14. SP - Slawski F. Slownik praslowianski / F. Slawski. T. 1-.

15. Ossolineum, Wroclaw, 1974-.

Література

1. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики / П.Ю. Гриценко ; АН УРСР Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні ; відп. ред. І.Г Мат- віяс. К.: Наукова думка, 1990. 272 с.

2. Дорошенко Л.І. До питання про словотвірну парадигму будівельних назв східнополіського діалекту / Л.І. Дорошенко // Філол. науки. 2008. С. 42-46.

3. Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті / Я.В. Закревська. К.: Наук. думка, 1976. 163 с.

4. Родніна Л.О. Суфіксальний словотвір іменників у сучасній українській мові / Л.О. Родніна // Словотвір сучасної української літературної мови. К.: Наук. думка, 1979. С. 57-118.

5. Сікорська З.С. Деякі закономірні риси системи словотворення іменників в українських говорах південно-східного мовного пограниччя / З.С. Сікорська, Б.А. Шарпило // Мовознавство. 1970. № 3. С. 51-59.

6. Сіроштан Т.В. Формування словотвірних типів і підтипів локативних найменувань на -ник у новій українській мові (кінця XVII - початку ХХІ ст.) / Т.В. Сіроштан // Вісник Запорізького національного університету (філологічні науки): зб. наук. ст. Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2008. № 1. С. 168-175.

7. Токар В.П. Історія суфікса -к(а) в українській мові / В.П. Токар. Дніпропетровськ, 1950. 50 с.

8. Харьківська О.В. Суфіксальний словотвір апелятивних іменників в українських говорах Закарпаття: дис.... канд. філол. наук: спец. 10.02.01 / О.В. Харьківська. Ужгород, 2015. 397 с.

Размещено на Allbest.ru