Зі спостережень за динамікою у способах вираження словосполучення у східнополіських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Як стверджують науковці, синтаксис східнослов'янських мов і їхніх говорів, зокрема українських, має порівняно мало відмінностей [12, с. 76; 15, с. 38]. Через це в «Атласі української мови» увагу було зосереджено лише на деяких найважливіших синтаксичних конструкціях, що є синонімічними для сучасної української літературної мови чи мають ареальне варіювання. У цій лінгвогеографічній праці для східно- та середньополіського, середньонаддніпрянського діалектів і суміжних говорів картографовано 8 синтаксичних явищ [АУМ, т. І, к. 274-281], для західноукраїнського ареалу - 19 [АУМ, т. ІІ, к. 257-275], для слобожанських і східних степових говірок - 2 [АУМ, т. ІІІ, ч. 1, к. 63-64], для південних степових говірок - 6 [АУМ, т. ІІІ, ч. 2, к. 76-81]. Утім і ця інформація про елементи синтаксичної системи на сучасному етапі вимагає уточнення, адже до «Атласу української мови» матеріали збиралися 60-70 років тому.

Говірковий синтаксис порівняно з іншими мовними рівнями опрацьований слабко також у монографіях чи в повних описах говірок [1, с. 7], а трансформації елементів синтаксичної системи в часі досліджувалася ще рідше (наприклад, праці [5, с. 316; 17]). Динаміка цієї мовної системи у східнополіських говірках ще не була об'єктом спеціальних студій, що зумовлює актуальність дослідження.

Мета статті - простежити зміни у способах вираження словосполучення у східнополіських говірках за останні 60-70 років.

Дослідження здійснено на основі зіставлення матеріалів «Атласу української мови» і власних експедиційних записів 2010-2016 рр. у 129 говірках східнополіського діалекту, раніше охоплених мережею АУМ.

Виклад основного матеріалу. 1. За проміжок часу в 60-70 років не зазнали трансформацій словосполучення, які на широкому мовному просторі не мають відповідників. Зокрема, синтаксема у мене болт' голова утворює монолітний ареал східнополіських говірок із середньонаддніпрянськими, східнослобожанськими, східними правобережнополіськими та багатьма білоруськими говірками [АУМ, т. І, к. 280; ДАБМ, к. 223], що виключає постання в обстежуваному діалекті безприйменникових варіантів типу мене болт ' голова та мені болт ' голова через міжговіркову взаємодію із суміжними діалектними системами.

Сучасним східнополіським говіркам, як і цим говіркам середини ХХ ст., не відомі словосполучення типу V * N * Sg (ідЄ (ідут') тр'ох брат'іу), подекуди засвідчені в південно-західному наріччі [АУМ, т. І, к. 281; т. ІІІ, ч. 4, с. 180-181], оскільки в лівобережнополіському й у суміжних говорах послідовно вживають синтаксеми, утворені за моделлю Vf * №шп * S :іде (ідут') три брати [АУМ, т. І, к. 281; ДАБМ, к. 208].

Водночас через можливий вплив південноросійських говорів, у яких іменники чоловічого роду ІІ відміни в називному відмінку множини мають фіналь -а [18, с. 157-158], та через посередництво російської мови збільшилася кількість східнополіських говірок (із 6 н. п. в середині ХХ ст. до 27 н. п. на початку ХХІ ст.) [13, к. 181], у яких засвідчено словосполучення іде (ідут') три брата. У ньому іменник зберігає закінчення називного відмінка двоїни субстантивів твердої групи *-о-основ.

У сучасній говірці 101 замість варіантів іде (ідут') три брати та ідЄ (ідут') три братії засвідчено конструкцію зі збірним числівником ідут ' тройе братоу, яку зрідка маніфестовано в деяких інших діалектах [АУМ, т. ІІІ, ч. 4, с. 181].

У східнополіських говірках співвідношення конструкцій Япта Шт при іменниках жіночого і середнього родів різне. За спорадичного вживання синтаксеми двойе рук (яку було засвідчено в н. п. 9, 65, 79, 160, 162, 181, 187 в середині ХХ ст. і в н. п. 11, 64, 66, 73, 104, 132, 147, 163, 189, 191, 308, 349, 353 на початку ХХІ ст.) на двох часових зрізах переважає дв'і рукІ. Останній варіант у безпаралельному вжитку функціонує також у багатьох говірках полтавського ареалу [3, с. 261]. Словосполучення два в'ідра і двойе в'ідер у сучасному східнополіському говорі мають приблизно однакову поширеність (перше з них спостережено в 76 н. п., друге - в 77 н. п.), причому нерідко виявляємо їхню синонімію (н. п. 65, 71, 76, 79, 93-94, 101-103, 111, 113, 118, 122, 127, 136, 147, 156-157, 160, 162-163, 165-168, 171, 173, 313, 324, 353) (карта 1). 60-70 років тому кількість говірок із конструкціями зі збірним числівником переважала (93 н. п. проти 52 н. п. із варіантом два в'ідра). У суміжних говорах південно-східного наріччя паралельне використання цих синтаксем доволі часте [АУМ, т. І, к. 275], такі паралелі (два в'ідра і двойе в'ідер) можуть виступати у мовленні тих самих діалектоносіїв [3, с. 261].

На початку ХХ ст. в східнополіському мовному просторі форми двоїни ще зберігалися [4, с. 162]; у 1948-1963 рр. вони функціонували спорадично: дв'іруц'і (н. п. 3, 66-68, 97, 279) [АУМ, т. І, к. 274], дв'і в'ідр'і (н. п. 65-66, 95, 97, 165, 310, 351) [АУМ, т. І, к. 275]; за сучасної експлорації їх не засвічуємо, проте в окремих говірках Бориспільського р-ну Київської обл. подібними конструкціями зрідка продовжують послуговуватися (докладно: [6, с. 131-132]). Натомість на півночі досліджуваного мовного простору (в н. п. 3, 11, 13, 17, 64, 96, 130, 157 у 1948-1963 рр. та в н. п. 1, 3, 7, 11, 13, 15-17, 96, 128-130, 157 у 2010-2016 рр.) зафіксовано синтаксему два ведри, яка, імовірно, утворилася внаслідок індукції з боку форми двоїни субстантивів *-й-основ (типу два волы)і, можливо, підтримується відповідними варіантами в суміжних білоруських говірках [ДАБМ, к. 206]. На україномовній території форми двоїни спорадично уживають у говорах південно-східного наріччя [АУМ, т. І, к. 274-275; т. Ш, ч. 2, к. 76-77; 11, к. 1; 12, с. 61; 14, с. 56], в українських говірках Бєлгородської області РФ [16, с. 76]. Ширше вони представлені в правобережнополіських і волинсько-поліських говірках, у південно-західних діалектах [АУМ, т. І, к. 274-275; т. ІІ, к. 257-258; 8; 9, с. 63].

Конструкцію при дієслівному керуванні з відмінком об'єкта засвідчено у двох варіантах: з іменниками-назвами тварин у формах родового - знахідного множини і називного - знахідного множини (пасу конеї, кор'іу, свинеї і пасу коні, корови, свин'і). Перша модель переважає (її засвідчено в 98 н. п. за обстежень середини ХХ ст. й у 121 н. п. за обстежень початку ХХІ ст.), поступово витісняючи в південний ареал діалекту та зменшуючи функційну активність другої, архаїчної, яка за проміжок часу в 60-70 років скоротила вживання майже вдвічі - із 67 н. п. до 33 н. п. У низці українських південно-східних говорів обидві моделі (V. S та V. S ) функціонують паралельно [АУМ, т. І, к. 277; т. ІІІ, чД, к. 63; з”, с. 243-244; 9, с. 73]. У говірках Східної Харківщини [12, с. 80] та в українських говірках Бєлгородщини [16, с. 142-143] архаїчні форми витісняються новими, що засвідчує аналіз мовлення діалектоносіїв різних вікових груп. Водночас у східнослобожанських говірках словосполучення типу пасу кон'і за проміжок часу в півстоліття дещо збільшили функційну активність [5, с. 309]. Архаїчні варіанти синтаксем також переважають у південнобесарабських мікросистемах південно-західного походження [11, с. 205-206] та майже послідовно представлені в говорах південно-західного наріччя, у правобережно- і волинсько-поліському діалектах і в суміжних із ними білоруських говірках [АУМ, т. І, к. 277; т. ІІІ, ч. 4, с. 176; ДАБМ, к. 209-210].

Цифрові показники засвідчують незначне збільшення (~ на 10,5% - до 63 н. п.) кількості говірок зі словосполученнями, до складу яких входять іменники, що набувають закінчення родового відмінка замість знахідного, звузивши функційну активність конструкцій V. на 8,66% - до 116 н. п. Утім в обстежуваному мовному просторі на двох часових зрізах (48-63-ті рр. ХХ ст. і 10-16 рр. ХХ ст.) синтаксеми, утворені за моделлю V. ¦ Sg, територіально не виділяються й у багатьох говірках функціонують паралельно з іншим типом словосполучень: беру! серп - беру серпа,уз'ау н'іж -уз'сіу ножа (карта 2). Така варіантність притаманна суміжним південно-східним говорам [АУМ, т. І, к. 278]. Натомість у путивльско-буринських говірках, центрально- і волинсько-поліських, прилеглих до них білоруських переважає модель V. [7, с. 78-79; АУМ, т. І, к. 278; т. ІІ, к. 262; ДАБМ, к. 211], яка широко вживана в українській літературній мові і, як вважають лінгвісти, постала «не тільки внаслідок природного впливу категорії істот на категорію предметів, а є й продовженням в українській мові давньоруського род. - знах. об'єкта, тимчасово чи частково охопленого дією» [9, с. 71].

У сучасних східнополіських говірках, як і 60-70 років тому, на визначення мети руху переважають давні (докладно [10, с. 194-195]) синтаксеми із прийменником по + знахідний відмінок: п'ішоу пол'ікар'а (врача, дохтора). Подібні словосполучення домінують у правобережнополіському говорі. Часто ними послуговуються в прилеглих говірках слобожанського й середньонаддніпрянського діалектів [АУМ, т. І, к. 279], у говірках Брянщини [ДАРЯ, вип. ІІІ, ч. ІІ, к. 9]. Варіанти з прийменником за з орудним відмінком (п'ішоу за л'ікарем) в обстежуваному мовному просторі в 1948-1963-х рр. і в 2010-2016-х рр. засвідчено в 40 н. п., причому сьогодні, як і за попередньої експлорації, вони не мають чітко вираженого ареалу побутування, спорадично вживаються до синтаксеми п'ішоу по л'ікар'а. В українському діалектному континуумі словосполучення, побудовані за моделлю V. за ¦ Бш, є панівними у подільських і буковинських говірках [2, с. 162].

За сучасного обстеження східнополіського діалекту у двох говірках (н. п. 112, 157) при іменниках, що позначають істот, не вдалося засвідчити конструкцій із прийменником по чи за в значенні мети руху, адже занотовано варіант пашоу да дох(к) тара (н. п. 112, 157). Натомість із семантично обмеженим колом неістот у н. п. 112 зафіксовано об'єктно-цільову синтаксичну конструкцію V. по ¦ Ба(пашоу паводу), а в н. п. 157 - V. за ¦ Бш(пашоу за вадойу).

Співвідношення між конструкціями з іменником-об'єктом у формі знахідного відмінка й іменником-об'єктом в називному відмінку за останні 60-70 років істотно не змінилося: на початку ХХІ ст., як і в середині ХХ ст., домінують синтаксеми за горойу видно хату, з садочка п'існ'у чути, його руку знати; варіанти за горойу видно хата, з садочка п'існ'а чути, його руш знати функціонують в безальтернативному вжитку рідко. Паралельне послуговування обома видами словосполучень притаманне насамперед правобережнополіським говіркам [АУМ, т. І, к. 276]. В інших говорах української мови майже послідовно фіксуються конструкції з іменником-об'єктом у формі знахідного відмінка [АУМ, т. ІІІ, ч. 4, с. 183].

У багатьох сучасних східнополіських говірках синтаксем його руку знати чи його руш знати не вживають (н. п. 1,3, 5-6, 8-9, 11, 14, 16, 64-65, 67-68, 70-72, 80, 86, 93, 97, 101, 103, 106, 108-109, 116, 118-119, 122, 125, 128, 130-131, 134-135, 137-139, 141, 144-145, 148, 151, 162-163, 168, 170-172, 187-188, 190, 289, 308-309, 311, 313, 319, 320, 324, 349, 353, 355). Водночас ці словосполучення можуть бути стійкими мовними зворотами, якими позначають: людину, яка має гарний почерк чи почерк, за яким її можуть упізнати (н. п. 167, 322); фахівця із якого-небудь ремесла (н. п. 149, 175, 314); тямущу в будь-якій справі людину (н. п. 66); майстра, якого впізнають за манерою виконання (н. п. 143); добру (н. п. 124), розумну (н. п. 123, 156, 310), відому (н. п. 7, 152), заможну (н. п. 153, 307), щедру людину (н. п. 127); особу зі знатної сім'ї (н. п. 96); того, хто володіє сильним ударом кулаком (н. п. 121).

У східнополіських говірках синтаксичні одиниці виявляють значну стабільність. Високий ступінь збереження мають синтаксеми, що за попередньої експлорації утворювали широкі ареали. Зміни функційної активності словосполучень зумовлені різними чинниками: міжговірковими та міжмовними впливами, еволюцією синтаксичної системи (зміною старих форм новими). синтаксичний синонімічний словосполучення

Дослідження динаміки елементів синтаксичної системи в суміжних говорах дозволить з'ясувати змінність / сталість їх у широкому мовному просторі.

Рис. 1

Рис. 2

Література

1. Аркушин Г. Відбиття синтаксичних особливостей говірок у діалектичних словниках. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: збірник наукових праць. 2016. Вип. 21. С. 7-10.

2. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. Київ: Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1980. 246 с.

3. Ващенко В.С. Полтавські говори. Харків: Видавництво Харківського ордена Трудового Червоного Прапора державного університету імені О.М. Горького, 1957. 540 с.

4. Виноградський Ю.С. До діалектології Задесення. Український діалектологічний збірник. Вип. І. 1928. С. 161-164.

5. Глуховцева К.Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок. Луганськ: Альма-матер, 2005. 592 с.

6. Дика Л. Форми двоїни в говірках полісько-середньонаддніпрян- ського пограниччя. Діалектологічні студії. 5: Фонетика, морфологія, словотвір. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2005. С. 129-134.

7. Дорошенко С.І. Українські говірки Путивльського і Буринського районів Сумської області. Харків: Видавець Іванченко І.С., 2014. 228 с.

8. Зінчук РС. Залишки давніх двоїнних форм у західнополіських і суміжних говірках. Літопис Волині: всеукраїнський науковий часопис. Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2010. Ч. 8. С. 158-162.

9. Бевзенко С.П., Грищенко А.П., Лукінова Т.Б. Історія української мови: морфологія. Київ: Наукова думка, 1978. 539 с.

10. Арполенко Г.П., Грищенко А.П., Німчук В.В. Історія української мови: синтаксис. Київ: Наукова думка, 1983. 503 с.

11. Колесников А.О. Морфологія українських південнобесарабських говірок: генеза і динаміка. Ізмаїл: СМИЛ, 2015. 676 с.

12. Лисиченко Л.А. Говірки Східної Слобожанщини: поліаспектний аналіз. Харків: Монограф, 2014. 147 с.

13. Марєєв Д.А. Динаміка східнополіського діалекту: дис. ... канд. філол. наук. Київ, 2018. 255 с.

14. Мартинова Г.І. Середньонаддніпрянський діалект. Фонологія і фонетика: монографія. Черкаси: Тясмин, 2003. 368 с.

15. Матвіяс І.Г Діалектна основа синтаксису в українській літературній мові. Мовознавство. 2007. № 1. С. 38-46.

16. Сагаровский А.А. Фонетическая и морфологическая системы украинские говоров Белгородской области РСФСР: дисс. . канд. филол. наук. Харьков, 1988. 204 с.

17. Сьоміна О. Динаміка складного сполучникового речення в схід- ноподільських говірках. Волинь - Житомирщина. 2015. № 26. С. 61-67.

18. Черных П.Я. Историческая грамматика русского языка: краткий очерк. Москва: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1952. 312 с.

19. АУМ - Атлас української мови: в 3 т. Т. 1. Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі. Київ: Наукова думка, 1984. 498 с.; Т. 2: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. Київ: Наукова думка, 1988. 522 с.; Т. 3. Слобожанщина, Донеччина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор'я і суміжні землі. Київ: Наукова думка, 2001. 266 с.

20. ДАБМ - Дыялекталапчны атлас беларускай мовы. Мінск: Выда- вецтва Акадэмп навук БССР, 1963. VIII + 338 карт.

21. ДАРЯ - Диалектологический атлас русского зыка. Центр Европейской части СССР Вып. III: Карты (ч. 2). Синтаксис. Лексика. Москва, 2005.

Размещено на Allbest.ru