Специфіка сучасних досліджень ономатопеїчної лексики

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПЕЦИФІКА СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ОНОМАТОПЕЇЧНОЇ ЛЕКСИКИ

ВАЛІГУРА Ольга Романівна

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри східної філології Київського національного лінгвістичного університету, вулиця Велика Васильківська, 73, Київ,

ОХРІМЕНКО Віталій Олександрович кандидат філологічних наук, доцент кафедри корейської філології Київського

національного лінгвістичного університету, вулиця Велика Васильківська, 73, Київ, 03150, Україна;

Анотація

У пропонованій статті розглянуто специфіку досліджень ономатопеїчної лексики в сучасному мовознавстві. Основну увагу приділено сучасним теоретичним положенням лінгвістики, які окреслюють поняттєву базу ономатопеїяк об'єкта вивчення фоносемантики.

Ономатопеїчні студії посідають значне місце у вирішенні важливих мовознавчих питань, зокрема проблеми мотивованості знака та походження мови. Згідно з сучасним розумінням, термін ономатопея вживається на позначення безпосередньої імітації звуків нелінгвістичної природи шляхом комбінації сегментів, які добираються з інвентарю фонем конкретної мови. Осмисленню цієї тематики в українському та закордонному мовознавстві сприяли роботи багатьох мовознавців. У всіх працях увага дослідників зосереджена передусім на звуконаслідувальних словах як прикладах мотивованості мовного знака.

Метою статті є аналіз специфіки сучасних досліджень ономатопеїчної лексики. Об'єктом дослідження є ономатопеїчна лексика. Предмет роботи -- особливості сучасних досліджень ономатопеїчної лексики.

Метод системного (польового) вивчення та опису мов і культур, методи аналізу та систематизації були використані у роботі. Сумуючи вищезазначене, можемо підкреслити, що звукосимволізм разом із звуконаслідувальною системою входить до складу звукозображувальної системи мови. Явище звукового символізму універсальне й інтернаціональне.

Практична цінність роботи полягає в можливості застосування наукових положень і висновків дослідження при аналізі фактичного матеріалу конкретної мови. У результаті розвідки було встановлено, що пріоритетним у лінгвістичних студіях є дослідження явища ономатопеї у межах гіпотези походження мови як частини фоносемантичних виявів у мові, а також як один із способів утворення нових лексем.

Ключові слова: ономатопеїчна лексика, ономатопея, звуконаслідування, звукосимволізм.

Аннотация

ВАЛИГУРА Ольга Романовна

доктор филологических наук, профессор, заведующая кафедрой восточной филологии Киевского национального лингвистического университета, улица Большая Васильковская, 73, Киев, 03150, Украина

ОХРИМЕНКО Виталий Александрович

кандидат филологических наук, доцент кафедры корейской филологии, улица Большая Васильковская, 73, Киев, 03150, Украина;

СПЕЦИФИКА СОВРЕМЕННЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ ОНОМАТОПЕИ- ЧЕСКОЙ ЛЕКСИКИ

В предлагаемой статье рассмотрена специфика исследований ономатопеической лексики в современном языкознании. Основное внимание уделено современным теоретическим положениям лингвистики, которые определяют понятийную базу ономатопеи как объекта изучения фоносемантики. Ономатопеические исследования занимают значительное место в решении важных языковедческих вопросов, в частности проблемы мотивированности знака и происхождения языка. Согласно современным работам, термин ономатопея употребляется для обозначения непосредственной звуковой имитации звуков нелингвистической природы путем комбинации сегментов, которые берут из инвентаря фонем конкретного языка. Осмыслению этой тематики в украинском и зарубежном языкознании способствовали работы многих лингвистов. Во всех трудах внимание исследователей сосредоточено прежде всего на звукоподражательных словах как примерах мотивированности языкового знака. Целью статьи является анализ специфики современных исследований ономатопеической лексики.

Объектом исследования является ономатопеическая лексика. Предмет исследования -- особенности современных работ: посвященных ономатопеи- ческой лексике. Метод системного (полевого) изучения и описания языков и культур, методы анализа и систематизации были использованы в работе. Подводя итог вышесказанному, можем подчеркнуть, что звукосимволизм вместе с ономатопеей входят в состав звукоподражательной системы языка. Явление звукового символизма универсальное и интернациональное. Практическая ценность работы состоит в возможности применения научных положений и выводов исследования при анализе фактического материала конкретного языка. В результате было установлено, что приоритетным в лингвистических исследованиях является исследование явления ономатопеи в пределах гипотезы происхождения языка, как части фоносемантичных проявлений в речи, а также как одного из способов образования новых лексем.

Ключевые слова: ономатопеическая лексика, ономатопея, звукоподражания, звукосимволизм.

Annotation

Olha R. VALIHURA

Doctor of Philology, Professor, the Head of Department

of Oriental Philology at Kyiv National Linguistic University,

avenue: Velyka Vaselkivska 73, Kyiv, 03150;

Vitaliy Ol. OKHRIMENKO

PhD, Associate Professor of the Department of Korean Philology,

avenue: Velyka Vaselkivska 73, Kyiv, 03150;

SPECIFICITY OF MODERN STUDIES OF ONOMATOPOETIC LEXIS

The suggested article analyzes the specificity of the study of onomato- poetic lexis in modern linguistics. The main attention is paid to the modern theoretical principles of linguistics which specify the conceptual basis of onomatopoeia as an object of phonosemantic studies. Onomatopoetic research occupies a significant place in resolving important linguistic issues, more specifically the problem of motivation of the sign and the origin of the language. According to the modern investigations, the term onomatopoeia is used to denote the direct imitation of sounds of a non-linguistic nature by a combination of segments that are taken from the inventory of phonemes of a particular language. The comprehension of this topic in the Ukrainian and foreign linguistics was facilitated by the research of many linguists. In all studies the attention of researchers is focused primarily on onomatopoetic words as examples of the motivation of a linguistic sign. The purpose of the article is to analyze the specificity of modern investigations of onomatopoetic lexis. The object of the study is onomatopoeic lexis. Subject ofthe research are peculiarities of modern research of onomatopoetic lexis. The method of system (field) study and description of languages and cultures, methods of analysis and systematization were used in this research. Summing up the above mentioned, we can emphasize that sound symbolism alongside with onomatopoeia is a part ofthe onomatopoetic system ofthe language. The phenomenon of sound symbolism is universal and international. The practical value is stipulated by the possibility of applying the scientific principles and conclusions of the study in the analysis of the actual material of a particular language. As a result, it was found out that the priority in linguistic research is the study ofthe phenomenon of onomatopoeia within the framework ofthe language origin hypothesis as a part of the phonosemantic means in speech, as well as one of the ways to form new lexemes.

Key words: onomatopoetic lexis, onomatopoeia, sound imitation lexis, sound symbolism.

Відомо, що звукозображувальна система мови поділяється на дві підсистеми -- звуконаслідувальну (акустичний денотат) і звуко- символічну (неакустичний денотат). Звуконаслідувальну підсистему утворюють звуконаслідування або ономатопи, в основі яких лежить фонетично мотивований зв'язок між фонемами слова і звуковою ознакою денотата. Звукосимволічну підсистему формують звуко- символічні слова, сутність яких полягає у фонетично мотивованих зв'язках між фонемами слова і незвуковою ознакою денотата, тобто передачею мовним звуком відчуття, руху, враження від позначуваного предмета. Номінація звукосимволічного слова залежить від ознаки об'єктів, що сприймаються в будь-якій модальності людини, крім слухової (зір, смак, дотик, нюх, фізичні відчуття тощо).

Актуальність пропонованого дослідження визначається загальною тенденцією сучасного мовознавства до аналізу лексичного складу мови з погляду її зв'язків з мисленням.

Мета роботи полягає в аналізі особливостей дослідження онома- топеїчної лексики в сучасному мовознавстві.

Об'єктом дослідження є ономатопеїчна лексика. Предметом дослідження є специфіка сучасних лінгвістичних студій, присвячених аналізу ономатопеїчної лексики.

МЕТОДОЛОГІЯ

Відповідно до мети дослідження були використані такі методи: метод системного (польового) вивчення та опису мов і культур, що становить основу для комплексного дослідження мови як виразника культурних цінностей, метод критичного аналізу, який було використано для вивчення корпусу наукових праць попередників.

ЗДОБУТКИ

У результаті розвідки було встановлено, що при сприйнятті різноманітних звуків в уяві людини виникають певні асоціації й образи. Таку властивість звуків стимулювати особливі сенсорні відчуття, емоційні реакції й різноманітні образи називають звуковим символізмом.

Звуковий символізм заснований, на думку вітчизняного мовознавця В. В. Левицького, не на матеріальній, а на структурній подібності між звуком і змістом, а тому було би не правильно ототожнювати поняття іконічності, або іконізму, і символізму мовного знаку. Термін іконічність, тобто звукозображення, можна трактувати або дуже широко (і звуконаслідування, і звукосимволізм), або більш вузько (що, як вважає В. В. Левицький, більш правильно), оскільки іконічні знаки можуть бути пов'язані з предметом своєю матеріальною подібністю (2009, с. 11). При цьому для звукосимволічної лексики властивий закономірний, недовільний, фонетично мотивований зв'язок між фонемами слова і закладеною в основі номінації незвуковою ознакою денотата.

Окреслюючи межі поняття звукосимволізму, З. Я. Тураєва у своїй роботі (Тигаеуа, 2009) виокремлює первинний і вторинний звукосим- волізм. Первинний звукосимволізм властивий словам, що постали внаслідок звуконаслідування. Вторинний звукосимволізм утворюється шляхом поєднання асоціацій звуку зі змістом.

Зогляду на те, що звукозображувальну систему мови складають звуконаслідувальні і звукосимволічні слова, то необхідно розмежувати ці поняття, які протягом тривалого часу розглядали сукупно, не автономно.

Звуконаслідування або ономатопею визначають як умовну словесну імітацію звучань навколишньої дійсності засобами певної мови, хоч умовність словесної імітації різних звучань є достатньо відносною (Вкгірпік, 2010). Кореневі звуконаслідувальні слова утворюються за визначеними моделями. Відтак знаючи характер звучання денотата, можна передбачити його структуру, тобто з'ясувати так звані акустичні типи фонем.

Звукосимволізм (звуковий символізм, фонетичний символізм, символіка звуку) можна трактувати як зв'язок між позначуваним і тим, що позначається, який має мотивований характер. Проте таке визначення не дає змоги виявити фонетично мотивовані слова, у яких діє звукосимволізм ані від первинно, ані від вторинно мотивованих слів, тобто, у яких діє звуконаслідування. Звукосимволічні слова (ідеофони, образні слова) особливо часто позначають різні види руху, світлові явища, величину, форму, віддаленність об'єктів, властивості їхньої поверхні, фізіологічні й емоційні характеристики.

ОБГОВОРЕННЯ

На сьогоднішній день розроблено методику визначення звуконаслідувальних слів, проаналізовано критерії їх виокремлення, а саме: редуплікація, експресивна гемінація, ізоморфізм звукосимволічних слів у мовах світу. Звукосимволічними постають не лише ті слова, які визначаються сучасними носіями мови, але й всі інші численні лексичні утворення, у яких цей зв'язок під час мовної еволюції виявився послабленим або навіть утраченим.

Доцільно також зазначити, що звукосимволічні основи в мовах світу мають високу продуктивність. виокремлюючись семантично і структурно, велика кількість звукосимволічних і звуконаслідувальних слів утворюють нові лексико-семантичні розряди в складі дієслова та інших частин мови.

Отже, ономатопея становить перший рівень системи звукозображальних засобів мови. Звуковий символізм як другий рівень цієї системи є набагато складнішим явищем, матеріальна основа якого донині залишається невизначеною. Якщо схожість моделей будови звуконаслідувальних слів у всіх мовах світу можна пояснити спробами відтворити природний чи людський звук за допомогою артикуляційної бази людини на фонетико-фонологічному рівні відповідної мови так, що один природний звук буде подібно відтворюватися носіями різних мов, то схожість звукосимволічних основ у різних мовах світу не піддається такому логічному поясненню. Тому проблема звукозображення, щодо якої дискусії ведуться з давніх-давен з різних позицій, загострює одну з основних мовних проблем -- проблему мотивованості мовного знака.

Результати дослідження ономатопеїчної лексики сучасної корейської мови дозволили з'ясувати, що корейській мові властивий чіткий поділ ономатопеїчної лексики на дві групи, а саме: звуконаслідувальні та образонаслідувальні слова (Окйгітепко, 2016). Звуконаслідувальні слова корейської мови -- це віддзеркалення різних звукових явищ у навколишній дійсності, насамперед це слова, що імітують звуки людей, тварин, птахів тощо. Образонаслідувальні слова виражають уявлення, які виникають на основі зорових, дотикових і тактильних сприйняттів предметів з їхніми зовнішними ознаками. Для звуконаслідувальної лексики корейської мови характерним є розвиток двох типів полісемії: всередині самої звукозображувальної системи (коли всі члени синонімічного ряду є звуконаслідувальними словами) і за її межами, тобто на основі семантичної кореляції з іншими незвуковими тематичними групами. Варто відзначити важливу роль процесів вторинної номінації, з яких найбільш суттєвими є метафоричні перенесення.

Для звуконаслідувальної підсистеми корейської мови типовими є всі основні способи морфологічного утворення слів, характерні для лексичної системи корейської мови загалом, крім скорочення.

Що стосується стилістичного статусу слова, то необхідно констатувати, що багато ономатопів характеризуються чітко вираженим розмовним забарвленням. водночас звуконаслідувальні слова часто трапляються в термінології, здебільшого це фонетична лексика.

Зазначені вище факти говорять про те, що у будь-якій сучасній мові функціонує багато слів, походження яких має звуконаслідувальний характер. На сьогодні звуконаслідування досліджують у фоносемантичній площині. Зважаючи на універсальний характер звуконаслідувань, фоносемантичні закони є справедливими і дієвими для всіх мов. Звукосимволічна схожість між різними мовами не залежить від їхньої генетичної спорідненості. особливої актуальності ця теза набуває у світлі ностратичної теорії мов.

У зв'язку з цим слід також зауважити, що мова з плином часу змінюється, тому всі мовні явища можна розглядати з позицій синхронії і/або діахронії. Діахронія дає змогу дослідити походження, розвиток ономатопеїчної лексики, установити зв'язок між позначуваною реалією і її фонетичною репрезентацією, визначити причини вибору тієї чи тієї фонеми, розкрити шар лексики, пов'язаний з певним звуконаслідуванням, виявити особливості номінації цих мовних одиниць, з'ясувати їхню образну основу. Такий підхід до досліджуваного мовного явища тісно пов'язаний з етимологічним аналізом, оскільки в процесі розвитку слово часто втрачає свою внутрішню форму, а тому може виникнути проблема виявлення генетичних ономатопів у словнику.

Разом з тим, синхронне вивчення ономатопеїчної лексики визначає низку інших завдань, а саме: функціонування ономатопів у тексті, виявлення їхніх лексико-граматичних і лексико-семантичних особливостей, з'ясування ономатопеїчних конотацій, розв'язання проблем перекладу ономатопеїчної лексики. Проведений аналіз теоретичних напрацювань дає змогу стверджувати, що в сучасній лінгвістиці вивчення ономатопеїчної лексики здійснюється в синхронічному аспекті на матеріалі різних мов (Sasamoto, 2019).

Наукові праці охоплюють дослідження і окремих лексико-семантичних груп, і великих лексичних сукупностей -- лексичних галузей. Крім традиційних структурно-семантичних описових досліджень ономатопеїчної лексики, в останні роки сформувалися три популярних напрями дослідження ономатопеїчної лексики:

— діахронічні дослідження особливостей становлення й розвитку ономатопеїчної лексики, що може бути в подальшому використано для визначення провідних тенденцій структурного і семантичного розвитку ономатопеї як основи її впорядкування, класифікації й, відповідно, удосконалення (Tishina, 2010; Tolstaya, 1971);

— порівняльні дослідження ономатопеїчної лексики низки мов (у першу чергу, найпоширеніших), що може бути використано для виявлення національних особливостей розвитку цієї лексичної галузі (Ayvazova, 2011; Ermakova, 1993; Kurashkina, 2007; Nurullova, 2013; Fatyuhin, 2000);

— функційні дослідження як ономатопеїчної лексики, так і окремих ономатопів зі встановленням особливостей їх функціонування в різних сферах комунікації (у розмовно-побутовому стилі, художніх текстах тощо) (Rumak, 2007; Titova, 2006; Yudaeva, 2005).

Новий аспект вивчення ономатопеї пропонує психолінгвістика. Завдяки цьому напряму вводиться поняття примарної (первинної) мотивації форми знака (Gorelov, 1998, с. 12--13). Саме психолінгвістика намагається визначити місце для ономатопеї, оскільки власне лінгвістична наука часто витісняє ономатопеїчну лексику на периферію. Психолінгвістика пояснює сутність двох видів первинної мотивованості -- звуконаслідування й ідеофонії. Якщо позначувані об'єкти не звучать, то звуковий склад слова формується, відповідно до тих відчуттів, які викликає той чи той предмет. Обидва вказані явища віддзеркалюють одне -- зумовленість, залежність звукової оболонки слова від його денотата.

Розглядаючи питання про мотивованість мовного знака, психолінгвіст І. Н. Горелов називає особливий вид номінації, при якому спостерігаються мотивовані рухи органів артикуляції ще до єднання цих рухів зі звуком. Ці номінації, що імітують, наприклад, враження від чогось смачного, солодкого, гіркого, кислого, гостро - го тощо, дуже близькі для носіїв абсолютно різних мов (Gorelov, 1998).

При цьому слід зауважити, що ономатопея виявляється буквально в усіх мовах світу, вона постає як мовна універсалія. Як зазначає

А.Росетті, походження ономатопеї або звуконаслідування необхідно шукати в притаманній усім мовам внутрішній тенденції встановити зв'язок між об'єктами природи і надати мові безпосереднього характеру (Rosetti, 1962, с. 91).

Спираючись на досвід попередників, що досліджували ономатопею, пропонуємо визначати це мовне явище так: ономатопея -- це явище образотворчої мотивованості мовного знака, а також сукупність фактів його вияву. Одиничний мовний факт вияву образотворчої мотивованості називаємо ономатопом. Термін «звуконаслідування» використовуємо як додатковий, і він синонімічний термінам «ономатопея» і «ономатоп» у зв'язку з традиційним його використанням у вітчизняній та європейській лінгвістиці. слово семантичний лексичний ономатоп

Питання про належність до певної частини мови, на наш погляд, є неминучим при вивченні ономатопеїчної лексики, оскільки таке мовне явище неоднозначне і специфічне. Постійний процес лексикалізації ономатопів ускладнює їх виокремлення з-посеред інших одиниць, часто потребує етимологічного аналізу.

У лінгвістичній літературі наявні деякі розбіжності щодо виокремлення таких одиниць. Звуконаслідуваннями прийнято вважати слова визначеної частини мови, у деяких дослідженнях -- і їхні похідні. У тлумачних, діалектних та інших словниках ці слова зазвичай мають примітки. У дослідженнях із фоносемантики або психолінгвістики, як правило, такі факти мови розглядаються не за належністю їх до певної частини мови, а з позиції номінації, мотивованості і внутрішньої форми. Останнє твердження ми екстраполюємо і для нашого дослідження.

Ураховуючи все зазначене вище, до ономатопів відносимо:

• одиниці, що являють собою звуконаслідування як частину мови;

• похідні від таких одиниць;

• деякі вигуки, що помічені в словниках спеціальними примітками;

• лексику, яка містить звукообраз, тобто образотворчо мотивовану;

• лексику, що втратила свій попередній звукообраз, але за умови етимологічного аналізу, відновлює його.

Викладене дає підстави стверджувати, що ономатопея як прояв мотивованості, безперечно, вимагає уточнення її визначення. З одного боку, у мовленні функціонують примарно мотивовані одиниці, але вони набагато ширші, ніж поняття звуконаслідування. З іншого боку, постійний процес лексикалізації ономатопів ускладнює їх виокремлення з-поміж інших одиниць, вимагаючи почасти етимологічного аналізу.

Звукосимволізм разом із звуконаслідувальною системою входить до складу звукозображувальної системи мови. Явище звукового символізму універсальне й інтернаціональне. Висока продуктивність звукосимволічних основ, їх емотивна забарвленість дає змогу говорити про лінгвістичне й культурне значення слів із звукосимволічним компонентом. Вивчення явища звуконаслідування має велике значення для розв'язання багатьох проблем мовознавства, а саме: формування мови, її походження, мотивованість мовного знака, характер зв'язку між поняттям і словом, виявлення універсальних або типових зв'язків звукосмислів зі значенням певних звукокомплексів тощо. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у розгляді асоціативних упливів ономатопеїчної лексики однієї мови на носіїв іншої.

Література

1. Айвазова Э. Б. Фонетико-морфологические и лексико-семантические особенности звукоизобразительных слов в лезгинском, азербайджанском и английском языках: автореф. дис.... канд. филол. наук: 10.02.20 / Айвазова Эльмира Балакеримовна; Дагестанский гос. пед. ун-т. - Махачкала, 2011. - 167 с.

2. Горелов И. Н., Седов К. Ф. Основы психолингвистики / Илья Наумович Горелов, Константин Федорович Седов. - М.: Лабиринт, 1998. - 256 с.

3. Ермакова Н. М. Ономатопея: (англо-русские параллели в переводе): дис.... канд. филол. наук: 10.02.19 / Ермакова Нина Мстиславовна; С.-Петербургский гос. ун-т. - СПб., 1993. - 183 с.

4. Курашкина Н. А. Звукообозначение как репрезентация звукосферы в языке (на материале английских, французских и русских антропо- и ор- нитофонов): дис.... канд. филол. наук: 10.02.20 / Курашкина Наталия Александровна; Башкирский гос. ун-т. - Уфа, 2007. - 191 с.

5. Левицкий В. В. Звуковой символизм. Мифы и реальность / Виктор Васильевич Левицкий. - Черновцы: Рута, 2009. - 186 с.

6. Нуруллова А. А. Ономатопея в современном английском, русском и немецком языках: автореф. дис.... канд. филол. наук: 10.02.20 / Нуруллова Алсу Алмазовна; Казанский (Приволжский) федерал. ун-т. - Казань, 2013. - 15 с.

7. россети А. Заметки об употреблении ономатопей // Вопросы языкознания / А. Россети. - 1962. - № 3. - С. 91-92.

8. Румак Н. Г Теоретические и практические проблемы межъязыковых соответствий (на примере перевода ономатопоэтической лексики в японском языке): автореф. дис.... канд. филол. наук: 10.02.22 / Румак Наталья Григорьевна; Институт стран Азии и Африки при МГУ имени М. В. Ломоносова. - М., 2007. - 24 с.

9. Скрипник Я. Н., Смоленская Т М. Фонетика современного русского языка / Яна Николаевна Скрипник, Тамара Михайловна Смоленская. - Ставрополь: Изд-во СГПИ, 2010. - 152 с.

10. Титова Е. А. Прагматический аспект передачи звукоизобразительных средств при переводе поэтических текстов (на материале английского и русского языков): дис.... канд. филол. наук: 10.02.20 / Титова Елена Александровна; Челябинский гос. ун-т. - Челябинск, 2006. - 202 с.

11. Тишина Е. В. Русская ономатопея: диахронный и синхронный аспекты изучения: дис.... кандидата филол.наук: 10.02.01 / Тишина Елена Валерьевна; Волгоградский гос. пед. ун-т. - Волгоград, 2010. - 183 с.

12. Толстая С. М. Фонетические наблюдения над ономатопоэтическими образованиями с суффиксом -Ы- в верхнелужицком языке // Исследования по славянскому языкознанию / С. М. Толстая. - М.: Наука, 1971. - С. 272- 280.

13. Тураева З. Я. Лингвистика текста. Текст. Структура и семантика / Зинаида Яковлевна Тураева. - М.: Либроком, 2009. - 127 с.

14. Фатюхин В. В. Особенности перевода звукоподражаний и междометных глаголов: на материале русского и английского языков: дис.... канд. фи- лол. наук: 10.02.20 / Фатюхин Вячеслав Вячеславович; Моск. пед. ун-т - М., 2000. - 184 с.

15. Юдаева О. В. Глагольная редупликация на базе номинативного повтора: лингвистическая природа и поэтическая функция: на материале рус. яз.: дис.... канд. филол. наук: 10.02.19 / Юдаева Олеся Владимировна; Военный университет. - М., 2005. - 186 с.

REFERENCES

1. Aivazova, E. B. (2011). Phonetic-morphological and lexical-semantic features of sound depicting words in Lezgi, Azerbaijan and English, Dahestan State University.

2. Horelov, Y. N. and Sedov, K. F. (1998). Fundamentals of psycholinguistics. Moskow: Labyrynt.

3. Ermakova, N. M. (1993). Onomatopeia: (English-Russian parallels in translation). S. -Peterburg State University.

4. Kurashkyna, N. A. (2007). Sound designation as a representation of the sound sphere in the language (based on English, French and Russian anthropo-and ornithophones), Bashkirskii State University.

5. Levytskyi, V. V. (2009). Sound symbolism. Myths and reality. Chernivtsy: Ruta.

6. Nurullova, A. A. (2013). Onomatopoeia in Modern English, Russian and German, Degree Thesis, Kazan Federal University.

7. Okhrimenko, V. O. (2016). Particularities of Onomatopoeic Lexicon Studies in Modern Korean. In: Austrian Journal of Humanities and Social Sciences. Vienna: East- West Association for Advanced studies and Higher Education Gmbh, pp. 53--55.

8. Rossety, A. (1962) Notes on the use of onomatopoeia. In: Linguistics issues, № 3. pp. 91-92.

9. Rumak, N. H. (2007). Theoretical and practical problems of interlanguage correspondences (on the example of the translation of onomatopoeic lexis in Japanese): Degree Thesis, Institute stran Azyyi i Afriky after M. V. Lomonosova.

10. Sasamoto, Ryoko (2019). Onomatopoeia and Relevance. Communication of Impressions Via Sound. Palgrave Macmillan.

11. Skrypnyk, Ya. N. and Smolenskaia, T. M. (2010). Phonetics of the modern Russian language. Stavropol: SHPY.

12. Tytova, E. A. (2006). The pragmatic aspect of the transfering of sound means in the translation of poetic texts (based on English and Russian languages). Degree Thesis, Cheliabinsk State University.

13. Tyshyna, E. V. (2010). Russian onomatopoeia: diachronic and synchronous aspects of the study: Degree Thesis, Volhohrad State University.

14. Tolstaia, S. M. (1971) Phonetic observations of onomatopoeic formations with the suffix -ot- in the Upper Luzhitsky language. In: Studies in Slavic linguistics, Moskow: Nauka, pp. 272--280.

15. Turaeva, Z. Ia. (2009). Linguistics of the text. Text. Structure and semantics Moskow: Lybrokom.

16. Fatiukhyn, V. V. (2000). Peculiarities of the translation of onomatopoeic and interjec- tive verbs: on the material of Russian and English languages, Degree Thesis, Moskow State University.

17. Yudaeva, O. V. (2005). Verbal reduction based on nominative repetition: linguistic nature and poetic function: on the material of the Russian language, Degree Thesis, Moskow State Military University.

Размещено на Allbest.ru