Типологія мовних особистостей у психолінгвістиці та патопсихолінгвістиці

The purpose is to make an overview of the psycholinguistic and psychopatholinguistic classifications of language personalities. The task is to determine their criteria, describe the features regarding used language tools. The object of the research is a typology of language personalities and the subject of research is the main criteria and specifics.

K. Leonhard distinguishes the following types of personalities: demonstrative, pedantic, stuck, excitative; hypertensive, dysthymic, affective-labile, affective-exalted, disturbing, emotional; extroverted, introverted. The first group was revealed by accentuated features of character, the second one by accentuated features of temperament and the third one by personal level.

V. Bielianin made an analysis of artistic works basing on emotionally-meaningful dominant. This made it possible to create a typology of texts that divide them into light, active, dark, sad, funny, beautiful, complex, which is connected with types of personalities. Each type of text is characterized by a certain thematic and linguistic systematicity.

K. Siedov connects the types of language personalities with the strategies used by them: invective, courteous and rational-heuristic. The first strategy is reflected with the helpof invective, the second one involves etiquette communication instead of corresponding forms of social interaction, and through the third one the negative is embodied in indirect forms.

Psycholinguistic and psychopatholinguistic typologies take into account the specificity of the norm scale, the cognitive-emotional criterion, the ability to cooperate, the level of communicative competence, the tendency to use certain sign structures that are correlated with psychological characteristics, verbal behavior and the channel of information.

Key words: typology, language personality, criterion, accentuation, communicative behavior.

Отож, психолінгвістична і патопсихолінгвістична типологія В. Бєляніна базується на домінанті емоційно-змістового плану, що корелює з типом акцентуації характеру людини, відбиває дійсність через індивідуальну призму світосприймання, залучаючи відповідні вербальні засоби та охоплюючи певні теми, що перебувають у сфері інтересів матеріального, соціального та емоційного світу особистості. Характер емоційно-змістової домінанти як основи картини світу в цій типології узалежнено від авторської інтенції.

Е. Берн за психологічним станом Я вирізняє позиції Батька, Дорослого, Дитини. Ці стани Я нагадують стани его батьків індивіда, спрямовані на об'єктивну оцінку дійсності й зафіксовані в ранньому дитинстві та діють нині, що відповідно кваліфіковані як екстеропсихічні, неопсихічні, архепсихічні [3, с. 20]. Батько в концепції Р. Шульца реалізується у двох варіантах: батько критичний та батько турботливий. Дитина ж, на його думку, може виявляти себе як вільна, пристосовувана особистість або як бунтівник [11, с. 124]. Як зауважує Т. Ковалевська, для стану Батька властива категоричність, реалізовувана за допомогою мовленнєвих операторів необхідності, універсальних квантифікаторів. Стиль спілкування при цьому має низький рівень впливовості. Стан Дорослого вербалізовано завдяки більш толерантним, некатегоричним формулам кооперативного спілкування. Найвищий ступінь егоцентричності, експлікованої в я-висловлюваннях, емотивних конструкціях з афективним компонентом, зосереджено в стані Дитини [4, с. 367-368]. Отже, відмінності між комунікативними позиціями стосуються як поведінкових схем, глибинних мотивацій, так і вербальних показників.

Комунікативна поведінка людини може розгортатися за двома типовими сценаріями, що залежать від установки на партнера або від нього, за якою розрізняються конфліктний та кооперативний типособистості [12].

К. Хорні виокремила стратегії оптимізації міжособистісних стосунків, кожній з яких відповідає тип особистості за орієнтацією на людей: орієнтація на людей (поступливий тип), орієнтація від людей (відособлений тип), орієнтація проти людей (ворожий тип) [14, р. 97-99].

У межах соціальної психолінгвістики К. Сєдов розробляє питання психолінгвістичної конфліктології, зорієнтованої на гармонізацію процесу міжособистісної комунікації. Дослідник пов'язує типи МО з використовуваними ними стратегіями. За панівною стратегією мовленнєвої поведінки людини відповідно реалізується інвективна, куртуазна та раціонально-евристична МО. Перший тип тяжіє до інвективної мовленнєвої стратегії, що відбиває емоційно-біологічні реакції особистості [9], вербалізовані у формах інвективи [10], другий - до куртуазної мовленнєвої стратегії, яка віддає перевагу етикетному спілкуванню [9], відповідним формам соціальної взаємодії [10], а третій - демонструє розсудливість, поміркованість, за якої негативне втілюється в непрямих формах [9]. Названі стратегії є універсальними установками МО, оскільки вони виникають незалежно від характеру комунікативної ситуації, її конфліктного спрямування або нейтральної тональності. Спираючись на класифікацію К. Сєдова і зважаючи на культурно-історичні та соціальні обставини, О. Сахарова [7] вважає за необхідне диференціювати різновид раціонально- евристичного типу, перший з яких (раціональний) характеризується дотриманням етичних норм, що відповідають європейським стандартам, другий (евристичний) - демонструє стратегії свободи (мовленнєвої, поведінкової), що часто має форму мовної гри.

На її думку, вказані соціальні комунікативні типи співвідносні з мовленнєвими стратегіями. На прикладі комунікативних процесів київського міського побуту початку ХХІ століття вона виокремила комунікативні особистості, які репрезентують вказані вище стратегії [6, с. 119-121]. Представниками куртуазної мовленнєвої стратегії є носії урбаністичної культури, інтелігенція. До інвективної стратегії вдається «законодавець» суржику, який визнає урбаністичну культуру як чужу, проте в трансформованому вигляді якоюсь мірою її сприймає. Раціональну стратегію, що подібна до світових стандартів бізнес-комунікації, репрезентують соціальні типи, професія яких вимагає дотримання етичних норм та конвенцій спілкування. Евристичну стратегію демонструють особистості, котрі відзначаються свободою поведінки, життєвої позиції та мовною свободою як наслідком креативного підходу до засобів спілкування.

За здатністю до кооперативного спілкування з іншим комунікантом, за рівнем комунікативної компетенції мовця розрізняють кілька типів особистостей, кожен з яких характеризується соціально-психологічними та лінгвістичними параметрами [10]. Для конфліктного типу властива поведінкова й вербальна агресія; центрований тип зациклений на собі, перебиває співрозмовника, змінює тему; кооперативний тип орієнтується на партнера, погоджуючись із ним, або сконцентрований на собі й партнерові по комунікації одночасно. Конфліктний тип репрезентовано двома різновидами. Конфліктно-агресивному типові особистості властива пряма агресія, зумовлена антагоністичною або конкурувальною метаінтенцією. Інтенцію самоствердження у формі непрямої агресії реалізує конфліктно-маніпуляторський тип особистості. Агресивність експліковано за допомогою інвектив, прокльонів, погроз, маніпулювання ж набуває форми повчання, непрямої погрози й виявляється як свідома неповага до іншого учасника комунікації, нав'язування йому своєї думки. Пізніше К. Сєдов виокремив чотирнадцять агресивних субжанрів (мовленнєвих актів, тактик), у яких реалізується конфліктно-агресивний тип особистості - погроза, інвектива, обурення, звинувачення, докір, ущипливість, насмішка, демонстрація образи, прокляття, злопобажання, відсилання, грубе припинення комунікативного контакту, констатація некомпетентності, погрозливе мовчання [8, с. 96], що охоплюють спектр агресивної поведінки мовця.

Центрований тип МО поділяється на активно-центрований і пасивно-центрований різновиди. Активний егоцентрик у типології К. Сєдова характеризується елементарною нездатністю стати на бік партнера, домінувальною позицією у висловлюванні власних думок, емоцій. Пасивний егоцентрик ігнорує співрозмовника, реакції на партнера пасивні. Кооперативно-комформний і кооперативно-актуалізаторський різновиди в межах останнього типу розрізняються тим, що перший виявляє в основному вдаваний інтерес до співрозмовника, із метою налаштуватися на партнера ставить питання, перепитує, втішає його та співчуває, а другий активно бере участь у спілкуванні, демонструючи справжній інтерес до співрозмовника. Отже, за К. Сєдовим існують такі типи МО за здатністю до кооперації: конфліктний агресор, конфліктний маніпулятор; активний егоцентрик, пасивний егоцентрик; кооперативний конформіст, кооперативний актуалізатор, які репрезентують інвективну, куртуазну та раціонально-евристичну особистості. Раціонально-евристична МО ученого, на нашу думку, здебільшого реалізується як кооперативний актуалізатор, рідше як кооперативний конформіст або активний егоцентрик (у певних ситуаціях, наприклад, під час наукової суперечки), що в цілому відповідає меті, завданням наукового дискурсу, у межах якого він діє та співвідноситься з жанром.

Досліджуючи конфлікт у сфері вербальної комунікації на матеріалі біблійних і художніх творів, а також публіцистичних текстів та усного мовлення, С. Форманова виокремила найпоширеніші інтенції мовця (обіцянка ображати та принижувати, погроза зіпсувати кар'єру, характеристика властивостей певної особи, звинувачення та підозра, привселюдна зневага, порівняння з тваринами), що вербалізовано за допомогою відповідних засобів. До них уналежнено лексико-семантичні групи номінацій особи та ставлення до неї; лексико-семантичні групи номінації особи щодо віку; лексико-семантичні групи ставлення до інтелектуальних здібностей людини; лексико-семантичні групи на позначення тварин; фразеосполуки [13, с. 335-336, 344].

Висновки та перспективи дослідження. Таким чином, психолінгвістична й патопсихолінгвістична типології МО ґрунтуються на психологічних засадах і беруть до уваги специфіку шкали нормованості (норма, акцентуація, патологія), когнітивно-емоційний критерій, здатність / нездатність до кооперації, рівень комунікативної компетенції, тенденцію до використання певних знакових структур, співвідносних із психологічними ознаками й вербальною поведінкою та канал отримання інформації. Перспективу дослідження вбачаємо в можливому застосуванні описаних принципів для визначення типів наукових текстів.

Література

1. Белянин В. П. Основы психолингвистической диагностики. (Модели мира в литературе). Москва: Тривола, 2000. 248 с.

2. Белянин В. П. Психолингвистические аспекты художественного текста: монография. Москва: Изд-во МГУ, 1988. 120 с.

3. Берн Э. Игры, в которые играют люди (Психология человеческих отношений). Nikoping: Philosophical arkiv, 2016. 164 с.

4. Ковалевська Т. Ю. Психосемантика комунікативної гармонійності. Записки з українського мовознавства. Одеса: Астропринт, 2003. Вип. 12. С. 360-369.

5. Леонгард К. Акцентуированные личности. Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. 544 с.

(дата звернення: 17.12.2018).

6. Сахарова О. В. Вступ до лінгвістичної генології: навч. посіб. Київ: Освіта України, 2012. 248 с.

7. Сахарова О. В. Комунікативні тенденції та соціально-психологічні типи комунікантів сучасного Києва. Функциональная лингвистика. Ялта, 2003. С. 293-294.

8. Седов К. Ф. Агрессия и манипуляция в повседневной коммуникации. Юрислингвистика-6: Инвективное и манипулятивное функционирование языка. Барнаул: Изд-во Алтайского университета, 2005. С. 87-104.

9. Седов К. Ф. Внутрижанровые стратегии речевого поведения:«ссора», «комплимент», «колкость». Жанры речи. Саратов: Колледж, 1997. Вып. 1. С. 188-195.

10. Седов К. Ф. Языковая личность в аспекте психолингвистической конфликтологии. Труды Международного симпозиума «Диалог -2002» по

компьютерной лингвистике и ееприложением.

11. Стернин И. А. Основы речевого воздействия. Москва - Берлин: Директ- Медиа, 2015. 289 с.

12. Сухих С. А., Зеленская В. В. Репрезентативная сущность личности в коммуникативном аспекте реализаций. Краснодар: Изд-во Краснодар. гос. ун-та, 1997. 72 с.

13. Форманова С. В. Інвективи в українській мові: дис.... д-ра філол. наук: 10.02.01. Одеса, 2013. 450 с.

14. Horney K. The neurotic personality of our time. New York: Norton, 1937.

1. Belyanin, V. P. (2000), Fundamentals of psycholinguistic diagnostics. (World models in literature) [Osnovy psikholingvisticheskoy diagnostiki. (Modeli mira v literature)], Trivola, Moskva, 248 p.

2. Belyanin, V. P. (1988), Psycholinguistic aspects of a literary text [Psikholingvisticheskie aspekty khudozhestvennogo teksta], Izd-vo MGU, Moskva, 120 p.

3. Bern, E. (2016), Games people play (The Psychology of Human Relationships) [Igry, v kotorye igrayut lyudi (Psikhologiya chelovecheskikh otnosheniy)], Philosophicalarkiv, Nikoping. 164 p.

4. Kovalevska, T. Yu. (2003), Psychosemantic of communicative harmony [Psykhosemantyka komunikatyvnoi harmoniinosti], Zapysky z ukrainskoho movoznavstva, Astroprynt, Odesa, Vyp. 12, pp. 360-369.

5. Leongard, K. (2000), Accentuated personalities [Aktsentuirovannye lichnosti]

6. Sakharova, O. V. (2012), Introduction to linguistic genology [Vstup do linhvistychnoi henolohii], Osvita Ukrainy, Kyiv, 248 p.

7. Sakharova, O. V. (2003), Communicative tendencies and socio-psychological types of communicants of modern Kyiv [Komunikatyvni tendentsii ta sotsialno-psykholohichni typy komunikantiv suchasnoho Kyieva], Funktsyonalnaia lynhvystyka, Yalta, pp. 293-294.

8. Sedov, K. F. (2005), Aggression and manipulation in everyday communication [Agressiya i manipulyatsiya v povsednevnoy kommunikatsii], Yurislingvistika-6: Invektivnoe i manipulyativnoe funktsionirovanie yazyka, Izd-vo Altayskogo universiteta, Barnaul, pp. 87-104.

9. Sedov, K. F. (1997), The genre strategies of verbal behaviour: “quarrel”, “compliment”, “twit” [Vnutrizhanrovye strategii rechevogo povedeniya: «ssora», «kompliment», «kolkost'»], Zhanry rechi, Kolledzh, Saratov, Vyp. 1, pp. 188-195.

10. Sedov, K. F. (2002), Language personality in the aspect of psycholinguistic conflictology [Yazykovaya lichnost' v aspekte psikholingvisticheskoy konfliktologii], Trudy Mezhdunarodnogo simpoziuma «Dialog - 2002» po komp'yuternoy lingvistike i ee prilozheniem,

11. Sternin, I. A. (2015), Basics of linguistic manipulation [Osnovy rechevogo vozdeystviya], Direkt-Media, Moskva - Berlin, 289 p.

12. Sukhikh S. A., Zelenskaya V. V. (1997), Representative personality in the communicative aspect of realizations [Reprezentativnaya sushchnost' lichnosti v kommunikativnom aspekte realizatsiy], Izd-vo Krasnodar. gos. un-ta, Krasnodar, 72 p.

13. Formanova S. V. (2013), Invectives in Ukrainian language:autor's

thesis [Invektyvy v ukrainskii movi: dys... kand. filol. nauk], Odesa, 450 p.

Размещено на Allbest.ru