Формування комунікативно-діалогічної компетентності студентів-філологів

Размещено на http://allbest.ru

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Формування комунікативно-діалогічної компетентності студентів-філологів

Шарова Т.М., кандидат філологічних наук, доцент,

Шаров С.В., кандидат педагогічних наук,

Бородихіна О.В., студентка 4 курсу філологічного факультету

Вступ

Постановка проблеми. Сучасна система освіти України зазнає кардинальних змін, що спричинено її виходом на європейський і світовий простір. Це у свою чергу вимагає переходу від існуючого постіндустріального суспільства до інформаційного, що актуалізує низку кардинальних змін як у системі загальної середньої освіти, так і у вищій школі.

Значною мірою вони охоплюють мовну підготовку майбутніх фахівців та вивчення дисциплін філологічного профілю, а саме мови й літератури як засобів міжкультурного спілкування та розвитку комунікативно-діалогічної компетентності.

Це зумовлено насамперед такими соціальними факторами, як державна мовна політика, значення мови для суспільства, різних етнічних і соціальних груп, розширення діапазону функцій мови, її соціальний престиж, інструментальна цінність мови для реалізації людиною особистісних планів, забезпечення національної самосвідомості тощо.

Комунікативно-діалогічна компетентність сучасного фахівця, зокрема й учителя-філолога, є запорукою успішної професійної діяльності в умовах міжособистісних взаємозв'язків.

Формування комунікативно-діалогічної компетентності студентів-філологів дасть змогу подолати проблему міжособистісної комунікації та здійснити реалізацію комунікативного підходу у фаховій підготовці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні засади компетентнісного підходу в освіті загалом та викладанні української мови й літератури зокрема, осмислення процесу формування комунікативно-діалогічної компетентності представлено в працях С. Карамана, В. Теслюк, А. Богуш, В. Дороз, Г Онкович, С. трубачової та інших учених.

Основні складники комунікативно-діалогічної компетентності студентів-філологів подано в дослідженнях таких відомих українських лінгвістів і науковців педагогічного профілю, як В. Дроздова, Н. Голуб, В. Коваль, Л. Мацько, А.Нікітіна, О. Семеног, Н. Остапенко, О. Тищенко та інші.

Метою статті є визначення впливу комунікативно-діалогічної компетентності на підготовку студента-філолога, аналіз стану досліджень щодо її формування в умовах навчально-виховного процесу вищої школи, а також висвітлення окремих рекомендації щодо її розвитку.

Виклад основного матеріалу

Наразі можна стверджувати, що такі дефініції, як «компетенція» та «компетентність», є основою будь-якої професійної діяльності. У педагогічній діяльності важливою складовою частиною є комунікативна компетентність, яка дає змогу здійснити процес передачі досвіду від учителя (викладача) до учня (студента) у процесі навчання. Як зазначає А. Жаворонкова, завдяки тенденції до підвищення інтересу до гуманітарної вищої освіти більшість науковців розглядають комунікативно-діалогічну компетентність студентів-філологів, що дає змогу створити певне поле мовної культури. Професійне становлення студентської молоді в такому разі відбувається швидкими темпами, оскільки відповідає потребам сучасності [4, с. 194].

Унаслідок цього останнім часом теорія й методика професійної освіти майбутніх учителів-філологів звертає увагу на формування комунікативно-діалогічної компетентності, яка полягає у вмінні оцінювати ситуацію спілкування, здатності до емпатії, рефлексивної поведінки, бажання вступати в діалогічний контакт з оточуючим середовищем тощо.

Наявність у педагога розвиненої комунікативно-діалогічної компетентності дасть йому змогу підготувати школярів до повноцінної комунікації, розуміючи та шануючи надбання національної культури. З іншого боку, володіючи зазначеною компетентністю, підліток зможе отримувати потрібну інформацію в процесі спілкування з оточуючими, представляти та відстоювати власну думку в діалозі й публічному виступі на основі визнання позицій своїх опонентів і шанобливого ставлення до цінностей інших людей.

На думку З. Столяр, комунікативну компетентність студента-філолога варто визначати як уміння комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови в професійному спілкуванні та продукувати мовленнєві навички. При цьому можна враховувати усні та письмові висловлювання, оскільки вони є нормативними й доступними для всіх учасників комунікативного акту. Необхідно наголосити на тому, що такі висловлювання відповідають меті, намірам, умовам спілкування та особливостям мовної підготовки учасників процесу спілкування [10, с. 367]. І. Барабаш зазначає: «Професійна мовно-літературна компетентність майбутнього вчителя-філолога є інтегральною особистісною якістю, яка включає сукупність професійних компетенцій та об'єднує в собі знання, уміння, навички, досвід, особистісні якості й здібності, основа яких закладається в студентські роки під час навчання у вищому навчальному закладі, а її подальший рівень може зростати лише в процесі педагогічної діяльності із застосуванням інноваційних технологій» [1, с. 156].

Для студентів-філологів актуальними можуть бути різні компоненти формування комунікативно-діалогічних компетентностей: розвиток умінь читання, анотування текстів, реферування, редагування, діалогічне висловлювання. Із цією метою студентам філологічних факультетів рекомендується більше читати автентичну літературу за фахом, що дасть змогу в подальшому використовувати матеріали в професійній діяльності.

Учасникам навчального процесу варто брати участь у спілкуванні на професійному рівні, оперуючи певною термінологією. не менш важливо вміти реферувати, робити анотації, а також переказувати зміст прочитаних чи прослуханих творів. Під час роботи над художнім текстом студенти зможуть засвоїти граматику та фонетику, яка не зводиться до вивчення конкретних правил. Якщо студент працює з текстами навчальних посібників і підручників або знайомиться з науковими працями, то він може оволодіти лексичним і синтаксичним матеріалом.

Варто зазначити, що формування комунікативно-діалогічної компетентності студентів-філологів є комплексним поняттям, яке можна розглядати як систему обґрунтованих педагогічних дій та цілеспрямованих заходів, які впроваджуються в науково-освітній процес вищого навчального закладу. Цей процес супроводжується формуванням мовленнєвої, соціокультурної, лінгвістичної, комунікативної, творчої, інформаційної компетентностей тощо. Як зазначає О. Дунканаєв, процес формування комунікативних компетенцій у студентів-філологів є важливим компонентом підготовки майбутнього фахівця, що має здійснюватися з позицій особистісно-орієнтованої парадигми в умовах створення педагогічних умов, дотримання яких підвищує ефективність цього процесу та якість освіти загалом [3, с. 64]. Н. Голуб слушно зауважує: «Оволодіння навичками будувати конструктивний діалог - одна із сучасних освітніх вимог у світі, спричинених суспільною необхідністю, особистісним і професійним становленням людини» [2, с. 133]. Водночас Л. Козак вважає комунікативно-діалогічну діяльність однією з найважливіших видів діяльності, яка пов'язана з дидактичними пошуками в межах пошукової моделі навчання. у свою чергу така форма навчання має на меті організацію навчального дослідження, набуття студентами нового досвіду, розширення пізнавальних можливостей на основі власного попереднього досвіду [6, с. 42].

Як зазначає В. Коваль, формування комунікативно-діалогічної компетентності студентів-філологів може здійснюватись у різних векторах, проте під час такого процесу необхідно здійснити такі дії:

- визначити в міждисциплінарній площині провідні концептуальні лінії досліджень комунікативно-діалогічної компетентності студентів-філологів;

- виокремити критерії, показники та визначити рівні сформованості комунікативно-діалогічної компетентності здобувачів вищої школи;

- розробити та впровадити інтерактивні форми й методи формування комунікативно-діалогічної компетентності через художні тексти з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

- вивести основні умови впливу творів мистецтва на формування комунікативно-діалогічної компетентності студентів-філологів [5].

О. Кравченко-Дзондза акцентує увагу на тому, що під час вивчення філологічних дисциплін формується мовна культура здобувача вищої школи.

Однак сформувати мовну культуру можна не лише під час проходження певного курсу з філології. При цьому закладається принцип мовної норми, який має безліч векторів і дефініцій, таких як поняття «діалогічна культура». мова комунікативний спілкування компетентність

Ефективність мови буде помітна, якщо вона впливає на читача. Цього можна досягнути під час викладання курсу «Риторика». Якщо студент прагне навчитись висловлювати власну думку ясно й коротко, йому варто відвідувати навчальну дисципліну під назвою «Логіка». Для підсилення власної емоційності студентові варто відвідати заняття зі стилістики. Якщо студент-філолог використовує в спілкуванні різні мовні й немовні засоби в умовах діалогу, необхідно засвоїти психологію, риторику, стилістику та культуру мови [8, с. 100].

Варто погодитись із Н. Козаковою, що формування комунікативно-діалогічної компетентності в майбутніх учителів української мови та літератури відбувається під час філологічної практики, оскільки вона має певні завдання, виконати які повинен кожен студент. До цих завдань належать такі:

1) поглиблення й закріплення теоретичних знань;

2) формування вмінь і навичок спостереження за навчально-виховним процесом та аналізу його результатів;

3) оволодіння студентами сучасними формами, методами, прийомами, засобами та технологіями організації й проведення навчально-виховного процесу на уроках української мови та літератури;

4) навчання студентів творчому застосуванню на практиці знань, отриманих під час вивчення психолого-педагогічних, мовознавчих дисциплін і методики викладання української мови й літератури;

5) розвиток науково-дослідних умінь із їх подальшим застосуванням у вчительській роботі [7, с. 75].

За допомогою практики можна адаптувати студентів до майбутньої педагогічної діяльності в умовах, максимально наближених до реальних. Не варто забувати також про інформаційний складник процесу формування комунікативно-діалогічної компетентності, оскільки чим більше обізнаний учитель, чим більше в нього досвіду, тим краще він може підготувати підростаюче покоління до самостійного життя та свідомого вибору долі. У цьому разі в нагоді можуть стати різноманітні інформаційні джерела: художні твори, наукові й публіцистичні праці, народний фольклор, електронні інформаційні та освітні ресурси, електронні засоби навчального призначення. необхідно зазначити, що інформаційні технології впливають на зміну ціннісного потенціалу майбутнього вчителя-філолога, у тому числі й на сприймання інформаційних технологій як необхідного атрибуту професійної діяльності.

Можна зробити припущення, що вдосконалення процесу професійної підготовки майбутнього вчителя-філолога засобами інформаційних технологій дасть змогу створити необхідні умови для всебічного розвитку кожного студента з огляду на індивідуальні психологічні особливості особистості, підвищити творчу активність студентів, підготувати їх необхідним чином до майбутньої роботи з учнями [11, с. 69].

Зауважимо, що використання інформаційних технологій під час навчального процесу є необхідною умовою сучасності, коли практично кожен учень має смартфон, ноутбук, персональний комп'ютер, спілкується через мережу Інтернет, зареєстрований у різноманітних соціальних мережах. Це дає змогу застосовувати практично необмежені ресурси для навчання та розвитку різних компетентностей, у тому числі й комунікативно-діалогічної.

Готуючи студентів-філологів, необхідно спрямовувати їх підготовку за конкретним фахом. Так, наприклад, під час підготовки студента-україніста варто максимальну увагу приділяти культурі української мови, ментальності українського народу, а також формуванню світогляду патріота України.

Справді, якщо студенти-філологи будуть правильно використовувати власні знання, отримані під час навчання та проходження навчальних і фольклорних практик, у майбутньому вони зможуть краще підготувати учнів до подальшого життя та передати знання наступним поколінням української нації. У цьому контексті М. Юрійчук стверджує, що пріоритетом фахової підготовки студентів-філологів можна вважати досконале вивчення української мови, лінгвоестетики й словесності, опанування мови як соціального, культурного та історичного явища. Дослідник зазначає, що мовне та літературне виховання й навчання формує україномовну поведінку, актуалізує лексичну, семантичну, граматичну компетенції, удосконалює вміння особистісно-мовленнєвої діяльності [12, с. 224].

М. Петилюк, наприклад, зазначає: «Вільне володіння українською мовою не тільки сприяє реалізації пізнавальних і творчих професійних можливостей майбутніх фахівців, але й забезпечує участь у всіх сферах життя, їх духовне вдосконалення, доступ до джерел української культури, науки, літератури, мистецтва, традицій, розвитку національної самосвідомості, вихованню української ментальності, а для студентів-філологів ще й професійне становлення та вдосконалення» [9, с. 163]. Крім того, опанування студентами народних звичаїв і традицій впливає на їх заглиблення у світ української ментальності, навчає їх поваги до українських традицій.

Висновки

Отже, підготовка майбутніх учителів-філологів можлива лише за умови формування професійно значущих компетентностей та наближення навчання до реальної професійної діяльності з використанням сучасних інформаційних технологій, активних, інноваційних методів і форм навчання.

У процесі навчання студенти можуть отримати різноманітні компетентності, які стануть основою для конструювання комунікативно-діалогічної компетентності студентів-філологів. У свою чергу професійно сформована особистість, зокрема й майбутній учитель-словесник, зможе сформувати в учнів українську ментальність та любов до рідної землі.

Вивчення української мови та літератури є обов'язковим компонентом фахової підготовки студента-філолога нашої держави. Особливо це стосується підготовки майбутнього вчителя-філолога, який повинен розглядати державну мову в різних аспектах (соціальному, культурному, історичному, політичному тощо), формуючи в підростаючого покоління національну свідомість.

Література

1. Барабаш І. Формування професійної мовно-літературної компетентності майбутніх учителів-філологів як педагогічна проблема / І. Барабаш // Проблеми підготовки сучасного вчителя. - 2014. - № 10. - Ч. 1. - С. 152-157.

2. Голуб Н. Культура діалогу на уроці української мови: проблеми і перспективи / Н. Голуб // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». - Острог : Вид-во НУ «Острозька академія», 2013. - Вип. 40. - С. 133-136.

3. Дунканаев А. Формирование коммуникативной компетентности студентов филологического факультета в вузе / А. Дунканаев // Педагогика и психология: актуальные вопросы теории и практики : матер. VIII Междунар. науч.-практ. конф. (г. Чебоксары, 23 октября 2016 г.). - Чебоксары : ЦНС «Интерактив плюс», 2016. - № 3(8). - С. 59-64.

4. Жаворонкова В. Формування комунікативної компетенції в студентів філологічних факультетів / В. Жаворонкова // Вісник Запорізького національного університету. - 2010. - № 2(13). - С. 194-197.

5. Коваль В. Теоретичні і методичні засади формування професійної компетентності майбутніх вчителів-філологів у вищих педагогічних навчальних закладах : дис. ... докт. пед. наук : спец. 13.00.04 /В.О. Коваль. - Умань, 2013. - 628 с.

6. Козак Л. Розвиток університетської освіти: навчання на основі дослідження / Л. Козак // Освітологічний дискурс. - 2016. - № 2(14). - С. 38-52.

7. Казакова н. Організаційно-методичні засади практики студен- тів-філологів у вищій школі / Н. Казакова // Педагогічний дискурс. - 2016. - Вип. 20. - С. 72-77.

8. Кравченко-Дзондза О. Формування комунікативної компетентності студентів у процесі вивчення дисциплін філологічного циклу / О. Кравченко-Дзондза // Молодь і ринок. - 2014. - № 7(114). -с.98-102.

9. Пентилюк м. Когнітивно-комунікативна модель удосконалення професійної культуромовної компетентності студентів філологічного профілю / м. Пентилюк // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». - Острог : Вид-во НУ «Острозька академія», 2013. - Вип. 40. - С. 160-165.

10. Столяр З. мовна особистість студента-філолога крізь призму компе- тентнісної освіти / З. Столяр // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету. - 2014. - Ч. 2. - С. 363-368.

11. Шаров С. Методологічні аспекти комп'ютерної підтримки самостійної роботи студентів-філологів : [навч.-метод. посібник] / С. Шаров, Т. Шарова ; передм. І. Михайлина. - 2-ге вид., доп. і перероб. - Х. : Федорко, 2014. - 200 с.

12. Юрійчук Н. Професійна підготовка майбутніх учителів-філологів у контексті компетентнісного підходу / Н. Юрійчук // Теоретична і дидактична філологія. - 2014. - Вип. 17. - С. 215-225.

Анотація

Формування комунікативно-діалогічної компетентності студентів-філологів. Шарова Т. М., кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української і зарубіжної літератури. Шаров С. В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри інформатики і кібернетики літератури. Бородихіна О. В., студентка 4 курсу філологічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

Статтю присвячено аналізу науково-методичних досліджень щодо розвитку в студентів-філологів комунікативно-діалогічної компетентності, наявність якої є важливою умовою професійного становлення вчителя-словесника. Розглядається визначення комунікативно-діалогічної компетентності, її структура, подаються окремі напрями її формування та розвитку. Зазначається, що вивчення української мови й літератури є обов'язковим компонентом фахової підготовки студента-філолога нашої держави.

Ключові слова: компетентність, вчитель-філолог, комунікативно-діалогічна компетентність, вища школа, філологія.

Аннотация

Формирование коммуникативно-диалогической компетентности студентов-филологов. Шарова Т. М., Шаров С. В., Бородихина О. В.

Статья посвящена анализу научно-методических исследований по развитию у студентов-филологов коммуникативно-диалогической компетентности, наличие которой является важным условием профессионального становления учителя-словесника. Рассматривается определение коммуникативно-диалогической компетентности, ее структура, подаются отдельные направления ее формирования и развития. Отмечается, что изучение украинского языка и литературы является обязательным компонентом профессиональной подготовки студента-филолога нашего государства.

Ключевые слова: компетентность, учитель-филолог, коммуникативно-диалогическая компетентность, высшая школа, филология.

Summary

Formation of communicative-dialogic competence of students-philologists. Sharova T., Sharov S., Borodikhina O.

The article is dedicated to analysis of scientific-methodical investigations on developing in students- philologists communicative-dialogical competence, presence of which is an important condition of becoming professional teacher-philologist. The definition of communicative- dialogical competence and its structure are examined. There are given separate directions of forming and developing. It is pointed out that learning Ukrainian language and literature is a compulsory component of student-philologist in our country.

Key words: competence, teacher-philologist, communicative- dialogical competence, highest school, philology.

Размещено на Allbest.ru