Взаємодія лінгвокультур як основа міжкультурної комунікації

Ці комунікативні категорії слугують водночас і категоріями міжкультурних стилів комунікації. Усі порівнювані лінгвокультури цінують небагатослів'я як кількісну ознаку говоріння; росіяни пов'язують багатослів'я з марнослів'ям, англійці -- з невисокими інтелектуальними здібностями мовця. В українській лінгвокультурі виразніше вербалізована зв'язність мовлення, у російській -- ясність, в англомовних -- логічність, послідовність. Усі досліджувані лінгвокультури надають перевагу слуханню, а не говорінню і стверджують комунікативну відповідальність. У вербалізації комунікативної емоційності є відмінності: українці загалом не обмежують мовців у вираженні почуттів, а от імперативом англійської комунікативної поведінки є володіння своїми почуттями, збереження незворушності за будь-яких обставин. Емоційність у традиційній англійській культурі вважають негативною рисою людини [4: 126]. Стилі міжкультурної комунікації, зауважує дослідник В.М. Манакін, стратегіїї тактики комунікативної поведінки не мають чітких меж. Вони співіснують, і однозначно стверджувати, що в якійсь культурі переважають риси певної комунікативної поведінки, не можна. Ідеться лише про загальні тенденції, які утвердилися в певному національно-культурному просторі. Українській нації не притаманне переважання жодного з розглянутих комунікативних стилів та відповідно жодних домінантних рис комунікативної поведінки, що зумовлено особливостями культурно-історичного розвитку нації. Українці вирізняються вродженою толерантністю і певною емоційністю, схильною до сентиментальності, що зближує їх зі східним типом культур, та водночас вони швидко можуть перекодувати спілкування відповідно до європейського комунікативного стилю, а саме: бути переконливими, рішучими і навіть упертими. Це допомагає легко знаходити шляхи порозуміння з представниками інших країн, а також почуватися комфортно у різних комунікативних умовах і ситуаціях [2: 255].

Практично доведено, що міжкультурні відмінності детермінують характер кроскультурної комунікації. Це означає, що вибір комунікативної стратегії і мовних засобів залежно від характеристик локальних культур істотно впливає на успішність комунікації та сприяє подоланню лінгвокультурних бар'єрів. Представники кожної лінгвокультури дотримуються своїх власних унікальних комунікативних стратегій, тому для досягнення ефективного спілкування необхідна двобічна корекція способів комунікації співрозмовників. Ефективність комунікації у рамках міжнародного простору підвищується, якщо учасники спілкування володіють знаннями про особливості іншої культури. Отже, для повного адекватного сприйняття і успішного декодування інформаційного повідомлення реципієнт повинен не лише вправно володіти іноземною мовою, а й певними фоновими знаннями. Напрацювання засобів підвищення ефективності міжкультурної комунікації є на часі та визначають наступний крок сучасних лінгвокультурознавчих досліджень.

міжкультурний комунікація лінгвістичний спілкування

Література

1. Гришаева Л.И. Введение в теорию межкультурной коммуникации / Л.И. Гришаева, Л.В. Цурикова. - Воронеж: ВГУ, 2004. - 360с.

2. Манакін В.М. Мова і міжкультурна комунікація: навч. посіб. / В.М. Манакін. - К.: Академія, 2012. - 285с.

3. Taylor O.L. Cross-Cultural Communication: An Essential Dimension of Effective Education / O.L. Taylor. - Mid-Atlantic Equity center. - 1990. - 58 p.

4. Семенюк О.А. Основи теорії мовної комунікації: навч. посіб. / О.А. Семенюк, В.Ю. Паращук. - К.: ВЦ «Академія», 2010. - 240 с.

5. Терминасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация / С.Г. Терминасова. - М.: Логос, 2000. - 234 с.

Размещено на Allbest.ru