Спільні риси та відмінності в українських та романо-германських прислів’ях та приказках

На межі ХХ та ХХІ століть у нашій країні відбулися докорінні зміни: 24 серпня 1991 року ввійшов в історію як День Незалежності, коли Україна вийшла зі складу СРСР і взяла курс на євроінтеграцію. Співробітництво з розвиненими країнами континенту відкриває для нас нові можливості та перспективи у сфері економіки, освіти, культури, інформаційних технологій; допомагає створенню демократичної правової держави та наближенню соціальних умов України до високих європейських стандартів. Становлення України як самостійної національної держави у культурному аспекті євроінтеграції сприяє активному взаємообміну між Україною та західноєвропейською гуманістичною культурами. В епоху глобалізації з метою розширення Європи на Схід та забезпечення її подальшого розвитку як стабільного, мирного та толерантного суспільства, а також створення єдиного освітнього та наукового простору, у 1998 році у Франції було прийнято Сорбонську декларацію, а через рік, у червні 1999 році, в Італії - Болонську, основною метою якої було сформувати єдині критерії та стандарти у сфері освіти в межах європейського континенту для забезпечення конкурентоспроможності європейської системи освіти порівняно з американською, британською чи австралійською. Україна приєдналася до Болонського процесу у травні 2005 року, взявши на себе зобов'язання внести певні зміни в національну систему освіти та долучитися до співпраці з визначення спільних вимог та пріоритетів для створення єдиного європейського простору освіти та науки. Приєднання до Болонського процесу стало визначною подією для України в цілому з огляду на її більш ніж півстолітнє перебування в ізольованому середовищі тоталітарного режиму - студенти отримали доступ до якісної освіти, можливість подорожувати і брати участь у різноманітних освітніх програмах, де їм відкривається шлях не лише до “горизонтальної”, але і до “вертикальної” мобільності (тобто не лише навчатися за кордоном тоді, коли могли б навчатися у своїй країні, але отримати ступінь магістра у виші іншої країни, необов'язково одразу після здобуття бакалавра), а також реальної перспективи подальшого працевлаштування.

Інтеграційні процеси в європейську освітню і культурну спільноту не є дуже важкими і болісними для України, тому що, незважаючи на певні відмінності у менталітеті українців та європейців, між цими двома соціумами є дуже багато спільного, єдиного і нероздільного, як свідчить історична, культурна і літературна спадщина. Підтвердженням цього може стати аналіз прислів'їв та приказок як елемента народної творчості, який дає змогу коротко й образно виразити мудрість та світогляд народу, його історію, звичаї, традиції, моральні орієнтири.

Дослідженням походження та значення прислів'їв та приказок у розвитку етнолінгвістики та лінг- вокультурології займалися видатні українські та російські вчені: В. І. Даль, І. С. Кочетов, М. А. Корф,

О.А. Потебня, С. С. Кузьмін, Н. Л. Шадрин, В. М. Павлотський, В. А. Ізмайлов, М. І. Дубровін, С. В. Миша- нич, Н. С. Шумада, Н. В. Любчук; зарубіжні: Е. Серір, В. фон Гумбольдт, Б. Уорф, Д. Фрезер, Р. Рейдаут, К. Уіттінг, У Мідер, А. Тейлор та інші.

Мета статті - дослідити та проаналізувати наявність спільних та відмінних характеристик у структурі, формі, походженні, сфері застосування прислів'їв та приказок в українській та відповідно в англійській, французькій та італійській мовах. Вивчення прислів'їв та приказок сприяє розумінню менталітету та національного характеру носіїв мови, дає змогу познайомитися з їхнім життям та культурою, переконує нас у тому, що у різних народів можуть бути однакові погляди на життя і моральні цінності. Прислів'я та приказки як єдине ціле охоплюють величезну частину досвіду людства. лінгвокраїнознавчий прислів'я семантичний фразеологічний

Як жанр усної народної творчості прислів'я та приказки виникли у сиву давнину та протягом багатьох століть супроводжують людей у їхньому житті, допомагають наголосити, виділити основну думку зі сказаного, дати лаконічну оцінку побаченому чи почутому, підкреслити найсуттєвіше. Тобто це - старовинні вислови, оскільки за невеликий проміжок часу вони не змогли б стати частиною суспільної свідомості, проявом її мудрості та мовного відчуття. Вартими уваги є засоби, завдяки яким прислів'я та приказки легко запам'ятовуються і довго не забуваються. Один із таких засобів є точна або асонансна рима [4]:

- укр. Як сіно косять, то дощів не просять [3].

- англ. May be “yes”, may be “no”, may be rain, may be snow [2].

- фр. Apres la panse vient la danse [5].

- італ. Cacio e sano: se vien di scarsa mano [1].

Здебільшого прислів'я та приказки мають просту, коротку, збалансовану форму, що робить їх легкими для запам'ятовування:

- укр. Сій вчасно - вродить рясно.

- англ. As you sow you shall mow.

- фр. L'espoir fait vivre.

- італ. Anno nuovo, vita nuova.

Лише деякі прислів'я та приказки складаються з великої кількості слів, але в основному до їхнього складу входить не більше шести слів.

У сучасній лінгвокультурології немає чіткого загальноприйнятого погляду на відмінність прислів'я від приказки, лише те, що прислів'я це - завжди речення, виражає загальне судження, має закінчену думку і дидактичну спрямованість (повчати, попереджати), а прислів'я - це лише словосполучення, що виражає часткове судження. Але деякі мовознавці вважають, що приказка також може мати структуру логічно і граматично оформленого речення в тому разі, якщо до неї додати якесь слово або поміняти порядок слів у реченні, тому іноді буває досить складно провести межу між цими двома видами усної народної творчості.

Особливості походження прислів'їв та приказок полягають у тому, що вони виникли завдяки звичаям та традиціям кожного народу, а ще також, що вони були створені на основі різних реалій і історичних фактів.

За походженням їх можна розділити на такі категорії:

1) саме народні;

2) запозичені із Біблії та інших літературних джерел;

3) запозичені з інших іноземних мов.

Прислів'я та приказки, які відносяться до першої категорії, мають свою національну ідентичність, часто характеризуються повною відсутністю структурно-семантичного еквівалента (моноеквівалента):

-укр. Від Києва до Кракова - всюди біда однакова.

- англ. They don't bring coals to Newcastle.

- фр. Des filles de Coulandon la chemise passй le jupon.

- італ. Chi mangia solo crepa solo.

До другої категорії відносяться фразеологічні вирази та крилаті фрази, які мають відношення до Біблії, Священного Письма та релігії загалом:

- укр. Без Бога - ні до порога.

- англ. You cannot serve God and mammon.

- фр. Aide-toi, le ciel t'aidera.

- італ. Aiutati che Dio t'aiuta.

.. .або походять з літературних творів, зокрема, з байки. Такі прислів'я називаються літературними, а не народними:

- укр. Пожалів вовк кобилу - зоставив хвіст та гриву.

- англ. He must have a long spoon that sups with the devil.

- фр. Partir, c'est mourir un peu.

- італ. Fatto trenta, facciamo trentuno.

Оскільки значна частина прислів'їв та приказок пов'язана з античною міфологією, історією та літературою, то більшість цих фразеологізмів носить інтернаціональний характер, позаяк зустрічається в багатьох мовах. Тому до третьої категорії можна віднести ті прислів'я та приказки, які відображають або абстрактні явища (любов, ненависть, дружба, ворожба, щирість, хитрість), або явища природи (погода, пори року), або побут, життєві ситуації. Часто в таких прислів'ях зустрічається структурно-семантичний еквівалент (в українській мові відсутній саме в наступному прикладі, очевидно, це пов'язано з багатовіковою боротьбою українського народу проти іноземних загарбників та феодального гніту, коли голод і холод були постійними супутниками простого українця):

- англ. Appetite comes with eating.

- фр. L'appetit vient en mangeant.

- італ. L'appetito vien mangiando.

Ще В. І. Даль відзначав, що “за прислів'ями потрібно іти в народ, в освіченому і знатному товаристві прислів'я немає, тому що то картинки чужого для них побуту: борона, плуг, ступа” [4], лише бідні селяни з нетерпінням чекали весни, щоб піти в поле, засіяти ниву на новий урожай. Тому і прислів'я на цю тему у всіх народів однакові:

- укр. Одна ластівка не робить весни.

- англ. One swallow does not make a summer.

- фр. Une hirondelle ne fait pas le printemps.

- італ. Una rondina non fa primavera.

Звичайно, всі прислів'я сприймаються не буквально, а мають і інший підтекст, як-от “Один в полі не воїн”.

Любов до отчого дому, до рідної країни закладена на генетичному рівні:

- укр. Кожна жаба своє болото хвалить.

- англ. Every cock crows on his own dunghill.

- фр. A chaque oiseau son nid est beau.

- італ. Ad ogni uccello il suo nido и bello.

Одна із дидактичних цілей народної мудрості -виховати терпіння та наполегливість на шляху до поставленої мети:

- укр. Вода і камінь точе.

- англ. Little strokes fell great oaks.

- фр. Goutte 'a goutte l'eau creuse la pierre.

- італ. A goccia a goccia, si scava la roccia.

Уважність, поміркованість та обережність актуальні у всі часи:

- укр. Тихше їдеш - далі будеш.

- англ. Haste makes waste.

- фр. Pas a pas on vas loin.

- італ. Chi va piano, va sano e va lontano.

На жаль, у межах однієї статті не можна навести приклади ще багато інших прислів'їв та приказок, які мають моноеквіваленти або аналоги в різних мовах, але, проаналізувавши по 200 прислів'їв та приказок української, англійської, французької та італійської мов, можна зробити висновок, що у поглядах на життя, етичних принципах та моральних засадах український народ має багато спільного зі своїми сусідами із Західної Європи.

Використана література