Суржик: поняття негативне чи позитивне

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суржик: поняття негативне чи позитивне

1.Суржик (буквально -- «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменюй вівса і т. ін.; борошно з такої суміші») -- побутове мовлення, вякому об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов бездотримання норм літературної мови. Термін «суржик» (без додатковихвизначень) вживається переважно щодо українсько-російського суржику. Спілкування суржиком значно спотворює інформацію, оскільки мовець у цьому випадку може вживати слово в лише йому відомому значенні та ще й у формі, яка не відповідає загальноприйнятим граматичним нормам. Отож порозумінню суржик не сприяє. Можна розглядати історію суржику як своєрідне, сказати б, непряме, чи зворотне, віддзеркалення процесів мовної політики останніх часів, зокрема тривалої насильницької русифікації та її непрогнозованих наслідків. Проте русифікація, у певному сенсі, триває і донині, змінивши, щоправда, форми та модернізувавши засоби.

Ось деякі з характерих для суржика особливостей:

- вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже (навіть), да (так), нє (ні), када (коли), нє нада (не потрібно), єлє (ледве), щас/січас (зараз), всєгда (завжди), нікогда (ніколи), чуть-чуть (трішки), конєшно (звичайно, звісно), навєрно (мабуть), напрiмєр (наприклад), допустім (припустимо), мєжду (між), вмєсто (замість), вродє/будто (наче, начебто), імєнно (саме), рядом (поруч), язик (мова), больнiця (лікарня), циплята (курчата), предохранітєль (запобіжник), предсідатель (голова), почта (пошта), почтальйон (листоноша) тощо;

- "українізовані" форми російських дієслів - уїхав (поїхав), уволився (звільнився), дівся (подівся), поняв (зрозумів), получав (отримував), щитав ("вважав" або "рахував" залежно від контексту), отдав (віддав), включив (ввімкнув);

- "українізовані" форми російських числівників - первий/перва, послєдній;

- змішування українських і російських форм займенників - хто-то (хтось), шо-то (щось), як-то (якось), які-то (якісь), який-то (якийсь), чого-то (чомусь, чогось), кой-шо (щось), кой-які (якісь);

- порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком - по вулицям (замість вулицями), на російській мові (замість російською мовою), зошит по біології (замість зошит з біології);

- утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови - самий лучший (найкращий), саме тверде (найтвердіше);

- утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком - купивший, прийшовший, зробивший;

- слова і вирази, кальковані з російської - міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, так як, бувший у користуванні, на протязі, повістка дня, під відкритим небом, або "насильно милим не будеш" (до речі, українською це буде - "на милування нема силування");

- у вимові - це редукція ненаголошених голосних, оглушення дзвінких приголосних, заміна "дж" і "дз" на "ж" і "з", також відсутність чергування "к/ц", зсув наголосу за російським зразком (када, розгаварювать, росписуваться, звонять, нахожуся, в восьмирічкі), відсутність чергування "о/і" або "е/і" (корова/коров, голова/голов замість корів, голів).

2. Подібне явище існує в багатьох мовах в багатьох країнах світу. В білоруській мові воно отримало назву «трасянка». У канадському варіанті французької мови -- «жуаль» (фр. joual), поширений у провінції Квебек, з численними відхиленнями від франко-канадських фонетичних і граматичних норм та запозиченнями з англійської мови. На Ямайці частина населення говорить на місцевому варіанті англійської з домішками мов західної Африки -- патва. У Ніґерії є «ніґерійський піджин» (спрощена англійська із запозиченнями з мов йоруба й іґбо). У США подібне мовне явище -- суміш іспанської та англійської, якою спілкуються вихідці з Латинської Америки -- називають «спангліш» (англ. Spanglish, утворене від англійської назви двох мов Spanish і English). У німецькій цей феномен, коли має місце вживання англійських іменників та дієслів замість німецьких, іменується «денґлішем» (Denglish, утворене від Deutsch і English). Є мова літературна. Ми нею пишемо, читаємо і спілкуємося, наприклад, на навчанні. А є мова жива. І в жодній країні світу більшість людей чистою, рафінованою, професорською мовою не говорить. Усюди є домішки з інших мов, помилки та неграмотність. Сучасна російська мова - відносно свіжий суржик східнослов'янських говорів, балтійських, фіно-угорських мов та «давньоболгарської» церковнослов'янщини, яка прийшла в Московію з поширенням православ'я. За визначенням російського просвітителя Миколи Добролюбова, вона є «безглуздою (бестолковой) сумішшю п'яти мов».

3. На мою думку є три причини появи суржика на Україні:

Перша з них - історичного характеру. Це - кількастолітня бездержавність українського народу, яка звузила сферу застосування нашої мови. Зокрема наука, освіта, правоохоронна система, армія та низка інших ділянок суспільного життя функціонували за допомогою мови тієї держави, до якої входила та чи інша українська територія, - російської, німецької, румунської, польської, угорської, що унеможливило розвиток наукового, офіційно-ділового, публіцистичного стилів української мови. Але ж люди жили й працювали в межах наявної системи, їм доводилося сприймати й висловлювати, осмислювати й оцінювати явища, для яких не було вироблено засобів - професіоналізмів, термінів. Допомагало використання слів і висловів іншої мови. У тих країнах, що нормально розвивалися як держави, що не зазнали колоніального гніту, питання культури мовлення не стоїть так гостро, як у нас. Звичайно, і там не всі розмовляють чистою літературною мовою, і там є певні відмінності між регіональними говірками, але й відхилення від усталених норм у них свої. У нас же - постійне засилля чужомовних елементів - німецьких, румунських, угорських, польських, а в останній час - ще й англійських (чого вартий хоча б отой котячий вигук «вау», що активізується в молодіжному жаргоні). Найбільш згубно позначався протягом століть уплив російської мови.

Друга - характеру політичного. Намагаючись якнайміцніше утриматись на захопленій території, найбільш агресивні загарбники всіма засобами прагнули звузити сферу функціонування української мови, для чого вдавалися або до фальсифікацій (наприклад, румунська влада називала буковинців румунами, які забули рідну мову, російська - нав'язувала думку, що жодної української мови нема й не було, що це тільки зіпсований польським упливом діалект), або й вдавалася до прямих заборон і репресій.

Третя причина, яку з повною підставою можна було б уважати шахрайською, є замаскованим продовженням другої: під облудними гаслами про рівність і братерство в радянські часи робилося все можливе для знищення націй і національних мов, для створення «єдиного советского народа» з єдиною «общепонятною» мовою - звичайно, російською. Так, у сфері освіти вивчення російської мови було обов'язковим, а від національної мови легко було відмовитись, тим більше, що без неї можна було обійтись і під час вступу до вищого навчального закладу, і в процесі навчання, який майже повсюдно здійснювався російською мовою, і в майбутній професійній діяльності.

4. Бiльшiсть людей вважає, що суржик властивий для мовлення мешканцiв сходу чи пiвдня України. Однак насправдi ця проблема бiльш глобальна. За даними Київського мiжнародного iнституту соцiологiї, суржиком спiлкується вiд 18% усього населення України (тобто 8,3 мiльйона осiб). Але в рiзних частинах України його кiлькiсть змiнюється: вiд 2,5% у Захiднiй Українi до максимального показника 21% у пiвденних та схiдних регiонах.

В наш час Західна Україна традиційно спілкується і в побуті, і за межами дому українською. Більшість україномовних також у Хмельницькій, Вінницькій, Житомирській та Черкаській областях.

Абсолютними рекордсменами у використанні української мови в 2015 році були Луцьк та Рівне - близько 97% містян спілкувалися державною мовою. Тепер пальма першості у Тернополян - 98%. У свою чергу, Буковина та Закарпаття є найбільш російськомовними на Західній Україні: 72% та 70% відповідно - україномовні. Решта говорить російською та суржиком.

На Буковині ставлення до української мови поліпшилося на 6%. Трапилося це за рахунок зменшення двомовності та переходу на українську іноземної діаспори. Число двомовних також зменшилось - на 7%. Але більше стало і російськомовних - на один відсоток.

Тому суржик - це явище, з яким треба боротися. Але це має бути не лише загальнодержавна політика, викорінення мовної мішанини має стати справою кожного з нас. Говорити літературною мовою набагато важче, ніж спілкуватися тим сленгом, який ти постійно чуєш у навколишньому лінгвістичному оточенні. Тому вибір людини в питанні «чиста мова чи суржик» залежить насамперед від культури самої людини. І лише тоді, коли людина сама захоче користуватися вишуканою мовою, вона прагнутиме говорити літературно й уникатиме суржику.

Тому хочу побажати всім нам, щоб ми перебороли у собі ці стереотипи і зробили чисту, неповторну, милозвучну українську мову нашою рідною не на словах, а насправді.

"Усунути деформацію мови, очистити її від спотворень, повернути нашій мові справжню народну красу - це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природний обов'язок кожного перед незалежною, вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров'я народу, його розвиненість, культурність. Все це також визначатиме образ і творчу спромогу України в сім'ї цивілізованих демократичних держав" - Олесь Гончар.

5. Тому суржик - це явище, з яким треба боротися. Але це має бути не лише загальнодержавна політика, викорінення мовної мішанини має стати справою кожного з нас. Говорити літературною мовою набагато важче, ніж спілкуватися тим сленгом, який ти постійно чуєш у навколишньому лінгвістичному оточенні. Тому вибір людини в питанні «чиста мова чи суржик» залежить насамперед від культури самої людини. І лише тоді, коли людина сама захоче користуватися вишуканою мовою, вона прагнутиме говорити літературно й уникатиме суржику.

Тому хочу побажати всім нам, щоб ми перебороли у собі ці стереотипи і зробили чисту, неповторну, милозвучну українську мову нашою рідною не на словах, а насправді.

"Усунути деформацію мови, очистити її від спотворень, повернути нашій мові справжню народну красу - це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природний обов'язок кожного перед незалежною, вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров'я народу, його розвиненість, культурність. Все це також визначатиме образ і творчу спромогу України в сім'ї цивілізованих демократичних держав" - Олесь Гончар.

мова граматичний лексичний

Список використаної літератури

1.Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За ред. О.Сербенської. - Л.: Світ, 1994. - 152 с. .

2.Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність / С.К. Богдан. - К.: Рідна мова, 1998. - 475 с. .

3.Масенко Л. Т. Суржик: між мовою і "язиком". - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2011. - 135 с. .

4.Погрібний А. Випробування суржиком // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - № 4/5. - С. 4-12. .

5.Шумилов О. Мова, суржик, "язык": єдність та боротьба протилежностей на межі тисячоліть // Сучасність. - 2000. - № 10. - С. 110-124.

Размещено на Allbest.ru