Оксиморонні синтагми із фразеологічними компонентами як засіб увиразнення поетичної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оксиморонні синтагми із фразеологічними компонентами як засіб увиразнення поетичної мови

Статтю присвячено актуальній проблемі сучасної лінгвостилістики - дослідженню оксиморонних синтагм зі складниками - фразеологічними одиницями, що функціонують в українських поетичних текстах другої половини ХХ - початку ХХІ ст. У пропонованій науковій розвідці схарактеризовано оксиморони із фразеологічними компонентами, що продуктивні в сучасній поетичній мові. Проаналізовано виражально-художній і текстотвірний потенціал оксимороних синтагм, складниками яких є фразеологічні одиниці зі структурно-семантичною трансформацією.

Мовний контраст як основа оксиморонних синтагм і принцип структурно-семантичної організації поетичного тексту є об'єктивною лінгвістичною та лінгвостилістичною універсалією, яка відбиває естетичні вартості поетичного покоління. Серед стилістичних фігур, побудованих на використанні антонімічних лексем, оксиморон - найбільш семантично й естетично концентрований спосіб вираження суперечності буття, який репрезентує антитетичність художнього мислення, фіксує прагнення художника слова пізнавати сутність, діалектику зображуваного, є домінантою творчості поетів другої половини ХХ - початку ХХІ ст.

Активне використання ускладнених оксиморонних конструкцій із фразеологізмами - стилістична особливість поетичної мови, що виражає креативну змогу художнього конструювання світу, демонструє яскраві засоби творення образності в сучасній поезії.

У пропонованій статті ми поставили за мету проаналізувати оксиморонні синтагми із фразеологічними компонентами в поетичних текстах другої половини ХХ - початку ХХІ ст. Основними завданнями наукової публікації є схарактеризувати оксиморони, складниками яких є модифіковані фразеологічні одиниці, визначити їхній виражально-художній, текстотвірний потенціал та функційне навантаження в межах контексту.

Функційно-стилістичні особливості оксиморонів у поезії досліджували Н. Бобух [2], Е. Шестакова [8], мовознавчий аналіз різних аспектів функціонування й трансформації фразеологізмів здійснювали В. Білоноженко, І. Гнатюк [1], С. Ганжа [3], О. Коваль [4], А. Савенко [6] та ін.

На підставі проведеного аналізу встановлено, що в поетичних текстах другої половини ХХ - початку ХХІ ст. класичні фразеологічні одиниці у складі авторських оксиморонних синтагм підлягають переосмисленню, внутрішній динамізації через глибокі індивідуально-авторські протиставлення, порівняння, поєднання, зіставлення, розвивають і роблять «живими» оксиморони, які стали поетичними штампами. У поетичній мові оксиморонні синтагми набувають особливої виразності, є важливим стилістичним прийомом, підсилюють емоційність художнього тексту, дають змогу передати в незвичній формі складність та суперечність зображуваного факту, а також діалектику самого життя [2, с. 173].

Спостережено, що в поетичних текстах досліджуваного періоду продуктивні оксиморонні синтагми, у складі яких є фразеологічні одиниці, ужиті в трансформованому вигляді з настановою на виникнення нових асоціацій: Люди часто живуть після смерті! / Вріже дуба, а ходить і їсть, / Перепродує мислі підтерті / у завулках тісних передмість (13, с. 232); З тобою (Грузіє) й горе -- не біда, / з тобою й смуток - щастя! (2, с. 301).

У поетичному словнику зафіксовано різновиди оксиморонних синтагм зі складниками - фразеологічними одиницями, які демонструють трансформації узвичаєних синтаксичних структур, мають ефект подвійної актуалізації й утворені через:

1. Лексичну заміну компонентів (субституцію): І в помережані увійдуть ночі, / де ні жалю, ні радощів не ймуть, / а так живуть - і смерть свою жують (13, с. 26); (пор. фразеологізм з народних казок: живуть і хліб жують). Прийом лексичної заміни складників фразеологічного звороту у структурі оксиморонної синтагми зумовлений його цілісністю та нарізнооформленістю й має потужні стилістичні можливості. Такі оксиморонні синтагми постають унаслідок цілеспрямованої заміни одного, кількох, а подекуди всіх компонентів фразеологічного звороту функційно схожими: А може бути й так, / що бачити - це чути, / як сонячна ріка / струмить по стрісі круто, / і що ота трава, / яка під колесом розчавлена лежить, / в корінні ще жива, / що сміх буває плачем (11, с. 16); пор.: сміх крізь сльози [7, с. 835]; Ця дурість з розуму навіки / Безсмертне сипле нам насіння /1 ми прямуємо - каліки - / За поколінням покоління (2, с. 788); пор.: з дурного розуму [7, с. 274]. Унаслідок оказіональної перебудови лексичний замінник та замінюваний елемент можуть належати як до однієї, так і до різних частин мови, наприклад: Знайомий танець, знайомі ритми

- / Пластинку крутить вечір-програвач.../ Та тільки голос лунає ридма, / Та тільки сміх загорнутий у плач (7, с. 119); Бо хвилі - скрізь - пришвидшують ходу. / Буття і вічність - жужмом - у кредит. / Найслабші - найміцніший - щит і дот. / Час пересунення - нутра і дат (1, с. 7); пор.: щит і меч [7, с. 971].

У досліджуваних поетичних текстах зафіксовано оксиморонні синтагми, утворені через заміну стилістично нейтрального, нормативного складника фразеологізму його експресивним синонімом: Жартуючи - немов по линві йду. / Регочучи - сльозу на сіль смакую. /Я на крихкому слові, на льоду

- / тремтять вуста - звікую, все злікую (4, с. 291); пор.: сміх крізь сльози [7, с. 835].

У таких оксиморонних синтагмах, модифікуючи форму стійкого звороту, автор прагне зруйнувати стереотипне сприйняття образу, подолати абстрактність, оновити й розширити мікрообраз, надати яскравого стилістичного забарвлення. Приміром: О, мій рідний краю, / ти наче смертний посаг - в головах. / І сива мати мій куйовдить страх (13, с. 92); пор.: смертне ложе [7, с. 833]. У зазначеній оксиморонній синтагмі поняття смерть виражає поєднання двох культурно-ідеологічних традицій і поглядів: матеріальної сторони поняття смерть - «припинення існування», і сакральної (язичницької, християнської), що символізує смерть як один з виявів «циклічності, амбівалентності, дифузності буття. Смерть - це життя в новому вияві» [8, с. 116]. Оксиморонна синтагма смертний посаг виражає протиставлення понять не лише православної релігійної системи життєдіяльності й побутової, а й слов'янскої (язичницької) традиції, яка свідчить, що жодна тризна, поховання не обходилися без ритуальних ігор, танців. З огляду на це ідея поєднання смерті й весільного обряду (посагу) демонструє з позицій духовної системи людства, що життя - це мить, відпущена людині для того, щоб вона гідно підготувала до смерті «посаг» - «придане» для подальшого життя в іншому світі.

2. Розширення компонентного складу: Щось мені не страшно на цьому страшному суді / після життя в розбитій країні на хлібі й воді / хто мене може судити і чим мене можна злякати? (3, с. 113); пор.: страшний суд [7, с. 870]. Оксиморонні синтами, утворені в такий спосіб, демонструють структурно- семантичні оказіональні зміни фразеологічних компонентів для підвищення емоційності, експресивності поетичного тексту: І ти лежав би вічність і мовчав / дозріла б з часом зірка серед стелі / і перманентно віяв з-за плеча / пекучий холод власної пустелі (14, с. 131); пор.: пече вогнем [7, с. 625].

Досліджувані оксиморонні синтагми завдяки творчому переосмисленню фразеологізмів, спрямованому на створення художнього ефекту, підсилюють їхню виразність через «якісні зміни усталеного звороту, що розширює межі індивідуально - авторської думки, надає висловлюванню небуденності, актуальності» [4, с. 127]. Наприклад: А ще ввижається Господь / посеред хмар, / і в голубих очах Його - / завжди зима. / Від того холоду мене / проймає в жар, / бо я не знаю, що мине - / любов чи шал (14, с. 155); Аби ще снігу - вище димарів, / стихії дикої і милосердної стихійно. / Найвище дерево покриє у дворі - / хіба що будуть в Києві горіть / над білим-білищем хрести Софії (5, с. 160); Стоять на смерть - це ж треба буть живим! (6, с. 390); пор.: стояти на смерть [7, с. 833].

3. Уклинювання компонента: У безголосому світанні / спливало сонце так повільно, / ніби зіходило востаннє / над сонним світом чорно-білим (11, с. 60); пор.: білий світ [7, с. 30]; Кутя з перловки. /1 по склянці чаю. / Скупий Багатий Вечір. / А проте / Я серед зеків / Бога помічаю: / Він із розширених зіниць росте (12, с. 86).

4. Зміну структури (контамінацію): І так над плесом мертвої води - / вона живіша від живої - висне / на шелепочу сподівання корінь / і дотліває спогадами (13, с. 248); (пор. фразеологізми з народних казок: жива вода, мертва вода). Оксиморонні синтагми, у яких поєднано в одному виразі два або більше фразеологічних зворотів, набувають виняткової експресії: Я - обряд посвячення у містерії, / я - причина Космосу без матерії, / я - наосліп набране sms / за тарифом «Вісточка із небес» / Я - відсутність наслідку за причиною, / я - безглузді сповіді за чарчиною, / я - ua-статистика ru-ай-пі / і посмертне зцілення - не тобі (14, с. 180). Для визначення семантики таких оксиморонних синтагм враховують особливості компонентного складу сталих словосполучень й особливості змісту бінарних опозицій: Чому дурні ми? Бо розумні. / Чому ми бідні? Бо багаті. / Ця істина приходить в трумні - В останній ув сосновій хаті (2, с. 138); пор.: з дурного розуму [7, с. 274];

5. Натяк (алюзію): Це апокаліптика існування / літера за літеру - кров за кров, / перейматись всесвітом - на дивані, / а в стосунках ставити на zero (14, c. 53); пор.: живі мерці [7, с. 292] і байдики бити [7, с. 23]. У складі таких оксиморонних синтагм є особливий різновид трансформації фразеологічних одиниць, що полягає в натяку, в асоціативному відсиланні читача до фразеологізму через фрагментарне, неточне відтворення його компонентів або моделі, натяку на зміст фразеологізму: Нас садовили, нам вітальні тости / Підносили в солодкій лжі промов / А ми поетами лишались просто /1 ще людьми, за будь-яких умов (9, с. 43); пор.: кривити душею [7, с. 396].

Уживання зазначених оксиморонних синтагм із структурно-семантичною трансформацією фразеологічних одиниць зумовлене «семантичною місткістю усталених зворотів, що в оказіонально-мовленнєвому вживанні переходить в окремі компоненти цих виразів» [6, с. 143]. Приміром: А мені б ще лютості - / Реготать надривно / Над дурною мудрістю, / Мудрим марнослів'ям (9, с. 22); пор.: з дурного розуму [7, с. 274] і пусті слова [7, с. 877].

6. Уживання афоризмів. Спостережено продуктивне використання оксиморонних синтагм афористичного характеру в поетичних текстах для посилення естетичного ефекту. Митці вживають загальновідомі висловлювання і в оригіналі, і власне українською мовою: Тримайся, друже, / скоро біль-зима. / Я жити мушу -- / з горя від ума (14, с. 194); Тому все завершиться тим, / що все почнеться спочатку, / западаючи в горло й лягаючи на сітчатку, / наповнюючи нас любов'ю і забуттям, / відразу, в зачатку. (3, с. 415); пор.: вислів з Нового завіту, де Бог говорить: «Я є альфа і омега, початок і кінець».

В оксиморонних синтагмах, побудованих на афористичних висловлюваннях, конденсовані характерні ознаки стилю митця, у яких відбито його світобачення та світовідчуття: Страшніше смерті, як нема де вмерти. / Коли для всіх однаково ти свій, / чужим для всіх лишаючись одначе (10, с. 92).

Зафіксовано також оксиморонні синтагми з компонентами-фразеологізмами, які виконують роль виразника певних емоцій (прокльонів, побажань тощо). Автор використовує ефект несподіваності, алогічності, приголомшливої невідповідності між явищами, які зіставляє: Бодай ви пропали, синочки, були б ви здорові, / у пеклі запеклім, у райському раї страшнім (13, с. 207). Такі оксиморонні синтагми демонструють змогу для реалізації суб'єктивної оцінки мовця, яка закладена імпліцитно й завжди пов'язана з емоціями, що переживає комунікант у конкретній мовній ситуації [5, с. 130]. Напр.:

Архітектура цих гробків - / бездонний річковий експрес, / Оглушливо шепоче так: - «Щоб ти втонув, згорів, воскрес!» (8, с. 91). Контраст між непоєднуваними елементами художньої дійсності та манера їх репрезентації за допомогою оксиморонних синтагм - характерна риса індивідуального стилю поетичної мови другої половини ХХ - початку ХХІ ст.

Естетично вагомими є оксиморонні синтагми із фразеологічними компонентами, ґрунтовані на власних назвах. Унаслідок такого протиставлення постає конденсований символ, побудований на асоціативних зв'язках минулого з теперішнім: Шахіст - на бік - увагу, і вже - пат. - / Від Геркулеса - більший ліліпут. / Так тісно, хоча двоє лиш в купе. / Картата дійсність - за вікном - кипить (1, с. 105).

Зафіксовано також оксиморонні синтагми, утворені через адаптацію фразеологізму до художнього тексту із застосуванням заперечного префікса не-: Два наших імені і доленька одна, /якій ім'я - недоля і розлука, / і птах у небі, і порожні руки, / й не розібрати, що несе луна (4, с. 108); пор.: лиха доля [7, с. 261].

Отже, у поетичному словнику другої половини ХХ - початку ХХІ ст. продуктивні оксиморонні синтагми зі складниками - фразеологічними одиницями, що демонструють трансформації узвичаєних синтаксичних структур, мають ефект подвійної актуалізації й утворені через субституцію, розширення компонентного складу, контамінацію, алюзію.

Перспективним, на нашу думку, є подальше дослідження стилістичних потужностей оксиморонних синтагм із фразеологічними компонентами в поетичній мові.

Бібліографічні посилання

семантичний фразеологічний мова

1.Білоноженко В., Г натюк І. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. - Київ : Наук. думка, 1999. - 156 с.

2.Бобух Н. М. Антоніми в поетичній мові ХХ століття: структурно-семантичний, функціонально-стилістичний і лексикографічний аспекти : дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.01 «Українська мова». - Київ, 2009. - 463 с.

3.Ганжа С. А. Функційно-стилістичне спрямування у вивченнні фразеологізмів сучасної української мови // Український смисл : наук. зб. / за ред. Попової І. С. - Дніпро, 2017. - С. 190-200.

4.Коваль О. В. Трансформація фразеологізмів як засіб увиразнення художнього тексту (на матеріалі творів ХХ століття) // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. - 2014. - Вип. 4. - С. 123-132.

5.Руденко Н. Складні та прості речення з умовною модальністю у текстах різних функціональних стилів сучасної української мови // Лінгвостилістика: об'єкт - стиль, мета - оцінка : зб. наук. пр., присвячений 70-річчю від дня народження професора С. Я. Єрмоленко / відп. ред. акад. В. Г. Скляренко. - Київ, 2007. - С. 129-132.

6.Савенко А. О. Прецедентні цитати як різновид дискурсивної фразеології // Studia germanica et romanica. Серія : іноземні мови, зарубіжна література, методика викладання. - Донецьк : ДонНУ, 2009. - № 1. - С. 141-148.

7.Фразеологічний словник української мови: в 2 т. / уклад. В. М. Білоноженко. - Київ : Наук. думка, 1993. - Т. 1. - 984 с.

8.Шестакова Э. Г. Оксюморон как категория поэтики (на материале русской поэзии XIX - первой трети ХХ веков) - Донецк : НОРД-ПРЕСС, 2009. - 209 с.

Размещено на Allbest.ru