Мисливська мова як символ глибинної образності: до проблеми – інтерференція мовних фактів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мисливська мова як символ глибинної образності: до проблеми - інтерференція мовних фактів

Д.П. Амічба

Дослідження мисливської мови як стародавнього прототипного символу не втратило своєї актуальності через багатоаспектність цієї проблеми. Прототипний символ загалом, зокрема мисливську мову, можна віднести до імовірнісних структур, оскільки лексичні поняття, що об'єктивують цей глибинний метафорично структурований ментальний конструкт, не мають визначеної структури, але, навпаки, мають певну ймовірнісну структуру. І в цьому аспекті можна погодитися з тим, що «прототипи не можуть «врятувати нас» від докладного лексикографічного дослідження, але вони можуть допомогти нам побудувати кращі, глибші визначення, орієнтовані на концептуалізацію реальності, яка відбита і втілена в мові» [3 ].

Мета цієї статті - вивчити й проаналізувати в порівняльно- зіставному аспекті метафорично структуровані глибинні образи мисливської мови давніх абхазців. Завдання цієї статті - описати в порівняльно-зіставному аспекті мисливську мову як архетип, об'єктивований у мовах і культурі змістом «полювання як табуйоване дійство».

Слово «прототип» походить від грецького ртоїоїуроп - «прообраз». Теорію прототипів розробляли в когнітивній психології (Л. С. Виготський, Е. Рош), етнолінгвістиці (Ф. Лаунсбері), семантиці (Л. Заде), когнітивній антропології (Б. Берлін, П. Кей), філософії (Дж. Лакофф). Філософською основою цієї теорії є вчення про феноменологію Е. Гуссерля і М. Мерло-Понті, в якому поєднано ідею втіленого характеру людського досвіду і теорію значення Л. Вітгенштейна. Вважають, що теорія прототипів протистоїть аристотелівській концепції класифікації. Категорії, згідно з вченням Аристотеля, характеризуються загальними ознаками класу предметів, які є необхідними і достатніми для віднесення їх до категорії. Категорії є продуктами абстрактно-логічного мислення і відповідають природним типам речей у світі. «Теорія прототипів виходить із спрямованості на вивчення природних психологічних процесів формування категорій, в основі яких лежать доконцептуальні форми повсякденного тілесного досвіду, такі як гештальтне сприйняття, моторика й уява (метафора, метонімія, ментальні образи). Внутрішня структура категорії, відповідно до теорії прототипів, має асиметричний характер. Її центром є прототип, навколо якого групуються, на більшій або меншій відстані, інші представники категорії, які ніколи не збігаються з ним. Той чи інший представник категорії виступає як прототип завдяки наявності у нього особливих когнітивних властивостей: він швидше розпізнається, краще засвоюється, частіше вживається. Прототипи представляють собою пучки (кластери) ознак. Ці ознаки інтеракціональні, тобто виникають в результаті взаємодії людини з середовищем, а не належать самим об'єктам » [7].

Сказане вище не суперечить тому, що «новий підхід до явищ категоризації, до поняття як до структури» містить «вказівку на те, які елементи поняття є прототипами» [5, с. 140]. Прототипний символ мисливської мови структурований абстрактними конотативними образами, які категоризуються на глибинному рівні. Цю думку підтверджує і те, що «абстрактний образ, що втілює безліч подібних форм одного і того ж об'єкта або патерну, є найбільш репрезентативним прикладом поняття, що фіксує його типові властивості» [3, с. 455]. Відзначимо, що «патерн» як термін має широке значення, його використовують для опису тих чи тих минущих, динамічних, імовірнісних фактів. Патерн - це не тільки зразок, шаблон з систематично повторюваними формами, а й стійкий елемент. Абстрактні образи мисливської мови мають безліч подібних форм, які дозволяють описати об'єкт з його скороминущими, динамічними, імовірнісними характеристиками. Ось чому ми можемо говорити про патерни мисливської мови не тільки як про систематично повторювані елементи, але і як про стійкі форми.

Вважають, що прототипи формуються за двома моделями - частотними ознаками і центральної тенденції. Моделі частотних ознак відображають найбільш повторювані ознаки, що належать певним елементам категорії - предметам, об'єктам, що входять до складу категорії. Модель центральної тенденції містить в собі ознаки «сімейного подібності», розроблені Л. Вітгенштейном і Е. Рош. Згідно з цією ознакою, елементи однієї і тієї ж категорії спільно поділяють основні ознаки і зовсім не обов'язково, щоб ці ознаки були притаманні кожному елементові категорії. У такому випадку прототип є чимось середнім з усього набору елементів категорії [10, с. 291].

Мови, як відомо, у своєму становленні й розвитку характеризуються генеалогічною спорідненістю, яку можна пояснити конвергентними процесами [6, с. 234]. Опис конвергентних явищ у мовах, точніше, їх семантичного зближення, можливий, якщо виходити з розуміння природи мови як глибинного метафорично структурованого знака. Конвергенція, як відомо, тягне за собою інтерферентні процеси.

Інтерференція - термін, запозичений із фізики, здатний пояснити ті явища в мові, які кваліфікують як накладання внутрішньої форми [6, с. 197]. Фізики, вивчаючи феномен інтерференції, дійшли висновку, що інтерференція можлива тоді, коли спостерігають взаємне збільшення або зменшення кількох когерентних хвиль під час їх накладання один на одного. Цікавим є й термін «когерентність», оскільки цей термін походить від латинської форми cohaerentia, об'єктивується значенням «зчеплення, зв'язок» [4, с. 251]. Необхідно відзначити, що когерентність передбачає узгоджений у часі перебіг декількох коливальних або хвильових процесів, різниця фаз яких постійна. Відомо, що когерентні хвилі під час додавання або посилюють, або послаблюють одна одну.

Не менший інтерес становить також етимологія терміна «інтерференція». Прийнято вважати, що слово було запозичене романо-германськими мовами з латинського дієслова ferire «бити, завдавати удару, штовхати, ударяти». Дієслова, вербалізовані зазначеним змістом, сягають праіндоєвропейської форми * bher- «протикати». Відзначимо, що англійське слово interference вживається в значенні «втручання, перешкода» і є похідним від дієслова interfere «схрещуватися, втручатися», яке було запозичене із старофранцузького композиту enterferer «співударяння, зіткнення», дослівно entre- «між » + fйrir «завдавати удару».

Серед названих дієслів, вербалізованих змістом «бити, завдавати удару, штовхати», привертає і масдарна форма аршзра в абхазькій мові, яку дослівно можна перекласти як «кидати». Слід зазначити, що аспірата [шз] за способом творення в абхазькій мові характеризується як шумна спіранта (щілинна) з придиховим відтінком.

За місцем творення фонема [шз] кваліфікується як передньоязикова альвеолярна тверда губна. Порівнюючи фонеми [шз] і [ф] у мовах, можна дійти такого висновку: фонема [ф] за способом творення артикулюється як шумна щілинна з придиховим відтінком. За місцем творення її відносять до губних, точніше, губно-зубних звуків. Таким чином, можна вважати, що давньофранцузьке слово fйrir, яке має значенням «завдавати удару», може мати спільне походження із зазначеним абхазьким формантом * ршз (?) Шз (?), структурованим змістом «кидати, ударяти».

Прихильники «хвильової теорії» Гуго Шухардт і Іоханес Шмідт [6, с. 96], описуючи ідею поширення мовних змін від центру до периферії, звертали увагу на процес, який міг бути об'єктивований змістом «штовхати, кидати, завдавати удару», іншими словами, цей процес можна позначити терміном «інтерференція». Інтерференція, по суті, є результатом взаємовпливу суміжних мов і діалектів, може виконувати функцію кластера у формуванні універсальної, загальнолюдської образності. Межа цих взаємовпливів не може бути чітко визначена, оскільки в мовах не тільки близькоспоріднених, але й генетично та типологічно неспоріднених виявляють семантичні подібності, які можна пояснити, серед іншого, і спільним походженням мов та їх діалектів.

Привертають увагу дослідника приклади розбіжності в мовах семантичної структури лексичних одиниць. Відомі приклади інтерференції на експліцитному й імпліцитному рівнях. Семантично не збігаються на експліцитному рівні такі слова, як російське охотник і англійське hunter у значенні «який займається полюванням». Експліцитно відрізняються також і англійське trappe у значенні «ловець, мисливець, який користується сильцями, капканами тощо» і trap у значенні «пастка, засідка». У зв'язку з цим відзначимо, що слово мисливець у сучасній українській мові має такі значення: 1. Іои, хто займається, захоплюється мисливством; 2. У переносному значенні - той, хто переслідує кого-, що-небудь, шукає когось, щось; 3. Розумний, метикуватий, хитрий чоловік [9, Т. 4, с. 717]. Російське слово охота, за даними нідерландського дослідника К.К. Уленбека, французького лінгвіста Антуана Мейе і німецького етимолога Еріха Бернекера, походить від давньоіндійського слова lubdhakas «мисливець», lubdhas «жадібний, мисливець». Аналізоване слово в українській, словацькій та польській мовах об'єктивується змістом «полювання, воля, веселий настрій», вважають також, що слово в східнослов'янських мовах несе в собі табуйований сенс, який позначає бажання або хотіння. Слово мисливець, як вважають дослідники, є табуйованим з польського mysliwy «мисливець», роlоwас «полювати» [8].

Найбільший інтерес становить слово роlоwас «полювати», яке порівняно з українським полювати вербалізується значенням «полювання, полювати». Синонімічний ряд цього слова в українській мові структурується такими поняттями, як висліджувати, підсліджувати, ганяти. Вважаємо, що зазначені слова ментально й образно об'єктивуються змістом «ганяти, бігти». Порівняємо з абхазьким словом-композитом ашзарыцасз «мисливець», яке дослівно перекладається як «тварина + бігти», або «тварина, яка біжить». Ментальне поле зазначених слів у мовах структурується і словом «ловець». Воно вербалізується не тільки в значенні «той, хто ловить рибу, звіра і т. ін.», але й у переносному. Порівняємо фразеологізми: ловить удачу і На ловца и зверь бежит у російській мові, які на глибинному семантичному рівні зближують внутрішню форму аналізованих слів і не тільки із зазначеними англійськими словоформами, а й з українськими, російськими та абхазькими. Приклад імпліцитного метафорично структурованого способу аналізованого слова можна простежити, порівнявши із зазначеним абхазьким словом ашэарыцасэ, «мисливець», яке своєю внутрішньою формою мотивується поняттям «бук».

Порівняємо зі словом ашэарах, яке вживається в значенні «лісові звірі». Можна припустити, що слово ашэ спочатку означало «ліс» взагалі, яке згодом на основі метонімічного перенесення стало об'єктивуватися значенням «бук». Букове дерево широко застосовувалося в господарстві, використовувалося і як будівельний матеріал, і як матеріал для виготовлення речей домашнього вжитку. Цим фактом можна пояснити й семантику омонімічних форм ашэ як «сир» і ашэ як «двері».

Таким чином, в етимології абхазького слова ашэарыцасэ ми виявили загальний компонент, що дозволяє говорити про універсальний характер образно структурованого концепту «мисливець» у всіх зазначених мовах. І цим загальним компонентом є, як здається, образ лісового звіра, що біжить і якого не тільки полювали, а й шанували як тотемну тварину.

Внутрішня форма слово ашэарыцасэ мотивована словом ашэ «бук», або «буковий ліс». Від цієї основи утворені і ашэарах «дикий, лісовий звір», і ашэарыцасэ «мисливець». Названі словоформи засновані на метонімічному перенесенні. За уявленнями абхазів, мисливець - це та людина, яка вирушає за дичиною, м'ясом диких тварин у ліс. Саме дерево, вочевидь, було тотемним, тому в ментальному образному світі абхазів це дерево посідає певне місце.

Зрозуміло, що мисливці не лише заходили в ліс, щоб вбити й оббілувати тварину, але й учинити в гущині букового лісу ритуальні дії. Відомі факти: перед полюванням диких лісових звірів благали про допомогу і просили вибачення у лісового божества Ажэеи^шьа (українська транслітерація Ажвейпша) за кров, яка мала пролитися. У пантеоні давньоабхазьких богів відоме ім'я старшого з них Жэеи^шьыртсан, який, в уявленні абхазів, був покровителем диких тварин. Зазначене ім'я є композитом, що складається з двох основ, перша з яких Ажэеи структурується змістом «древній, старий», друга ^шьа - «висвітлити, хрестити, святити». За даними В.А. Касландзія, масдарна форма ащшьара вербалізується значеннями «святий, священний, освятити, хрестити, святити» [1, Т.2, с. 86]. Отже, ритуал, пов'язаний із вчиненням молебню перед полюванням, об'єктивується змістом «освятити дійство, попросити вибачення, просити допомоги у вищого божества». Фразеологізм Ажэеи^шьа урчаиат дослівно і описово можна перекласти як «Ажэи^шьа нехай тебе нагодують досита» або синонімічним вказаному вище висловом - Ажэеи^шьа рыл^ха умазаат «Нехай у тебе буде благодать Ажэи^шьа». Можна припустити, що ментальні конструкти мисливець, полювання, буковий ліс об'єктивувалися мовною картиною світу абхазів, структуруються архетипічними метафорично структурованими образами, які в культурі народу виконували сакральну функцію.

Композит Ащсы^ксз (апсизкю) «рибалка» складається з двох основ «риба + ловити», яке описово перекладається як «той, хто ловить рибу». За цією самою моделлю використовуються всі слова, об'єктивовані значеннями «ловити, тримати, схопити, утримати, зловити». Вислів тихая охота в російській мові вербалізується змістом «риболовля». Означення тихая пояснює процес, який пов'язаний з дією «сидіти мовчки і чекати, коли клюне». Як видно з наведених прикладів, семантична диференціація компонентів синтаксичної структури розкриває свій експліцитно виражений потенціал на глибинному рівні.

Висновки. Опис конвергентних явищ у мовах дозволяє проаналізувати мовні факти не тільки в мовах близькоспоріднених, але й неспоріднених. Конвергенція тягне за собою інтерферентні процеси, які становлять інтерес з точки зору і приватного, і загального мовознавства. Метафорично структурована образна мова, яку визначаємо як мисливську, являє собою приклад інтерференції на експліцитному й імпліцитному рівнях. В етимології абхазького слова ашэарицасэ - «мисливець» - ми виявили універсальний образно структурований компонент, який об'єднує його зі словами «охотник, мисливець, ловушка, западня, засада, ловить, ловец» в українській, російській, польській та ін. мовах.

Семантичне зближення можливе, якщо виходити з розуміння природи мови як глибинного метафорично структурованого знака. Етимологія слів «полювання» і «ловля» об'єктивується табуйованим змістом «ритуальне дійство, пов'язане з тим, щоб задобрити вищі сили», оскільки, за уявленнями давніх народів, їхнє існування залежало від віри у вище божество, якому не тільки поклонялися, а й прагнули сподобатися.

Бібліографічні посилання

мисливський мова полювання

1. Абхазско-русский словарь: в 2 т. [Сост. В.А. Касландзия]. Москва: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. 1424 с.

2. Вежбицкая А. Прототипы и инварианты // А. Вежбицкая Язык. Культура. Познание. Москва, 1996. С. 201-213.

3. Ивин A.A. «Философия. Энциклопедический словарь». Москва: Гардарики, 2004. 1072 с.

4. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. Москва: Наука, 1975. 721 с.

5. Кубрякова Е.С. Краткий словарь когнитивных терминов. Москва: Филол. ф-т МГУ им. М.В. Ломоносова, 1997. 245 с.

6. Лингвистический энциклопедический словарь / под. ред. В.Н. Ярцевой. Москва: Советская энциклопедия, 1960. 685 с.

7. Прототип. Режим доступа: terme.ru/termin/ prototip.html (дата звернення 27.07.2018).

8. Фасмер Макс. Охота // Этимологический словарь русского языка. Режим доступа: http://www.classes.ru/all-russian/russian-dictionary- Vasmer-term-9060.htm (дата звернення 27.07.2018).

9. Словник української мови: в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наук. думка, 1970-1980. - Т. 4.

10. Naime J.S. Psychology. USA, Belmont: Wadsworth, 2009. 565 p.

Размещено на Allbest.ru