Визначення концепту в масмедійному дискурсі

Розвиток гуманітарних знань на початку ХХ ст. спричинив необхідність розробки нового терміна, який би адекватно вказував на зміст мовного знака, який би зруйнував функціональні обмеження традиційного сенсу та значення, і який органічно поєднував би логіко-психологічні та мовні категорії. Як підсумок, у лінгвістиці посилюється увага до терміна «концепт». Основним ядром концепту є мова схем, зображень, тактильних і нюхових відбитків реальності, яка кодифікує концепти інтелектуальних операцій. Ця основна частина має національне та культурне походження. З плином часу концепт зазнає змін через мінливий світогляд. Кращий доступ до концепцій, їх розуміння та «передача» надається через вербалізацію, тобто через мову.

Постановка проблеми. Термін «концепт» досить широко описаний у працях з лінгвістичної філософії та когнітивної науки. Його використовують не лише у лінгвістиці та мовознавстві, але й у культурології, літературознавстві, філософії та психології. Застосування цього терміна у різних наукових сферах спричинило появу різних підходів до його дослідження та визначення. Це є більш-менш загальноприйнятним, що, відображаючи обсяг людських знань про факти та духовне буття, мислення використовує основні структуровані одиниці - концепти, які створюються в актах пізнання. Вони відображають і узагальнюють людський досвід і осмислюються в різних видах діяльності. Іншими словами,

концепт являє собою абстрактну одиницю, яку використовує людина в процесі мислення. Проте у сучасному медіадискурсі визначення, структура та природа концепту не є достатньо дослідженими.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. «Концепт» є об'єктом дослідження у наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних вчених як: А. Вежбицька, М. Болдирів, Л. Василюк, А. Карпенко, Л. Касьян, Дж. Лакофф, Р. Павільоніс, З. Попова, Ю. Прохоров, О.Ясіновська, М. Яцимірська.

Метою цього дослідження є аналіз та характеристика підходів, які використовуються у сучасній науковій літературі з лінгвістики та медіакомунікацій для надання визначення та тлумачення терміна «концепт».

Об'єктом дослідження є термін «концепт» та способи його тлумачення, які засовують у сучасній лінгвістиці та соціальних комунікаціях.

Методи дослідження. Основним методом дослідження у цій роботі є метод порівняльного аналізу. Для осмислення особливостей вживання і функціонування терміну «концепт» у галузі соціальних комунікацій застосовано метод дедукції.

Результати й обговорення

Досліджуючи сучасні підходи до визначення терміна «концепт», ми не можемо ігнорувати питання походження цього слова. До української мови слово «концепт» перейшло з латинської, від «сопсер^», що у перекладі означає «поняття, уявлення або думка» [1], або від «сопсіріо» - «уявляти, збирати або формулювати» [1]. Деякі дослідники ототожнюють терміни «концепт» та «поняття» через їх спільне походження. Наприклад, В. Дем'янков зазначає, що ці два терміна можна вважати «історичними синонімами», оскільки вони обидва є перекладом латинського «сопсер^» [2]. Проте у сучасному науковому дискурсі панує тенденція до розмежування термінів «поняття» і «дискурс», бо, як зазначає В. Літяга, «поняття» є більше вживаним у сфері філософії та логіки, а «концепт» є більше поширеним терміном у лінгвістиці та мовознавстві [3].

Одним із перших дослідників вчення про концепт був російський вчений С. Аскольдов. У своїй статті «Концепт і слово», вперше опублікованій ще у 1928 р., він дав визначення, яке стало засадничим для подальших досліджень в області концепту. С. Аскольдов пояснює концепт як «особливе уявне мислене утворення у свідомості людини, яке може заміняти необмежену кількість предметів спільного роду під час процесу мислення». Тобто концептом, на його думку, є система мислення, яка може замінювати незрозумілі предмети на суміжні за значенням, більш зрозумілі. У своїй праці дослідник також надає ідею розподілу концептів на художні та пізнавальні [4]. концепт термін медіадискурс лінгвістика

На противагу визначенню, запропонованому С. Аскольдовим, академік Д. Ліхачов у статті «Концептосфера російської мови» пропонує власну дефініцію терміна. На його думку, концептом можна назвати «значення слова, яке виникло внаслідок об'єднання особистого та етнічного досвіду людини». Продовжуючи ідею С. Аскольдова, Д. Ліхачов також вважає концепт мисленим утворенням, яке може виконувати замісну функцію [5].

До середини ХХ ст. радянські науковці не розглядали «концепт» як науковий термін. У 80-ті рр. ХХ ст. починається стрімкий розвиток когнітивного напряму досліджень у лінгвістиці, і через виникнення потреби у аналізі структури мислення термін «концепт» знову стає затребуваним у науковій спільноті. Дослідник Ю. Степанов вважає необхідним чітко розмежовувати слова «поняття» та «концепт». Вчений зауважує, що, незважаючи на схожість за лексичним значенням, ці терміни походять із різних наукових сфер: «поняття» застосовують у роботах з філософії та логіки, а «концепт» перейшов із математичних розвідок до культурології. У своїх працях Ю. Степанов пояснює термін «концепт» з точки зору культурології. На думку науковця «концепт» є більше об'ємним розумовим процесом людської свідомості ніж «поняття» [6]. За визначенням Ю. Степанова, «концепт - це певне загальне явище, яке складається з самого значення слова та образного особистісного уявлення про нього». Важливим внеском у подальший розвиток досліджень дефініції концепту стала запропонована Ю. Степановим модель структури концепту, до якої входить три основні компоненти. Так, згідно з цією моделлю, «концепт» складається з актуальної або основної ознаки, пасивної (додаткової) ознаки та внутрішньої ознаки, яка залишається неусвідомленою [6].

Дослідниця В. Маслова також висуває свою ідею структури концепту. На її думку, «концепт» має польову будову та складається з ядра, представленого когнітивною конструкцією важливого концепту, приядерної області, основою якої є лексичні уявлення, та області периферії, яка містить образно-асоціативні уявлення. Термін «концепт» В. Маслова у своєму дослідженні розуміє як «сукупність понять та ознак з яких складається мовленнєва картина світу та світогляд людини» [7]. У свою чергу, дослідники З. Попова та Й. Стернін розробили власну модель концепту на основі наочних та абстрактних компонентів, підкреслюючи той факт, що концепт як структурна одиниця не має чіткої організації. У своїй праці вони розглядають концепт як структурну одиницю, яка відображає мисленнєву діяльність. Отже, згідно з теорією науковців, у свідомості людини концепт утворюється внаслідок безпосереднього сприйняття оточуючого світу та формування індивідуального досвіду, який активно взаємодіє із уже наявними у підсвідомості концептами. Тобто спираючись на розвідки З. Попової та Й. Стерніна можна зробити висновок, що концепт є наслідком індивідуального процесу пізнання, і тому загальне вираження усіх форм концепту у сукупності наразі є неможливим [8].

Інший дослідник когнітивної лінгвістики С. Воркачев пропонує наступне визначення терміна «концепт»: «концептом називають поєднання лексикографічної та енциклопедичної інформації, яке створює уявлення і знання людини про навколишній світ». Таким чином, згідно з трактуванням С. Воркачева концептом можна називати щось середнє між знаннями заснованими на власному досвіді людини та енциклопедичними знаннями, які поєднуючись та доповнюючи один одного утворюють цілісну картину світу [9]. М. Болдирев стверджує, що концептом є «одиниця або смисл, які людина використовує під час мислення і які відображають сутність знань, досвіду набутого у процесі пізнання оточуючого світу». За М. Болдиревим, концепти формуються у свідомості людини у результаті когніції за допомоги органів чуття, внаслідок безпосередньої матеріальної діяльності людини, на основі розумової діяльності та спілкування [10].

Значення «концепту» у сфері масової комунікації досліджували у своїх роботах українські науковці Я. Прихода, О. Ясіновська та Л. Василик. Я. Прихода пояснює термін «концепт» як «згусток культури», який надає будь-якій людині можливість не лише ставати частиною культури, але й впливати на неї. У вигляді таких «згустків», на думку дослідниці, концепти входять у свідомість людини [11]. Л. Василик вважає, що зміст концепту як семіотичної одиниці є дуже важливим під час вивчення текстів публіцистики у журналістикознавстві. Саме для оперування терміном «концепт» у сфері мас-медіа дослідниця пропонує таке його значення: «це певний різновид категорії змісту, який має загальнокультурний код і використовується журналістом для висловлення якоїсь ідеї та формування суспільної свідомості». Л. Василик у своїх дослідженнях також зазначає, що у публіцистиці в одному концепті може міститися одразу декілька різних значень. Концепт зазвичай прив'язують до змісту публікації та використовують для увиразнення в тексті зображення світу. Таким чином, через розкриття змісту тексту може відбуватися роз'яснення сутності концепту. Крім того, через концепт у публіцистиці відображаються архетипи, ідеологія, світогляд, ціннісна система світогляду та навіть емоційно-асоціативний зміст закладений у текст [12]. Як зазначає у своєму досліджені В. Павленко: «у своїх роботах і Я. Прихода, і Л. Василик розглядали термін «концепт» як частину медіатексту» [13], тоді як у межах медіадискурсу тлумачення цього поняття може бути іншим.

У сфері масової комунікації ми бачимо, що концепт використовують як засіб трансляції понять, найменувань, метафор, образів та оцінок, необхідних для створення єдиного світогляду в межах неоднорідної аудиторії ЗМК. Концепт у мас-медіа є відображенням соціальної дійсності. На нашу думку, концепти формують світогляд людини використовуючи певний набір слів і понять, які можуть стати шаблонними для якогось явища. Якщо в лінгвістиці процес формування концепту залежить від особистого досвіду людини і його власних знань, то в медіакомунікації концепти формуються з набору найбільш використовуваних в певному контексті слів і словосполучень. їх постійне повторення в рамках мас-медіа призводить до створення певного сталого образу в свідомості реципієнта. Так, ми можемо припустити, що концепт створюється у свідомості людини штучно та нав'язується за допомогою медіатекстів і формує картину світу необхідну для певного засобу масової комунікації. Усталені у підсвідомості людини концепти сприяють швидшому сприйняттю інформації.

Отже, концепт - це сукупність соціальних значень і символів, які закріпилися в знаковій системі медіа дискурсу та впливають на процес формування характеру соціальної думки у масової аудиторії.

Висновки