Соціолінгвістичні особливості англомовних пісень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ ПІСЕНЬ

Земляна І. О.

Всупереч відомій тезі В. Лабова про єдність соціолінгвістики [16, 32- 35], в цій порівняно молодій мовознавчій дисципліні чітко виділяються національно орієнтовані напрямки досліджень. Ця обставина пов'язана з тим, що в кожній країні і у кожній соціальній спільноті складаються своєрідні умови функціонування мови (або мов), і на перший план висуваються такі проблеми, які актуальні для даної національної спільності (або багатонаціональної, але такої, яка характеризується єдністю соціально-економічного і політичного життя). Природно, що соціолінгвісти, або належать до цієї галузі, або вивчаючі її «ззовні», акцентують свою дослідницьку увагу саме на цих актуальних проблемах, залишаючи в тіні інші. Приклади такого стану соціолінгвістики численні. Так, у США інтенсивно вивчають питання, пов'язані з Black English, його співвідношення зі стандартним American English, навчанням афро- американських дітей літературним формам мови, а також процеси мовної інтеграції вихідців з Мексики, Пуерто-Ріко і інших англомовних регіонів [13, с. 252-255].

Невід'ємним аспектом здійснення успішної міжкультурної комунікації є сформованість соціолінгвістичної компетентності. Формування цієї компетентності набуває все більшого значення, оскільки для здійснення міжкультурного спілкування важливим є не тільки знання граматики чи володіння словниковим запасом іноземної мови. Отже, соціолінгвістична ¹компетентність передбачає формування, перш за все, соціолінгвістичної толерантності. Прояв толерантності до іншого способу життя, поведінки, звичок, ідей та вірувань є безперечною умовою існування особистості в полікультурному світі.

Зазначимо, що особи, компетентні в соціолінгвістичному відношенні, знають необхідну кількість формул привітання та звернення, а також розрізняють вирази за ступенем їх грубості. Вони володіють екстралінгвістичними засобами спілкування, ідіоматичними формулами, знають підтекст розмовних фраз і, найголовніше, добре уявляють собі життєвий контекст [17, с. 9-16].

Соціолінгвістична компетентність припускає розширення знань соціокультурної специфіки країни, мова якої вивчається, вдосконалення вміння будувати своє мовне і немовне поводження адекватно цій специфіці і з урахуванням соціального статусу партнера по спілкуванню умінь адекватно розуміти та інтерпретувати лінгвокультурні факти, групуючись на сформованих ціннісних орієнтаціях. Передбачається розширення обсягу лінгвокраїнознавчих і країнознавчих знань, навичок і умінь за рахунок нової тематики і проблематики мовного спілкування з урахуванням специфіки філологічного профілю: поглиблення знань про країну, мова якої вивчається, її культуру, історичні і сучасні реалії, суспільних діячів, її місце у світовому товаристві і світовій культурі, взаємини з нашою країною; розширення обсягу лінгвокультурознавчих знань, навичок і умінь, пов'язаних з адекватним використанням мовних засобів і правил мовного і немовного поводження у відповідності зі сферою спілкування, місцем, цілями, соціальним статусом партнера [11, с. 6-12].

Іноземна мова має низку специфічних рис, однією з яких є оволодіння іноземною мовою шляхом навчання етичної культури країни досліджуваної мови. Тому на занятті необхідно створити атмосферу іншомовного спілкування, максимально наближену до природних умов. Сюди відносяться принципи етикетного спілкування: стриманість, використання стандартних мовних формул у стандартних ситуаціях спілкування. Але при цьому є своя специфіка, своє конкретне мовленнєве висловлення в кожній лінгвокультурній спільності та свої табу [6, с. 56].

Для того, щоб здобуті в процесі навчання іноземної мови студентів знання супроводжувалися сформованими навичками іншомовного спілкування, необхідно поєднати мовну обізнаність (структура іноземної мови, її схожість та розбіжності з рідною мовою, усвідомлення мовних реалій, лексичний запас, сформовані фонетичні навички) з практичним володінням певними нормами комунікативної поведінки у відповідних життєвих ситуаціях. Цю проблему має вирішити запровадження в навчальний процес нових технологій формування всіх складових комунікативної компетентності: мовної, мовленнєвої та соціолінгвістичної, що передбачає оволодіння іншомовним спілкуванням, зумовленим особливостями самого предмета і шляхами оволодіння ним.

Лінгвістичний аспект навчання англійської мови тісно пов'язаний з використанням англійської мови для міжкультурного спілкування. Згідно зі Стратегією навчання іноземних мов в Україні, запропонованою Інститутом філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, комунікативна здатність людини поряд з мовною, мовленнєвою, дискурсивною та стратегічною компетентністю ґрунтується також на соціокультурній та соціолінгвістичній компетенції: маються на увазі «знання, уміння використовувати у спілкуванні та пізнанні іншомовні соціокультурні і соціолінгвістичні реалії» [14, с. 192].

Ми можемо зробити висновок, що наявність соціолінгвістичної компетентності в учнів сприяє уникненню міжкультурних непорозумінь. Нагадаємо, що соціолінгвістична компетентність - це цілісна система представлень про національні звичаї, традиції, реалії країни мови, яка вивчається, що дозволяє знаходити в мові приблизно ту ж інформацію, що і його носії і домагатися тим самим повноцінної комунікації. Використання соціолінгвістичної інформації в навчальному процесі сприяє свідомому засвоєнню матеріалу; забезпечує підвищення пізнавальної активності школярів; сприяє створенню позитивної мотивації; дає стимул до самостійної роботи над мовою; розвиває образно-художню пам'ять, мовне мислення, здатність порівнювати і зіставляти; сприяє трудовому, морально-естетичному вихованню учнів [6, с. 120].

Размещено на Allbest.ru