До питання про карпато-балканські сходження: назви одягу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

До питання про карпато-балканські сходження: назви одягу

В. Колесник

Відомий болгарський мовознавець Св. Іванчев назвав болгарську мову класичною та екзотичною [1]. Класичною - тому, що це перша писемна мова слов'ян, а екзотичною, тому, що це єдина аналітична мова серед усіх слов'янських, у якій є артикль, не має відмінків, да-конструкції на місці інфінітиву, є подвійний додаток (редуплікація) та інші мовні явища, які з'явились в болгарській мові під впливом інших балканських мов. Тому болгарська мова належить одночасно до слов'янських мов (південнослов'янських) і до балканських - вона формує ядро, еталон Балканського мовного союзу (БМС). Основна мета вивчення мов, що входять до складу Балканського мовного союзу, - з'ясувати, як різні за походженням форми увійшли до єдиної моделі. Отже, термін мовний союз необхідний для позначення схожого розвитку різних мов. Балканські мови є типовим прикладом конвергенції.

Поняття мовний союз актуалізує проблему кола мов, що входять до БМС. М. Трубецькой БМС окреслював таким колом мов: болгарська, грецька, румунська і албанська [2, с. 30]. Центром, ядром конвергентних потоків, на його думку, були албанська, румунська і болгарська мови; грецька, сербська, хорватська і турецька залишалися на периферії. У розв'язанні цього питання існують об'єктивні труднощі: ряд балканізмів притаманний мовам, які лише історично й географічно позв'язані з Балканським півостровом. Так, турецька мова в лінгвістичному відношенні не є балканською, хоча відіграла певну роль у формуванні БМС. Тому окремі автори відносить турецьку і сербську до периферійних балканських мов [3, с. 16]. До БМС традиційно відносять румунську, незважаючи на те, що основна територія її функціонування розташована поза Балканами.

Визначення ареалів балканізмів - одна з актуальних проблем балканістики, яка, на думку Г. Шаллера, потребує створення атласу БМС [4]. Для цього необхідно обстежити не тільки мови БМС, але й словенську, угорську, словацьку, щоб з'ясувати межі поширення балканізмів у західному і північному напрямках. На жаль, про мову українську та польську не згадується, незважаючи на те, що українська мова - одна з північнослов'янських, яка безпосередньо межує з балканською мовою першого рангу - румунською. В. Німчук зауважує, що «балканісти досі не намагалися з'ясувати, чи наявні типові явища БМС в українських діалектах, принаймні тих, що безпосередньо сусідять з румунськими. Наші 35-річні спостереження над карпатськими діалектами, один з яких є для нас материнським, показали, що в українських говірках Карпат у фонетиці, морфології, синтаксисі і навіть у наголошуванні є низка елементів, які кореспондують із балканськими» [5, с. 4].

М. Трубецькой, розглядаючи слов'янські мови як приклад мовної сім'ї із мереживоподібним членуванням, відзначав, що “південнослов'янська група не тільки становить безперервний ланцюжок від словенської мови (через кайкавщину) до сербохорватської, а від неї (через ряд перехідних діалектів) до болгарської, але можна стверджувати, що з усіх південнослов'янських мов ближче всіх до західнослов'янських стоїть словенська (і, зокрема, її хорутанські говори), а ближче всіх до східнослов'янських - болгарська (і, зокрема, її східне наріччя) [2, с. 48].

Карпатоукраїнсько-болгарські лексичні подібності першим помітив Ю. Венелін, коментуючи слов'янські грамоти південнокарпатського регіону, однак тоді ніхто з лінгвістів на ці збіги не звернув уваги [6, с. 20]. Тільки в 30-ті рр. ХХ ст. В. Погорєлов у матеріалах із українських закарпатських говорів, зібраних українським діалектологом І. Верхратським, знайшов характерні риси, що, на його думку, «запозичені з болгарської мови» і свідчать про контакти предків закарпатських українців з болгарами до приходу угорців у басейн Тиси і Дунаю [7, с. 3-7].Такими автор вважав:

1) Утворення вищого ступеня порівняння прикметників за допомогою частки май < *наи, що поєднується переважно з формами звичайного ступеня: май слабый, май лютый, май высокий та ін. Наголошена частка по- надає прикметникам «такого ж значення порівняльності»: покороткий, поширокый, подовгый та ін;

2) вживання форми давального відмінка особових займенників «у значенні присвійному», тобто давального приналежності замість родового (посесивний датив): говорить жона ми та ін.;

3) вживання незмінюваного «займенника» що замість который, котрый;

4) редуплікація прийменника с (з) - зоз, зос: зоз другыми газдома;

5) лексичні маркери: функціонування в східних закарпатських говорах слів: балта `сокира', бердо `скеляста гора, скеля', брич `бритва', дойка `мамка, годувальниця', жеб `кишеня', копилец `позашлюбна дитина', мерша `падло, дохлятина', пазити `стерегти', перть `стежина, якою женуть овець, вузька доріжка', полонина, псовать, сербати, твердо `дуже', читавый.

Спостереження В. Погорєлова критично оцінив І. Панькевич, який відзначив, що форми давального відмінка особових займенників замість присвійних функціонують на ширшій території і вживалися вже у давньоруській мові; конструкції із сполучником що в означальних реченнях - загальноукраїнське явище; частка май запозичена з румунської мови; вживання прикметників з по- у болгарській мові не повністю збігається з їх уживанням у закарпатських говорах (див. докл: [8]). І. Панькевич підкреслив, що він не заперечує наявності болгаризмів у південнокарпатських говорах, однак необхідно відмежувати давні явища від пізніших (привнесених румунами) запозичень, а також деяких паралелізмів, що виникли як у болгарських, так і в українських говорах взагалі, а не тільки в південнокарпатських. Учений допускає контакти і із сербською мовою, виходячи з фонетичних особливостей, відзначених ще С. Младеновим, у зв'язку з приходом у Закарпаття сербських купців і хорватських гайдуків [5].

Питання про зв'язки всіх карпато-українських діалектів із усіма південнослов'янськими мовами В. Німчук поставив у контексті давніх контактів, а не пізніших запозичень. Зокрема, підкреслено, що найбільш переконливі свідчення про існування в далекій давнині мовних контактів між південнослов'янськими і східнослов'янськими племенами, зокрема білими хорватами, дає вивчення окремих груп лексики, особливо абстрактної. Зазначено також, що лексичні карпато-балканські сходження відомі в інших українських говорах - лемківських, бойківських, гуцульських і навіть подільських: бир `кладка', грань `жар', копыл `позашлюбна дитина', пырт, перт `стежина, протоптана в снігу; протоптана худобою', звур `гірський струмок, джерело, потік; місце, яким він протікає', полонина, токма `договір (про ціну)', млака `болотиста місцевість'. Окремі подібні слова функціонують у словацьких говорах (прт, млака, токма) і гуральських польських [9].

П. Гриценко, досліджуючи багатосторонні міжзональні зв'язки, зазначає: «Коли б порівняти репертуар назв деталей воза, плуга в українських і болгарських говірках, то кількість спільних назв виявилася б досить великою, наприклад, таким назвам деталей воза у болгарських говірках, як наосник, стол, оплен, растока відзначено точні відповідники в українських говірках; таким зафіксованим у болгарських говірках назвам для запрягання тягла у віз, як рудъ, процеп, дишло є також точні структурні й семантичні відповідники в українських говірках» [10, с. 213]. Він фіксує низку балканізмів у ряді українських східнополіських говірок, де зафіксована лексема синійа `жаровня' і бджолярський термін синійка `металева основа воскотопки, на яку складають віск, що топиться від сонця' (Красилівка Бахмацк., Рогозки Щорськ. Черніг.). Болгарським говіркам відома лексема синия насамперед із значенням `низький дерев'яний переносний столик'. «Ареальна характеристика лексеми синійа вказує на балканський макроареал як вихідний для східнополіського вокалізму з можливим звуженням насамперед до болгарського мовного континууму, з одного боку, як до зони вищої порівняно з іншими ареалами фіксації даної лексеми, а з другого, - як до ареалу локалізації значної частини обширного репертуару наддунайсько-лівобережноукраїнських (сіверських) паралелей у галузі давнього ономастикону... Додаткових пошуків вимагає і можливе припущення про східнороманське посередництво при засвоєнні даного балканізму» [10, с. 216].

Суттєвим є застереження С. Бернштейна про те, щоб не всі так звані південнослов'янізми південно-західних українських говорів розглядати як доказ давніх племінних і мовних зв'язків східних і південних слов'ян у районі Карпат, «тому що багато спільних елементів їхнього словника є спадщиною асимільованих тих древніх індоєвропейських мов, що були поширені на території Дакії, Паннонії, Мізії та на сусідніх територіях. Ці елементи в українських говорах тією ж мірою можуть вважатися південнослов'янізмами, як і в південнослов'янських - українізмами. Оскільки зазначені елементи звичайно представлені в румунській мові, іноді - в угорській, варто правильніше всі ці загальні елементи називати карпатизмами» [11, с. 16]. Пізні запозичення, що поширюються з Балканського півострова у мови карпатського ареалу, становлять балканізми; при цьому необхідно розрізняти найдавніші елементи - карпатизмиі більш пізні - балканізми. Основним джерелом поширення балканізмів у карпатському ареалі були східнороманські мови. Давні спільні слов'янські елементи від пізніх південнослов'янізмів дають можливість відмежувати дослідження слов'янських елементів у румунській мові. Багато балканських інновацій могли одночасно постати у різних зонах Балканського мовного союзу, зокрема і в південнослов'янській, внаслідок контактів з асимільованим населенням, мова якого у балканському ареалі виявляє себе як субстрат. Особливе значення для вияву лексичного субстрату мають албано-румунські свідчення. Багато спільних рис болгарської й румунської мов також знаходять пояснення впливом фракійського субстрату.

Зазначимо, що стосовно постання низки лексем-балканізмів точаться суперечки, причина яких полягає у недостатності свідчень про автохтонні мови. Внаслідок поглибленого етимологічного аналізу лексики загальнобалканської й карпатської локалізації, кваліфікованої як лексика субстратного походження, виявлено точні фонетичні, морфологічні й лексичні відповідники у різних тюркських, монгольських і тунгусо-маньчжурських мовах і діалектах у функції як загальних назв, так і онімів (особових імен, топонімів) [12]. Це ж стосується і деяких слів слов'янського походження - праслов'янських *ЬаІїа *magula *gard та деяких ін., які, на думку деяких румунських дослідників, мають субстратне походження. Похідні болгарські лексеми пеперуда, пеперуна, пеперуга, перперица, върколак, вълколак `вампір, мара', руда `м'яка вовна', `вівця з м'якою вовною' пояснюють то як запозичення з грецької чи з албанської, то з арумунської мов, а в арумунській і албанській - то як запозичення з грецької, то із старогрецької чи латинської.

А. Десницька аргументувала висновок про поширення балканізмів усномовним шляхом, а не через писемність [13, с. 77], що знаходить підтвердження в писемних джерелах про безпосередні контакти східних слов'ян з Балканами у другій половині І - поч. ІІ тисячоліть. Так, у календарних обрядах індоєвропейських народів велике значення мав культ вогню, що відбилося в обрядодіях та відповідних назвах. Балканізми накладалися на подібні чи близькі уявлення східних слов'ян, чимось доповнюючи і збагачуючи їх культуру. Це, наприклад, лексеми на позначення ритуального вогню і назви хліба, спеченого на відкритому вогнищі: -рапії focacies `вогняний' - багаття, багач. У болгарській мові лексема засвоєна у формі погана `різновид прісного хліба, корж'. У цій формі лексема відома в інших балканських мовах - румунській, арумунській, албанській; з балканського ареалу лексема поширилася і у східнослов'янську мовну зону [13, с. 85]. До балканізмів відносять і лексеми грецького походження кутя, коливо `ритуальна каша із зерна різних злаків' та деякі інші [13, с. 83].

Балканізми в галузі лексики докладно аналізують у зв'язку з проблемою карпатоукраїнсько - південнослов'янських паралелей. За даними Ю. Карпенка, майже всі географічні терміни, пов'язані з праслов'янськими гідронімами та оронімами, належать до карпатизмів [14], що підтверджує думку С. Бернштейна про те, що карпатизми є давнішими від балканізмів. Карпати були одним з тих місць, де праслов'яни розділилися на східних та південних - перші залишилися на місці, а другі пішли на Балкани [14].

Таким чином, контакти східних слов'ян з наддунайським населенням тривали упродовж багатьох століть і могли бути сталим джерелом проникнення в східнослов'янське середовище балканських мовних і культурних впливів.

Найбільшу кількість карпато-балканських сходжень фіксуємо в буковинських та гуцульських говірках. Так, «Словник буковинських говірок» за редакцією Н. Гуйванюк містить 11 тис. 816 діалектних слів з 227 населених пунктів Чернівецької області. Дослідивши лише матеріали 6 букв словника, ми знайшли понад 200 лексичних карпатизмів та балканізмів, які зафіксовані нами в болгарських переселенських говірках Півдня України.

Так, до спільнослов'янської спадщини належать рідковживані в інших слов'янських мовах лексеми: бавно `повільно', борзо `швидко'(болг. бързо), доста `досить, достатньо', горня (болг. гърне) `кухоль, чашка'; градина `город, овочеве господарство'; пазити 1. `доглядати' 2. `стерегти'; 3. `стежити', допазити `вистежити'; сипати, усипати (болг. сипя `лити, влити'); дуга - `райдуга'; вурда `молоко, що скипілося'

2. `низькосортний сир, виварений з сироватки овечого молока'; гуша `воло', мочара `багно, трясовина'; запражка (болг. запръжка) `засмажка, заправа, запражувати `засмажувати'; умраза `непристойна розмова'(болг. омраза `ненависть'), умразити `соромити', умразний `гидкий', умразник `негідник, бешкетник'; вуйко, уйко `дядько', вуйна, уйна `дружина рідного дядька по матері чи батькові, тітка'; ягоди 1. `суниці лісові';

2. `полуниці' в буковинських говірках, в болгарській мові - `полуниці'. Лексеми годен, годний в буковинських говірках мають значення 1. `здатний, спроможний'; 2. `міцний, сильний'. Саме ці значення в основі назв наречених в болгарській мові - годеник, годеница. Лексема грижа `журба, турбота' є праслов'янською за походженням, запозичена з болгарської в румунську [3, с. 282], а з румунської - в буковинські говірки. Лексема галушка в буковинських говірках має кілька значень: 1. `голубець'; 2. `кишка, начинена гречаною кашею'; 3. `шматок тіста, зварені у воді або молоці'[15, с. 67]. В переселенських болгарських говірках фіксуємо в значенні `голубці'.

Лексему гражд `літній вівчарник, загорода для худоби' фіксуємо тільки в чушмелійській говірці (с. Криничне, Болградського району Одеської області), в буковинських говірках лексема гражда має 2 значення: 1. `конюшня' 2. `літній вівчарник, загорода для худоби' [15, с. 86], в гуцульських говірках лексема гражда має 3 значення: 1. `спеціальний тип огорожі (високий суцільний, дощатий паркан)'; 2. `гуцульська садиба'; стара занедбана хата' [16, с. 54].

До балканізмів належать переважно запозичення з румунської або через румунську, деякі з них - це спільні запозичення з турецької або грецької: бурдей 1. `землянка, бідне житло'; 2. `курінь' в буковинських говірках, в болг. бордей бурдей `землянка, бідне житло' проникло через рум. від італ.bordello [3, с. 68]; джанта `портфель', в болгарській мові чанта - `сумка';дармой, дармо `вид рідкого решета', болг. дьрмон `рідке решето, підситок'; патладжан `помідор' і в болгарській мові, джерга `вовняна домоткана ковдра з візерунком' в буковинських говірках, в болгарській мові черга має 4 значення: 1. `ліжник, домоткана шерстяна ковдра'; 2. `постілка'; 3. `циганське шатро'; 4. розм. перен. `походження, рід', в переселенських говірках - `постілка'. Лексема дзестра, дзестри в буковинських говірках - `придане переважно з речей хатнього вжитку', в болгарській зестра `придане, посаг, віно'; даскал `дяк', в болг. заст. даскал (грец.) `вчитель'; душман `жорстокий', болг. `ворог'; гайдук `солдат, озброєний вартовий', болг. хайдут, хайдутин має 2 значення: 1. `гайдук'; 2. `злодій, розбійник'; фудулий, фудулаш `гордовитий, пихатий', болг. фудул `бундючний, пихатий'; дуд - `шовковиця', в болгарських фракійських говірках (с. Кулевча, Великий Буялик та ін.) - дудала `шовковиця', штубей `вулик', як і в переселенській болгарській говірці с. Городнє (стара назва Чійшія).

Серед балканізмів є і неологізми післявоєнного часу. Вони, як правило, мають однакове значення в буковинських говірках і в сучасній болгарській мові: алярма, аларма `тривога', аменда `штраф', анцуг `чоловічий костюм', в болг. мові `спортивний костюм'; винтузи `банки (лікарські)', болг. вентуза, вердуза - через нгр. від італ [3, с. 133]; фрейзура `зачіска' [15, с. 600], болг. фризура; бомбона, бомбон `цукерка' [15, с. 36], болг. бонбони та ін.

Спільне запозичення з німецької грис фіксуємо в українських говірках і болгарській мові. В болгарській мові це `жито, смляно на едри зрьнца; манна крупа' [3, с. 282], в буковинських говірках грис - `висівки', а гр/сик`манна крупа'[15, с. 86]. лексичний говірка карпатизм балканізм

Деякі балканізми мають ширше, іноді й переносне значення в українських говірках. Так, лексема бахур має в буковинських говірках згруб. значення `пустун, бешкетник', в болгарській: 1. `товста кишка'; 2. `вид ковбаси із нутрощів та кишок', від тур. `груди, кишка'. Лексема буклук в буковинських говірках має значення `клопіт, сварка', в болгарській - `сміття'; чорба в буковинських говірках має 2 значення: 1. `несмачна і некалорійна їжа'; 2. `рідка каша', в болгарській мові та в усіх досліджуваних нами говірках - `різновид супу, щерба'. Розширення значення в українських говірках фіксуємо також в лексемах: учкур 1. `мотузка, якою підперізують штани'; 2. `назва молодих хлопців, що вважають себе дорослими'[15, с. 571].

Значну групу балканізмів складають назви одягу та прикрас, які є переважно запозиченнями з турецької: дулама - `довга робоча одежина вільного крою із сукна домашнього виробу' в буковинських говірках [15, с. 105], в гуцульських говірках дуламан `верхній одяг переважно фабричного виробництва; подертий старий одяг' [16, с. 64]. В болгарських переселенських говірках сс. Твардиця та Суворово дулама - `верхній чоловічий святковий одяг із сукна домашнього виробу білого або чорного кольору - полукафтан': Твардичаните носат дулами, затуй ги назовават дулами [17, с. 117]. Тобто, назва одягу є і назвою окремої етнографічної групи в досліджуваному регіоні - переселенців із с.Твардиця Сливенського округу в Болгарії.

Жакет в буковинських говірках називають ентеревус -`жакет' [15, с. 106], в болгарській чушмелійській говірці ентерия - `вид жіночого верхнього одягу з довгими рукавами із сукна домашнього виробу'. В чійшійській говірці антерия це різновид короткого чоловічого одягу без коміру із сукна домашнього виробу чорного або темно- синього кольору з візерунками [18, с. 374]. У анатолійських турок слово ентари мало значення `жіночий верхній довгий одяг - халат' [18, с. 374]. У турок Північної Добруджі антер - `чоловічий верхній одяг із сукна, декорований плетінням' [18, с. 374]. Селянська куртка anteriu або antereu відома і східнороманським народам. Менш частотною в досліджуваних болгарських говірках є назва жакету- яке `жакет чоловічий та жіночий', в буковинських говірках які `жіночий верхній одяг з грубого сукна' [15, с. 685].

Коротка безрукавка має безліч назв в болгарських переселенських говірках: елек, илече, крутка, раменче, бидян, забун, кужухчи, кюрче, аджемка, киптар, минтан та ін. Одна з них - жамка, яка зафіксована нами в говірках балканського типу, зокрема в гюльменській говірці (с. Ярове Тарутинського району, Одеської області). Лексема жамка, джамка походить від тур. acem `персієць' [3, с. 359]. Утворення назв одягу від етнонімів характерне явище для різних мов. Порівняй, наприклад, фр. cravate `краватка' від croate `хорватський'. В буковинських говірках жамка - `короткий безрукавий кожушок' [15, с. 110].

Лексема киптар/кептар`хутряна безрукавка з орнаментом' зафіксована в буковинських, гуцульських і в досліджуваних болгарських говірках сс. Зоря, Дмитрівка. Кулевча, В. Буялик, Кубей, Нові Трояни, Городнє, Кам'янка, Лощинівка, Острівне, Суворово: ДЪду си ушил киптар. Киптари кожени и сукнени с джоби, мъжуйти ги носат, кугату кръсто му були (с. Кулевча); Киптар се ший ут офчешка суха кожа (с. Дмитрівка).

Турецька за походженням і лексема фес, яка в буковинських говірках зафіксована у значенні `жіночий головний убір у вигляді невеликої червоної шапочки'. Існує навіть вираз просити з червоним фесом `перепрошувати, запрошувати когось' [15, с. 587]. Лексема відома в усіх досліджуваних переселенських говірках. В чушмелійській говірці, наприклад, вес, фес `жіноча шапочка з тонкої білої матерії' (Из гул 'ама жара са пукриват главата ас ф'ес. Ф 'ес имат с 'ад'а жин 'ат 'а) і `плетена, яку носять взимку під косинкою' (В'ес ут б'ала пр'ежда нос'ът зимъта пут касинката да ни замръзни главътъ) [19, с. 326].

Серед назв хусток найчастотнішими є лексеми барес і басма: бариш, барас `однокольорова шерстяна або бавовняна хустка з тороками' в буковинських говірках [15, с. 25], в болгарських говірках - барес, барез `хустка з тонкої тканини': Гату младити варът по улцата и кут са срешни ошти идна булка, кумата ги накрива с барез, с баричка (Ярове). В чійшійській говірці барес - `вовняний верхній платок квадратної форми білого або жовтого кольору без орнаменту'. Лексема басма в досліджуваних болгарських говірках фіксується у значеннях `ситець, тканина', `носова хусточка', `хустка з тонкої тканини': Кумата снима на булката булуту и турга и ина басма (с. Рівне). В буковинських говірках це `парубоча прикраса, чорна шовкова стрічка, вишита бісером' та `шовкова хустка на шию, кашне, хустка' [15, с. 25].

Серед назв прикрас найчастотнішою є лексема гердан в болгарській мові та в українських говірках, де гердан це `вид дівочої прикраси, вишита бісером стрічка' [15, с. 83], згерда, згардинка `намисто із старовинних монет' [15, с. 158].

Лексема кошуля є маркером західноболгарських говірок (в східних говірках та в літературній мові - риза `сорочка'). Ця лексема не зафіксована нами в досліджуваних переселенських говірках, але вона зафіксована в буковинських говірках [15, с. 230], в гуцульських говірках у значенні `сорочка' [16, с. 83] і в польській мові.

Як бачимо, дослідники не випадково велику увагу приділяють лексиці і семантиці, оскільки саме в семантиці спостерігаються перетворення, пов'язані з карпатською міграцією слов'ян. І. Леков, не заперечуючи можливості карпатоукраїнсько-болгарських мовних контактів, писав, що істинний їхній характер залишається неясним, оскільки незрозуміло, чи мало місце змішування населення, чи безпосереднє сусідство давніх східних і південних слов'ян [10]. Актуальним залишається завдання виявлення таких елементів, які були б у південнослов'янських і східнослов'янських (насамперед карпатського ареалу) діалектах, але були б відсутні у південнослов'янських літературних мовах.

Непоодинокий характер лексико-семантичних зв'язків між віддаленими зонами Славії «швидше вказує на закономірний, аніж винятковий характер постання цих спільностей, найчастіше їх генетичну взаємозалежність. Це дозволяє розглядати близькі за структурою утворення в дискантних зонах як складники єдиного процесу розвитку» [10, с. 219]. Дослідження діалектної лексики у широкому ареалогічному контексті слов'янських мов значної мірою уточнює картину міжслов'янських мовних зв'язків у цілому.

Таким чином, матеріали словника буковинських і гуцульських говірок констатують наявні типові явища БМС в українських діалектах, принаймні тих, що безпосередньо сусідять з румунськими. Спостереження над буковинськими та гуцульськими діалектами показали, що в українських говірках Карпат у лексиці є низка елементів, які кореспондують із балканськими. Тому українські говірки Карпатської зони слід віднести до БМС третього рангу. Карпатоукраїнсько-болгарські лексичні подібності фактично ще не досліджені достатньо і потребують уваги лінгвістів - балканологів і карпатистів.

Література

1. Иванчев Св. Българският език - класически и екзотичен / Св. Иванчев. - София : Народна просвета, 1988. - 240 с.

2. Трубецкой Н. С. Избранные труды по филологии / Н. С. Трубецкой - М. : Прогресс, 1987. - 560 с.

3. Асенова П. Балканско езикознание. Основни проблеми на Балканския езиков съюз / П. Асенова. - София : Фабер, 1989. - 276 с.

4. Schaller H. Die Balkanphilologie - Ergebnisse und Ziele / H. Schaller // Балканско езикознание. ХХУП, 4. - София, 1984. - С. 5-17.

5. Німчук В. В. Українська мова в її говорах та балканський мовний союз / В. Німчук // Щорічні записки з українського мовознавства. - Вип. 4. - Одеса, 1996. - 1- 9.

6. Венелин Ю. Влахо-болгарские или дако-славянские грамоты, собранные и объясненные Юрием Венелиным / Ю. Венелин. - СПб, 1840. - 356 с.

7. Погорелов В. Болгаризмы в карпаторусских говорах / В. Погорелов // Научный сборник в память Е. И. Сабова. - Ужгород, 1935.

8. Панькевич І. Українсько-болгарські мовні зв'язки в Семигороді / І. Панькевич // Slaviarocc. ХХ1У, S. 2-3. - Praha, 1955. - С. 211-240.

9. Німчук В. В. Карпато-балканські лексичні паралелі в писемних пам'ятках / В. Німчук // Проблеми дослідження діалектної лексики і фразеології української мови: Тези доповідей. - Ужгород, 1978. - С. 47-48.

10. Гриценко П. Ю. Ареальне варіювання лексики / П. Ю. Гриценко. - К. : Наукова думка, 1990. - 272 с.

11. Бернштейн С. Б. Карпатский диалектологический атлас / С. Б. Бернштейн // - Кн.1. - М. : Наука, 1967. - 271 с.

12. Москов М. Към въпроса за печенежко-куманския суперстрат в българския език / М. Москов // Известия на Института за българския език. - Кн. VIII - София, 1962. - 151-161.

13. Десницкая А. В. К вопросу о раннеисторических языковых связях восточных славян с балканским ареалом / А. В. Десницкая // Славянское языкознание. IX Международный съезд славистов. Киев, сентябрь, 1983. - М. : Наука, 1983. - С. 76-95.

14. Карпенко Ю. О. Проблема фракійської оронімії Українських Карпат / Ю. О. Карпенко // Записки з ономастики. - Одеса : Астро Принт, 1999. - Вип. 2. - С. 2528.

15. Словник буковинських говірок / За заг.ред. Н. В. Гуйванюк - Чернівці : Рута, 2005. - 688 с.

16. Гуцульські говірки. Короткий словник / Відповідальний редактор Я. Закревська. Львів, 1997. - 232 с.

17. Колесник В. А. Евгеновка (Арса). Ономастика. Говор. Словарь / В. А. Колесник. Одеса : - Гермес, 2001 - 228 с.

18. Шабашов А. В. Чийшия: очерки истории и этнографии болгарского села Городнее в Бессарабии / А. В. Шабашов - Одесса : Астропринт, 2003. - 788 с.

19. Колесник В. А. Говорът на българите в с. Криничне (Чушмелий). Бесарабия. Речник / В. А. Колесник // Български говори в Украйна. - Вип. 4. - Одеса : Друк, 2008. - 376 с.

20. Леков И. Единство и національно своеобразие на славянските езици в техния основен речников фонд / И. Леков. - София : БАН, 1955. - 160 с.

Анотація

У статті досліджено карпатоукраїнсько-болгарські лексичні подібності на матеріалі болгарських переселенських говірок Півдня України. Найбільшу кількість карпато-балканських сходжень зафіксовано в буковинських та гуцульських говірках. Дослідивши лише матеріали 6 букв «Словника буковинських говірок», знайдено понад 200 лексичних карпатизмів та балканізмів, які спостережені в болгарських переселенських говірках Півдня України. Значну частину карпатизмів та балканізмів складають назви одягу та прикрас: дулама, ентерия, жамка (джамка), киптар, яке, фес, басма, барес, гердан та ін.

Спостереження над буковинськими та гуцульськими діалектами показали, що в українських говірках Карпат у лексиці є низка елементів, які корелюють із балканськими. Матеріали словника буковинських і гуцульських говірок констатують наявні типові явища Балканського мовного союзу (БМС) в українських діалектах, принаймні тих, що безпосередньо сусідять з румунськими.

Ключові слова: карпатизми, балканізми, Балканський мовний союз, буковинські та болгарські говірки.

The article examines carpathoukrainian-bulgarian lexical similarities based on the Bulgarian resettlement dialects in the South of Ukraine. Most of the Carpatho-Balkan congenialitiesare fixed in Bukovyna and Hutsul dialects. Thus, having examined the 6 letters from «The Dictionary of dialects of Bukovyna», we have found more than 200 lexical karpatisms and balkanisms in the Bulgarian resettlement dialects in the South of Ukraine. A great part of karpatisms and balkanisms is represented by names of clothes and adornments, such as: dulama, enterya, dzhamka, kyptar, yake, fes, basma, bares, herdan, etc. They are mainly borrowings from Turkish:dulama, 'long working clothes with loose cut', was recorded in Bukovina and Hutsul dialects (dulaman), and in the Bulgarian resettlement dialects of such villages as Tvardytsia and Suvorovo dulama means 'man's festive overclothes of home-made black or white cloth, short caftan'.

Key words: Carpathisms, Balkans, Balkan language union, Bukovinian and Bulgarian dialects.

Размещено на Allbest.ru