Морфологічні засоби вираження валентно зумовлених об’єктних синтаксем у напівпредикативних ад’єктивних конструкціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Морфологічні засоби вираження валентно зумовлених об'єктних синтаксем у напівпредикативних ад'єктивних конструкціях

У статті досліджено явище синтаксичного ускладнення структури простого речення напівпред-икативними ад'єктивними компонентами (традиційно -- відокремленими прикметниковими і дієприкметниковими зворотами), що їм притаманна потенційна предикативність; узагальнено теорії сучасних лінгвістичних студій з проблем семантичного синтаксису, зокрема питання асиметрії мовного знака, глибинних категорій речення; визначено специфіку валентного потенціалу ад'єктива; подано характеристику семантичних особливостей об'єктних синтаксем, виражених відмінковими, прийменниково-відмінковими формами іменника та інфінітивом, у напівпредикативній ад'єктивній конструкції; проаналізовано об'єктну синтаксему як одну з найбільш репрезентативних у семантичній структурі речення (в тому числі і при вторинних ад'єктивних предикатах).

У семантико-синтаксичному аспекті дослідження предикативних одиниць учені поділяють залежні від предиката синтаксеми на лівобічні та правобічні. При цьому лівобічну витлумачують як суб'єкт, тобто той конституент предикативних відношень, який є субстанцією, джерелом якоїсь із виокремлених предикативних ознак, її носієм. Н. Ю. Шведова із суб'єктом пов'язує носія дії, стану, сприйняття, відношення або ознаки. «Суб'єкт, -- на її думку, -- це те, від кого (чого) спрямована дія, стан, сприймання, відношення (у широкому розумінні -- володіння) або ознака» [10, с. 464]. При цьому суб'єкт є не лише активною субстанцією, що функціює в реченнях із предикатами дії, а й пасивною -- з іншими типами предикатів, зокрема, при предикатах, виражених ад'єктивом.

До правобічних синтаксем уналежнюють ті елементи семантико-синтаксичних відношень що постають як залежні від предиката субстанції, на які спрямовано дію (об'єкт, адресат), за участю яких відбувається дія (інструменталь) або яких стосується предикатна ознака (локатив).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У напівпредикативних ад'єктивних конструкціях вторинний предикат має широкі сполучувальні можливості й потенційно передбачає приєднання п'яти синтаксем субстанціального типу: суб'єктної, об'єктної, інструментальної, адресатної, локативної [6, с. 14]. Крім того, напівпредикативні конструкції можуть ускладнювати вторинними предикатно-адвербіальними синтаксемами (часу, причини, способу дії), тобто валентно непрогнозованими компонентами.

Об'єктні синтаксеми в реченні залежать від предиката та означають предмет, на який спрямована дія, процес або стан. Диференційними ознаками об'єктної синтаксеми є: 1) об'єктна семантико-синтаксична функція в реченні; 2) правобічна валентна припредикатна позиція;

сполучуваність майже з усіма семантичними типами предикатів (дії, стану, процесу, локативними предикатами дії та предикатами якісної ознаки відношення); 4) сполучуваність майже з усіма валентними класами предикатів (за винятком одновалентних); 5) пасивність; 6) широка семантична диференціація (назви конкретних, не існуючих поза людською діяльністю об'єктів і понятійних ситуацій реального світу, на позначення яких виступають усі лексико-граматичні розряди іменників та займенників); 7) наявність основного (знахідний відмінок) і периферійних (називний, родовий, давальний, орудний, місцевий, прийменниково-відмінкові форми) морфологічних варіантів; 8) типова формально-синтаксична позиція додатка (передусім -- прямого); 9) комунікативна позиція реми [7, с. іі].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Основним репрезентантом значення об'єктності в українській мові є знахідний відмінок. Проте в напівпредикативних конструкціях ад'єктивний предикат не може приєднувати словоформу знахідного зі значенням прямого об'єкта [9, с. 35]. А. Грищенко виокремлює лише прикметник винен (винен гроші), який, окрім прямого об'єкта, передбачає приєднання суб'єктної та адресатної синтаксем [3; с. 44]. інші конструкції на зразок весь час сумний, тисячу раз правий, за визначенням і. Кононєнко, варто потрактовувати не як вияви керування, а як прилягання до прикметника сталих конструкцій ситуативного або квантитативного змісту [4, с. 128], наприклад: Вона [будучина] приволіклась і знічев'я уставилась, довго й гаряче дожидана і тисячний раз проклята (0. Кобилянська).

Обмежений валентний потенціал дієприкметників активного стану зумовлений традиційним у сучасному мовознавстві перетворенні таких конструкцій у підрядні означальні речення, наприклад: народ, діючий активно // народ який діє активно. Поодинокі випадки використання таких конструкцій є суперечливими з погляду нормативності, наприклад: Турки відчувають у тому вбивстві силу, вселяючу в людей страх (В. Івасюк).

Метою нашої статті є дослідження засобів вираження об'єктної синтаксеми в напівпредикативними ад'єктивних комплексах.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасній українській мові виразниками глибинної об'єктної семантики на формально-поверхневому рівні речення є морфологічні форми родового, орудного та давального відмінків. Найпоширеніші морфологічні варіанти об'єкта в напівпредикативних ад'єктивних конструкціях -- форми 0р. в., Р. в. та Д. в. іменників.

У напівпредикативних ад'єктивних конструкціях об'єктні семантико-синтаксичні функції родового відмінка зумовлені специфікою вторинного предиката -- ад'єктива. Зокрема, форми Р. в. вжито в напівпредикативних ад'єктивних побудовах на позначення:

-- об'єкта квантитативної партитивності в конструкціях зі значенням внутрішнього наповнення об'єктом, наприклад: На возі, повному антонівки, веселим рисунком, як зорі, уляглись червонобокі яблука (М. Стельмах); Ошалілі від несподіваних дивовижних метафор, наші втомлені душ із острахом призвичаювались до юної, повної сил і снаги, плоті (Г. Тарасюк). Такі сполуки можуть бути уточнені за допомогою конкретизаторів у формі прикметників з оцінною семантикою, зокрема: Сповнений лихої рішучості, він [Андрій] прощається зі старим (М. Стельмах); Лиш по якійсь хвилині, повній тяжкої невиясненої задуми, буркнув... (О. Кобилянська).

— об'єкта стану: а) у побудовах із залежним словом -- іменником на означення предмета (об'єкта) чекання, досягнення, бажання, уникання. Граматичним і семантичним центром зазначеного типу словосполучень є дієприкметники, утворені від модальних дієслів хотіти, бажати, просити, прагнути тощо. Наприклад: До підвальчика на Березняках хлинули многотисячні натовпи нещасних, жадаючих зцілення (Г. Тарасюк); Моя душа, запрагла неба, всерозкриленна держить путь на стовп веселого вогню (В. Стус); І народ, привчений до колективних звитяг, штурмів, оборон, валом повалив до облудників, спраглий дива і видовищ (Г. Тарасюк); б) у конструкціях на позначення об'єкта знання, розуміння тощо. Вторинний предикат у таких побудовах -- прикметник зі значенням інтелектуального процесу, наприклад: Розкошують вони [дерева] у власній красі, свідомі своєї довічної тривкості (О. Кобилянська); Вона [сарана] зробила відхил на північ і, певна своєї непоборності, пішла просто на море (Н. Королева)

— об'єкта якісної ознаки-відношення при прикметниках-компаративах, наприклад: Закрасувалися жита, вищі росту людського (М. Стельмах);

— прямого об'єкта при предикативних прикметника на зразок вартий, достойний, гідний (подеколи із запереченням), наприклад: Бездарні газетярі з фантазією, гідною Уелса, в партійних газетах безсоромно описували власні зустрічі з людиноподібними пришельцями з неземних цивілізацій (Г. Тарасюк); Вибирав [боярин] двох-трьох червононосих лицарів, гідних його монаршої уваги (В. Івасюк); Він [Дументій] якийсь найостанніший нікчема, нічого не вартий (В. Івасюк); Ви є добрі люди, в а р т і того, аби Мирон Дитинка віддав вам свою молодість (В. Івасюк). Прикметно, що в реченні Ви є добрі люди, варті того... об'єкт у Р. в. репрезентований займенниковим анафоричним елементом із послабленою семантикою, що її конкретизує наступна підрядна предикативна одиниця.

Продуктивними є морфологічні форми Ор. в. як засоби вираження об'єктних відношень при вторинному предикаті Part і, характерними рисами яких є субстанційність, пасивність фінальна спрямованість та формально-синтаксична ознака центральності [2, с. 76]. У таких конструкціях вторинним предикатом є дієприкметники, утворені від дієслів зі значенням:

— внутрішнього наповнення: А тут крутишся, як у вольєрі, набитому хижаками, сильними, безжальними (Г. Тарасюк);

— ємоційно-психічного стану: Гнали [мисливці], пригинаючись до трави, опановані непереможним, диким інстинктом пращурів (I. Багряний); Все менше часу і сил зоставалося на мене у перевантаженого месії, одержимого ідеєю порятунку вигибаючого людства (Г. Тарасюк);

- порівняння, відповідності: Тільки такі, рівні силою і завзяттям, можуть бути справжніми супротивниками своїх хворобливих співвітчизників (Р. Іваничук); Це ж мусить бути, дійсно, вибраниця, рівна генієм та силою (В. Винничєнко);

- покриття або оздоблення всієї поверхні: Обставлені багнетами, устатковані прожекторами, женуть вони [ешелони] десь у таємницю, непроглядну, як сам сон (і. Багряний, 9); Тільки на дивані халат, розшитий золотими драконами, лежить (Г. Тарасюк);

- з метафоричним значенням: Особливо

йому [Григорієві] сподобався кінець віршівки, приперчений добрим народним гумором (і. Багряний); Та особливо захоплювала її [Катина] мова, жива, пересипана перлами народної метафори (Г. Тарасюк).

В окремих випадках при ад'єктивних предикатах вжито форми Ор. в. на позначення об'єкта якісної ознаки: Через тиждень ми покинули гори, розкішні, сяючі золотаво-багряними барвами осені (Г. Тарасюк).

Переміщення в об'єктну позицію спостерігаємо у формах Д. в. на позначення об'єкта при предикатах із семантикою модально-вольових виявів, психічної реакції людини, зокрема, у конструкціях, вторинний предикат яких утворений від дієслів на позначення психічного стану, наприклад: Лиш такі здогади могли змінити настрій його [Маркової] душі, мені ще донедавна так щиро прихильної (О. Кобилянська).

Ще однією характерною рисою Д. в. у функції об'єкта є його сполучуваність із „предикативними прикметниками з аналітичними синтаксичними дієслівними морфемами-зв'язками” [і, с. 124], зокрема, у конструкціях із вторинним предикатом -- прикметником на зразок схожий, подібний, рівний, наприклад: Якесь незнайоме щось, подібне електричній струї, переходило від мене на нього [Марка] (О. Кобилянська); а також у конструкціях Вірний своїй підлій личині, він [шеф] перший після проголошення незалежності перестав зі мною вітатися (Г. Тарасюк); Майдан зарухався, підвладний якимсь, лиш йому збагненним силам, стікаючи вниз по вулиці (Г. Тарасюк); Дорога самовтечі, непідвладна моїм бажанням, рине, як вода (В. Стус).

За твердженням О. Кульбабської, засобами вираження об'єктно-предикатного значення в семантико-синтаксичній структурі простого нєелементарного речення найчастіше слугують „придієслівні об'єктні інфінітиви” [5, с. 427]. Традиційно інфінітив у позиції об'єкта є засобом вираження ускладненої синтаксеми -- потенційного суб'єкта дії, проте у напівпредикативних ад'єктивних конструкціях він виступає об'єктом:

- із семантикою ємоційного стану чи розумового процесу, наприклад: Вадима, звиклого рахувати кожну копійку, найперш цікавила ціна (А. Дімаров); Оптимістична більшість, відучена думати і аналізувати, впевнено будувала світле майбутнє (Г. Тарасюк);

при предикативних прикметника на зразок ладний, готовий, наприклад: Допитливо округлими очима глянули з кролевецького рушника хвостаті півні, ладні вчепитися один одному в червоні гребені (М. Стельмах); І є десь Персія скорена, але не вбита, і є Крим, готовий завжди вжалити гадючим жалом у найвразливіше місце Кафу (Р. Іваничук);

- із метафоричним значенням (найчастіше в поєднанні з фразеологізмами), наприклад: Він [Аркадій] нахабного блефував, дурив і блудив, готовий переступити через трупи (Г. Тарасюк).

Прийменниково-відмінкові форми вираження об'єктних синтаксем представлені значно ширшим спектром конструкцій, порівняно із суб'єктними. Зокрема, при Part і функціонують Р. в., Зн. в. та Д. в. з прийменниками.

За твердженням О. Межова, „об'єктна синтаксема, виражена прийменниково-відмінковими формами, ... може бути репрезентована у двох варіантах: облігаторному (власне об'єкт) та факультативному (об'єкт із семантикою уточнення або обмеження) [8, с. 165].

До облігаторних об'єктних синтаксем належать прийменниково-відмінкові конструкції „до + Р. в.”, „на + Зн. в.”, „з + Р. в.”

Моделі „до + Р. в.” вживаються з об'єктним значенням при ад'єктивних предикатах, що позначають:

- морально-етичні якості, ємоційно-психічний стан людини: байдужий, вимогливий тощо, наприклад: Його [Михайлова] душа, звикла до простоти і ясності, обтовклася тут (О. Кобилянська); Призвичаєні до певного укладу, вони [пасажири] відчувають, що зійшли з рейок (і. Багряний);

- активно-діяльні якості людей, фізичні та фізіологічні особливості: готовий, здібний, здатний, стійкий тощо, наприклад: Ледве дочекавшись кінця робочого дня, помчала додому, готова до найгіршого (Г. Тарасюк); Молода й вродлива, вона [молодиця] була сама ще як дівчина, спритна до жартів, до молодечого скалозубства (і. Багряний); Ледащуватий до роботи, але падкий до книги й горілки, він [Клим] зупинився над дорогою (М. Стельмах);

- відповідність або невідповідність предмета іншим предметам на зразок подібний, схожий, наприклад: Обабіч стежки росло багато квітів, подібних до рож (і. Багряний); Зображення дівиці було вмонтоване фотографом у пронизане стрілою серце, уподібнене до картярської чирви (В. Яворівський);

- об'єкт чекання, досягнення, бажання, уникання, наприклад: Стискали плечима в селі молодиці, охочі до брехень і скандалів (М. Матіос);

- належність або неналежність об'єкта до інших, наприклад: Василько

- Заплітний покликав боярів, непричетних до замаху на життя отамана (В. Івасюк).

Облігаторні об'єктні синтаксеми моделі „на + Зн. в” функціонують:

із прикметниками ємоційно-психічного стану людини, наприклад: Григорій ступав поруч з Грицем, рішений на зухвалий вибрик (і. Багряний); Приготовані на всі труднощі, на жорстоку боротьбу й на втрати, вони

- [Григорій і Наталка] спалили всі кораблі за собою (і. Багряний); Сердита на брата, [Аліна] повернулась за прилавок (А. Дімаров).

- при дієприкметниках, утворених від дієслів на позначення розумових чи психічних процесів, зокрема: Живе і чужий гріх, маленький чи великий, помножений на всіх нас (Г. Тарасюк); Дзвінка жбурляє в бік чоловіка об'єктивну причину, розраховану на суб'єктивну психологію партнера (В. Яворівський);

— із прикметниками, що вказують на достатній чи недостатній вияв чого-небудь, моральні якості та можливості людей, наприклад: Вони [Данило і Погиба] стають один проти одного, лихі, непримиренні, готові на все (М. Стельмах);

- при дієприкметниках, утворених від дієслів на позначення результативності дії, наприклад: Він [Тугаєвич] сидить серед представників класу, при реченого історією на знищення (М. Стельмах);

— із прикметниками схожий, подібний, які виражають відповідність предмета іншим предметам. Фактичний матеріал засвідчив високу частотність використання таких конструкцій у художніх текстах. Синтагматичний потенціал Part і у таких побудовах передбачає приєднання у синтаксичній позиції об'єкта назв:

а) осіб, міфічних істот чи казкових персонажів: Потім у хату благочестиво всунувся сивий чоловічок, схожий на угодника (М. Стельмах); Ми теж побачили Ту, схожу на грецьку богиню (Г. Тарасюк); Винною всьому була Та, схожа на княгиню (Г. Тарасюк); Тендітна, схожа на Червону Шапочку, вчителька здивовано глянула на Кушніра (М. Стельмах);

б) предметів реальної дійсності: Відтак підносив до очей щось темне, схоже на буковий патик (В. Івасюк); Великанська, на піраміду подобаюча, густо заліснена гора взносилась під небозвід (О. Кобилянська); Стане чоловік і уважно струже кіскою масло в землистий пузатий каганчик, схожий не то на округлу грудку кореня, не то на голову іграшкового чоловічка (М. Стельмах);

в) девербативів, утворених від дієслів на позначення процесів звучання: Смертельний крик зайця, схожий на плач немовляти, війне над землею (М. Стельмах); Плачинда... задоволено розсипав сміх, схожий на гусяче гелготіння (М. Стельмах); Тонке іржання, схо ж е на плач, розтікалося по невидимій темен (М. Стельмах).

Модель „в (у) + Зн. в.” може бути морфологічним варіантом облігаторної об'єктної синтаксеми при Part і розумового стану, наприклад: Ми кричимо від радості, обоє ще такі молоді, такі... ще віруючі у наше світле майбутнє (Г. Тарасюк); А Юрію, не втаємниченому в фабричне життя, було боляче (В. Івасюк); та об'єктом емоційно-оцінного ставлення, наприклад: Ось Ібн-Адгарі, закоханий в Севіллю (Н. Королева).

Облігаторний об'єкт „за + Зн. в.” валентно сполучається з Part і у формі вищого ступеня порівняння, наприклад: За ним [Митрофаном] потягнувся високий, в и щ и й на цілу голову за батька, Ліфер (М. Стельмах); І ще скарб, дорогоцінніший за всі скарби світу, знайшов Адам у цій святій землі (Н. Королева);

Дивися, жінко, продажніша за Іуду Іскаріота, пекельніша за пекло, дивись і не плач (Г. Тарасюк); із прикметниками на позначення розумової діяльності, наприклад: Він [Цабіжа] вайлувато походжав по залі, гордий за своє пияцьке молодецтво (В. Івасюк), а також у разі вказівки на предмет, в обмін на який суб'єкт виконує що-небудь, чи на ціну, за яку щось купують або продають, наприклад: Світ благословенної свободи, купленої за готівку разом із плацкартою (і. Багряний).

У ролі морфологічного варіанта об'єктної синтаксеми може функціонувати модель „в (у), на + М. в.” при вторинних ад'єктивних предикатах розумової діяльності чи стану, наприклад: Сиділа старенька дама при фортеп'яні, цілком затоплена в Шопені (О. Кобилянська); Від його [чоловікової] пресловутої маман, по мішаної на старосвітських польських штучках, вчилася етикету застілля (Г. Тарасюк).

Низькою продуктивністю характеризуються сполучення ад'єктива із приймєнниково-відмінковою формою „з + Р. в.” у функції об'єкта психічно-ємоційного стану (з причиновим відтінком), наприклад: Під піччю настирливо пряде свою металеву пряжу завзятий цвіркун, задоволений з тепла, що надихали його присутні (Н. Королева); Татіан все частіше покидав Рим для своїх безмежних маєтків у Сіцілії, не в д о в о л ений з поведінки цезаря (Н. Королева). Облігаторний об'єкт із вирізняльним значенням при предикатах на зразок єдиний та ступенях порівняння представлений в українській мові Р.о в. з прийменником з (із), серед, наприклад: Його [Дмитрова] хата, єдина з усіх, біліла (М. Стельмах); Але це ж був правдивий володар пустині, най гар ні ший з усіх порід левів (Н. Королева); Разом з цезарем, найму дрішим з живих, відвідував Антіной найвидатніші святині (Н. Королева).

У мові художніх творів конструкції „від + Р. в.” використано у функції облігаторної об'єктної синтаксеми зі значенням вказівки на предмет чи особу, від яких що-небудь відокремлюється,наприклад: Будуть, очищені від крові, протікати ріки (М. Стельмах); Тобі, звільненій від примусової роботи, ніхто не дасть заробітку (Р. Іваничук), або вторинних предикатах зі значенням руху, переміщення у просторі, наприклад: Кожна зірка на небі це теж сонце, дуже далеке від землі (і. Багряний). Відтінок віддалення у напівпредикативних конструкціях, окрім прийменників від/од увиразнює ще й префікс від, який мають дієприкметники, як-от: Відрізаний від великого світу, він [Дмитро] жив одним подихом з ним (М. Стельмах); Отак і я валандаюсь, від тебе відмежований навіки (В. Стус); Невеличка, віддалена від нього [Гната], вона [дружина] й лежала, мов сніп (М. Стельмах).

Конструкції „від / од + Р. в.”, у яких прикметник (дієприкметник) не має лексичного значення руху, переміщення у просторі, виражають об'єктні відношення зі значенням порівняння, наприклад: Султанська чалма, втроє більша від маленької голови, згинала тонку шию (Р. Іваничук); Це ж він [Мирон] звільнив Буковину від чудовиська, страшнішого од пошесті, сарани і татарви (В. Івасюк).

Факультативну позицію посідає об'єкт у формі „для + Р. в” із семантикою уточнення або обмеження при вторинних ад'єктивних предикатах, що мають вирізняльне значення (на зразок важливий, вирішальний, незвичайний, особливий, фатальний тощо), або дають предмету загальну позитивну чи негативну оцінку (гарний, дурний, страшний, смішний тощо), наприклад: Це початок іншого, страшнішого для нього, Сафрона, життя (М. Стельмах).

Факультативною об'єктною синтаксемою є використання конструкції „в +Р. в” з об'єктним значенням як вказівку на особу, якій що-небудь належить чи якої щось стосується, наприклад: На карті, знайденій в убитого фашистського офіцера, всі назви позначалися латинським шрифтом (М. Стельмах).

Об'єкт, виражений приймєнниково-відмінковою формою „серед + Р. в.”, посідає факультативну позицію та означає особи, предмети, в оточенні яких перебуває хто-, що-небудь або відбувається якась дія, наприклад: А потім став випробовувати всі будь-коли чуті засоби такі відомі серед усіх тих, кого гадюки ніколи не кусали (і. Багряний).

Модель „з / із + Ор. в.” може бути морфологічним варіантом факультативної об'єктної синтаксеми В разі вказівки на особи ЧИ предмети, ЩО перебувають у взаємодії, наприклад: Знову треба входити у складну смугу, зв'язану з боротьбою, горем (В. Івасюк); Сусіди сказали лікувати коклюш повітрям від ріки і чаєм з підбілу, з мішаним із висушеним волос-сям з кукурудзи (М. Матіос); Скупа радість, перемежована з невсипущою турботою, ворухнулася у грудях (М. Стельмах).

Висновки дослідження і перспективи. Отже, морфологічним засобами вираження об'єктних синтаксем у напівпредикативних ад'єктивних конструкціях Є відмінкові та прийменниково-відмінкові словоформи іменників. а також інфінітив. Специфічною рисою Part І ЯК вторинного предиката Є те, ЩО він не має здатності приєднувати форми Зн. В. без прийменника зі значенням прямого об'єкта, проте у зазначеній синтаксичній ПОЗИЦІЇ регулярними Є використання Р. В., Ор. в., Д. в. іменників та прийменниково-відмінкових форм до, з + Р. в., на, в + Зн. в. та інфінітива. У функції непрямого об'єкта вжито прийменниково-відмінкові форми в, для, від (од), серед + Р. в., з /із + Ор. в., в (у), на + М. в. Предметом наступних досліджень слугуватимуть синтагматичні ЗВ'ЯЗКИ вторинного ад'єктивного предиката із іншими типами субстанційних синтаксем.

Список літератури

мова синтаксис морфологічний

1.Вихованець І.Р. Нариси З функціонального синтаксису української МОВИ. КИЇВ, 1992. 224 С.

2.Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української МОВИ. КИЇВ, 2004. 400 С.

3.Грищенко А.П. Прикметник В українській МОВІ. КИЇВ, 1978. 205 С.

4.КОНОНЄНКО І.В. Прикметник у СЛОВ'ЯНСЬКИХ мовах. КИЇВ, 2009. 495 С.

5.Кульбабська О.В. Вторинна предикація у простому реченні. Чернівці, 2011. 672 С.

6.Кутня Г. Семантико-синтаксична категорія валентності В контексті аналізу предикатів. Вісник Львівського університету. ЛЬВІВ, 2009. ВИП. 46. Ч. II. С. 9-16.

7.Ледней О.Ф. Об'єктні синтаксеми В структурі простого речення : автореф. ДИС. ... канд. філол. наук : СПЄЦ. 10.02.01 «Українська мова». Одеський нац. ун-т ім. I.I. Мечникова. Одеса, 2003. 19 С.

8.МЄЖОВ О. Прийменниково-відмінкові засоби вираження суб'єктних та об'єктних синтаксем. Граматика слова і граматика мови / наук. ред. А. Загнітко. Донецьк, 2005. С. 152-176.

9.ПЛЮЩ М. Вторинні функції словоформ орудного відмінка В конструкціях із другоряднопредикативними відношеннями. Науковий вісник Чернівецького національного університету / наук. ред. Б. Бунчук. Чернівці. 2009. ВИП. 475-477. Слов'янська філологія. С. 31-38.

10.Шведова Н.Ю. О соотношении грамматической И семантической структуры предложения. Славянское языкознание : VII Международный съезд славистов (Варшава, 21-22 августа 1973). Москва, 1973. С. 457--483.

Размещено на Allbest.ru