Концепт вепря в молодоавестійських текстах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепт вепря в молодоавестійських текстах

Вертієнко Г.В., к.іст.н., мол.наук.спів.

Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України, м. Київ

У статті розглянуто концепт вепря у текстах Молодшої Авести та образотворчій традиції. Ця тварина виступає стійким втіленням божества перемоги Веретрагни (Яшт 14, 15). Таке ж уживання цього концепту зустрічається в Яшті 10, 70 (3-9) і 127 (2-8), при цьому у Яшті 10, 70 частини тіла вепря співвідносяться з металом (aiiah-), що можна пов'язати з образом клинкової зброї (кинджалом-karsta).

вепр письмовий авеста концепт

У центрі уваги даної статті покладено проблему концептуального відтворення в молодоавестійській письмовій традиції одного із сакральних образів духовної культурі давніх іранців - образа вепря. В іраністиці ця проблема стоїть особливо гостро, оскільки не всі іраномовні народи Євразії I тис. до н.е., зокрема, ті що населяли територію сучасної України, мали писемність. Дані авестійських текстів у цьому випадку можуть бути залучені, зокрема, для реконструкції тих чи інших концептів картини їхньої світу, які збереглись лише у формі візуальних образів. Такий підхід є методологічно доцільним, виходячи зі спільності базових світоглядних категорій усіх іранських народів. Як відзначає І.М. Дьяконов: «Авеста є першокласним джерелом для вивчення прадавніх вірувань і уявлень іраномовних народів взагалі» [Дьяконов 2008, 88]. Також важливо підкреслити, що «ціла низка фактів... пов'язує авестійську мову зі скіфо-середньоазійською підгрупою» іранських мов [Дьяконов 2008, 100].

Із числа іранських релігійних текстів тільки Молодша Авеста у двох своїх гімнах (Яшти 10 та 14) звертається до образа вепря. В одному з них, у Яшті 14, присвяченому божеству перемоги Веретрагні, наведено десять його «інкарнацій» (kshrpa) [Вертієнко 2013, 33-51], п'ятої з яких виступає вепр [Вертієнко 2013, 36-37].

Втілення Веретрагни як вепря, поряд з першою й останньою його «інкарнація- ми» - вітром і воїном із клинковою зброєю - притаманно винятково цьому божеству. При цьому, саме вепр є найпоширенішим втіленням Веретрагни оскільки рефрен Яшта 14, 15 (2-8) ще двічі повторюється в Яшті 10, 70 (3-9) і 127 (2-8).

Причину появи помилок в орфоепії авестійських текстів, та їхню сутність чудово пояснила А. Хінтц, вказавши на їх походження від поєднання усної (більш давньої) і письмової форм передачі тексту, тобто проникнення в текст при його переписування елементів, притаманних усній формі під час «внутрішньої рецитації» [Hintze 2012, 429]. Такі помилки можуть належати до класу свідомих (deliberate), тобто таких, які пов'язані зі специфічними традиціями усної передачі тексту Авести жерцям різних шкіл, що проникли в письмовий текст [Hintze 2012, 430].

Суттєвих розбіжностей у різних перекладах даного рядка для обох фрагментів Яшту 10 не спостерігається. Натомість, при перекладі цього ж рядка в Яшті 14, 15.3 у дослідників виникли розбіжності. Так, Є.Е. Бертельс, І.С. Брагинський та В.С. Соколова перекладали цей рядок як «в прекрасном облике кабана / в прекрасном образе вепря / в образе кабана прекрасного» [Авеста 1997, 358, 359; Соколова 2005, 368-369]. Очевидно, вони базуються на різночитаннях у рукописах і розуміють перші два слова рядка як співзвучний складений прикметник hu-kshrp- - «прекрасний, добре складений» («wohlgestaltet») [Bartholomae 1904, 1818]. Але при такому розумінні з перекладу неминуче повинен зникнути іменник жін. р. «образ, подоба» (kshrpa), який, проте, із незрозумілих причин, у зазначених перекладах зберігається. Таким чином, наявність прикметника «прекрасний» у даному рядку треба виключити, але за умови, що слово kэhrpa-/«образ» є змістоутворюючим, що цілком імовірно, оскільки цей термін використовується при перерахуванні всіх «інкарнацій» Веретрагни в 14 Яшті.

Скоріше за все, в обох випадках ми маємо тут справу з помилкою переосмислення, викликаної співзвуччям, яку можна віднести до класу несвідомих (unconscious). У тому ж випадку, якщо переписувачі все ж таки не помилилися і форма hukshrpa дійсно становить собою не виняток, то слід визнати, що, можливо, тут покладено прагнення вказати, що Веретрагна і є сам вепр. Що ж стосується наявних орфоепічних різночитань в G75, то їх природа така ж, як і у вищенаведених прикладах.

Важливо підкреслити, що, як відзначають В.І. Абаєв і Д.Й. Едельман, рефлекси слова *waraza / «кабан» зафіксовані у скіфських та в осетинських власних іменах, включаючи відзначені в нартівському епосі: Waraz, Warazmag.

Особливий інтерес викликає те, що в останніх рядках Яшта 10, 70 частини тіла вепря асоціюються із aiiah-, тобто залізом або металом [Bartholomae 1904, 159] (пор.: Яшт 13, 3, 45; Відевдат 4, 50). Використаний авестійський термін aiiah- можна також перекласти як «бронза». Цю асоціацію можна зв'язати з образом клинкової зброї, а саме кинджалом (karsta-), характерною і єдиною зброєю Веретрагни згідно Яшту 14, 27. У бої цією зброєю (кинджалом) колючі удари наносяться знизу, що добре співвідноситься й з тим, як вепр використовує свої ікла для поразки супротивника. Опис цієї особливості нападу кабана, як вірно помітив ще І. Гершевич, припустимо наданий в Яшті 10, 71. Використаний у цій строфі термін stija nijainti може бути буквально перекладений як «бій вбиванням-знизу».

Концептуальна асоціація «вепр - залізо» може мати ще один семантичний рівень, безпосередньо пов'язаний зі способами полювання на цю тварина. Груди, шия та боки кабана захищені калканом - особливим міцним шкірним утвором, пробити який з використанням рогових або кам'яних наконечників стріл, кинджалів або копій вкрай складно. Ефективним полювання на кабана стає тільки в епоху палеометалів, з появою мисливських знарядь із металевим наконечником [Ермолов 1980, 159-160]. Синхронно з розвитком металургії та появою металевої мисливської зброї, починаючи з епохи бронзи на території степової та лісостепової зони Євразії, а також Ірані, починає розвиток культ вепря [Ермолов 1980, 161]. Одночасно, у мистецтві іраномовних народів, як осілих, так і кочових, з'являється мотив полювання на вепря. Зокрема, у мистецтві іраномовних номадів Північного Причорномор'я представлені три різні способи полювання на вепря:

• полювання вершника зі списом з допомогою собак (розпис склепу N 9 Неаполя Скіфського) [Зайцев, 2003, 206, рис. 136];

• полювання лучника (поясні пластини із Сибірської колекції Петра I) [Артамонов 1973, 136, рис. 184];

• полювання пішої людини, озброєної кинджалом, із собаками (навершя залізного кинджала з долини р. Ачік [Суразаков 1979, 268] (можливо, цей кинджал безпосередньо використовувався для такого полювання), золота пластина з Туви [Грач, Грач 1980, 11-12]).

Всі ці способи полювання на вепря наявні також і в мистецтві Ірана Ахеменидського, Сасанідського та ранньомусульманського періодів (див.: [Erdmann 1942, 345-383]).

Саме той факт, що вбити дикого кабана було можливим фактично тільки за допомогою металевої (залізної) зброї, очевидно, й породив у свідомості прадавніх іранських народів стійкий асоціативний зв'язок між «вепром» і «залізом», з'єднавши їх на рівні концепту в єдине ціле, як це демонструє розглянутий нами Яшт 10, 70-71. Тут поняття зброї, за допомогою якої можна вбити вепря (залізний кинджал), зливається з образом самого вепря за принципом їхньої тотожності на рівні матеріалу та сутності.

Таким чином, судячи з аналізу письмових даних Молодшої Авести та образотворчих джерел, в уявленнях іранських народів концепт вепря поєднував кілька семантичних рівнів:

¦ Вепр виступав одним з основних втілень військового божества Веретрагни й міг співвідноситися з його ідеальною залізною клинковою зброєю кинджалом- karata.

¦ Вепр асоціювався з металом. Його втіленням був металевий (залізний) кинджал, що пояснюється способом й технічними засобами полювання на цю тварину.

Список літератури

1. Абаев В.И. Скифо-сарматские наречия / В.И. Абаев // Основы иранского языкознания. - Т. 1. Древнеиранские языки. - М., 1979. - С. 272-364.

2. Авеста в русских переводах (1861-1996) / сост., общ. ред., прим., справ. разд. И.В. Рака. - СПб. Журнал «Нева»; РХГИ. 1997. - 480 с.

3. Артамонов М.И. Сокровища саков. Аму-Дарьинский клад, Алтайские курганы, Минусинские бронзы, Сибирское золото / М.И. Артамонов. - М.: Искусство, 1973. - 280 с.

4. Вертієнко ГВ. Священні втілення Веретрагни в Яшті 14 / Г.В. Вертієнко // Polyphonia Orientis. До ювілею В.С. Рибалкіна. - К., 2013. - С. 33-51.

5. Грач Н.Л., Грач А.Д. Опыт расшифровки семантики золотой композиции скифского времени из Центральной Азии // Краткое содержание докладов Среднеазиатско- Кавказских чтений. Ноябрь 1980 г - Л., 1980. - С. 11-12.

6. Дьяконов И.М. История Мидии от древнейших времен до конца IV века до н. э. / Под ред. С.Р. Тохтасьева и В.А. Якобсона / И.М. Дьяконов. - СПб.: Филологический факультет Санкт-Петербургского университета, 2008 572 с.

7. Ермолов Л.Б. К вопросу о происхождении культа кабана в скифское время Л.Б. Ер молов Скифо-сибирское культурно-историческое единство. Материалы I Всесоюзной археологической конференции. - Кемерово, 1980. - С. 156-163.

8. Зайцев Ю.П. Неаполь Скифский (ІІ в. до н.э. - Ш в. н.э.) / Ю.П. Зайцев. - Симферополь: Универсум, 2003. - 212 с.

9. Лихачев Д.С. Текстология: краткий очерк. 2-е изд. / Д.С. Лихачев - М.: Археографическая комиссия РАН, 2006. - 175 с.

10. Расторгуева В.С., Эдельман Д.И. Этимологический словарь иранских языков / В.С. Расторгуева, Д.И. Эдельман. - Т. Ш. - М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2007. - 493 с.

11. Соколова В.С. Авеста. Опыт морфологической транскрипции и перевод подготовка материалов к изданию и редактирование И.А. Смирновой / В.С. Соколова. - СПб.: Наука, 2005. - 544 с.

12. Суразаков А.С. Железный кинжал из долины Ачик Горно-Алтайской автономной области / А.С. Суразаков // Советская археология. - № 3. - 1979. - С. 265-269.

13. Эдельман Д.И. Сравнительная грамматика восточноевропейских языков. Лексика / Д.И. Эдельман. - М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН. 2009. - 280 с.

Размещено на Allbest.ru