Ономатопея як засіб вираження експресивності у сучасних французьких коміксах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ономатопея як засіб вираження експресивності у сучасних французьких коміксах

Калініна-Шамрай В.Р.

Інститут філології КНУ

імені Тараса Шевченка, м. Київ

У статті досліджуються звуконаслідування у сучасних французьких коміксах. Зокрема, увагу зосереджено на класифікації існуючих ономатопей за походженням звуку та виявленню нових звуконаслідувань. Результати аналізу цієї невід'ємної складової французьких коміксів свідчать про її значну роль у передачі реципієнту емоцій, почуттів, а також у відображенні позамовних звукових явищ.

Ключові слова: ономатопея, звуконаслідування, комікси.

Калинина-Шамрай В.Р. ОНОМАТОПЕЯ КАК СПОСОБ ВЫРАЖЕНИЯ ЭКСПРЕССИВНОСТИ ВО ФРАНЦУЗСКИХ СОВРЕМЕННЫХ КОМИКСАХ

Статья посвящена изучению звукоподражания во французских современных комиксах. В частности, внимание уделяется созданию классификации существующих ономатопей в зависимости от происхождения звука и появлению новых звукоподражаний. Результаты анализа этого неотъемлемого компонента французских комиксов свидетельствуют о его существенной роли при передаче реципиенту эмоций, чувств, а также при отображении внеязыковых явлений.

Kalinina-Shamrai V.R. ONOMATOPOEIA AS EXPRESSIVE MEANS IN THE MODERN FRENCH COMICS

The article focuses on onomatopoeia in French modern comics, on classification of existent onomatopoeia according to the source of sound and new facts of sound imitation. The results of analysis of this essential constituent make evident sound role in the transfer of emotions and feelings to recipient, as well as in the extralinguistic events display.

Комікси є справжнім феноменом французького суспільства та культури. Їх вважають дев'ятим видом мистецтва. Отже, вони заслуговують на ретельне вивчення. Домінуючу роль у коміксах виконує малюнок. Тексти та графічні звуки доповнюють його та створюють звуковий супровід, як у фільмі. Але малюнок без тексту, коментарів та звуконаслідувань не може передати усю важливу інформацію та експресивні елементи, властиві усному мовленню. Завдяки своїй структурі, що поєднує вербальні та невербальні елементи - малюнок, піктографічні знаки та текст - комікси набувають експресивності та здійснюють вплив на читача. Будь-який звук в коміксах може бути переданий за допомогою ономатопеї.

Деякі автори коміксів надали особливої виразності ономатопеї. Серед них бельгійський художник Франкін, який працював над вдосконаленням звукової транскрипції, варіюючи типографічні засоби [4]; єгипетські автори коміксів Каралі та Едіка, які запровадили уявлювані ономатопеї, менш пов'язані із звуком, але більш наповнені комічним ефектом [5,6]; французький художник Ш. Шлінго, який іноді використовував ономатопеї, які буквально повторюють дію: звук різання шинки (couper du jambon) має назву ”coupdujambon” [8]; американський автор Д. Мартін, який засівав свої комікси оригінальними та навіть шокуючими ономатопеями, які нерідко були єдиним звуковим супроводом його творів [9].

Актуальність дослідження зумовлено можливістю прикладного застосування коміксів для вивчення стилістичних особливостей французької мови.

Метою статті є виявлення та аналіз стилістичного засобу ономатопеї у сучасних французьких коміксах.

В якості матеріалу дослідження було використано сучасні альбоми коміксів французькою мовою.

Предметом дослідження є ономатопеї як вербальна складова коміксів.

Ономатопея (від грецького ovo^a «ім'я» + поієш «роблю, творю»), або звуконаслідування - це умовне відтворення звуків природи та звучань, які супроводжують деякі процеси (сміх, тремтіння, свист і т.ін.), а також криків тварин. Окрім того під ономатопеєю розуміють процес утворення слів, які так чи інакше нагадують позна- чувані предмети чи явища. Наприклад: miaou - miaouler, ron-ron - ronronner, coucou - coucouer, coucouler тощо [1, c. 157].

Слід зазначити, що звуконаслідування ускладнює лінгвістичну таксономію через те, що не всі ономатопеєї є загально прийнятими в той чи іншій країні та зафіксованими у словниках як граматична категорія - різновид вигуку. Водночас існують імпровізовані, контекстуальні, епізодичні ономатопеї або ті, що уособлюють жарт, призначений та зрозумілий лише певним колом осіб (humour de connivence) [7]. Деякі з них, поступово стаючи часто вживаними та загальнозрозумілими, входять до складу словників і отже, разом із іншими неологізмами поповнюють словниковий склад мови.

Деякі лексеми нерідко помилково вважаються ономатопеями тоді, як насправді є ідіофонами, які дозволяють усвідомити сприйняття не лише звуків, а й кольорів, запахів, форм тощо. Так, термін bling-bling не відтворює звук, а вживається скоріше для позначення кричущого стилю реперів [3].

Ономатопеї у французькій мові мають певні фонетичні та семантико-граматичні відмінності. Так, наприклад, деякі лексеми містять звуки, невластиві французькій фонетичній системі: аtchoum (чхання), froutch (тертя), huitisch (удар батога), pschitt (здування м'яча), sploutch (потрапити ногою в калюжу), tchou-tchou (звук паровозу), vlam/vlan (захлопування дверей) і т.ін. Інші поєднують лише приголосні звуки: grrr (гарчання), kss (шипіння змії), pff (подих, викликаний втомою), drrr, bzzt (вібрація телефону) тощо. Значення окремих ономатопей визначається інтонацією: ah! (здивування, біль, страх, захоплення), eho! (звернення, здивування) і т.ін.

З огляду на відношення до першої чи другої особи змінюється семантика ономатопеї. Так, ономатопеї, що відповідають першій особі, зазвичай відбивають емоції та почуття мовця (ah, aїe, oh, eh, ouf, snif, waouh), а ті, що співвідносяться з другою особою, виражають спонукання до дії, звернення, залякування тощо (allo, chut, miam miam, eho, bouh). Інші звуконаслідування зазвичай відображають явища зовнішнього світу: ding-dong (дзвони), driing (дзвоник телефону), glou glou (булькання), pif/paf/ paw/pouf (постріл), tuut (клаксон автомобіля або мотоцикла), ta tac ta toum (стукіт коліс поїзда).

Ономатопеї як граматична категорія можуть поповнювати інші частини мови: ah oui, oh non. Окрім того, вони зазнають субстантивації: entendre un crac (тріск), le tic-tac de l'horloge (цокання годиннику), pousser des ho et des ha (ойкати) тощо [2, с. 213-215].

До ономатопеї як стилістичного засобу нерідко вдаються казки, загадки, скоромовки тощо. У цій статті вивчається вживання та особливості звуконаслідування у так званому дев'ятому виді мистецтв - коміксах.

В результаті вивчення сучасних французьких коміксів нами було видібрано та проаналізовано понад 80 звуконаслідувань, які ми розподілили на три категорії. До першої відносимо ономатопеї, що імітують звуки, які видаються людиною. До другої - ті, що імітують звуки тварин. До третьої - ономатопеї, що відбивають інші позамовні звукові явища, що виникають внаслідок діяльності людини і т ін.

Отже, перша група містить такі звуконаслідування:

BouHouHou...HouHou, HeHe, HinHin, WAAAH, HAHAHAHA, KHKHKHKHKH, WHAAHAHAHAHAHAHA - сміх:

Sauf si on saute sur une mine, evidemmentНа! На! [13, c. 3].

Fais voir. Hi! Hi! [12, c. 93].

Зітхання, ознаки розчарування, жалю, болю, здивування, а іноді задоволення передається таким чином: AAAAH! RRRHAAAAAAAA!:

AAAAAHH! Mon reveil n'a pas sonne! [10, с. 36].

RRRHAAAAAAAA! J'aifini le discours, Odile! [11, с. 13].