Структурні типи назв професій у сучасній українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81 '367.7+811.161.2

Структурні типи назв професій у сучасній українській мові

С.С. Кочергіна

Донецький національний університет

У статті проведено морфологічний аналіз лексем на позначення професій в сучасній українській мові. У ході дослідження виокремлено 6 словотворчих засобів творення назв професій: кореневий, субстантивація, афіксальний, словоскладання, засіб творення юкстапозитів та словосполучень. Проведено кількісний і якісний аналіз 2525 назв професій в українській мові, які розподілено між даними структурними типами та їх підтипами. Окреслено перспективи подальшого дослідження.

Ключові слова: морфологія, словотворення, структурний тип, афіксація, професія.

морфологічний лексема професія словотворчий

В статье проведен морфологический анализ лексем, обозначающих профессию, в современном украинском языке. В процессе исследования выделено 6 словообразовательных способов образования названий профессий: корневой, субстантивация, аффиксальный, словосложение, способ образования юкстапозитов и словосочетаний. Проведен количественный и качественный анализ 2525 названий профессий в украинском языке, которые распределены между данными структурными типами и их подтипами. Очерчены перспективы дальнейшего исследования.

Ключевые слова: морфология, словообразование, структурный тип, аффиксация, профессия.

The article focuses on morphological analysis of profession names in the modern Ukrainian language. 6 word-formative methods of profession names formation are singled out: rooting, nominalization, affixation, word-compounding, juxtaposition and word-combination. Quantitative and qualitative analysis of 2525 profession names in the Ukrainian language is carried out. They are distributed among these structural types and their sub-types. Further research perspectives are defined.

Key words: morphology, word-formation, structural type, affixation, profession.

Виявлення особливостей та основних тен-денцій розвитку словотвірної системи певної мови належить до актуальних завдань сучасної лінгвістики: його розв'язання неможливе без дослідження дериваційної системи на син-хронному зрізі. Завдяки словотворенню мова постійно реалізує свої можливості у забез-печенні комунікативних потреб суспільства. Спираючись на власні словотворчі ресурси, а також запозичуючи певну частину їх з інших джерел, дериваційна система певної мови фо-рмує великий потенціал для утворення різно-манітних лексичних одиниць [14:193]. Слово-твірні типи поповнюються новими похідними словами, активізуються семантичні розряди лексики і твірні основи [7:168].

Сучасна українська мова має у своєму ро-зпорядженні чисельні способи утворення нових слів, до яких відносяться афіксація, слово-складання, конверсія, скорочення, субстанти-вація, зворотний словотвір, лексико-семан- тичний спосіб, чергування звуків і перенос наголосу в слові (фонологічний спосіб) тощо. Словотворчі засоби залучаються для позначення тих реалій, які можуть оцінюватися, коли необхідно актуалізувати в них такі ознаки й властивості, що мають практичне значення для людини під час освоєння нею світу. Серед них ті, які пов'язані з біологічним виживанням людини або ті, що мають важливе господарське значення [2:29], до яких відноситься і професійна діяльність людини.

Предметом дослідження стали 2525 назв професій сучасної української мови, що до-зволило зробити ґрунтовні висновки стосовно особливостей творення розглянутих одиниць. Основним завданням даної статті є аналіз морфологічної будови назв професій (НП) в українській мові, який дозволив виділити такі структурні типи: афіксальні НП; складні НП; НП-словосполучення; НП-юкстапозити; кореневі НП; субстантивовані НП.

Найпродуктивнішим способом творення назв професій у сучасній українській мові є афіксація, зокрема суфіксація, тобто творення нових одиниць шляхом приєднання до твірної основи суфікса. Аналіз 2525 одиниць на позначення професій в українській мові виявив, що за допомогою афіксації утворено 1722 (68,2%) іменника на позначення професії, серед них 1454 (57,5%) -- суфіксальні утворення, а 268 (10,6%) -- префіксально- суфіксальні. Одиниць, утворених власне префіксальним способом, виявлено не було.

У сучасній українській мові афіксальні іменники на позначення професій утворені за допомогою як власне українських, так і запо-зичених суфіксів. Розглянемо їх окремо.

В активному творенні імен діяча [11: 196] взагалі та назв професій зокрема особливе місце посідають іменники на -ник (293 оди-ниці). Наприклад, кранівник, вантажник.

Також частотними серед власне українсь-ких є суфікси -ар/-яр (183) та -льник (179): лі-кар, маляр, нікелювальник, парильник та інші.

Решта суфіксів українського походження є менш продуктивними. Так, наприклад, суфікс -ець зустрічається у 22 назвах професій, що складає усього 1,5% від загальної кількості суфіксальних утворень: путієць, продавець. Суфікси -ач та -щик використані відповідно у 12 (0,8%) та 10 (0,7%) одиниць: зурнач, копач, натурщик, тральщик. Поодинокі назви професій утворені за допомогою таких суфіксів, як -тель (5), -ій (3), -чик (1): вихователь, возій, вертольотчик.

Окрему групу складають «жіночі» суфікси, тобто афікси, приєднання яких до основи іменника утворює назви професій жіночого роду. Найпродуктивнішим з поміж таких су-фіксів є -иця. З його допомогою утворено 213 одиниць, що складає 14,6% від загальної кількості суфіксальних НП: гусятниця, регу-лювальниця. Іншим продуктивним жіночим суфіксом є -ка, який використано у 159 оди-ницях -- 11%: квіткарка, акушерка. Такі ж суфікси, як -ша (5), -иха (3), -ля (2), -иня (1) є непродуктивними, утворюючи незначну кількість досліджуваних одиниць: барменша, повариха, ткаля.

В українській мові існує більше трьох де-сятків запозичених суфіксів [9:50], які вико-ристовуються при творенні іменників, дієслів, прикметників. Досліджуваний мовний матеріал показав, що серед іншомовних суфіксів, застосованих у назвах професій сучасної української мови суфікси -ист/-іст (181) є найпродуктивнішими. Вони набули такого поширення завдяки запозиченню значної кі-лькості назв професій з англійської мови. На-приклад, гітарист, орнаментист. Продукти-вними також можна вважати запозичені су-фікси -ик/-ік (73) та -ер/-ор (61): фізик, хут-ровик, тренер, брокер. Зазначені суфікси мо-жуть сполучатися як з іншомовними, так і з власне українськими коренями.

Решта суфіксів іншомовного походження (-авт/-евт, -атр, -ант/-ент, -ург, -ес, -ис, -ат) є малопродуктивними при творенні назв професій сучасної української мови. Вони використані в поодиноких назвах: акванавт, терапевт, педіатр, диригент, драматург, стюардеса, дипломат.

Афіксальні НП сучасної української мови утворюються, окрім суфіксального, також пре-фіксально-суфіксальним способом. Це імен-ники, утворені одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса, а також ті субстантиви, що формуються на основі прий-менниково-іменникових сполучень, у яких прийменники функціонують як префікси й реалізують свої словотворчі можливості разом з суфіксами [12:289]. У лінгвістичній літературі розщеплений словотворчий формант, що складається з двох компонентів -- префікса і суфікса, одночасно вживаних для утворення нового слова, називають ще кон- фіксом [4:112]. Таких одиниць було виокремлено 268.

У сполученнях, представлених двома українськими афіксами, суфікси -ник та -(ува)льник можуть поєднуватися з такими префіксами: від- (15) (відвізник), ви- (17) (ви-вантажник), з- (зварник), за- (10) (закрійник), на- (22) (навідник), о- (9) (опалубник), об- (17) (обплітальник), пере- (6) (перекатник), під- (2) (підсобник), по- (7) (поливальник), при- (10) (прибиральник), про- (13) (провідник), роз- (25) (розмітник), с- (3) (скручувальник). Крім того, суфікс -льник комбінується з префіксом у- (1) (ушивальник). Суфікс -(ув)ач сполучається з префіксами від- (2) (відчіплювач), ви- (7) (випалювач), до- (2) (добирач), з- (5) (зчитувач), за- (4) (заку-порювач), на- (8) (наклеювач), о- (6) (опалю-вач), об- (13) (обпилювач), пере- (3) (переко-чувач), під- (2) (підшивач), при- (1) (причіп-лювач), про- (1) (протруювач), роз- (12) (роз-пилювач), с- (3) (сколювач).

Крім зазначених вище сполучень, з укра-їнськими префіксами комбінуються суфікси -чик, -щик, -тель, -ир: за+чик (2) (загруж- чик), на+чик (1) (наладчик), по+чик (1) (по-садчик), за+щик (1) (заготовщик), з+тель (2) (зцілитель), про+ир (2) (проводир).

Сполучення іншомовного префікса з українським суфіксом представлене насту-пними комбінаціями: де+ник (1) (демонта-жник), контр+ник (1) (контррозвідник), мі- кро+яр (1) (мікрорізьбяр), ре+ник (2) (реге-нераторник).

Нами зафіксовано по одному сполученню українського префікса із запозиченим суфіксом -- не+ік (неорганік) та іншомовного префікса з іншомовним суфіксом -- полі+іст (поліграфіст).

Після суфіксації, композиція є другим за продуктивністю способом творення назв про-фесій у сучасній українській мові. При цьому його активність зростає, оскільки складні слова -- найбільш економний засіб номінації. Вони є свідченням дії в мові закону економії лінгвальної енергії [14:225]. Крім того, активі-зації різних способів утворення складних і складноскорочених слів сприяє властива су-часній мові тенденція до створення й викорис-тання найменувань-уточнень [8:54].

Досліджуваний мовний матеріал показав, що в сучасній українській мові, на відміну від англійської, існують поодинокі назви професій, які можна вважати чистими композитами (13 одиниць), тобто вони складаються з принаймні двох повнозначних слів і при цьому не мають афіксальної морфеми (важкоатлет, легкоатлет). Переважна ж більшість складних назв професій поділяється на скла- дноскорочені назви (223) та афіксальні ком-позити (157).

Сучасна українська літературна мова від-значається інтенсивним формуванням та ак-тивним функціонуванням значного корпусу складноскорочених слів (абревіатур). За де-риваційними ознаками такі одиниці поділя-ються на три основні групи: 1 ) часткові, 2) ініціальні, 3) комбіновані [14:241-243]. Назви професій сучасної української мови представлені частковими абревіатурами. Часткові (частковоскорочені) абревіатури або контрактури -- скорочення одного або кількох компонентів твірної (базового словоспо-лучення) синтаксичної структури за умови обов'язкового збереження одного повного слова (тележурналіст), що сприяє більшій прозорості внутрішньої форми абревіатур, полегшує їх розуміння та сприйняття читачами і слухачами [14:243].

Найбільш частотними серед складноско- рочених НП сучасної української мови є оди-ниці, пов'язані з новими технічними засобами, що швидко розвиваються (телебачення, радіо, кіно, електротехніка, автомобілі, фотографія), а також з основними сферами життя (аграрна, біологічна та інші). На підставі аналізу мовного матеріалу ми виділили 42 елементи, які беруть участь у творенні назв професій сучасної української мови. Розглянемо детальніше такі назви зі скороченими частинами, що демон-струють їхню активність: радіо- (31) радіоре- портер, радіотехнік; теле- (21) телередактор, телережисер; кіно- (20) кінопубліцист, кінодокументаліст; гідро- (17) гідромонтаж- ник, гідротехнік; електро- (13) електрозвар-ник, електрокарник; фото- (9) фотокореспо-ндент, фотожурналіст; авто- (6) автоінспе-ктор, автоконструктор; гео- (6) геоморфолог, геохронолог; психо- (6) психоневролог, психопатолог; агро- (5) агрохімік, агробіолог; авіа- (4) авіадиспетчер, авіаконструктор; космо- (4) космобіолог, космоплавець; палео- (4) палеоантрополог, палеогеограф; борт- (4) бортінженер, бортмеханік; нарко- (4) нарко- ділок, наркокур'єр; біо- (3) біоінженер, біокі- бернетик; енерго- (2) енергобудівник; геліо- (2) геліотерапевт; фіто- (2) фітопалеонтолог; мед- (2) медпрацівник; сан- (2) сантехнік; нейро- (2) нейрофізіолог.

Крім вказаних елементів ще 20 подібних частин утворюють одиничні назви професій: зоотехнік, етнопсихолог, кардіохірург, ква- ліметролог, патофізіолог, сейсмогеолог, трансфізіолог, фізіотерапевт, хронометражист, хромолітограф, астрофізик, відео- інженер, літконсультант, піротехнік, поліграфіст, дипкур'єр, фехтмейстер, парапсихолог, невропатолог, гастроентеролог.

Вказані вище елементи можна розглядати як префіксоїди -- різновиди афіксоїдів, які функціонально подібні до префіксів і займають їхню позицію у слові. Префіксоїдні основи збільшують аглютинативні тенденції у мові [9:71-75]: геліогеофізик, біогеохімік, гідроелектрометалург.

Складноскорочені назви професій сучасної української мови можуть утворюватися, окрім префіксоїдів, також за допомогою су- фіксоїдів -- компонентів слівної структури, що за своїми функціональними властивостями наближаються до суфікса, уподібнюються йому. Ми виділили 223 складні одиниці, друга частина яких є скороченою основою, яку можна розглядати як корінь і як афікс, з огляду на її загальновживаність.

Аналіз морфологічної будови іменників на позначення професій сучасної української мови дозволив виділити 22 власне українські скорочені основи у другій частині слова. На-приклад: -вар (15) клеєвар, куховар; -вод (9) діловод, цитрусовод; -роб (8) маслороб, різно-роб; -вал (3) сукновал, шаповал; -лов (3) зміє-лов, краболов; -різ (3) дроворіз, металоріз; - руб (3) дроворуб, лісоруб; -бій (2) звіробій; -воз (2) молоковоз; -гон (2) плотогон; -лаз (2) верхолаз; -коп (2) землекоп; -кур (2) винокур.

Решта скорочених основ (-дер, -дув, -клад, -маз, -мір, -нос, -пас, -прав, -трус) беруть участь у творенні поодиноких назв: шкуродер, склодув, трубоклад, віршомаз, землемір, водо-нос, волопас, костоправ, сажотрус.

Запозичених елементів, за допомогою яких утворюються складноскорочені назви професій сучасної української мови, ми виділили 8: -лог (114) аеролог, акцентолог; -граф (24) бібліограф, географ; -пед (3) гіпнопед, логопед; -анатом (2) патологоанатом; -мен (2) спортсмен; -пат (2) гомеопат; -навт (1) гідронавт; -соф (1) філософ.

При дослідженні композитів на позначення осіб за професією поряд із двоскладовими зафіксовані трискладові компоненти, утворені поєднанням іменникових основ (гідро- піско-струйник), іменникових і дієслівних основ (електро-газо-зварник) чоловічого роду та їхні корелятивні утворення жіночого роду: електро-газо-зварювачка.

Афіксальні складні іменники на позначення професій сучасної української мови утворюються за допомогою суфіксального способу словотворення. Складно-суфіксальні слова -- це вторинні одиниці прямої або не-прямої номінації, безпосередніми складниками яких є поєднання не менш ніж двох неа- фіксальних морфем та словотворчого афікса [11:8]. З усього корпусу досліджуваних мовних одиниць сучасної української мови нами виділено 157 назв професій, які є афіксальними композитами. Аналіз виокремлених складних назв виявив, що найбільш продуктивним при їхньому творенні є суфікс -ник (60 одиниць): гірськолижник, глибоководник. При цьому вказаний суфікс може поєднуватися з суфіксом -ів: тепловозобудівник, тракторобудівник.

На другому місці за частотністю знахо-диться суфікс -ець (43 одиниці): канатоходець, метробудівець. Значну частину таких утворень (29) складають назви з компонентом -знавець (природознавець, правознавець), який можна розглядати як суфіксоїд -- проміжну афіксоподібну морфему, що є частиною скла-дних або складноскорочених слів і яка набли-жається за словотвірними функціями до афіксів [6:183-184; 9:70]. Третє місце за продукти-вністю посідає суфікс -льник (19 найменувань): газорізальник, гірничорятувальник.

Решта суфіксів є малоактивними: -ик/-ік (9) металофізик, світлотехнік, -ор/-ер (8) звукооператор, звукорежисер, -ист/-іст (4) геодезист, стенографіст, -ач (4) гробокопач, золотошукач, -евт (2) голкотерапевт.

Корпус мовних одиниць сучасної україн-ської мови, що є назвами професій, не обме-жується словами. Аналіз професійних підсис- тем свідчить про те, що значна кількість спе-ціальних понять передається не окремими словами, а словосполученнями (156 одиниць). Поява таких термінів-словосполучень пов'язана з синтаксичним способом творення термінів, сутність якого полягає в об'єднанні двох або більше зв'язаних у змістовому та граматичному відношеннях слів, що становлять собою складне позначення поняття [10:357-369].

Усі терміни-словосполучення на позна-чення осіб за професією та видом діяльності належать до складних утворень, які зберігають самостійність поняттєвого змісту кожного із компонентів, наприклад: верховий доменної печі, монтажник електронного устаткування, та ін.

В основі усіх НП-словосполучень лежать родо-видові відношення, де іменник у прямій формі виражає родове поняття, а іменник у непрямому відмінку або прикметник вказує на його видові ознаки, наприклад: завантажувач лугу, доглядач будинку, набивальник блоків, майстер манікюру, набивник електроплавильної печі, зберігач музейних фондів, розбивальник феросплавів і т.п. Атрибутивний компонент таких словосполучень конкретизує, уточнює значення певного родового поняття.

У сучасній українській лексиці на позна-чення осіб за професією ми також зафіксували 63 терміни-юкстапозити чоловічого роду. Наприклад, вибірник-сортувальник, технік- програміст, виливальник-заливальник.

Що стосується кореневого типу творення, аналіз фактичного матеріалу показав, що для назв професій сучасної української мови цей тип є невластивим. Це твердження доводить той факт, що кореневі НП складають усього 1,5% (38одиниць) від загальної кількості до-сліджуваних лексем. При цьому власне укра-їнських назв нараховуємо 8, що відповідає 18% від усіх кореневих найменувань: чабан -- той, хто доглядає овець. Решта ж 82% одиниць припадає на запозичені назви, наприклад, мім -- актор пантоміми, пілот -- той, хто управляє літальним апаратом.

Таким чином, кореневий тип утворення нових назв професій у сучасній українській мові є непродуктивним, де переважають за-позичення назв з інших мов.

У сучасному українському мовознавстві не існує єдиної думки щодо віднесення субс-тантивації до певного типу словотвору. Так, перехід з однієї частини мови до іншої (суб-стантивація прикметників, адвербіалізація дієприкметників) одні вчені відносять до морфолого-синтаксичного типу словотвору [3; 14]. Інші розглядають субстантивацію як семантико-синтаксичний тип словотвору [1:14] або вважають субстантивацію лексико- граматичним типом словотвору [5; 13]. Слід погодитися з думкою останніх, тому що лек-сична одиниця зазнає змін при субстантивації, при якій трансформація прикметника в іменник пов'язана перш за все із зміною його значення.

Для українських назв професій утворення лексем шляхом субстантивації, тобто переходу прикметників у розряд іменників є нетиповим. Це -- незначна кількість найменувань (8 одиниць), утворених неморфологічним способом: люковий, посильний та інші.

Таким чином, назви професій сучасної української мови за своєю морфологічною будовою бувають шести видів: кореневими, субстантивованими, афіксальними (су-фіксальними, префіксально-суфіксальними), складними (композитами, афіксальними ком-позитами, складноскороченими) юкстапози- тами та складеними (словосполученнями). Найпродуктивнішим структурним типом НП є афіксальний (68,1%), що пояснюється син-тетичністю української мови. Найменш акти-вними типами є субстантивовані (0,2%) і ко-реневі (1,5%) назви професій.

У морфологічній системі кожної мови ві-дображена національна мовна свідомість -- спільність мовного відображення дійсності в свідомості представників певного націона-льного колективу, що проявляється насамперед у мовних рефлексіях носіїв тієї або іншої мови як сукупність їхніх знань про національну мову. У зв'язку з цим видається перспективним зіставне дослідження морфологічних систем різних мов, що є маловивченим аспектом морфології.

Література

1. Ващенко В. С. Стилістичні явища в українській мові / Ващенко В. С. -- Харків : ХДУ, 1958. -- 327 с.

2. Вендина Т. И. Словообразование как способ дискретизации универсума / Вендина Т. И. // Вопросы языкознания. -1999. -- № 2. -- С. 27-49.

3. Виноградов В. В. Основные типы лексического значения слова / Виноградов В. В. // Изб-ранные труды : Лексикология и лексикография. -- М. : Учпедгиз, 1977. -- С. 121-134.

4. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. -- К. : Вища школа, 1985. -- 360 с.

5. Городенська К. Г. Словотвірна структура слова / К. Г. Городенська, М. В. Кравченко. -- К. : Наукова думка, 1981. -- 199 с.

6. Гриценко Н. С. Сложносуффиксальные и аффиксоидные существительные / Гриценко Н. С. // Словообразование современного русского язика : Сб. науч. тр. -- М., 1996. -- С. 183-184.

7. Земская Е. А. Активные тенденции словопроизводства / Земская Е. А. // Русский язык. -- Opole, 1997. -- C. 167-201.

8. Земская Е. А. Словообразование как деятельность / Земская Е. А. -- М. : Наука, 1992. -- 221 с.

9. Клименко Н. Ф. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська. -- К. : Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні Національної Академії наук України, 1998. -- 161 с.

10. Мельчук И. А. Курс общей морфологи / Мельчук И. А. -- М. : Языки русской культуры ; Вена : Венский славистический альманах, 1997. -- 416 с.

11. Петрухина Е. В. Русское производное слово как когнитивная модель интерпретации явлений действительности / Петрухина Е. В. // Словообразование современного русского язика : Сб. науч. тр. -- М., 1996. -- С. 196.

12. Словотвір сучасної української літературної мови. -- К. : Наукова думка, 1979. -- 406 с.

13. Стаховська Н. Ф. Семантична та словотвірна структура агентивно-професійних найменувань металургійної термінолексики: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Стаховська Наталя Федорівна. -- Дніпропетровськ, 2002. -- 189 с.

14. Стишов О. А. Динамічні процеси в лексико-семантичній системі та в словотворі україн-ської мови кінця ХХ ст. (на матеріалі мови засобів масової інформації) : дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.01 / Стишов Олександр Анатолійович. -- К., 2003. -- 458 с.

Размещено на Allbest.ru