Семантичний синкретизм дієслів на позначення внутрішнього стану істоти як передумова реалізації їх словотворчої спроможності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 8П.Ш.2'373.6П

Семантичний синкретизм дієслів на позначення внутрішнього стану істоти як передумова реалізації їх словотворчої спроможності

О.І. Петрів

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

У статті проаналізовано семантичний синкретизм дієслів на позначення внутрішнього стану як передумову реалізації їх словотворчої спроможності. Встановлено, що різноманітні компоненти значення стану тісно пов'язані, злиті або переходять один в одного у спільно- кореневих словах, у межах полісемантичного слова або й окремого лексико-семантичного варіанта. Усе це ускладнює процедуру встановлення континууму похідних від кожної досліджуваної одиниці, з'ясування сло-вотворчої спроможності дієслів на позначення внутрішнього стану істоти як класу твірних слів.

Ключові слова: семантика, багатозначне дієслово, ЛСВ, твірне слово, похідне слово, мотиваційні зв'язки, внутрішній стан істоти.

семантика дієслово словотворчий лексичний

В статье проанализирован семантический синкретизм глаголов с семантикой внутреннего состояния как предпосылка реализации их словообразовательной способности. Установлено, что различные компоненты значения состояния тесно связаны, слиты или переходят друг в друга в однокоренных словах, в пределах полисемантического слова или отдельного лексико-семантического варианта. Все это усложняет процедуру установления континуума производных от каждой исследуемой единицы, выяснения словообразовательной способности глаголов с семантикой внутреннего состояния существа как класса образующих слов.

Ключевые слова: семантика, многозначный глагол, ЛСВ, производное слово, мотивационные связи, внутреннее состояние существа.

The article analyzes the semantic syncretism of verbs denoting inner state as a precondition for realizing their word-formation potential. It is found that different components of the meaning of state are interconnected, merged or evolving into each other in cognate words, within a polysemantic word or lexico- semantic variant. All of this complicates the procedure of establishing the continuum of derivatives from every investigated unit and studying the word-formation potential of verbs denoting inner state of beings as a class of base words.

Key words: semantics, polysemantic verb, lexico-semantic variant, base word, derivative, motivational relations, inner state of the being.

Дієслова на позначення стану -- це лекси-ко-граматичне об'єднання вербативів, що ін-тегрує у своєму складі одиниці, які характери-зуються диференційними морфолого-синтак- сичними характеристиками і містять такі ком-поненти змісту, як `статичність', `безперервне й однорідне тривання', `відсутність внутріш-ньої межі', `безоб'єктність', `автономність щодо носія стану' та ін. Такі вербативи доці-льно класифікувати на дві макрогрупи -- діє-слова на позначення внутрішнього стану і діє-слова із семантикою зовнішнього стану відпо-відно до сфери поширення денотата станової ситуації, яку вони маніфестують.

Дієслова на позначення стану уже ставали об'єктом зацікавлення лінгвістів [3; 5; 6; 7; 8], проте проблема взаємопереходів і накладань різних компонентів значення у спільно- кореневих словах, у межах одного слова, а інколи навіть лексико-семантичного варіанта досі належно не висвітлена.

Семантика дієслів на позначення внутрі-шнього стану зосереджена на фізичній (фізіо-логічній) та емоційно-психічній сферах істоти, найчастіше людини, упорядкування знань про яку є одним із ключових завдань антро- поцентрисної парадигми сучасної лінгвістики, що зумовило вибір теми нашої розвідки і визначило її актуальність.

Метою роботи є проаналізувати семан-тичний синкретизм дієслів на позначення внутрішнього стану істоти як передумову реалізації ними словотворчої спроможності.

Поняття стану є абстрактним та містким і корелює із трьома його виявами:

1) власне станом, що співвідносний з по-няттям `статичність';

2) становленням, що має процесуальний відтінок і характеризується як поступовий перехід у певний стан;

3) каузованим становленням, що визначає переведення кого-небудь у стан абсолютно пасивним, неагентивним суб'єктом.

Усі три вияви стану мають мовне вира-ження у деяких спільнокореневих дієсловах на позначення внутрішнього стану. Порівняймо: сліпувати розм. “1. Бути сліпим; погано бачити” (стан), сліпнути “Ставати сліпим, втрачати зір. // Втрачати здатність добре бачити (про очі)” (становлення), сліпити “2. тільки 3 ос. Засліплюючи, заважати добре бачити, дивитися (про світло, сяйво, що- небудь блискуче і т.ін.) // Стомлюючи очі, зір надзвичайною яскравістю, різноколірністю, барвистістю і т.ін., заважати дивитися.

3. тільки 3 ос. Засипаючи, заліплюючи, зали-ваючи очі, позбавляти людину можливості добре бачити” (каузоване становлення); слабіти “Бути слабим (у 1 знач.); хворіти”, слабувати “Бути хворим; хворіти, нездужати // на що, рідко чим. Хворіти якою-небудь хворобою, мати хвору якусь частину тіла, якийсь орган” (стан), слабнути “Ставати, робитися слабким (у 1, 3, 6 знач.); слабим (у 2,5 знач.)”, слабіти “1. Те саме, що слабнути”, слабішати “Ставати, робитися слабішим (див. слабий 2, 5)”, слабшати “Те саме, що слабнути” (становлення) (фізичний, фізіологічний стан істоти); лютувати “1. Виявляти хижацтво, кровожерність, злість (про звіра, тварину) // Виявляти безжальну жорстокість, нещадність (про людину) // на кого і без додатка. Бути в стані розлюченості, гніву, виявляти гнів; дуже сердитися” (стан), лютіти “Ставати лютим (див. лютий1 1-3)”, лютішати “Ставати лютішим (див. лютий1 1-3)” (становлення), лютити “Доводити до розлюченості, гніву; дуже сердити” (каузоване становлення); злувати “рідко. Злитися, сердитися”, (стан), зліти “розм. Те саме, що злішати”, злішати “Ставати злим або злішим” (становлення), злити “Викликати у кого-небудь злість, роз-дратування; сердити” (каузоване становлення) (емоційно-психічний стан) та інші.

Така “плавність” семантики цих та інших спільнокореневих дієслів на позначення вну-трішнього стану, а також більш-менш струк-турна однотипність багатьох з них стають причиною труднощів при укладенні від них парадигм похідних, оскільки виникає явище множинної словотвірної мотивації, “за якого мотивувальними для певного похідного ви-ступають одночасно декілька твірних” [2:99]. Наприклад, якщо можна достеменно сказати, що твірним до слова лютування є лютувати, то визначити мотивувальне для лексем лють і лютощі (від лютувати, лютіти чи лютити?) щонайменше складно, якщо взагалі можливо і потрібно. Порівняймо ще: слабкий, слабовитий, слабість, слабина і можливі твірні слабіти (як стан і як становлення), слабувати, слабнути; сліпець, сліпак і сліпувати, сліпнути, сліпити тощо.

Буває, що семантика стану, становлення і каузованого становлення у різних поєднаннях виявлена у структурі одного слова на рівні семем або й відтінків того самого значення: нервувати “1. Те саме, що нервуватися” -- “Бути в стані збудження, хвилювання, роздра-тування” (стан), “2. Приводити кого-небудь у стан нервового збудження, роздратування; прикро вражати чим-небудь” (каузоване ста-новлення); квасити “Квасити губи -- виявляти незадоволення” (стан), “2. перен., розм., рідко. Робити кого-небудь в'ялим, кислим, не- задоволеним” (каузоване становлення); кволіти “2. розм. Те саме, що нездужати; хворіти, слабувати” (стан), “1. Ставати кволим (у 1 - 3 знач.), слабим” (становлення), знемагати “1. // Почувати себе хворим, слабим” (стан) “1. Втрачати силу, знесилюватися від чого- небудь виснажливого (мук, утоми, важкої праці і т.ін.)” (становлення) та ін.

Семантичний синкретизм дієслів на по-значення внутрішнього стану виявляється ще більшою мірою у межах полісема, коли одне слово за своїми лексико-семантичними варіа-нтами належить одночасно до кількох лекси- ко-семантичних підгруп, що ускладнює дифе-ренціацію похідних, утворених на його базі. Наприклад, хворіти, хворувати “1. Бути хво-рим, страждати від якоїсь хвороби” (стан фі-зичного нездужання) і “2. розм. Глибоко пройматися болем, хвилюватися за когось, щось, уболівати за ким-, чим-небудь” (стан, що передає смуток, тугу, пригнічений настрій), кам'яніти і рідко каменіти “2. перен. Ставати нерухомим, застиглим” (стан фізичного нездужання) і “3. перен. Ставати байдужим, нечулим” (стан, що передає нудьгу, бай-дужість); смоктати “6. перев. безос. Про від-чуття тупого, ниючого болю в серці, шлунку і т.ін.” (стан фізичного болю) і “5. перен. Без-перервно мучити, непокоїти, хвилювати (про почуття, думки, переживання і т.ін.)” (стан, що передає смуток, тугу, пригнічений настрій), спати “1. Перебувати у стані сну // Мати нормальний сон” (фізіологічний стан сну) і “2. перен. Бути бездіяльним, пасивним, млявим” (стан, що передає емоційно-психічну рівновагу, спокій); тремтіти “1. Трястися віл холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати (у 1 знач.)” (стан, що передає фізичне дрижання, тремтіння) і “3. перен. Відчувати страх, боязнь перед ким-, чим-небудь, боятися, побоюватися когось, чогось // над чим. Боятися втратити щось” (стан, що передає страх); страждати “2. на що, чим. Мати яку- небудь хворобу, недугу; хворіти” (стан фізичного нездужання) і “1. від чого і без додатка. Зазнавати сильного фізичного болю, мучитися від нього” (стан фізичного болю) та ін. “Про-блема “словотвір і полісемія” -- багатоаспек- тна, різнопланова, вона включає низку частко-вих проблем, які вимагають як теоретичного осмислення, так і інтерпретаційного розв'я-зання на рівні опису відповідних семантико- дериваційних явищ і процесів, опрацювання адекватних методик вивчення взаємодії лек-сичної деривації і багатозначності слова” [4:58]. У розрізі зв'язків і співвідношення сло-вотвірних мотиваційних відношень і полісемії похідного слова виявилось дві тенденції -- до відображення усіх лексико-семантичних зна-чень стану твірного слова (які власне є об' єк- том наших спостережень) і до відображення одиничних станових семем у семантичній структурі похідного. Ось приклади реалізації першого типу мотиваційних зв'язків, які сут-тєво переважають у досліджуваному матеріалі. Слова кам'яніти, рідко каменіти утворюють похідні, значення яких співвідносні з обома становими значеннями твірних, пор.: закам'яніти і рідше закаменіти “2. перен. Стати нерухомим, завмерти під впливої якого- небудь сильного враження, переживання і т.ін. 3. перен. Стати байдужим (про серце)”, окам'яніти і рідко окаменіти “2. перен. Стати нерухомим; завмерти, заціпеніти. 3. перен. Втратити здатність відчувати що-небудь, реа-гувати на що-небудь, виявляти які-небудь по-чуття”, покам'яніти і рідше покаменіти “За-кам'яніти (про все або багато чого-небудь, всіх або багатьох)”, скам 'яніти, рідше скаменіти “2. перен. Стати нерухомим, завмерти під впливом якого-небудь сильного враження, переживання і т.ін.; заціпеніти. 3. перен. Втра-тити здатність щось відчувати, виявляти якісь почуття; стати байдужим, нечутливим, черст-вим”, кам 'яний “2. перен. Цілком непорушний, застиглий // Без усякого виразу; байдужий.

3. перен. Який має твердий характер; бездуш-ний, нечулий, черствий”. Полісем нудити зна-чення “1. Викликати почуття нудьги. 2. неперех., рідко. Те саме, що нудитися” (ну-дитися “1. Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги”) (стан, що передає розгубленість, нерішучість, нудьгу) і “3. безос., пе- рех. Викликати нудоту (у 2 знач.). 5. перех., заст. Виснажувати, морити” (стан фізичного нездужання) і реалізує у похідних нудота “1. Те саме, що нудьга 1-3. 2. Неприємне, млосне відчуття у шлунку й горлі, після якого часто настає блювання”, нудний “1. Який викликає почуття нудьги (одноманітністю, не-привабливістю вигляду і т.ін.). // Який не ви-кликає інтересу. 2. Сповнений нудьги, туги; безрадісний. 3. Який спричинює неприємне, болісне відчуття; млосний, неспокійний.

4. Який викликає нудоту; нудотний”), нудкий “діал. Нудний”, нудитися “1. Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги. 2. рідко. Відчувати нудоту (у 2 знач.)”, знудити “розм. 1. перех. Викликати нудьгу в кого- небудь. // Довести до знемоги, дуже виснажити 2. неперех., чим. Відчути, що набридло, спротивіло що-небудь”, занудити “1. заст. Навіяти на кого-небудь нудьгу, тугу. 2. безос. Почати нудити (про фізіологічний стан)”, пе- ренудити “безос. Перестати нудити”, попону- дити “розм. 1. Знемагати від нудьги тривалий час. 2. безос. Нудити кого-небудь тривалий час”; лише три похідні відображають мотиваційні зв'язки з твірним нудити тільки у психоемоційному значенні -- нудливий “рідко. Те саме, що нудний 1”, понудити “1. перех. Примусити нудитися кого-небудь якийсь час.

2. неперех. Знемагати від нудьги якийсь час.

3. перех. Змучити нудьгою багатьох”, прону- дитися “Нудитися (у 1 знач.) якийсь час”. Менш часто, як показав матеріал дослідження, “у віддієслівному словотворі девербативи фік-сують асиметрію словотвірних співвідношень із базовими багатозначними дієсловами, при цьому вони лише частково відбивають полі-семію твірних” [4:65]. Тобто похідні виникають на базі лише одного лексико-семан- тичного варіанта дієслова, що передає внутрішній стан. Наприклад, семеми багатозначного дієслова сохнути (рідше схнути) віднесені нами у три лексико-семантичні групи: “3. пе- рен. Виснажуватися, худнути від переживань, тяжкої праці, хвороби і т.ін.” (стан, який пере-дає зовнішній вигляд людини, зумовлений внутрішнім станом організму), “4. перен. Втрачати здатність рухатися, діяти (про частини тіла)” (стан фізичного нездужання), “3. // за ким, розм. Страждати від кохання до кого-небудь” (стан, що передає страждання, терпіння, муки). Похідні висохнути, відсохну-ти, досохнути, засохнути, зсохнути, рідко ізсохнути, підсохнути, посохнути, присохнути, усохнути (всохнути) стосуються лише першого із зазначених значень твірного і передають стан людини, пов'язаний із її поганим виглядом і втратою ваги. І тільки похідне присохнути в одному зі своїх значень (“3. перен. Відчуваючи симпатію, прив'язатися до кого- небудь, дуже полюбити когось”), актуалізує мотиваційні зв'язки з сохнути у третьому з наведених значень.

Коли йдеться про багатозначність слова, то варто наголосити, що “у звичайних умовах мовленнєвого спілкування значення, що ви-діляються, не повністю і безумовно відмежо-вані один від одного і замкнені у якому- небудь “автономному” семантичному полі” [9:80]. Відповідно в межах лексико-семантич- ного варіанта відтінки значення перебувають між собою у ще тіснішому зв'язку, і їх дифуз- ність є очевидною і беззаперечною. З іншого боку, як показує практика, інколи вони потрапляють у “силові” поля різних лексико- семантичних груп, що змушує дослідника порушити цілісність семеми задля точнішої диференціації конституентів цих груп, як-от: цвісти “3. перен. Бути в розквіті сил, молодості, вродливим (про людину). // Про вияв здоров'я на обличчі людини” (стан, що передає бадьорість, здоров'я, добре самопочуття істоти) і “3. // Про вияв радості, щастя, задоволення, замріяності на обличчі людини (в усмішці, очах і т. ін.)” (стан, що передає радість, емоційне піднесення); спати “1. Перебувати у стані сну. // Мати нормальний сон. // із запереч. част. не. Страждати безсонням; мати неміцний сон” (фізіологічний стан сну і свідомості у сні) і “1.// перен. Лежати мертвим; бути похованим де-небудь; покоїтися” (стан, що передає смерть, упоко- єння істоти), чахнути “1. Втрачати сили, здоров'я, ставати чахлим (у 1 знач.)” (стан фізичного нездужання) і “1. // перен. Втрачати ясність думки, мислення” (негативний, хво-робливий психічний стан) і под. Ще складніше, коли через недосконалість лексикографічних тлумачень чи то через неможливість їх здійснити по-іншому, пов'язану зі складною природою самих внутрішніх станів, які є взаємозалежними і взаємозумовленими, в одній дефініції міститься відсилання як на фізичний (фізіологічний) стан, так і на емо-ційно-психічний: “у предикаті можуть бути так тісно об'єднані вказівки на психічну і фізичну реакцію людини, а фізична реакція виявляється настільки комплексною, що виникають лексикографічні труднощі, пов'язані з вибором родового поняття” [1:222]. Наприклад, мліти “2. Знемагати від болю, глибоких переживань” (стан фізичного болю і стан, що передає смуток, тугу, пригнічений настрій), боліти 2 “Відчувати біль, переживати горе; страждати, мучитися” (стан фізичного болю, стан, що передає смуток, тугу, пригнічений настрій і стан, що передає страждання, терпіння, муки) і под. “Багато слів (взятих в одних і тих самих значеннях) є одночасно членами не однієї, а декількох лексико-семан- тичних парадигм, тобто входять у різноманітні ряди, у яких слова протиставлені один одному за якоюсь визначеною семантичною ознакою” [9:108]. До цього явища можна ставитись по-різному: сприйняти як доказ лінійності мови, її внутрішньої “спаяності” і системності або шукати альтернативні способи тлумачення, усуваючи неточності лексикографів, диференціювати одне синкретичне значення на два чи більше самостійних значень чи просто виділяти окремі відтінки семантики -- підзначення. Одним зі способів здійснити таку диференціацію є словотвірний, який виходить з того, що “здатність слова вступати в різні лексико-семантичні парадигми (а відповідно в синтагматичні сполучення з іншими словами), відповідає і дериваційному розгалуженню цього слова, тобто здатності різноманітних його значень вступати у різноманітні словотвірні ряди” [9:199]. Простежимо це на прикладі багатозначного дієслова мліти і континууму похідних від нього. Тут теж намітились дві взаємопротиле- жні тенденденції: частина дериватів окремим значенням чи його відтінком послідовно роз-різняє фізичну (фізіологічну) й емоційно- психічну станову семантику мотиватора, а частина -- виявляє такий самий синкретизм, як і твірне. Порівняймо: замліти “2. Ставати нерухомим, завмирати від якого-небудь гли-бокого, сильного почуття. 4. тільки док., рідко. Почати мліти від глибоких переживань”, зомліти “2. // Нити, завмирати (про серце, ду-шу)”, обімліти, рідко обомліти “розм. 1. Сла-бнути до втрати свідомості під впливом якого- небудь сильного почуття // Завмирати на якусь мить від чого-небудь несподіваного (переляку, здивування і т.ін.). Серце обімліває (обімліло) -- хтось хвилюється (від захоплення, тривоги, переляку і т.ін.)”, перемліти “1. Змучитися, знемогти від тривоги, страху, горя і т. ін. Перемліти душею (серцем) -- змучитися від тривоги, страху, горя і т.ін.”, помліти “Душею помліти -- зазнати душевного болю, глибоких переживань”, умлівати “1. // Страждати від кохання. Умлівати (умліти) серцем (душею) -- дуже переживати, хвилюватися з якогось приводу” (деривати передають тільки емоційно-психічний внутрішній стан); мління “Дія за знач. мліти”, зомліти, рідко зімліти “2. Втрачати на деякий час здатність рухатися від сильного переживання, перевтоми, болю і т. ін.; завмирати, ціпеніти” розімліти “1. // Знемагати, знесилюватися від душевного або фізичного перенапруження, спеки, тепла і т.ін. (про людей)”, помліти “розм. 4. Мліти якийсь час”, умліти (вмліти) “1. Знемагати від якого-небудь сильного переживання, враження, відчуття великої втоми і т.ін.” (значення фізичного (фізіологічного) й емоційно-психічного стану представлені у похідних синкретично). Схожі мотиваційні зв'язки відображені і у дієслові боліти 2 та його похідних, щоправда, тут тенденція до розрізнення переважає. Отже, словотвірний критерій у подібних випадках наводить на ду-мку, що такого типу дієслова і їх семеми варто об'єднувати в окрему лексико-семантичну групу, яка була б перехідною між дієслівною семантикою фізичного (фізіологічного) та емоційно-психологічного стану, відображала синкретизм її конституентів і дозволила адек-ватно відтворити континуум усіх похідних у межах словотвірних парадигм твірних.

Таким чином, словотвір і семантика тісно взаємопов'язані: синкретизм значень твірних завжди впливає на семантичну структуру по-хідних, що виявляється у складності встановити мотивувальне (для віддієслівних похідних, що пов'язані дериваційними зв'язками зі спі- льнокореневими словами з більш-менш одно-типною формальною структурою), простежити розмежування дериватів, що мотивовані різними лексико-семантичними варіантами баземи або й відтінками того самого твірного, якщо таке розмежування узагалі піддається встановленню. Акт словотворення, маючи пе-вні внутрішні закономірності свого здійснення, базується на свободі і можливості вибору мотиваційної ознаки, а не на повному погли-нанні, тому характер лексичної семантики твірного, її ідіоматичність чи неідіоматичність відіграють тут ключову роль.

Література

1. Арутюнова Н. Д. К проблеме функциональных типов лексического значения / Н. Д. Арутюнова // Аспекты семантических исследований. -- М. : Наука, 1980. -- С. 156-249.

2. Вакарюк Л. О., Панцьо С. Є. Український словотвір у термінах. Словник-довідник / Л. О. Вакарюк, С. Є. Панцьо. -- Тернопіль : Джура, 2007. -- 260 с.

3. Васильев Л. М. Семантика русского глагола : Учеб. пособие для слушателей фак. повышения квалификации / Л. М. Васильев. -- М. : Высшая школа, 1981. -- 184 с.

4. Ґрещук В. Студії з українського мовознавства : Вибрані праці / Василь Ґрещук / Упоряд. Р. Бачкур. -- Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. -- 520 с.

5. Кавера Н. В. Семантична типологія предикатів стану : дис. ...канд. філол. наук : 10.02.01 / Кавера Наталія Вікторівна. -- К., 2007. -- 206 с.

6. Кильдибекова А. Т. Глаголы действия в современном русском языке : опыт функционально - семантического анализа / А. Т. Кильдибекова. -- Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1985. -- 160 с.

7. Леута О. І. Синтаксичні структури з дієсловами стану / О. І. Леута // Мовознавство. -- 1988. -- № 10. -- С. 54-60.

8. Тишківська Н. Я. Словотворчий потенціал дієслів почуття / Н. Я. Тишківська // Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія.- Івано-Франківськ : Плай, 1995. -- Вип. 1. -- С. 82-87.

9. Шмелев Д. Н. Проблемы семантического анализа лексики. Изд. 2-е, стереотипное / Д. Н. Шмелев. -- М. : КомКнига, 2006. -- 280 с.

Размещено на Allbest.ru