Перцептивний фрагмент мовно-поетичної картини світу (на матеріалі творчості українських шістдесятників)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ПЕРЦЕПТИВНИЙ ФРАГМЕНТ МОВНО-ПОЕТИЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ШІСТДЕСЯТНИКІВ)

Гливінська Л. К.

На матеріалі поетичного мовлення представників українського шістдесятництва - М. Вінграновського, І. Драча, Л. Костенко, Б. Олійника і Д. Павличка - виявлено структурно- функціональні особливості сенсорної лексики. Зауважено кількісну і якісну продуктивність аналізованого засобу образотворення в словесно-художньому континуумі означеного періоду.

Ключові слова: лінгвопоетика, художня мова, мовна картина світу, перцепція, сенсорна лексика, частотний словник.

На материале поэтической речи украинских шестидесятников - Н. Винграновского, И. Драча, Л. Костенко, Б. Олейника и Д. Павлычко - проанализированы структурно-функциональные особенности сенсорной лексики. Отмечена продуктивность исследуемых языковых явлений в словеснохудожественном континууме эпохи.

Ключевые слова: лингвопоэтика, художественная речь, языковая картина мира, перцепция, сенсорная лексика, частотный словарь.

On the material of poetic speech of representatives of Ukrainian “Sixties Generation “ - M. Vinghranovskyi, I. Drach, L. Kostenko, B. Oliinyk and D. Pavlychko - were revealed structural and functional features of sensory vocabulary. The quantitative and qualitative productivity of the analyzed tool of image in the word-fiction continuum of mentioned period were described.

Keywords: linguistic poetics, fiction language, language picture of the world, perception, sensory vocabulary, frequency dictionary.

Початок ХХІ століття позначений активізацією дослідницьких пошуків в українській лінгвопоетиці. На це вказує проблематика, зокрема, таких монографій: “Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття: лексикографічний аспект” Г. Вокальчук (2004); “Слово в апперцепційній системі поетичного тексту.

Декодування Шевченкового вірша” А. Мойсієнка (2006); “Мовно-естетичні знаки української культури” С. Єрмоленко (2009); “Динаміка метафори в українській поезії ХХ ст.” Л. Кравець (2012).

Для сучасної науки показовою є тенденція до багатовимірного пізнання, що закономірно впливає на зміни в аспектах і змісті дослідницьких розробок. У лінгвістичних студіях знаходять осмислення ідеї, факти, методи філософії, естетики, культурології, психології, кібернетики тощо.

Очевидно, що й підхід до художньої мови передбачає опертя на міждисциплінарну теоретико-методологічну базу. Від рівнево-структурного опису мовних одиниць до аналізу когнітивно-дискурсивного - такою є настанова сучасної стилістики художньої літератури. Студіювання лінгвокреативної практики письменників здійснюється з урахуванням сприйняттєво-пізнавальних інтенцій читача-інтерпретатора (адресата); етнопсихологічних, соціокультурних, історичних чинників формування мовної особистості автора (адресанта). Перспективним напрямком у вивченні специфіки словесного мистецтва є аналіз мовної картини світу письменника, у якій об'єктивуються факти мови як витвору людської природи; національної мови як колективного витвору духу народу; індивідуального мовлення як утілення суб'єктивного осмислення буття.

Чуттєве сприйняття дійсності, або перцепція (лат. perceptio - пізнавання), - невід'ємна складова життя людини. Відтак і для художників слова гранична деталізованість чуттєвих вражень стає засобом експлікації ціннісних пріоритетів.

Нагадаємо, що лексику, яка вербалізує знання, здобуті людиною через органи чуття, традиційно називають сенсорною (лат. sensus - відчуття).

Мета запропонованого дослідження - виявити структурно-функціональні особливості сенсорної лексики в поезіях українських шістдесятників. сенсорний лексика поетичний мовлення

Художня мова, як вважається, найвиразніше виявляє свій асоціативний потенціал на рівні слова - у розгалуженій системі актуалізованих естетичних значень: лексичним одиницям належить вагома роль у створенні образності, певного стилістичного забарвлення тексту. Лексика, поетичний словник наближають до розуміння мовної особистості письменника. Важливо, що лексичні парадигми, упорядковані за тематичним принципом, - це репрезентативний матеріал для пізнання мовної картини світу, як індивідуальної, так і національної. Тому вибір сенсорної лексики об'єктом дослідження видається цілком умотивованим.

П' 'ять видів чуттєвого сприймання - зір, слух, смак, запах, дотик - лінгвалізовано в кольоро- / світло-, звуко-, смакопозначеннях, одоративній і тактильній лексиці. При цьому кожна мова має свій набір засобів для назв реалій чуттєвого світу [4, с. 182]. Функціонування вказаних номінацій у мовно-поетичному континуумі підпорядковується розгортанню особливої - естетичної - реальності. Пор.: Ходімте в сад. <...> Затисла груша в жовтих кулачках / Смачного сонця лагідні жовточки /М. Вінграновський/; Спиваю сік густий з терпких морозних грон, / Спиваю сік жарких жовтневих розкошей, / Спиваю шурхітливий падолист, / Спиваю золоту оскому осені... /І. Драч/; Ті журавлі, і їх прощальні сурми... / Тих відлітань сюїта голуба... / Натягне дощ свої осінні струни, /торкне ті струни пальчиком верба /Л. Костенко/; Ліг сніг... Срібною ниткою /В 'ється тиша між вільхами, /Пахне юною вільгістю, / Пахне чистою вільгістю, / Пахне... вічністю... даль /Б. Олійник/; Під хмарами згасає далина, / Як сивий лірник, сніг іде і грає. / Мене, як немовлятко, сповиває /1 тісно в 'яже музика сумна /Д. Павличко/. Різним письменникам, так само, як і художникам, композиторам, властиве різне конкретно-чуттєве бачення світу: в одних превалює зорове сприйняття, в інших - звукове, смакове тощо. Хтось знаходить спільне між різними відчуттями, творячи синестезичний образ.

Сенсорна лексика - один із релевантних мовно-виражальних засобів у поезії українських шістдесятників. У цьому переконують результати домінантного аналізу фактичного матеріалу. Таку методику використовують для виявлення високочастотної лексики в певному масиві текстів [6]. Існує думка, що в списку перших ста повнозначних лексем частотного словника наявні одиниці, які маркують ключові елементи культурно-мовної картини світу певної спільноти (соціальної групи, етносу), конкретного автора, а також указують на основні складові більшості текстів певного жанру.

Інформацію про домінантну лексику в мовотворчості представників українського літературного шістдесятництва було запозичено з електронної “Параметризовано'! бази даних сучасної української поетичної лексики” [5]. До аналізу залучалися тексти М. Вінграновського, І. Драча, Л. Костенко, Б. Олійника і Д. Павличка.

У списку домінант в обстежуваних поетичних словниках сенсорна лексика актуалізується з-поміж ад'єктивів і дієслів.

Зі складу ад'єктивних одиниць показовими у творчості шістдесятників виявилися кольороназви. У М. Вінграновського цей тематичний ряд найбільш розгалужений і містить 8 компонентів (за спадом частоти вживання - білий, чорний, синій, червоний, золотий, голубий, зелений, сірий), тоді як в Б. Олійника - 7 (білий, золотий, сірий, чорний, зелений, сивий, голубий); у Д. Павличка - 6 (золотий, білий, темний, червоний, зелений, чорний); у І. Драча - 5 (білий, золотий, чорний, сивий, синій); у Л. Костенко - 4 (чорний, білий, золотий, сірий). Для М. Вінграновського, І. Драча й Б. Олійника найбільш значущим є білий колір. У Л. Костенко найвищий ранг з-поміж домінантних кольорономінацій має лексема чорний, у Д. Павличка - слово золотий. Ці ж прикметники - білий, золотий, чорний - потрапили до загальножанрового реєстру високочастотної лексики. Цікаво, що з-поміж ад'єктивів у поетичному мовленні домінують слова на позначення саме зовнішніх характеристик реалій, зокрема кольорономінації, натомість список одиниць із виразно оцінною семантикою нечисленний (у словнику І. Драча фіксуємо лексему теплий (індекс / порядковий номер у списку домінантних слів - 70), у Д. Павличка - рідний (64)).

Показово, що словесні образи, які експлікують зорові, колірні асоціації, становлять одну з визначальних ідіолектних рис М. Вінграновського. Численні поезії з перших слів апелюють до зорової пам'яті читача: “Синій сон у небесному морі...”, “Сива стомлена сутінь снігів...”, “На міднім небі вечір прочорнів”, “Безневинним жовтавим гроном.”, “Блакитно на душі”. Кількісний аналіз поетичного лексикону М. Вінграновського засвідчив, що на різночастиномовні одиниці з колірним значенням припадає 61,7 % сенсорної лексики; звукові асоціації виявлено в 17,9 % слововживань; смакові - у 7 %; тактильні - у 5,6 %; одоративні - у 2,9 %. 4,9 % становлять синестезичні образи. До речі, у 63,9 % випадків саме назви кольору беруть участь у лінгвалізації синкретичних чуттєвих вражень.

У цілому, високу частоту вживання в художньому мовленні М. Вінграновського демонструють лексеми з коренями біл- / -біл- / -біл'-, чорн- / -чорн- / -чорн'-, тобто ахроматичні кольороназви. Проте загальна кількість хроматичних найменувань вища й становить 54,3 % слововживань, тоді як ахроматичні кольорономінації зустрічаються в 45,7 % випадків. Зважаючи на це, можемо припустити, що для Вінграновського-поета в мовотворенні художньої картини світу важать як об'єктивна, так і суб'єктивна детермінанти [10, с. 406-407, 455]. Увага митця спрямована як на об'єкт, явище, так і на своє відчуття, суб'єктивне враження від об'єктивно сприйнятого. М. Вінграновський вдало відтворює екстравертне бачення світу - барвисте, строкате, яскраве - і картину світу інтроверта - невиразну, тьмяну, забарвлену в ахроматичні кольори. Див. у текстах: Зупинилась тиша й тихий вітер з поля, / Голубі пожежі голубих небес; Зеленим голосом сади зовуть зозулю; І квітів жовто-синя повінь /Біжить навшпиньках до Дніпра; З неба падають зорі в дзьоби журавлів. / На крило небокраю сіла хмара / в червоній хустині; Ліс в осені стояв... Очима синіми вже золотіло літо. Пор.: Цвітуть на білому хати <...> Цвітуть обмерзлі криниці /Холодним квітом мармуровим; Цієї ночі сніг упав - / На чорне впало біле; Без дороги-сліду мчить мене Мерані, / Сивий ворон карка в чорному тумані. /Мчи ж мене, Мерані, в чорному тумані.; Ця гіркота пригашених страждань, / Ці білі квіти суму на подушці... / Цей білий образ - чорний по ночах.; Весною, літом, восени, зимою / Дві білих пісні рук твоїх зі мною. Напевно, це той випадок, коли “може спостерігатися інтровертивний підхід в екстраверта і, навпаки, екстравертивний в інтроверта” [3, с. 140].

Помічено уважність М. Вінграновського до гами червоного кольору. Для цього кольору зафіксовано найбільшу кількість відтінків (у 10 мікрогрупах синонімічного ряду): червоний, багряний, вишневий, кривавий, малиновий, пожежний, помідорний, пурпуровий, рожевий, черлений. Назви червоного тону виявляють специфічне смислове наповнення в тематично різнорідних текстах, тобто символіка кольору модифікується залежно від ідейної спрямованості літературно-художнього твору. Так, в інтимній і пейзажній ліриці номінати з групи червоних кольорів є носіями позитивної оцінної семантики, яка органічно нашаровується на власне номінативне значення слів. Наприклад: Червоною задумливою лінією. / В тонкій руці з прив'яленою лілією / Окреслилась ти на вечірнім тлі / Отих небес вечірніх з ластівками. ; Ряхтить між кленами рожева далина - / І, полином надихавшись сповна, / Встає зоря вечірня з полина...; У лісі вже нічого не цвіте <.> /Нога трави в багряне відійшла; Хай сняться вашим снам / Червоні сни калини. Натомість у поезіях громадянського звучання аналізовані лексеми, виявляючи свою амбівалентну природу, активізують негативно-оцінні конотації, зокрема й у сполученні з номінаціями чорного і сірого кольорів: Катастрофічні квіти бомбовозів / Чорніли й червоніли угорі; ... червоніє чорне вороння <... > І хмара ріжеться кривавими рогами / В безнебнім небі чорними шляхами; Мені привиділось затемнення Землі: / Водневих бомб чорнолетючі зграї, /1 людство, скорчене у попелястій млі, / І хмари, як папір, горять у небокраї... Забагрюючи космосу блакить.

Через мовотворчість поет привносить у літературу власний кольоровий світ. У художньому тексті приписування колірних ознак певним реаліям є здебільшого авторським, контекстуальним. Письменникові “властива естетична вибірковість, а оскільки відчуття кольору є популярною формою естетичного почуття взагалі, то письменник, наділяючи або не наділяючи кольором речі, предмети, живих істот, рослини, явища природи і т. ін., не завжди повторює їхні об'єктивні ознаки, тому колірні позначення у створеній автором художній реальності виражають насамперед авторське ставлення до дійсності” [9, с. 82].

Цікаво, що в строкатості авторської колористики М. Вінграновського дослідники вбачають відгомін тичинівської традиції: “То прозорість акварелі, то барвистість вітражів, то елемент інкрустації, коли знічев'я незвичний образ мовби висвічує тло, то примхливість контурної лінії, то соковитість і свіжість пастелі з її ніжним взаємопроникненням барв - усе це можна знайти у цих одухотворених ліричних композиціях” [1, с. 146-147].

В актуалізованих лексиконах українських поетів-шістдесятників одиниці на позначення сенсорних понять фіксуємо й з-поміж домінантних дієслів (див. таблицю).

Як бачимо, у мовотворчості М. Вінграновського найвищу абсолютну частоту вживання (57) в аналізованій тематичній групі має слово дивитися (індекс 17). У текстах І. Драча номінації бачити, дивитися й чути домінують з однаковою частотою - 19 слововживань (індекси 57, 58 і 65 відповідно). Список високочастотних дієслів сприйняття в тезаурусі Д. Павличка очолює лексема бачити - із 24 слововживаннями (індекс 39). Цікаво, що в І. Драча і Д. Павличка реєстр дієслівної сенсорної лексики є найширшим. Натомість у словнику Б. Олійника одиниці цього тематичного ряду не переважають. А Л. Костенко обирає пріоритетним об'єктом естетизації лише одне слово дивитися, що зустрічається з частотою 21 (індекс 54). Зауважимо, що в інтегрованому словнику сучасної української поетичної мови аналізована лексико- семантична група представлена трьома домінантами: дивитися (індекс 45); чути (69); бачити (81).

Надзвичайно широкі сполучувані можливості демонструють у художньому контексті дієслова сприйняття, зокрема лексема дивитися. До речі, особливу семантичну наснаженість цієї одиниці виявляємо в поетичному мовленні М. Вінграновського: Подивилось небо крізь зорю; Лиш я незчувсь, як стишилась хода... І на слова мої дивилася вода /Кленовими осінніми очима; Ожина дивиться. У зуби аж заходить...; Картопля дивиться у землю золоту; Ліщина дивиться горіхами на хмару. На цю характерну рису поетового стилю звернули увагу й літературознавці: “Все дивиться у віршах Миколи Вінграновського... Поет чесним поглядом вдивляється в очі світу, в який прийшов. Пильно і уважно, щоб пізнати, збагнути” [8, с. 152]. Здатністю до зорового, слухового сприйняття дійсності

М. Вінграновський наділяє природні явища (Грім жив у хмарі, і згори / Він бачив, хто що хоче; Розплющив очі вітер на цибулю; Зоря зірниці зазирала в очі; Виглядає зоря з-за гори - / Не надивиться); реалії рослинного світу (В малому полі мак червоний / Пречисту хмару вигляда; І смородина не зачує, / Як під сонцем замруть поїзди; ... Ще імені твого не чули квіти). Антропоморфізація охоплює предметний світ (Іяєчко, мов футболик, / Тепло дивиться з гнізда) і абстрактні поняття (Заплющить очі давнина, / Подивиться на себе; І дума про народ, моя стодумна дума /Навшпиньки заглядає у чоло; ...почуло життя моє добре і затишне слово). “Вінграновський наче сприймає дійсність не лише людськими чуттями, а й “чуттями” всього живого, - пише І. Дзюба, - на якійсь грані, що єднає все суще у спільному для всіх відчутті життя... Звісно ж, це людське, але загострене розумінням своєї значущості, граничності для всієї сфери живого” [2, с. 21].

Базилевський В. Логіка поезії (літозбір Миколи Вінграновського) / В. Базилевський // Київ. - 1986. - № 4. - С. 143-150.

Дзюба І. Духовна міра таланту / І. Дзюба // Вінграновський М. С. Вибрані твори. - К. : Дніпро, 1986. - С. 5-22.

Лисиченко Л. Мовна картина світу та її рівні / Л. Лисиченко // Збірник Харківського історико- філологічного товариства. - 1998. - Т. 6. - С. 129-144.

Москович В. А. Статистика и семантика (опыт статистического анализа семантического поля) / В. А. Москович ; ответств. ред. Р. С. Гинзбург. - М. : Наука, 1969. - 304 с.

Параметризована база даних сучасної української поетичної лексики [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.mova.info/page3.aspx?l1=96 (28.05.2013). - Назва з екрана.

Праведников С. П. В поисках методик исследования идиолекта / С. П. Праведников, А. Т. Хроленко // Идиолект : сб. научн. трудов. - Курск : Изд-во КГВУ, 2000. - Вып. 1. - С. 4-14.

Словник української мови : в 11 т. - К. : Наукова думка, 1970-1980. - Т. VI. - 1975. - 832 с.

СулимаМ. Срібний берег поета (філологічна студія) / М. Сулима // Дніпро. - 1979. - № 11. - С. 151-153.

Шуришина Т. И. Актуальные проблемы стилистики текста (цветофоносемантический аспект) : учебн. пособие / Т. И. Шуришина. - Черновцы : Рута, 1999. - 96 с.

Юнг К. Психологические типы / Карл Густав Юнг ; пер. с нем. С. Лорие, перераб. и доп. В. Зеленским. - М. : Университетская книга, 1998. - 720 с. - (Серия “Классики зарубежной психологии”).

Размещено на Allbest.ru