Короткі голосні звуки у середньовічній корейській мові: дисоціативний занепад

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

КОРОТКІ ГОЛОСНІ ЗВУКИ У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ КОРЕЙСЬКІЙ МОВІ: ДИСОЦІАТИВНИЙ ЗАНЕПАД

АЛІМЕНКО О.С.



Анотація

голосний звук корейський мова

У статті розглянуті короткі голосні звуки у середньовічній корейській мові, зокрема їх графічне відображення на письмі у процесі переходу від ідеографічного до фонографічного письма. Основну увагу приділено розкриттю акустичного значення коротких голосних звуків шляхом аналізу фонетичних заміщень у складі лексем, які історично мали ці звуки у своєму складі, та виявленню основних тенденцій їх фонетичного розшарування і дисоціації у процесі історичного розвитку корейської мови.

Ключові слова: середньовічна корейська мова, короткі голосні звуки, фонетичне розшарування, дисоціація.



Annotation

The paper deals with the short sounds in Middle Korean and, in particular, with the ways of its graphic depiction while changing the form of the writing system from the ideographic script to phonographic script. The focus is made on the determination of the acoustic meaning of the short vowels by analyzing the phonetic replacements appeared in the lexemes, which originally contained these sounds, and the revelation of the main tendencies in phonetic differentiation and dissociation in the process of the historical development of the Korean language.

Key words: Middle Korean, short vowels, phonetic differentiation, dissociation.



Виклад основного матеріалу

Сучасна фонетична семантика продовжує обговорювати проблему фонетичного значення, яка, попри визнання науковцями останнього (Т.О. Амірова [1], І.О. Бодуен де Куртене [2], І.Дж. Гельб [3], Ж. Дерріда [4], О.О. Реформатський [6], Л.В. Сидельникова [7] та ін.), намагається пов'язати його з типами писемності загалом та становленням орфографічних принципів письма зокрема. Саме тому дослідження, об'єктом яких виступає писемність, неможливі без визначення кореляцій між звуковою стороною мови та її графічним відображенням.

Така широка постановка проблеми містить окремі її аспекти, що стосуються конкретних мов, насамперед корейської, яка пройшла складний і тривалий шлях переходу від ідеографічного до фонографічного письма. А тому актуальним залишається питання акустичної детермінації і практичного функціонування коротких голосних звуків (далі - коротких звуків) у фонетичній системі середньовічної корейської мови, а також процесів їх історичного розшарування та занепаду.

Аналіз наукових праць, наявних на сьогодні, дозволяє дійти висновків про те, що, перш за все, основна суперечка точиться навколо питання про фонетичне значення коротких звуків. Справа у тому, що в корейській письмовій системі пізньосередньовічного періоду зустрічається дві графеми, які трактуються вченими (Л.Р. Концевич [8], І. Лі [10], К.-М. Лі [11], Г.Й. Рамстедт [5], С.Р. Ремзі [10], О.О. Холодович [8] та ін.) як короткі звуки: монограф - на позначення монофтонга і похідний від нього диграф'] - на позначення дифтонга.

На сьогодні сформувалися дві основні позиції щодо акустичного значення цих графем. Прибічники першої (С.Д. Кім [12], С.Й. Кім-Чо [9], Л.Р. Концевич [8], Г.Й. Рамстедт [5], О.О. Холодович [8]) - схиляються до думки, що монограф - має трактуватися як короткий звук [л], і, відповідно до нього, диграф '] - як звук [лі]. Послідовники іншої (І. Лі [10], К.-М. Лі [11], С.Р. Ремзі [10], [11]) - говорять про те, що монограф - міг вимовлятися як короткий звук [о], і, відповідно до нього, диграф '] - як звук [зі], особливо протягом раннього середньовічного періоду до “зсуву голосних” - історичного переміщення голосних переднього ряду назад, а голосних заднього ряду наперед, що тривало в період з XIII ст. - до початку XV ст. [11, р. 94-95]).

Така розбіжність у поглядах зумовлена тим, що самі звуки зникли з сеульського діалекту ще до XIX століття, однак звук - і досі зустрічається в діалекті острова Чеджудо і вимовляється як [л], так і [з], залежно від мовців [11, р. 156].

Розгляд питання, як короткі звуки еволюціонували в акустично близькі до них довгі у різних словах, а також з'ясування загальних тенденцій щодо розвитку корейської фонетичної системи, дає змогу визначити основні причини і шляхи історичних заміщень звуків - і'] у корейській фонетиці і, як наслідок, заміщень відповідних графем у системі корейської орфографії у період з XV до XX століття.

Метою статті є розкриття фонетичного значення коротких звуків у середньовічній корейській мові в аспекті їх дисоціативного занепаду.

Завдання:

- охарактеризувати короткі звуки корейської мови у середньовічний період;

- визначити основні фонетичні тенденції щодо розшарування та занепаду коротких звуків протягом новокорейського і сучасного періодів;

- проаналізувати одержані результати для виявлення фонетичного значення коротких звуків. Матеріалом дослідження послугували історичні джерела, написані хангилем у період

з реформи 1446 року, коли алфавітна система була власне запроваджена, до реформи 1933 року, коли графеми, що використовувалися на позначення коротких звуків, офіційно вийшли зі складу письмової системи.

У цій статті ми схиляємося до думки, що графема - відображала короткий звук [л]. Перш за все, на користь цієї ідеї свідчить пояснення, знайдене у “Хунмінджоним” - історичному документі, де алфавіт був уперше представлений громадськості:

“З - язик відступає, і вимова глибока [...].

^ [о] такий, як -, однак рот стягнутий [...].

У [а] такий, як -, однак рот розширений [...].

-\ [з] такий, як -- [и], однак рот розширений [...]” [цит. за пр.: 11, р. 120].

У зв'язку з цим можна припустити, що лише звуки ^ [о] і \ [а] були достатньо близькими фонетично до звука ', тоді як звук Н [з] був схарактеризований як близький до звука -- [и]. Відтак, короткий ', імовірно, еволюціонував би до звуків [а] або [о], ніж до [з].

Для підтвердження цієї гіпотези було зіставлено правопис слів, наявних у XV столітті, з їх пізнішими варіантами та сучасним еквівалентом і визначено основні шляхи розшарування і розпаду звука -. Проведені дослідження виявили 9 основних тенденцій:

Тенденція 1. Зміна звука ' на звук f [а]. Вона є найпоширенішою серед решти, однак почала формуватися порівняно пізно, лише на початку XVIII століття, що пояснюється загальними фонетичними законами, за якими фонеми в середині лексем є більш стабільними, ніж на стиках між лексемами і грамемами.

Такі трансформації відбувалися:

а) в основах іменників, особливо в першому складі, наприклад,

7 ^ [ґлраі] в [гарж] - дикий горіх [13, с. 264],

7 ^ [длрі] в [дарі] - міст [13, с. 266],

Ш [длл'] в Ш [дал'] - місяць [13, с. 266],

М [блл'] в # [п^хал'] - рука [13, с. 267],

^А1§ [сарлм] в [сарам] - людина [13, с. 268],

S [п^хлл'] в [п^харі] - муха [13, с. 269],

X [п^хлс] в# [п^хат] - червоні боби [13, с. 269],

Ґ Ґ Щ [блрлмаі] в АА°0 [барам-e] - на вітрі [15, строфа 2],

АҐ [барл] в А А [бада] - море [15, строфа 18],

Ш [млл'] в А [мал'] - кінь [15, строфа 31],

VA [нлч^хі] в АЧ [нач^х-і] (основа іменника + частка називного відмінка) - честь, репутація [15, строфа 40];

б) в основах дієслів і прикметників, однак не так активно, як в іменниках, наприклад,

Ч- [хл] вЩ- [ха] - робити [15, строфа 12],

Ж А- ^лл'ґі] в ША- [бал'ґі] - світлішати, прояснятися [15, строфа 30],

Ш Ч- [длл'ні] в АЧ- [дані] - відвідувати [15, строфа 103].

Тенденція 2. Зміна звука * на звук - [и]. Такі трансформації уперше починають спостерігатися вже у XVI столітті при написанні тотожних лексем у різних джерелах, і їх утворення здебільшого пояснюється відносною акустичною слабкістю звуків на стиках між основами слів і граматичними формами. Проте, як результат боротьби традиційного і фонетичного принципів письма у новокорейський період графічне відображення фонетичного переходу у звук - [и] представлене досить хаотично.

Заміщення звука ' на звук - [и] можуть спостерігатися:

а) в основах іменників, наприклад,

АШ [адлл'] в АЧ [адил'] - син [14, строфа 24], g [хлл'к] в Ч [хик] - ґрунт [13, с. 270],

ЩЧ [ханлл'] в ЩЧ [ханил'] - небо [15, строфа 4],

АЧ [банлл'] в АЧ [банил'] - голка, шпилька [15, строфа 52],

44 [онлл'з] в 4Ч [онил'] - сьогоднішній [15, строфа 56],

АЖ [мазлн] в АЧ [махин] - сорок [15, строфа 56];

б) у дієсловах і прикметниках, основи яких містили відкритий склад - 7 -, що з часом перейшов у склад ----, наприклад,

4 Ґ- [морл] в 44- [мори] - не знати [15, строфа 13],

7 Ґ А- [ґлрлч^хі] в 7J-47J- [ґарич^хі] - навчати [15, строфа 15],

А Ґ- [дарл] в А4- [дари] - різний, інший [15, строфа 23],

4 Ґ- [орл] в 44- [ори] - підніматися [15, строфа 109];

в) у позиції між дієслівними та прикметниковими основами, що закінчувалися на закритий склад, і сполучними та кінцевими закінченнями, де на стику використовувався вставний $ для полегшення вимови. У таких випадках $ поступово змінився на А, наприклад,

А^АЧ [бадлсіні] в А4АЧ [бад-ишіні] - отримати [14, строфа 37],

З ЧЧ [ґлтхлні] в А4 Ч [ґат^х-ині] - схожий, однаковий [15, строфа 6],

АЧ Ч [анджлні] в А4 Ч [андж'-ині] - сідати [15, строфа 7],

АЧЧ [Ьджлні] в А4 Ч [ондж'-ині] - класти, ложити [15, строфа 7],

АҐ АЧ [джаблсіні] в А4АЧ [дж'аб-ишіні] - піймати, схопити [15, строфа 24];

г) в основах деяких відмінкових часток і граматичних закінчень:

1. додаткова частка називного відмінка Ј /^, яка змінилася на^/fe, наприклад,

АЧ [ра-нлн] в АЧ [ра-нин] - почин [14, строфа 35],

ЩЧЧ [т^хаіджл-нлн] в А АЧ [т^хждж'а-нин] - кронпринц [14, строфа 39],

А А Ч [ал'п^хлі-нлн] в ААЧ [ап^хе-нин] - попереду [15, строфа 30],

V Е [нлм-лн] в АЧ [нам-ин] - інший, чужий [15, строфа 77];

2. частка знахідного відмінка s/И/1, яка змінилася на ^/®, наприклад,

Р Р Ш [млзлмлл'] в АЧЧ [маим-ил'] - душа; точка зору, рішення [15, строфа 20],

А Ж [скоі-рлл'] в АЧ [к:о -рил'] - кмітливість [15, строфа 31],

ЧЧ S ЛҐ- [хУоНнім-лл'] в ЧЧк ЛЛ- [хЬ^нім-ил'] - не знати брата [14, сторфа 4], kS Ч- [дон-лл' бат] в кк к- [дон-ил' бат] - отримати гроші [14, строфа 6], s S Щ- [ір-лл' боі] в Sk М- [ір-ил' бо] - бачити (чиїсь) справи [14, строфа 9];

3. прислівникова частка або частка орудного відмінка ($ )^. Додатковий $, який використовувався на стику після іменникових основ, що закінчувалися на приголосний, змінився на А, наприклад,

k V Л [сонлро] в кЛЛ [сон-иро] - руками [15, строфа 87], k $ Л [сім-лро] в кЛЛ [шім-иро] - душею [14, строфа 91],

ЛЛЛ [ослро] в кЛЛ [ос-иро] - одягом [14, строфа 121],

Ч Ґ Л [джіблро] в k-ЛЛ [дж'іб-иро] - додому [15, строфа 18];

4. частка множини іменників Ж, яка змінилася на Ж, наприклад,

Щк Ш [бліксЬн-длл'] в ЩЧШ [бжксэн-дил'] - народ [14, сторфа 11],

Ч Ш [нал'-длл'] в ЧШ [нал'-дил'] - дні [14, строфа 17],

ЧЧШ [ґЬджіб- длл'] в Л-к'Ш [ґоджіб-дил'] - впертість [14, строфа 129],

кЧШ [джон^ґч^хін- длл'] в кЧШ [джон^ґч^хін- дил'] - родичі короля [14, строфа 129];

5. сполучне закінчення (У/-)Ж `припустимо, що; навіть, якщо', яке змінилося на (У/1-)#, наприклад,

МЧЧШ [бонаісін длл'] в [бонжшін дил'] - навіть, якщо відправили

[15, строфа 15],

ЧЧ^ЧШ [мaрiзлwлн длл'] в ЧЧШ [маллін дил'] - навіть, якщо заборонено [15, строфа 26],

Лк Ш [хлсін-длл'] в ЧЧШ [хашін-дил'] - навіть, якщо зроблено [14, строфа 180], кЧЧ Лк Ш [моґрЬні онлн длл'] в кЧЧ кШ [моннЬні онин дил'] - навіть, якщо приходить учень Будди [14, строфа 139].

Тенденція 3. Зміна звука * на звук '1 [зі- Ця тенденція менш поширена і вперше проявляється в усній мові з II половини XVIII століття, а на письмі починає відображатися лише у сучасний період. Такі фонетичні трансформації відбулися лише в окремих випадках, переважно в основах іменників, числівників і дієслів, наприклад,

Щ [т^хлк] в Щ [т^хзк] - підборіддя [13, с. 269],

Ґ ЧЧЧ [блрЬсіні] в ЧЧЧ [ бзріні] - скласти (зброю) [15, строфа 54],

Чл [даслс] в ЧУ [дасзт] - п'ять [15, строфа 86],

s Л Ґ ЧЧ [іл'к^хлрлсіні] в ЧЧЛЧЧ [іл'к^хзришіні] - називати [15, строфа 91],

ЛкЖ [доджлґлл'] в ЛЧк [додж'зґ-ил'] (основа іменника + частка знахідного відмінка) - злодій [15, строфа 19].

Тенденція 4. Зміна звука * на звук ^ [о]. У більшості випадків вона почала формуватися у буквосполученнях - ' W - [лwл] і - ^ - [зл] після випадіння застарілих приголосних о [w] і Д [з] на початку новокорейського періоду. Зустрічається в різних частинах мови, наприклад,

Л Ґ Ч [хлwлзa] в кЧ [хондж'а] - один, самотній [15, строфа 35],

-- 7Ж [сш^лл'с] в Чк [шіґол'] - селищний [15, строфа 35],

[баізлсіл'?джоі] в ЩЛЧЧЧ [ббошіл'тще] (основа дієслова + сполучне закінчення) - бачачи когось [15, строфа 91].

Тенденція 5. Зміна звука * на звук т [у]. Почала проявлятися у XIX столітті в поодиноких випадках у різних частинах мови, наприклад,

7 Ґ Ч [ґлмлраі] в 7}кЧ [ґамум-e] - під час посухи [15, строфа 2],

ЧкЧ [аджлмі] в ЧЧЧЧ [адж'умзні] - тітка, пані [15, строфа 99],

7 Ґ ЧЧ ЧЧ [длwлсiнiідa] в ЛкЧ Ч ЧЧЧ [доушін ґзш-імніда] (основа дієслова + закінчення минулого часу) - той, що допоміг [15, строфа 96].

Тенденція 6. Зміна звука ' на звук 1 [il. Також подекуди починає з'являтися у XIX ст. у різних частинах мови, однак переважно у прислівниках, наприклад,

М Р- [модл] в М°]- [моі] - збиратися [15, строфа 9],

РА [хлма] в °]Ч [імі] - вже [15, строфа 42],

Р А Ч [млч^хлмнаі] в АА Ч [мачДмнж] - нарешті [10, с. 32].

Наступні тенденції сформувалися досить хаотично у кінці XIX - першій половині XX ст. і зустрічаються зрідка в різних частинах мови, більше як винятки:

Тенденція 7. Зміна звука ' на звук Я [ ж!, наприклад,

Ґ АЧ [бл^іамі] в ЧАА [бж^іам-і] або АЧ [бжм-і] (основа іменника + частка називного відмінка) - змія [13, с. 267],

РЧ- [нлрі] в ЧЧ- [нжрі] - наказувати [15, строфа 32].

Тенденція 8. Зміна звука ' на звук ЯІ lei, наприклад,

РЧ- [длрі] в ЩЧ- [дері] - брати з собою [15, строфа 58].

Тенденція 9. Зміна звука ' на звук J-1 [б!, наприклад,

А її- [слл'wлl в А А- [сарб] - сказати, виразити [15, строфа 22].

Підраховуючи кількість наочних прикладів, що містять ознаки фонетичних трансформацій, охарактеризованих вище, представляємо такі результати:

- перехід звука ' у звук \ [а] - 55 % лексем;

- перехід звука ' у звук -- [и] - 24 % лексем;

- перехід звука ' у звук Я [о] - 6 % лексем;

- перехід звука ' у звук ^ [о] - 3,5 % лексем;

- перехід звука ' у звук т [у] - 3,5 % лексем;

- перехід звука ' у звук 1 [і] - 3,5 % лексем;

- перехід звука ' у звук Я [ж] - 2,3 % лексем;

- перехід звука ' у звук -Ц [е] - 1,1 % лексем;

- перехід звука ' у звук Ч [б] - 1,1 % лексем.

Як бачимо, більше половини проаналізованих випадків містять фонетичні зміни від ' до \ [а]. Такі спостереження дають підстави зробити висновки, що звук ' вимовлявся як короткий [л].

Іншим цікавим фактом є фонетичні заміщення дифтонга '. Фонетичне значення цього звука також є неоднозначним, оскільки він має формуючий ' у своєму складі. При дослідженні фонетичних змін цього дифтонга варто зауважити, що звук ' зберігає відносну стійкість у процесі історичного розвитку мови, і лише у середині XVIII століття він починає змінюватися під впливом загальних процесів монофтонгізації складних голосних звуків у корейській фонетиці, що були на той час досить активними. Такі зміни продовжують прогресувати аж до початку XX століття.

Проаналізувавши основні фонетичні трансформації звука ' у складі дифтонга, було виявлено 7 тенденцій.

Тенденція 1. Повна втрата звука '. Дифтонг ' змінився на одиночний звук 1 [і], наприклад, Ч7 [намґлі] в ЧА- [намґі] - залишати [14, строфа 4],

Рс А [дж`охлі] в АЧ [дж'он^ґі] - аркуш паперу [13, с. 269],

Ж Ч [хомлі] в ЖЧ [хомі] - сапа [13, с. 270],

Ж А- [ґлл'хлі] в АЧ- [ґарі] - вибирати [15, строфа 8],

Ж Ч [сонлі] в АЧ [соннім] - гість [15, строфа 28],

АЧ [сРнблі] в АЧ [сонбі] - вчений муж [15, строфа 80].

Тенденція 2. Зміна дифтонга А на дифтонгоїдний звук Я їжі. Сформувалася загалом в основах іменників, наприклад,

-?/ [ч^хлі] в [ч^хж] - дівчина [14, строфа 23],

?/ [хлі] в 0 [хж] - море [14, строфа 34],

ітИ [с'ум'х: лін¹] в [сухжн¹] - тренування [14, строфа 53],

^р/ ?/ [мірлі] в ^и] [мірж] - майбутнє [14, строфа 53],

А^р/ [слімі] в ^ЛЛ°] [сжм-і] (основа + частка називного відмінка) - джерело [15, строфа 2],

У] [блі] в иЦ [бж] - корабель [15, строфа 20],

Ж Ґ} [боблі] в Ж^ [бобж] - майно [15, строфа 83].

Тенденція 3. Зміна дифтонга А на дифтонгоїдний звук -Ц [є!. З'явилася в основі частки місцевого відмінка °1І, наприклад,

А/7/ [сан-лі] в A/V/ [сан-е] - (їхати) в гори [14, строфа 53],

[ал'п^хлі] в #°// [ап^х-е] - попереду [15, строфа 30],

[бамлі] в [бам-e] - вночі [15, строфа 101],

[наджлі] в [надж'-e] - вдень [15, строфа 101].

Однак у текстах XV ст. частка місцевого відмінка °1І зображувалася за допомогою диграфа Я або триграфа, наприклад,

Ґ Ґ Щ [блрлмаі] в Ha'V [барам-e] - на вітрі [15, строфа 2],

7 Р sfl [ґлмлмаі] в 7}wV [ґамум-e] - під час посухи [15, строфа 2].

Цей факт дає підстави вважати, що в такому випадку вимова була ближчою до дифтонга Я [аі], ніж до дифтонга ЯІ [зі], і дифтонг А змінився на дифтонгоїдний звук A [e] не під впливом фонетичних чинників, а через граматичні трансформації.

Тенденція 4. Перехід дифтонга А в дифтонг Ч інії. Сформувалася в основі частки присвійного відмінка Ч, наприклад,

^А}Ж ?/ [саслмлі] в^А}^гЩ [сасим-иі] - оленячий [15, строфа 88],

[стлрлі] в [т:ар-ні] - доччин [15, строфа 96].

Наступні тенденції проявлялися лише в поодиноких випадках як винятки:

Тенденція 5. Повна зміна дифтонга А на звук -- [и!, наприклад,

УтИ [дж^іун^ґслін^ґ] в [дж'імсин^ґ] - тварина [15, строфа 30].

Тенденція 6. Повна зміна дифтонга А на звук Я [а], наприклад,

] 7 Ґ АЧ [млін^ґґлрлніні] в ЧЖ^Ч [мандишіда] - робити [15, строфа 40].

Тенденція 7. Перехід дифтонга А в монофтонгізовний звук А [б!. З'явилася в основі сполучного закінчення N-(4)^4 `хоча', наприклад,

ЧЧ ^А1 $ ЧЖ Ч [ханбі салріродлі] в Ж я]7} ^АЧЗг°]Ж-Ч [к^хин біґа сахиріродб] - хоча дощить уже три дні [15, строфа 67].

Підраховуючи кількість змін, знайдених у словах, що початково містили диграф А у своєму складі, маємо такі результати:

- повний перехід звукаАіПо ] [і], коли 'повністю зникає - 32 % лексем;

- перехід звука А у Я [ж], коли' еволюціонувало в Я [а] - 20 %;

- перехід звука А у A [e], коли ' еволюціонувало в Я [з] - 20 %;

- перехід звука А у Ч [ні], коли ' еволюціонувало в-- [и] - 7 %;

- повний перехід звука А у -- [и] - 7 % лексем;

- повний перехід звука А у Я [а] - 7 % лексем;

- перехід звука А у А [б], коли ' еволюціонувало в ^ [о] - 7 %.

Якщо підсумувати всі трансформації звука А в дифтонгоїди Я [ж], A [e] і Я [а], то 47 % проаналізованих слів свідчать про те, що фонетичне значення звука ' ближче до [л], ніж до [з].

Отже, короткі звуки ' і '1, які були наявні в середньовічній корейській мові, мали широкий спектр фонетичного розшарування і зазнали подальшого занепаду в ході історичного розвитку. У процесі дисоціації звука ' нараховується 9 основних тенденцій, а у процесі дисоціації звука ' - 7 тенденцій. Результати дослідження вказують на те, що 55 % заміщень звука ' і 47 % заміщень дифтонга ', що складають левову частку фонетичних перетворень цих фонем, прогресували у звук } [а]. Цей факт дає підстави вважати, що вимова графеми ' відповідає звукові [л], а вимова дифтонга ' - звукові [лі].

Перспективами подальшого дослідження є вивчення шляхів впливу графічного відображення коротких звуків на формування традиційного принципу письма у процесі історичного розвитку корейської мови.



Література

1. Амирова Т.А. Функциональная взаимосвязь письменного и звукового языка / Тамара Александровна Амирова. М.: Наука, 1985. 286 с.

2. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по языкознанию / Иван Александрович Бодуэн де Куртенэ. М.: АН СССР, 1963. Т. 1. 385 с.

3. Гельб И.Дж. Опыт изучения письма (основы грамматологии) / Игнас Джей Гельб ; [пер. с англ. Л.С. Горбовицкой, И.М. Дунаевской; ред. и предисл. И.М. Дьяконова]. [2-е изд.]. М.: Едиториал УРСС, 2004. 368 с.

4. Деррида Ж. О грамматологии / Жак Деррида ; [пер. с фр. Н.С. Автономовой]. М.: Ad Marginem, 2000. 511 с.

5. Рамстедт Г.Й. Грамматика корейського языка / Густав Йон Рамстедт. М.: Трудрезервиздат, 1951. 232 с.

6. Реформатский А.А. Введение в языкознание / Александр Александрович Реформатский ; [под. ред. В.А. Виноградова]. М.: Аспект Пресс, 1996. 536 с.

7. Сидельникова Л.В. Еволюція системи літерних знаків французького письма IX - початку ХХІ століття: фонографічний та ідеографічний аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. філол. наук: спец. 10.02.05 “Романські мови” / Л.В. Сидельникова. К., 2012. 32 с.

8. Холодович А.А. Материалы по грамматике корейского языка XV века / А.А. Холодович, Л.Р. Концевич. М.: Наука, 1986. Вып. 2. 64 с.

9. Kim-Cho S.Y. The Korean Alphabet of 1446: Expositions, Orthophonic Alphabet, Visible Speech Sounds, Translation with Annotation, Future Applicability / Sek Yen Kim-Cho. Seoul: Asea Culture Press and Humanity Books, 2001. 430 p.

10. Lee I. The Korean Language / I. Lee, S.R. Ramsey. Albany: State University of New York Press, 2000. 374 p.

11. Lee K.-M. A History of the Korean Language / K.-M. Lee, S.R. Ramsey. Cambridge: Cambridge University Press, 2011. 336 p.

12. : И|~^^л}, 2009. Кім С.Д. Історія корейської мови / Сок Дик Кім. Сеул: Тхехакса, 2009. 707 с.

13. Концевич Л.Р. Полный глоссарий корейских слов, зафиксированных в варианте “Хэребон”, 1446 г. / Л.Р. Концевич // Мир “Хунмин Чонъым”. М.: Первое марта, 2013. С. 264-271.

14. 1447. Великий Король Седжон. Пісня про віддзеркалення місяця у тисячі річок / Великий Вороль Седжон. 1447. 194 строф.

15. 1612. Великий Король Седжон. Пісня про драконів, що літають у небі / Великий Король Седжон. [передрук.]. 1612. 125 строф.

Размещено на Allbest.ru