Суфіксальне словотворення деад’єктивних дієслів з ознакою перфективності/неперфективності в сучасній іспанській мові

* estar prudente estar descalzo

estar solo estar absorto.

Як зазначає М. Лухан, прикметники, що поєднуються з дієсловом ser, є неперфективними, а ті, що сполучаються тільки з estar, є перфективними: “Прикметники, що групуються з дієсловом ser, мають ознаку (визначеність [-PERFECTIVO] = [неперфективний], а ті, що вимагають дієслова estar - [+PERFECTIVO] = [перфективний] [3:26].

Однак не всі прикметники можуть класифікуватися за цим принципом як перфективні чи неперфективні: ser alto estar alto ser feliz estar feliz ser guapo estar guapo, та загалом більшість іспанських дієслів приймає цю подвійну можливість сполучень.

У згаданих прикметниках риси перфективності чи неперфективності не є їх постійними ознаками, а тільки вказують на їх різне вживання. Ці прикметники можуть характеризуватися як перфективні чи неперфективні тільки в їх конкретній синтаксичній конструкції.

З іншого боку, деякі прикметники утворюють пари, що позначають два протилежні полюси однієї якості, що має різні ступені: це ті, які ми називаємо відносними. Візьмемо для прикладу: alto і bajo, blanco і duro:

alto ^ menos alto ^ bajo bajo ^ menos bajo ^ alto blando ^ menos blando ^ duro duro ^ menos duro ^ blando.

Прикметники, що не утворюють семантичні пари, і навіть, коли вони їх утворюють, не вказують на різні ступені однієї і тієї самої якості, це - абсолютні прикметники. Як вважає І. Боске, таке розмежування може мати важливі наслідки в процесі утворенні дієслів: “Однак, видається, що більшість прикметників, що йдуть за схемою “-izar” є абсолютними, та, навпаки, значна частина тих прикметників, що підлягають схемі “a-...-ar”, є відносними” [4:106].

Також необхідно розмежовувати відносні та якісні прикметники. У відносних прикметників не позначається властивість іменника, який вони змінюють, а тільки характеристика, що включає змінений іменник у цьому семантичному класі. Його значення пояснює, чому саме більшість із них (прикметників) походить від іменників, тобто категорії, що означає класи предметів, за допомогою прикметникових суфіксів, єдина мета яких - зробити іменник здатним змінити номінальну фразу. Якісні прикметники позначають властивості та якості, властиві іменникові, який вони змінюють.

Одна з наявних класифікацій розрізняє перфективні та неперфективні прикметники. Такий розподіл заснований на різній поведінці, яку вони проявляють в поєднанні з дієсловами ser і estar. Зазначений розподіл приводить до цілої низки дуже важливих наслідків в дієслівному словотворенні.

Дієслова ser і estar відносять словосполучення з ними, переважно, до двох типів стану: з ser - до неперфективного, і з estar - до перфективного.

Неперфективний стан передбачає, щоб суб'єкт знаходився в цьому стані без огляду на те, чи є в нього початок і кінець, а стан проявляється впродовж довгого часу. Так, наприклад, у фразі: Maria es guapa стверджується, що в цей момент Марія гарна, якість Марії, що, видається, не зміниться, або ж змінилася стосовно минулого або ж, у крайньому разі, мовець не зацікавлений у тому, щоб показати можливу зміну, а отже, і представляє цю якість Марії як постійну.

Перфективний стан указує на те, що зазначений стан проявляється в якомусь точному відрізку часу; а після проходження названого проміжку, цей стан може зникнути. Так, у реченні: Maria esta guapa стверджується те, що в цей момент, якістю Марії є краса, проте може статися, що цієї краси в неї не буде в майбутньому. Тут тільки описується стан Марії на цей момент, що може змінюватися у проміжках часу, не вказаних у реченні: “з дієсловом-зв'язкою ser береться до уваги саме тривання часового відрізка, а з дієсловом- зв'язкою estar, навпаки, береться до уваги якийсь означений часовий проміжок, що може бути як його початком, так і кінцем” [5:39-40].

Перфективний стан представляє якість суб'єкта у визначений проміжок часу, якість, що може змінитися по завершенню цього проміжку. Неперфективний же показує цю якість як особливу, розрізнювальну рису суб'єкта, не враховуючи при цьому можливу зміну цього стану.

Відмінності, що існують між неперфективними й перфективними станами, приводять до того, що прикметники, котрі приєднуються до дієслів, які вони позначають, мають різні характеристики.

Якщо ж неперфективні стани надають якусь якість своєму суб'єктові, який розглядається як властива йому самому, а отже, їх класифікують у тому самому класі, то прикметники, що поєднуються із ser, повинні також мати ці характеристики, а отже, відрізняти змінений елемент від інших того самого класу. Таким чином, у реченні Maria es guapa Марія виокремлюється з-поміж осіб, які належать до класу “жінок”, та класифікується в підкласі “гарні жінки”.

Перфективні стани позначають певний стан, у якому суб'єкт знаходиться тимчасово, а тому й прикметники, що приєднуються до дієслова estar, повинні позначати якості, які б не впливали на класифікацію зміненого елемента, а отже, і не вирізняли б його з- поміж інших одиниць цього класу.

Прикметники, які однаково комбінуються з обома дієсловами, можуть виражати обидва види характеристик.

“З дієсловом ser характеристика, виражена атрибутом, представляється як якість, тобто риса, що відрізняє цей елемент від інших такого масого виду. А з дієсловом estar характеристика, виражена атрибутом, представляється як якийсь стан, тобто ці дієслова є певним позначником, що репрезентує цей суб'єкт у певному часовому відрізку, і стосовно цього, вважається змінною” [6:19].

Важлива різниця між неперфективними й перфективними станами полягає в тому, що останні завжди розглядаються як результат якогось процесу. Це стани, що не можуть існувати “самі по собі”, а тільки як результат якоїсь зміни. Аналізовані стани класифікуються як такі, що можуть переносити якусь майбутню обов'язкову зміну, оскільки якість, закладена в них, характеризує тільки тимчасово змінену сутність елемента. Неперфективні стани не повинні бути результатом якогось процесу, а також не підлягати майбутній зміні, і на основі цієї різниці І. Боске стверджує що “перфективні прикметники позначають результати процесів” [7:203].

До цього часу ми розглядали тільки словосполучення дієслів ser i estar із прикметниками, фрази є чітко стативними, тобто виражають стан, хоча й поряд із цими дієсловами-зв'язками стану існує ще ціла низка так званих динамічних дієслів. Останні позначають процес, що змінює суб'єкт фраз від одного стану до іншого. Існують різні динамічні дієслова: одні виражають зміну до перфективного, а інші - до неперфективного стану.

Дієслово poner(se) вказує зміну на перфективний стан. Оскільки він вже перфективний, то вже є результатом певного процесу, в якому суб'єкт залишається тимчасово. З цим дієсловом комбінуються як перфективні прикметники, так і ті, що мають подвійну можливість вираження - перфективну й неперфективну.

Дієслово hacer(se) позначає зміну на неперфективний стан, але представляє різні результати в поєднанні з відносними або абсолютними прикметниками. Дієслово, приєднане до відносних прикметників, передбачає поступову імпліцитну зміну, виражаючи, що суб'єкт (підмет) повністю почав належати класові, позначеному прикметником, він змінився, що змусило його пройти різні ступені цього стану: “Значення імпліцитної ступінчатої зміни ступенів порівняння - це саме те, що характеризує конструкції, у яких з'являється дієслово hacer(se) і відносний прикметник” [6:136], тоді як, приєднане до абсолютних прикметників, це дієслово не виражає такої ступінчастості.

Не всі прикметники можуть бути класифіковані як перфективні чи неперфективні, а зовсім навпаки - більшість іспанських прикметників можуть уживатися як перфективні, так і неперфективні: bueno, agil, alto, largo, acido, agrio, amargo, ancho, dulce, viudo, muerto, vivo, oscuro, claro, listo, rubio, alegre, calvo, caro, barato, feo, viejo, etc.

У цих випадках варто мати на увазі те, чи прикметник абсолютний чи відносний. Якщо прикметник відносний (перфективний чи неперфективний), зміна розглядається ступінчатою, тобто як поступове входження в якийсь стан, а отже, і дієслово, що його виражає, є інхоативним:

aflacar “enflaquecer, ponerflaco ” obscurar “obscurecer, poner obscuro ” entristar “entristecer, poner triste ” limpiar “poner limpio”

enfriar “poner /hacer que seponga una casafria” embonar “hacer buena una cosa ” estrechar “reducir a menor ancho ” agrandar “hacer mas grande una cosa ” enviejar “envejecer, hacer vieja a una persona ” ahondar “hacer mas honda ”.

У цих дієсловах неможливо з повною впевненістю віднести суб'єкт моноактантної фрази до класу, вказаного твірним прикметником, тут тільки вказується, що суб'єкт збільшив ступінь володіння вказаною властивістю, позначеною прикметником. Отже, сказати:

El nino aflaco El nino se limpio El nino agrando зовсім не означає:

El nino es flaco El nino es limpio El nino es grande,

хоча і в деяких випадках може і передбачати його. Єдине, що можна вивести з цих фраз, це те, що дитина пережила процес збільшення зросту володіння певною якістю. Хлопчик може бути і товстеньким та трохи схуднути, залишаючись товстим, або ж може бути худим та ще більше схуднути; в наведених тут прикладах не уточнюється ні попередній, ані сучасний стан дитини, а тільки зміна ступеня якості відносно попереднього стану.

Якщо прикметник абсолютний, існують дві можливості: щоб прикметник розглядався як перфективний, а отже, на його основі утворюється інхоативне дієслово:

rubio “de color rojo claro como el oro ” enrubiar “poner rubia una cosa ” sordo “que no oye ” asordar “ensordecer, poner sordo ” anil “color”

anilar “dar of fenir de anil” redondo “defigura circular” arredondar “poner redonda una cosa ” rojo “encarnado muy vivo ”

enrojar “poner roja una cosa con el calor o elfuego ” cetrino “color amarillo verdoso ” acetrinar “poner de color cetrino ” lacio “marchito, ajado” enlaciar “poner lacio”,

або ж коли прикметник убачається як неперфективний і коли утворене дієслово позначає зміну стану: vil “bajo o despreciable ” avilar “hacervil” villano “rustico o descortes” avillanar “hacervillano” viudo “persona a la que ha muerto el conyuge ” ralo “raro ” arralar “hacerse ralo ”.

У якісних прикметниках, узятих як перфективні, виражається те саме, що і в відносних - підвищення ступеня наявності якості, але це не означає, що приписуваний суб'єкт можна впевнено віднести до певного класу. У фразі El nino enrubio не можна беззастережно стверджувати, що хлопчик рудий, а тільки те, що він став рудішим, ніж був раніше, залишаючись при цьому білявим.

У якісних прикметниках, які ми вважаємо неперфективними, суб'єкт приписується певному класові:

Juan se avillano ^ Juan es villano.

Хоча й не засвідчено якоїсь чітко визначеної норми, видається, що існує певна тенденція в утворенні дієслів на -а-, зокрема, інтерпретувати прикметники-твірні основи: як перфективні, так і неперфективні.

Отже, інхоативні дієслова утворюються тоді, коли твірною основою виступає перфективний чи неперфективний прикметник.

Якщо прикметник перфективний, то він може бути як якісним, так і відносним, а коли ж він неперфективний, то може бути тільки відносним. Дієслова зміни стану утворюються тільки на основі якісних неперфективних прикметників.

Співвідносячи ці факти з тими, які були розглянуті при вивченні деад'єктивних дієслів, утворених за допомогою суфіксів -ес- (е)- та -iz-(a)-, можна зробити висновок, що суфікс -ес-(е)- для утворення інхоативних дієслів бере за твірні основи перфективні якісні й відносні прикметники, а також неперфективні відносні прикметники. А дієслова на -iz-(a)- беруть за твірну основу неперфективні якісні прикметники, утворюючи дієслова зміни стану, а з суфіксом -а- можуть утворювати будь-які з цих дієслів, і їх значення залежатиме від типу твірної основи-прикметника цієї морфологічної операції.

словотворення суфіксальний іспанський дієслово

ЛІТЕРАТУРА

1. Моренець І. М. Деномінальне та деад'єктивне утворення дієслів за допомогою суфікса -ес-(е)- (в сучасній іспанській мові) / І. М. Моренець // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К.: Видав. центр КНЛУ, 2009. - Вип. 22. - С. 209-216.

2. Моренець І. М. Дієслівне словотворення за допомогою суфікса -iz-(a) / І. М. Моренець // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. - К.: Видав. центр КНЛУ, 2012. - Вип. 28. - С. 292-297.

3. Lujan M. Sintaxis y semantica del adjetivo / Marta Lujan. - Madrid: Catedra, 1980. - 248 p.

4. Bosque I. Sobre la interpretation causative de los verbos deadjetivales / Ignacio Bosque // Estudios de grematica generativa. - 1976. - P. 101-107.

5. Lang M. ^.Spanish word formation: productive derivational in the modern lexis / Mervyn F. Lang. - London: Routledge, 1990. - 270 p.

6. RodriguezEspineira M. J. Clases de 'Aktionsart' y predicaciones habituales en espanol / M. J. Rodriguez Espineira // Verba. - 1990. - 17. - P. 171-210.

7. Bosque I. Las Categonas Gramaticales / Ignacio Bosque. - Madrid: Sintesis, 1989. - 280 p.

Размещено на Allbest.ru