Відношення і місце порівняння в системі образних засобів

Актуальність статті визначена необхідністю здійснення комплексного аналізу основних типів і характеристик порівняння серед інших образних засобів.

Метою статті є вивчення поняття порівняння як важливої стилістичної фігури.

Об'єктом статті є основні теорії порівняння, а її предметом - основні ознаки, типи та характеристики порівняння.

Наукова новизна полягає в аналізі функціонально стильових сфер застосування лексичних порівнянь.

Безпосередньо питанням порівняння почали займатися дуже давно. Ще Аристотель відзначав, що саме через порівняння людина осмислює навколишній світ.

Слід зазначити, що порівняння можна розглядати як у вузькому так і в широкому розумінні. Що стосується вузького значення, то порівняння є образним уподібненням певних об'єктів, які належать до різних категорій. Тобто, порівняння є образним зіставленням, що базується на уявній подібності. Однак, у широкому розумінні, порівняння - це мовленнєва операція, у результаті якої з'являється прийом художнього або логічного порівняння.

Взагалі, що стосується тропів, то вони можуть розглядатися як форма присутності автора в тексті, як "явні засоби моделювання світу" [1:29]. Їх властивості вивчаються у розділі теоретичної поетики, яку Томашевський називав поетичною семантикою [там само]. Порівняння є одним з найпоширеніших засобів, які використовували символісти для відтворення незвичайних вражень та узагальнених значень.

Слід зазначити, що для Потебні, троп - це родова, узагальнена назва, тому, наряду з порівнянням, можна аналізувати і інші тропи, такі як епітет, метафора, іронія, метонімія, тощо. Необхідно звернути увагу на те, що порівняння і епітет здебільшого вважають найдавнішими формами образного слововжитку.

Цікаво, що О. Потебня наголошував і на недосконалості та недостатності порівнянь для певної думки, оскільки досить часом порівняння відводить нас далеко від важливого, розважає на [2]. Ось чому, в подальшому, виникла гостра необхідність у дещо більшому, ніж просте порівняння, з'явилася велика потреба у метафорах.

Згідно з визначенням іншого відомого дослідника О.А. Галича, порівняння - це словесний вираз, в якому уявлення про зображувальний предмет можна конкретизувати через зіставлення його з таким предметом, що містить в собі необхідні для конкретизації уявлення ознаки в більш концентрованому вияві [3].

Крім того, дехто з науковців не розглядає порівняння як різновид тропів, вважаючи, що слова, які є членами порівняльного звороту, вживаються у номінативному значенні. Звичайно, з цією думкою можна погодитись, але тільки щодо тих порівнянь, які в контексті втрачають свою образність.

Дослідження поетичної мови передбачає лінгвістичний аналіз системних явищ цієї мови, які є дуже важливими показниками поетичної мови письменника, не пересічність та оригінальність його світобачення та світовідчуття. Звичайно, порівняння є одним із важливих параметрів мовно -динамічної системи поетичного тексту символістів.

Можна навести декілька визначень порівнянню, які розкривають його суть. Наприклад наступне: порівняння - троп, який базується на зіставленні двох явищ, предметів, фактів для пояснення одного з них за допомогою іншого. Порівняння - це фігура тропеїчного виду, коли пояснення одного предмета чи явища подається за допомогою іншого, а мовне зображення особи або предмета може бути передане через певні ознаки, які є властивими для інших.

Отже, порівняння - це такий словесний вираз, коли уявлення про предмет, що зображується конкретизується через зіставлення його з іншим предметом, тобто таким, що містить у собі необхідні для конкретизації уявлення ознаки. Порівняння не лише конкретизує уявлення про предмет, про який ідеться, а й відображає емоційне ставлення до нього мовця. Ось чому до цього засобу неодноразово вдаються символісти.

Найчастіше порівняння розглядається у співвідношенні з метафорою. По-перше, порівняння відрізняється від метафори структурно, а саме за наявністю маркерів компаративності: ніби; немов; подібно (comme, pareil a, semblable а). Звичайно, цим тропам притаманна важлива функція номінації, коли створюється назва для об'єктів, що вже існують.

Дуже часто ведуться дослідження саме на основі співставлення порівняння та метафори. Над даним питанням працюють як українські, так і зарубіжні науковці (А. Вербицька, Н.Д. Арутюнова, В.П. Сасіна, В.Н. Вовк, В.Г. Гак, Д. Девідсон).

Слід сказати, що вважається, що функція номінації властива в першу чергу метафорі. Однак, деякі дослідники відзначають, що ця функція є і у порівняння, оскільки в основі процесу вторинної номінації лежить уподібнення двох понять. Крім того, номінативна функція є характерною для словотворчих номінативних конструкцій, що допускають часткову ідентифікацію номінативного і компаративного імені [4:50-51].

Представник компаративістських теорії Дж. Ліч розглядає порівняння і метафору у вигляді стилістичних варіантів, та тим самим зводить метафору до перифрази, яка реалізується у формі порівняння. Звичайно, згідно з такою позицією, ігнорується наявність смислового навантаження, який передається через прислівник comme.

Дослідниця В.Н. Вовк стверджує, що такі маленькі слова як "ніби", "подібно", "як" мають величезний вплив на наші думки та поведінку, тому вони є певним зв'язком між об'єктом та точкою зору автора [5].

Цікавий підхід до вивчення порівняння пропонує українська дослідниця В.П. Сасіна, яка спів ставляє ці тропи, базуючись на певних лінгвістичних категоріях - ”функціональне поле компаративності” та "функціональне поле метафоричності” [1].

Слід додати, що порівняння як операція свідомості є підґрунтям метафори, символу. Цікаво, що Е. Сепір уважав порівняння найдавнішим видом інтелектуальної діяльності людини. Дослідник М. Фуко розглядав порівняння як найбільш прихований елемент, який визначає форму пізнання й гарантує багатство його змісту.

О. Потебня, І. Сєченов, в свою чергу, досліджували психологічне підґрунтя порівняння. В. Виноградов називав порівняння стійкими фразеологічними конструкціями, у яких внутрішня умовність є традиційною національною характеристикою образу, його випробуваною влучністю, побутовим реалізмом й експресивною значністю [6:90].

З сучасних українських дослідників питанням про порівняння в різних його проявах займаються такі дослідники як О.Й. Філіпчик, Н.В. Ярова, О.І. Марчук, Л.В. Прокопчук та інші. Усі дослідники розглядають різні параметри та ознаки порівнянь.

О.І. Марчук, наприклад, досліджувала структурно-типологічні параметри порівняльних конструкцій Коцюбинського, виявивши основні ознаки та закономірності. Л.В. Прокопчук вивчала категорію порівняння в її вираженні в простому реченні.

Дослідниця О.Й. Філіпчик розробила свою класифікацію образів за асоціаціями та показала яким чином синтаксична конструкція може відобразити тип відносин між поняттями, зіставленими в образі. Дослідниця з'ясувала, що дуже часто зустрічаються саме такі словесні образи, зіставлення яких відбувається на основі подібності.

Не чисельними є такі словесні образи, зіставлення яких відбувається на основі приналежності. Також, згідно з думкою дослідниці, синтаксичні структури, які реалізують словесні образи, зіставлення яких відбувається на основі тотожності, виявляються дуже експресивними та рідкісними засобами створення художнього образу.

Питанням порівняльних конструкцій займається дослідниця Н.В. Ярова. Текстові конструкти вона називає компаративними блоками, бо основою їхнього формування є саме лінгвокогнітивна операція порівняння. Розглядаючи компаративні блоки в сучасних американських віршованих текстах вона виявила, що вони забезпечують композиційну зв'язаність, оскільки є в поетичних творах текстотвірними.

Крім того, компаративні блоки містять особливу вказівку на простір і час, тобто є хронотопом розвитку дій поетичного варіанту реальності [7:10].

Слід звернутися до основних характеристик порівнянь. Відома російська дослідниця Д. Арутюнова до основних характеристик відносить наступні:

1) порівняння підсилює мовлення, а також мотивує висловлювання;

2) має трьохчленну будову: об'єкт, суб'єкт, модуль;

3) порівняння вказує на подібність одного об'єкта іншому, але незалежно від того, чи є вона постійною чи скороминучою;

4) можливі характерні обмеження терміном або епізодом;

5) можлива наявність компаративного зв'язку [8].

Порівняння так само, якщо не більше, як і слова образи та слова в переносному значення, свідчать про індивідуальну природу світосприймання, на чому в свій час наголошував О.О. Потебня. Природа порівняння та його семантична наповненість залежить від світогляду мовця, характеру його світовідчуття. Зазвичай, у художніх текстах розрізняють традиційні й оказіональні (індивідуально-авторські) порівняння.

Звичайно матеріалістичною формою творення порівнянь є реалістичний, предметний опис побуту, природи, стосунків між людьми. Порівняння може навіть звичайні, опоетизовано- осмислені реалії вводити в світ ірреального, нематеріального.

Французькі поети ХІХ століття, наприклад, прагнули створити свій непередбачуваний світ, де скрізь схована таємна ідея, зрозуміти яку можна лише через музику чи поезію. Щоб проілюструвати цю ідею, наведемо приклад з поезії французького поета Поля Верлена:

Comme un vol criard d'oiseaux en emoi, Tous mes souvenirs s 'abattent sur moi

(Мої спогади б'ються в мені як схвильовані крики пташок).

Завдяки використанню порівнянь розширюються семантико-асоціативні межі контексту. Семантична спрямованість порівняння звичайно поширюється від предмета думки до реалії, яка чимось цей предмет нагадує, найчастіше в плані експресивно-оцінному.

Стилістична роль порівнянь полягає у виділенні певної особливості предмета чи явища, яка виступає дуже яскраво в того предмета, з яким порівнюється дане явище. Порівнюватися може все - живе й неживе, фізичне й психічне, конкретне й абстрактне. Також порівняння можна спостерігати між тими самими поняттями, що відбивають один об'єкт, дію або процес.

Кореляція між об'єктами, зіставленими в образі, можуть бути передані через лексичний покажчик їх взаємозв'язку - певну підставу для порівняння, яка виражає схожість зіставлених об'єктів за формою, кольором, розміром, тощо. Наявність такої підстави для порівняння у структурі образу надає додаткову інформацію про характер взаємозв'язку зіставлених понять.

Слід додати, що іноді підстава для порівняння може бути виражена імпліцитно. Коли відбувається саме так, то реципієнт визначає імпліцитну підставу суб'єктивно чи підсвідомо, оскільки у свідомості людини уявлення про певні зіставлені об'єкти супроводжуються даними про їх важливі і неважливі ознаки.

О.Й. Філіпчик називає три основні групи, які виділені базуючися на напрямку, на основі якого реалізується аналогія між зіставленими поняттями: предмет, ознака та дія [9:6].

Функціонально стильова сфера застосування лексичних порівнянь нагадує застосування переносних значень слова: безвідносно до стилістичної настанови слово-порівняння може використовуватись в різних функціональних стилях, в той час як стилістично спрямоване порівняння є ознакою художньої образної мови, визначаючи тим самим мету, яку прагнув втілити письменник.

Тема й образ порівняння представлені простими або складними синтаксичними конструкціями. Простими синтаксичними конструкціями порівнянь є порівнювальні звороти, складними є підрядні речення порівняння. О.А. Галич розрізняє просте порівняння як таке, в якому порівнювані предмети зіставляються за однією або кількома однорідними ознаками [3].

Розгорнуте або поширене порівняння називається таке порівняння, в якому порівнювані предмети зіставляються одночасно за кількома ознаками та в свою чергу ґрунтується на аналогії, за багатьма ознаками, певним асоціативним ореолом.

Порівнюване слово й слово порівняння знаходяться між собою в неоднакових у кожному конкретному випадку стосунках. Амплітуда стилістичного потенціалу тут може коливатися від створення одного синтетичного, неподільного образу до підкреслення лише якоїсь однієї риси, особливості, часто асоціативно сприйнятої.

Отже, завдяки використанню порівнянь у художніх творах, а особливо у поезії, розширюються семантико-асоціативні межі контексту та створюються неординарні твори.

порівняння лексичний образний стилістичний

ЛІТЕРАТУРА

1. Сасина В. П. Поле компаративности в современной английской тропике: Автореф. дис....канд. филол. наук: 10.02.04. - К.: 1979. - 27 с.

2. Потебня О. Естетика і поетика слова. - К.: Мистецтво, 1985. - 302 с.

3. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. - К.: Либідь, 2001. - 488 с.

4. Прищепа В. Е. Немецкие сравнительные конструкции на морфемном уровне: Дис.... канд. филол. Наук: 10.02.04. - К., 1985. - 178 с.

5. Вовк В. Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. - К.: Наукова думка, 1986. - 142 с.

6. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи.- М.: Изд-во АН СССР, 1963. - С. 90-92.

7. Ярова Н. В. Компаративні блоки в сучасній американській поезії: лінгвокогнітивний аспект: автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.10 / Київський Національний Лінгвістичний Університет. - К., 2003. - 19 с.

8. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. - М.: Прогресс, 1990. - С. 15-32.

9. Філіпчик О. Й. Синтаксичні засоби створення образу: автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.04. Одеський Державний Університет ім. І. І. Мечникова. - Одеса, 2000. - 18 с.

Размещено на Allbest.ru