Вияви говіркових рис у фрагменті учительного Євангелія XVII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вияви говіркових рис у фрагменті учительного Євангелія xvii століття

X.Я. Маковин

Статтю присвячено аналізові діалектних особливостей мови фрагменту учительного Євангелія першої третини XVII cm. з Відділу рукописів Львівської національної бібліотеки імені В. Стефаника, який раніше не був об'єктом мовознавчого дослідження. Уривок написаний книжною українською мовою, при тому значну кількість рис у ньому можна кваліфікувати як діалектні, зіставивши їх із особливостями сучасних південно-західних, зокрема карпатських говорів. Наприклад, у фонетиці південно-західними діалектними рисами можна вважати співіснування форм зетаов позиції після шиплячого перед наступним твердим приголосним, збереження сполуки [je] на початку слів, карпатськими - вияв африкати [дж]. У морфології багато форм кваліфікуємо як карпатські, а саме: форми називного відмінка множини іменників з флексією -ове, форми орудного відмінка множини з -ы, займенники што, тоты, форма дієслова в третій особі множини теперішнього часу быти, суть, а також префікс ву-, дієслівний суфікс -ова-, вільна позиція частки ся тощо. Виявлені в учительному Євангелії говіркові риси переконливо вказують на її походження з території Карпат. На жаль, текст дає недостатньо інформації для того, щоб здійснити точнішу локалізацію.

Ключові слова: учительне Євангеліє, діалектизм, діалектна риса, історична діалектологія.

X. Я. Маковим

Проявления диалектных особенностей в фрагменте учительного евангелия XVII века

Статья посвящена анализу диалектных особенностей языка фрагмента учительного Евангелия первой трети XVII века из Отдела рукописей Львовской национальной библиотеки имени В. Стефаныка, который ранее не был объектом языковедческого изучения. Отрывок написан книжным украинским языком, при этом значительное количество черт в нем можна квалифицировать как диаллектные, сопоставив их из особенностями современных юго-западных, в частности карпатских говоров. Например, в фонетике юго-западными диалектными чертами можно считать сосуществование форм с о и е в позиции после шипящего перед следующим твердым согласным, сохранение [je] в начале слов, карпатскими - проявление африката [дж]. В морфологии значительное количество форм можна квалифицировать как карпатские, а именно: формы именительного падежа множественного числа имен существительных с флексией -ове, формы творительного падежа с -ы, местоимения што, тоты, форма третьего лица множественного числа глагола быти сут, а также префик ву-, су фикс -ова и др. Диалектные особенности учительного Евангелия убедительно указывают на его происхождение с территории Карпат. К сожалению, в тексте недостаточно информации для того, чтобы осуществить более точную локализацию.

Ключевые слова: историческая диалектология, учительное Евангелие, диалектизм.

К. J. Makovych

Manifestation of dialectal features in the fragment of seventeenth century didactic gospel

The paper analyses the dialectal features manifestation in the fragment of seventeenth century didactic Gospel which is stored in Manuscripts department of L 'viv National Scientific Library named after V. Stefianyk. The language of this text has never been an object of linguistic studies. The fragment is written in Ukrainian language, moreover a large number of features in there can be described as dialectal. It is possible to reveal by comparing them with modern south-western (particularly Carpathian) dialects. For instance, on phonetic level such features can be considered as south-western dialectal: coexistence of the forms with о and e in position after hissing before the next hard consonant, preservation of cluster [je] in the beginning of words; as Carpathian - the manifestation of affricate [dzhj. In many morphological forms can be described as Carpathian, namely nominative plural form of nouns ending with -ove, ablative plural forms of nouns ending with - y, pronouns shto, toty, form of the third person plural of the present time verb byti sut, and prefix vu-, verbal suffix -ova-, free position of particle s 'a and others. Dialectal features revealed in the didactic Gospel clearly indicate its origin from the Carpathians. Unfortunately, the text does not provide enough information to make a more precise localization.

Key words: historical dialectology, didactic Gospel, dialectal element.

Постановка проблеми

Учительні Євангелія (далі УЄ) - унікальні пам'ятки XVI- XVII ст. із західноукраїнських земель. Це збірники проповідей на недільні та святкові дні протягом року, які, окрім того, часто містили ще й перекладені відповідні уривки євангельських читань. Ці пам'ятки постали практично в тому самому контексті, що й Пересопницьке Євангеліє, Крехівський Апостол та інші відомі переклади церковних книг українською мовою. Проте, порівняно зі згаданими текстами, УЄ поки що мало досліджені, особливо якщо врахувати велику кількість збережених рукописів цього жанру (приблизно сто).

Аналіз досліджень і публікацій

діалектний мова євангеліє проповідь

УЄ викликали особливе зацікавлення мовознавців, адже їхні тексти містять велику кількість народнорозмовних елементів. Ці пам'ятки побутували переважно в Західній Україні, найбільше в Карпатському регіоні - на теренах поширення давніх говорів. В УЄ виявлено багато специфічно діалектних рис. На говіркові особливості мови цих текстів звертали увагу більшість дослідників цих пам'яток, зокрема І. Панькевич, Л. Деже, І. Керницький, О. Горбач, Г. Чуба. Говіркові риси в УЄ вивчали В. Німчук [8], Д. Гринчишин [4], У. Добосевич [5] та ін.

У книгозбірнях Львова збережені УЄ, які ще не були предметом мовознавчого вивчення, проте їх дослідження може додати нову інформацію до історії української мови, а особливо - історичної діалектології.

Серед таких пам'яток - фрагмент учительного Євангелія з Відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника (шифр АСП 409). Уривок становить один аркуш із книги (частково пошкоджений), походить, імовірно, з першої третини XVII ст. і містить уривок проповіді в Неділю митаря та фарисея. Цей фрагмент (чи ціла книга) був у власності М. Шашкевича, про що довідуємося із запису на звороті аркуша: «Изъ Енліа поучителънаго рускаго (иэъ) съ (из сер) первой половины XVI. віка. Рукопись находилась у покойнаго Маркіяна Шашкевича въ Новоселкахъ».

Упадає в око специфічний зміст уривка - це фрагмент проповіді, спрямованої проти протестантських течій (так званих «нових євангеликів»), які нібито є гіршими за лицемірників і фарисеїв, бо хочуть спастися без сповіді, покути й добрих вчинків, самою тільки вірою.

В орфографії пам'ятки відбито риси другого південнослов'янського впливу. Це, зокрема, написання сполуки плавного із редукованим: грьшїи (1), дуже часте вживання м, ь в кінці слів: црствь (2); о і е в закритому складі зберігаються. Хоча традиційний правопис дещо затемнює фонетику, проте на основі деяких написань можна робити висновки про деякі звукові особливості говору переписувача.

Фрагмент написаний книжною українською мовою, при тому значну кількість елементів у ньому кваліфікуємо як діалектні, зіставивши їх із рисами сучасних південно- західних, зокрема карпатських говорів.

Мета розвідки - простежити у мові уривка УЄ вияви рис, які вказують на говіркове мовлення, та встановити ймовірне походження пам'ятки.

Зосередимо увагу на деяких специфічних фонетичних рисах:

про наявність у мові переписувача переходу етимологічного [е] в [о] після шиплячого перед наступним твердим приголосним свідчить написання чжджоло3тва (1), але є й інший випадок: чс" а нє оустькШ1 (2). Часткове збереження [е] в цій позиції - характерна риса практично всіх південно-західних говорів [1, № 38], а загалом для цього наріччя типове співіснування форм з [о] та [е]. Подвійні форми - з о та з е -- засвідчені у пам'ятках з карпатського регіону [7, с. 94-- 95].

початкову є ([je]) бачимо в займеннику его (1). Хоч це і одиничне написання, але припускаємо, що в говірці писаря [je] на початку слів зберігалося, як і досі в багатьох говорах заходу України, зокрема карпатських [1, № 225]. Схожі приклади є і в текстах з карпатської території [7, с. 94].

двічі засвідчено сплутування позицій ы та и: тыж і тиж (1), проти6 і проти6 (1), що може вказувати на змішування цих звуків у мовленні переписувача, можливо, про відсутність у ній давнього [ы], який ще до сьогодні в етимологічній позиції збережений у карпатських говорах [1, № 16, 17; 2, с. 224] (хоч у деяких говірках, зокрема в ужанських, він уже зник [2, с. 227]). Немає послідовності і у вживанні ы/и після задньоязикових: прєд вшиткым, без скрухы (2) поряд з оучинки, ласки бжєи (2), у чому теж можна вбачати суперечність між традиційними написаннями та народною вимовою.

написання чжджоло3тва (1), імовірно, виявляє на письмі африкат [дж], дуже типовий для південно-західних говірок [1, № 109], особливо для бойківських [2, с. 226; 6, с. 209] і лемківських, надсянських [3, с. 4, 67], а також наддністрянських [6, с. 198]. Вияви [дж] на письмі Д. Гринчишин вважав рисою, що притаманна передовсім пам'яткам з Бойківщини [4, с. 177], засвідчена вона і в лемківському Псалтирі [9, с. 108].

Отож, у фонетиці декілька рис вказують на південно-західне діалектне підґрунтя, можливий вияв африкати [дж] - на карпатські говори.

Більше вказівок на регіональні особливості мови автора дають окремі з-поміж морфологічних рис, які подаємо нижче:

в уривку засвідчені лише форми давального відмінка однини іменників ч. р. на -у: бгу (1), б ж СуА мли1 (2). У південно-західному наріччі української мови флексія -у в цьому відмінку співіснує з флексією -ові(-ови), при тому -у поширена переважно в карпатських говірках [1, № 177-179];

у тексті засвідчено кілька давніх форм називного відмінка множини іменників ч. р. на -овє: Єн ликове (1), тїи щмил'никовє (2). Це закінчення зберігають окремі закарпатські, бойківські, лемківські, галицько-буковинські говірки [1, № 190-191; 2, с. 219, 225; 10, с. 189; 3, с. 118]. Воно часте і в писемних пам'ятках з карпатської території [9, с. 110; 4, с. 175-176];

іменник люди в родовому відмінку має форму людш (1), яка зараз є панівною для південно-західних говорів [1, № 187; 2, с. 210]. Вона характерна для текстів XVI-XVII ст. з Бойківщини [4, с. 177];

давня форма орудного відмінка посты (1) теж виявляє зв'язок з карпатськими говорами, які й до сьогодні подекуди зберігають архаїчну флексію -ы [1, с. 219, 225; 3, с. 115];

яскравим діалектизмом можна вважати вияв префікса ви- як ву-: втмышл/мо'" (1), саме таке звучання він має у багатьох закарпатських говірках [1, № 18]. Також його засвідчено в пам'ятках із Бойківщини [4, с. 177];

для прикметників характерні нестягнені форми середнього роду та множини: чжжєє беру"1, цркви стїи, онбири спросньш (1) тощо. Нестягнені форми середнього роду переважають у закарпатському діалекті [1, № 217; 2, с. 225; 6, с. 184], а також у множині нестягнені форми трапляються в окремих надсянських говірках [6, с. 206];

займенник що двічі засвідчений як што (2), а така форма не є чужою для карпатського говіркового масиву, головно для закарпатського та лемківського діалектів [2, с. 225; 1, № 215; 6, с. 184; 3, с. 128];

поряд із вказівним займенником тії (2) вживаний і редуплікований тоты (1). Ці займенники типові для південно-західних, особливо карпатських говорів [6, с. 184; 2, с. 211; З, с. 127]. Д. Гринчишин трактує їх як типову рису пам'яток із Закарпаття [4, с. 175];

в основі дієслова хотіти немає чергування: хот^Є сл избавити (2). Такі форми засвідчені, зокрема, на Лемківщині [3, с. 133];

дієслово быти у третій особі множини має форму суть: с,т,т проти6 бу; они сжт далеко грьшїи (1). Цю давню форму зберігають карпатські говори [3, с. 139];

афікс займенникового походження сА в усіх випадках перебуває перед дієсловом і, очевидно, може займати в реченні довільну позицію: хот*лт С/К избавити; якь С/К оустьгдсt; бж С/К млнл (2). Зараз його функціонування властиве для південно-західних діалектів [6, с. 188], причому звукове оформлення ся (з [а]) він має не всюди, компактний ареал ся - це зона поширення карпатських говірок [1, № 248];

у пам'ятці зафіксований дієслівний суфікс -овадлKoect (1). Цей суфікс в українській мові є давнім, а -ува- почав витісняти його приблизно в XVI-XVIII ст. Вживання -ова- все ж вважаємо виявом діалектного мовленння з огляду на систему засвідчених у тексті південно-західних діалектних рис. На території поширення карпатських говорів суфікс [ова] функціонує суцільним ареалом [1, № 166; 2, с. 212, 215].

Як видно, найбільше морфологічних особливостей в УЄ пов'язані з карпатським діалектним масивом.

Висновки

Виявлені в пам'ятці говіркові риси переконливо вказують на її походження з території Карпат. На жаль, текст дає недостатньо інформації для того, щоб здійснити точнішу локалізацію.

Перспективи подальших досліджень

Вивчення діалектного складника мови УЄ - одне з важливих та перспективних завдань історичної діалектології, адже ці пам'ятки фіксують значну кількість рис, що виявляють територіальні особливості мови їхніх переписувачів, носіїв західноукраїнських (переважно карпатських) говірок. Окрім того, дослідження текстів УЄ в цьому аспекті дасть змогу вказати на їх імовірне походження, адже ці пам'ятки здебільшого є нелокалізованими.

Список використаної літератури

1. Атлас української мови : У 3 т. - Т. II: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. - К. : Наук, думка, 1988. - 520 с.

2. Бевзенко С. Українська діалектологія / С. П. Бевзенко. - К. : Вища школа, 1980. - 246 с.

3. Верхратський І. Про говор галицких лемків / Іван Верхратський // Збірник філологічної секції НТШ. - Львів, 1902. - Т. 5. - 489 с.

4. Гринчишин Д. Писемні пам'ятки XVI - п. XVII ст. як джерело вивчення українських діалектів / Дмитро Гринчишин // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : 36. наук, праць. - Ужгород, 2001. - Вип. 4. - С. 175 -181.

5. Добосевич У. Українська мова в учительному Євангелії середини XVII століття / Уляна Добосевич // Діалектологічні студії. Мова в часі і просторі. - Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАЛУ, 2003. - С. 45-63.

6. Жилко Ф. Нариси з діалектології української мови / Ф. Т. Жилко. - К. : Радянська школа, 1966.-215 с.

7. Керницький І. Фонетичні особливості війтівських книг XVI-XVII ст. с. Одрехови у порівнянні з сучасними лемківськими говорами / І. Керницький // Дослідження і матеріали з української мови. - К., 1961. - Т. 4. - С. 83-106.

8. Німчук В. В. Передмова // Скотарське учительне Євангеліє - український гоміліар 1588 року / текст рукопису підгот. і видав М. Кочіш ; передм. В. Німчука. - Сомбатгей, 1997. - Є. 5-17.

9. Огієнко І. Псалтир половини XVIII в. в лемківськім перекладі / Іван Огієнко // ЗНТШ. Ювіл. зб. на пошану акад. Кирила Студинського. - Ч. 1. : Праці філол. - Львів, 1930.

10. Панькевич І. Українські говори підкарпатської Руси і сумежних областей. Частина І / Др. Іван Панькевич. - Прага, 1938. - 550 с.

Размещено на Allbest.ru