Складнопідрядні речення відповідності (невідповідності) в сучасній українській літературній мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Складнопідрядні речення відповідності/невідповідності в сучасній українській літературній мові

Складнопідрядні речення на взірець А що ближче до кінця тижня, то більше Тоню обіймає якесь хвилювання... (О. Гончар) ще й дотепер не мають єдиного потрактування в синтаксичних студіях. Їх зараховують то до складнопідрядних речень міри й ступеня [10, с. 222; 11, с. 280-282; 18, с. 284], то до складнопідрядних речень із зіставлювальними відношеннями між частинами [1, с. 53-54; 13, с. 613-614; 16, с. 121-122; 17, с. 327 та ін.], то розподіляють між складнопідрядними компаративними та зіставлювальними реченнями [14, с. 585, 591-593]. Уперше зазначені конструкції виділили в окремий семантико-синтаксичний тип - складнопідрядні речення відповідності - в російському мовознавстві В. А. Бєлошапкова [5, с. 734; 15, с. 755], а в україністиці І. Р. Вихованець [2, с. 329]. Так само розглядають їх А. П. Загнітко [7], К. Г. Городенська [3; 4]. Складнопідрядні речення невідповідності донині ніхто не виокремлював. Щоправда, М. У. Каранська серед з'ясувальних складнопідрядних речень розглядає окремий їхній різновид - речення для з'ясування невідповідності фактів [9, с. 255].

Мета цієї розвідки - розширити відомості про формально-граматичну та семантико- синтаксичну організацію складнопідрядних речень відповідності, а також обґрунтувати потребу виокремлення складнопідрядних речень невідповідності та описати їхню формально-граматичну й семантико-синтаксичну структуру.

Складнопідрядні речення відповідності / невідповідності передбачають зіставлення явищ переважно в кількісному та якісному планах [2, с. 329]. Вони належать до конструкцій приреченнєвого (за іншою термінологією, детермінантного) типу: їхні предикативні частини поєднані приреченнєвим підрядним зв'язком, підрядна частина в цих реченнях підпорядкована головній загалом.

Складнопідрядні речення відповідності / невідповідності характеризують суміжність і взаємодію двох процесів, зіставлення яких дає змогу мовцеві виявити певну закономірність, в основі якої - причиново-наслідковий зв'язок [8, с. 369], але розрізняються тим, що в реченнях відповідності характер причини і наслідку відповідає нормі, стандартним законам облаштування світу: Що ближче стою, то краще бачу ^ Далеко стою - погано бачу; Близько стою - добре бачу, а в реченнях невідповідності спостерігаємо певне порушення постулатів норми - характер причини не відповідає наслідкові: Батько її, дрібний урядовець, одержував надто мало грошей, щоб хатнє життя їхнє могло бути принадним (В. Підмогильний), Не вір мені, бо я брехать не вмію, Не жди мене, бо я і так прийду (В. Симоненко); нормальним мав би бути зовсім інший стан речей, пор.: Батько її, дрібний урядовець, одержував надто мало грошей, так що хатнє життя їхнє не могло бути принадним; Не вір мені, бо я брехать умію, Не жди мене, бо я не прийду. граматичний синтаксичний складнопідрядний речення

Виразниками семантики відповідності постають спеціалізовані сполучники, однак коло їх і донині остаточно не визначене. Наприклад, І. Р. Вихованець подає лише один сполучник відповідності що... то [2, с. 329], А. П. Загнітко - три: що... то, чим... тим, в міру того... як [7, с. 393], К. Г. Городенська - чотири: що... то, чим... тим, що... тим, чим... то [4, с. 86-87]. В обстеженому нами фактичному матеріалові трапилися речення з усіма названими сполучниками, крім чим... то: Що глибше в парк, то ревище долинає до нас гучніш... (О. Гончар); Диво велике ти [дитинство] таїш у собі: чим далі пливе по небесному прузі наше золотаве сонце, тим ближче, аж до першої дитячої сльози, припливає блакитний світанок віку (Я. Гоян); ...чим ближчим є світле майбутнє людства, тим обмеженішою стає сфера поширення нашої мови (М. Степаненко); І чим більше часу минало, тим сильніше розгорялося полум'я в її юному палкому серці (В. Малик); Що темніша ніч, тим яскравіші в ній маяки (О. Гончар); Та в міру того як наближався до лікарні, притуплювалася гострота бажання побачити Валечку (Ірина Вільде); В міру того як Денис говорив далі, голос його зривався все частіше (П. Панч); В міру того як Ванько підходив до свого городу, серце йому починало все більше тривожитись (В. Підмогильний). Найчастотніші з-поміж них що... то, чим... тим. Проте, аналізуючи функціонування складнопідрядних речень відповідності в мові української преси початку ХХІ ст., І. Я. Завальнюк робить висновок, що нині дедалі ширшого вжитку набувають конструкції зі сполучником що... то, а конструкції зі сполучником чим... тим є менш органічними для української мови порівняно з російською, тому їх використовують рідше [6, с. 24]. На нашу думку, у сучасній українській літературній мові треба уникати сполучників чим... тим, що... тим, у (в) міру того як, оскільки вони кальковані з російської мови. Натомість обстежений фактичний матеріал дає підстави визначити ще один сполучник у реченнях відповідності що не... то: Що не папа, то й новий архітектурний стиль (М. Рильський); Що не ніч, то новий полюбовник (Л. Костенко). Уведення компонента не до структури сполучника пояснюємо тим, що саме поєднання що не... то утворює складнопідрядні речення відповідності іншої структури, ніж наведені вище, - без компаративів у предикативних частинах, а складнопідрядні речення зі сполучником що... то є двокомпаративними структурами: у їхніх обох предикативних частинах наявні прислівники або прикметники у формі вищого ступеня порівняння: Що вища культура народу, духовна і матеріальна, то вища й міцніша позиція його мови (О. Ткаченко). Крім того, сполучник що не... то спеціалізований на вираженні зіставлення в кількісному плані, а що... то - в якісному.

Значення відповідності досить специфічне, у зв'язку з чим, на думку окремих дослідників, воно не підлягає чіткій семантичній диференціації [12, с. 293]. Та все ж дехто з синтаксистів намагається виокремити семантичні різновиди складнопідрядних речень із цим значенням.

Аналізуючи складнопідрядні речення російської мови зі сполучником чем... тем, автори "Комунікативної граматики російської мови" виокремлюють два їхні різновиди:

1) конструкції, у яких виникають відношення між двома часовими інстанціями в межах однієї суб'єктної сфери і 2) конструкції, у яких витворюються відношення між різними суб'єктними сферами [8, с. 369-370]. Обстежений фактичний матеріал дає підстави констатувати, що на такі самі різновиди поділяються й українські складнопідрядні речення відповідності. Речення першого різновиду передають розвиток дії, зміну ознаки, що стосується одного суб'єкта, на часовій осі. Поступовий розвиток дії підрядної частини спричинює одночасний поступовий розвиток дії головної частини, тобто ці речення передають пропорційне наростання чи послаблення ознак в обох частинах: ...що далі вона, ця весела циганочка, літала перед нами... то ставала вона для кожного з нас все гарніша й гарніша (О. Гончар); І дивно: що більше він завдає своїй Ліззі моральних тортур, то більше вона йому відповідає - чим би ви гадали? Відданістю, турботою, безмежним милосердям (О. Гончар). Конструкції другого різновиду характеризуються відсутністю часового розгортання. Зафіксовані в таких реченнях два процеси пов'язані лише суміжністю в просторі, але не розгортаються в часі: Що вимогливіший керівник, то люди йому більше довіряють; ... що вищий ранг об'єкта, то менші можливості його лексичного наповнення, і навпаки, що нижчий ранг об 'єкта, то на більше коло іменникової лексики він поширений (О. Межов). Зазначимо, що окремі конструкції допускають як відношення в межах однієї суб'єктної сфери, так і відношення між різними суб'єктними сферами: Що ширший діапазон можливостей, то людина тугіше тримається на своєму (Україна молода, 18 січня 2008 року). Наведений приклад має два трактування: 1) розгортання ознаки на часовій осі в межах однієї суб'єктної сфери, що дає змогу трансформувати таке складнопідрядне речення в просте: З розширенням діапазону можливостей людина тугіше тримається на своєму і

2) зіставлення двох процесів, що стосуються різних суб'єктів: Людина, яка має вузький діапазон можливостей, слабко тримається на своєму, а людина, що має широкий діапазон можливостей, туго тримається на своєму.

Предикативні частини складнопідрядних речень зі значенням невідповідності поєднують асемантичний сполучник що, транспонований зі сфери цільових відношень сполучник щоб і транспонований зі сфери причинових відношень сполучник бо. Сполучник що приєднує підрядну частину до головної частини, яка є заперечною. Заперечення у головній частині і спричиняє невідповідність змістів головного і підрядного компонентів: Я не радіо, що ти в мене про новини питаєш (М. Каранська); Я ж не бухгалтер, що ви від мене грошей вимагаєте (М. Каранська). Сполучник що можливий і в складнопідрядних реченнях невідповідності, які становлять собою риторичне питання: Чи я ж своїх суміжників турбую, що напосілись гамузом? (Л. Костенко). Як відомо, у риторичних питаннях приховане ствердження протилежного. У реченнях зі сполучниками щоб, бо заперечення може бути в головній або підрядній частині: Ми не дикі коні, щоб усе топтати... (О. Гончар); Ібрагім був занадто розумний чоловік, щоб не знати, яка загрозлива річ - влада (П. Загребельний). Проте можливі й конструкції без заперечення: Дуже вже щаслива вона, щоб зрозуміти чуже горе (А. Дімаров); Дуже-бо багато він перетерпів, щоб ще впадати в відчай (І. Багряний); То це ми стільки вибули війни, щоб знов сюди вернулися вони? (Л. Костенко); Сподіваюся, ми станемо справжніми друзями, бо байдужі один до одного, і ніхто не жде нічого від іншого, а кожен жде своєї години (П. Загребельний). Часто в такому разі невідповідність змістів предикативних частин створює використання лексем із протилежним (щаслива - горе) або несумісним значенням (перетерпіти - впадати у відчай, друзі - байдужі).

Отже, складнопідрядні речення відповідності та невідповідності є окремими семантико-синтаксичними типами складнопідрядних речень із приреченнєвими підрядними частинами. Виразниками семантико-синтаксичних відношень відповідності в складнопідрядних реченнях сучасної української літературної мови постають спеціалізовані сполучники що... то, що не... то. Предикативні частини складнопідрядних речень зі значенням невідповідності поєднують асемантичний сполучник що та транспоновані зі сфер інших відношень сполучники щоб і бо. Перспективу вивчення розгляданих речень убачаємо в дослідженні особливостей їхнього функціонування в різних стилях української мови.

Література

1. Валгина Н. С. Сложноподчиненное предложение в современном русском языке. - М.: Московский полиграфический институт, 1971. - 83 с.

2. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. - К.: Либідь, 1993. - 368 с.

3. Городенська К. Граматичний словник української мови: Сполучники. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. - 340 с.

4. Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. - 208 с.

5. Грамматика современного русского литературного языка. - М.: Наука, 1970. - 767 с.

6. Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ ст.: структура та прагмастилістичні функції: автореф. дис. ... доктора філол. наук. - К., 2010. - 40 с.

7. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - 662 с.

8. Золотова Г. А., Онипенко Н. К., Сидорова М. Ю. Коммуникативная грамматика русского языка . - М.: Филол. ф-т МГУ им. М. В. Ломоносова, 1998. - 528 с.

9. Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови. - К.: НМК ВО, 1992. - 400 с.

10. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Рад. школа, 1965. - 282 с.

11. Курс сучасної української літературної мови / за ред. Л.А.Булаховського. - Т. 2: Синтаксис. - К.: Рад. школа, 1951. - 408 с.

12. Межов О. Г. Типологія мінімальних семантико-синтаксичних одиниць. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. - 464 с.

13. Русская грамматика: в 2-х т. - Т. 2: Синтаксис. - М.: Наука, 1982. - 709 с.

14. Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. - К.: Вища школа, 1994. - 670 с.

15. Современный русский язык / В. А. Белошапкова, Е. А. Брызгунова, Е. А. Земская и др.; под ред. В. А. Белошапковой. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Высш. школа, 1989. - 800 с.

16. Чередниченко І. Г. Складнопідрядні речення в сучасній українській мові. - Чернівці: ЧДУ, 1959. - 134 с.

17. Шелякин М. А. Справочник по русской грамматике. - 2-е изд., испр. - М.: Русский язык, 2000. - 355 с.

18. Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови. - К.: Видавничий центр "Академія", 2004. - 408 с.

Анотація

У статті проаналізовано формально-граматичну й семантико-синтаксичну структуру складнопідрядних речень відповідності та невідповідності, обґрунтовано їхній статус у системі складнопідрядних речень сучасної української мови.

Ключові слова: складнопідрядні речення відповідності, складнопідрядні речення невідповідності, приреченнєвий підрядний зв 'язок, спеціалізовані сполучники, транспоновані сполучники.

Key words: complex sentences of conformity, complex sentences of non- conformity, sentence-dependent subordinate connection, specialized conjunctions, transposed conjunctions.