Функції частки "навіть" у політичному дискурсі

Актуалізацію як один із засобів граматичного оформлення мовних одиниць у реченні й тексті досліджували такі вчені, як Н. Арутюнова [1]; Ш. Баллі [2]; І. Вихованець [6]; С. Дімітрова [7]; О. Стародумова [10]; Н. Шведова [11] та ін. Явища, пов'язані з процесом актуалізації, є об'єктом вивчення не тільки граматики, але й семіотики, логіки, філософії, літературознавства тощо. Незважаючи на велику різноманітність теоретичних настанов і обраних інструментів аналізу, залишається все ще не вирішеним питання повноти опису самого процесу актуалізації.

Мета роботи - схарактеризувати актуалізаційну роль часток у структурі речення.

Для досягнення поставленої мети ставимо перед собою такі завдання:

схарактеризувати основні підходи до визначення статусу часток у сучасній лінгвістиці;

з'ясувати класифікаційні ознаки часток;

описати актуалізаційні вияви часток у політичному дискурсі;

визначити частки-маркери тема-рематичних відношень у політичному дискурсі.

Термін частки в граматиці вживають у широкому й вузькому розумінні. Широке витлумачення свого часу запропонував В. В. Виноградов, який виділив категорію часток мови, що об'єднала власне-частки, зв'язки, прийменник та сполучник [5, с. 663]. Частками мови він називав класи таких слів, які не мають цілком самостійного реального або матеріального значення, а надають здебільшого додаткових відтінків значенням інших слів, речень або ж слугують для вираження граматичних (а отже, і логічних, і експресивних) відношень [5, с. 663].

У вузькому витлумаченні "частки" ("частка") уживається на позначення окремої службової частини мови. У межах такого підходу класифікаційний статус часток визначають неоднаково. Більшість мовознавців, зокрема й українських, ставить частки в один ряд з іншими класами службових слів [11, с. 458; 13, с. 199], тому що вони так само не співвідносяться з поняттями, відповідно не мають власного лексичного значення і виконують тільки синтаксичні функції.

Як аналітичні синтаксичні морфеми частки визначають І. Р. Вихованець [5, с. 28-29] і К. Г. Городенська [6, с. 357]. Морфемами синтаксичного типу частки вважають тому, що вони, подібні до синтаксичних морфем, не мають лексичного значення, але, на відміну від них, функціонують не в структурі морфологічного слова, а обслуговують здебільшого сферу синтаксичного слова та сферу синтаксичної одиниці-конструкції - речення, виділяючи тему або рему за актуального членування речення чи створюючи тип речення за комунікативною метою. Саме ці комунікативні функції свідчать про суто синтаксичне призначення часток [ 6, с. 357].

Попри значну вивченість часток, аналізовану тему не можна вважати закритою і розробленою на належному рівні. Своєрідність часток виявляється не тільки в зіставленні їх із класами самостійних слів, але й під час порівняння з прийменниками і сполучниками, разом з якими частки утворюють категорію службових слів на основі загальних ознак незмінюваності, відсутності лексичного значення і наявності службової функції.

Становлення часток як службових частин мови висвітлено в працях таких учених, як В. В. Виноградов, К. Г. Городенська, М. І. Греч, Т. М. Ніколаєва, О. О. Шахматов та ін., проте невирішеними постає низка питань, пов'язаних із визначенням межі класу часток, установленням статусу неодноелементних утворень, зарахуванням часток до службових слів чи до морфем. Актуальним постає питання класифікації та кваліфікації часток, зумовлене особливостями їхнього функціонування, закономірностями вжитку в різних стилях і жанрах мови.

Із розвитком теорії актуального членування предметом вивчення постають частки як маркери тема-рематичних відношень у структурі речення й тексту. Комунікативна функція є класифікаційною функцією часток, що об'єднує їх у єдиний різновид службових слів - морфем [6, с. 358]. Своєрідна комунікативна функція часток, що беруть участь у створенні відповідного комунікативного типу речень за метою висловлювання - розповідного, питального, спонукального та бажального. Будучи спеціально призначеними для вираження акцентної функції, вони своєю лаконічною, компактною формою повною мірою відповідають потребам викладу.

Щодо частки навіть, то вона в політичному дискурсі в акцентній функції є найуживанішою із-поміж інших. За допомогою частки навіть автор наголошує на тому, що маркований складник позначає щось незвичайне, несподіване і тому перевершує в певному відношенні зміст попереднього компонента. Уживаючись перед будь-яким словом, частка навіть виділяє його, надаючи йому виразності: До групи навіть не ввійшов представник МЗС, зате був включений "постпред МС в Україні" В.Мунтіян (Дзеркало тижня. - 16. 08. 2013); Репутація сірого кардинала часів Леоніда Кучми в політичних колах призвела до того, що навіть дуже відомі політики і в опозиції і при владі намагаються не афішувати свою співпрацю з паном Медведчуком (Українська правда. - 04. 09. 2013).

Поширені випадки, коли частка навіть уживається в поєднанні зі сполучником сурядності і (й), який передає єднальне значення, виражає ідею співіснування, а частка, маркуючи той чи той складник речення як неочікуваний, виражає його семантичну єдність з попередньою частиною речення, передаючи значення поступової градації: Ситуація з продукцією українських підприємств, які переживають зараз труднощі у спілкуванні з митною службою Росії, трохи інакша, ніж у випадку з "Рошеном!", якому офіційно оголосили про заборону на ввезення його продукції й навіть назвали якусь нібито причину (Дзеркало тижня. - 16. 08. 2013); Вони вірять, що створили методологію бізнесу, яка буде діяти десятиліття й навіть століття (Українська правда. - 02. 09. 2013); Звіт вказує на небезпечну тенденцію - чимало німців приймають допінг і навіть наркотики, щоб краще вчитися і працювати (Українська правда. - 02. 09. 2013).