Оцінно-експресивна наснага публіцистичного тексту (на матеріалі сучасної польської преси)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінно-експресивна наснага публіцистичного тексту (на матеріалі сучасної польської преси)

Кінець XX - початок XXI століття став періодом комп'ютерних технологій, інтенсивного розвитку інформаційного суспільства. Недаремно Вінстон Черчіль ще в першій половині XX століття зауважив, що «хто володіє інформацією, той володіє світом». Інформація в сучасному житті стає стратегічним ресурсом, а мова являє собою основний засіб її передачі. Саме мова часто піддається змінам під впливом тієї ж інформації, різних подій, ситуацій, що відбуваються як на локальному, регіональному, так і на глобальному рівнях існування людської цивілізації, (наприклад, уживання нової лексики для опису нових реалій). Преса миттєво реагує на будь-які події, тому публіцистичні тексти є важливими для вивчення змін мовної системи.

У текстах преси поєднуються логічний, оцінний та емоційно-образний способи дослідження та відображення дійсності, тому вони відзначаються не тільки чіткістю, докладністю та логічністю викладу, а й оцінністю, експресивністю. Оцінно-експресивне значення мовних одиниць служить для увиразнення змісту написаного тексту, забезпечує активне сприйняття інформації, її розуміння, реакцію на неї та залучення читача до її осмислення й обговорення.

На сучасному етапі розвитку лінгвістичної думки для аналізу текстів загалом та публіцистичних зокрема одним з найактуальніших вважається функціональний підхід [7, 12; 12, 46; 6, 11; 4, 127; 1]. Такий підхід розглядає лексичну одиницю не тільки як носія певного лексичного значення, але і як одиницю, що проявляє свої властивості внаслідок взаємодії з іншими складовими висловлювання на синтагматичному рівні. Польський мовознавець Ришард Токарський вважає, що вивчення лексичного значення, а точніше, конотативного його складника вимагає «uwzgl^dnienia cech przedmiotu okreslanego przez nazw§, jak rowniez uzytkownikow j^zyka z wlasciwymi im systemami wartosciowan, przekonan, czy szerzej - postawy czlowieka wobec swiata i jego miejsca w tym swiecie» [11, 46]. Такої ж думки дотримується українська дослідниця Т. Космеда, зазначаючи, що «підхід до змісту слова з «відображального» боку без зв'язку з функціональним аспектом позбувається пояснювальної сили. Доповнений функціональним підходом він відповідає комплексному характерові відображення дійсності» [4, 127]. Окрім цього, як стверджує дослідниця, вивчення оцінних [у тому числі й експресивних - М. І.] слів з точки зору їх функціонування більшою мірою залежить від впливу зовнішніх суб' єктивних і об' єктивних явищ, тобто тільки «умови функціонування слів з семантикою оцінки визначають їхню семантику» [4, 128].

Як підкреслює Н. Бойко, незважаючи на значну кількість робіт, у яких робилися спроби аналізу експресивної лексики художньо-публіцистичних текстів, поки що немає монографічної праці з комплексною характеристикою лексичних експресивних засобів у публіцистичних текстах [1]. Тому спроба дослідження семантико-функціональної специфіки оцінно-експресивних лексичних одиниць польської мови на матеріалі сучасної польської преси є без сумніву актуальною.

Метою статті є визначення співвідношення та взаємодії оцінного й експресивного значень мовних одиниць, виявлення та аналіз оцінно- експресивних виражальних засобів публіцистичних текстів у межах висловлювання; особлива увага звертається на нові контекстові значення мовних одиниць, які виникають і використовуються в сучасній польській періодиці.

Вивченням категорії оцінки та експресивності займаються як польські, так і українські мовознавці. Питанням wartosciowania, leksyki wartosciujqcej, wartosci w jfzyku присвячені праці польських дослідників Ришарда Токарського, Ядвіги Пузиніни, Анни Пайджінської. В українському лінгвістичному доробку відома монографічна розвідка Олени Вольф, дисертаційні праці та статті Тетяни Космеди, Надії Бойко, Ірини Онищенко, які послужили певною джерельною базою цієї статті.

В аксіологічних дослідженнях польських лінгвістів термін wartosc розуміється як поняття, що виражає якісні показники предмета чи явища, тобто якість чогось [9, 30]. Цей термін можна співвіднести з українським словом цінність. Можемо говорити, що в мові оцінюються (wartosciujq si$) предмети, особи і ситуації, які мають певну цінність (негативну або позитивну). Оцінка служить засобом «відображенням цінності для суб' єкта, способом реалізації цієї цінності, яка до оцінки та поза оцінкою існує лише як об'єктивна можливість» [5, 17].

О. Вольф вводить поняття модальної рамки оцінки, складовими якої є суб'єкт (А), об'єкт (В) та оцінне відношення (r), яке має значення добре/погано. Крім цього, можуть бути факультативні елементи: мотивація оцінки, різного виду класифікатори, засоби інтенсифікації та деінтенсифікації [3, 12-13]. Якщо ж розглядати тексти преси, то суб'єктом оцінки завжди постає автор, який виражає своє ставлення до конкретної особи, події чи ситуації через призму емоційного сприйняття та через власне «Я», об'єктом завжди виступає якась особа, подія, яка має значення на суспільному, культурному рівні регіону чи цілої країни. Факультативні елементи оцінки публіцистичного тексту є досить важливими, оскільки включають інтенції автора, його мотивацію створення того чи іншого оцінного ефекту. Для реалізації цілей впливу на читача, на його переконання оцінка зазнає інтенсифікації, підсилювального ефекту, який реалізується як оцінно-експресивне значення.

У мовознавстві досі невирішеною залишається проблема визначення місця оцінно-експресивного значення в межах лексичного значення слова. Учені-лінгвісти трактують це питання по-різному, включаючи оцінно- експресивні семи тільки в конотативний компонент [4, 186], або ж і в конотативний, і в денотативний [5, 31]. Н. Бойко, розділяючи експресивність та оцінність, стверджує, що експресивність може входити до складу і денотативного, і конотативного елементів, або ж тільки до конотативного, а оцінність дослідниця визначає тільки як факультативний елемент [2, 25]. Ми дотримуємося думки, що оцінно-експресивне значення у різних ситуаціях може характеризувати як денотат, так і конотацію, це залежить від того, що саме хоче автор донести до читача, які риси, ознаки, характеристики підкреслює. Для цього розглянемо приклад: Pojawil si$ po kilku tygodniach nieobecnosci w telewizji drugi kot pana prezesa, czyli posel Adam Hofman, ktory przez jakis czas mruczal codziennie rano pod jego domem glosniej od tego na czterech tapach, czym dezorientowal wlasciciela Twierdzy Zoliboz i wkurzal pozostalych wspolpracownikow, ktorzy tez chcieli si$ polasic (Wprost, 02.09.12, s. 97). Оцінно-експресивне тло тут створене внаслідок введення семантичних оказіоналізмів - лексем, що є результатом вторинної контекстуальної номінації, а також розмовної лексики. Лексема kot (денотативне значення «zwierz^ domowe o mi^kkiej siersci, dlugim ogonie, dlugich w^sach i lapach zakonczonych pazurami» [10, 361]) використовується для найменування Адама Гофмана, тому важливим є не сама лексема, а в поєднанні kot pana prezesa. У цьому прикладі відбувається заміна денотата, оскільки лексема kot позначає людину, але з перенесенням на неї ознак і характеристик тварини, які вона символізує, а точніше, елегантність, лінивство, вигоду. Можемо вважати, що на такі саме риси політика хотів вказати автор, адже вибрав для вказівки на особу конкретну лексему kot.

Цікаво, що в наведеному прикладі автор не використовує імен, окрім Адам Гофман. Він вводить описи, вказівки, які повинні бути відомі читачеві, тобто опирається на знання відомих відповідній аудиторії читачів реалій: pan prezes, walasciciel Twierdzy Zoliboz. Знання культури й пріоритетів аудиторії, для якої створюється текст, дає можливість моделювати висловлювання, підбирати відповідний арсенал виражальних засобів, створювати відповідний контекст, тобто автор може побудувати своє висловлюваннями різними способами [6, 11].

Оцінно-експресивна наснага публіцистичного тексту реалізується завдяки використанню цілого комплексу виражальних засобів лексичної системи польської мови. Тому під час їхнього аналізу ми концентруємо увагу як на зображальних можливостях лексем, так і на синтагматичних відношеннях між ними у межах висловлювань (поєднання конкретних іменників з прикметниками, дієсловами, що взаємно підсилюють конкретні семи) [1]. Таким чином, оцінно-експресивну конструкцію наведеного прикладу можна простежити на рівні основних компонентів: kot pana prezesa - Adam Hofman - mruczal - na czterech lapach - wkurzal wspolpracownikow - chcieli si$ polasic, оскільки це дає змогу простежити закономірність вибору того чи іншого найменування особи, опису ситуації, що, за словами Т. Космеди, «особливо важливо при вивченні слів оцінної семантики» [4, 130]. Такі виражально-зображальні засоби становлять певною мірою «каркас» цілого висловлювання, на який водночас накладається інформативна складова та створюється художній образ.

Для лінгвістичних досліджень важливим є питання співвіднесення експресивності й оцінності. Погоджуємося з твердженням Т. Космеди, що оцінність, як і емоційність, образність є можливим компонентом експресії [4, 187]. У слові (тексті) може бути виражена оцінність без експресивного значення або ж навпаки експресивність може підсилювати оцінність, емоційність, образність як у сукупності, так і кожну зокрема. У статті зосереджується увага на аналізі взаємодії оцінності й експресивності як важливих чинників творення виражальної атмосфери публіцистичних текстів польської мови.

Наступним важливим твердженням, на яке варто звернути увагу, є підхід до аналізу оцінно-експресивного значення слова не традиційним способом, тобто не як набору конкретних сем, відображення дійсності, але більш широко, як до інтерпретації цієї дійсності. Такий підхід до дослідження лексичного значення поширений у межах когнітивних досліджень мови. Поштовхом для розвитку цього погляду на природу лексичного значення стала праця Дж. Лакоффа та М. Джонсона «Метафори, якими ми живемо» [7], які потрактували метафору не як феномен лише стилістичний, а підкреслили метафоричні можливості мови і в повсякденному спілкуванні, потенціал метафоричного мислення носіїв мови.

До метафоризації дуже часто вдаються автори публіцистичних текстів, і це дає їм можливість наповнити узуальні семи новими відтінками значень, розширити асоціативне поле сприйняття тексту, створити образність, як зазначалося вище. Наприклад: Politycy tylko na moment i tylko w wyjqtkowo dramatycznych okolicznosciach oddajq zabawki innym. Tym, przychodzqcym posprzqtac po tych, ktorzy za metodq rzqdzenia uznajq podlizywanie siq publice i nierobiene tego, co jest w jej interesie, by siq publice nie narazic (Wprost, 28.1104.12.2011, s. 4). Автори публіцистичних текстів для створення оцінно- експресивної «атмосфери» тексту використовують увесь арсенал потенційно виражальних засобів польської мови. Як бачимо, у прикладі, окрім лексеми zabawki, яка в контексті набуває додаткової семи «політична діяльність», використані й інші слова й словосполучення: przychodzqcym posprzqtac - це особи, які насправді займаються своєю діяльністю і працюють, прикриваючи недоліки інших, використовується лексема podlizywanie siq, якій внутрішньо притаманна оцінка (podlizac sie - podlizywac sie pot. «zabiegaj^c o czyjes wzgledy, pochlebic komus» [10, 673]).

Варто зауважити, що компоненти оцінно-експресивних слів «не функціонують ізольовано, окремо, а тільки групами, взаємодіючи між собою» [1], а введення в тексти групи оцінно-експресивних лексем створює семантико-експресивне поле цілого висловлювання. Наприклад: To nadal ten sam Tusk, jedyny taki czarodziej polityki. Ale kroliki, ktore wychodzq z jego kapelusza jakby jakies takie wyleniale. Coraz silniejsze walki frakcyjne, coraz pewniejszy swego Gowin i coraz nowe pomysly na to, kogo zrzucic z wozu, by dalo siq jechac dalej (Wprost, 02.09.2012, s. 6). У цьому прикладі використовується комплекс таких оцінно-експресивних засобів: метафора czarodziej polityki, яка характеризує прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, оцінюючи його діяльність як магію, лексема kroliki, яка внаслідок заміни денотата позначає політиків, оцінюючи їх як wyleniale, метафори zrzucic z wozu - позбутися конкуренції в політиці та jechac dalej - продовжувати займатися політичною діяльністю. Цікаво, що woz у цьому випадку розуміється як wladza, на що також звернемо увагу пізніше. Таким чином, оцінно-експресивний план наведеного прикладу простежується на рівнях Tusk - czarodziej; kroliki - wychodzq z jego kapelusza - wyleniale; zrzucic z wozu - by jechac dalej.

Оцінно-експресивні можливості польської мови формуються під впливом відповідних цінностей (wartosci), важливих для носіїв цієї мови. Критика, оцінка того чи іншого політика, публічної особи чи їх поведінки, певної ситуації зумовлюються відхиленням на шкалі цінностей від позитивних до негативних або навпаки. Наприклад: Banki odporne na grypg. Choc strefq euro miota kryzys, nasz system bankowy trzyma si$ dzielnie... Polski system bankowy nie ztapat „europiejskiej grypy”, i mimo ze az 65 proc. aktywow sektora nalezy do bankow z zagranicznymi korzeniami okazal si$ - przynajmiej na razie - odporny na kryzys (Wprost, 21.10.2012, s.63). Шкала оцінок з полярними зонами негативно/позитивно формується у свідомості суб'єкта як зразок, норма для певного класу предметів на основі культурно-національного, соціально- економічного, вікового, ситуаційного чинників [5, 43].

У прикладі: Polityczne ambicje Sikorskiego wykraczajq jednak poza stanowisko szefa MSZ. Nosi butawg w kieszeni, najch$tniej prezydenckq, ewentualnie premierowskq - sq o tym przekonani w zasadzie wszyscy nasi rozmowcy (Wprost, 14.11.2012, s. 24) оцінюються приховані наміри політика щодо посади очільника уряду країни, оскільки bulawa - це символ влади, (byc, miec cos) w kieszeni тут вказує на приховування чогось. Автор вдається до цікавого способу вказівки на посаду президента чи прем'єр-міністра уряду Польщі, використовуючи сполучення слів bulawa prezydencka, premierowska. Окрім цього, інтенсифікація значення досягається завдяки вживанню прислівників najch$tniej, ewentualnie.

Я. Пузиніна стверджує, що в мовній картині світу можна простежити і виділити мовну картину людських цінностей [9, 135]. Наприклад: «Szorstka przyjazn» Kwasniewskiego z Millerem byla w istocie wyniczszajqcq wojnq na gorze, rujnujqcq caty oboz wtadzy. Na tym tle kohabitacja Tuska i prezydenta Komorowskiego moze wyglqdac na politycznq idyllq (Newsweek, 7-12-01.2014, s. 13). Автор наголошує, що політичні незгоди («szorstka przyjazn»), які метафорично охарактеризовані автором як wyniczszajqca wojna na gorze, мають негативний наслідок (byla... rujnujqcq caly oboz wladzy), тому стосунки між сучасним прем'єром і президентом (idylla) позначаються позитивною оцінкою. лексичний семантичний мовний преса

Лексико-семантичні експресивні засоби виражають фрагменти національної картини світу через власне авторське «Я», тому це стає причиною суб'єктивізації текстів та водночас виявом індивідуального стилю автора [1]. Наприклад: Co oznacza rowniez wzgl$dny spokoj dla ministra sprawiedliwosci, ktory b$dzie mogl wrocic do ulubionych zaj$c, czyli budowania politycznego zaplecza i kqsania prokuratora generalnego (Wprost, 02.09.2012, s. 8); Autentyczny ludzki strach i poczucie zagrozenia b$dq oczywistym celem tych, ktorzy wietrzq szanse, by si$ zalapac do wagonu z napisem „wtadza” (Wprost, 02.09.2012). У першому прикладі вираз minister sprawiedliwosci, який називає конкретну особу, відому польському суспільству, набуває оціночного значення, а його діяльність (ulubione zaj$cia) сприймається з осудом (budowania politycznego zaplecza i kqsania prokuratora). У другому прикладі використовується уособлення wladza - wagon, до якого потрібно встигнути потрапити. Цікаво, що в цьому прикладі влада порівнюється з вагоном, а в наведенному вище з возом, тобто влада характеризується як явище тимчасове, яке триває до певного моменту («завершення поїздки вагоном, возом на певній зупинці»), та передбачає рух, зміни.

Поширеними засобами вираження оцінно-експресивного значення є порівняння. Наприклад: Dzis Platforma rozlazi si$ jak stare przescieradto i tylko demokracji w niej jak lodu (Polityka, 21.08-27.08.2013, s. 97); Fortuna najbogatszego Brazylijczyka najpierw spuchla jak balon, a potem wyparowala jak kaluza na pustyni (Gazeta Wyborcza, 14-15.12.2013, s. 30); Niemal w kazdej dziedzinie polityka naszego panstwa przypomina pilkarskq grp na aferp - zadnej strategii, zadnego planu, kopiemy do przodu, moze przez przypadek cos wpadnie (Newsweek, 9-15.12.2013,

s.2). Внаслідок порівняння зіставляються між собою два об'єкти і на фоні цих порівнюваних об'єктів здійснюється характеристика, інтенсифікація ознак.

Підсумовуючи вищенаведені твердження й приклади, можемо стверджувати, що оцінно-експресивна наснага польських публіцистичних текстів створюється ситуативно, залежить від контексту, безлічі суб'єктивних чинників (думок, переконань, емоційного сприйняття автора й інтенцій, які вкладає він у повідомлення). Автори публіцистичних текстів послуговуються різноманітними засобами оцінно-експресивного увиразнення мовлення, зокрема вдаються до вторинної номінації, метафоризації, порівнянь тощо. Дослідження оцінно-експресивного потенціалу на матеріалі публіцистичних творів потребує більш детального аналізу, особливо на матеріалі текстів окремих авторів, що дасть змогу простежити творення індивідуального стилю сучасних авторів-журналістів, нових лексичних засобів та способів формування сучасних стереотипів.

Література

1. Бойко Н. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти : Монографія / Н. І. Бойко. - Ніжин : Видавництво «Аспект-поліграф», 2005. - 552 с.

2. ВольфЕ. Функциональная семантика оценки. - М. : «Наука», 1985. - 226 с.

3. Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. - Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. - 350 с.

4. Онищенко І. В. Категорія оцінки та засоби її вираження в публіцистичних та інформаційних текстах : дис. на здобуття наук. ст. канд. філол. Наук : 10.02.01 «Українська мова» / Ірина Володимирівна Онищенко. - Кривий Ріг, 2004. - 195 с.

5. Почепцов Г. Коммуникативные аспекты семантики. - К. : «Вища школа», 1987. - 131 с.

6. Lakoff G., Johnson M. Metaphors we live by / George Lakoff,

7. Mark Johnson. - Chicago : University of Chicago Press, 1980. - 276 s.

8. Pajdzinska A. Wartosciowanie we frazeologii / A. Pajdzinska // J^zyk a Kultura. Wartosci w j^zyku i tekscie. Wiedza o Kulturze. - 1991. - T. 3. - S. 15-28

9. Puzynina J. Jak pracowac nad j^zykiem wartosci? / J. Puzynina // J^zyk a kultura. Zagadnienia leksykalne i aksjologiczne. Wiedza o Kulturze. - 1991. - T. 2. - S. 129-137

10. Slownik j^zyka polskiego.- Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2011. - 1357 s.

11. Tokarski R. Poziomy konotacji semantycznej / R. Tokarski // J^zyk a kultura. - T.2. - 1989. - S. 61-72.

Анотація

У статті аналізується оцінно-експресивна наснага публіцистичних текстів сучасної польської преси, яка досягається за допомогою використання цілого арсеналу лексико-семантичних засобів. Аналіз мовних засобів здійснюється з точки зору функціонального підходу, внаслідок якого важливим є не стільки дослідження оцінно-експресивних можливостей конкретної мовної одиниці відірваної від контексту, але простеження її комунікативних особливостей на синтагматичному рівні висловлювання. Особлива увага в статті приділяється оцінно-експресивним лексичним одиницям, які є часто результатом вторинної контекстуальної номінації або оказіональної метафоризації.

В статье анализируется оценочно-экспрессиений потенциал публицистических текстов соеременной польской прессы, который достигается за счет использоеания целого арсенала лексико-семантических средств. Анализ языковых средств осуществляется с точки зрения функционального подхода, в результате которого важно не столько исследование оценочно-экспрессивных возможностей конкретной языковой единицы, оторванной от контекста, но прослеживание ее коммуникативных особенностей на синтагматическом уровне высказывания. Особое внимание в статье уделяется оценочно-экспрессивным возможностеям лексических единиць, которые являются часто результатом вторичной контекстуальной номинации или окказиональной метафоризации.