Вплив античного світу на ойконімні утворення Галлії

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Буковинський державний медичний університет, Чернівці (Україна)

Вплив античного світу на ойконімні утворення Галлії

Олександр Рак,

fralex@rambler.ru

Annotatіon

Rak Oleksandr. Influence of the Ancient World on the Formation of Place Names of Gaul.

Resume: The present paper traces the influence of such powerful classical civilizations as ancient Greece and Rome on the formation of Galician place names at the base of a linguistic and historical overview of the ancient epochs.

Key words: toponym, place name, Greece, Rome, Gaul, Celts.

Annotatіon

Rak Oleksandr. Influence du monde antique sur la formation des noms de lieu de la Gaule.

Resume. Cet article retrace l'influence des puissants civilisations classiques de la Grece antique et de la Rome sur la formation des noms de lieu galiciens a la base d'un aper?u linguistiques et historiques dans l'ancienne epoque.

Mots-cles: toponyme, nom de lieu, Grece, Rome, Gaule, celtes.

Аннотация

Рак Александр. Влияние античного мира на ойконимные образования Галлии.

Резюме: В данной статье прослежено влияние мощных классических цивилизаций античной Греции и Рима на Галицкие ойконимные образования на основании лингвистического и исторического экскурсов в древние эпохи.

Ключевые слова: топоним, ойконим, Греция, Рим, Галлия, кельты.

Потужні класичні цивілізації Греції та Риму здійснили значний вплив на своїх сусідів кельтів; особливо це стосується часів могутньої Римської імперії періоду першої половини І тисячоліття н.е. Наслідки цього впливу є особливо помітними й виразно проглядаються в різного роду власних назвах онімах (ойконімах, назвах первісних поселень, осадах, інших топонімах). Метою нашої праці є простежити еволюцію та етимологію таких онімів, вдавшись до лінгвістичного та історичного екскурсів у давні епохи.

Чимало дослідників (істориків, археологів, географів, мовознавців) працювало над даною проблематикою, зробивши свій внесок у скарбницю історичного минулого Франції. Наше завдання полягає в систематизації цих знань, в простеженні й визначенні ступенів впливу мов різних народів, які проживали на території Франції або ж межували з кельтами, починаючи з доіндоєвропейського або докельтського періоду і до кінця ХХ століття. У попередній нашій праці1 ми досліджували кельтсько-докельтські утворення; у даній статті спробуємо проаналізувати вплив античних греків, фінікійців, арабів та римлян у період з ІІІIV ст. до н. е. початку І тис. (часи римської експансії).

Антична Греція одна з перших європейських цивілізацій, що існувала у формі невеликих містечок-держав (найважливішими були Спарта й Афіни) і відзначилась бурхливим розвитком різних наук: філософії, музики та театру, що не могло не залишити своїх слідів у культурі та мові давніх кельтів. Є припущення, що саме кельти, які не мали своєї писемності, використовували грецький алфавіт і тільки римські та грецькі джерела дають нам інформацію про розмовну форму кельтської мови.

Греки, пробороздивши береги Середземного моря, заклали на них ряд торгових місць (зокрема на півдні Франції), назви яких є майже грецькими за походженням (окрім хіба що назви міста Марсель (Marseille), етимологія якого залишається й досі не з'ясованою). Наприклад, місто Ніца (Nice) = Nikaia (la Victorieuse) „переможниця” було засноване після перемоги греків із уже згаданого Марселя міста, яке на той час було грецькою колонією над лігурійцями та етрусками у ІІІ ст. до н.е. Ніца була приєднана до Франції у 1793 році. Місто Агд (Agde) = Agathe Tyche у перекладі з грецької (la bonne fortune) „гарне майно, багатство” було засновано ще у VI ст. до н.е. Антіб (Antibes) = Antipolis “місто навпроти (Ніци)” грецька колонія, яка була розташована на місці лігурійського порту біля 350 року до н. е., або ще Льокат (Leucate) -- похідне від гр. Хгико “білий” невеличкий острів на території якого є багато білого вапняка. Грецького походження також Монако (Monaco) = Monoikos термін що викликає уяву самотності, відлюдності, залежно від інтерпретації походження назви тими чи іншими авторами: у деяких джерелах назву тлумачать як відлюдний будинок у інших як присвячений Геркулесу (Herakles Monoikos). Місто Кан (Cannes) = Aegytria грецька колонія, яке до 1839 року було невеличким рибацьким селом і стало всесвітньовідомим з середини ХХ ст. з проведенням ,,Канського фестивалю”. Можемо зазначити також, що компонент -polis ,,місто” був використаний уже набагато пізніше в інших утвореннях, наприклад, Gratianopolis, сучасний Гренобль (Grenoble). Проте ойконімів грецького походження зустрічається небагато, адже греки неактивно впроваджували свою мову та культуру на території Галлії, узбережжя якої цікавило їх, у першу чергу, як ринок. Древні елліни не намагались завоювати й підкорити собі ці народи, тому що вважали себе більш освіченою, розвиненішою нацією та трималися на відстані від варварів. Продовжити грецьку за походженням онімію можемо назвою Ежітна (Aigitna) грецький порт біля Антіб, Агей (Agay) грецький порт, Алєрія (Aleria), що з грецької „погане, мерзетне мовлення”, Ампус (Ampus) ,,ринок”, Ла Напуль (La Napoule) = гр. nea + polis “нове місто”, Оргон (Orgon) стара назва < Gorgona), Тулон (Toulon), що з грецької “збирач податків”, Карлополем (Karlopolis) = гр. Karolus + polis “місто”.

Згідно з твердженням науковців (А. Білецький, Т. Чернишова, К. Тищенко), вплив давніх греків на мову слов'ян є також мінімальним, хоча, з іншого боку, до наших часів збереглася етнічна ідентичність греків Криму2.

Фінікійці народ семітського походження з Сірійсько-Ліванського узбережжя, який був попередником греків і вважався найбільш активним торгівцем на Середземному морі. Пізніше фінікійці були завойовані греками, а їхня територія, відповідно, стала грецькою колонією. Ось деякі ойконіми, які фахівці семітських мов намагалися інтерпретувати як фінікійські, а відомий французький ономаст Ернест Негр включив до свого словника “Toponymie generate de la France”: Каркасон (Carcassonne), Од (Aude), Перпінян (Perpignan), Нарбон (Narbonne), Без'є (Beziers), Єро (Herault)3. Звичайно ж, ці спроби не можуть служити науковим доказом, але й водночас не заперечують факту проживання фінікійських греків у перелічених населених пунктах.

Араби в ті стародавні часи також перебували в південно-західній частині Галлії. Є припущення, що назви Септімані (Septimanie), Ла Гард (La Garde), Френе (Freinet), Вар (Var), Альманар (Almanarre)4 утворені внаслідок деномінації деяких ойконімів арабського походження. Але більшість гіпотез щодо утворення названих ойконімів не мають під собою наукового підґрунтя.

Латинські та романські назви. Ця категорія онімів є однією з найчисельніших та найпоширеніших і включає переважно топоніми, що були утворені в епоху римського панування. Сюди зараховуємо також назви, утворені за посередництвом різних романських мов, серед яких: мова d'Oil, окситанська або франко-провансальська (з численними регіональними діалектами та варіантами), ще корська і каталанська.

З перемогою легіонів Юлія Цезаря в 52 році до н.е. в Алезії розпочинається нова епоха для древньої Галлії, території якої увійшли до складу неосяжної Римської імперії. Місто Ліон (Lyon) стає політичною та релігійною столицею Римської Галлії. Така інтеграція багато в чому мала позитивні моменти для майбутньої Французької держави, як-от: мир, що призупинив міжусобні війни; зовнішня безпека; Утворення цілої системи або сітки торговельних шляхів із військовими та комерційними перевалочними пунктами, що полегшило пересування та товарообмін; введення єдиної грошової системи; законодавче право; писемність, християнізація та, зрештою всезагальна інтеграція у римський світ (суспільство) протягом п'яти століть, що не могло не залишити своїх слідів в ойконімних утвореннях досліджуваного періоду5.

Розглянемо галісійські суфікси, які виявились найбільш продуктивними в словотвірному відношенні при утворенні назв міст та селищ: -ialo (-euil на півночі території Франції і -ols на півдні, після фонетичної еволюції): Conquereuil, Anteuil, Argenteuil, Auneuil, Berneuil, Gambaiseuil, Mazeuil, Merceuil, Aujols, Poujols, Riols, Bairols, Caussols. Латинський суфікс -anum як типовий гало-романський суфікс (або ж його латинізований галісійський відповідник суфікс -acum) лежить в основі більшості ойконімів, що завершуються на -an (-a у каталонській мові), іноді -ans: Alauna = Alleaume2, Alenya = Helenius + лат. суфікс anum який пізніше переходить у суфікс -а в Languedoc-Roussillon, Charchilla = Carcilius + -acum (подібно до попереднього утворення), далі Vinga = Vinicius + -acum, Balma, Barbotan, Balan, Alan = Alanum, Bassan = Bacchius + -anum, Betignan = Bettonius + anum, Lezignan = Licinianus, Perignan = Perennius + -anum, Perpignan = Perpenna + anum, Parnans = Perennis + -anum, Romans = Romanis6.

Такого типу назви походять, очевидно, від антропонімів: переважно вони фігурують при утворенні назв населених пунктів, що походять від назв маєтків, а ті, зі свого боку, від імені власника. Ще, наприклад, антропонім романського походження Cerus + суфікс -anum для Ceran або Urdus + anum для Ordan, Frontinianus для Frontignan чи Cornelianus для Corneilla. Останні відігравали роль означення (атрибуту), супроводжуючи такі терміни, як: fundus (маєток) або villa (ферма, маєток). У даному прикладі суфікс у жіночому роді, наприклад Marignana = lat. Marinianus + -a “маєток Марініан”7.

Дериватом лат. суфікса -anum --anicum, що в множині для чоловічого роду дає нам -anicos від agros що в перекладі означає ,,поля”, знаходимо у багатьох топонімах півдня Франції у формі -argues: Aimargues = антропонім романського походження Amartius + лат. суфікс -anicum від -anicos (agros) ,,поля Арматіуса”, Aubussargues = Albicius + -anicos (agros) ,,поля Альбісіуса”, Galargues = Galatius + anicos (agros) ,,поля Галатіуса”, Olargues = Olus + -anicum ,,маєток Олуса”, Caissargues = Cassius + -anicos, Baillargues = Balius + -anicos, Marsillargues = Marcilius + -anicos, Vauvenargues = lat. vallem + Verus + -anica (villa) “ферма Веруса, що у долині”. Існує погляд, що вищевказаний суфікс уживається в суто географічних основах, як наприклад, Campagnac = Campanus + -acum. Він зустрічається й у цілому ряді ойконімів у різних формах, що характеризують певну лінгвістичну зону. Так, від Aurelius одночасно походять Aurillac = Aurelius + -acum та Orly = Aurelius + acum, від Maximius -- Messimy = Maximius + -acum i Meximieux = Maximius + -acum8.

Географічне поширення суфікса -acum:

1) відантропонімні ойконіми, що закінчуються на суфікси -ac, -acq переважно в окситанських регіонах: (окситанська мова гало-романський діалект, що використовувався в давній Галлії), на південному заході, у центральній зоні, також в Charantes, Vendee i в Bretagne, репрезентуються такими ойконімними утвореннями: Ansacq = Antius + -acum, Trensacq = Terentius + acum, Brossac = Brocchius + -acum, Fleurac = Florus + -acum, Aujac = Albius + -acum, Blanzac = Blanditia + -acum, Louzignac = Lusianus + -acum, Perignac = Patrinius + acum, Thenac = Attienus + -acum, Merdrignac = Matrinius + acum, Aurignac = Aurinus + -acum, Mauriac = Maurius + -acum, Trizac = Triteus + -acum, Polignac = Pothumenius + -acum, Vitrac = Victor + -acum, Florac = Florus + -acum, Savignac = Sabinius + -acum.

2) цей суфікс іноді перетворюється на at в Limousin i Auvergne: Culhat = Cullius + -acum, Royat = Rubius + -acum, Chaniat = Camonius + -acum, Premilhat = Primillus + -acum, Champagnat = Campanius + -acum, Lupersat = Lupercius + -acum.

3) більше на заході, в регіоні Il-deFrance, на півночі і на північному сході, в регіоні d'Oil (мова, якою розмовляли у Франції у Середньовіччі, на північ від річки Loire)4:

- -ay: Accolay = lat. accola ,,сусід” + cуфікс -acum який перетворюється на -ay у вищеназваних регіонах, Bornay = Bornus + -acum, Bercenay = Bricenus + -acum, Charentenay = Charentinus + -acum, L'Hay-lesRoses = Laius + -acum, Frontenay = Frontinus + -acum, Gournay = Cordinus + -acum, Stenay = Satanus + -acum, Tenay = Attienus + -acum, Pouvray = pauper “бідний” + acum, Mornay = Maurinus + -acum, Savenay = Sabinus + -acum, Bornay = Burrenus + -acum, Bourdenay = Burdonus + acum, Chantenay = Cantienus + -acum, Contay = Comitem + -acum, Devay = Davus + acum, Pernay = Paternus + -acum;