Текстовий діапазон функціонування пропріальної лексики у німецькому медичному дискурсі "мова для спеціальних цілей"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Текстовий діапазон функціонування пропріальної лексики у німецькому медичному дискурсі „мова для спеціальних цілей”

Альбіна Семисюк

Буковинський державний медичний

університет, Чернівці (Україна)

Semysiuk Albina. TEXT DIAPASON OF FUNCTIONING TERM-EPONYMS IN THE GERMAN MEDICAL DISCOURSE OF THE LANGUAGE FOR SPECIAL PURPOSES

Key words: eponym, onomastic, lexical-semantic field, medical discourse, language for special purposes.

Semysyuk Albina. LA GAMME DU FONCTIONNEMENT DU VOCABULAIRE PROPRIAL DANS LE DISCOURS MEDICAL ALLEMAND „LANGUE ETRAN- GERE A DES FINS SPECIFIQUES”

Dans cet extrait on revoit le fonctionnement des eponymes et leurs parametres dans le discours medical allemand Fachsprache. On decrit les termes linguistiques - l'individu - le concept - le discours c 'est entendu que la base de la formation des antoponymes qui fonctionnent dans le discours medical soit la liaison entre le porteur de la langue ou la personnalite qui contribue au developpement d'un domaine particulier de la medecine.

Mots-cles: un eponyme, discours scien- tifique, onomastique, champ lexico-semantique, du langage dans les domaines specifiques.

Семисюк Альбина. ТЕКСТОВОЙ ДИАПАЗОН ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ПРОПРИАЛЬНОЙ ЛЕКСИКИ В НЕМЕЦКОМ МЕДИЦИНСКОМ ДИСКУРСЕ „ЯЗЫК ДЛЯ СПЕЦИАЛЬНЫХ ЦЕЛЕЙ”

Представляется текстовый диапазон функционирования терминов эпонимов и их прагматические параметри в немецком медицинском дискурсе „Язык для специальных целей”, описывается языковой круг - личность - концепт - дискурс и указывается на то, что в основе образования антропонимов, которые функционируют в изучаемом дискурсе, лежит их связь с носителем языка, именем личности, которая внесла вклад в развитие конкретной области медицини.

Ключевые слова: епоним, ономастика, медицинский дискурс языка для специальных целей, лексико-семантическое поле.

У складі наукової термінології функціонують різні типи термінологічних одиниць. Не є винятком і німецький медичний дискурс „Мова для спеціальних цілей”, де термін містить у власну назву для дефініції наукового концепту. Наявність власного імені робить його носієм і зберігачем культури, науки та історії для того, щоб минуле мало своє продовження у майбутньому, щоб не відбулось збіднення людства великими багатствами і відкриттями.¹

Епонімні утворення збагачують кожну субмову медицини, яка постійно разом з розвитком самої медичної науки поповнюється пропріативами, у поняттях яких зберігається пам'ять про видатних вчених, лікарів, особистостей, які внесли значний доробок у розвиток цієї галузі².

Епонімні терміни використовуються для номінації наукових сфер і належать до концептосфер різних галузей медицини, таким чином ми можемо пояснити головну функцію наукового дискурсу, в якому пропріальна лексика передає фахово спрямовані знання формату медицин, їх цілеспрямований етимологічний характер, що дає їм підстави функціонувати у науковому дискурсі, розширюючи свій текстовий діапазон.

Метою дослідження є презентація різних точок зору лінгвістів з позиції номінації термінологічних одиниць з компонентом власного імені, які функціонують у галузевих мовах, визначення найпродуктивніших моделей їх утворення, принципів класифікації і спроба довести адекватну відповідність епонімних утворень до функції власного імені, а також щодо їхніх похідних у лексико-семантичному пласті медичного дискурсу галузевих субмов, обґрунтувати текстовий діапазон досліджуваних номінативних одиниць.

Об'єктом вивчення став корпус термінів епонімів, викопіюваний з лексикографічних, оригінальних текстових джерел наукової медичної літератури, де в якості дослідження виступає і особистість.

Предметом дослідження є епонімні утворення у складі термінологічних одиниць німецького дискурсу „Мови для спеціальних потреб”, їхні словотвірні парадигми.

Матеріалом дослідження слугували пропріативи як складова термінологічних одиниць досліджуваної теми, галузевих субмов медицини (стоматології, офтальмології, хірургії, терапії)

Методи дослідження: статистичний, порівняльно-етимологічний, лексико-семантичний, метод компонентного аналізу, лінгво-культурологічний.

Епонімні утворення, які увійшли до корпусу цих термінів ідентифікують і індивідуалізують поняття, які вони позначають саме у форматі досліджуваної концептосфери.

Розглядаючи німецький медичний дискурс галузевих мов у цьому форматі, ми виокремили характеристики лексичних одиниць з власним ім'ям: їхню професійну спрямованість, а саме контекст з специфікою мовних номінативних одиниць, що уможливлюють багатоаспектну класифікацію, основною метою якої є кореляція відношень між персонологічним і базисним компонентом епонімних термінологічних одиниць.

Антропоцентричність досліджуваної субмови представляємо такими номінативними субкласами: захворювання, методи та профілактика лікування, симптоми та синдроми, медичний інструментар, назви вузьких спеціальностей медицини (стоматологічна косетологія, ортопедія, імплантологія і т. ін.), методи лікування, рефлекси: Spatel nach Hademann, Kneipp-hydrotherapie, Ascoll-Reak- tion, Turner's Zahn, Blumberg-Zeichen, Wassermannsche Reaktion-RW-Reaktion.

Тут ми спостерігаємо різні словотвірні потенції, композити, термінологічні словосполучення з різними ономастними моделями, а також маємо можливість дослідити гендерний розподіл серед епонімних утворень як складової термінологічних одиниць. Це дає нам підставу стверджувати, що вони є унікальними, оскільки власне ім'я у їхній структурі проявляє суперіндивідуальність.

Беручи до уваги те, що когнітивна проблема лежить в основі мови для спеціальних потреб, то для її реалізації як складової метамови медицини необхідно зрозуміти головну функцію наукового дискурсу, в якому пропріальна лексика передає фахоспрямовані знання цього текстового формату³.

Однією з особливостей термінологічних одиниць з пропріативами є їхня динамічність, яку можна пояснити постійними розвитком медичної науки, що викликає до життя новітні лексичні одиниці, багатозначні терміни, запозичення не лише з класичних мов, а й з сучасних європейських мов, серед яких значне місце посідають епонімні утворення. Для цього слід представити різні точки зору вчених лінгвістів щодо визначення поняття епонім, зрозуміти принципи їхньої класифікації і довести його адекватну відповідність до функції власного імені у науковому дискурсі німецької мови для спеціальних потреб.

Сьогодні у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці розповсюджено дуже багато дефініцій щодо номінації термінів-епонімів: Г.В. Овчиникова досліджує процес трансформації власного імені в загальне ім'я і виокремлює ономастичні та доономастичні утворення.

Ж.К. Буланже визначає епоніми як родове поняття, яке означає будь-яке похідне, утворене від власного імені.

А. Ланер використовує термін-епонім для номінації будь-якої лексичної одиниці утвореної від власного імені безпосередньо або від узагальненого власного імені. Ономастизми містять всі специфічні особливості, антропонімію, під яким він розуміє будь-яке слово, що утворилось від імені людини, і топонімізм, який означає лексичну одиницю - назву географічного об'єкта, і слугує для називання мешканців будь-якої місцевості.

В. Швейкард розуміє під „деономастичним” утворенням лексичні одиниці, які виникли за допомогою власного імені, і саме від такого, що має або немає морфологічних змін.

З часом поняття терміна „епонім” змінило свою семантику від номінації особи, яка дала назву концепту для позначення такого концепту, на який перейшло власне ім'я з тлумаченням останнього, щоб пояснити його цілеспрямований етимологічний характер, що уможливлює його функціонування у науковому дискурсі, розширюючи свій текстовий діапазон.

Таким чином, підсумовуючи все вищезазначене, ми поділяємо разом з цими лінгвістами наступну дефініцію: епонім є більш влучним і оптимальними терміном, який повно, точно, максимально наближено до наукового характеризує цей трансформаційний механізм. Крім того, власні назви набувають узагальнення, що з часом сприймається лише з висхідним іменем, і цей процес робить суттєвий внесок і у дискурс галузевих мов. До основи утворення антропоцентричних номінативних одиниць покладений їхній зв'язок з носієм даної мови, з ім'ям особистості, яка зробила певний внесок в розвиток конкретної галузі медицини: Koch-Bazillus, De Vega-Plastik, Botkin's Punkt.

Діапазон епонімних утворень, які функціонують у досліджувальному дискурсі, виконують роль індивідуалізуючої номінації, йому притаманний об'єктивність, у тексті він зрозумілий фахівцям⁴.

Власні назви у складі термінологічних одиниць мають тенденції до переходу у загальні назви, продукувати нові власні імена, що призводить до зміни, або доповнення семантики імен, їхньої транспозиції з неживих предметів у живі і навпаки до набуттям нових значень всієї лексичної одиниці за умови, якщо денотатом імені набувається визначність.

Для антропоцентричної номінації хвороб, симптомів, синдромів, методик обстеження, операцій, реакцій, тестів, хірургічних втручань, різних видів пластичних операцій, збудників хвороб, пухлин, видів анестезії, вад органів і т. ін. застосовуються номінативні словосполучення, повністю перенесені власні назви пишуться з великої букви, називні словосполучення з частково перенесеними прізвищами - з прописної. Їхня предметна перенесеність виражається сумарним значенням компонентів називного сполучення.

Важливе місце у процесі закріплення термінів-епонімів посідають семантичні і структурні властивості запозичень, що є зручним для утворень похідних слів.

Міжгалузева вибірка антропоцентричних термінологічних одиниць свідчить про функціонування у текстах термінів-інтернаціоналізмів, які мають характер сталих словосполучень і широкий ступінь відношення між термінологічним та базисним компонентам.

Питома вага пропріальної лексики, представлена у німецьких текстових джерелах, таких галузей медицини, як стоматологія, офтальмологія, нефрологія, відносно кодифікації епонімних утворень є значною.

Медичний дискурс „Мова для спеціальних потреб”, будучи складною пізнавальною структурою, в основі якої знаходиться віддзеркалена в мові співвіднесеність між нашими знаннями, уявленнями про світ і репрезентацією цих знань, передусім є комунікативною діяльністю (Е.С. Кубрякова, В.З. Дем'янков, В.М. Лейчик).

Для наукового дискурсу мови, для спеціальних потреб з метою реалізації мови науки, основним завданням є фіксація вузькоспеціального знання, вивчення характерних термінів-епоніми, завдяки яким можна говорити про антропоцентричність досліджуваного концепту, де об'єктом вивчення передусім є мовне коло: особистість, концепт, дискурс. Пропріальна лексика формує науковий дискурс і є культурною складовою галузевих текстів⁵.

Дискурс галузевих мов є видом спеціального наукового дискурсу, оскільки він спрямований на вузьке коло науковців та фахівців. Він тісно пов'язаний з текстом, без якого не можливо зрозуміти соціокультурний контекст пропріативів, що функціонують у мові для спеціальних потреб. На думку Г.Н. Манаєнко, існують чотири компоненти формату „дискурс”: середовище, соціум (соціальний об'єкт), зміст і текст з сукупністю всіх специфічних мовних засобів⁶.

У процесі аналізу семантичних особливостей галузевих термінів, до складу яких увійшли епоніми, значимим є етимологічний аспект терміна. Він допомагає виявити термінологічну одиницю, її характеристики, з метою уніфікації терміносистеми кожної окремої галузі медицини.

Власні назви як когнітивна категорія досліджуються особливим розділом мовознавства - ономастикою. Термінологічна ономастика вивчає вузькоспеціальні терміни, які в більшості випадків є багатокомпонентними. У номінативному аспекті особливість таких термінів полягає у тому, що вони називають предмет, явище, дію, вводячи їх у різного роду відношення і закріплюючи за ними певні якості та властивості.

Терміни-епоніми утворюють паралельні терміни-синоніми, які збагачують терміносистему медичного дискурсу, але при цьому вони створюють певні труднощі комунікації в тих випадках, коли одна і та ж сама епонімна одиниця має декілька номінацій. В результаті аналізу текстового діапазону власних імен, нами було виявлено, що в німецькій мові найбільш чисельними групами є сталі сполучення з інтернаціональними компонентами. Вибірка міжгалузевої пропріальної лексики, яка відносяться до номінації хвороб, операцій, реакцій, симптомів, збудників хвороб, видів лікування, пухлин, пластичних операцій, видів анастезії, назв органів підкреслюють, що більшість термінів-епонімів носить інтернаціональний характер, увічнюючи імена вчених. Враховуючи те, що сучасна термінологія мов для спеціальних потреб (стоматологія, офтальмологія, нефрологія і т.ін.) є відносно молодою (більшість термінів з'явились останнім часом у зв'язку з розвитком новітніх технологій у таких галузях, як стоматологічна ортопедія, імплантологія, мікрохірургія ока, трансплантація органів), і те, що ці галузі спеціального знання сформувалися в результаті взаємодії різних областей медицини, досліджувані субмови містять у собі і номінативні одиниці, залучені із термінологій суміжних галузей. Більшість термінів запозичується з морфологічних наук: терапії, фізіології, ортопедії, отоларингології, пластичної хірургії.

З огляду на сучасні точки зору лінгвістика давно перестала бути лише наукою про мову. Мова, будучи невід'ємною складовою всіх видів людської діяльності і віддзеркалюючи світ таким, яким його бачить мовець, не може бути зрозумілим і розтлумаченим поза зв'язком з людиною. На думку Ю.Д. Апресяна, мова є атропоцентричною. Більша частина її вокабуляра присвячена людині⁷.

Щодо лінгвістичних ознак медичного дискурсу галузевих мов, слід звернути увагу на градацію дискурсних рівнів, що дає підставу для кваліфікації різножанрових текстів, в тому числі і наукових, які не є ізольованими явищами, а підпорядковуються мовним системам: граматичній, синтаксичній та ін., а тому стають феноменами, котрі об'єднують і формують дискурс відповідно до тексту, в реалізації якого вони беруть участь (...als Phanomene zwischen Texten und sprachlichen Sуstemen), і свідчать про те, що медичний дискурс є насамперед мовною категорією, це феномен, котрий містить комунікативний потенціал і фактично експлікує тексти⁸.

Термінологічні епонімні, утворені за допомогою прийменника von, вказують на авторство, прийменник nach найчастіше вказує на автора проведення досліджень, операцій за методом конкретного вченого. Терміни-епоніми демонструють статус антропологізації науки, тобто відповідно до термінології спостерігається вплив антропонімів на конститутивні властивості мови і вплив людини на мову наукової картини світу.

Епонімні терміни дискурсу галузевих мов медицини є складними словами і термінологічними словосполученнями, вони представлені моделями іменник (простий або складний)+прийменник von/nach + прізвище вченого, що є найпродуктивнішою для галузевих субмов медицини: Hamatogene Oxidati- onsteraphie nach Wehrli, geschlossene pleurale Drainage Btilau: подвійний прикметник + іменник + прийменник + антропонім toxisch - allergische Konjunktion nach Bimaprost; прикметник + іменник + прийменник і два прізвища вчених + дієприкметниковий зворот, який є терміном-епонімом з прийменником: lateraler Zugang nach Leriche/Fontaine, modifi- ziert nach Dosch; прикметник + іменник у Nominativ + іменник у Genitiv + прийменник + антропонім. Кількісний числівник (один або декілька + іменник + прийменник + антропонім) Null-Eins-Gesetz von Kolmogorow.

Отже, термінологічні одиниці медичного дискурсу є складною системою, яка постійно модернізується і взаємодіє з терміносистемами інших наук, взаємозбагачуючись, для епонімних термінів кожної терміносистеми характерний свій набір і кількість моделей⁹.

Медичний дискурс спирається на терміни, але одночасно користується мовним матеріалом загальної системи мови¹⁰.

Сучасна епоха багата на появу нових наукових систем і терміносистем мов для спеціальних цілей, але це не означає, що існуючі терміносистеми вже сформувались, вони також продовжують свій розвиток і збагачуються на основі новітніх досягнень та нововведень, тому будь-який концепт потребує номінації і кодифікації у вигляді терміна¹¹. Число термінів постійно зростає, тому необхідно теоретично зрозуміти тенденції в галузі термінотворення, зокрема номінативних одиниць з пропріальною лексикою, і дійти висновку щодо їх словотвірної спроможності. Номінативні субкласи термінологічних одиниць з пропріативами у текстовому ракурсі представлені такими категоріями: синдром, симптом, хвороба, дефініція хвороби, операція, реакція, рефлекс, штам віруса - збудника хвороб, назва органа, наприклад: Hutchinson-Zahne як ознака захворювання, види лікування, пухлини, точки, як місця для встановлення діагнозу, тест на визначення як фізичного, так і психічного здоров'я у дітей та дорослих, абсцес, види пластичних та хірургічних операцій. Щодо останнього субкласу, операції, то у німецькому медичному словнику А.Ю. Болотиної подано 47 номінативних одиниць, до складу яких входить епонім, але у перекладі компонент операція є відсутнім: Limberg Operation - пластика губ, Tarnapolski - Operation - ринопластика; у пропріативі Burdenko-Operation компонент операція означає ампутація.

Власні назви як термінологічні одиниці у досліджуваному дискурсі слід віднести до імен когнітивних категорій, оскільки вони впливають на пізнання людського світу у ракурсі лінгвокультури.

Результати проведеного дослідження сприятимуть оформленню галузевих терміносистем і визначення ролі текстового діапазону функціонування пропріальної лексики як одного із продуктивних засобів їх формування для того, щоб продемонструвати і все нове, що виникає у практичній діяльності фахівців.

Відношення лінгвістів до епонімних термінів не є однозначним. Ми дотримуємось думки Н.В. Новінської, яка називає пропріальну лексику повноправними членами галузевих терміносистем.

А.В. Суперанська вважає власні імена невичерпним резервом для термінів і номенклатурних слів, оскільки за їх допомогою досягається конкретизація і уточнення більш загальних понять та положень. В той же час ця авторка, характеризуючи функціональну роль власних імен в мовах для спеціальних потреб, підкреслює, що вони несуть важливу ін формацію, спеціально спрямовану на розвиток ідей конкретної галузі. У професійному спілкуванні терміни-епоніми сприймаються не лише як семантично специфічні, а і повноцінними одиницями номінації. Є.А. Лобач вважає, що власне ім'я стає умовним знаком для фахівця та розкриває внутрішній зміст¹³.

Термінознавець С.В. Гриньов, аналізуючи семантику термінів-епонімів, вважає, що лише деяка частина епонімних одиниць успішно функціонує у галузевих текстах і успішно впроваджується в термінологію галузевих мов. Ми поділяємо його думку і вважаємо, що завдяки антропоцентричним термінам можна говорити про антропоцент- ричність всього медичного дискурсу „Мова для спеціальних цілей”, в якому завжди присутній компонент текст.

Щодо гендерного аспекту епонімних утворень, то нами були знайдені два терміни, до складу яких увійшли імена жінок-вчених: Hildegard von Bingen та Holant Raisa, що утворили наступні термінологічні одиниці з власним ім'ям: Hildegard von Bingen-Medizin, Holant-Syndrom, це свідчить про андроцентричність цих утворень, про перевагу чоловічої картину світу в текстовому медичному дискурсі¹⁵.

Отож, розглядаючи антропологізацію термінологічних одиниць німецького медичного тексту у руслі ономастичної науки, можна дійти висновку щодо достатньо широкого текстового діапазону функціонування антрепонімів у німецькому медичному дискурсі галузевих мов, де вони виконують роль індивідуалізуючої номінації, їм притаманна об'єктивність, і у контексті вони зрозумілі фахівцям. Слід відзначити, що антропоніми є одним із засобів збагачення термінологічного вокабуляру мов для спеціальних потреб, тому вони є предметом їх подальшого вивчення, оскільки впливають на пізнання людиною наукових відкриттів¹⁶.

пропріальна лексика німецький медичний

Література

1. Герд А.С. Логико-понятийное моделирование терминосистем. - В кн.: Отраслевая терминология и её структурно-типологическое описание. - Воронеж, 1988. - С. 114-123.

2. Блох М.Я., Семёнова Т.Н. Имена личные в парадигматике синтагматике и прагматике. - М: Готика, 2001. - С.70-71

3. Винниченко Т.Г. Характер функціонування термінологічної лексики у системі субмов: автореферат дис.канд.філол.наук. - Одеса 1999 р. - 17с.

4. Новинская Н.В. Мотивированость в терминах эпонимах // Научно-техническая терминология. - М. - 2000 г. Выпуск 3. - С.15-18.

5. Степанов Ю.С. Константы. М: Академический проект, 2001. - С.40-41.

6. Троцюк І.В. Структурно-семантичні особливості терміологічних словосполучень у мові медицини // Проблеми мов для наукової і фаховоорієнтованої комунікації. - Київ, 1990. - С.144-145.

7. Уфимцева А.А. Языковая номинация. - М.: Наука, 1983. - 25с.

8. Kusse H. Diskurs und Metadiskurs als linguistische Objekte. Theoretische Anmerkun- gen zu den Begriffen. - Munchen, 2002. - 16S.

9. Суперанская А.В. Имя собственное в языке для специальных целей // Терминоведение. - М: 1995. - №2 - 3. - с. 15-17.

10. Какзанова Е.М. Понятие дискурса и анализ немецких философских текстов // Современное направление в лингвистике. Материалы международной научно-практической конференции. Т.1 - М, 2007. - С.103-110.

11. Иваницький Р.В. Деякі критерії відбору термінів до словників //Науковий вісник Чернівецького університету. - Випуск 27. Германська філологія. - Чернівці, 1998. - С.94-100.

12. БолотинаА.Ю. Немецко-русский / русско- немецкий медицинский словарь ABBYY, Press, 2009. - 895 с.

13. Лобач Е.А. Культура как текст. Сборник научных статей. Выпуск ІХ, - М: ИЯ РАМ, Смоленск. СГУ, 2009 г.. - С.31-39.

14. Кияк Т.Р. Мотивованість лексичних одиниць. Кількісні і якісні характеристики. - Львів: Вища школа, 1988. - 162 с.

15. Какзанова Е.М. Термины-эпонимы в немецких математических текстах // Вопросы филологии, №4. - 2007. - с.202-212.

16. Wuster E. Einfuhrung in die allgemeine Terminologielehre und terminologische Lexikographie. - Kopenhagen, 1985. - 214 S.

Размещено на Allbest.ru