Функції називного уявлення й називного теми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький технічний коледж

ФУНКЦІЇ НАЗИВНОГО УЯВЛЕННЯ Й НАЗИВНОГО ТЕМИ

Зоріна Ю.В., викладач

Постановка проблеми

Сучасні українські синтаксичні інновації охоплюють різноманітні тенденції аналітизму - граматичні, функціональні і відображають активний вплив усно-розмовного синтаксису на книжний та основні закономірності лаконічності і стислості мовлення. Називний уявлення і називний теми належать до експресивних сегментованих конструкцій. Сутність кожного об'єкта виявляється насамперед у його функціях. Проблема виділення мовних функцій є однією з центральних у науці про мову. Конструкції з називним уявлення й з називним теми, належачи до мови, виконують властиві мові функції. “Функції мови пропонується розуміти як саме її визначення, її потенційну цілеспрямованість, призначення, породжену утворюючими мову суспільними потребами мислення й комунікації для їх потреб, задоволення” [15, 506-508]. Конструкції з називним теми та називним уявлення реалізують своє цільове призначення через експресивну функцію. Експресивна функція виявляється у навмисному виділенні, підкресленні тих або інших відрізків висловлення на нейтральному фоні. Експресивна функція в контексті з називним уявлення або називним теми репрезентується у своїх власних виявах. Встановленню функції допомагає контекст. Як диференційні ознаки під час визначення функції можуть виступати: лексика базової частини конструкції, попередній контекст, позиція сегмента в тексті, загальний характер тексту, в який вміщена конструкція.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дискусійним є питання про співвідношення функцій мови і функцій мовлення. Так, В. О. Звегінцев, Е. Бенвеніст, Д. Х. Хаймс вважають функції приналежністю тільки мови, а не мовлення. Прихильники іншої концепції розмежовують функції мови і функції мовлення. Мовні функції відповідно до думки О. О. Леонтьева [9], є обов'язковими, а мовленнєві - факультативними. Аналогічну думку висловлює В. О. Аврорін [1]. Названа позиція зазнала справедливої критики. “Пропоноване розмежування "функції мови" і "функції мовлення", - відзначає Д. М. Шмельов, - здається зовсім небезперечним, тому що не цілком зрозуміло у зв'язку з тим, що може "виявитися" у мовленні те, що не властиве самій мові” [19, 14]. Функції мови, як і її цільове визначення, обумовлене суспільними потребами її носіїв, у мовленні з'являються як реалізація цільового призначення, як її (мови) вживання, функціонування відповідно до призначення [15, 27].

Постановка завдання

Висловлена думка про співвідношення функцій мови й мовлення є найпоширенішою у лінгвістичній літературі. Тому завданням цієї статті є спроба порівняти та розмежувати функції, які виконують називний теми та називний уявлення та виявити типи реалізації експресивної функції в конструкціях з називним уявлення і називним теми. Ми приєднуємося до думки тих учених, які розглядають функції мови, як реалізацію функцій мовлення.

Виклад основного матеріалу

Різноманітні думки дослідників щодо кількості функцій і їхнього співвіднесення одна з одною. Так, К. Болер виділяє три функції мови: 1) вираз, 2) звертання або спонукання, 3) повідомлення. В. В. Виноградовим виділяються функції спілкування, повідомлення й впливу [6]. Р. Якобсон виділяє шість функцій: комунікативну, апелятивну, поетичну, експресивну, фактичну, метамовну [20, 195]. Н. Ю. Шведова пропонує виділяти такі функції: 1) іменування, 2) безпосередньої комунікації, 3) зв'язування, співвідношення, 4) кваліфікації й оцінки [18, 49]. Л. М. Васильєв провідними вважає репрезентативні, синтаксичні, конструктивні, стилеутворюючі функції [5, 15]. Питання про склад функцій у мові є дискусійним. Однак серед різних наборів мовних функцій майже всіма дослідниками виділяється комунікативна функція, тому що вона є найважливішим засобом спілкування. Під комунікативною функцією розуміється “призначення мовних засобів для задоволення потреб вербального спілкування, тобто потреби в обміні мовленнєвою інформацією” [15, 39]. Комунікативний підхід до називного теми знаходить своє продовження у роботах Г. В. Валімової та О. Б. Сиротініної [12, 113]. Вони кваліфікують конструкції з називним теми як особливі комунікативні побудови, але не речення. “Називний теми є самостійним комунікатом. Він називає предмет, але нічого не повідомляє про нього” [12, 115].

У дослідженнях Н. Ю. Шведової, Т. М. Ніколаєвої, П. А. Леканта домінує функціональний аспект і називний теми трактується як “компонент тексту”, як “категорія виділення”, як “сегментована побудова”, що виділяється на рівні синтаксису тексту, як “особливий компонент”. Є. В. Клубов розглядає називний теми як одне із значень називного відмінка, розмежовуючи в залежності від функцій два явища - називний теми і називний уявлення, пов'язуючи називний теми з рівнем речення, де “називний відмінок виступає не тільки в сигніфікативній, але і в комунікативно сильній позиції” і виділяє інформаційний центр висловлювання (його тему), а називний уявлення - з рівнем тексту.

Ряд учених (Р. О. Будагов, В. З. Панфілов, Л. О. Кисельова) розглядають комунікативну функцію в діалектичній єдності з функцією оформлення й вираження мислення. Розумова функція тлумачиться як “призначення мови для задоволення потреб розумової діяльності” [15, 38-39]. Названі функції розглядаються як рівноправні. За концепцією Л. О. Кисельової розумова й комунікативна функції є абстракцією. Вони існують у вигляді приватних функцій. Приватними функціями, функціями більш низького рівня, є інтелектуально- інформативна й прагматична (тобто емоційно-впливова, емоційно-регулятивна). Інтелектуально-інформативна й прагматична функції, в свою чергу, існують у власних різновидах. Номінативна, дейктична й релятивна функції є різновидами інтелектуально-інформативної функції, а спонукальна, емоційна, емоційно- оціночна, експресивна, естетична, контактна функції - різновиди прагматичної функції.

Конструкції з називним теми та називним уявлення реалізують своє цільове призначення через експресивну функцію. Тому при дослідженні конструкції з називним теми ми досліджуємо експресивну мовленнєву функцію. Експресивна функція виявляється у навмисному виділенні, підкресленні тих або інших відрізків висловлення на нейтральному фоні. Експресивна функція в контексті з називним уявлення або називним теми репрезентується у своїх власних виявах. Встановленню функції допомагає контекст. Як диференційні ознаки під час визначення функції можуть виступати: лексика базової частини конструкції, попередній контекст, позиція сегмента в тексті, загальний характер тексту, в який вміщена конструкція.

Можна продовжити ієрархічну систему функцій мови, запропоновану Л. О. Кисельовою, тоді реалізація експресивної функції буде представляти четвертий рівень функціональної системи [8]. Експресивна функція є спільною для конструкції з називним уявлення й називним теми. Вона виявляється під час зіставлення конструкцій з називним уявлення і з називним теми з побудовами нерозчленованого типу. Але реалізації експресивної функції в названих структурах різні. При визначенні функцій називного уявлення і називного теми варто враховувати лексичну семантику сегмента. Зазвичай, висока, абстрактна лексика, як правило, вживається у функції називного уявлення, який передбачає спробу семантичної інтерпретації (я бачу, я відчуваю, я уявляю, я знаю тощо). У функції називного теми вживається конкретна лексика. Визначити характер функції допомагає контекст.

У конструкціях з називним уявлення експресивна функція виявляється в таких різновидах:

Побудови з називним уявлення вживаються для того, щоб увести читача у філософське міркування, роздуми героя або автора.

Яка любов! Минула ціла вічність, як я любив. І марив день за днем, що все спливе і пам'ять промине розлуку, геть до титли й кому вивчену.

(В. Стус “Яка любов! Минула ціла вічність...”)

Автор немов запрошує взяти участь у міркуванні, активізувати свої знання про назване поняття.

Годинник!

Мов пекельна машина!

Ти так страшно мовчиш!

Ти небезпечно слухняний!

І коли мені радісно, ти як старий Горіо візит наносиш!

(В. Стус “Рінь”)

Що час? То мереживо мрій,

Мереживо від зголоднілих.

Тобі двадцять сім.

(В. Стус “Село! Колгоспна вітчизна”)

Функціонування подібних конструкцій супроводжується психологічним підтекстом. Окрім того, для виконання цієї функції характерні особливі лексичні групи. Це, як правило, абстрактні лексеми, які за своїм лексичним значенням можуть стати предметом філософського міркування. Також уживаються конкретні слова, які називають загальні, родові поняття (наприклад, слово “час” позначає не конкретний предмет, а поняття про нього). Зазначена функція характерна тільки для називного уявлення.

Наступна функція називного уявлення - вживання під час спогадів про широко відомі важливі історичні події або про глибоко особисті, хвилюючі, пов'язані з нестаріючою пам'яттю події.

Війна!.. Це слово ввірвалося у свідомість мільйонів радянських людей у недільний полудень 22 червня 1941 року. (Літературна Україна, 08.05.05).

Сковорода! Забувши давні чвари,

Він знову поспішає до Тамари.

(В. Стус, Вступ до поеми “Сковорода”)

Сцена... Скільки приємних спогадів, пов'язаних з нею, скільки пережито на ній хвилюючих почуттів, скільки тривожних, незабутих моментів дарує вона! (Літературна Україна, 02.08.08).

Називний уявлення може також виконувати функцію патетичного оклику (з підкресленням почуття радості, гордості, милування тощо).

О жінко! Ти життя. Кажи мені надію.

Я справді сам не свій.

Бо нидію, не дію.

(Л. Костенко “Берестечко”)

добра материнська щирість!