Роль перекладу у процесі міжкультурного спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.111 '81 '25

Роль перекладу у процесі міжкультурного спілкування

Борзих О.О.

Гук І. С.

У статті автори досліджують питання виникнення та розвитку поняття “міжкультурна комунікація”, а також її вплив на життя сучасного суспіль-ства, розкривають сутність поняття “переклад” в її структурі та аналізують зв'язок і вплив перекладу на кінцевий результат у процесі інтеркуль- турного спілкування. Останній починається зі звичайного визнання факту існування культурних відмінностей між представниками різних культур. Здійснення міжкультурної комунікації можливе, коли комуніканти розуміють один одного, і переклад у цьому процесі допомагає досягти взаєморозуміння та має надзвичайну вагу для підтримки безпосередніх зв'язків між тими, хто спілкується, але належить до різних лінгвокультурних ареалів.

Ключові слова: міжкультурна комунікація, переклад, суспільство, взаємодія, спілкування. міжкультурний комунікація переклад

В статье авторы исследуют развитие понятия “межкультурная коммуни-кация” и ее влияние на развитие современного общества, также раскры-вают сущность понятия “перевод” в ее структуре и анализируют связь и влияние перевода на конечный результат в процессе межкультурного общения. Последний начинается с обычного признания факта существова-ния культурных различий между представителями разных культур. Осуществление межкультурной коммуникации возможно, когда коммуниканты понимают друг друга, и перевод в этом процессе помогает достичь взаимопонимания и имеет чрезвычайное значение для поддержания непосредственных связей между теми, кто общается, но принадлежит к разным лингвокультурным ареалам.

Ключевые слова: межкультурная коммуникация, перевод, общество, взаимодействие, общение.

In this article the authors investigate the progress of the concept “intercultural communication” and its influence on the development of modern society, also reveal the essence of the notion “translation” in its structure and analyze the impact of communication and translation on the final result in the process of intercultural communication. The last begins with the usual recognition of cultural differences existence between people in various cultures. Intercultural communication is possible when the communicants understand each other, and translation in this process helps to achieve understanding and has extraordinary importance in supporting direct links between those who communicate, but belong to different linguistic-cultural areas.

Key words: intercultural communication, translation, society, interaction, communication.

Характерною рисою сучасного світу є стійкі глобалізаційні процеси. Важ-ливою ознакою глобалізації виступає спілкування як між народами, так і між окремими носіями культури. Специфічного значення набуває комунікація між цивілізаціями, а підґрунтям усіх цих відносин виступає зростання міжнародних контактів.

На межі XX і XXI ст. загострилися проблеми мовної комунікації, погли-билося вивчення засобів комунікативного впливу. Змінився “мовний смак епохи”: на зміну “тоталітарній мові” прийшла “вільна” мова засобів масової інформації, спілкування на різних рівнях; зросла роль мовної особистості [9].

Актуальність дослідження обумовлена тим, що питання культури як універ-сального контексту, а також комунікації та перекладу як найголовніших та най- фундаментальніших видів взаємодії між людьми вийшли на перший план. Визнання безпосередньої цінності розмаїття світових культур, відмова від колонізаторської культурної політики зумовили бурхливий розвиток відповідних галузей знання з опорою на новий в історії людства феномен - інтерес народів Землі одне до одного.

Питання міжкультурної комунікації досліджують різні галузі знання, зокре-ма, теорія перекладу, лінгвокраїнознавство, етнолінгвістика, соціологія, куль-турологія, культурна антропологія, етнопсихологія тощо. Але аналіз міжкультур-ної комунікації саме у взаємозв'язку з наукою про переклад дозволяє розглянути питання ролі перекладу у встановленні адекватного сприйняття іншомовними індивідами одне одного та інформації, яку треба повідомити та зберегти при цьому національну і культурну ідентичність.

Поняття міжкультурної комунікації виникає в середині ХХ століття і пов'язане з іменами таких вчених як Е. Голл, К. Клакхон, А. Кребер, Р. Портер, Д. Трагер, Л. Самовар. Теорії міжкультурної комунікації, що намагалися пояснити даний феномен з різних точок зору, розробляли такі західні дослідники, як К. Бергер, С. Гантінґтон, Е. Гірш, Е. Голл, Г. Гофстеде, С. Даль.

Важливий внесок у вивчення проблеми міжкультурної комунікації як соці-ального феномену внесли й російські вчені, а саме: Є. Верещагін, Т. Груше- вицька, Б. Єрасов, Н. Іконнікова, В. Костомаров, В. Попков, А. Садохін, С. Тер- Мінасова, Н. Шамне. В контексті міжкультурної комунікації також розглядаються питання глобалізації культури та взаємодії цивілізацій. В Україні предметне поле досліджень в рамках проблематики “міжкультурна комунікація” знаходиться у стадії формування і відрізняється двома характерними рисами: прикладним характером (мета - полегшення комунікації між представниками різних культур, зниження конфліктного потенціалу) і міждисциплінарністю. Дослідження з міжкультурної комунікації останнім часом набувають все більшого значення у зв'язку з процесами глобалізації та інтенсивної міграції. Цю проблему вивчають у різних аспектах науковці В. Андрущенко, Н. Висоцька, О. Гриценко, Л. Губер- ський, І. Дзюба, П. Донець, В. Євтух, А. Єрмоленко, Г. Касьянов, М. Кушнарьова, І. М'язова, Л. Нагорна, А. Приятельчук, М. Обушний, П. Скрипка.

Однак, інує ще ціла низка теоретичних та практичних питань, що потребують досліждення. Зокрема, про вплив міжкультурного спілкування як на розвиток сучасного суспільства, так і на окремого індивіда, його зв'язок з теорією та практикою перекладу та роль останнього у цьому процесі.

Мета статті полягає в різнобічному вивченні питання міжкультурної комунікації у її зв'язку з теорією перекладу, приділяючи особливу увагу остан-ньому як одному з основних засобів спілкування.

Завдання статті - розкрити сутність поняття “міжкультурна комунікація” та розглянути місце й значення перекладу як її безпосереднього інструменту в іі структурі.

В межах дослідження потібно вирішити наступні завдання:

- дослідити розвиток поняття “міжкультурна комунікація”;

- розкрити сутність поняття “переклад” у контексті міжмовного спілкування;

- проаналізувати зв'язок та вплив перекладу на кінцевий результат у процесі міжкультурної комунікації.

Процес міжкультурної комунікації починається зі звичайного визнання факту існування культурних відмінностей між представниками різних культур, що є однією з найважливіших причин непорозуміння, а також їх подолання. Головним суб'єктом комунікації є людина, яка для забезпечення своєї життєдіяльності вступає у взаємозв'язок з іншими людьми. 70% свого часу людина витрачає саме на комунікацію. Система людських взаємин опосередковується культурою, яка визначає характер і ефективність людського спілкування. Здійснення між- культурної комунікації можливе, коли комуніканти розуміють один одного, і пере-клад у цьому процесі виступає спільним кодом для досягнення взаєморозуміння.

Термін “міжкультурна комунікація” певною мірою співвідноситься з по-няттям “діалог культур”. Найбільш вичерпний аналіз цього явища подано в працях В. Біблера, який наголошує на формуванні нового соціального соціуму культури - форми вільного спілкування людей у її силовому полі [1, с. 32]. Діалог культур - це потреба у взаємодії, взаємному збагаченні, яке передбачає взаєморозуміння, а значить тотожність.

Міжкультурна комунікація - це соціальний феномен, сутність якого полягає у конструктивній чи деструктивній взаємодії між представниками різних культур (національних та етнічних), субкультурами в межах чітко визначеного просто-рово-часового континууму. У центрі міжкультурних взаємодій перебуває людина як носій загальнолюдських універсалій і культурних особливостей. Ця людина діє й взаємодіє з іншими на основі цих універсалій і особливостей у великій кількості контекстів спілкування [7, с. 2].

Датою народження міжкультурної комунікації як академічної дисципліни можна вважати 1954 рік, коли було видано книгу Є. Хола і Д. Трагера “Culture as Communication” (“Культура як комунікація”). У даній роботі автори вперше запро-понували для широкого вживання термін “міжкультурна комунікація”, що відбива-ла, на їхню думку, особливу галузь людських відносин. Пізніше основні поло-ження та ідеї міжкультурної комунікації були більш докладно розвинуті у відомій роботі Е. Хола “The Silent Language” (“Німа мова”), де автор показав тісний зв'язок між культурою і комунікацією. Вважається, що Е. Холл є засновником міжкультурної комунікації як окремої дисципліни.

Важливим актом міжкультурної комунікації є переклад, оскільки він передбачає подолання культурної дистанції між комунікантами і спрямований на забезпечення їх порозуміння. Він руйнує міжмовний та міжкультурний бар'єр. Перекладачі є представниками однієї національно-лінгвокультурної спільноти і, відповідно, повинні мати певну когнітивну базу, тобто певним чином структуро- вану сукупність необхідних обов'язкових знань як своєї, так і іншої національно- культурної спільноти (так звані фонові знання), адже ними володіють носії цих мов і ці знання формують специфічний національно-культурний менталітет.

Переклад у сучасному світі виступає важливим засобом спілкування між ін-дивідами, які розмовляють різними мовами й належать до різного лінгвокуль- турного ареалу. У такому контексті переклад розглядають як особливий вид міжкультурної комунікації.

Лінгвістична наука про переклад є ще зовсім молодою. Досі вона навіть не має загальноприйнятої назви. У різних джерелах можна знайти такі терміни як: “перекладознавство”, “транслатологія”, ''теорія перекладу” та ін. Лише з початку другої половини двадцятого століття дослідження особливого виду мовленнєвої діяльності, яку називають “перекладом”, почали формуватися в самостійну лінгвістичну дисципліну.

Включення перекладу в парадигму міжкультурної комунікації веде до усві-домлення того, що переклад є видом мовного посередництва, яке визначається В. Н. Коміссаровим як “перетворення вихідного повідомлення в таку мовну фор-му, яка може бути сприйнята рецепієнтом... Мовний посередник повинен витягувати інформацію з тексту вихідного повідомлення (“оригіналу”) і передавати її нам іншою мовою” [3, с. 3-19].

За В. Н. Коміссаровим, переклад - це вид мовного посередництва, який цілком орієнтований на оригінал. Переклад є іншомовна форма існування пові-домлення, яке містить оригінал. Завдання перекладу - забезпечити такий рівень міжкультурної комунікації, при якому створюваний текст мовою рецепієнта міг би виступати в якості повноцінної комунікативної заміни оригіналу і ототожнюватися рецепієнтами перекладу з оригіналом у функціональному, структурному і змістовному відношеннях [4].

Комунікативна концепція перекладу враховує особливості перекладу як акту міжкультурної комунікації. Такий підхід закладено в працях німецьких до-слідників О. Каде і А. Нойберта, а також російських вчених В. Н. Коміссарова та А. Д. Швейцера. Основою для зіставлення в перекладі є елементи комуніка-тивного процесу.

З точки зору теорії міжкультурної комунікації, при перекладі зіставляються не тільки дві мови, а й дві культури в широкому розумінні цього слова. Через між- культурні відмінності, те, що є зрозумілим носіям однієї мовної культури може викликати нерозуміння у іншомовного рецепієнта тексту перекладу. Тому завдання перекладу включає не тільки пошук еквівалентних відповідностей для передачі комунікативної установки відправника, а й надання одержувачу необхід-них для розуміння пояснень, щоб реакція іншомовного одержувача відповідала реакції одержувача повідомлення на вихідній мові [2, с. 7-9]. Тільки тоді переклад стане тотожним, або еквівалентним.

При цьому необхідно враховувати той факт, що процес міжкультурної комунікації має складну структуру і включає безліч чинників, які впливають на умови її протікання і фінальний успіх. Як зазначає Р. К. Міньяр-Белоручев, “науці про переклад доводиться вивчати і умови породження вихідного тексту, і умови сприйняття перекладного тексту, і соціальний статус комунікантів, і мовну ситу-ацію, і різні супутні явища, що входять в складне поняття комунікації з викорис-танням двох мов, яка і являє собою об'єкт науки про переклад” [6, с. 7].

Відомий російський перекладознавець А. Д. Швейцер визначає переклад, як “односпрямований і двофазний процес міжмовної і міжкультурної комунікації, при якому на основі підданого цілеспрямованому (перекладацькому) аналізу первинного тексту створюється вторинний текст (метатекст), що замінює первин-ний в іншому мовному і культурному середовищі; процес, що характеризується установкою на передання комунікативного ефекту первинного тексту, частково модифікується відмінностями між двома мовами, між двома культурами і двома комунікативними ситуаціями” [8, с. 75].

Отже, переклад задовольняє суспільну потребу у міжкультурній комуні-кації. Як вказує К. Л. Латишев, переклад має на меті задовольнити потребу суспільства в двомовної комунікації, яка в максимальній мірі наближена до природної, одномовної комунікації [5, с. 10].

Таким чином, міжкультурна комунікація, як особливий вид порозуміння, припускає спілкування між носіями різних мов і різних культур. Співставлення мов і культур виявляє не тільки загальне, універсальне, але й специфічне, національне, самобутнє, що зумовлене розбіжностями в історії розвитку народів. Як зазначає В. Н. Коміссаров, у процесі міжкультурної комунікації функціонують дві мовні системи, і вони функціонують не незалежно одна від одної, а у тісній взаємодії, з паралельним використанням комунікативно рівноцінних одиниць [3].

У цьому контексті, переклад є дуже важливим та необхідним засобом міжкультурної комунікації та має надзвичайну вагу для підтримки безпосередніх зв'язків між комунікантами, які належать до різних лінгвокультурних ареалів.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів питання щодо ролі перекладу у процесі міжкультурного спілкування. Подальшого вивчення потре-бують засоби вдосконалення рівня кваліфікаційної підготовки та компетентності перекладачів у сфері здійснення міжкультурної комунікації.

Література

1. Библер B. C. Культура. Диалог культур (опыт определения) / B. C. Библер // Вопросы философии. - 1989. - № 6. - С. 3l-42.

2. Бреус Е. В. Теория и практика перевода с английского на русский. [Текст] / Е. В. Бреус. - М.: Высшая школа,1990. - 103 с.

3. Комиссаров В. Н. Общая теория перевода: учебное пособие / В. Н. Комиссаров. - М.:ЧеРо, 1999. - 136 с.

4. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение: курс лекций / В. Н. Комис- аров. - М.: ЭТС, 1999. - 192 с.

5. Латышев Л. К. Перевод: проблемы теории, практики и методики препо- авания. [Текст] / Л. К. Латышев. - М: Просвещение, 1988. - 160 с.

6. Миньяр-Белоручев Р. К. Общая теория перевода и устный перевод. [Текст] / Р. К. Миньяр-Белоручев. - М.: Воениздат, 1980. - 237 с.

7. Подольська Є. А. Культурологія : Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / Є. А. Подольська, В. Д. Лихвар, К. А. Іванова. - К.: Мінохоронздрав України. Нац. фармацевтич. ун-т, 2003. - 287 с.

8. Швейцер А. Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты. [Текст] / А. Д. Швейцер. - М, 1988. - 216 с.

Размещено на Allbest.ru