Глоси Пересопницького Євангелія в контексті взаємодії стилів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2?373.4:27-275

ГЛОСИ ПЕРЕСОПНИЦЬКОГО ЄВАНГЕЛІЯ В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОДІЇ СТИЛІВ

Світлана Локайчук

Постановка наукової проблеми та її значення. Пересопницьке Євангеліє - один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія, здійснений у 1556-1561 рр. Михайлом Василієвичем (протопопом Саноцьким) та архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм. За висловом Л. П. Павленко, ця «перша найпотужніша спроба перекладу конфесійного тексту українською «простою» мовою засвідчила високий рівень культури давніх українців, виявила міцні корені цієї культури в загальноєвропейському контексті, ствердила могутній духовний потенціал українців, давно сформований досвід творення книг» [5, с. 130].

Пам'ятка містить винятково важливий матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії книжних і народнорозмовних елементів, а ширше - конфесійного і розмовного стилів, в українській літературно-писемній мові XVI ст. Цю взаємодію можна простежити і на прикладі глос - перекладів або пояснень питомо слов'янських, у тому числі й архаїчних та іншомовних слів і понять безпосередньо в тексті.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Перша публікація частини рукопису - Євангелія від Луки та коротких уривків із текстів інших євангелистів - належить П. Г. Житецькому. У розвідці «Опис Пересопницького рукопису XVI ст.» (1876 р.) автор звернув увагу на палеографічні особливості окремих літер, виокремив складові елементи мови пам?ятки: церковнослов'янські, українські, білоруські, польські, чеські, латинські, німецькі тощо та виявив багато рис живого народного мовлення [2].

Скрупульозно мову Пересопницького Євангелія досліджувала І. П. Чепіга. Зокрема, дослідниця зазначала: «Якщо фонетичні й граматичні елементи рідної мови перекладача чи переписувача відбиваються в мові пам'ятки незалежно від їх волі, то на лексичному рівні робота перекладача виражалася в цілеспрямованому процесі заміни слів оригіналу, з якого здійснювався переклад, українською лексикою» [10, с. 9]. Українські назви до перекладного тексту конфесійного стилю уводилася або без будь-яких застережень, або за допомогою глосування. Подібним чином архаїчні, діалектні, запозичені слова пояснювалися в грецьких і старослов'янських текстах. В. В. Німчук зауважив, що власне давньоруське глосування як засіб пояснення слова запозичене з грецьких та старослов'янських зразків [3, с. 803].

Мета статті - аналіз глос до іншомовних, спільнослов'янських та українських слів, засвідчених у тексті Євангелія з Пересопниці. Розвідку виконано на матеріалі транслітерованого тексту Пересопницького Євангелія, виданого 2001 року.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження. Глоси в Пересопницькому Євангелії - досить численні додаткові пояснення окремих слів, виписані так званим «дробним письмом» - засвідчені в текстах усіх чотирьох євангелістів. Вони відповідним чином виділені - обрамлені прямокутними рамками. Переважна більшість глос належить до контекстуальних, тобто розміщених безпосередньо після пояснюваного слова чи словосполучення в самому тексті. Лише кілька українських відповідників винесено на береги рукопису (маргінальні глоси).

П. Г. Житецький звернув увагу на те, що ближче до слов'янського протографу перекладено Євангеліє від Матвія і Марка, а до народної мови - Євангеліє від Йоана і, особливо, Євангеліє від Луки [2, c. 11]. За нашими спостереженнями, в Євангелії від Луки найбільше глос - 89, а в Євангелії від Матвія найменше - усього 14 (в Євангелії від Марка - 24, в Євангелії від Йоана - 30). На основі вищесказаного можна припустити, що в рукописі відображені два різні концептуальні підходи до перекладу конфесійних текстів, один з яких передбачав орієнтацію на живомовну основу, а другий - на церковно-книжну елітарну основу.

У Пересопницькому Євангелії частину грецьких та старослов'янських слів залишено без перекладу «…очевидно, зі стилістичною метою, щоб зберегти високий стиль писемно-літературного жанру» [12, с. 51], проте часто (не завжди) вони супроводжуються українськими лексичними відповідниками, наприклад: бдhти» - не спати, wмыльныи - лжывыи, в притворh - в сhнехь, въспитань - выховань, миромь - дорогою мастю, спира - войско та ін. Залежно від походження пояснювальних слів дослідники виділяють 4 групи глос у перекладених євангельських текстах: пояснення неслов'янських слів, глоси до слів церковнослов'янського походження, глоси до слів спільносхіднослов'янських та українських [4, с. 41-47; 11, с. 64].

Контекстуальні глоси в рукопису з Пересопниці наведено декількома способами. Найчастіше український лексичний відповідник або пояснення подано в рамці безпосередньо після незрозумілого чи малозрозумілого слова, наприклад: единhмь їереwмь. св#щенникомь [6, с. 260], бо вь домоу ^ца моего wбители многыи есть. мешкан# [6, с. 348], едина оубогаа вдова и оувръгла два пhнезh иже зове(т)с# кондрант. квартникь [6, с. 231], абы даль жрьтвоу за него. wбhтницоу [6, с. 252], бо были и(х) злыи дhла. оучинкы [6, с. 321]

Крім цього, в усіх євангельських текстах зафіксовано глосування за допомогою пояснювального сполучника або (особливо в Євангелії від Луки), наприклад: такь якь же събирае къкошь, або коурица, свои курчата по(д) свои крыла [6, с. 284], съ соуперникомь своимь. або ис соут#жцею [6, с. 281], боудоу(т) чресла ваши. або бедра препоясани [6, с. 280], ^ пчель соть пл#стрь. або стельник медоу [6, с. 308], пси пакь приход#чи wблизовали гнои его вроды. або бол#чки [6, с. 289], вложить еи на рамена свои. або на плечh [6, с. 286]. Лише по одному разу трапляється уведення глоси із сполучниками альбо та сирhчь: набравшї роузочокь финиковыхь. альбо пальмовыхь [6, с. 343], а wнь повидhль легеwнь. сирhчь тма бо было много бhсовь [6, с. 268].

Декілька українських відповідників до іншомовних слів уведено до тексту (переважно в Євангелії від Йоана) з використанням словосполуки-індикатора то есть (тобто): несhте архтриклионови. то есть справци весел# [6, с. 319]; и наготовили пасхоу. то есть баранка [6, с. 301], и нахилившис# оуздрhль wдhн#. а wно лежить. то есть простирало полотенное [6, с. 359]. У Євангелії від Матвія тричі грецькі слова пояснено за допомогою вислову а по нашему: ты(и) которыи выбирали дидра(г)моу/. грецки слово дидрагма, а понашему два гроша [6, с. 172], ^ которы(х)дани бgроу(т) киньсонь. грецки слово киньсонь, а понашему чиншь [6, с. 172], найдешь статирь, а по нашему грошь [6, с. 172], а в Євангелії від Йоана - один раз індикатором-канцеляризмом томоу выкла(д): и рекль емоу. равви. томоу выкла(д) оучителю [6, с. 320].

Іноді глоса містить два варіанти перекладу, наприклад: дроугого пакь дн# взявши два сребрьникы. два тал#ры. або два грошh. и даль господареви [6, с. 275], коли с# врънеть з бракоу. з весел#, або свадьбы. абы емоу борзо ^ворили [6, с. 280], быль рад насытити чрево свое ^ рожець. або млоутомь. або wтроуб#ми [6, с. 287]. и рекл такь оучиню. розмечоу жи(т)ницу мою. клоуню. або стодолоу [6, с. 280], она то жена оставивши вhдро свое. або глек. або збан. и пошла до мhста [6, с. 286], кто боуде(т) на кровh. на дахоу. або на стрhсh [6, с. 291], налиль воды вь оумывальницоу. в мhдницоу. або вь лоханю [6, с. 346]. та ін. На наш погляд, наведені приклади - свідчення, з одного боку, пошуку лексичної норми, які здійснювали творці книги, а з другого - розвинутої синоніміки староукраїнської мови.

Ще однією рисою пам'ятки є те, що в ряді випадків глосемою виступає народнорозмовне слово, а глосою книжне - старослов'янське або грецьке, нормативне для конфесійного стилю, наприклад: был бо близко жидовскыи великьдень. то есть пасха [6, с. 343], были тыжь тамь межи ними грекове. еллинове [6, с. 344], хот#чи нhшто зь оусть е(го) оуловити. абы е(го) wскаржили. або wбжаловали [6, с. 278]. Помічено, що в рукописах українська лексика найчастіше використовується тоді, коли мова не стосується церковно-релігійних предметів і явищ, наприклад: чинhте собh приятелh з богатства. з момоны. несправедьливого [6, с. 288], ликарю. врачоу излhчис# самь [6, с. 257], бо если бы положиль wсновоу. або фоундоменть [6, с. 285], и вс#ка# гора и пагорок////. и холмь смиритс# [6, с. 254], нhякомоу члкоу винни wдинь быль инень п#тьсоть грошеи. динарыи [6, с. 265]. На думку І. П. Чепіги, перекладач ніби не наважувався залишити без пояснення ненормативне для цього літературно-писемного жанру слово і підпирав його глосою - усталеним словом-нормою [12, с. 52].

У досліджуваній пам'ятці засвідчено українські глоси не лише до іншомовних слів, а й до українських як синонімічні варіанти, наприклад: а вноутрынее ваше полно е(ст) грабежовь. або лоупhзства, и несправедливости [6, с. 277], давно би в плахтh. або в рядннh а на попелh сhдячи показаніе чинили несправедьливого [6, с. 288], валомь wкопають. або wсыплють [15, с.296], и продрали стрhхоу. дахь домови [6, с. 208], и(ж) не есмь такыи яко инши члци хищници. драпhжци несправедливїи [6, с. 292], которыи (ж) то плакали и ридали. або нарикали [6, с. 305]. Інколи такі синоніми вжито не як можливий варіант перекладу, а саме для уточнення, наприклад: и придалос# емоу ити въ соуботы черезь сhанїа. черезь збож# [6, с. 209], тобто полем, де були посіяні злакові. В іншому місці тексту пам'ятки до слова збож# подано відповідник пашня: в соуботоу второпръвоую ишоль черезь збож#. черезь пашню [6, с. 260]. Одне із значень лексеми пашня - хліб у стеблі, злак, проте в тексті це слово вживається й з іншим значенням - хліб у зерні, зерно [8, VI, с. 104]: не маю где быхь зобраль жита мои. або пашню [6, с. 279].

Зрідка в Пересопницькому рукописі наведено глоси до діалектизмів, наприклад: если которого з вас wссель або воль в стоудню або в колод#зь оупаде(т)[6, с. 284], и лице его было wброусомь wбв#зано. або полотномь [6, с. 342], проте частіше діалектні слова в глосах подано як синоніми до загальновживаних, наприклад: быль ти ж там и колодязь іаковль студня або криниця” [6, с. 271], албо если бы просиль, яйца, чи скопїю пода(ст) емоу. скорлоупоу. або медведька [6, с. 276]. Наші спостереження підтверджують думку, що українські глоси до українських слів свідчать «про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми на письмі» [12, с. 52].

Аналіз лексичного складу пам'ятки показує, що глосування характерне для певних лексико-тематичних груп. Передусім виокремлюємо глоси до слів на позначення осіб, наприклад: и рекль емоу философь. книжник [6, с. 231], послаль спекоулатора. ката [6, с. 217], равви. оучителю [6, с. 222], совhтникь. панъ радныи [6, с. 239], ворогы/. або непрїателh [6, с. 261] та ін. Розглядаючи номінативну деривацію назв осіб у Пересопницькому Євангелії, Л. П. Павленко зазначає: «Глоси пам'ятки демонструють використання паралельних форм різних характеристик: вживання лексичних відповідників до іншомовних слів або використання питомих синонімічних найменувань осіб за різними ознаками» [5, с. 132-133].

Традиційно в старослов'янських перекладах Біблії залишалися грецькі та староєврейські назви посад, звань, чинів, статусу. Це ж спостерігаємо і в тексті досліджуваної пам'ятки. Незрозумілі іншомовні номінації пояснено за допомогою глос. Наприклад, у вислові але послаль спекоулатора. ката, и росказаль принести главоу его на мисh [6, с. 217] подано лексичний спільнослов'янський відповідник до грецького спекулатор - охоронець, кат [9]. Глоса равви. оучителю [6, с. 222] - це переклад староєврейського rаbbі `мій учитель?. У сучасній українській мові рабин - служитель культу і духовний керівник єврейської релігійної громади [8, VII, с. 425].

У випадку відсутності точного відповідника глоса слугувала для пояснення поняття, як наприклад, у вислові несhте архтриклионови. то есть справци весел# [6, с. 319]. У деяких старих словниках (Павленков Ф. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка, 1907 р.) це грецьке слово збереглося в дещо зміненому вигляді: архітриклин - розпорядник на бенкетах.

У євангельській розповіді про Пілата, який засудив до страти Ісуса Христа, названо його посаду - ігемон: жg пак сталь прg(д) игемономь, прgдь владаремь [6, с. 193]. Глоса подає не точний переклад, оскільки ігемон - керівник області, намісник, воєначальник [9], а лише пояснює, що ігемон - людина, наділена владою. Глоса единhмь їереwмь. св#щенникомь [6, с. 260] може свідчити про те, що Євангеліє призначалося для читання не тільки в церкві, а й вдома, оскільки грецьке ієрей - офіційна назва православного священика.

Для з'ясування глоси в реченні два члкы въшли в црковь помолитис#. единь фарисеи. законникь [6, с. 292] варто звернутись до історії. У стародавній Іудеї фарисеї - послідовники релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв, які відзначалися фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності [8, Х, с. 564]. Через те, що фарисеї декларували, ніби повсякчас дотримуються закону Божого, то й слово переклали як законник.

У Новому Завіті неодноразово згадуються митарі, тобто митники - збирачі податків, мита. Оскільки їм відведене місце разом із грішниками, блудницями та язичниками, то, очевидно, слово вжите в переносному значенні - `хитрун, лицемір?. У досліджуваному тексті наведено дотепну глосу до нього, пор.: дроугый мытарь. явногрhшникь [6, с. 292].

У Євангелії від Луки є притча про неправедного управителя: члкь нhкоторыи быль богатый. который же то маль приставьника. або шафаря [6, с. 288]. До слова приставник - той, хто приставлений до чого-небудь для нагляду, спостереження, подано глосу з діалектним шафар - дворецький, економ, ключник [8, ХІ, с. 422]. Припускаємо, що діалектизм у цьому випадку мав конкретнішу семантику.

Деякі грецькі та церковнослов'янські назви посад в тексті перекладено словами, що належали до суспільно-політичної лексики, характерної для Литви і Польщі ХVІ ст., наприклад: моужь которомоу то было им# иwсифь, съвhтнико(м) боудоучи. або паномь раднымь [6, с. 306], тогды спира. войско. и тыс#щникь. ротмистрь. и слоуги жидовскыи поймали їсоуса [6, с. 355]. Звання ротмістр існувало вже у Великому князівстві Литовському [1, с. 513], це ранг між поручником та підполковником чи полковником у ХVІ-ХVІІІ ст.

На позначення державних інституцій у Пересопницькому Євагелії як глосу подано слово ратоушь, зокрема ним двічі перекладено латинське преторь, пор.: тогда ведено Іса wт каняфы въ преторь. до домоу соудового або до ратоуша [6, с. 356], воины пакь оувели его вноутрь двора которыи называетс# преторь. домь радецкии. або ратоушь [6, с. 237]. В етимологічному словнику М. Фасмера зазначено, що в церковнослов'янських текстах претором називали палац Понтія Пілата, а також будівлю для охоронців кесаря [9]. Ратуша - будинок, в якому містилося або міститься міське самоврядування [8, VII, с. 455]. Відповідно до наведеної глоси поняття `претор? трактувалося ширше - як будівля місцевої влади, у якій відбувалися і судові засідання. Це також засвідчено відповідною глосою в Євангелії від Матвія: воини гgмонови Їса на соудищи, на ратоуши [6, с. 194].

Окрему лексико-тематичну групу утворюють назви одягу, які належать до етнографічної лексики, а більшість із них стали історизмами вже, ймовірно, у ХVІ ст., наприклад: и соударь къторыи быль на головh его. роучничокь, которы(м)было головоу его ст#гнено [6, с. 359], и розволокши его (Ісуса) одhли его хламидою червленою. плащемь [6, с. 194]. Слово хламида - чоловічий верхній одяг стародавніх греків та римлян у вигляді короткого плаща із застібкою на правому плечі або на грудях [8, ХІ, с. 75] - пояснено глосою плащь, котра засвідчує входження старослов'янського плашть [9] до староукраїнського лексикону.

У Євангелії від Марка розповідається про цю ж подію: и обволокли его (Ісуса) в препрhдоу. в шарлатъ. и вложили на него вhнець [6, с. 237]. У СУМі слово шарлат марковане як застаріле, синонімічне до лексеми пурпур [8, ХІ, с. 413]. У Євангелії від Луки знову наведено глосу шарлать, але вже як лексичний відповідник до грецького перфир: Члкь нhкоторыи быль богатый. который же wболочовалс# в перфир, и виссонь. в шарлать, и в дорогое wдhн# [6, с. 289]. Порфіра - застаріла назва довгої пурпурової мантії, що була символом влади монарха [8, VIII, с. 299], у староукраїнських текстах лексема частіше перекладалася як багряниця. До дорогої одежі (глоса дорогое wдhн#) віднесено вісон - тонку коштовну тканину в убранні царів, жерців [8, I, с. 684], білого, рідше золотистого кольору, виготовлену з льону або бавовни. Назва часто згадується в історичних джерелах, у Біблії. Проте глосема wдhн# уточнена номінацією простирало полотенное, пор.: и нахилившис# оуздрhль wдhн#. а wно лежить. то есть простирало полотенное [8, с. 359]. Українське слово простирало вжито також як лексичний відповідник до старослов'янського плащgниця, пор.: а Иwсифь вз#ши тhло обвивь е плащgницg@ чисто@. простираломь [6, с. 195].

Спільнослов'янською лексемою сукно (назва щільної тканини з вовняного або напіввовняного прядива [8, ІХ, с. 831]) перекладено назви верхнього одягу стародавніх греків епендить і хитонь, пор.: иже господь есть епендито(м) wпоясалс#. соукномь нешитымь wгорноулс# [6, с. 361] бо быль хитонь не сшїтыи. съвыше истканень весь. хитонь. соукна нешитаа [6, с. 358]. Східнослов'янське слово полотно засвідчене у двох глосах - до грецького лентиwнь та діалектного wброусь, пор.: и вз#вши лентиwнь. полотно лн#ное. и опоясался [6, с. 346], и лице его было wброусомь wбв#зано. або полотномь [6, с. 342].

Привертає увагу оригінальна глоса на позначення взуття: сандалїя -черевикы, пор.: але обоуты ногы въ сандалїя. черевикы [6, с. 216]. У давніх греків і римлян сандалії - взуття, що являло собою дерев'яну або шкіряну підошву без каблуків, яку прив'язували до ноги ремінцями [8, ІХ, с. 52]. За відсутності відповідної української реалії перекладачі глосою черевики, ймовірно, вказали на те, що об'єднує ці види взуття - наявність шнурівок, ремінців. писемний мова лексичний слово

Глоси до зоонімів у пам'ятці представлені невеликою групою. Зокрема, в Євангелії від Матвія двічі вжито спільнослов'янське слово коурь як глосу до грецького алекторь та старослов'янського п#тел, пор.: иже тои ночи пръвhи нижли алекторь възгласит. коурь не запое [6, с. 190], а в то(т)чась п#тел възгласиль, коурь запhль [6, с. 191]. У Євангелії від Луки до слова коурь наведено український відповідник пhвень, пор.: а борзо коли еще wнь того слова не вымовиль. коурь запhль. або пhвень [6, с. 303]. Українські синонімічні назви (одна з яки діалектизм когоуть) маємо в глосі до слова алекторь у Євангелії від Йоана, пор.: еще не възгласить алекторь. не запоеть когоуть. або пhвень [6, с. 348].

Глоса акрыды - саранча наявна в Євангелії від Марка, де розповідається про Івана Предтечу, який жив окремо від інших людей, відмовився від благ земних, а ядаль акрыды. саранчю. и ме(д) дикыи [6, с. 206]. Акриди - назва одного із різновидів саранчі, проте слово не перекладене, оскільки входить до фразеологізму живитися акридами і диким медом - харчуватися мізерно, голодувати [7, с. 43].

У Євангеліях від Марка і Луки наведено давнє єврейське прислів'я про те, що легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому увійти в царство Боже. У Пересопницькому рукописі несподіваною двічі подано глосу вельбоудоу - оужищu дебелому, пор.: снаднhи есть велбоудоу. оужищu дебелоу скроѕh оухо иглиное проити [6, с. 226], лацнhише есть въистинноу вельбоудоу. оужищоу дебелому скрозh иглиныи оуши пройти [6, с. 293]. За М. Фасмером, слово верблюд зі значенням `корабельний канат? [9] трапляється в церковнослов'янських перекладах Євангелія як калька з грецької мови. Очевидно, відбулося метонімічне перенесення назви верблюд на канат, виготовлений з верблюжої вовни. Тому цілком умотивовано наші перекладачі пояснили слово верблюд `товстий канат? глосою дебелий вуж.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, в лексичному складі Пересопницького Євангелія досить численні глоси є перекладом або поясненням окремих слів, які в слов'янських текстах Євангелія раніше не перекладалися. Найчастіше це грецькі, староєврейські, а також старослов'янські, рідше спільнослов'янські та латинські лексичні одиниці. Глоси до іншомовних номінацій наводилися цілеспрямовано - для заміни слів оригіналу, з якого здійснювався переклад, українською лексикою.

Широке вживання синонімічних найменувань до іншомовних та питомих українських слів - свідчення того, що в староукраїнській мові XVI ст. було достатньо лексичних засобів для вираження понять у текстах конфесійного спрямування. Глоси пам'ятки демонструють взаємодію живомовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові цього періоду, широке проникнення української лексики до перекладної літератури, формування нової лексичної норми.

Церковно-книжна елітарна традиція використання старослов'янської мови поступалася новим віянням - орієнтації на можливість творення «простою» мовою літератури релігійного змісту. Подальше дослідження мови Пересопницького Євагелія дозволить детальніше схарактеризувати українську лексику в тексті пам'ятки XVI ст.

Список використаної літератури

1. Вялікае княства Літоўскае : энцыклапедыя : у 3 т. / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў, Т. У. Бялова і інш. - 2-е выд. - Мінск : Выд. «Беларусская энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2005-2010. - Т. 2.

2. Житецкий П. Описание Пересопницкой рукописи XVI в. с приложением текста Евангилия от Луки, выдержек из других евангелистов и четырех страниц снимков / П. Житецкий . - К.,1876.- 79 с.

3. Історія української культури : у 5 т., 9 кн. / за ред. П. П. Толочка та ін. - К. : Наук. думка, 2001. - Т. 1. - 1134 с.

4. Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія : в її зв'язках з російською та білоруською / В. В. Німчук. - К. : Наук. думка, 1980. - 303 с.

5. Павленко Л. П. Номінативна деривація назв осіб у Пересопницькому Євангелії / Л. П. Павленко // Літопис Волині : Всеукраїнський науковий часопис. - 2011. - Ч. 9. - С. 130-133.

6. Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 : Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / підгот. І. П. Чепіга, Л. А. Гнатенко. - К., 2001. - 703 с.

7. Словник іншомовних слів / уклад. Л. О. Пустовіт [та ін.]. - К. : Довіра : УНВЦ «Рідна мова», 2000. - 1017 с.

8. Словник української мови : в 11 т. / гол. ред. І. К. Білодід. - К. : Наук. думка, 1970-1980. - Т. 1-11.

9. Чепіга І. Національна святиня : Пересопницьке Євангеліє [Текст] / І. Чепіга // Київська старовина. - 1992. - № 4. - С. 6-11.

10. Чепіга І. Глоси Пересопницького євангелія і питання нормування староукраїнської літературної мови XVI ст. / І. Чепіга // Питання східнослов'янської лексикографії XI-XVII ст. - К., 1979. - С. 64-69.

11. Чепіга І. П. Пересопницьке Євангеліє - унікальна пам'ятка української мови / І. П. Чепіга // Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 : Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / підгот. І. П. Чепіга, Л. А. Гнатенко. - К., 2001. - С. 13-54.

Анотація

У статті розглянуто глоси в тексті Пересопницького Євангелія як свідчення взаємодії живомовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст., схарактеризовано українські лексичні відповідники до грецьких, староєврейських, старослов'янських, спільнослов'янських та латинських слів, звернуто увагу на розвинуту синоніміку староукраїнської мови. Встановлено, що широке проникнення народнорозмовної лексики до перекладного тексту Євангелія було основним чинником формування нової лексичної норми.

Ключові слова: глоса, глосема Пересопницьке Євангеліє, переклад, лексичні відповідники, синоніми.

В статье определены особенности глосс в тексте Пересопницкого Евангелия как свидетельство взаимодействия живой народной речи и книжных элементов в украинском литературно-письменном языке XVI в.; рассмотрены украинские лексические соответствия к греческим, древнееврейским, старославянским, общеславянским и латинским названиям. Установлено, что использование синонимических наименований к иноязычным и отдельным украинским словам свидетельствует о наличии достаточного количества лексических средств для номинации специальных понятий конфессионального стиля. В результате исследования обнаружено, что глоссы к иноязычным номинациям приводились целенаправленно - для замены слов оригинала, с которого осуществлялся перевод, украинский лексикой, широкое проникновение которой в тексты переводной литературы способствовало формированию новой лексической нормы.

Ключевые слова: глосса, глоссема, Пересопницкое Евангелие, перевод, лексические соответствия, синонимы.

Размещено на Allbest.ru