Суб’єктивна авторська модальність як складова інтимізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суб`єктивна авторська модальність як складова інтимізації

Палійчук А.Л.

аспірантка ІІІ року навчання,

спеціальність 10.02.04 - Германські мови

кафедра прикладної лінгвістики

У статті показано суб'єктивну модальність як складову частину інтимізації і проаналізовано вербальні засоби її вираження.

Ключові слова: автор, читач, суб'єктивна модальність, інтимізація, текстова модальність.

Субъективная авторская модальность как составляющая интимизации.

Субъективная модальность описана в статье как составляющая интимизации и проанализированы словесные средства ее выражения.

Ключевые слова: автор, читатель, субъективна модальность, интимизация, текстовая модальность.

Paliychuk A.L. Subjective Author`s Modality as a Component of Intimisation.

The article describes subjective modality as a component of intimisation and analyses the verbal means of its expression.

Key words: author, reader, subjective modality, intimisation, text modality.

В антропоцентричній парадигмі інтимізація визначається одним з типів суб'єктно-адресатних відношень і розглядається як художній інтеракт. Такий підхід дозволяє витлумачити інтимізацію як інтегровано-процесуальну текстову категорію, яка об'єднує співвідносні категорії автора, читача і суб'єктивно-оцінної модальності в процесі текстової діяльності, що спричиняє поєднання породження художнього тексту з його інтерпретацією. Отже, інтимізація - це код індивідуальної манери автора, спосіб, яким він зашифрував художню інформацію, у зв'язку з естетичним наміром відтворити ефект емоційно-інтелектуального спілкування з читачем. Модальність, будучи широкою семантичною категорією, що суттєво визначає смислову структуру речення і забезпечує його живий контакт з позамовною дійсністю, є важливою складовою процесу інтимізації.

Мета даної статті - показати як суб'єктивна авторська модальність сприяє інтимізації наративу, і проаналізувати вербальні засоби її вираження.

Вперше поняття модальності отримало визначення у працях Шарля Баллі, котрий розрізнив «диктум» - сам зміст повідомлення (тобто основу) і «модус» - відношення мовця до повідомлення [1]. «Модусна частина висловлювання є головною смисловою частиною лінгвістичної категорії модальності» [7, 109].

В основі категорії модальності лежать універсальні категорії логіки, що організовують раціональну свідомість. На них накладаються оціночні й емоціонально-експресивні відтінки смислу, що є ключовими факторами інтимізації. «Категорія модальності розглядається як категорія, що охоплює цільову комунікативну установку автора і категорію оцінки» [11, 110], а тому є тісно пов'язаною з інтимізацією, як стратегією для відтворення ефекту безпосереднього спілкування автора і читача.

Модальність формує концептуальну структуру тексту. Вона визначає усі інші характеристики тексту як антропоцентричного феномену [ 9, 18]. При підході до модальності, що іде від Ш. Баллі та В.В.Виноградова, змістовий план її включає значення реальності/нереальності, ствердження/заперечення, достовірності, ймовірності, необхідності, можливості, бажаності, а також значення спонукання, волевиявлення та емотивності, кожне з яких у тій чи іншій мірі проявляє себе і в ситуації інтимізації [3].

На даному етапі у лінгвістичній науці виділяють об'єктивну і суб'єктивну підкатегорії модальності. В.В. Виноградов розуміє модальність як функціонально-семантичну категорію, що виражає різні типи відношень висловлювання до дійсності з позиції адресанта (об'єктивна модальність). Ставлення адресанта до змісту висловлювання ж є суб'єктивною модальністю. «Сфери суб'єктивного і об'єктивного в мові, - відмічає П.Еслон, - як і в дійсності, завжди взаємозв'язані; категорія модальності є діалектичною єдністю об'єктивного та субєктивного» [12, 239].

Вершину ієрархії семантичних компонентів змісту тексту складає індивідуально-авторська концепція об'єктивної реальності, адже будь-який твір є суб'єктивним образом об'єктивного світу дійсності. Як закінчений мовленнєвий твір, текст пронизаний суб'єктивністю і антропоцентричністю, а антропоцентричність й інтимізованість виражається у мовленні і як суб'єктивно-модальне значення.

Категорія суб'єктивної авторської модальності відноситься до спірних і не цілком вивчених категорій у сучасній лінгвістиці, хоча при аналізі тексту художнього твору як мовленнєвого витвору конкретного автора вона є однією з центральних. Ця категорія описується у тісному зв'язку з авторською точкою зору, поняттям суб'єкта оповіді, реалізації авторського «я» у тексті, і що особливо важливо в межах нашого дослідження, інтимізацією.

Як синонімічні до суб'єктивної модальності використовуються терміни - суб'єктивно-оціночна модальність, субєктивно-модальний план тексту, образно-оціночний смисл, авторська мо¬дальність.

Авторська модальність - це втілення авторської інтенції, що визначає текстову модальність [ 9, 6]. Суб'єктивна модальність вказує на ступінь достовірності переданої думки, її денотатом є оціночне відношення мовця до ступеня пізнаності вказаних вище об'єктивних зв'язків. Т.А.Сергуніна вважає, що суб'єктивна модальність проявляється у побудові композиції художнього тексту, в авторському відношенні до зображуваного, що проявляється у реалізації категорії оцінки, образності, емотивності, експресивності, у специфіці подачі змістово-фактичної, змістово-концептуальної і змістово-підтекстової інформації тексту [10, 108].

О.А. Попова стверджує, що суб'єктивна модальність обов'язково реалізується в мовленнєвій структурі твору, парадигма якої складається із власне прямої мови, мовлення наратора, мови героїв та їх перехідних типів. Категорія «автор-герой» є ядром суб'єктивної модальності. Суть цих відносин полягає у взаємовідносинах автора і його проявів [8, 10]. На думку А.В.Корольової, суб'єктивний чинник відіграє найважливішу роль при виявленні авторського ставлення до створеного ним можливого світу [6, 63] і таким чином є потужним джерелом інтимізації наративу.

Ми вважаємо , що суб'єктивна модальність характерна для кожного художнього тексту, навіть якщо в ньому немає яскраво виражених лінгвальних засобів авторської модальності. На думку І.Р.Гальперіна, ставлення читача до персонажів твору - результат співпереживань: явними чи прихованими шляхами здійснюється подання оцінного характеру, здебільшого викликане ставленням самого автора. Він наголошує, що вияви суб'єктивно-оцінної модальності важливі особливо у тих творах, де особистість автора, його світовідчуття виявляється імпліцитно. Авторське ставлення, що проявляє себе у момент реалізації інтимізації, обов'язково включає оцінку змістової інформації висловлювання [4]. На нашу думку, образ автора, як і глибинний зміст твору, більше сприймається, вгадується, відтворюється, ніж читається в матеріально представлених лексичних знаках, наприклад, різне сприйняття і читання одного і того ж твору різними людьми, в різні епохи. Інтимізація в одному і тому ж тексті виникає між автором і не всіма його читачами.

Отже, суб'єктивна авторська модальність розглядається нами як категорія, у якій втілюється особистість автора - суб'єктивна модальність центральна категорія формування концепції художнього твору і втілення автора-людини у творі.

Вершину ієрархії семантичних компонентів змісту тексту складає індивідуально-авторська концепція світу, адже будь-який твір є суб'єктивним образом об'єктивного світу дійсності.

Текстова модальність є породженням суб'єктивної авторської модальності як дискурсивної категорії. Вона реалізує комунікативні інтенції автора в категорії текстової модальності. Текстова модальність - це мовленнєве втілення суб'єктивної авторської модальності [9, 22]. З.Я.Тураєва визначає комунікацію як втручання у систему свідомості реципієнта, текст у цьому аспекті є продуктом породженим мовленнєвою особистістю і адресований мовленнєвій особистості [11, 106].

Сприйняття особистості автора через форми її реалізації в тексті - процес двосторонній. Він зорієнтований на відносини автора і читача. Модальність тексту - це виражене в тексті відношення автора до повідомлення, його концепції, точки зору, позиції, його ціннісних орієнтацій, сформульованих заради передачі їх читачу. Ця авторська оцінка зображуваного завжди пов'язана з пошуком адекватних способів вираження. Способи вираження цього відношення і оцінки можуть бути різними у залежності від кожного автора і різновиду тексту, вони мотивовані і ціленаправлені. Над вибором цих способів завжди, таким чином, є немовне інтимізуюче завдання, реалізація якого і створює свою модальність тексту. Загальна модальність, як спосіб передачі авторського відношення до повідомлення, змушує сприймати текст не як суму окремих одиниць, а як цілісний твір. Таке враження базується не на розгляді якостей окремих мовних одиниць, а на встановленні їх функцій у складі цілого. У такому випадку особисте відношення автора сприймається як «концентроване втілення суті твору, що об'єднує усю систему мовних структур» [3].

Модальність на рівні речення-висловлювання достатньо відома і зазвичай визначається як категорія, що передає відношення мовця до змісту висловлювання (суб'єктивна модальність) і відношення останнього до дійсності (об'єктивна). У першому випадку модальність створюється специфічними модальними словами, частками, вигуками; у другому випадку модальність створюється перш за все модальними дієслова і словами, що передають значення ствердження, ймовірності, побажання, наказу і т.д.

П.Л.Золотова [5] разом із В.В.Виноградовим вважають, що передача відношення мовця до висловлювання здійснюється головним чином за допомогою ввідних модальних слів. При цьому маємо на увазі два класи ввідних слів: слова (та словосполучення), що додають висловлюванню значення впевненості, переконаності мовця у тому, що повідомляється; слова (й словосполучення), що додають висловлюванню значення невпевненості мовця у тому, що повідомляється. На нашу думку, суб'єктивна модальність охоплює усі реально існуючі в природних мовах різноаспектні та різнохарактерні кваліфікації повідомлюваного і реалізується на всіх рівнях мовної ієрархії: спеціальним лексико-граматичним класом слів, а також функціонально близькими їм словосполученнями та реченнями (ці засоби, зазвичай займають синтагматично автономну позицію у складі висловлювання і функціонують у якості ввідних одиниць); інтонаційними засобами, за допомогою порядку слів чи інверсії (у випадку англійської мови). Таким чином, модальність реалізується на лексичному, граматичному, та інтонаційному рівні.

Однак, категорія модальності може бути винесена за межі речення-висловлювання в текст і мовну ситуацію. Тоді прагматика даної категорії значно розширюється і на перший план виходить сам акт комунікації, тобто взаємовідносини автора і читача, їх безпосередній інтертекстуальний контакт за умов виникнення інтимізації.

Наприклад, розглянемо уривок з оповідання Р.Даля “The Man from The South”.

There was a silence then, and I could see that the little man has succeeded in disturbing the boy with his absurd proposal. He was sitting there very still, and it was obvious that a small tension was beginning to build up inside him. Then he started shifting about in his seat, and rubbing his chest, and stroking the back of his neck, and finally he placed both hands on his knees and began tapping his fingers against his knee-caps. Soon he was tapping with one of his feet as well. [14, 60].

За допомогою слів could see та it was obvious автор підсилює переконливий опис зображуваної обстановки. Використовуючи ці слова для передачі суб'єктивного модального значення очевидності, реальності, правдивості, він не залишає читачу вибору, окрім як цілком повірити у написане, розділити його бачення і таким чином інтимізує цей фрагмент тексту.

I do not think that we ever knew his real name. Our ignorance of it certainly never gave us any social inconvenience, for at Sandy Bar in 1854 most men were christened anew. [15, 34]

Б.Харт в оповіданні Tennessee's Partner починає параграф словами I do not think і відразу налаштовує читача на своє бачення ситуації, він не боїться визнати перед ним свою зневагу - ignorance до особистості героя і його справжнього імені. В наступному реченні автор продовжує свою думку словами, що it certainly never gave us any social inconvenience. Таким чином, наратор суб'єктивно підштовхує аудиторію також не надавати цим деталям особливої уваги, дивитися на світ його очима, що теж є завданням інтимізації.

На наступій сторінці автор, знову ж таки, не приховує від читача можливості двозначного трактування зображуваних подій - I am aware that something more might be made of this episode, - але будучи єдиним повноправним володарем тексту, дозволяє собі самостійно обрати кут зору і розповісти читачу те, що вважає доцільнішим і ближчим його особистості.

That day week they were married by a justice of the peace, and returned to Poker Flat. I am aware that something more might be made of this episode, but I prefer to tell it as it was current at Sandy Bar--in the gulches and barrooms--where all sentiment was modified by a strong sense of humor [15, 35].

Her family made her laugh with their goings-on. When they reached her age, if they ever did if they ever did, they'd know that nothing mattered very much [13, 105].

Словами if they ever did С.Клоет у своєму оповіданні “The Soldier's Peaches передає певну іронію і свій власний сумнів у можливості того, що членам родини головної героїні вдасться дожити до її віку. Але якщо таке можливо, то словами they'd know that nothing mattered very much він демонструє свою підтримку героїні, її правоту, що на відміну від персонажів, має стати очевидною і читачам, а отже, ефекту інтимізації буде досягнуто.

Твори О Генрі є чи не одними з найбагатших у кількості вжитих у них засобів інтимізації, ось декілька прикладів з оповідання “A Cosmopolite in a Cafй”

I was sure that I had at last found the one true cosmopolite since Adam, and I listened to his world-wide discourse fearful lest I should discover in it the local note of the mere globe-trotter [16, 7].

У такий спосіб, за допомогою слів, що передають суб'єктивне модальне значення впевненості - I was sure, - О Генрі запевняє читача в унікальності описуваної ним зустрічі, в переконливості ситуації, а створений за допомогою модальності ефект підсилюється епітетом про the one true cosmopolite since Adam.

It is worth a paragraph to say that this remarkable scene can be witnessed every evening in numerous cafes in City of New York [16, 7].

Інтимізація виникає через передачу суб'єктивного модального значення it is worth a paragraph to say that, окрім того, за допомогою цієї ж фрази автор напряму звертається до читача, створюючи ефект безпосереднього спілкування.

Отже, план змісту функціонально-семантичного поля суб'єктивної модальності утворюють суб'єктно-модальні значення(емоційно-експресивна і раціональна оцінка), а також власне модальні значення (значення можливості, бажаності, необхідності), що виступають у межах відповідних модальних мікрополей. План вираження цих значень формується різнорівневими мовними засобами, найчастіше модальним дієсловами, а також різноманітними лексичним та стилістичними засобами передачі емоційної оцінки - епітетами, порівняннями, іронією, навіть авторськими коментарями.

Таким чином, ми прийшли до висновку, що текст не можна розуміти вузько, як формальну організацію тема-рематичних послідовностей. Текст дійсно складається із цих послідовностей, але він є чимось більшим - текст є єдністю формальних і змістових елементів з урахуванням їх цільової установки, інтенцій автора, умов комунікації та особистих орієнтацій автора - наукових, інтелектуальних, суспільних, моральних, естетичних. Почуття, які автор приписує персонажу постають у тексті як об'єктивно існуючі в дійсності (диктальні), а почуття автора мають суб'єктивний відтінок (модальні). Отже, в художньому тексті органічно переплітаються диктально-емотивні смисли (рівень персонажів) та модально емотивні смисли (рівень авторської свідомості ти інтимізації), сукупність яких і утворює ядро емотивного змісту. Досить яскраво підкреслює цей факт М.М.Бахтін: «Автор -- носій напружено-активної єдності завершеного цілого, цілого героя і цілого твору. Свідомість героя, його почуття і бажання - предметна емоційно-вольова установка - з усіх сторін, ніби кільцем, охоплена довершуючою свідомістю автора про нього і його світ. Живим носієм цієї єдності і є автор, що протистоїть герою як носію відкритого і всередині себе не завершеної єдності життєвої події» [2, 115].

Аналіз теоретичного матеріалу про суб'єктивну модальність разом із зазначеними прикладам показав, що вербальні засоби передачі суб'єктивної модальності (модальні дієслова, дієслова, епітети, порівняння, іронія) служать для вираження авторської оцінки в наративі, емоційного стану автора, а отже одночасно виконують і функцію засобів інтимізації, і як наслідок, є одними із значимих компонентів художньої системи письменника. Змістовим ядром суб'єктивної модальності як складової частини інтимізації є передача авторської ідеї, його особистого бачення зображуваних подій і персонажів, і як наслідок максимальна відкритість і наближення до читача. У тексті, модальність реалізуються через наратора, наближеного до автора та носія авторської ідеї, а також через мовлення чи мовленнєву свідомість персонажів.

Список літератури

суб'єктивний авторський модальність інтимізація

1. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Иностранная литература. Под. ред. Е.Г. Эткинда. Вступ. ст-я P.A. Будагова, 1961. - 394 с.

2. Виноградов В.В. О языке художественной прозы // Виноградов В.В. Избранные труды. М.: Наука, 1980. 360 с.

3. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. Изд. 2-е, - М.: Едиториал УРСС, 2004. - 144с.

4. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. - М., «Наука», 1973.-351 с.

5. Корольова А.В. Типологія наративних кодів інтимізації в художньому тексті: Монографія. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. - 267 с.

6. Краснова Т.И. Субъективность-модальность (материалы активной грамматики) - СПб: Изд-во СП6ГУЭФ, 2002. - 189 с.

7. Попова Е.А. Авторская модальность как средство выражения антропоцентричности текста, Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. -Липецк, 1996.

8. Романова Т.В. Модальность как текстообразугащая категория в современной мемуарной литературе. Дисс. доктора филологических наук. -СПб., 2004-41бс.

9. Сергунина Т.А. Роль модальности в определении семантики выска-зывания и текста // Русское Языкознание, Киев, 1990. Вып. 20, С. 10S -- 114с.

10. Тураева З.Я. Лингвистика текста и категория модальности // Вопросы языкознания. -№3.-М., 1994.-С 105-114.

11. Эслон П. Проблема разграничения модальных значений // Труды по русской и славянской филологии. Лингвистика. Tartu, 1997. № 1, С. 233 -248.

Джерела ілюстративного матеріалу

12. Stuart Cloete Congo Song // Boston: Houghton Mifflin Company, - 1995, - 399 p.

13. Roald Dahl The Umbrella Man and Other Stories (Hardcover) // Viking Juvenile, - 1998, - 288p.

14. Bret Harte's Gold Rush: Outcasts of Poker Flat, the Luck of Roaring Camp, Tennessee's Partner, & Other Favorites (Paperback) // Heyday Books, - 1996, - 178 p.

15. Henry O 100 Selected Stories chosen by Sapper // Wordsworth Editions Limited 1995, - 735 p.

Размещено на Allbest.ru