Назви традиційних видів транспорту та їх частин у закарпатських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Назви традиційних видів транспорту та їх частин у закарпатських говірках

Галина Шкурко

Анотація

транспорт лексема дериват репрезентант

У статті розглянуто назви традиційних видів транспорту та їх частин у закарпатських говірках, здійснено спробу їх лексико-етимологічного, словотвірного та лінгвогеографічного аналізу.

Ключові слова: українська лексика, діалектні слова, назви видів транспорту та їх частин, закарпатські говірки.

Summary

In the article the dialect names of the traditional types of transport and their parts in the Transcarpathian subdialects are scrutinized. The collected lexis analyzed on the lexical-etymological, word-formative and lingua-geographical levels.

Key words: Ukrainian lexicon, dialect names, the names of the types of transport and their parts, Transcarpa- thian subdialects.

Характеристика назв традиційних видів транспорту та їх частин в українських говорах стала об'єктом наукового зацікавлення дослідників Й.О. Дзендзелівського, С.Ф. Довгопол, Г.М. Захарової, Л.І. Масленнікової, Ю. Муличака, М.В. Никончука, О.М. Никончука, М. Парікової, М.П.Приходька, Р.Л.Сердеги, І.Ф.Симоненка, М.С.Глушка, Т.О.Гонтар та інших. Однак досі не опубліковано окремого комплексного дослідження, завданням якого було б проаналізувати зазначену тематичну групу лексики в закарпатських говірках. Це зумовило актуальність нашого дослідження.

Нашим завданням є аналіз зібраних експедиційним методом назв традиційних видів транспорту та їх частин у закарпатських говірках у лексико-етимологічному, словотвірному та лінгвогеографічному аспектах.

У межах мікротематичної групи «Лексика, пов'язана з назвами традиційного воза» виділяємо:

1. Загальні назви традиційного воза: віз (вуз, вуз), підвода, фура, піл'ний, піл'ний (пил'ний) віз, збіжний віз, піший віз, васах, гумак (тумак), ванґош, тел'іга, тел'іжанка, вуз на с'іно, вуз на дрыва, вуз на гнуй.

Назва віз є основною для найменування поняття в закарпатських говірках, відома і в інших українських говорах та є літературною нормою [СУМ І: 667]. Слово віз документовано в писемних пам'ятках української мови XIV-XV ст. [ССУМ І: 186-187], у лексикографічних джерелах ІІ пол. XIX - поч. XX ст. [Жел. І: 105; Грінч. І: 236]. Ареал назви продовжується в інших слов'янських мовах, пор. чес. vuz, словац. voz, пол. woz, болг. воз, серб., хорв. воз < псл. *vozъ т.с., пов'язаного з vezti, voziti, походить від і. є. *uegh- `рухати, тягнути, їхати' [ЕСУМ І: 344-345; Фасм. I: 333].

Слово підвода поширене у говірках Міжгір. р-ну та у говірках деяких сіл Воловец. та Берегів. р-нів, є літературною нормою української мови [СУМ VI: 407]. Пор. підвода т.с. [Жел. ІІ: 639; Грінч. ІІІ: 161]. Документовано вживання слова в писемних пам'ятках української мови XIV-XV ст. [ССУМ ІІ: 163]. Назва має паралелі в інших слов'янських мовах, пор. рос. подвода, біл. падвода, пол. podwoda т.с. Походить від псл. podwoda `те, що підводиться; перекладна тяглова сила', похідне від podwoditi `підводити', утвореного за допомогою префікса podw `під' від дієслова voditi `водити' [ЕСУМ IV: 389].

Номен фура вживається у говірках Виноград. та Сваляв. р-нів. Ареал продовжується в лемківських [Пирт.: 324], бойківських (фіра, фура, фера т.с.) [Он. II: 330] говірках; фонетичний варіант фіра представлений ще в гуцульських [ГГ: 197; Піпаш, Галас: 207], буковинських [СБГ: 591], поліських [Арк. ІІ: 221; Никончук: 22] говірках. Походить через посередництво польської (пор. пол. fura) або безпосередньо від німецької мови (пор. нім. Fuhre - від fahren т.с.) [Фасм. IV: 210; Bruckner: 129; Лопуш., Пиц: 34].

Складені назви піл'ний (піл'ний, пил'ний) віз, збіжний віз, зафіксовані майже на всій обстеженій території, характеризують віз за його призначенням. Піл'ний, піл'ний, пил'ний - суфіксальні деривати від слова поле (при словотворенні відбулися морфонологічні зміни: чергування [о] - [і], [л] - [л']). Компонент збіжний утворений суфіксальним способом від слова збіжжя. Пор. наддністр. збіжі `збіжжя' [Шило: 126], поліс. збиж `загальна назва зерна злакових культур' [Арк. І: 182].

Складеною назвою піший віз, зафіксованою у говірці с. Люта Великоберезн. р-ну, почали називати віз невеликого розміру в результаті розширення значення прикметника піший, що має до сьогодні одне із значень як застаріле `без коня, коней (про селян, селянське господарство і т.ін.)' [СУМ VI: 552-553]. Очевидно, спочатку це слово стосувалося воза без тяглової худоби для перевезення, згодом відбулося переосмислення значення. Назва вживається в бойківських говірках - піший віз `дерев'яний віз з драбинками', `віз без драбин' [Он. ІІ: 77]. Слово піший < псл. реіуь т.с., імовірно, від і.є. *pedsios т.с. [ЕСУМ IV: 420-421].

Номен васах подається у Словнику української мови як діалектна назва зі значенням `верхня частина воза, саней і т.ін.; ящик' [СУМ І: 296]. У закарпатських говірках простежуємо розширення семантики цієї лексеми. Пор. бойк. васажок `(на возі) кузов' [Он. I: 85], наддністр. васажок `перегородка (задня чи передня) між драбинами у возі', `віз для виїзду' [Шило: 67], поліс. васаж, восаж, осаж `ящик, який припасовується на возі для зручності перевезення пасажирів' [Лис.: 40; Никончук: 45], васаг `візок з розмальованими драбинами' [Никончук: 24], `довгий віз' [Там само: 29], `короб воза, саней (рідковживане)' [Там само: 45]. Пор. васаг `чумацький віз' [Грінч. І: 128]. Назва має паралелі в інших слов'янських мовах, пор. пол. wasqg, fasqg, wasung `верхня частина воза (без коліс)', чес. розм. fasurnk т.с. Походить, вірогідно, від форми польської мови wasqg, fasqg < сер.в.нім. fazzunge `бочка, облямівка' (н.в.нім. Fassung `оправа, облямівка'), пов'язаного з дієсловом fazzen (н.в.нім. fassen) `охопити; вставляти в оправу' та з іменником faz `сховище; посудина; скриня' (н.в.нім. Fafi `бочка'), спорідненими з дієсловом fat `посудина', англ. vat `бочка; ночви'; можливо, також з лит. puodas `горщик' [ЕСУМ І: 336; Bruckner: 603; Лопуш., Пиц: 32].

Назви гумак (тумак) і ванґош стосуються сучасного типу воза з гумовими колесами в закарпатських говірках. У марамороських говірках закарпатського говору, бойківських, гуцульських, буковинських говірках назва гумак (тумак) вживається з дещо іншим значенням `взуття на гумовій підошві' [ССк.: 59; Он. I: 199; Піпаш, Галас: 44; СБГ: 88;], у наддністрянських ґумакЄ, ґумахЄ т.с. [Шило: 104], західноволинських говірках тумаке т.с. [Корз.: 103]. Відтак на основі переосмислення в обстежених говірках відбувається розширення семантики лексеми.

Номен ванґош поширений у говірках Переч., Сваляв. та Воловец. р-нів. Слово запозичене від угорської мови, пор. угор. діал. vankos т.с. [Лиз.: 583].

Номена тел'іга сучасна літературна мова не знає, зберігає тільки дериват теліжка [СУМ Х: 64]. У закарпатських говірках слово вживається з двома значеннями: 1. `віз для перевезення дров'; 2. `частина воза' (пор. перидн'а (передна) тел'іга, задн'а тел'іга). Слово тел'іга зі значенням `віз для перевезення дров' вживається в гуцульських [ГГ: 182], бойківських [Он. ІІ: 283] говірках, пор. теліга т.с. [Грінч. IV: 253]. У лемківських говірках вживається зі значенням `частина воза' [Пирт.: 302]. Назва має паралелі в інших слов'янських мовах; пор. др. тєльга `віз', рос. телега т.с., пол. telega `російський віз, легкий однокінний візок', ст. talaga т.с., чес. tёlega `селянський віз', словац. taliga `(двоколісний) віз, гарба', болг. талига `віз', серб., хорв. талиге `однокінний візок, тачка'. Існує припущення про слов'янське походження слова (пор. стелити), проте воно не здобуло поширення [ЕСУМ V: 540]. Більш імовірно, що це слово запозичене до давньоруської мови від монгольської; монг. ст. talagan `віз, візок', пов'язане з tele- `переносити, перевозити'; варіанти з початковим ta- походять від угор. taliga `двоколісний візок, гарба' [Там само: 540].

Тел'іжанка зі значенням `малий, невеликий за розміром віз' вживається в ужанських говірках. Утворене від іменника теліга за допомогою суфікса -анка. При словотворенні відбувається історичне чергування [г] - [ж].

Складені назви вус на с'іно, вус на дрыва, вус на гнуй характеризують віз за його призначенням, поширені на всій обстеженій території.

2. Верхня частина короба воза з боковими стінками й сидінням (загальні назви): йашчик, лада, коч', коч'ійа.

Назва ящик зі значенням `виріб з дощок, фанери і т.ін. (перев. чотирикутний), який використовують для пакування, зберігання або перенесення чого-небудь' є нормою в українській літературній мові [СУМ ХІ: 661-662]. У закарпатських говірках на основі подібності конструкції відбувається розширення значення цього слова. Зафіксовано вживання в буковинських (`верхня частина воза' [СБГ: 687]) та поліських (`короб, який накладається для виїзду пасажира' [Никончук: 45]) говорах. Др. яскъ, аскъ `кошик' - запозичення від скандинавських мов; пор. ст. шв. asker, д.ісл. askr `дерев'яна посудина (з ясена)', що походять від д.сканд. askr `ясен'; існує припущення про зв'язок із д.ісл. eski `кошик, чашка', з нім. Asch `посуд', д.в.нім. asc `полумисок, посуд'; зіставляють із пол. jaskinia `печера', проте мало ймовірно [ЕСУМ VI: 565566; Фасм. IV: 573; Bruckner: 201].

Номен лада вживається в усіх досліджуваних говірках, в інших українських говорах - зі значенням `рундук, скриня; шухляда' [ЕСУМ ІІІ: 181]. У закарпатських говірках спостерігаємо розширення семантики аналізованого слова через подібність конструкції побудови верхньої частини воза. На Бойківщині фонетичний варіант ляда вживається з близьким до теми транспорту значенням `дрючки до погрузки грубого дерева на віз' [Он. І: 424]. Пор. закарп. марамор. лада `скриня-лавиця' [ССк: 158], гуц. ляда `скриня (для одягу)' [ГГ: 117], лада т.с. [Піпаш, Галас: 91], буков. лада `скриня, глиб' [СБГ: 249]; пор. ще лемк. ляда `прилавок у магазині' [Пирт.: 163], західновол. ляда `ткац. рухома рама у ткацькому верстаті, що збиває полотно', `рухомі дверцята, покришка, що прикривають отвір на горище, у льох', `пристрій для піднімання і вантаження великих колод' [Корз.: 157], поліс. ляда займ. `будь-який' [Арк. І: 296], `грядка в низовинній місцевості, на якій вирощують городину' [Лис.: 119]. Пор. лада `скриня' [Жел. І: 395]. Ареал назви поширюється і в інших слов'янських мовах, пор. біл. лада `пристрій для перенесення важких речей', пол. lada `прилавок (спец. ящик)'; чес. lada `скриня'; словац. Mda т.с., полаб. lodo `скриня; труна; чорнильниця', словен. lada `скриня', угор. Mda т.с. До української мови слово запозичене через посередництво польської [Bruckner: 289] і, можливо, румунської мови (рум. Mdd `скриня' через угор. Uda) від німецької мови; пор. нім. Lade `рундук, скриня, шухляда', пов'язане з laden `вантажити' [ЕСУМ ІІІ: 181; ДзУЗЛП: 158-159].

Номени коч', коч'ійа, зафіксовані у майже всіх досліджуваних говірках, називають верхню частину короба воза, яку ставили на віз для перевезення заможних або шанованих людей. За розповідями інформаторів, до такого переліку входили пани і священики: [кбч' Клали на вус / ко'ли ве^из'ли псК'пуу // 'ран'ше вс'зили на та'ксму па'нуу //на 'кбч'сві не¹¹ вс'зили 'с'інс або КрСмпл'і //з 'кбч'см бы^су па'рад- ни^ей вус /Знали ш'и й рсзма'л'свувати гс /же'бы^с бы^су парад'н'іши^ей // 'кбч'уу ти'пир' і не^и'йе на се'лсві / ¹ бале 'псмн'у / йак мы д'іт'ми ¹ бы^сли / та все с'ме ву¹ хсди^ели псзи^{е 1}рати на пут' / же на йа ¹ ксму Краснсму ¹ кбч'сві ве¹ зут' пс ¹ па //] (с. Верховина Бистра Великоберезн. р-ну). В обстежених говірках виявляємо паралельне використання назви кбч' чол. р. і назви ксч'ійа жін. р. Пор. ксч `вид коляски, фаетона' [Жел. І: 372; Грінч. ІІ: 295]. Номен ксч'ійа відомий у закарпатських ма- рамороських зі значенням `бричка'[ССк.: 152] та гуцульських т.с., також `критий віз', `будка' [Пі- паш, Галас: 85] говірках. В українській мові номен ксч фіксується як застаріле слово зі значенням `вид коляски' [СУМ IV: 314]. Уживається і в інших слов'янських мовах, пор. пол. kocz `вид коляски', чес. koci `візник', словац. koc `коляска, фаетон', болг. ксчия, макед. ксчи)а, серб., хорв. кдчи)а, словен. kocija т.с. Слово угорського походження, пор. угор. kocsi `візок', яке виникло як скорочення словосполуки kocsi (szeker) `кочський (візок)', є ст. прикм., похідним від назви угорського населеного пункту Kocs, мешканці якого в XV-XVI ст. перевозили такими возами пасажирів між Будою та Пештом і Віднем [ЕСУМ ІІІ: 65]. Відтак у процесі історичного розвитку слова змінилася його частиномовна належність. Слово ксч'ійа - суфіксальний дериват, утворений від слова кбч' за допомогою суфікса -ійа.

3. Полудрабок, одна з двох бічних частин короба воза для перевезення твердих матеріалів: дош'ка, пскрайниц'а, бірфа (бирфа), бірф, гн'ійниц'а (гнуйниц'а).

Слово дошка в сучасній літературній мові має основне значення `плоский невеликої товщини кусок дерева, випиляний з колоди' [СУМ ІІ: 400401]. У закарпатських говірках відбулася спеціалізація (звуження) значення слова, зумовлена застосуванням дощок при спорудженні конструкції бічної частини короба воза. Походить від псл. *dbscbka (<* dbsk-bka), демінутива від слова *dbska, яке запозичене через германську групу (сер.нідерл. disk `блюдо, стіл', д.англ. disk, д.в.нім. tisk т.с., н.в.нім. Tisch `стіл', спочатку `стіл як дерев'яна плита') від латинської мови (лат. discus `круг, блюдо' < гр. дю'/pq `диск, круг, блюдо', похідного від дієслова dv/eiv `кидати'). Існує припущення про безпосереднє запозичення від народної латинської та грецької мов, проте воно неприйнятне [ЕСУМ ІІ: 117; Фасм. І: 532].

Дериват пскрайниц'а, поширений у говірках Міжгірщини, утворений суфіксальним способом від нормативного в літературній мові прикметника пскрайній `який міститься, розташовується по краях чого-небудь' [СУМ VII: 42] за допомогою суфікса -иц'а, при словотворенні відбувається чергування [н'] - [н]. У марамороській говірці закарпатського говору та бойківських говірках аналізований номен зафіксовано з близьким значенням пор. закарп. марамор. `бокова дошка на ліжкові' [ССк: 249-250], бойк. `бічна стінка скрині' [Он. ІІ: 101]. Пор. у гуцульських говірках пскрайник має інше значення `рубанок, яким обробляють край дошки' [ГГ: 153]. Вважаємо, що у закарпатських говірках відбулося розширення значення слова.

У закарпатських говірках простежуємо паралельне використання форм жін. р. бірфа (бирфа) та чол. р. бірф. Ареал назви бірф, бірфа поширюється в гуцульських говірках [ГГ: 26] та бірфа у марамороській говірці закарпатського говору [ССк: 26]. Номен бирфа запозичений від угорської мови, пор. угор. berfa, belfa т.с. [ЕСУМ І: 185; Лиз.: 578].

У деяких населених пунктах бірфа (бирфа), бірф - це лише назви для бічної частини короба воза для перевезення твердих матеріалів або лише для перевезення сіна, а в інших - це загальна назва бічної драбини воза без конкретизації її призначення.

Дериват гн'ійниц'а (гнуйниц'а) поширений на Мукачівщині. Ареал цієї назви продовжується в лемківських (гнийниця т.с. [Пирт.: 59]), бойківських (гнійниця, гніниця `дошка на возі, на яку укладають гній', `віз для перевезення гною' [Он. І: 176]), наддністрянських (гнійниця, гнільниця, глі- ниця, гільниця т.с. [Шило: 93]) говірках. Слово утворене суфіксальним способом від гній, фор- мант-суфікс -ниц'а.

4. Полудрабок, одна з двох бічних частин короба воза для перевезення сіна: драбина, бирфа, рач'і, луйтра, гиудируди (гаударуди).

Основним репрезентантом реалії в говірках Закарпаття є лексема драбина, яка є нормою в сучасній українській літературній мові [СУМ ІІ: 403]. Паралелі для цієї назви наявні і в інших слов'янських мовах; пор. рос. дрябы `віз для снопів', біл. драбина, драбы `драбини у возі', пол., чес., словац. drabina `драбина, сходи' [ЕСУМ ІІ: 119]. Слово, очевидно, споріднене зі сер.в.нім. trappe, treppe `сходи', н.в.нім. Trappe, Treppe т.с., англ. trap `пастка' як спільне звуконаслідувальне утворення (пор. нім. trappen `тупати, важко йти', лит. drebeti `трястися, тремтіти') [ЕСУМ ІІ: 119]. Менш переконливі припущення про зв' язок із в.луж. draby `одяг, лахміття', зіставлення з лит. ddrbas `робота' [Bruckner: 94-95]; необгрунтованим є твердження [Там само: 94] про запозичення української форми від польської мови [ЕСУМ ІІ: 119].

Із таким самим значенням, як у закарпатських говірках, лексема драбина фіксується в бойківських (драб, драбина т.с.) [Он. І: 231], гуцульських [Піпаш, Галас: 50] (також драби т.с. [ГГ: 62]), буковинських [СБГ: 102] говірках, пор. драбина т.с. [Жел. І: 203; Грінч. І: 439]. В українських говорах

Східної Словаччини зафіксовано паралельне вживання з цим значенням номенів луйтра і драбина [Ганудель ІІІ: 130].

Рач'і поширене у говірках с. Квасово, Верхні Ремети Берегів. р-ну. Походження цього вузьколокального діалектизму неясне; пор. у лемківських говірках рачкы `затички (цвяхи) для забезпечення капсули на осі під час їзди, запобіжники' [Пирт.: 266], угор. racs `прибита до стіни над яслями для коней драбина, на яку кладуть сіно' [Лиз.: 620].

Лексема луйтра `одна з двох бічних частин короба воза для перевезення сіна' поширена в ужан- ських говірках, зафіксована в марамороській говірці закарпатського говору зі значенням `дерев'яна драбина' [ССк: 164], проте в деяких інших досліджуваних говірках відбулося перенесення значення аналізованого номена. Луйтра < угор. letra < нім. Leiter `драбина' [ВРС: 468; Лиз.: 609; ССк: 164], `віз з драбинами' [Лопуш., Пиц: 33].

Номен гиудируди (гаударуди) поширений у говірках Мукачів. (с. Лецовиця, Кольчино) та Сваляв. (с. Неліпино, Сасівка) р-нів. Походження неясне, пор. руд `дишель' у гуцульських [ГГ: 166; Пі- паш, Галас: 168] говірках < угор. rud т.с. [ВРС: 651; Лиз.: 622] (на основі подібності вигляду конструкції бокової частини воза).

5. Щабель, поперечна планка в полудрабку воза для уникнення випадіння місткості воза: копан'а, закладка, заклада, закладна, закладниц'а, л'ісочка, л'іска, затикал'ниц'а (затикалниц'а), за- ткалниц'а, шараґл'і, засуу, гнойанка, шубра, зад'іл'ник (задил'ник, задилник), задинок, пере- дилник, перединок, суголовок, боковинка.

Номен копан'а поширений майже на всій території Великоберезн. р-ну. У літературній мові копаня має значення `дерев'яна заслінка до печі' [ЕСУМ ІІ: 565], пор. копаня т.с. [Жел. І: 364; Грінч. ІІ: 280]. Ізоглоса назви копаня з таким значенням (`то, шчо с'а закривайе піч') продовжується у бойківських говірках [Он. І: 375]. Можемо дійти висновку, що номен копан'а зі значенням `щабель, що дозволяє уникнути випадіння місткості воза' виник унаслідок переосмислення значення через подібність конструкції і функції `засувати, затикати віз'. Назва, можливо, запозичена від угорської чи словацької мови; пор. угор. koponya `череп', `частина печі' [ВРС: 413; Лиз.: 605], сло- вац. kopona т.с. [Он. І: 375].

Лексеми закладка, закладниц'а, заклада, закладна поширені на території Ужгород., Мукачів., Берегів., Виноград., Воловец. р-нів. Номени закладка, закладниц'а - суфіксальні похідні, утворені від дієслівної основи закладати за допомогою суфіксів -ка, -ниц'а. Пор. закладка `отрезок от другого колеса, надеваемый на ось, если колесо коротко в рукаве', `складка', `закладка (в книге)' [Жел. І: 249; Грінч. ІІ: 49], укр. літ. закладка `смужка паперу, тасьма і т.ін., що закладається у книгу, зошит і т.ін., для позначення потрібного тексту' [СУМ ІІІ: 146]. Утворення слова заклада відбулося від закладати за допомогою флексії -а. Дериват закладна утворений унаслідок субстантивації прикметника.

Номени л'іска та л'ісочка поширені в ужансь- ких говірках Переч. р-ну. Л'іска фіксується в бойківських говірках із загальним значенням пристрою, виплетеного з гілок або дранок [Он. І: 414415], пор. закарп. марамор. ліска зменш. до ліса; ліса із значеннями рідк. `невеликі ворота, виплетені з лози', `виплетена з лози сітка для сушіння фруктів на сонці' [ССк: 162], в буковинських говірках зі значенням `виплетена з лози решітка, яку кладуть на гарбу, щоб не висипалася полова' [СБГ: 262]. Отже, в досліджених нами говірках дещо розширилася семантика цієї назви, позаяк л'іска - це вже не тільки виплетена з лози решітка, а й суцільна засувка, зроблена з дерева або з інших матеріалів. Дериват л'ісочка утворений від ліс за допомогою форманта -очка.

Назви затикал'ниц'а (затикалниц'а), за- ткалниц'а зафіксовані в ужанських говірках Переч. р-ну, в окремих говірках Воловеччини. Пор. лемк. заткальниця `заслінка до печі' [Пирт.: 125], затканиця (заткальниця) `затула' [Жел. І: 276]. Це віддієслівні похідні від затикати, заткати, утворені за допомогою формантів -л'ниц'а, -лниц'а.

Вживання номена шараґл'і у вказаному значенні зафіксовано в частині говірок Великоберезн. р-ну. Основним значенням цієї лексеми є `носилки для перенесення вантажу', пор. закарп. марамор. шириґля `задня частина воза чи велосипеда у вигляді клітки для вантажу (багажу)' [ССк: 420], лемк. шараґлі `пристрій, на якому ріжуть дрова, козел' [Пирт.: 345], бойк. шириглі, шериглі `вішалка для кухонного посуду', `мари' [Он. ІІ: 382], гуц. шараґлі `носилки (для піску, гною тощо)', `заст. вішалка' [ГГ: 214]. У зазначених говірках додатково до основного значення слово вживають унаслідок переосмислення значення (використання частини конструкції (прямокутника без ручок) з іншою метою). Слово угорського походження; пор. угор. saroglya т.с. [ВРС: 654; Лиз.: 637].

Із номеном засу'у пор. укр. літ. засув `рухомий дерев'яний або залізний пристрій для замикання дверей, воріт, хвіртки і т.ін.' [СУМ ІІІ: 338], засув т.с. [Жел. І: 274; Грінч. ІІ: 103], лемк. засувка т.с. [Пирт.: 106], бойк. засув `засув, який відсувають ключем, що заходить у вирізьблені рівчаки, заглибини' [Он. І: 288], гуц. засув `деталь ручного замка' [Піпаш, Галас: 64]. Дериват утворений від дієслова засувати за допомогою усічення основи. Вбачаємо розширення значення лексеми, оскільки в обстежених говірках виявляємо паралельне використання слова у значеннях `пристрій для замикання хвіртки' та `щабель для уникнення випадіння місткості воза'.

Гнойанка - дериват відіменникового походження (від гн'ій), утворений за допомогою форманта -анка; пор. гнойанка з іншим значенням `гнойный прыщ' [Жел. І: 146; Грінч. І: 295].

Номен шубра виник в деяких говірках Сваляв. р-ну внаслідок переосмислення значення слова гуц. шубер, шуберт `засувка для перекриття димоходу' [ГГ: 221], закарп. марамор. шуберт т.с. [ССк: 425]. На основі подібності функції пристрою через переосмислення значення це слово використовують і в значенні `засувка у возі'. Однак відбувається зміна граматичного роду, оскільки на відміну від мотивуючого слова, що є іменником чоловічого роду, новоутворення вже має жіночий рід. Слово німецького походження; пор. нім. Schub `тяга; зсув' [ССк: 425].

Назви зад'іл'ник (задил'ник, задилник), задинок поширені в говірках Міжгірщини, утворені за допомогою форманта -іл'ник, -ил'ник, -илник, -инок від слова зад. Похідні слова отримали таке лексичне значення через місце розміщення в задній частині воза. У наддністрянських говірках номен за- дильник вживається з близьким значенням `задня частина розвори' [Шило: 120].

Аналогічно утворені деривати передилник, пе- рединок. Похідні від перед, утворені за допомогою суфіксів відповідно -илник, -инок.

Назва суголовок вживається в літературній мові зі значенням `межа між двома полями у вигляді незасіяної смуги; польова стежка' [СУМ IX: 821]. Слово суголовок `межа, край' утворене від голова за допомогою префікса су-; означало межову смугу, на якій тяглова худоба стикається головами під час оранки [ЕСУМ V: 466]; пор. п. sugiowek `польова стежка, межа'. Фіксується з таким значенням у бойківських т.с. [Он. ІІ: 264], гуцульських (суголовок `межа, цілинна смуга між полями') [ГГ: 179], наддністрянських т.с. [Шило: 248], буковинських (суголовка `вузька дорога між полями') [СБГ: 531-532] та поліських (суголов `вузька межова дорога') [Арк. ІІ: 184; Лис.: 207] говірках. Пор. суголовок т.с. [Жел. ІІ: 932; Грінч. IV: 225]. У закарпатських говірках Тячівщини відбувається розширення значення, оскільки, крім вказаного значення, номен вживається із значенням `щабель, поперечна планка в полудрабку воза для уникнення випадіння місткості воза'. Процес розширення значення відбувся через властивість конструкції здійснювати аналогічну дію `розділяти, відмежовувати'.

Дериват боковинка є суфіксальним утворенням від прикметника боков-ий (формант -инка).

Отже, частина проаналізованих номенів є нормативними для сучасної літературної мови і вживається в інших говорах української мови: віз, вуз на с'іно, вуз на дрыва, вуз на гнуй, йашчик, дош'ка, драбина. Деякі з аналізованих слів були успадковані від праслов'янської мови: підвода, піший віз, дош'ка. Інші номени утворилися на українському мовному ґрунті. Найбільшу групу складають регіональні новотвори - переважно суфіксальні похідні: піл'ний, піл'ний (пил'ний) віз, збіжний віз, тел'іжанка, коч'ійа, покрайниц'а, гн'ійниц'а (гнуй- ниц'а), закладка, закладниц'а, л'ісочка, за- тикал'ниц'а (затикалниц'а), заткалниц'а, гнойанка, зад'іл'ник (задил'ник, задилник), задинок, передилник, перединок, боковинка. Велика кількість слів утворилася внаслідок переосмислення значення вже існуючих слів (гумак (тумак), лада, л'іска, шараґл'і, шубра, суголовок, копан'а). Деякі слова запозичені від інших мов: від нім. - фура, луйтра, від пол. - васах, від угор. - бірфа (бирфа), ванґош тощо.

Скорочення назв джерел

Bruckner - Bruckner A. Slownik etymologiczny j^zyka polskiego / A. Bruckner. - Warszawa, 1970. - 806 s.

Арк. - Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок: У 2 т. / Г. Л. Аркушин. - Луцьк, 2000. - Т. 1-2.

ВРС - Венгерско-русский словарь: 40 000 слов / Под общей ред. Л.Гальди. - 2-е изд., стереотип. - Москва; Будапешт: Русский язык; Издательство Академии наук Венгрии, 1987. - 872 с.

Ганудель - Ганудель З. Лінгвістичний атлас українських говорів Східної Словаччини: Назви будівництва і транспорту / З.Ганудель. - Пряшів, 2001. - Т. ІІІ. - 216 с.

ГГ - Гуцульські говірки: Короткий словник. - Львів, 1997. - 231 с.

Грінч. - Словарь української мови: У 4 т. / За ред. Б.Грінченка. - 1958- 1959. - Т. 1-4.

ДзУЗЛП - Дзендзелівський Й.О.Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі /

Й.Дзендзелівський. - К., 1969. - 212 с.

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови: У 7 т. - К.: Наукова думка, 1982-2012. - Т. 1-6.

Жел. - Желеховский Є., Недільський С. Малоруско-нїмецкий словар: У 2 т. / Є. Желеховський, С.Недільський. - Львів, 1886. - 1121 с.

Корз. - Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок / М.М. Корзонюк // Українська діалектна лексика: Зб. наук. праць. - К., 1987. - С. 62-267.

Лиз. - Лизанец П.Н. Венгерские заимствования в украинских говорах Закарпатья: Венг.-укр. межъязык. связи. - Будапешт, 1976. - 683 с.

Лис. - Лисенко П.С. Словник поліських говорів / П.С. Лисенко. - К.: Наук. думка, 1974. - 260 с.

Лопуш., Пиц - Лопушанський В.М., Пиц Т.Б. Німецькомовні лексичні запозичення в говорах Західної України. Навч. посібник для студ. III-V курсів фак. ром.-герм. філ. - Дрогобич: Коло, 2000. - 68 с.

Никончук - Никончук М.В., Никончук О.М. Транспортна лексика правобережного Полісся в системі східнослов'янських мов. - К.: Наукова думка, 1990. - 292 с.

Он. - Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У 2 ч. / М.Й. Онишкевич. - К.: Наукова думка, 1984. - Ч. І-ІІ.

Пирт. - Пиртей П.С. Короткий словник лемківських говірок / П.С.Пиртей. - Івано-Франківськ: Сівер- сія МВ, 2004. - 364 с.

Піпаш, Галас - Піпаш Ю.О., Галас Б.К. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області) / Ю.О. Піпаш, Б.К. Галас. - Ужгород, 2005. - 266 с.

ССк. - Сабадош І.В. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району / І.В. Саба- дош. - Ужгород: Ліра, 2008. - 480 с.

СБГ - Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н.В. Гуйванюк. - Чернівці: Рута, 2005. - 688 с.

ССУМ - Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У 2 т. - К., 1977-1978. - Т. І-ІІ.

СУМ - Словник української мови: В 11 т. - К.: Наук. думка, 1970-1980. - Т. І-ХІ.

Фасм. - Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. / Пер. с нем. и доп. О.Н.Трубачева. - 2-е изд., стереотип. - М.: Прогресс, 1986-1987. - Т. I-IV.

Шило - Шило Г. Наддністрянський регіональний словник / Г.Шило. - Львів; Нью-Йорк, 2008. - 288 с.

Одержано 17.06.2014 р.

Размещено на Allbest.ru