Номінація поховальних обрядодій та місця їх проведення в закарпатському говорі

Размещено на http://www.allbest.ru/

номінація поховальних обрядодій та місця їх проведення в закарпатському говорі

Ольга Пискач

Анотація

У статті зроблено спробу етнолінгвістичного, словотвірного та лінгвогеографічного аналізу назв поховальних обрядодій і місця їх проведення в закарпатському говорі на матеріалі 48 н. п. Закарпатської області. Авторка аналізує слова, які належать винятково до похоронної сфери, а також загальновживану лексику, семантичне поле якої включає й значення поховально-обрядової реальності.

Ключові слова: номінація, говір, сема, семантика, поховальні обрядодії, ритуал.

поховальний закарпатський говір лексика

Olha Pyskach

Summary. The article deals with ethnolinguistic, linguogeographic and word-formation analysis of funeral rituals and their places in Transcarpathian dialects. The research is based on the materials collected in 48 towns and villages of Transcarpathia. The author touches upon words belonging to the sphere of funeral rituals, as well as general vocabulary belonging to the semantic field of funeral reality.

Key words: nomination, dialect, sema, semantics, funeral rituals.

Що ж стосується наукових пошуків українських етнолінгвістів, то на сьогодні добре вивчені поховальний і поминальні обряди Полісся в численних працях В. Конобродської [6, 7]. Інформацію про поховальний обряд у контексті дослідження лексики сімейних обрядів на матеріалі окремих говірок подано в наукових дослідженнях М. Бігусяка (гуцульські) [1], В.Дроботенко (східностепові) [3], Ю.Руснак (буковинські) [8], О.Жвавої (подільсько-буковинсько-наддністрянське суміжжя) [5], Л.Хомчак (надсянські) [9, 10] тощо.

Джерелом дослідження є діалектне мовлення, записане протягом 2009-2013 рр. у 48 населених пунктах Закарпатської області. Матеріал зібрано за програмою у режимі питання - відповідь та на підставі текстів-оповідей діалектоносіїв. Крім того, використано діалектні словники, атласи, лінгвістичні та етнографічні студії.

Сема `похорон, поховання померлого' представлена номенами: 1похорон (усі гов.), 1хован'а (ужан.гов.), опров'ідт, упру)в'ідт, упру)в'ідт (Тор., Келеч.), опро'вуд, упро'вуд (Син., Кол.), про'вуд (Негр.), упрУвуд (Кал.), 1погр'ібп, в'ідтпІрава (М.Бер.), Пр'ата^н'а (Тор., Син., Келеч., Бер.). Однак часто для номінації цього процесу використовується не іменник, а дієслова чи дієслівно-іменні сполуки типу 1 будут го Пр'атати (хоронити), Пр'ачут миртового (Тор., Син., Келеч., Бер.), 1 будут го хо1вати1 (ужан. гов.), хо^рон 'ат (Син.) та ін. Такі ж назви зафіксував і Й.О.Дзендзелівський (ДЛАЗ, І, 35; ІІ, 143).

Похорон - нульсуфіксальне утворення від похоронити (< хоронити «ховати», «приховувати») (Черних, 2, 352). Див. літ. похорон т.с. (СУМ, 7, 457).

УпрУв 'ідт, упрУв 'ідт, опро'вуд, упро'вуд, про'вуд, упрУвуд - похідні від провести ^ вести, псл. vesti<*vedti (ЕСУМ, 1, 364; Фасмер, 1, 284). Пор. літ. провід, розм., рідко. Те саме, що проведення (СУМ, 8, 133). Див. гуц. опровід «панахида над небіжчиком; похоронний обряд»; «заст. ігри біля небіжчика» (ГГ, 140).

Лексема 1погр'ібп мотивована дієсловом по- грібати (з псл. greti < *grebti, gribati [ЕСУМ, 1, 590]), хоча, можливо, закріпилася під впливом польської мови (пор. пол. pogrzeb «похорон» [9, с. 171]). Див. гуц. погребсти «поховати» (ГГ, 152).

Пр 'ата1 н 'а - суфіксальний дериват від пУ 'атати, що походить із прсл. pr^tati, очевидно, з первісним значенням «рвати, виривати, розчищати (землю)» (ЕСУМ, 4, 621). Див. прятанє т.с. (Саб., 296); пор. бойк. прятати «прибирати» (Онишк., 2, 159).

Кладовище в закарпатських говірках називають: Кладбишче (більш. гов.), Кладб'ішче (Н.Дав.), тими'т'іу (Тор., Ізки, Н.Ст., Тюш.), тиениеІту (Син., Кол., Негр., Біл.), тиениеІт'іу (Н.Вор., В.Вор.), тимитуу (Н.Дав.), тими1т 'уу (Черв., Т.-Б.), т 'уу (Корит.), теме1туу, теме1ту (Кош.), 1 цынтар' (Кал., Дубр., М.Бер.), ц 1 винтар' (Н.Дав., Нерес.), цвыонтар' (Люта), тин (Неліп.), тын (Дус., Бер.), шкр'або 1 виц' (Ізки), kUчурка (Т.-Б.), заст. Уипа (Тор.). Й.Дзендзелівський ще зафіксував кірітш, кірійтш (ДЛАЗ, І, 34).

Номен Кладбишче (Кладб'ішче), очевидно, закріпився в говірці під впливом російського кладбище, що, на думку М.Фасмера, походить від кладьба «складання»; напевно, табуїстична назва, спочатку «місце для складання; поховання» (Фас- мер, 2, 243). Див. літ. кладовище «місце для поховання померлих» (СУМ, 4, 172).

Тими 'т 'іу (тими 'туу, тими т 'уу, теме 'ту, те- ме'туу), тиениеІту (тиениеІт 'іу) - запозичення з угорської мови; уг. temeto «кладовище» (ЕСУМ, 5, 542). Див. марамор. теметув (Саб., 350), гуц. те- метів (ГГ, 205), бойк. теметів т.с. (Онишк., 2, 283). І. Сабадош зафіксував також назву теметчиґ «витрати, пов'язані з похороном» (Саб., 350).

Цынтар ' (ц' винтар ', цвыонтар ') запозичене з польського cmentarz, куди ввійшло як латинізм (Фасмер, 4, 293). Див. гуц. цвинтар (ГГ, 205), бойк. цвонтар' (Онишк., 2, 350), надсян. цвинтар, цв'інтар т.с. [9: 168].

Назви кичурка, тин (тын), рипа, кірітіш, кі- рійтш виникли внаслідок переосмислення. Пор. літ. тин «огорожа» (СУМ, 10, 114), бойк. тин т.с. (Онишк., 2, 288), що походить із псл. Уупъ «перегородка» (ЕСУМ, 5, 569); рипа «круча, яр, урвище» (Онишк., 2, 174), наддністр. рипа «горб, не порослий лісом» (Шило, 226), які запозичені з рум. ripa «обрив, прірва, провалля» (ЕСУМ, 5, 79); бойк. кичира, кичир 'ка, кичірка «гора, горб, крутий горб, зарослий лісом», «місце, заросле корчами, де пасуть худобу» (Онишк., 1, 351), що пов'язані з псл. *kycera (ЕСУМ, 2, 440); марамор. керетиш «огорожа з вертикально прибитих дощок», запозичене з угор. kerites т.с. (Саб., 141).

Для означення могили, тобто `місця, де ховають померлих', в обстежених нами говірках використовуються назви: мд'гыла (усі гов.), гр 'ібп (верх. гов., Люта), гроб” (Неліп.), груб” (марамор., ужан. гов.), груб” (Син., Кол., Негр., Н.Дав., Дус., М.Бер.), гро”кы (Келеч.), ]jама (усі гов.).

Лексеми могила, гріб є нормативними і мають праслов'янське походження: мо^гыла ^ псл. mogyla «купа», очевидно, пов'язане з *mogti «могти», первісно «тягти (отже, стягнене в купу)» [ЕСУМ, 3, 493]; гріб ^ псл. greti < *grebti (Фасмер, 1, 459; ЕСУМ, 1, 589-590), т.с. гроб - грести (о//е) (Циган., 95; Черних, 1, 218). Див. бойк. гріб (Онишк., 1, 193) т.с. Лексема яма виникла внаслідок переосмислення загальновживаного яма, що походить із псл. *jama (Фасмер, 4, 555).

Оплакуванння покійника: плСч'і (Тор., Син., Кош., Нерес., Черв., Дубр., Т.-Б.), пла'ш'і (Люта), плач (Неліп., Ізки, М.Бер.), реу (Син.), 'реван'а (Бер.), здводины (Келеч.), 'заводы (Кол.).

Пла а ч'і (пла ' ш'і), плач - нульсуфіксальні утворення від плакати, пор. прсл. plakati (ЕСУМ, 4, 424; Фасмер, 3. 272; Черних, 2, 37-38). Див. літ. плач. Дія за знач. плакати (СУМ, 6, 572). Аналогічно утворені реу (від реивати) і 'заводы (від здвд'дити «дуже голосно плакати»). Здводины - суфіксальний дериват від за во дити.

Обрядодії над тілом покійника:

в'ідтс]]п'івован'а (верх., марамор. гов., Черв.), п'ен'Це (Неліп.), с''в'ічин'а (Тор., Тюш., Н.Вор.), лопа”ки (Люта), псадтыр'а (М.Бер.). Пор. гуц. посвітини «поминки в день похорону» (ГГ, 155). Цікаво, що номен свіченя Й.Дзендзелівський зафіксував зі значенням «гра-забава при померлому» (ДЛАЗ, ІІ, 142), яке вже архаїзувалося.

Лопа”ки - суфіксальне утворення від лопати «хлопати, вдаряти по чомусь або комусь»; пор. псл. lopati (ЕСУМ, 3, 287). В атласі Й.Дзендзелівського знаходимо ще назви лопатка, лопыцкы, чофады, чефады, які позначали ігри- забави при померлому (ДЛАЗ, ІІ, 142). Слід зауважити, що в говірці Торуня нам удалося зафіксувати у мовців похилого віку вислів ]бити лопат]кы на позначення ритуальної гри, що відбувалася зазвичай у сусідній кімнаті чи в сінях хати, де лежав покійник. Під час цієї гри молоді люди вдаряли одне одного і вгадували, хто це зробив. Однак ритуальні ігри, як і їх назви, можна вважати сьогодні архаїчними елементами в структурі поховальної обрядовості Закарпаття.

Отже, у складі назв поховальних обрядодій та місця їх проведення в закарпатському говорі виділяємо лексику, яка належать винятково до сфери похоронної ( 'похорон, опро'в 'ід”, упру^в 'ід”, упру'в 'ідт, 'погр 'іб”, псал”ыр 'а, с 'в 'ічин 'а), а також загальновживану лексику, семантичне поле якої включає й значення поховально-обрядової реальності (пр 'ата' н 'а, пр 'атати, хорвати1, у'ама, плач, реу, Єреван 'а, здводины, 'заводы тощо). За походженням це переважно три групи назв: 1) ті, що походять із праслов'янської мови або ж утворені від праслов'янських основ (мо 'гыла, гр'іб”, ''похорон, 'хован 'а, 'пр 'ата' н 'а, упру^в 'ідт, про'вуд та ін.); 2) виникли внаслідок переосмислення (]ама, ки' чурка, ^рипа, кірітіш, кірійтш); 3) запозичені з інших мов (тими'т 'іу (тими'туу, тими'т 'уу, теме ' ту, теме”уу), тиениеІту (тиениеІт 'іу), цынтар ' (Цвинтар', цвыонтар'). Більшість лексем вживається в літературній українській мові та в інших українських діалектах (похорон, про'від, ц'винтар, мо'гила, гр 'іб тощо), відрізняючись фонетико- словотвірними говірковими особливостями.

Список використаної літератури

1. Бігусяк М. Лексика традиційних сімейних обрядів у гуцульському говорі : автореф. дис... канд. філол. наук / М.Бігусяк. - Івано-Франківськ, 1997.

2. Богатырёв П.Г. Магические действия, обряды и верования Закарпатья // Богатырёв П.Г. Вопросы теории народного искусства. - М., 1971. - С.167-296.

3. Дроботенко В.Ю. Лексика сімейних обрядів у говірках Донеччини : автореф. дис.... канд. філол. наук / В.Д. Дроботенко. - Донецьк, 2001. - 23 с.

4. Дроботенко В.Ю. Омельченко З.Л. Словник родинної обрядової лексики східностепових українських говірок / В.Ю. Дроботенко, З.Л. Омельченко // Лінгвістичні студії : [зб. наук. пр.]. - Донецьк, 1996. - Вип. 2. - С. 264-269.

5. Жвава О.А. Лексика родинних обрядів подільсько-буковинсько-наддністрянського суміжжя : ав- тореф. дис... канд. філол. наук / О. А. Жвава. - К., 2010. - 22 с.

6. Конобродська В. Л. Вербальний компонент традиційного поховального обряду в поліських говорах: автореф. дис... канд. філол. наук / В.Л. Конобродська. - Л., 1999. - 21 с.

7. Конобродська В. Поліський поховальний і поминальний обряди: Етнолінгвістичні студії. - Житомир, 2007. - Т. 1. - 356 с.

8. Руснак Ю.М. Лексика родинних обрядів у буковинському діалекті : автореф. дис... канд. філол. наук / Ю.М.Руснак. - Чернівці, 2010. - 20 с.

9. Хомчак Л. Полонізми в лексиці родинної обрядовості надсянських говірок / Леся Хомчак // Діалектологічні студії: Запозичення та інтерференція. - Львів, 2010. - Вип. 9. - С. 159-176.

10. Хомчак Л.М. Проблеми дослідження родинно-обрядової лексики в надсянських говірках / Л.М. Хомчак // Наук. час. Нац. пед. ун-ту імені М.П. Драгоманова. - Серія 10 : Проблеми граматики і лексикології української мови : [зб. наук. пр.] / [відп. ред. М.Я. Плющ]. - К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - Вип. 3. - Кн. 2. - С. 145-152.

1. ГГ - Гуцульські говірки. Короткий словник / Відп. ред. Я.Закревська.- Львів, 1997. - 232 с.

2. ДЛАЗ - Дзендзелівський Й. О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР (України): Лексика / Й. О. Дзендзелівський. - Ужгород, 1958 - 1993. - Ч. І - ІІІ.

3. ЕСУМ - Етимологічний словник української мови: В 7 т. - К., 1982-2006. - Т.1-5.

4. МСГГ - Піпаш Ю., Галас Б. Матеріали до словника гуцульських говірок. - Ужгород, 2005. - 266 с.

5. Онишк. - Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок / М. Й. Онишкевич. - К.: Наук. думка, 1984.-Ч. 1-2.

6. Саб. - Сабадош І. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району / Іван Саба- дош. - Ужгород: Ліра, 2008. - 480 с.

7. СБГ - Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н.В.Гуйванюк. - Чернівці: Рута. - 2005. - 688 с.

8. СПГЛ - Лисенко П.С. Словник поліських говорів / П.С. Лисенко. - К.: Наук. думка, 1974. - 260 с.

9. СУМ - Словник української мови: В 11 т. - К.: Наук. думка, 1970 - 1980.

10. Фасмер - Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. / Макс Фасмер - М.: Прогресс, 1986-1987. - Т. 1-4.

11. Циган. - Цыганенко Г. П. Этимологический словарь русского языка: Более 5000 слов / Г.П. Цыга- ненко. - 2-е изд., перераб. и доп. - К. Рад. шк., 1989. - 511с.

12. Черних - Черных П.Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка / П.Я. Черных. - В 2 т. - М.: Русский язык, 1999.

13. Шило - Шило Г. Наддністрянський регіональний словник / Гаврило Шило. - Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2008. - 288 с.

Вер. - Веряця Виноградівського району

Кор. - Королево Виноградівського району

Под. - Подобовець Міжгірського району