Концептуалізуюча функція інтертекстуальності в античній епіграмі: когнітивно-ономасіологічний аспект

З іншого боку, Марціал може вживати певні формули та зберігати канонічну форму епітафій із притаманною грецьким зразкам жанру семантикою. Так, відома формула Hic iacet у Марціала зустрічається лише один раз і саме у своєму прямому значенні: Hic iacet ille senex Augusta notus in aula “Тут лежить той старий, що був відомий у Августовому дворі” (7.40). Отже, інтертекстуальні формульні номінативні структури у римського поета є засобом концептуалізації тексту, віднесення його до певної концептосфери.

Подібно до грецьких епіграм Марціал залучає до своїх текстів прецедентні феномени - теоніми та топоніми (субстантивні та ад'єктивні), які пов'язують текст із концептосферою смерті: Parcae, Lachesis, Dis, Tartareus, Stygius, Elysius (Decrevit Stygios Festus adire lacus “Фест вирішив піти до Стіксових озер” (1.78)).

Таким чином, інтертекстуальні номінативні одиниці та структури і в давньогрецькій, і в латинській епіграмах мають концептуалізуючу функцію, яка по- різному виявляється в текстах. Для еллінських епіграм характерне регулярне продукування дериватів і композитів із основним словотвірним компонентом- актуалізатором текстового концепту (в епітафіях - Qv/Qav) та утворення специфічної інтертекстуальної комунікативної ситуації, яка є маркером певної концептосфери (в епітафіях - мертвий / його могила передає певну інформацію живому). Вербальною репрезентацією певної концептосфери чи окремого концепту також є багаторазово повторювані синонімічні номінативні одиниці (в епітафіях - лексеми на позначення місця поховання), формульні номінативні структури (в епітафіях - структури на зразок “могила має”, “тут лежить” тощо), прецедентні феномени (в епітафіях - теоніми та топоніми, пов'язані з поняттям смерті).

Для римської епіграми Марціала характерне перехрещення різних концептів в одному тексті та включення до певної концептосфери нехарактерних для неї концептів (зокрема специфічно-марціалівського концепту latine loqui), що вносить комічний ефект у сприйняття епіграм. У текстах поета використовуються архітекстуальні номінативні одиниці та структури, інтертекстуальні прецедентні імена, що сприяють ідентифікації певної концептосфери (у даному випадку смерті), а також інтертекстуальні обсценні номінатеми та формульні номінативні структури з протилежною семантикою, що актуалізують авторський концепт latine loqui.

Список використаних джерел

1. Чорновол-Ткаченко Р. С. Теорія інтертекстуальності: цілі, завдання, методи // Вісник Сумського державного університета. Серія «Філологічні науки».2006. № 11(95), T. 2. С. 82-87.

2. Литвиненко Т. Е. Интертекст и его лингвистические основы (на материале латиноамериканских художественных текстов): автореф. дис.... докт. филол. наук: 10.02.05; 10.02.19/Литвиненко Татьяна Евгеньевна. Иркутск, 2008. 22 с.

3. Чистякова Н. А. Греческая эпиграмма VIII-III вв. до н.э. / Н. А. Чистякова. М.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1983. 216 с.

4. Эпиграммы греческой Антологии / под ред. и с комментариями М. Гаспарова и Ю. Шульца. М.: ТЕРРА, 1997. 728 с.: ил.

5. Day J. W. Poems on Stone: The Inscribed Antecedents of Hellenistic Epigram / J. W. Day // Brill's Companion to Hellenistic Epigram: Down to Philip. Leiden: Brill, 2007. P. 29-47.

6. Peek W. Verkannte Verse (Zu einer thessalischen Inschrift) // Bulletin de correspondance hellenique. Volume 93, livraison 2, 1969. Р. 838-840.

7. Lougovaya J. Euphranor of Rhamnous, Aged 105, the Most Fortunate Athenian / J. Lougovaya // Greek, Roman, and Byzantine Studies. 2008. №» 48. Р. 27-37.

8. Чемелюх М. А. Мотиваційна сфера “смерті” в давньогрецькій і латинській епіграмах / М. А. Чемелюх // Філологічні трактати.2013.Т.5, №» 4. С. 107-115.

9. Брагинская Н. В. Эпитафия как письменный фольклор / Н. В. Брагинская // Текст: семантика и структура: [сб. ст.] / АН СССР, Ин-т славяноведения и балканистики; [отв. ред. Т. В. Цивьян]. М.: Наука, 1983. С. 119-139.

10. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь / И. Х. Дворецкий. М.: Рус. яз., 2002. 846 с.

11. Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология / Е. А. Селиванова. К.: Фитосоциоцентр, 2000. 248 с.

Размещено на Allbest.ru