Відхилення від норм української літературної мови при передачі літери ґ у словах іншомовного походження (на матеріалі сучасних українських газет)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДХИЛЕННЯ ВІД НОРМ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ПРИ ПЕРЕДАЧІ ЛІТЕРИ Ґ У СЛОВАХ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ (на матеріалі сучасних українських газет)

К.О. Чепурко

Анотація

Розглянуто відхилення від норм чинного правопису під час передачі літери ґ в українськомовних газетах кінця ХХ - початку ХХІ ст., зумовлені як загальним станом мовної культури суспільства, так і ваганнями у виборі мовних орієнтирів.

Ключові слова: норми сучасної української літературної мови, літера ґ, мова українських друкованих ЗМІ, український правопис.

Аннотация

Рассматриваются отклонения от норм действующего правописания при передаче буквы ґ в украиноязычных газетах конца ХХ - начала ХХІ ст., обусловленные как общим состоянием языковой культуры общества, так и сомнениями в выборе языковых ориентиров.

Ключевые слова: нормы современного украинского литературного языка, буква ґ, язык украинских печатних СМИ, украинское правописание.

Annotation

The article deals with the variety of norm deviation of orthography, when representing letter ґ in the Ukrainian-speaking newspapers of the period of the end XX - the beginning XXI century, due to both status of society language culture on the whole, and doubt as to the choice of language reference.

Keywords: the norms of modern the Ukrainian standard language, the letter ґ, the language of Ukrainian print media, the Ukrainian orthography.

Виклад основного матеріалу

У мовній практиці сучасної української преси від початку 90-х років XX ст. помітним явищем стали різноманітні відхилення від настанов нормативних словників, граматик і правопису, які поширюються на всі рівні мовної структури, охоплюючи й систему графіки української літературної мови. Такі відступи зумовлено, з одного боку, загальним погіршенням мовної культури суспільства, а з іншого, - ваганнями, хитаннями у виборі певних мовних орієнтирів для наслідування.

Об'єктом дослідження обрано сукупність відхилень від рекомендацій чинного правопису при передачі літери ґ у словах іншомовного походження в мові українськомовних газет кінця XX - початку XXI ст., а метою - виявлення найчастотніших, найхарактерніших випадків таких відступів, оскільки серед знаків сучасної української графіки найбільшою кількістю відступів від норм, зафіксованих у чинному правописному кодексі, непослідовностей і прямих неточностей щодо звучання, характеризується вживання в мові сучасних газет літери ґ. Звук [g] в іншомовних словах звичайно передається літерою г [13, с. 98], але у вимові у власних назвах іншомовного походження допускається паралельне вживання звуків [г] і [ґ]: [Гете] і [Ґете] і под. [13, с. 17]. Від початку 90-х років XX ст. ця літера стала вживатися значно ширше, особливо в тих виданнях, які орієнтуються на відновлення мовної практики 20-х років минулого століття та української західної діаспори: «Широке й не завжди науково аргументоване використання ґ зумовило гіперфункції цієї літери й відповідного звука в словах іншомовного походження» з «міфологізацією» та «політизацією» цього питання» [7, с. 386; пор. також: 1, с. 337]. У світ вийшло вже кілька спеціальних довідників щодо правил уживання цієї літери, і в кожному з них є відмінності [див., наприклад: 10; 11]. Відступи від чинних норм уживання цієї літери та непослідовності в них характеризують і низку інших сучасних словників, довідників та різного роду рекомендацій з української мови: арго, жаргон, грейпфрут, грип, гранат та ін., але сленг, гала-концерт, гран-прі та ін.; Глазго і Ґлазго, Галілей і Ґалілей та ін., хоча тільки Галац (місто), Гобі (пустеля), Гринвіч та ін. [11]; германій, але германієвий; гадоліній, гратуляція та ін., але гратифікація «нагородження» та ін.; є гражда і гражда [3]; Гданськ і Ґданськ, Гранада і Ґранада, але тільки Гаага, Галлія, Гамбург, Гдиня, Генуя, Геттінген, Гібралтар та ін. [2]; ангажемент, агар, ангіна, алегро та ін., але англійці, ангстрем та ін. [8]. Проте, з іншого боку, висловлюються й застереження проти такого розширеного вживання звука / літери ґ, наприклад: «Надуживання фонемою [ґ] призведе до руйнації звукового образу української мови, до втрати її мелодійності тощо» [4, с. 176-177; пор. також: 5, с. 4]. газета правопис літера мовний

Якщо в написанні ґ у власне українських та давно українізованих словах журналісти загалом намагаються дотримуватися чинних правил, хоча це вдається їм далеко не завжди, то у відтворенні цього звука в іншомовних словах, особливо у власних назвах, значно частіше спостережено відступи від правил, причому в таких відступах також виявляється непослідовність. Найпослідовніше, але не до кінця, правил чинного правопису щодо цього дотримуються лише друковані органи Верховної Ради і Кабінету Міністрів України.

Так, у матеріалах газети «День» літера ґ у власне українських та давно українізованих словах часто вживається відповідно до правил, хоча й непослідовно, наприклад: ґвалтувати, ґвалтування, ґвалтівник (27.06.2012), ґрунт, ґрунтовний, ґрунтовність, ґрунтуватися, обґрунтування і тощо (15.07.1997; 15.02.2013). Однак ці ж слова, як і інші, рекомендовані чинним правописом до написання з літерою ґ, ще частіше трапляються з літерою г: гатунок (9.09.1997; 26.12.2000), гвалт (15.07.1997), грати - іменник (24.07.1997; 24.01.2013), гуля (5.08.2011), дзига (16.07.1997). Але найчастіше з літерою ґ (замість нормативної г) пишуться тут іншомовні слова, особливо власні назви іншомовного походження, наприклад: ґарантія,реґіон (15.07.1997), Єжи Ґедройц (6.12.2001), Наташа Ґерке, Ярослав Ґовін - прізвища поляків, Ґданськ, Ваґнер, Юлія Гартнунґ, Торґе Меллер (15.02.2013), хоча і в іншомовних словах практика вживання цієї літери є дуже непослідовною, пор., наприклад, з літерою г: гол, організатор (15.07.1997), ліга (5.10.2012); у власних назвах: Грег Сміт (15.07.1997), Астрід Ліндгрен, Крістіане Нестлінгер (27.06.2012), Фігурський - прізвище поляка (27.06.2012), Зіглер, Флемінг (18.01.2013), премія «Греммі» (15.02.2013) та багато ін. Звук [g] у матеріалах цієї газети може передаватися не тільки відповідною узаконеною в правописі літерою, але ще й літерою г зі знаком ніби акутового наголосу над нею: гвалтівник (3.09.2010, с. 7), грунт (22.07.2011, с. 5, 9), дригається (14.12.2012, с. 5), Маріо Драгі (17.08.2012, с. 3), Бінг Кросбі (15.02.2013, с. 18) та ін.

У газеті «Україна молода» вживання літери ґ в українських і давно українізованих словах здебільшого відповідає чинним правилам: ґанок, ґрати - іменник (28.02.2013; 13.03.2013), хоча трапляється й грати (25.01.2001), ґвалтувати (28.03.2013), ґрунт, ґрунтовий, обґрунтований (28.06.2012; 28.02.2013); зокрема у власних назвах: Степан Ґражда - журналіст (7.02.2013). Однак у багатьох випадках із цією ж літерою можуть наводитися й іншомовні власні назви, хоча й непослідовно, наприклад: Кенігсберг, газета «Морґенпост» (1.09.2011), тоді як в інших випадках слова такого роду пишуть через г: газета «Франкфуртер Альгемайне Цайтунг» (4.08.2000), Віктор Гюго, Вольфганг Фогель (4.08.2000), Вашингтон (7.02.2013), Гонконг (7.02.2013) і под. Цілком можливо, що певний вплив мають у цьому плані окремі автори та редактори. Так, час від часу сторінку газети, що її веде К. Родик, відводять результатам чергового рейтингу «Книжка року», і на цій сторінці досить широко простежуємо літеру ґ в іншомовних словах, наприклад: рейтинг, Магочі - прізвище, хоча, наприклад, аншлаг, гімназія та деякі ін. - через г ; Едгар По, Ернест Гемінгвей, Ізраель Зангвіл та деякі ін. (13.03.2013).

У матеріалах «Газети по-українськи» вживання цієї літери в українських і давно українізованих словах також у більшості випадків узгоджується з нормативними рекомендаціями: аґрус, ганок (26.02.2013), гвалтувати, гвалтування (12.02.2013), гелготати (26.02.2013), гешефт (26.02.2013), грати - іменник, грунт, грунтовний, грунтуватися, обгрунтований, догори дригом (12.03.2013) і под., хоча й не завжди: Чорне волосся закручене в гулю; - Гулю на голові бачите? - торкає себе пальцями за чоло (12.04.2013). Однак вона досить помітно виступає також, усупереч правилам, в іншомовних словах, переважно у власних назвах, наприклад: пошукова система «Ґугл», в особових іменах та прізвищах: Меган Фокс, Бергер, марках автомобілів: «Фольксваген Пассат», «Фольксваген Кадді», премія «Ґреммі», книжковий формат «Кніглі» (12.02.2013), хоча в цьому ж номері інші, здавалося б, цілком аналогічні випадки подають через нормативне г: музичний гурт «Но смокінг оркестра», футбольна команда «Гранада»; так само непослідовно: Марк Цукерберг, але Майкл Блумберг, Стівен Спілберг, Білл Ґейтс, Джакіель Рейган, Аргентина, Уругвай, регіон, але Уго Чавес, Леді Ґага, Ева Ґоліджер, Санто-Домінго, «фольксваген», Ангел Ґранчаров - болгарин (22.02.2013), Дмітрій Благой - росіянин (28.02.2013).

На сторінках «Літературної України» практика використання цієї літери часто розходиться з рекомендаціями правопису 1993 року навіть в українських і давно українізованих словах: гава, ганок (12.09.2002; 13.01.2000), гелгання, прогавити (10.10.2002), грунт, гудзик (18.01.1996), грати, грунтовний, гвалтування, гвалтувати (2.12.1999), загратований (18.11.1999) і под. Хоча, наприклад, подається гугель (20.09.2001 - у публікації Н. Вархол, українки зі Східної Словаччини, з приміткою: «Ґуґель» - діалектне слово, їжа з тертої картоплі, печена в духовці, але в цій же публікації подано й неправильне написання (через г) - дзигарі. В іншомовних словах написання з ґ у «Літературній Україні» звичайно не практикують, однак інколи в окремих публікаціях його застосовують (можливо, на прохання авторів, зокрема з діаспори). Наприклад, у межах однієї публікації: інтегруватися, консалтинг, легенда, регіон, Р. Кіплінг, але через г: айсберг, генеральний, організатор та деякі ін. (18.01.1996). Із цією літерою нерідко подають прізвище або й ім'я відомого вбитого журналіста: Ґеоргій Ґонгадзе (наприклад, 26.04.2001). Іноді, на жаль, можна натрапити й на помилкове використання цієї букви в іншомовній власній назві: Ігор Січовик. Неймовірні пригоди Мюнхґаузена в Україні (11.12.2003), пор. нім. Munchhausen. На сторінках газети можна натрапити й на випадки передачі цього звука літерою г зі значком ніби наголосу над нею: Відлуння загратованого дитинства (18.11.1999, с. 7).

Із двох львівських газет, «Високий замок і «Експрес», що розповсюджуються в межах усієї України, краще становище щодо нормативності вживання літери ґ спостерігається в газеті «Високий Замок». Її вживання в багатьох випадках поширюють на іншомовні слова, хоча й непослідовно, особливо у власних назвах: ембарго, але в цьому ж номері інші подібні іншомовні слова подано з г: гімназія, гестапівець (29.07.2000); пігулка (14.03.2013); у власних назвах: Ангела Меркель, група «Ролінг Стоунз» (29.11.2012; 14.03.2013), Ґрейс, Ґонсалес (29.07.2000), Леді Ґага, Стінг (3.01.2013), але непослідовно, пор., наприклад: Гданськ (29.07.2000) і Ґданськ (7.06.2000), гранд-клуб «Софія», підприємство «Ґранд-готель» і СП «Гранд-готель» (25.07.2002); через г: літак «Боїнг», Аугусто, Армстронг - і через ґ: Альберт Ґор (13.08.1999).

Особливо широко простежуємо позанормативне використання літери ґ в іншомовних словах у виданнях, більшою або меншою мірою зорієнтованих на мовну практику 20-х років і української західної діаспори.

Так, у матеріалах газети «Українське слово» в іншомовних словах літера ґ виступає досить широко, хоча непослідовно: президент Угорщини Арпад Ґьонц, Сеґед - місто в Угорщині, але в інших іншомовних словах, де в оригіналі наявна літера g, пишеться г: гарант, Вашингтон, віце-президент США А. Гор, Ландсбергіс (це все на одній сторінці: 14.11.1996, с. 10), а в одному з інших номерів газети - і Арпад Гьонц (5.11.1998); написання через ґ: авангард, заанґажований, Аргентина (29.11.2001), хоча в цьому номері в подібних іншомовних словах подано й написання з г: аграрний, геніальний, регіон, рейтинг та ін.; агентство, генерація, глобалізація, прагматизм, Пентагон (13.09.2001), хоча в цьому номері в подібних іншомовних словах подано й написання з г: Габсбург, Пітсбург, Чікаго (3.02.2000). Трапляються на сторінках газети й випадки помилкового передавання звука [h] в іншомовних власних назвах як [g]: Тегеран, хоча в європейських мовах, що користуються латинською графікою, ця назва столиці Ірану передається як Tehran або Teheran; президент Чехії Вацлав Ґавел (13.02.2003), пор. чес. Havel; Ґолокост (3.02.2000) - від грец. holokauston [12, с. 196].

У газеті «Час» журналісти, загалом намагаючись дотримуватися написання ґ у власне українських словах, поширюють цю практику й на написання новіших іншомовних слів, включаючи й слов'янські власні назви, але виходить це дуже непослідовно. Наприклад, у межах тих самих номерів або навіть і тих самих матеріалів: генерал, генеральний, делегація та деякі ін., але газ, гастарбайтер, лінгвістичний, власні назви: Герцеговина, «Гран Спуманте» та ін. (24.05.1996); агентство, гарантувати, генералісимус, колега, легіонер, ліга, організація, але груповий, орган, прогнозувати (16.07.1999). У слов'янських власних назвах - через ґ: Югославія, Ґорбачов, абревіатури ҐУЛАҐ, КҐБ (1997, № 10) і под., але ось, наприклад, у межах однієї публікації: з гардероба Горбачової; у сукнях, які недавно належали Раїсі Ґорбачовій (1997, № 13). Привертають до себе увагу окремі випадки з помилковим (неетимологічним) передаванням відповідного звука: ганити (Офіційна преса ганила все це псевдокритичними статтями: 10.01.1997, с. 4) [пор.: 6, т. 1, с. 467], але частіше в іншомовних власних назвах: комітет Ґельсінкі-90 (27.11.1998), пор. фін. Helsinki; Ґітлер (28.08.1997), пор. нім. Hitler; гігієна (24.05.1996) - від грец. hygienos [12, с. 187].

На сторінках газети «Слово», яка прагнула якнайпослідовніше наслідувати норми Харківського правопису, також досить часто можна побачити випадки непослідовного передавання цієї літери в іншомовній лексиці. Ось, наприклад, у межах однієї невеликої публікації: група, діаграма, емігрувати, інтелігенція, конгрес, Бельгія, але графічний, трагічний, Англія (1995, № 2); у межах іншої публікації: інтелігенція, Кичигін (російське прізвище), але геноцид, органічний, Каганович (1995, № 1).

Проведене дослідження мовних особливостей низки сучасних українських газет засвідчує, таким чином, наявність у системі їхньої графіки (літерних позначень звуків) різноманітних відступів від нормативно-правописної бази. Найбільшою мірою це стосується вживання літери ґ (як у власне українських і давно українізованих словах, так і в новіших запозиченнях) в іншомовних словах. Для повнішого уявлення про графічну систему має бути проведене дослідження особливостей уживання в матеріалах сучасних українських газет інших літер у словах іншомовного походження.

Бібліографічні посилання

1. Ажнюк Б. М. Орфографічні та орфоепічні англізми в українській мові / Б. М. Ажнюк // Мова. Людина. Світ: зб. наук. статей до 70-річчя професора М. П. Кочергана. К.: Київський нац. лінгвістичний ун-т, 2006. С. 332-341.

2. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики [голов. ред. В. Т. Бусел]. К.: Перун, 2004. 888 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: Перун, 2004. 1440 с.

4. Вихованець І. Визначальний принцип українського правопису / І. Р. Вихованець // Український правопис: так і ні. К.: Рідна мова, 1997. С. 175-177.

5. Головащук С. Дещо про мову й сучасне мовлення / С. Головащук // Літературна Україна. 1997. 18 верес. С. 4.

6. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / [редкол.: О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін.]. К.: Наук. думка, 1983 -.

7. Ермоленко С. Я. Літературна норма в аспекті мовної свідомості / С. Я. Ермоленко // Життя у слові: зб. наук. праць на пошану академіка Віталія Макаровича Русанівського. К.: Видавничий дім Д. Бураго, 2011. С. 379-389.

8. Новий тлумачний словник української мови: у 4 т. / [уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко]. К.: Аконіт, 1998.

9. Паночко М. Словник-довідник слів із літерою ґ / М. Паночко. Львів: Кальварія, 1998. 46 с.

10. Пономарів О. Фонеми г та ґ: Словник і коментар / О. Пономарів. К.: Просвіта, 1997. 40 с.

11. Словник-довідник з культури української мови / Гринчишин Д., Калюжний А., Сербенська О., Терлак 3. Львів: Фенікс, 1996. 368 с.

12. Словник української мови / [відп. ред. В. В. Жайворонок]. К.: Просвіта, 2012. 1320 с.

13. Український правопис. К.: Наук. думка, 1993. [4-е вид., випр. і доп.]. 240 с.

Размещено на Allbest.ru