Способи творення географічної номенклатури Івано-Франківщини на позначення рослинного покриву

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 8Г286+8Г376.611

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ НА ПОЗНАЧЕННЯ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

С.В. Личук

У статті зосереджено увагу на дослідженні географічних термінів на позначення рослинного покриву. Розглянуто способи творення географічних номенів досліджуваного ареалу цієї тематичної групи лексики, зокрема семантичного поля `ліс'.

Ключові слова: апелятиви, географічна номенклатура, лексема, формант, способи номінації, дериват.

географічний рослинний термін семантичний

В статье сосредоточено внимание на исследовании географических терминов для обозначения растительного покрова. Рассмотрены и проанализированы способы номинации географических номенов исследуемого ареала этой тематической группы лексики, в частности семантическое поле `лес'.

Ключевые слова: апелятивы, географическая номенклатура, лексема, формант, способы номинации, дериват.

The article deals with the investigation of geographical terms for vege- tativecover designation. The author considers and analyses the methods of nomination of the investigated area geographical denominations of this thematic group of vocabulary, the semantic field `forest' in particular.

Keywords: appellative, geographical nomenclature, lexeme, formant, methods of nomination, derivative.

Останнім часом географічна апелятивна лексика все частіше стає об'єктом дослідження у слов'янському мовознавстві, зокрема йдеться про структуру й семантику слів окремих тематичних груп. Ця група лексики є дуже стійкою і довго зберігається в мові, тому багато дослідників звертається до її вивчення. Розгляд географічної апелятивної лексики Івано-Франківщини набуває особливої актуальності, оскільки вона ще не була предметом спеціального вивчення.

Географічна номенклатура монографічно досліджена у багатьох слов'янських мовах, зокрема І. Яшкіним у білоруській, П. Нітче у польській, Р. Малько у чеській і словацькій, Е. Мурзаєвим і М. Толстим у російській та ін.

Українські апелятивні найменування географічних об'єктів стали предметом аналізу в лексикографічних та лексикологічних працях Г. Аркушина, Б. Грінченка, Я. Закревської, П. Лисенка та ін. Потрібно відзначити дослідників, які створили регіональні словники географічної номенклатури. Більш давніми є словники Я. Рудницького (1962) та Є. Черепанової (1984). Серед новіших варто назвати «Словник народних географічних термінів Волині» (1997) О. Данилюк, «Словник народних географічних термінів Кіровоградщини» (2000) Т. Громко, В. Лучика, Т. Поляруш, «Словник народних географічних термінів західноподільських говірок » (2012) І. Потапчук, «Словник народних географічних термінів Ровенщини» (2013) С. Шийки та ін.

Наявні словники географічних термінів уже досліджених регіонів потребують доповнення, інші території потрібно вивчати і на підставі результатів дослідження створювати нові лексикографічні праці. Це зумовлює актуальність та новизну нашої роботи, метою якої є з'ясування семантики, аналіз способів номінації та просторове поширення географічної номенклатури Івано-Франківщини на позначення рослинного покриву, зокрема семантичного поля `ліс', яка є важливою частиною загальнонародної мови.

Аналіз народних географічних назв Івано-Франківщини довів, що ця група лексики є порівняно численною для досліджуваного ареалу, оскільки третина області вкрита лісами, які становлять 10 % лісів України.

У «Географічній енциклопедії України» подано таке тлумачення поняття «ліс»: «Один з основних типів рослинності, що складається з сукупності деревних, чагарникових, трав'янистих та інших рослин (мохи, лишайники), що включає також тварини і мікроорганізми, які впливають один на одного, взаємодіють між собою і з навколишнім середовищем» [4, т. ІІ, с. 275].

Номен ліс на досліджуваній території, як і на всьому східнослов'янському просторі, зафіксовано у двох значеннях: 1. Ліс, дерева; 2. Дерев'яний матеріал (для будівництва і т. ін.). Ліс у першому значенні вживають для найменування більшої чи меншої ділянки землі, що заросла деревами будь-якої породи.

Найбільше число номенів пов'язано з характеристикою лісу за породою дерев: березовий ліс, буковий ліс, вільховий ліс, дубовий ліс, смерековий ліс, ясеновий ліс тощо.

Способи номінації, якими утворено демінутиви досліджуваної лексики в говірках Івано-Франківської області, здебільшого аналогічні способам номінації у загальнолітературній мові. Серед них виділяємо: наявні в мові словотвірні моделі; словосполучення (аналітичний спосіб); іншомовні запозичення; вторинні номінації.

Предметом аналізу є словотвірні засоби появи географічної номенклатури Івано-Франківщини. Найпоширеніший серед них - морфологічний спосіб творення, зокрема суфіксація; префіксальним, безафіксним, основоскладанням та словоскладанням утворено меншу кількість слів. Морфолого-синтаксичний спосіб менш продуктивний для цієї групи лексики.

Як свідчить досліджуваний матеріал, найбільше дериватів утворюється за допомогою суфіксів -ник, -няк. Відомо, що у староукраїнській географічній номенклатурі утворення з формантами -ник, -ина, -як, -к були численними [6, с. 11]. Суфіксальні утворення задекларовано такими семантичними рядами: `ліс за породою дерев', `ягідне місце', `купа гілок, лісового сміття, всохлі дерева', `грибне місце' та ін. їх передають такі номени: берізник `березовий ліс' (Прщ, Бдз), березник `березовий гай' (Грн, Ств, Прб, Сп, Гвр), бучник `ліс, у якому росте бук' (Рс), дубник `місце, де ростуть дуби' (Стп), `дубовий ліс' (Смн, Сп, Прр), липник `липовий гай' (Глск, Кн, Прр, Вкнн), лйпник `липовий гай' (Грх), явірник `яворовий ліс' (Злн, Бст, Мкл, Ям), `зарості яворів' (Гт), лисичник `місце, де ростуть лисички (гриби)' (Рчк), сухарник `урочище, у якому багато сухостоїв; сухе гілля' (Бст), малинник `ліс, у якому росте малина; місця, зарослі малиною' (Глнк, Тр), ягідник `ягідне місце' (Тр); березники `ліс, у якому ростуть берези' (Дб), бучники `молодий буковий лісок' (Крц), дубники (дубникьи) `місце, де ростуть дуби' (Ццлв, Бртк, Уз, Джр), липники `ліс, у якому ростуть липи' (Збр). Це іменники чоловічого роду, причому засвідчені випадки родової трансформації: твірний іменник жіночого роду - похідний іменник чоловічого роду (наприклад, липник < липа). Апелятив сушнЯк (вар. сушник) `сухий ліс' (Тр) утворено від прикметникової основи. Іменники, утворені за допомогою суфіксів -ник, -няк виражають збірність [1, с. 79].

Окремої уваги заслуговує словотвірний тип демінутивів з іменниковим суфіксом -ин(-ен)(а), оскільки вказаний афікс у літературній мові обмежений у виявленні власне демінутивного значення, а виступає здебільшого як словотворчий формант зі значенням одиничності (зернина, горошина) [1, с. 19]. Іменники на -ина позначають сукупність об'єктів, що належать до реалій одного типу: садовина, ярина [1, с. 79]. Найбільше апелятивів із цим суфіксом формують семантичні ряди `ліс за породою дерев', `випалене місце в лісі', `молодий ліс', `ділянка лісу' тощо. Цю суфіксальну групу формують такі лексеми: берестина `місцевість із берестовими деревами; берестовий гай' (Сл), кедрина `кедрові зарості' (Зл), грабина `місце, де ростуть граби' (Стрн, ВК 1, ВК, МК, Пчн, Рк, між Сп і Гр, Єз, Прбл), дубина `місце, де ростуть дуби' (Глшк, Кб, Лч, Грдн, Гл 1, ВВ, Мш, Рк, Скп, СМ, Ілл, Пвл, Мрк 1, Брт, Прбл, Гврл, Пжн, Од, Нвч), бучина `молодий буковий ліс; місце, де росте молодий буковий ліс' (Дл, Глш), бучина `ліс, у якому ростуть букові дерева' (Стрн, Гст), соснина `ділянка соснового лісу' (Кб), `місце, де ростуть сосни' (Крц, Нвч, Лк, Гвр, Уз), погарчина `місце, де була мала пожежа; невелике згарище; місце, де випалено ліс' (ББ, Акр, Зл). Номени старина (старена) `старий ліс; давно оброблюване поле в лісі' (ББ, між ЧО і Лчк та Слб), черента `випалене місце для обробітку землі або випасу худоби' (Гт), утворені від прикметникової основи, апелятив палёнина `випалене місце в лісі' (Врх, Мкл) - від дієприкметника, а чертина `дерева, обдерті від кори для всихання і корчування'(Врн) - віддієслівне утворення.

Продуктивним для обстеженої діалектної території є словотворний тип із суфіксами -иц(я, і), -ниц(я). Із цим демінутивним суфіксом зафіксовано такі апелятиви: буковиця `місце, вкрите буковим лісом' (Зл, Ярм), дубровиця `місце, де проростав дубовий лісок' (Дрг), тополовщя `лісове урочище, вкрите тополями; із тополиними заростями' (Кр), сушщя `сухий ліс; ліс, у якому багато сухих дерев' (Глш), полянщя (полінщі) `галявина серед лісу' (ВБ), поянщя (поянщі) `поляна в лісі' (ВК, Пчн, Мрк), саженщі `ліс, який виріс із висадженої колись розсади, саджанців'(Вд), пожарниця (пожарниці, пужерниці) `випалене місце' (Кн, між Хмк і Тсм, Хтм), пожірниця `вигоріле місце; погар' (Лч), мразниця `багно в лісі' (Прк) та ін.

Номени, утворені за допомогою суфікса -к(а, и) - це деривати жіночого і чоловічого роду: вербка `ліс; місце, де ростуть верби' (Крнч), мочарка `ліс із болотистим характером ґрунту' (Сдж), сйголка `молодий високий ліс' (ЧП, Прщ), полянка `галявина в лісі' (Тр), дубки `молодий дубовий ліс' (Дл, Врб), `місце, де ростуть молоді дуби; дубові зарості' (Мн, Слтв, Дб, Збл, Рсв, Тр, Чрнл), `зарості молодих дубів' (Врб), дубрівки `листяний ліс, у якому переважає дуб' (Вкнн, Стрг), ліски `невеликий ліс' (Сдж), гайки `малі ліски; місця з невеликими насадженнями' (Уз), садки `лісові насадження' (Дбр, Лнч), ялички `ялицеві зарості; ялицевий ліс' (Прр, Брт, Пжн), білинки `березовий ліс' (Глнк). За допомогою суфікса -к(а) утворюється віддієслівна назва посадка `ділянка, на якій посаджено дерева', `молодий ліс' (Вд, Клд), `молодий насаджений ліс' (Тр), `ділянка, на якій посаджено дерева' (Вкн), `захисна придорожна смуга насаджень' (Стц).

Серед суфіксів, здатних виражати семантику демінутивності, називають суфікси -ець(-ец, -єць), наявні в здрібнілих іменникових формах (рівець) [5, с. 96]. Цю суфіксальну групу репрезентують такі апелятиви: буковець (буковец) `буковий ліс' (Бк, Шп, Чнр, Зл, Ксм, між Зл і Ярм), вербовець `вербові зарості' (Врб), грабовець (грабовец) `грабовий гай' (Ццл), гаєць `невеликий гай' (Скп), гнилець `ліс з гнилим, болотистим ґрунтом' (Плп), гвіздець `невеликий ліс' (Чхв), кедринець `кедровий ліс' (Зл), яворець `молодий яворовий ліс' (Ршн, Юрк), яловець `ялівець', `хвойний ліс' (Гв), погарець `викорчуване місце, на якому спалюють висохлі дерева' (Хр, Лчк, Тд, Рзт), зрубець `вирубаний лісок' (Ун) та ін.

На позначення рослинного покриву локалізуються словотвірні типи із менш уживаними суфіксами -як, -єк, -ик: кругляк `круглий ліс' (Мкл, Ям), `ліс круглої форми' (Ол, Тр), круглик `ліс круглої форми' (Гст), круглєк `округла ділянка землі, зайнята лісом' (Клнк, Ант, Гст, Прбл), спаленяк, спаленєк (спаленик) `місце, на якому випалено ліс' (Бстр); -івк(а, и): грабівка `грабовий ліс, гай; грабові зарості' (Клнк), корчівка `місце, де викорчувано ліс' (Кнс, Скп, Бл), дубівки `дубовий ліс, гай; дубові зарості' (Врн 1); -анк(-єнк)(а): корчованка (корчуванка) `корчунок; очищена від пнів і корчів ділянка, де колись були дерева і кущі' (Ол, Грб), мішанка (мішєнка) `ліс, що складається з дерев різних (змішаних) порід' (Вкнн), лопушанка (лопушєнка) `місцевість, заросла лопухами' (СМ); -ин-, -к(а, и): буковинка `буковий ліс; ліс, де росте бук' (Мкл, Врх, Зл, Стб, Грн, Ттр, Плн, Рдн, між НВ та Вскр), дубинка `дубовий ліс' (СМ), буковинки `ліс, де росте бук' (Крч).Суфікс -ищ(е, і) характерний передусім для східнослов'янських, південнослов'янських і тільки частково для західнослов'янських мов [3, с. 32]. Як свідчить наше дослідження, за допомогою цього суфікса утворено такі назви: заломищі `місце, де є заломи - повалені вітром чи бурею дерева' (Пр), пасище (пасищі) `ліс, який має форму паса' (Ццлв, Прр), грабищі `місце, де були грабові зарості; де росли граби' (Нзв), згарище `місце, де була пожежа' (Хм), `випалене місце в лісі (ліс)' (Тр), зрубанище (зрубанищі) `місцевість, де колись були вирубані дерева, де був зруб' (Пн), ягодище `місце, де ростуть ягоди' (Ксв). Приєднуючись до твірної основи, суфікс аугментативності надає похідному слову відтінку згрубілості, збільшеності, але не змінює значення слова [1, с. 71].

Іменниковий суфікс -ок має значення здрібнілості: гайОк `невеликий гай' (Смк, От, Клб, Плг, Ос, Пдвр), лісОк `невеликий ліс'(Утр, Остр, Пдгйч, Ос, Грднк, Стц, Тр), `невелика площа землі, заросла деревами й кущами; дерева, які ростуть на такій площі' (Рпж, Гв, Сдж, Озр, Хтм), лазОк `ліс, який проростає біля гірського лугу' (Ндр), садОк `місце, де висаджений ліс' (Зл), зру- бок `місце, де вирубано ліс' (Кб), `вирубаний ліс' (Ршн) тощо.

Інші афікси представлено поодинокими випадками. Це суфікси -ен(-єн), -ін: буков'єн (буків'єн) `буковий ліс' (Крвпл, Змг, ВХ), буковін `буковий ліс' (Крн); -ак, -ик: чертак (чіртак) `дерева, обдерті від кори для всихання і корчування' (Бст), погарчак (погарчът) `випалене місце' (Лч); -ак(и) (дубаки `старий дубовий ліс' (Рк); -ань (рубанъ `зруб; місце, на якому вирубали ліс' (Мкл, Нвч, МК, Пс); -ів (березів `березовий ліс' (Жк); -н(я) (корня `невеликий ліс' (Хм); -ан(я) (піскованя `піскувата земля; піщане місце в лісі' (Мнв); -ен(я) (лупеня `місце у лісі, розчищене від дерев способом обдирання їх кори' (Ілл, Рдн); -иш (шквериш `згарище; випалене місце' (Ршн, Стрг). У сфері іменникового словотвору власне українськими рисами є деривати на -ань [5, с. 232]. До східнослов'янських групових відмінностей іменникового словотвору належать збірні назви на -н(я) (рос. дворня, укр. рівня, білор.радня) і т. ін. [5, с. 285].

Незначну кількість слів утворено префіксальним способом. У географічній термінології префіксація іменників як засіб словотвору малопродуктивна, на відміну від топонімії. Серед поширених префіксів, за допомогою яких творяться географічні апелятиви, є: за- (закорчі `місцевість за корчами - кущами' (Тр), заліски `місцевість за заростями ліщини' (Ршн), заліс `місцевість за лісом' (Мх), запОгар `місцевість за погарем - згарищем' (Ксм); під- (підлісок `молодий лісок, що росте у нижньому ярусі лісу' (ЧО, Лчк), підшсіки `місце, де вирубано ліс; викорчувана ділянка для пасіки; корчунок' (Рзт); над- (надлісш `три ліски один над одним' (Кнж); пра- (праліс `старий, густий, предковічний, незайманий ліс' (Мкл); пере- (перЄлісок `невеликий рідкий лісок' (Тк, Нвч, НВ, Пчн, Кн, СМ, Вкнн), `ділянка молодого лісу' (Рбн) та ін.

Серед географічних апелятивів виділяємо групу префіксально-суфіксальних дериватів. Сюди належать такі лексеми: перелісок `рідкий ліс' (Тр), заділок `ліс, який росте за гірським хребтом' (МК), переліски `ліс, що його перерізує дорога' (Об), підбуківець `місце, вкрите буковим лісом' (Джр), підбучки `ділянка заростей молодих буків' (Гв), піддубта `місцевість біля місця, де ростуть дуби'(Хмк 1).

Терміни, утворені безафіксним способом, позначають процес дії, предмет як результат дії або одиничний акт дії, що інтенсивно відбувається. Вони утворені від основи дієслова за допомогою нульової морфеми. Безафіксний спосіб словотворення репрезентують назви: зруб `місце, на якому вирубано ліс' (Псч, Ттр, Тк, Стрг), `вирубаний ліс' (Вн, Дб, Гвр, Згв, Хтм), уруб `зруб; місце, на якому вирубано ліс' (Крш), згари (згарі) `згарище; вигоріле або випалене місце у лісі' (СМ), опал `згар; випалене або вигоріле місце в лісі' (Грм), погар `вигоріле місце в лісі', `місце, де була пожежа; згарище' (Крц, Крч, Хм, Мл, СМ, Сдж, Пс, Влв, Вр, Іл, Крвпл, Шшр, Прк, Псч), погар (шгарь) `місце, випалене вогнем чи сонцем' (Мкл, Скл), посіч `ділянка вирубаного лісу' (Дл, Прк, Тк, ВБ, Мкл, Крц), `ліс, який виріс на ділянці землі, очищеній від дерев і кущів' (Кз), поруб `місце, ділянка, де вирубано ліс' (См, Кб), `місце, де проводяться лісорозробки з повальним зрізуванням дерев; місце в лісі, де зрубані дерева' (Прщ), заруб `ділянка лісу, позначена зарубками' (Ант), залім `ліс, повалений бурею' (Хмч), протт `просіка, яка наскрізь перетинає ліс' (Лс). Апелятив пере- спіл `старий, перезрілий ліс' (Тр) утворено від прикметника переспілий.

Способом основоскладання утворено номени - складні слова, серед яких можна виділити назви, що виникли на основі складання незалежних одне від одного слів - композитів (еерхха- ща `густий непрохідний ліс, чагарник, що росте у верхній його частині' (Фтв) і номінації, утворені за допомогою сполучного голосного звука на основі складання залежних одна від одної основ - констопозитів (сухоліс `сухий ліс' (Мкл), лободерія `густі зарості, де важко пройти, де можна подерти лоба' (Глнк), граболіс `грабовий ліс' (Вкнн), каменеліски `ліс, що росте на кам'янистому ґрунті' (Вкнн), кормжіс `ліс, багатий на гриби та ягоди' (Ос), сухостій `купа гілок, лісового сміття, всохлі дерева' (Тр) та ін.

Терміни-складні слова, що пишуться через дефіс, утворено способом словоскладання (ясінки-березина `ліс, у якому ростуть ясени і берези' (Трк). Такі терміни є результатом поєднанням двох самостійно вживаних іменників.

Номен триліски `лісові насадження різної породи' (Кнж), утворено способом зрощення в одну лексему словосполучення три ліски < лісок, демінутив від ліс.

Морфолого-синтаксичний спосіб «характерний тим, що в ньому шляхом спеціального граматико-лексичного переосмислення того чи іншого слова відбувається його перехід з одного розряду слів в інший, тобто перехід з розряду однієї частини мови в іншу» [4, с. 20]. Для географічної апелятивної лексики характерний перехід прикметників і рідше дієприкметників в іменники.

Першу групу становлять субстантивовані прикметники: грабова `місце, заросле грабами' (Грдн), довгий `ліс великої протяжності' (Гст), дорожній `ліс, який росте біля дороги' (Ол), дрібний `ліс, який складається з невеликих тонких дерев' (Птчщ, Дбр), круглий `ліс, який має форму круга' (між Угр, Рбн і Пвл), мокрий `ліс, у якому ґрунт просякнутий водою' (між Рс і Хм), сосновий `ліс, який складається з сосен; у якому ростуть сосни' (Пжн), черемхове (черемхів) `лісове урочище із черемховими заростями' (Клб), яфенниковате `ягідне місце в лісі, подекуди заросле яфенником - заростями чорниць' (Мл), грабниковатий `ліс, який має подекуди грабові дерева' (Рс), широка `широка галявина' (ВМ), субстантивований короткий прикметник берізів `березовий ліс' (Жк), драчів `драчевий; ліс з драчами - колючими чагарниками' (Лк), другу - субстантивовані дієприкметники: палене `вигоріле лісове урочище' (Лч), спалений `спалена верхня частина лісу; спалений ліс' (Ксв, Глш, Тк), спаленка `згарище; вигоріле, випалене місце' (ВМ), погоріла `лісова місцина, яка зазнала пожежі' (Птр), погоріле `вигоріле місце після пожежі' (Гт) та ін.

Проаналізована географічна номенклатура Івано-Франківщини на позначення рослинного покриву, зокрема семантичного поля `ліс', дозволяє зробити такі висновки.

Способи номінації, за якими утворено номенклатурні терміни в говірках Івано-Франківської області, здебільшого аналогічні способам номінації в загальнолітературній мові і функціонують на всій території регіону, якщо не враховувати фонетичних особливостей (у говірках зафіксовано суфікси -єк, -ик, -ец, -иц(і), -ищ(і), які відповідають загальнолітературним -як, -ець, -иц(я), -ищ(е).

Основну кількість географічної номенклатури аналізованої тематичної групи сформовано завдяки активності дериваційних процесів.

Географічні апелятиви досліджуваного ареалу за своєю структурою є однослівними іменниками. Найчастіше складену назву утворює поєднання прикметника з іменником, одиничні випадки іменника з іменником та числівника з іменником. Термінами є також субстантивовані прикметники, рідше дієприкметники.

Перспективи вивчення окресленої проблеми пов'язані з визначенням інших способів номінації, етимології географічної номенклатури на позначення рослинного покриву та порівняння її з лексикою вже досліджених регіонів.

Умовні скорочення назв населених пунктів

Бст - с. Бистрець, Бк - с. Буковець, ВХ - с. Великий Ходак, Вр - м. Верховина, Глш - с. Голошина, Грн - с. Гринява, Змг - с. Замогора, Злн - с. Зелене, Іл - с. Ільці, Крн - с. Красноїлля, Крвпл - с. Кривополе, Прб - с. Пробійнівка, Стб - с. Стебні, Ств - с. Стовпні, Хр - с. Хороцево, Чрм - с. Черемошна Верховинського р-ну; Акр - с. Акрешори, ББ - с. Баня-Березів, Врб - с. Вербовець, ВБ - Вижній Березів, Кб - с. Кобаки, Ксв - м. Косів, Ксм - с. Космач, Лч - с. Люча, Лчк - с. Лючки, Прк - с. Прокурава,

Рчк - с. Річка, Рзт - с. Розтоки, Слб - с. Слобода, См - с. Смодне, Скл - с. Соколівка, Стп - с. Стопчатів, Тк - с. Текуча, Тд - с. Тю- дів, Утр - с. Уторопи, Хмч - с. Хімчин, Ццл - с. Цуцулин, Шп - с. Шепіт, Шшр - с. Шешори Косівського р-ну; Бстр - с. Бистриця, ВМ - с. Верхній Майдан, Гвр - с. Гаврилівка, Гв - с. Гвізд, Глнк - с. Глинки, Дл - смт Делятин, Дбр - Добротів, Зл - с. Зелена, Лнч - смт Ланчин, Мл - с. Молодків, Нзв - с. Назавизів, Прщ - с. Парище, Псч - с. Пасічна, Прр - с. Перерісль, Пн - Пнів, Сдж - с. Саджавка, СМ - с. Середній Майдан, Ццлв - с. Цуцилів, Чрн - с. Черник, ЧП - с. Чорний Потік, ЧО - с. Чорні Ослави На- двірнянського р-ну; Врх - смт Ворохта, Мкл - с. Микуличин, Плн - с. Поляниця, Ттр - с. Татарів, Ям - с. Ямна, Ярм - м. Яремче Ярем- чанської міської ради; Бг - м. Богородчани, Грх - с. Горохолина, Грб - с. Грабовець, Гт - с. Гута, Збр - с. Забережжя, Крц - с. Кривець, Крч - с. Кричка, Лс - с. Лесівка, Мнв - с. Манява, Мн - Монастирчани, Нвч - с. Нивочин, Пр - Пороги, Слтв - смт Солот- вин, Стрн - с. Старуня, Хм - с. Хмелівка Богородчанського р-ну; ВК 1 - с. Велика Кам'янка, ВК - с. Великий Ключів, ВВ - с. Верхній Вербіж, Врн 1 - с. Ворона, Гл 1 - с. Глибока, Глск - с. Голосків, Гр - с. Грушів, Дб - с. Дебеславці, Кн - с. Княждвір, Крнч - с. Кор- нич, Крш - с. Коршів, МК - с. Малий Ключів, Мрк - Марківка, НВ - с. Нижній Вербіж, НВл - с. Нижня Велесниця, От - смт Оти- нія, Пчн - смт Печеніжин, Плп - с. Пилипи, Пдгйч - с. Підгайчики, Рк - с. Раківчик, Скп - с. Скопівка, Сп - с. Спас, СГв - с. Старий Гвіздець, Твм - с. Товмачик, Трк - с. Турка, Фтв - с. Фатовець, Чхв - Чехова Коломийського р-ну; Бртк - с. Братківці, Влш - с. Вільша- ниця, Дрг - с. Драгомирчани, Єз - смт Єзупіль, Згв - с. Загвіздя, Клб - с. Клубівці, Кз - с. Козина, Лпв - с. Липівка, Мрк 1 - с. Марківці, Пвл - с. Павлівка, Птр - с. Петрилів, Пбр - с. Побережжя, Пс - с. Посіч, Рбн - с. Рибне, Ршн - с. Рошнів, Сл - Сілець, Стрг - с. Стриганці, Тсм - м. Тисмениця, Угр - с. Угринів, Уз - с. Узин, Хмк - с. Хом'яківка, Юрк - с. Юрківка Тисменицько- го р-ну; Ант - с. Антонівка, Брт - с. Бортники, Бдз - с. Будзин, Вкнн - с. Вікняни, Гврл - с. Гавриляк, Гст - с. Гостів, Жк - с. Жуків, Ндр - с. Надорожна, Об - смт Обеотин, Од - с. Одаїв, Озр - с. Озеряни, Ол - с. Олеша, Ос - с. Остриня, Плг - с. Палагичі,

Пдвр - с. Підвербці, Прбл - с. Прибилів, Пжн - с. Пужники, Тр - с. Тарасівка, Хтм - с. Хотимир Тлумацького р-ну; Бл - с. Балинці, Вд - с. Видинів, Джр - с. Джурів, Збл - смт Заболотів, Ілл - с. Іллінці, Кнж - с. Княже, Кр - с. Красноставці, Рдн - с. Рудники, Рсв - с. Русів, Тр - с. Троїця Снятинського р-ну; Вкн - с. Вікно, Глшк - с. Глушків, Грднк - м. Городенка, Грдн - с. Городниця, Клнк - с. Колінки, Кнс - с. Кунисівці, Лк - с. Лука, Мх - с. Ми- хальче, Остр - с. Острівець, Птчщ - с. Поточище, Рпж - с. Репу- жинці, Смк - с. Семаківці, Смн - с. Семенівка, Ун - с. Уніж, Хмл - с. Хмелева, Чрнл - смт Чернелиця Г ороденківського р-ну.

Бібліографічні посилання

1. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія: під- руч. / Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. - К.: Либідь, 1993. - 336 с.

2. Географічна енциклопедія України: в 3 т. / [редкол.: Мари- нич О. М. (відп. ред.) та ін.]. - К.: Укр. рад. енцикл., 1989-1993.

3. Закревська Я. В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті / Я. В. Закревська. - К.: Наук. думка, 1976. - 163 с.

4. Ковалик І. І. Вчення про словотвір / І. І. Ковалик. - Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1961. - Вип. 2.

5. Ковалик І. Вчення про словотвір. Вибрані праці / І. Ковалик; [упоряд. та автор передм. В. Ґрещук]. - Львів: Місто НВ, 2007. - 404 с.

6. Чучка П. П. История становления украинской географической номенклатуры: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук / П. П. Чучка. - К., 1981. - 24 с.

Надійшла до редколегії 12.03.2014

Размещено на Allbest.ru