Терміни на позначення структурних одиниць і компонентів художнього твору в українській мові (на матеріалі творів М.С. Грушевського)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Терміни на позначення структурних одиниць і компонентів художнього твору в українській мові (на матеріалі творів М.С. Грушевського)

Масликова Оксана Степанівна

канд. філол. наук, доцент кафедри української філології

Кримський інженерно-педагогічний університет, м. Сімферополь

У науковій статті висвітлюється питання про функціонування в українській мові термінологічних одиниць на позначення компонентів, структурних одиниць художнього твору на основі праць М.С. Грушевського, який утверджував літературний варіант української мови на межі ХІХ - ХХ століть, вирішував проблемні мовні питання у своїх наукових розвідках. Зазначається, що вчений часто коментує відтінки значення та аспекти вживання окремих одиниць, вказує на походження філологічних термінів та терміносполук із тематичної групи «терміни на позначення компонентів, структурних одиниць художнього твору». Термінологічні одиниці цієї тематичної групи, які часто вживає у своїх працях М. Грушевський, аналізуються через порівняння та вживання їх іншими вченими, а також простежуються особливості їх функціонування в українській мові.

Ключевые слова: художній твір, структурні одиниці твору, вступне слово, передмова, стопа, строфа, композиція, експозиція, частина твору, фінал, інтегральна частина, заключна частина твору

Terms for designation of structural units and components of artistic works in Ukrainian language (on material of creatives of M.S. Grusevsky)

Maslikova Oksana Stepanіvna, candidate of philology, docent

The scientific article addresses the issue of the functioning in Ukrainian language of terminological units for the designation of components, structural units of literary works. It is indicated that M.S. Grushevsky argued the literary version of the Ukrainian language at the turn of the XIX - XX centuries and in his writings he solved the problematic issues of the language. It is noted that the scientist often comments on the shades of meaning and aspects of the use of individual units and indicates the origin of philological terms and nomenclatures from the thematic group «terms for designation of components, structural units of a literary works» It is important that the terminological units of this thematic group, which M. Grushevsky often uses in his writings, are analyzed through comparison with the works of other scientists, and also their functioning in the Ukrainian language are traced.

Keywords: literary works, structural units works, introductory word, preface, foot, stanza, composition, exposure, part works, final, integral part, final part works

Актуальність дослідження зумовлена тим, що в ньому подається аналіз термінів та терміносполук на позначення компонентів та структурних одиниць художнього твору, які вживаються в терміносистемі М.С. Грушевського та в українській мові. Загальні проблеми дослідження термінології розглядаються у працях О.О. Реформатського, Д.С. Лотте, В.П. Даниленка, В.М. Русанівського, Т.Р. Кияка. Філологічну термінологію досліджували Є. Регушевський, М. Тростогон, І. Галенко та інші вчені.

Метою статті є дослідження та відповідний аналіз термінів та номенклатур праць М.С. Грушевського, що вказують на структурні одиниці, компоненти художнього твору, а також з'ясування частотності та специфіки їх використання в терміносистемі М.С. Грушевського та в українській мові.

Варто зауважити, що окремі термінологічні одиниці з тематичної групи «структурні одиниці, компоненти художнього твору» зафіксовані ще у творах Т.Г. Шевченка: акт, арія, сцена, гекзаметр, глава, епілог, композиція, образ, рима тощо [14, с. 112-113]. Деякі терміни з цієї тематичної групи послідовно функціонують у творах українських культурних діячів кінця ХІХ століття: М.Старицького, Лесі Українки, П.А. Грабовського, Ольги Кобилянської, Івана Франка, М. Драгоманова та інших визначних діячів, що мали вагомий вплив на формування лексичної системи української мови.

Одним із творців лексичного системи української мови є Михайло Грушевський. Він, ґрунтовно досліджуючи історію української літератури, аналізуючи художні надбання, не обходиться у своїх працях без цілої низки термінів, які уже фіксувалися в українській періодиці: слово вступне, слово переднє та в науковій літературі: епілог, інтродукція, передмова, гекзаметр, дактиль, стопа, строфа, ямб та ін. У працях вченого тематична група «компоненти та структурні одиниці художнього твору» представлена досить повно і відображає основні особливості творів різних родів, жанрів і видів.

Гіпонімічний характер у працях Михайла Грушевського має термін композиція, яке він вживає для називання будови літературного твору, доцільного поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність. Наприклад: «Але в кожнім разі ясно, що ся билина молодша від попередньої, за котрою йде і в темі, і в композиції» [4, с. 105]. Михайло Грушевський, як і сучасні вчені, вживає цей термін також у значенні «твір» [2, с. 79].

Частину сюжету художнього твору, що передає початки основної дії, М.Грушевський називає терміном експозиція. Наприклад: «Викликом «Хто бо велій яко Богъ нашъ» автор робить перехід до експозиції, де намічується теза “писанія сего” і докладно означується тема...» [2, с. 64]. Тематичну підгрупу «сюжетні компоненти творів різних родів» складають кілька тематичних розрядів термінів. Тематичне гніздо «компоненти епічних творів» репрезентоване усталеними і нині термінами розділ [10, с. 601], глава [10, с. 163], частина [10, с. 267], епізод [10, с. 240] та ін. Іноді у вченого відповідником до терміна частина виступає, відсутній у творчості інших вчених (наприклад у І. Франка), термін часть [8, с. 53]. Частина віршованого твору, що містить відомості про автора, якому присвячено літературний твір, називається у вченого зрідка вживаним і нині терміном дедикація [9, с. 227].

Тематичне гніздо «сюжетні компоненти драматичних творів» в українській мові кінця ХІХ - початку ХХ століття представлене термінами сцена [12, с. 56], фінал [12, с.57], сценарій [12, с. 57], діалог [12, с.58], монолог [12, с. 58]. Із цих термінів М. Грушевський часто вживав терміни діалог, монолог, фінал. Наприклад: «Отже, фіналом цього діалогу був знов-таки, правдоподібно, хоровий спів шкільної братії» [8, с. 79]; «В ґрунті речі це збірка монологів, віршованих орацій...» [8, с. 79]. Вчений використовував також поняття драматична партія [2, с. 188] і драматична форма [3, с. 91].

Значна кількість вживаних М. Грушевським термінів об'єднується в тематичну підгрупу «структурні компоненти віршового твору». Серед них є традиційні інтернаціональні терміни [13, с. 8-31], вживані І.Франком і іншими українськими науковими діячами кінця ХІХ ст.: двостих[12, с. 57], двовірш, вступний вірш [12, с. 49] та ін. Є у працях вченого терміни фраза, парафраза, парафраз [5, с. 258]. Співзвучність закінчень віршованих рядків позначалася термінами рим, рима [15, с. 58]. У М. Грушевського: «Се пісня про воєводу Штефана, записана в чеській граматиці Яна Благослава 1571 р.: дванадцятискладовий вірш з цезурою (6+6), з свободним римом...» [1, с. 122]; «Емоції, темпераменту взагалі бракує авторові, та й іншим віршарям: проробляючи таку, мабуть, не легку «кунштовану» операцію з метром і римою, вони, видно, вважали, що ся штука вистає за все і робить зайвою які-небудь художні прикраси мови» [8, с. 82]. У цьому ж значенні Михайло Грушевський використовує також терміносполуку римована форма [8, с. 76]. Найважливіший елемент вірша, що означає сукупність наголошеного і ненаголошеного складів, які, повторюючись, утворюють метр, відображений у терміні стопа [12, с. 238]. М. Грушевський, використовуючи цей термін, ще розрізняв стопи дактилічні, стопи хореїчні, стопи ямбічні [11, с. 225].

До тематичної підгрупи «структурні компоненти віршового твору» належить термін цезура [12, с. 138]. Цезурою М. Грушевський називає паузи всередині рядка: «…характеристичними розмірами веснянок, наприклад, він уважав сей розмір «Проса», 4+3, з повторенням другої цезури: «А ми просо сіяли»» [1, с. 128]. Щодо ритмоутворюючих одиниць у віршах вчений використовує термін метр [8, с. 82]. Цей термін фіксуємо також у словосполученні схоластичний метр. Для називання метричної структури віршованого твору в працях вченого функціонує поняття розмір вірша [8, с. 139], а при детальнішому аналізі віршових розмірів, М. Грушевський вживає терміни гекзаметр, ямб, хорей [7, с. 318].

Частою вживаністю відзначається у творах ученого термін строфа на позначення «сукупності віршових рядків, об'єднаних ритмічно і за змістом». Наприклад: «Взірці її давали церковні співи сиропусної неділі, присвяченої пам'яті праотець, де, наприклад, стрічаються такі строфи...» [5, с. 109]. Вчений розрізняє синтаксичні і симетричні строфи: [1, с. 120]. Основним ритмоутворюючим компонентом вірша є рядок [8, с. 81]. Фіксуємо у працях вченого також синонімічний термін строка, як-от: «...порядок строк і стихів, очевидно теж сильно поплутаний і не скрізь може бути реставрований» [3, с. 222]. Поряд з цими термінами зустрічаємо у вченого термін рефрен, що вказує на рядок чи кількість рядків у пісні, які повторюються після кожного куплета. Вчений вказує: «З мотивів основних поробилися заспіви, інтродукції, рефрени…» [1, с. 172].

Вагома частина термінів об'єднується в тематичну підгрупу «текст, структурні компоненти тексту». Серед них засвідчені: заголовок, приписка, контекст, текст, текст автентичний, текст билинний, текст біблійний, текст богатирський, текст євангельський,текст канонічний, тощо [11, с. 231].

Синонімічний ряд утворюють терміни вступ [12, с. 56], передмова, переднє слово [12, с. 56], вступне слово [12, с. 56]. М.Грушевський доповнює цей ряд термінами заспів, інтродукція [1, с. 84]. Останніми термінами вчений послуговується досить рідко, наприклад: «З мотивів основних поробилися прості заспіви, інтродукції, рефрени...» [1, с. 172]. Словосполучення переднє слово у М. Грушевського іноді вживається на позначення окремого розділу [1, с. 38]. Найчастіше вживаним із аналізованого ряду в М. Грушевського є термін передмова (понад 100 разів). Понад 50 разів вжив учений термін вступ [6, с. 21]. Але іноді засвідчуємо з цими же значеннями терміносполуку вступне слово, яка, правда, в сучасній мові ще вживається і як риторичний термін. Як паралелізми вживає М. Грушевський терміни доповнення та інтегральна частина [11, с. 61,84]. Вживається вченим і сучасний термін пролог [7, с. 312].

Вказуючи на заключну частину літературного твору, М.Грушевський найчастіше послуговується вживаними і іншими авторами термінами закінчення, післяслово, епілог, фінал. М. Грушевський найбільше звертається до термінів закінчення, епілог [1, с. 320]. Досить рідко вживає вчений терміни післяслово і фінал [11, с. 165].

У системі термінів Михайла Грушевського значне місце посідає тематична група «компоненти та структурні одиниці художнього твору». Ці терміни мають давню історію функціонування. Ще у словнику та граматиці Лаврентія Зизанія (1596 р.) фіксуються такі літературознавчі терміни, що вказують на компоненти художнього твору та віршові розміри: строка, глава, дактиль, спондей, трохей, метръ, в?ршь та інші. Терміни цієї тематичної групи є в працях М. Старицького, Лесі Українки, П.А. Грабовського, Ольги Кобилянської, І.Франка [12, с. 112-115].

У творах Михайла Грушевського тематична група «компоненти та структурні одиниці художнього твору» представлена досить повно і відбиває основні структурні особливості творів різних жанрів. Серед найуживаніших вченим термінів цієї тематичної групи нами зафіксовано такі: композиція [4, с. 105], експозиція [2, с. 64], глава [9, с. 118], перерібка [1, с. 163], переробка (твору) [4, с. 130], прозові партії [2, с. 188], акт [5, с. 64], том [3, с. 249], розділ [5, с. 43], рядок (твору) [8, с. 86] тощо.

Серед термінів цієї тематичної групи можна виділити ще тематичні підгрупи. Тематичне гніздо «сюжетні компоненти драматичних творів» реалізувалося у термінах сцена, сценарій, діалог, монолог [15, с. 56]. Серед них найуживанішими у творах М. Грушевського є діалог і монолог.

Значна частина термінів, вживаних М. Грушевським, об'єднується в тематичну підгрупу «структурні компоненти тексту». Серед них засвідчені: заголовок [6, с. 8], зарис [9, с. 75], заспів [3, с. 85], підзаголовок [8, с. 165], епіграф [2, с. 169], епілог [1, с. 215], катехізм [9, с. 34], контекст [8, с. 206], оглав [9, с. 140]. Деякі з цих слів вживалися попередниками М. Грушевського - Іваном Франком і Михайлом Драгомановим.

Отже, тематична група «терміни для називання компонентів, структурних одиниць художнього твору» відзначається сталістю та значною частотністю вживання. Вчений вживає майже 400 як відомих, так і своїх авторських термінів, збагачуючи скарбницю української літературознавчої термінології. Переважна більшість їх, як видно з попереднього аналізу, є здобутком сучасної літературознавчої термінології.

термінологічний структурний грушевський

Список литературы

1. Грушевський Михайло. Історія української літератури / Михайло Грушевський. - К.: Либідь, 1993. - Том 1. - 389 с.

2. Грушевський Михайло. Історія української літератури / Михайло Грушевський. - К.: Либідь, 1993. - Том 2. - 259 с.

3. Грушевський Михайло. Історія української літератури / Михайло Грушевський. - К.: Либідь, 1993. - Том 3. - 279 с.

4. Грушевський Михайло. Історія української літератури / Михайло Грушевський. - К.: Либідь, 1994. - Том 4, книга 1. - 328 с.

5. Грушевський Михайло. Історія української літератури / Михайло Грушевський. - К.: Либідь, 1994. - Том 4, книга 2. - 319 с.

6. Грушевський Михайло. Історія української літератури / Михайло Грушевський. - К.: Либідь, 1995. - Том 5, книга 1. - 255 с.

7. Грушевський Михайло. Історія української літератури / Михайло Грушевський. - К.: Либідь, 1995. - Том 5, книга 2. - 351 с.

8. Грушевський Михайло. Історія української літератури / Михайло Грушевський. - К.: Либідь, 1996. - Том 6, книга 1. - 240 с.

9. Грушевський Михайло. Історія української літератури / Михайло Грушевський. - К.: Либідь, 1996. - Том 6, книга 2. - 268 с.

10. Літературознавчий словник-довідник. - К.: Вид. центр «Академія», 1997. - 750 с.

11. Масликова О.С. Словник філологічної термінології та номенклатури творів М.С. Грушевського / О.С. Масликова. - Сімферополь: Кримнавчпеддержвидав, 2002. - 256 с.

12. Пінчук С.П. Словник літературознавчих термінів Івана Франка / С.П. Пінчук, Є.С. Регушевський. - К.: Наук. думка, 1966. - 271 с.

13. Регушевський Є.С. Нариси з історії української наукової термінології (ХVІ - ХVІІ ст.). / Є.С. Регушевський. - Сімферополь, 2004. - С. 8-31.

14. Регушевський Є.С. Роль Т.Г. Шевченка в утвердженні в сучасній українській мові літературознавчої термінології / Шевченко і розвиток мов соціалістичної співдружності: Тези доп. і повід. респ. наук. конф. / Є.С. Регушевський. - К., 1989. - С. 112-113.

Размещено на Allbest.ru