Використання лексики релігійної семантики в "Роздумах про Божественну Літургію" Миколи Гоголя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання лексики релігійної семантики в "Роздумах про Божественну Літургію" Миколи Гоголя

Н.І. Клипа, Г.М. Вакуленко

У статті розглядаються особливості використання епітетів з релігійною семантикою у "Роздумах про Божественну літургію" Миколи Гоголя, їх стилістичне навантаження.

Ключові слова: конфесійна лексика, епітет, духовна проза, конотація.

В статье рассматриваются особенности употребления эпитетов с религиозной семантикой в "Размышлениях о Божественной литургии" Николая Гоголя, их стилистическая нагрузка.

Ключевые слова: конфесиональная лексика, эпитет, духовная проза, коннотация.

Religious Vocadulary in Mykola Gogol's Spiritual Prose. The paper deals with subject groups of religious vocabulary used in "The Reflections about the Divine Liturgy" and Mykola Gogol's spiritual prose. Separate attention is paid to the stylistically marked epithets.

Key words: confessional vocabulary epithet, spiritual prose, connotation.

Останнім часом значна увага приділяється вивченню духовно-моральних творів Миколи Гоголя, з'являються праці, у яких життя і творчість письменника розглядаються в контексті християнської православної культури [1; 2; 3]. За словами Володимира Воропаєва, "основний зміст еволюції Гоголя як письменника полягає в тому, що від власне художніх творів, де літургічна церковна тема була начебто в підтексті, він переходить до неї безпосередньо в "Роздумах про Божественну Літургію" і творах, подібних "Правилу життя у світі" (власне духовна проза), а також у публіцистиці "Вибраних місць із переписки з друзями" [2, с. 9].

Водночас мало дослідженими залишаються власне мовні особливості духовно-моральних творів М. Гоголя. Визначальною рисою мови "Роздумів про Божественну Літургію" є використання великої кількості стилістично маркованої релігійної (конфесійної) лексики. Наприклад: Поки триває спів першого антифону, священик молиться у вівтарі тихою молитвою; а диякон стоїть у молитовній позі перед іконою Спасителя, піднявши орар трьома перстами руки [4, с. 35].

Конфесійний стиль української мови вчені-філологи стали виділяти тільки з кінця ХХ століття, хоча він має давню традицію.

Уже в XVI-XVII століттях в українській (староукраїнській) мові функціонував цей стиль, обслуговуючи релігійні потреби суспільства того часу.

Сучасними мовознавцями конфесійний стиль визначається як такий, що обслуговує потреби релігії (релігійна література, молитви, проповіді та ін.), виконує функцію впливу, має певні особливості на різних мовних рівнях - лексичному, фразеологічному, морфемному, словотвірному, морфологічному та синтаксичному.

Прикметною рисою конфесійного стилю на лексичному рівні є значна кількість маркованих слів, тобто пристосованих до використання саме в конфесійному стилі. Насамперед це лексика зі специфічним лексичним значенням: Всевишній, Господь, Бог, пророк, херувими, риза, помазання, архангел, катехізис та ін. [5, с. 260]. Серед цієї лексичної групи існують слова, зрозумілі широкому загалу, й лексика, зрозуміла обмеженому колу фахівців, переважно служителям церкви. Наприклад: орар - довга, широка, з хрестами стрічка; диякон носить її на лівому плечі чи оперізується нею навхрест; знаменує благодать Божу; антимінс - чотирикутне льняне або шовкове полотно, на якому зображено покладання у гроб Ісуса Хреста після зняття з хреста, а також чотири євангелісти, а всередині зашито мощі святих; єпитрахиль - орар, складений удвоє так, що огинаючи шию, спускається спереду двома кінцями, які для зручності з'єднані; символізує подвійну благодать Божу; антифон - діалогічний спосіб почергового співу соліста й хору (або двох частин хору), що ніби відповідають один одному. У Гоголя читаємо: "Антифони - це протигласники, пісні, вибрані з псалмів, які пророчо зображують пришестя у світ Сина Божого, - співаються навперемінно обома ликами на обох криласах; вони замінили в скороченому вигляді попередні довші псалмоспіви" [4, с. 34]. Ще з давніх вірувань відомі терміни Бог, Господь, молитва, молитися, небеса, рай, пекло, жертва, храм, святий тощо. Після хрещення Київської Русі дохристиянська релігійна лексика наповнюється новим змістом, а формою лишається незмінною. Одиниці грецької термінології приходили в нашу мову лише тоді, коли в стародавній вірі українців не було відповідного поняття:ангел, ікона, літургія, просфора, апостолі под.

Переклади духовних творів Миколи Гоголя українською мовою [4] дають змогу дослідити особливості використання конфесійної лексики в ідіолекті письменника. Специфіка біблійної мови полягає насамперед у тому, що внаслідок перекладу з давньоєврейської і грецької мов відбувається накладання кількох національно-мовних картин світу, а отже, неминуче відбувається пристосування чужомовного тексту до власне національної мовної традиції. Особливо виразно це простежується на рівні мовно-виражальних засобів, зокрема епітетів. Наприклад: "Благословенний Бог, що перепоясує мене силою і вчиняє бездоганною мою дорогу..." [4, с. 13]; "... чотирикутний набедреник... знаменує духовний меч, усепереможну силу Слова Божого, що звіщає вічне ратоборство." [4, с. 13]; "Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю з усіма святими пом'янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо" [4, с. 36]; ". і не тими також серцями, котрі уподібнює Він до занедбаної землі, яку глушить терня, на котрій хоч дає зерня сходи, але швидко виростають разом з ними терни - терни трудів і турбот доби, терни спокус, незліченні зваби світського вбивчого життя з його оманливими принадами, глушать сходи, що заледве зійшли - і зерно залишається без плоду; - але тими сприйнятливими серцями, які Він уподібнює до доброго ґрунту, що дає плоди. [4, с. 48-49]; "Дня всього досконалого, святого, мирного й безгрішного у Господа просім" [4, с. 70]; Християнської кончини життя нашого, безболісного, бездоганного, мирного і доброго одвіту на Страшному суді Христовому просім" [4, с. 70]; "Твердим, мужнім співом, вселяючи в серця кожне слово сповідання, співають співці" [4, с. 76].

У духовному, Біблійному, тексті оцінки предметів, понять, явищ є аксіоматичними, загальновизнаними для всіх віруючих. Чітко розмежовується позитивне й негативне, святе й грішне, істинне й облудне (прийом антитези). Наприклад: "У любові міститься Бог, а не дух темряви: де світло, там і спокій, де темрява, там і збурення. І тому любов, що походить від Бога, тверда і вносить твердість у наш характер і саме нас робить твердішими, а любов не від Бога хистка і бентежна, і самих нас робить хисткими, боязкими і нетвердими" [4, с. 125].

У "Роздумах про Божественну Літургію" та власне духовній прозі Микола Гоголь використовує й складні прикметникові означення, які виражають сконденсованість думки, максимальне смислове й емоційне наповнення слова. Наприклад: "Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть" [4, с. 38]; "Благословенний вхід святих Твоїх, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні!" [4, с. 41]; "По закінченні Тропарів надходить час Трисвятого співу" [4, с. 42]; І всі, хто уважно слухали Божественну Літургію, виходять лагіднішими, приязнішими у ставленні до людей, дружелюбнішими, тихішими у всіх учинках" [4, с. 120]; Благообразний Йосиф, знявши з Хреста Пречисте Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гріб новий положив" [4, с. 66]; "Возлюбім один одного, щоб однодумно визнавати Отця, і Сина, і Святого Духа, Трійцю Єдиносущу і Нероздільну" [4, с. 72]; "Вірую... і в Духа Святого, Господа Животворного, що від отця і Сина ісходить...'' [4, с. 76].

Основною функцією епітетів у текстах молитов, наведених Гоголем у "Роздумах про Божественну Літургію", є безпосереднє вираження емоцій, почувань людини у звертанні до Бога. Молитва забезпечує тісний духовний контакт між людиною і Всевишнім, тому кожне слово в молитві є надзвичайно важливим, вагомим, воно набуває магічних, сакральних властивостей. Роль епітетів - особлива, тому що саме вони є носіями оцінної семантики. Звертання до Бога, Богородиці, інших святих супроводжується означеннями, які виражають міру пошанування, звеличення людиною божественних сил. Наприклад: "Ти Єдиний Святий і в святих спочиваєш. Тебе, отже, молю, Єдиного Благого, споглянь на мене, грішного і непотрібного раба Твого." [4, с. 61]; "Ти бо єси Бог несказанний, незбагненний, невидимий, неосяжний, завжди сущий." [4, с. 79]; "Святий єси і Пресвятий, Ти і Єдинородний Твій Син, і Дух твій Святий. Святий єси і Пресвятий, і велична слава твоя" [4, с. 81]; "Господи, Ти Найсвятішого Духа Свого в третю годину зіслав на Апостолів Твоїх, не відбери його від нас, Благий, а онови нас, що молимось Тобі" [4, с. 85].

Епітети, які можуть мати додаткову конотацію, відзначаються особливою емоційно-експресивною виразністю. Наприклад: ". душа набуває високого настрою, заповіді Христові стають підсильними до виконання, ярмо Христове благом і тягар легким" [4, с. 119]; "І якщо суспільство ще не остаточно розпалося, якщо люди не дихають повною, непримиренною ненавистю один до одного, то сокровенною причиною є Божественна Літургія, що нагадує чоловікові про святу, небесну любов до брата" [4, с. 120]; "Через те й у молитвах проситься щоденно, щоби дав нам Бог серце тверезіюче, бадьорий ум, думку світлу й відігнав би від нас дух зневіри" [4, с. 12]; "Людям чутливим, які мають душу ніжну й лагідну, здається трудним і важким відмовити в чомусь кому б то не було" [4, с. 146]; "Щасливий той, хто має небесну здатність подобатися усім вродженою прекрасною ясністю душі, вродженою дитинною незлобливістю й тією чарівною привабливістю вродженого приємного поводження з усіма, яке так близько вабить до себе серця всіх, що кожному здається, ніби він усім їм рідний брат" [4, с. 157].

Таким чином, функціонування епітетів у духовно-моральних творах М. Гоголя підпорядковане меті формування християнського світогляду, певного стереотипу мислення й життєвої позиції, які б узгоджувалися з догмами релігії. лексика релігійний семантика гоголь

Література

1. Воропаев В. Гоголь над страницами духовных книг / В. Воропаев. - М., 2002.

2. Воропаев В. Поздний Гоголь (1842-1852): новые аспекты изучения / В. Воропаев // Г оголезнавчі студії. - Ніжин, 1999. - Вип. 4. - С. 4-13.

3. Шульц Сергей. Гоголь: от драматургии к "Размышлениям о Божественной Литургии" (аспект исторической поэтики) / Сергей Шульц // Г оголезнавчі студії. - Ніжин, 1999. - Вип. 4. - С. 86-117.

4. Гоголь М. В. Розмисли про Божественну Літургію. Духовна проза / М. В. Гоголь // Упоряд. Павло Михед ; переклад Тетяни Михед. - Ніжин : ФОП В. В. Лук'яненко, 2011. - 202 с.

5. Бурдіна Галина. Вплив Біблії та конфесійного стилю на збагачення української лексики й фразеології / Г алина Бурдіна // Християнство й українська мова : матеріали наукової конференції (Київ, 5-6 жовтня 2000 р.). - Львів : Видавництво Львівської Богословської Академії, 2000. - С. 259-265.

Размещено на Allbest.ru